ЗБІРНИК ПРОМОВ Президента України Петра Порошенка

 

ЗБІРНИК ПРОМОВ Президента України Петра Порошенка

1. ІНАВГУРАЦІЙНА ПРОМОВА 2. НА СЕСІЇ ПАРЛАМЕНТСЬКОЇ АСАМБЛЕЇ РАДИ ЄВРОПИ 3. ВШАНУВАННЯ ДЕРЖАВНОГО ПРАПОРА УКРАЇНИ 4. ДЕНЬ НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ - 23-ТЯ РІЧНИЦЯ 5. НА ЗАСІДАННІ КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ



Президент України Петро Порошенко

    ЗБІРНИК ПРОМОВ


1. ІНАВГУРАЦІЙНА ПРОМОВА (травень 2014 р.)

2. НА СЕСІЇ ПАРЛАМЕНТСЬКОЇ АСАМБЛЕЇ РАДИ ЄВРОПИ

3. ВШАНУВАННЯ ДЕРЖАВНОГО ПРАПОРА УКРАЇНИ

4. ДЕНЬ НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ - 23-ТЯ РІЧНИЦЯ

5. НА ЗАСІДАННІ КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

 

6.Виступ Президента України на прес-конференції "Стратегія-2020" 25.09.2014

 
7. Армія має бути гідно забезпеченою - Президент на засіданні РНБО 20.12.2014

 

8. Виступ Президента на спільному засіданні Сейму та Сенату Республіки Польща 17.12.2014

 

9. Позачергове послання Президента України до Верховної Ради України «Про внутрішнє та зовнішнє становище України» 27.11.2014

 

10. Звернення Президента України з нагоди Дня Гідності та Свободи 21.11.2014

 

11.Виступ Президента України у Верховній Раді 14 жовтня 2014 року

 

12. Виступ Президента України Петра Порошенка перед повним складом Сенату та Палати Громад Парламенту Канади 17.09.2014

 

13. Виступ Президента України на засіданні Верховної Ради під час ратифікації Угоди про асоціацію з ЄС 16.09.2014

 

14. Виступ Президента України у Королівському інституті міжнародних відносин «Бій за Україну: лідерство і солідарність» 19 квітня 2017 року

 

07.06.2014 11:21

Промова Президента України під час церемонії інавгурації

Дорогі співвітчизники, від Львова до Донецька, від Чернігова до Севастополя!

Ми, українці, «живий вогник у сім’ї європейських народів і діяльні співробітники європейської цивілізаційної праці». Так казав Іван Франко.

«Стояти ногами й серцем на Україні, свої голови держати в Європі», - заповідав Михайло Драгоманов.

Повернення України до свого природного, європейського, стану було омріяне багатьма  поколіннями.

Диктатура, що панувала останніми роками в Україні, прагнула позбавити нас цієї перспективи – народ повстав.

Переможна Революція гідності змінила не лише владу.

Країна зробилася інакшою. Іншими стали люди.

Настав час невідворотних позитивних змін.

Щоб запровадити їх, нам необхідні в першу чергу мир, безпека та єдність.

На заваді колосальних можливостей, які з падінням тиранії відкрилися для європейської модернізації України, стала справжня війна, спланована і розв’язана на українському Донбасі.

Досі багато хто думав, начебто Незалежність дісталася нам без жодних зусиль. 

Це – неправда! За нашу незалежність, самостійність боролися цілі  покоління українських патріотів.

За неї полягли герої Небесної сотні.

За неї гинуть українські воїни та мирні громадяни. 

Прошу вшанувати хвилиною мовчання пам’ять всіх, хто поліг за волю й незалежність України.


Хвилина мовчання

Я йду на посаду Президента, щоб зберегти і зміцнити єдність України.

Забезпечити тривалий  мир і гарантувати надійну безпеку.

Знаю: мир – найголовніше, чого прагне сьогодні український народ.

У глави держави – широкий вибір різноманітних інструментів для забезпечення територіальної цілісності України і мирного життя громадян.

Повноважень і рішучості не забракне. Я не хочу війни. Я не прагну помсти. Хоча перед очима – великі жертви, принесені українським народом.

Я прагну миру і доб’юся єдності України. Тому розпочинаю свою роботу з пропозиції мирного плану. 

Наполегливо закликаю всіх, хто незаконно взяв до рук зброю, скласти її.

У відповідь гарантую, по-перше,  звільнення від кримінальної відповідальності тих, на чиїх руках не має крові українських воїнів та мирних людей.

І  тих, хто не причетний до фінансування тероризму.

По-друге – контрольований коридор для російських найманців, які захочуть повернутися додому. 

По-третє, мирний діалог.

Зрозуміло, що не зі «стрєлкамі», «абвєрамі», «бєсамі» чи іншою нечистю.

Йдеться про діалог з мирними громадянами України.

Навіть з тими, хто дотримується інших, ніж я, поглядів на майбутнє країни. Сьогодні окремо хочу звернутися до співвітчизників з Донеччини та Луганщини.

Дорогие наши братья  и сестры, сограждане!

Многие из вас уже успели ощутить на себе «прелести» правления террористов.

Они, помимо мародерства и издевательства над мирными гражданами, привели и без того кризисную экономику региона на грань полной катастрофы.

Но мы ни при каких обстоятельствах не  оставим вас в беде.

Всенародные выборы Президента поставили жирный крест на мифе о якобы нелегитимной киевской власти.

Этот миф посеян и взращен российской пропагандой и кланом Януковича, который предал Донбасс и ограбил его еще в большей степени, чем всю страну.

Донецкой областью он безраздельно правил 17 лет. А тепер финансирует террористов.

Именно он несет полную ответственность за политическую и социально-экономическую ситуацию, в которой оказался регион.

И за безработицу, и за бедность, и за беженцев.

И за убитых граждан, и за слезы матерей.

С чем я как Президент приеду к вам в самое ближайшее время?

С миром.

С проектом децентрализации власти.

С гарантией свободного использования в Вашем регионе  русского языка.

С твердым намерением не делить украинцев на правильных и неправильных.

С уважительным отношением  к специфике регионов. К праву местных громад на свои нюансы в вопросах исторической памяти, пантеона героев, религиозных традиций.

С проработанным еще до выборов совместным проектом с нашими партнерами из Евросоюза по созданию рабочих мест на Востоке Украины.

С перспективой инвестиций, с проектом программы по экономической реконструкции Донбасса.

Сегодня нам нужен легитимный партнер по диалогу.  Говорить с бандитами мы не будем. А действующие местные депутаты уже никого не представляют. И мы готовы огласить досрочные местные выборы на Донбассе.

Такий мій мирний план для Донбасу та всієї країни.

Дискусії не підлягає питання про  территоріальну цілісність України.

Щойно я присягнув «усіма своїми справами боронити суверенітет і незалежність України», і завжди буду вірний цій святій обітниці.

Кількість людей, з якими мав честь поспілкуватися під час виборчої кампанії, - перевищив мільйон.

Україна -  різноманітна, але вона сильна духом і духом єдина!

Прагнення до миру та соборності нашої держави домінує в усіх областях України.

Я глибоко вражений патріотизмом мешканців південних та східних українськими областей від Одещини до Харківщини.

Мир ще не настав, але вже сьогодні ми твердо можемо сказати, що важкі випробування об’єднали українську родину.

Вони зміцнили нас як українську політичну націю, впевнену у своєму європейському виборі.

Наш народ ніколи не був таким сильним, як тепер.

Але свобода не дається раз і назавжди. За неї треба постійно боротися.

Мир, якого ми сподіваємося досягти найближчим часом, не буде тривалим, якщо ми належним чином не зміцнимо нашу безпеку.

Щоб мир став довготривалим, нам слід призвичаїтися до життя в умовах постійної бойової готовності.

Ми повинні тримати порох сухим.

Армія та її переозброєння зусиллями вітчизняного військово-промислового комплексу - це наш найголовніший пріоритет.

Більше того, завантаження державними замовленнями підприємств ВПК дасть поштовх реіндустріалізації економіки.

Хто шкодує коштів годувати свої збройні сили, той годує чужу армію.

А наша армія повинна стати справжньою елітою українства.

Слово генерал має асоціюватися не зі словом «корупція», а зі словом «герой».

Все, від чого залежить забезпечення стійкого миру та безпеки України, ми повинні зробити своїми силами. 

Найнадійніші наші союзники і найкращі гаранти миру - армія, флот, Нацгвардія та професійні спецслужби! 

Ніхто нас не захищатиме, доки ми не навчимось оборонятися самі.

Я використаю свій дипломатичний досвід, щоб забезпечити підписання міжнародного договору, який прийшов би на заміну Будапештському меморандуму.

Такий договір має надати прямі та надійні гарантії миру та безпеки - аж до військової підтримки в разі загрози територіальній цілісності. 

Будь-який агресор на кордоні України має згадати Євангельську мудрість: хто з мечем прийде, той від меча і загине!

Громадяни України не зможуть відчувати блага миру та безпеки, доки ми не врегулюємо наші відносини з Росією.

Росія окупувала Крим, який був, є і буде українським.

Вчора під час зустрічі в Нормандії я саме так і сказав Президенту Путіну - Крим є українським. І крапка.

Ні з ким не може бути компромісу в питаннях Криму, європейського вибору і державного устрою.

А все інше повинно обговорюватися і вирішуватися за столом переговорів.

Будь-які спроби зовнішнього і внутрішнього поневолення українців - зустрічають і зустрінуть найрішучішу відсіч.

Ми хочемо бути вільними.

А жити по-новому - це і означає жити вільно в умовах такої політичної системи, яка гарантує права та свободи людини і нації.

Хотів би наголосити на відданості ідеї парламентсько-президентської республіки.

Ніякої узурпації влади!

Європейська демократія для мене - найкращий спосіб  державного правління, винайдений людством.

Саме європейський досвід підказує нам, що значну частину повноважень вже зараз треба делегувати з центру місцевим органам влади.

Реформа щодо децентралізації розпочнеться вже цього року змінами до Конституції.

Нові повноваження отримають  новообрані місцеві Ради.

Але Україна була, є й буде унітарною державою.

Марення про  федерацію не має ґрунту в Україні.

Важливою частиною суспільного запиту на повне перезавантаження влади є  дострокові вибори парламенту.

Давайте будемо відвертими.

Чинний склад цього шановного зібрання не відповідає настроям суспільства.  Бо воно суттєво змінилося у 2012 році. А жити по-новому означає не нехтувати волею народу.

Жити вільно - означає вільно користуватися рідною мовою.

Керуватимуся статтею 10 Конституції.

Вона визначає українську мову як єдину державну, але гарантує вільний розвиток російській та іншим мовам.

Слово «праця», як і «мир», «зарплата», «пенсія», «стипендія» звучать однаково або дуже подібно, що українською, що російською.

Наявність роботи - це те, що дає людині можливість жити безбідно.

Найбільше професійне задоволення я досі отримував саме від створення нових робочих місць.

Що може втішати людину більше, як праця та гідна зарплата за неї?

Робочі місця мають організовувати підприємці. А от справа глави держави - це забезпечення таких умов, коли ніхто і ніщо не заважає працювати.

Держава цінуватиме вклад роботодавця та платника податків в економіку та соціальну сферу.

Забезпечення людей роботою та гідною оплатою – це перша гарантія внутрішнього миру та національної безпеки.

Хоча управління економічними процесами належить до компетенції  вільного ринку або Уряду, Президент як гарант Конституції зобов’язаний забезпечити умови для інноваційної економіки та соціальної справедливості. 

Справедливий розподіл національного багатства - це нагальна вимога часу.

Але перш ніж національне багатство ділити, його треба примножити.

Україна має все необхідне, щоб забезпечити людям європейський добробут.

Ми вміємо і хочемо жити власною працею, здатні бути творчими та інноваційними.

Ми вже навіть вчимося не заздрити успіху сусіда чи колеги.

Але ми й досі пасемо задніх.

Чому?

Тому що на відміну від нас країни європейської спільноти побудували економіку вільної конкуренції. Нових ідей, ділової ініціативи, наполегливої праці, постійного самовдосконалення.

Так буде і в Україні.   

Але для цього треба знищити корупцію.

Нам потрібен загальнонаціональний антикорупційний пакт між владою та народом.

Суть його проста: чиновники не беруть, а люди - не дають.

 Ми не зможемо змінити країну, якщо не змінимо себе, своє ставлення до власного життя і до життя цілої держави.

В тому, що Україна прийшла до кризи державності, є частка відповідальності кожного з нас.

Хтось вважав нормою не сплачувати податки.

Хтось розкошував за державний рахунок.

Хтось голосував і мітингував за гроші.

Хтось отримував незаслужені пільги і нагороди.

А всі разом руйнували фундамент суспільної довіри, засади права й суспільної організації.

Європейський вибір України - це серце нашого національного ідеалу.

Це вибір, зроблений нашими предками і пророками.

А що нам треба конкретно зробити, щоб жити вільно, жити безбідно, жити в мирі і безпеці?

Це все написано в угоді про політичну асоціацію та зону вільної торгівлі з Євросоюзом.

Ми разом докладали зусиль до цього документу. Тепер мрію втілити його в життя, а для цього нам треба якнайшвидше підписати економічну частину угоди.

Моя ручка - вже в руках, і як тільки ЄС ухвалить відповідне рішення, підпис українського Президента миттєво з’явиться під цим доленосним документом.

Ми не маємо права зволікати із підписанням економічної частини угоди. 

Те ж саме стосується і якнайшвидшого запровадження безвізового режиму для України з ЄС. Ми завершили перший етап і дуже швидко зможемо завершити другий, щоб вже з січня 2015 року українці мали можливість подорожувати без віз.

Угоду ж про асоціацію ми розглядаємо лише як перший крок до повноправного членства України в ЄС.

Ніхто не має права вето на європейський вибір України.

Визнати це - значить проводити політику миру та спокою в Україні.

Але така політика збанкрутіла ще в тридцяті роки минулого століття.

Для реалізації наших амбітних планів нам потрібні не лише мир та єдність країни, але й консолідація всіх патріотичних, проукраїнських, проєвропейських сил.

Маємо постійно тримати в пам’яті суворі уроки національно-визвольних змагань сімнадцятих-двадцятих років минулого століття.

Тоді наші політики не змогли об’єднатися, спільно протистояти агресії.

Володимир Винниченко боровся проти Михайла Грушевського, Симон Петлюра проти Павла Скоропадського. А Нестор Махно - проти всіх.

Постійні чвари та конфлікти між видатними українцями призвели до втрати нашої державності.

Висновки належить робити не лише з архівів столітньої давнини, але й з недавніх подій.

Ми не сміємо повторити старі помилки і маємо забезпечити злагоджену роботу Президента, Верховної Ради та Кабміну.

Настав час будувати нову велику країну. Сучасну, високотехнологічну, обороноздатну, конкурентоспроможну.

Врахуємо досвід країн, які з’явилися на політичній карті лише кілька десятків років тому, але стали лідерами, поставивши на розвиток інтелекту та новітніх технологій.

Бо найцінніше - не гроші, не заводи та підприємства, а «людський капітал», який має Україна.

Немає сумніву в тому, що ми здолаємо всі труднощі. Відстоїмо територіальну цілісність нашої держави, забезпечимо мир та спокій.

Нас уже ніхто не оберне в рабів  криміналу та бюрократії, в прислужників колоніальної влади.

Нас підтримує цілий світ. За останні три дні я мав можливість пересвідчитись в цьому.

Навколо ідеї незалежності, свободи, гідності, правової держави, європейської інтеграції об’єдналася вся Україна і все світове українство.

Народ своє вагоме слова сказав. Під час революційних подій. Під час спротиву агресії. Під час виборів. Тепер черга - за нами, за владою.

Простягаю руку миру всім, хто подав голос за мене, і тим, хто не голосував.

Всім, хто допоможе встановити мир, порядок і спокій в Україні.

І всім, хто вірить у європейську майбутність України.

Ми - народ, що був одірваний від своєї великої Батьківщини Європи - повертаємося до неї.

Остаточно і безповоротно.

Мир нам!

Нехай нас благословить Господь!

Слава Україні!



26.06.2014 15:08

Виступ Президента України Петра Порошенка на сесії Парламентської Асамблеї Ради Європи

Шановна пані Президент!
Шановний Генеральний секретар!
Шановні члени Асамблеї!
Дорогі учасники!
Дякую за запрошення виступити перед Асамблеєю.

Вдячний за можливість донести до цього поважного форуму голос українського народу з різних куточків України – східних та західних, північних та південних, вільних і окупованих.

Минув лише місяць із завершення президентської кампанії, під час якої я об’їздив всю Україну.

Я побачив її миролюбною, гостинною до всіх та європейською – не лише за розташуванням, але й за покликанням.

Україна завжди була гостинним домом для кожного, хто приходив з миром.

На жаль, сьогодні цей дім у небезпеці. Знайшлась сила, яка прийшла в Україну не з миром. У нашому повсякденному словнику знову з’явилися слова "анексія", "сепаратизм", «найманці».

Що ми можемо зробити для того, щоб зупинити насильство і  не допустити його перетворення на повномасштабну війну?

Нажаль, сьогодні це питання стосується не лише України. Воно стосується всієї Європи.

Шановні члени Асамблеї!

Все почалося минулого листопада, коли колишня влада забрала в українців мрію, відмовившись від європейської інтеграції, не спитавши українців і не давши взамін нічого, крім корупції та нехтування людською гідністю. Україна піднялася і почалася Революція Гідності. Народ переміг. Ця перемога далась великою кров’ю і великими жертвами.

Росія, яка двадцять років тому в обмін на ядерну зброю обіцяла піклуватися про суверенітет України, всупереч Великому договору між Україною та Росією, всупереч Будапештському меморандуму , який пообіцяв мир в обмін на третій за розміром в світі ядерний арсенал, стала агресором і зруйнувала стабільність в цьому регіоні.

А разом з ним – і систему балансів і противаг у сучасному світі.

З цієї трибуни я хотів би від імені всіх українців подякувати Раді Європи, і особливо її Парламентській Асамблеї, за негайне реагування на військову агресію. Ця підтримка конче була потрібна і залишається потрібною для України.

Рішення Комітету Міністрів і Парламентської Асамблеї становлять правову основу для подальшого відновлення справедливості та забезпечення прав всіх людей,які проживають на окупованих територіях.

Треба зупинити факти фінансування та озброєння терористичних груп у Донецькій та Луганській областях, які все ще відбуваються з боку Російської Федерації. Бо фактично, це другий етап агресії.

У 2008 році ми це спостерігали в Грузії.

У 2014 році, нажаль, це відбувається за рахунок суверенітету України.

І питання «хто буде наступним?» є відкритим. І саме тому Європа зараз має продемонструвати спільність і солідарність.

Бо проблема для Європи сьогодні – це відсутність реального механізму збереження миру, захисту територіальної цілісності та демократії.

Бо повоєнна модель була зруйнована, і зараз на наші з вами плечі лягає відповідальність за створення нової моделі.

Без відчуття реальності легко створити суспільний грунт для агресії. І на жаль, сьогодні агресія переповнює російське суспільство.  Вона лежить в основі і політики, і суспільного ставлення до України з боку Російської Федерації.

Але Україна протиставляє їй переконаність і моральну силу.

Очевидно, що без повернення Криму нормалізація наших відносин не можлива.

Але ми – люди миру. І тому українська влада і я особисто, як український Президент, вийшов з ініціативою мирного плану. Бо повинен бути діалог та готовність домовлятися заради збереження людських життів.

Шановні члени Асамблеї!

Найбільших збитків конфлікти завдають звичайним, пересічним громадянам. І це сьогодні переконливо бачимо в окупованому Криму.  Ми бачимо, як порушуються політичні, мовні та культурні права громадян.

Як завжди, найбільше потерпають національні меншини. Кримські татари та етнічні українці є сьогодні об'єктом дискримінації.

Щодня ми отримуємо все нові повідомлення про порушення свободи слова та ЗМІ, прав на освіту, віросповідання, громадянство, проживання, працю, права власності на землю, доступу до охорони здоров'я і освіти.

У проблемних регіонах на Сході України ситуація ще більш кричуща. Незаконні озброєні групи намагаються встановити диктатуру насильства. Викрадення, незаконні затримання, вбивства, тортури, зникнення та переслідування стали частиною життя постраждалих районів.

За сприяння міжнародних організацій – Ради Європи, Організації Об'єднаних Націй, ОБСЄ ми документуємо всі ці порушення.

Вони мають отримати адекватну реакцію міжнародної спільноти. Тут потрібний ретельний аналіз, особливо в світлі майбутніх судових скарг, якими Україна буде захищатися.

Президентські вибори стали важливим кроком на шляху відновлення миру і порядку. Ми з готовністю прийняли рекордну кількість міжнародних спостерігачів. Отримавши підтримку виборців, я представив першочерговий порядок денний свого президентства – єдність, відновлення миру, безпека.

Мир і безпека – це те, чого прагнуть українці на Донбасі. Вони мріють, щоб повернулося їхнє нормальне життя, щоб не гинули люди, щоб не брали в полон і не катували заручників.

Сьогодні ми маємо вже 174 полонених заручника, майже 150 загиблих, більше  300 поранених. Менш ніж за тиждень припинення вогню вбито 18 українських військовослужбовців, поранено 27. Позавчора загинула десятимісячна дитина від вибуху гранати, випущеної з підствольного гранатомету.

Але ми прагнемо миру і в цьому непростому, неполітичному прагненні – суть мирного плану, який я представив.

Він зводиться до припинення насильства, амністії тих, хто не скоїв тяжких злочинів, стабілізації ситуації і після цього – реалізації прагнень місцевого населення у постраждалих від біди регіонах. 

Ми повинні зробити так, щоб внутрішні процеси повернулися у цивілізовані рамки. Зробимо це – відновимо не лише мир, але й довіру.

Після цього ми в першу чергу займемося економікою та інфраструктурою, адже щодня ми отримуємо нові повідомлення про те, які завдання стоять перед нами і що зруйновані чергові об’єкти.

Ніхто не хоче, щоб люди гинули. План встановлює рамки для політичного врегулювання на основі деескалації, стабілізації і діалогу. Його імплементація обговорюється у рамках створеної Тристоронньої контактної групи за участю представників України, Російської Федерації, ОБСЄ, Європейського Союзу.

Необхідною передумовою є зупинення вогню. Перед оприлюдненням мій План був обговорений з представниками всіх місцевих легітимних органів влади Донбасу, бізнесової еліти, яка представляє найбільше виробництво Донецького регіону. Вони всі одноголосно його підтримали.

Одностороннє припинення вогню було запроваджено о 22:00 20 червня та триватиме до завтра до 22:00 години 27 червня.

Наше завдання було перейти від режиму бойової охорони кордону до режиму його надійного контролю. Якщо буде контроль на кордоні – припиниться незаконний потік найманців, танків, бронетехніки та важкого озброєння на територію України.

Україна зацікавлена і запропонувала інтенсифікувати зусилля Організації безпеки і співробітництва в Європі щодо встановлення жорсткого моніторингу з елементами контролю ситуації на місцях.

Ми запросили їх до кожного блокпосту і готові, офіційно про це декларую, запросити російських представників долучитися до моніторингу кордону, щоб впевнитись в жорсткому дотриманні взятих на себе зобов’язань з українського боку.

Мирний план був підтриманий всіма основними країнами світу, за що Україна їм надзвичайно вдячна.

У той же час очевидно, щоцей мирний план запрацює лише за підтримки Росії.

Поки що, на жаль, ця підтримка Російської Федерації є абсолютно недостатньою. 

Добре, що Рада Федерації вже не збирається, нарешті, проголошувати війну Україні. Але війну ніхто й не проголошував. Її просто ведуть. Ведуть зараз, в ці хвилини. Замість того, щоб відвести своїх найманців з боку російського кордону заходять все нові, добре оснащені і вмотивовані бойовики.

Президент Путін вчора, під час нашої телефонної розмови разом з Федеральним канцлером Німеччини Ангелою Меркель і Президентом Франції Франсуа Олландом висловив свою підтримку мирного плану. Ми з надією чекаємо тепер реальних кроків.

І я з цієї трибуни хочу ще раз наполегливо закликати Росію сприяти врегулюванню ситуації!

Підтримайте Мирний план діями, а не словами! Бо за цими діями ми зупиняємо смерті цивільних і військових людей, які боронять суверенітет і територіальну цілісність держави. І ми чекаємо цих дій. Посильте охорону кордону! Зупиніть нелегальний потік військової техніки! Перестаньте рекрутувати найманців! Врешті-решт, відведіть війська.

Український народ не хоче війни, не хоче анархії і не допустить її.

Всі ідеї сепаратизму були штучно нав’язані Україні ззовні.

Україна є монолітною. Треба зупинити потоки брехні і ненависті, які поширюються російськими ЗМІ. Це не сприяє встановленню миру.

Чого реально прагнуть неспокійні регіони? Того ж, що і будь-яка місцева громада. Більше повноважень, більше автономії, право на ухвалення рішень. Право спілкуватися тою мовою, якою вони вважають за потрібне. Право покладати квіти тим пам’ятникам, яким вони вважають за потрібне. Право співати пісні тією мовою, якою їм подобається.

Це все дає їм програма децентралізації влади в якості конституційних змін, запропонованих мною. І сьогодні український Парламент зареєстрував проект змін до Конституції Президента Порошенка, де ключовим елементом змін є децентралізація влади.

Ніколи в Україні не було такого, щоб Президент, який виграв вибори з повноваженнями призначати голів обласних і районних державних адміністрацій, відмовлявся від цього і передавав ці повноваження на місця.

І я впевнений в тому, що ця ідея буде підтримана українським Парламентом.

В Україні мають відбутись позачергові місцеві вибори в зв’язку з прийняттям змін до Конституції для того, щоб обрані лідери територіальних громад набули вже нових повноважень і нової відповідальності. Обрані представники увійдуть до складу місцевих рад, які, у свою чергу, сформують виконавчі комітети.

Окремою проблемою є відновлення економіки донецького регіону. І мені дуже приємно, що ми разом з нашими партнерами з Європейського Союзу і Сполучених Штатів Америки розробили окрему програму створення нових робочих місць, яка передбачає залучення великої кількості інвестицій.

Вона включає проект програми економічного відновлення регіону. Належним чином буде вирішено питання розподілу коштів між центром та регіонами.

У повній відповідності з Європейською хартією місцевого саморврядування влада в Україні буде децентралізована моїм проектом Конституції.

Я підтримую налаштованість активізації міжнародної панелі розслідування Ради Європи, яку ми обговорювали разом з Генеральним секретарем для експертного розслідування застосування сили як проти Майдану 18, 19, 20 лютого, так і трагічних подій в Одесі 2 травня. Ми готові до відкритої співпраці для того, щоб весь світ прозоро переконався, що винуватці в цих трагедіях будуть притягнуті до відповідальності.

Шановні члени Асамблеї!

Україна переживає час викликів, а також і час надій.

Наш вибір – розбудова міцної демократії, яка займе достойне місце у родині європейських держав. Наш шлях лежить до Європейського Союзу. І тому завтра, 27 червня, нарешті, я, як Президент України, підпишу Угоду про асоціацію з ЄС.

Європейський Союз для нас  – це історія успіху, еталон успішної держави, перевірена часом модель реформ. І коли мене питали яка ваша президентська модель реформ, мені було дуже легко відповідати – Угода про асоціацію. Все там є. І ми почнемо імплементувати цю Угоду негайно. Вже. Одразу ж після підписання.

Останній аспект особливо важливий на тлі того, що Україна стала на шлях економічної інтеграції та політичної асоціації з Євросоюзом.

Шанс, який ми маємо, обов’язково буде використаний. Реформи назріли і перезріли.

Україні потрібний новий соціальний контракт. Він має створити життєздатну систему управління, яка захистить громадян від зовнішніх загроз та створить необхідне підґрунтя для соціально-економічного та культурного розвитку.

В той же час я заявляю, що це не будуть зміни будь-яку ціну. Є питання, які не обговорюються: унітарна держава, існуюча мовна система з однією офіційною державною мовою і необмеженою кількістю регіональних і з повною та всеохоплюючою гарантією розвитку використання мови кожної меншини, європейська інтеграція.

Все інше може бути предметом широкого обговорення. Я запевняю, що це обговорення вже відбувається.

Я впевнений, що й Парламент сьогодні потребує перезавантаження. Країна сьогодні не має достойного рівня представництва. Особливо це відчутно в Донбасі, на Сході України.

Я переконаний в тому, що Парламент має обиратися по-новому закону - на пропорційній основі за відкритими списками. Виборці мають знати кожного кандидата особисто.

Уряд має попередньо формуватись Прем’єр-міністром і затверджуватись Парламентом. Президент має зберегти повноваження контролю.

Рада Європи і Парламентська Асамблея неодноразово наголошували на необхідності докорінних перетворень у судовій і правоохоронній системах. Останні місяці особливо чітко продемонстрували важливість цих реформ.

Потрібний більший громадський контроль за призначенням і роботою суддів. Потрібні практичні гарантії незалежності судової влади. Ми маємо змінити роль та функції Генеральної прокуратури, перетворити її з інструменту покарання на засіб забезпечення законності та захисту прав людини.

Новий формат судочинства має бути належним чином відображений у змінах до Конституції. Подолання корупції, призначення нових суддів, загальна модернізація державної служби завершать картину нової судової системи в Україні.

Пані і панове!

Останні місяці мали прямий вплив на наше спільне євроепйське майбутнє. Події в Україні формують нову Європу. І ця нова Європа буде єдиною або розколотою, стабільною або крихкою.

Майбутнє Європи та її дух залежать від того, як буде врегульований конфлікт в Україні – на основі міжнародного права, законності, або на основі «права сильного».

Це – дилема і вибір, який кожен з нас повинен зробити самостійно.

Потрясіння в Україні почалися, оскільки українці не захотіли розстатися з демократією та європейським вибором. Вони тривають, оскільки хтось вирішив покарати Україну за цей вибір. Вони зупиняться, тільки коли здоровий глузд і європейські цінності візьмуть гору над агресією.

Допоможіть нам у цьому – і завтрашня Європа буде єдина, стабільна, морально сильна.

Я дуже дякую Вам за увагу! Я дуже дякую Вам за солідарність з Україною, яку ви продемонстрували! Україна цього конче потребує. Слава Україні!

 


23.08.2014 09:02

Виступ Президента України на церемонії урочистого підняття Державного Прапора України

Дорогі співвітчизники, брати і сестри!

Вітаю всіх нас з Днем Державного Прапора!

Поздоровляю і юного українця Петра Зубара із Артемівська, що на Донеччині. 16-річний парубок більше місяця переховував від окупантів Герб України, збитий бойовиками з приміщення міськради. Петре, ти справжній герой!

Особисто хочу звернутися і до десятирічного львів’янина Тараса Кротька. Дитина мріяла купити собі планшет. Хто з нас не пригадує сили своїх дитячих бажань? Але зібрані гроші хлопець здав у фонд допомоги армії. Так прямо й приніс їх зі скарбничкою. Сказав, що він без планшета може обійтися, а солдат без бронежилета – ні. Тарасику, ти справжній патріот!

Країна, в якій зростають такі діти, як Петро Зубар та Тарас Кротько, – має велике майбутнє. І буде єдиною, бо Петро – з Донбасу, а Тарас – з Галичини!

Дорогі українці!

Сьогодні ми вшановуємо наші національні святині: Державний Прапор, Державний Герб та Державний Гімн. Блакитні й золоті, сині та жовті барви сяяли ще на державних символах великих князів київських і короля Данила. На хоругвах Славного Війська Запорозького!

В 1848 році, замайорівши над Львівською ратушею, наш прапор став провісником народження нової української нації під час так званої весни європейських народів.

1914-го, рівно сто років тому, - перша маніфестація під жовто-блакитним прапором відбулася тут, в Києві.

Цими кольорами були освячені Українська та Західно-Українська народні республіки, Акт злуки та відродження сучасної української держави. Під цим прапором йшли в бій вояки Української Повстанської Армії. За любов до цих кольорів імперія етапувала наших патріотів на сибірську каторгу. Під нашим прапором народ повстав на захист своїх прав під час Революції Гідності.

Зверніть увагу. Прапори України та Європейського Союзу – витримані в одних кольорах. Це промовиста і дуже важлива деталь! Як і знамено ЄС, український стяг став символом свободи, простір якої поширюється дедалі на Схід. Це наочно продемонстрували нам буквально днями ті відчайдушні росіяни, які не побоялися підняти український прапор над Москвою!

Якби ми захотіли знайти для нашого прапора більш мирні кольори – не змогли б. Ніщо більшою мірою не символізує мир та спокій, ніж блакитна вись та жовте поле.

«Синій, як море, як день – золотий –

З неба і сонця наш прапор ясний»,

- писав великий український поет Олександр Олесь.

Це фарби нашого прапора не лише мирні, але й сильні.

Вони - це впевненість!

Вони - це сила!

Вони - це звитяга!

Вони – це слава!

 Ми - мирний народ, але готові платити й платимо – потом та кров’ю - за право жити під цим прапором, під цим небом і серед цих полів.

Синьо-жовтий прапор став символом спокійного життя, до якого українські Збройні Сили повертають Донбас, звільняючи його від терористів.

Державний прапор знову гордо майорить над Слов’янськом і Краматорськом, Лисичанськом і Сєверодонецьком, Артемівськом та Костянтинівкою. Миру чекають катовані бойовиками жителі Донецька та Луганська. І я вам обіцяю - обов’язково дочекаються!

Державна символіка органічно увійшла в повсякденне життя людей. Синьо-жовті кольори стали предметом національної гордості і знаком моди. Подивіться на цей зворушливий рух. Тисячі, сотні волонтерів на зібрані серед громадян гроші по всій Україні фарбують в синє та жовте паркани й мости. А мости через Дніпро - це не просто дороги. Це – втілення єдності двох берегів нашої України.

22 роки ми поволі формувалися як сучасна політична нація. Важкі випробування, які випали протягом останнього року, не просто надзвичайно прискорили цей процес. Вони призвели до його логічного завершення. Сьогодні як народ ми - єдині та могутні, як ніколи! Ворог - сильний, жорстокий, підступний – загартував і зцементував нас як ніхто. Той, хто хотів нас роз'єднати та послабити, – ще більше об'єднав нас та зміцнив!

Саме за останній рік кардинально зросла кількість тих, хто вважає себе патріотом України. Хто за вступ до Євросоюзу. Хто за унітарний державний устрій. Хто за українську - як єдину державну. До речі, багато хто у нас говорить російською. Але думають тут інакше, ніж у Росії.

Спілкуючись із солдатами в зоні АТО чи у військовому шпиталі, я бачив і чув, що російською мовою Україну люблять не менше, ніж українською. Скільки, нажаль, полеглих воїнів свої останні слова любові до Батьківщини чи до мами, до дружини чи до коханої вигукнули, сказали або прошепотіли російською мовою... Знаю, що тепер за мовною ознакою нас не розколе вже ніхто і ніколи.

Принципово залишаючись на тій позиції, що єдиною державною мовою має залишатися українська, маємо належно оцінити внесок російськомовних громадян України в захист нашої спільної Вітчизни. Наша нація міцніє вже не лише на грунті мови чи етносу, а на основі спільної волі більшості мешканців України. Ця воля полягає в тому, щоб жити разом в єдиній, соборній, унітарній, демократичній та європейській державі. У минуле стрімко відходить поділ України на Схід та Захід, Центр та Південь. Це значить, що ми остаточно і безповоротно відбулися як нація, як український народ.

Ми – на порозі грандіозних, тектонічних змін. Так само, як наші воїни встановлюють прапор над звільненими містами та селами, ми всі разом спільною працею зобов’язані підняти прапор перемоги над подоланням корупції, безробіття та бідності.

У нас, дорогі мої співвітчизники, все з вами вийде.

Все буде добре. Ми - сильні та цілеспрямовані. І я пишаюся тим, що я українець.

Україна – наша рідна Вітчизна, це місце великих мрій і грандіозних справ!

Ми як народ здатні на надзвичайні зусилля і великі перемоги.

І кожен з нас може і зобов’язаний докластися до них.

Слава Україні!





24.08.2014 10:32

Виступ Президента на параді на честь 23-ї річниці Незалежності України

"Я єсть народ, якого Правди сила

ніким звойована ще не була.

Яка біда мене, яка чума косила! -

а сила знову розцвіла"

Ці слова – проникливі, аж мороз шкірою. Із душі та серця великого поета Тичини вони вирвалися 71 рік тому. Під час іншої, ще тієї війни. Та вони такі злободенні, ніби сказані прямо сьогодні...

Шановні солдати і матроси!

Сержанти і старшини, офіцери, генерали і адмірали, ветерани!

Бійці добровольчих батальйонів та волонтери!

Воїни зведеного підрозділу учасників антитерористичної операції!

Дорогі співвітчизники!

Високоповажні закордонні гості!

Події останніх місяців стали для нас хоча й не оголошеною, але справжньою війною. Вона, можливо, так і увійде в історію як Вітчизняна війна чотирнадцятого року. Війна проти зовнішньої агресії. За Україну, за її волю, за честь і славу, за народ. За Незалежність.

"Вітчизняна" вона тому, що на захист Батьківщини піднялися всі – від малого до старого. Боротьба за перемогу стала всенародним рухом, справою всіх і кожного.

Переконаний: битва за Україну, за Незалежність завершиться для нас успішно - завдяки загальнонаціональній солідарності, помноженій на мужність та героїзм наших воїнів.

За останні шість місяців у важких виснажливих боях народилося нове українське військо. Воно сильне не лише зброєю та хистом, але й потужним патріотичним духом. Словосполучення "захисник Вітчизни" перестало бути абстрактним ритуальним висловом. Воно наповнилося конкретним змістом.

В багатому на подвиги літописі українського воїнства безліч битв і дат, гідних стати Днем захисника Вітчизни. Я наголошую, Україна більше ніколи не відзначатиме це свято за військово-історичним календарем сусідньої країни. Ми будемо шанувати захисників своєї Батьківщини, а не чужої!

Мужність та героїзм, відвагу та самопожертву, відчайдушність та бойове братерство наші воїни демонструють кожного дня, кожної години, кожної миті.

Наші Збройні Сили, Національна гвардія, прикордонна служба, добровольчі батальйони заслужено успадкували військову славу давньоукраїнських князівських дружин і Війська Запорозького, українських січових стрільців і вояків Української Повстанської Армії, армії Української Народної Республіки і українців, які під час Другої світової війни захищали Україну в лавах Червоної Армії.

Правду про звитягу учасників антитерористичної операції золотими літерами закарбують в українську військову історію.

Дякуючи всьому воїнству за вірність Присязі, за служіння Україні, за жертовний її захист, хотів би низько вклонитися кожній українській жінці.

Бабусі чи мамі.

Доньці чи дружині.

Сестрі чи подрузі.

Кожній, хто втратив чоловіка чи сина, онука чи брата. І всім тим, хто з вірою в перемогу чекає на повернення свого рідного, найкращого, коханого.

Окрема подяка – активістам волонтерського руху. Особливо важливою ваша допомога була в перші тижні агресії, коли ми отримали в спадок державу без армії, без міліції, без спецслужб, без зброї.

Наш ворог довго й наполегливо тренувався, щоб напасти на Україну. А от ми тоді не були готові до такого підступного віроломства. Двічі за сто років українська політична еліта в приступі пацифістських ілюзій недооцінила важливість зміцнення обороноздатності. У сімнадцятому-двадцятому роках минулого століття нехтування військовою загрозою обернулося агресією зі Сходу та втратою Україною незалежності.

На межі минулого та теперішнього століть ми знову наступили на ті ж граблі. Ще раз повірили, що нібито світ став вегетаріанським. І навіть добровільно позбулися ядерної зброї. А війна повторно прийшла з тієї сторони горизонту, з якої її, за звичкою, не чекали.

Чи не вчили нас ще давньоримські мудреці:

"Сі віс пацем, пара беллум" –

Хочеш миру – готуйся до війни.

Знищення терористами малайзійського літака. Вбивство ними ж почесного консула Литви. Поява міжнародних найманців на службі в терористів – все це зайвий раз свідчить, що агресія проти України вийшла за межі двосторонніх відносин. Вона руйнує основи світового порядку. Гвалтує міжнародне право. Ставить під загрозу європейську та глобальну безпеку.

Прямо у центрі Європи, у ХХI столітті зроблено зухвалу спробу без оголошення війни перейти кордони суверенної країни. Світ неначе повернувся в тридцяті роки минулого століття, в переддень Другої світової війни. За тиждень, до речі, виповнюється 75 років від моменту її початку. Століття Першої світової відзначили менше місяця тому. Третю ж - неможливо допустити.

Війна взагалі не наша ініціатива. Вона нав’язана нам ззовні. Наш вибір – мир, здійснення мирного плану для Донбасу, який я розробив і запропонував ще в червні.

Кроки до миру не можуть, втім, бути односторонніми. Вони не мають відбуватися за рахунок суверенітету, територіальної цілісності та незалежності України.

Вітчизняна дипломатія робить все можливе і навіть неможливе, щоб знайти політичний спосіб врегулювання.

І ще. Україна дуже цінує підтримку з боку тих, хто продемонстрував, що насправді є нашими друзями і партнерами – країн Європейського Союзу, Сполучених Штатів Америки, інших держав. Друзі, з нами – весь світ, від Канади до Австралії, від Швеції до Японії.

Ми довели спроможність захищати нашу Державу. Очевидно, що в зримій історичній перспективі над Україною постійно, нажаль, буде військова загроза. З цим не лише треба навчитися жити. До захисту Незалежності треба постійно бути готовими.

Вже до кінця цього року буде виділено мільярди гривень на оновлення озброєння та військової техніки. Зараз перед вами з Хрещатика прямо в зону АТО прослідує колона нової, щойно закупленої, або випущеної, або відремонтованої техніки. Згідно плану на п'ятнадцятий-сімнадцятий роки, на переозброєння та оновлення військової техніки заплановано виділити понад 40 мільярдів гривень. Це дозволить модернізувати, закупити нові та поставити у війська літаки, вертольоти, бойові кораблі та катери.

І це лише скромний початок. Ми повинні, обов’язково повинні постійно зміцнювати нашу армію. Бо хто шкодує грошей на своє військо, буде годувати чуже.

Тільки ціною колосальних надзусиль всього народу зможемо захистити Незалежність, життя і безпеку кожного, наше право вільно жити на своїй українській землі.

Понад двадцять років приживалося наше синьо-жовте свято Незалежності - і тепер насправді стало всенародним святом. Ще ніколи за 23 роки цей день не був таким величним, як сьогодні. Ще ніколи люди не відзначали його так щиро, як тепер, з українським прапором в кожному віконці, на кожному балконі. І це незважаючи на важкі часи, які переживає країна.

За урочистістю та піднесенням свято Незалежності для нас, немов Різдво. Бо це і є народження нової країни - України.

З Днем Незалежності вас, друзі!

Слава Збройним Силам України!

Слава українському народу!

Слава героям!

Україні – слава!




10.09.2014 11:08

Виступ Президента України на засіданні Кабінету Міністрів

Вельмишановні Арсенію Петровичу, Олександре Валентиновичу, шановні члени Уряду, голови обласних державних адміністрацій, шановні колеги, шановні телеглядачі.

Радий бути присутнім на засіданні Кабміну. Це моя перша участь як Глави держави і впевнений, що сьогодні сам час вимагає від нас чітко скоординованих і ефективних дій.

В неділю на нараді із силовиками ми домовилися з керівником Уряду, Головою Верховної Ради про проведення цього засідання.

Чіткі доручення отримали керівники силових відомств, і впевнений в тому, що питання, які винесені сьогодні на порядок денний, сприятимуть зміцненню нашої обороноздатності.

Але перш, ніж ми з вами заслухаємо відповідних міністрів, я хотів би поінформувати про зусилля з реалізації мирного плану України.

Завдяки мужності та звитязі українських військових, славних воїнів Збройних Сил України, Національної гвардії, Міністерства внутрішні з справ, Державної прикордонної служби за червень-серпень нам вдалося суттєво скоротити територію, контрольовану бойовиками.

З терористичної неволі визволено мільйони громадян України, в першу чергу, мешканців Донбасу.

Але наш героїчний наступ змусив ворога вдатися до прямого вторгнення на територію української держави, до використання підрозділів регулярної армії Російської Федерації, до ще більш масованого постачання техніки та високоточної зброї – в комплекті із фахівцями, які вміють професійно нею користатися та холоднокровно вбивають українців.

Людське ж життя є найвищою цінністю, і ми повинні зробити все можливе і неможливе для того, щоб припинити кровопролиття та покласти край стражданням людей.

Саме тому я вийшов з ініціативою про негайне припинення вогню. Домовилися про це в розмові з президентом Російської Федерації Володимиром Путіним. В Мінську в рамках Тристоронньої контактної групи було підписано відповідний протокол, підкреслюю, протокол на основі мирного плану Президента України.

Так, режим припинення вогню запроваджується зараз дуже непросто, дуже важко. Терористи час від часу намагаються постійно спровокувати українські війська.

Розраховую, і проведені усі необхідні консультації з представниками ОБСЄ, спеціальної моніторингової групи, яка вже працює в Києві, про те, що саме ця організація візьме на себе левову частку навантаження щодо моніторингу, верифікації та забезпечення суворого дотримання режиму припинення вогню з усіх боків.

Повномасштабні бойові дії, я відповідально хочу на цьому наголосити, з 18.00 5 вересня не ведуться. На жаль, цього не можна побачити по більшості телеканалів, я можу сказати, що обстановка на фронті кардинально змінилася. Кожен день до 5 вересня, особливо в останні дні, країна втрачала десятки життів своїх героїв, кожен день серце стискалося, коли вночі мені дзвонили і повідомляли про черговий штурм, артилерійський обстріл чи атаку системи залпового вогню, які забирали життя найкращих українців.

Прошу вшанувати пам'ять загиблих хвилиною мовчання.

Прошу сідати.

Що ми маємо зараз внаслідок підписання протоколу?

Не лише збережені українські життя. Не лише зупинку наступу регулярних збройних сил сусідньої країни.

Розпочався процес звільнення українських військових і цивільних, які утримувалися незаконними збройними формуваннями.

Вже сьогодні з часу оголошення припинення вогню звільнено майже 700 наших громадян. До кінця тижня існує чіткий графік, коли ще 500 українців нарешті отримають можливість повернутися додому.

Мінський протокол передбачає не лише режим припинення вогню, але й окреслює контури майбутнього політичного врегулювання.

Я розумію, що ми вступили у передвиборчу кампанію. Я розумію, що зараз комусь дуже хочеться створити неіснуючу сенсацію, продовжити війну, але народ України сьогодні потребує миру. Я в цьому твердо переконаний. І я не маю жодного сумніву в тому, що специфіка цієї кампанії мала б спонукати всіх відповідальних політиків не вдаватися до дешевого політиканства та примітивних політичних спекуляцій і об'єднатися навколо збереження миру в державі.

Я хотів би чітко проінформувати та наголосити, що Україна не зробила жодних поступок в питаннях своєї територіальної цілісності та державного устрою!

Ще раз наголошую – зараз йде війна за незалежність України. Не більше й не менше, за існування нашої держави, і ми нікому не здамо ані питання суверенного устрою, ані питання незалежності, ані питання територіальної цілісності.

Ми залишаємося соборною й унітарною державою.

І для того, щоб в цьому усі мали можливість переконатися, я наполіг на тому, щоб, незважаючи на нібито існування таких домовленостей, усі документи, які підписуються, негайно були оприлюднені. І щоб кожен мав можливість в цьому переконатися.

Протокол передбачає відновлення і збереження суверенітету України на усій території Донбасу, - в тому числі і тій, яка зараз тимчасово контролюється бойовиками.

Ця частина теж повернеться в правове поле України.

Звертаю вашу увагу, що ні про яку федералізацію, ні про яке відчуження в протоколі не йдеться і йтися не може.

Ще раз наголошую, що такі утворення, як так звані ДНР та ЛНР, в документі не згадуються взагалі!

Оговорено, що Закон України "Про тимчасовий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей" передбачає чітко статус цих регіонів у складі України.

Наступного тижня цей проект буде внесено до Верховної Ради. Цей проект забезпечує мирне повернення цих районів під український суверенітет. І я просив би, від цього залежить доля миру, підтримати його. Я просив би, щоб ми ні в якому разі не зірвали мирний процес.

Можу погодитися - напевно, ми будемо не в захваті від складу місцевих депутатів, яких на дострокових виборах до міських та районних Рад оберуть мешканці Луганська та Донецька. Але хіба не краще, щоб політика вершилася виборчими бюлетенями, а не автоматними чергами та залпами градів?

Шановні друзі!

Я буду відвертим, напевно, один Господь знає, як довго буде тривати режим припинення вогню. Я можу лише запевнити вас, що українська влада спільно буде робити все можливе, щоб зберегти мир.

Але при цьому розслаблятися у нас немає жодних підстав.

Ми вже зараз здійснюємо перегрупування наших Збройних Сил, Національної гвардії, прикордонників, але не дня нападу і наступу, а для того, щоб гарантовано і ефективно забезпечити захист своєї території.

Щойно, я наголошую, завершено третю чергу часткової мобілізації.

Трьохзмінна робота оборонних підприємств України, яка була налагоджена за останні тижні, сьогодні дає можливість постачати у війська щодобово до 30 одиниць броньованої техніки з відновлення боєздатності після бойових дій або з складів.

Три лінії оборони Маріуполя, велике угрупування військових і патріотичний порив місцевого населення, мешканців Маріуполя, сповнених рішучості захистити місто – створюють надійний заслон від можливої атаки з боку ворога на це квітуче і дуже дуже проукраїнське зараз місто. Я в цьому переконався особисто, позавчора відвідавши Маріуполь.

Так, наше військо створюється з коліс, протягом лише останніх шести місяців, в той час, як нам протистоїть одна з найбільших армій світу.

Військова потуга в Європі номер один. Збройні сили якої протягом останніх 10-15 років постійно модернізувалися і сьогодні володіють найсучаснішою, найдосконалішою зброєю у світі. Крім того, вони ще й набралися досвіду в різних «гарячих точках».

Це, на жаль, - тривала військова загроза. Вона не минеться і в тому випадку, коли поточна криза завершиться найближчим часом. Нам треба навчитися жити в таких умовах. І горизонт нашого стратегічного планування – не місяці, не роки, а, навіть, десятиліття.

Звертаю вашу увагу, що в день, коли у Мінську був підписаний меморандум трьохсторонньої групи, у Ньюпорті проходив саміт найбільшої безпекової організації світу, саміт НАТО. Можу наголосити, що, дякуючи зусиллям українських представників, ми вийшли зараз на максимально можливий рівень співпраці з Північно-Атлантичним альянсом, який тільки може бути з країною - не членом НАТО.

З низкою країн на двосторонньому рівні нам вдалося домовитися про суттєве розширення військово-технічного співробітництва. Я не маю жодного сумніву, що весь світ сьогодні продемонстрував бажання допомогти нам захистити себе. Але є реальність, друзі, - ніхто за Україну воювати на нашій території не буде. Це – наш хрест, це наш святий обов’язок.

Так, зобов’язання влади зробити все можливе для того, щоб українському солдату було чим воювати, щоби створити умови захистити себе, ефективно діяти, і для цього використовуємо міжнародне співробітництво. Але це – справа українського війська. І підвищувати нашу обороноздатність – це наш з вами святий обов’язок.

Сьогодні ми заслухаємо голову Прикордонної служби, я сподіваюсь, буде можливість заслухати і міністра оборони. Думаю, що варто послухати і керівника Нацгвардії, і Міністра внутрішніх справ.

Я впевнений в тому, що матеріали, які зараз вам пропонуються, - там сформульовано реальні потреби нашої армії. Українська держава робить все можливе, щоб сьогодні забезпечити українського воїна всім необхідним. Ми будемо задовольняти потреби і в зброї, і в техніці, і в грошах, як би важко не було.

Ще дві з половиною тисячі років тому давньогрецький історик Фукідід дійшов висновку, що успіх у війні залежить від фінансів. Він знав, про що казав, бо писав історію війни, в якій сам брав участь.

Як би це не було важко, я запевняю, ми спільно знайдемо гроші на оборону. І зробимо так, щоб значна частка коштів пішла не в пісок, і не зависла на рахунках. Якщо ми не збудуємо ефективну систему воєнного управління, логістики й контролю за використанням ресурсів, ми нікого не переможемо.

Та система, яка існує зараз, – громіздка, допотопна, архаїчна. І я сьогодні чекаю пропозицій по створенню такої системи, якій би аплодували і українські воїни, і волонтери, і весь український народ. Треба дослідити кожен тромб в системі, який робить наші війська неефективними.

Волонтери, до речі, на моїй вчорашній зустрічі, підказали, як краще це робити.

Немає жодного сумніву, що потреби армії треба визначати не за застарілими нормами постачання, за пожовклими папірцями та інструкціями, а по тому, що реально сьогодні необхідно бійцям та підрозділам в зоні АТО. Конкретному солдату, конкретній бригаді, батальйону, взводу, роті.

Ми сьогодні маємо обговорити готовність не лише Міноборони, а всіх підприємств, установ та організацій до виконання мобілізаційних завдань - незалежно від форми власності.

Війна дуже негативно впливає на нашу економіку. І економіка без реформ надто слабка, щоб гарантувати перемогу.

Щоб розірвати це коло, ми маємо прискорити реформи. Ми з Урядом, з керівництвом Парламенту робимо все можливе, щоб скоординувати і прискорити реформування, якого країна вже зачекалася.

Нема лиха без добра, вчить народна мудрість. І оскільки військова загроза носить, на жаль, довготривалий характер, нагальні потреби оборони країни можуть зробити військово-промисловий комплекс одним із локомотивів вітчизняної економіки.

Ще одне питання – це охорона українського державного кордону та захисне укріплення лінії безпосереднього протистояння з бойовиками.

Якщо без лінії Маннергейма не обійтися, значить, треба зводити й такі фортифікації, тільки ще більш потужні, з урахуванням досвіду попередників. Звертаю увагу, не фортифікаційні споруди зразка 41-42-го років, а те, чого сьогодні потребує сучасна оборонна наука. Глибоко ешелонована оборона, з танковими позиціями, з механізмами захисту від систем залпового вогню, з сучасної комунікацією, з чіткою взаємодією всіх підрозділів, які задіяні в антитерористичній операції. З спеціальною зоною, яка дозволяє ефективно застосовувати зброю.

Я не виключаю, що найближчим часом доведеться створити особливий режим перебування громадян в зонах, що прилягають до антитерористичної операції.

Заслуговує на увагу ініціатива громадськості щодо розробки стратегічного плану та створення інфраструктури для організації так званого партизанського руху. Ми і до цього маємо бути готовими, бо береженого й Бог береже.

Вже сама думка про те, що кожен метр української землі горітиме під ногами окупантів, має стати фактором, стримуючим від широкомасштабного вторгнення.

Зміцнення обороноздатності – це один із способів боротьби за мир.

Ми не прагнемо війни, ми хочемо миру, але, якщо хочеш миру, порох треба тримати сухим.

На кожному із тут присутніх лежить колосальна відповідальність за захист країни. Я впевнений, що сьогодні у нас відбудеться фахова дискусія з цього приводу.

Прошу не коливати повітря лише переліком проблем, нам вони дуже добре відомі, а одразу пропонувати шляхи їхнього вирішення в тих умовах, які є, тими ресурсами, які є в нашому розпорядженні.

Ще раз підкреслюю, навіть тема нашого засідання – зміцнення обороноздатності, планування будівництва фортифікаційних споруд, планування рубежів оборони, перегрупування і забезпечення підвищення ефективності дій наших Збройних Сил і силових підрозділів. Все це робиться виключно для одного – ми маємо зберегти мир в державі. І ми це зробимо. Я в цьому переконаний, я в це вірю.

Хочу повідомити останню інформацію, яку я отримав від нашого головного управління розвідки - 70% військ РФ відведені за кордон. І це ще одне палке сподівання, що мирні ініціативи мають гарну перспективу. І сьогодні, завдяки нашій спільній ефективній і злагодженій роботі від нашого об’єднання всієї країни залежить, наскільки ефективним буде подальший розвиток подій.

Ми збираємося вже зараз навести порядок в організації управління військами, коли лінія фронту, оборони буде триматися бригадами, коли у батальйонів територіальної оборони буде своє завдання і не у безпосередньому зіткненні з противником, а з оборони території. Коли зведені підрозділи Міністерства внутрішніх справ будуть мати свою функцію і утримувати звільнені від окупантів міста. Коли Нацгвардія буде мати виключно свою функцію і займатися притаманними їй і тільки їй завданнями.

Я впевнений в тому, що в цьому наведенню порядку буде сприяти відновлення миру.

Не треба сьогодні розслаблятися і думати, що війна не може прийти будь-куди. Ми сьогодні маємо бути готові і донести, бо народ України сьогодні потребує чесної і відвертої розмови щодо того, в якій ситуації знаходиться країна, які сьогодні перед Україною стоять загрози, яких відповідальних кроків від політиків та високопосадовців вона потребує. І я не маю жодного сумніву - нам вдасться це організувати. Мир буде в Україні, ми все для цього зробимо. Все в Україні буде добре - я в це вірю.

 

 

Виступ Президента України на прес-конференції "Стратегія-2020"

Шановні співвітчизники, панове журналісти!

Сьогодні перед Україною питання «Бути чи не бути» постало з гостротою, не меншою, ніж сотні років тому перед героєм знаменитого твору Шекспіра.

Ми скинули тиранію. Ствердили європейський вибір. Встояли у суровій боротьбі із зовнішнім ворогом. І в мене немає сумніву, що мир – точно не за горами.

Та внутрішній виклик, який стоїть перед нами, - він не менший, ніж загроза зі Сходу. Корупція, бідність, економічна відсталість – це найсильніший союзник бойовиків, терористів та інтервентів. Бо вони воювали з нами не за окремі райони Донбасу, де й окопалися їхні недобитки. Їхня мета – знищити нашу державу, не давши нам впевнено звестися на ноги й стати успішним проектом, гідним наслідування.

Тому й кажу ж, що «Бути чи не бути». Тому з реформами нам - аж горить. Я впевнений, що шлях непростих, тектонічних змін нам треба не просто пройти, а пробігти! Політична воля на це в української влади і в мене, як в українського Президента, точно є! А от дороги ж назад точно нема, бо там – самі знаєте що і хто. І нам як в тій біблейській притчі головне – не озиратися назад.

Розповідь про моє бачення «Стратегії-2020» дозвольте почати з філософії. Як писав Григорій Сковорода у вірші «De libertate»: «зрівнявши все злото, проти свободи воно лиш болото».

Хочеться відверто поговорити із суспільством, на яких цінностях будувати нову країну.

Ми переживаємо надзвичайні події в надзвичайні часи. Ніколи вже не буде так, як було до Революції гідності, нашої з вами Вітчизняної війни за нашу незалежність та змагань, навіть не змагань, а просто війни і боротьби за мир. Саме нам кинуто виклик, з яким не стикалася жодна європейська країна з часів Другої світової війни. Це перша в новітній історії континенту спроба не просто переглянути кордони, а стерти з карти цілу країну. Знищити окрему велику європейську націю. Свідому своєї історії, традицій, спільної долі, славного минулого і величного майбутнього.

Та ворог грубо прорахувався. Він зробив нас ще сильнішими. Українська політична нація остаточно ствердилася на всіх теренах. Західних і східних, північних та південних. І надійно цементує їх Центр України. Любов до Вітчизни, спільна боротьба україномовних та російськомовних за свою Батьківщину, за свободу, за гідність, за право на майбутнє - все це знищило поділи країни за географічною, етнічною, мовною та конфесійною ознаками.

Настане час – я впевнений - горітимуть у пеклі автори ролика десятилітньої давності про три сорти. А громадяни України були, є і будуть єдиною родиною.

Та те, що випало на нашу долю, посилило не лише всенародну солідарність. Воно згуртувало саму Європу, весь трансатлантичний простір. Тривалий період стабільного та благополучного життя розслабив Європу, створив ілюзію, ніби запанував вічний мир. Ніби європейські цінності перемогли і поділяються на всьому без виключення просторі від Лісабону до Владивостока.

Та мир виявився крихким. Конструкція, що його забезпечувала, – ненадійною. І в безпеці вже не почувається ніхто.

Заперечення у недругів Європи викликають саме її цінності, які є основою існування європейської цивілізації.

Цінності Відродження та Просвітництва, «весни народів» середини XIX століття. І «осені народів» 80-х років минулого століття, коли впав Берлінський мур. Очевидним є намагання повернути Європу в часи, які історики називають «болісними минувшинами». В епоху протистояння великих держав і поставлених під сумнів кордонів не тільки в Європі, але в усьому світі. Сфер впливу та боротьби за життєвий простір.

Не менш явною була і залишається спроба вбити клин між двадцятьма вісьма країнами Європейського Союзу. Неприхованим виглядав і розрахунок на те, що спільної мови не знайдуть Сполучені Штати Америки та 28 держав Євросоюзу. Дякуючи Богові, всім цим планам теж не судилося збутися.

Це Україна й українці своєю відважною боротьбою за Європу та європейські цінності послабили відцентрові тенденції в ЄС. Згуртували і зміцнили цей союз і всю систему трансатлантичної солідарності. Тисячі українців віддали свої життя не лише за свою країну, але й за омріяну поколіннями Європу.

Ми надто багато вистраждали в соціалістичному таборі – назвали ж це утворення табором! – саме для того, щоб дозволити комусь опустити залізну завісу по нашому західному кордону.

Саме тому сьогодні на нашому східному кордоні – форпост боротьби за об’єднану Європу. Звідси така велика підтримка України спільнотою демократичних держав і народів світу. І розуміння, що наша остаточна перемога буде перемогою всієї Європи.

На українську революцію тринадцятого-чотирнадцятого років слід дивитися як на велику історичну подію. Саме вона завершує тривалий процес національних демократичних революцій, який почався ще в Нідерландах ще в XVI столітті. Вона подібна американській війні за незалежність, коли вільні громадяни зуміли вистояти проти колоніальних метрополій і вибороли волю. Вона підхопила гасло Великої французької революції - «Свобода, рівність, братерство». Гідність. Свобода. Майбутнє.

Хіба не є подібною є ціннісна формула української революції? В цих історичних паралелях - хороша й погана новина.

Хороша: двері Євросоюзу для нас відчинені. Я в цьому абсолютно впевнений. Голос щодо відкритих дверей в Європі роздається все голосніше і голосніше.

Останній раз це зафіксовано у важливому для нас рішенні Європейського Парламенту, ухваленому минулого тижня, після синхронної з Верховною Радою України ратифікації Угоди про асоціацію. Я впевнений, що ці події в Києві і Брюсселі дали нам тверду надію, навіть переконання, що ми зможемо стати найближчим часом отримати перспективу членства в Європейському Союзі. Так, ми маємо повне право в ці двері постукати. Виховані люди, навіть коли й замка нема, стукають в двері і без запрошення не заходять.

Але є в той же час не дуже втішна новина: наша революція перемогла з великим запізненням на кілька століть.

І у нас є лише кілька років, щоб подолати критичне відставання. І я впевнений, що нам треба його не просто пройти, не проповзти, а пробігти і пролетіти. Мета наших амбітних реформ – досягти європейських стандартів життя і підготуватися до того, щоб двадцятого року подати заявку на членство в Європейському Союзі.

Саме тому наш національний план реформ називається «Стратегія-2020». Бо тільки реформи можуть оновити державу, яка не здатна відповідати на запити громадян.

Альтернативою цьому є тотальний колапс.

Тільки реформи здатні задовольнити революційні очікування українських громадян, активної, пасіонарної частини нашого суспільства. Альтернатива – потужний протест. Тільки реформи дадуть відповідь на вимоги потенційних міжнародних інвесторів. Альтернатива – залишитися наодинці з Росією. Реформи – це не лише шлях до сталого розвитку.

Від них залежить саме наше існування. Тому й сказав на початку, що зараз питання полягає саме «бути чи не бути» Україні. І я впевнений: звичайно, що бути. І для того, щоб бути, нам треба зламати неофеодальну політико-економічну модель. Демонтувати механізм, що збагачує невелике коло олігархів та корумпованої бюрократії, які фактично приватизували державу і потрошать її, наче м’ясник коров’ячу тушу.

Маємо обов’язково перейти до такого суспільства, у якому панує порядок відкритого доступу, говорячи термінологією нобелівського лауреата з економіки Дугласа Норта.

Природним станом більшості держав світу є такий соціальний устрій, в якому вузьке коло осіб, - побудоване на корумпованій мережі особистих зв’язків - користається доступом до владної ренти. До найбільш цінних ресурсів та найприбутковіших видів діяльності.

На жаль, саме до такої більшості країн зараз належить Україна.

Найуспішніші ж країни разом з тим створили соціальний порядок відкритого доступу з рівними можливостями користатися ресурсами, займатися будь-якими видами діяльності. З конкуренцією в економіці та політиці, дотриманням демократичних та ринкових процедур. Така країна - для всіх, а не лише для обраних. Подібний порядок в усій Західній Європі панує вже десятки, а в деяких - і сотні років.

Але нас має надихати приклад останніх десятиліть.

Саме за ці 25 років наші найближчі сусіди по Центральній Європі вийшли із спільної сірої радянської шинелі. Вони вже одяглися на вишуканий європейський манер. Буквально увірвалися до кола держав із соціальним порядком відкритого доступу та – відповідно – набагато вищим рівнем життя.

Чим ми гірші? Чому немає реформ? Запитання, яке лунає від громадських активістів, від підприємців, від робітників та освітян, і вже навіть від наших міжнародних партнерів. Головна причина зволікання ніби була очевидною і всім зрозумілою, це – війна.

Це були сто днів, коли ми – не лише Президент, не лише я, як Глава держави, а весь український народ вів свою війну за мир.

Вона дійсно відволікала наші увагу, ресурси та енергію. Я не маю жодного сумніву, що мій мирний план спрацює. Я не маю жодного сумніву, що головна, найбільш небезпечна частина війни - вже в минулому дякуючи героїзму українських воїнів та українських солдатів.

Тим більше війна – додатковий аргумент на користь невідкладних змін.

З малодієздатною державою - недовго і програти. А задовольнити оборонні потреби може лише сильна, потужна економіка. Реформи мають бути системними, одночасно торкатися одразу всіх політичних, економічних та соціальних інституцій. Саме тому «Стратегія-2020» передбачає понад 60 реформ та спеціальних програм, запускати які треба майже одночасно.

План, здається, непосильний, але загадаймо прислів'я: «Очі бояться, а руки роблять». Коли ми намагалися на початку обговорювати, нам дуже не радили починати реформувати всі сфери суспільства, бо ви плодите дуже велику кількість ворогів, опонентів реформ, які нібито можуть одночасно знищити прихильників реформ, активне громадянське суспільство. Ні. Мене не цікавить, хто проти реформ. Для мене принципово, що за реформи є український народ. І це означає, що ми непереможні. Я впевнений в тому, що у нас насправді просто немає іншої альтернативи . І саме тому 100 днів тому команда українських фахівців приступила до розробки цього плану реформ.

Я визначив в ньому вісім пріоритетних сфер, зміни в яких або вирішують найгостріші проблеми, або створюють інституційні передумови для проведення інших реформ.

Отже, наші пріоритети.

Перше - антикорупційна реформа, оновлення влади та бюрократичного апарату. Перше - судова реформа. Перше - реформа правоохоронних органів. Перше - децентралізація та реформа державного управління. Перше - податкова реформа. Перше - дерегуляція та розвиток підприємництва. Перше - реформа системи безпеки та оборони, найактуальніше. До цього я би додав дві спеціальні нагальні програми – енергонезалежність нашої держави та подальшої популяризації України в світі.

Бо Україна як позитивний бренд набула надзвичайно високої капіталізації, яку слід конвертувати в потужний потік іноземних інвестицій в українську економіку.

Я сьогодні не буду детально викладати напрацювання по кожній із перелічених реформ. Зазначу лише, що головною з них вважаю судову реформу. Чому? Не тому, що я під враженням cвого ранкового візиту на з'їзд суддів. Рівно як і рішення судді Печерського суду про звільнення командира роти «Беркуту», що підозрюється у розстрілі учасників акцій протесту на Інститутській. На з'їзді зроблять якісь кроки в правильному напрямку.

Але то лише косметика. Все значно глибше. Суть усіх реформ зводиться в принципі до того, щоб замість поганих, нечесних і нерівних правил гри створити хороші, чесні й справедливі. Нові правила, якої б сфери вони не стосувалися, не запрацюють ніде і ніколи, якщо не постане неупереджена інстанція. Інстанція, яка безпристрасно наглядатиме за їхнім дотриманням.

Судову реформу можна вважати свого роду «передреформою», як і зміни в сфері держуправління. Вся державна машина під лаштована зараз під корупційні інтереси. Такий у неї «тюнінг». І влада останніми десятиліттями комплектувалася за принципом негативного відбору. Не професійними якостями шукали фахівців, а призначали своїх. І в результаті досягли руйнівного поєднання корупційності, непрофесіоналізму і безвідповідальності. В нинішньому стані бюрократія є непереборною перешкодою для реформ. В чому - в чому, а саме в цьому вона є консолідована, активна і винахідлива.

Відтак, реформам має передувати радикальне оновлення чиновницького корпусу.

Собі особисто, мозковому центру реформ в Адміністрації Президента, в Кабінеті Міністрів ставлю завдання: пакет законопроектів для старту пріоритетних реформ підготувати до відкриття першого засідання новообраної Верховної Ради. А від старого Парламенту, до речі, вже 14 жовтня категорично вимагатиму ухвалення закону про Національне антикорупційне бюро.

Ми й дострокові вибори ініціювали для того, щоб зрушити реформи з мертвої точки. Підготовку і проведення реформ необхідно здійснювати в режимі постійного зв'язку з експертами, громадянським суспільством.

Наївно думати, ніби для здійснення реформ достатньо законів, указу Президента чи постанови Уряду. Замало віддати наказ. Потрібно мати «бійців», які будуть свідомо і послідовно його виконувати. Коли на нас напали, захищати Україну стали сотні тисяч українців.

Так само нам потрібна регулярна армія реформаторів, фахівців з організаційними здібностями.

І в цьому я бачу завдання Національної ради реформ. Я впевнений в тому, що альтернативи зараз у нас немає. Я не маю жодного сумніву, що наші спільні зусилля приведуть до успіху. Я впевнений, що детально розроблений план реформ, до речі, презентовано лише його основну частину, сьогодні охопить значну частину громадськості. І ця робота вже йде.

Дорогі друзі! Не маю сумніву, що коли ми цю роботу почали, в Адміністрації Президента зараз відпрацьовуються механізми залучення до державної служби представників приватного сектору, найкращих випускників вітчизняних і закордонних університетів.

Треба залучати людей, для яких девізом є крилаті слова американського президента Кеннеді. «Ask not what your country can do for you; ask what you can do for your country». «Не питай, що твоя країна може зробити для тебе. Питай, що ти можеш зробити для своєї країни». І дозвольте сьогодні застерегти: не чекайте від «Вашингтона з новим праведним законом» якихось позитивних змін. Ми маємо покладатися, в першу чергу, на себе.

Чи хотів би я увійти в українську історію як Президент-реформатор? Звичайно, що так. Але я готовий поступитися цією почесною місією, поступитися цією амбіцією на користь колективного авторства і реформи мають стати плодом спільних зусиль всіх гілок влади, суспільства, бізнесу.

Моя ж функція як Президента – створити політичні умови, сприятливі для проведення реформ. Для того розпустив Верховну Раду, для того призначив позачергові вибори. І я впевнений в тому, що результатом виборів 26 жовтня буде створення реформаторській більшості у Верховній Раді.

Для того я створив організаційну структуру в Адміністрації, яка інтегрує зусилля влади, експертів та активних громадян. Для того незабаром, швидше за все, підпишу і закон про люстрацію. Я маю впевненість в тому, що нові люди мають будувати нову країну через нову Верховну Раду з новим Президентом . Я впевнений, що цей закон повністю завершить очищення та перезавантаження влади. І все це лягає на потужний суспільний запит.

Вперше країна вимагає від влади не дешевого популізму, як це робилося перед виборами всі 23 роки існування незалежної України, бо вже ситі по горло солодкими, брехливими обіцянками. І це дає нам шанс і далі будувати країну. Я думаю, що це шанс на вдалі реформи. Я впевнений, що на сьогоднішній день - і президентські вибори це показали – вся країна благає і мріє жити по-новому. Що ж є мірилом ефективності реформ? Що є індикатором їхнього успіху?

Стратегія дає чіткі відповіді на контрольні запитання, які суспільство поставить нам у 2020 році.

Ми визначили близько двох десятків показників КРІ, за якими можна буде судити про результати змін. Від макроекономічних і доступних лише фахівцям, як-то «максимальне відношення загального дефіциту бюджету до ВВП» чи «кредитний рейтинг країни» - до таких простих і зрозумілих, як середня тривалість життя та частка громадян, які відчувають гордість за свою країну.

Реформи робляться не заради реформ.

Фінальний їхній результат - не швидко, не одразу, але кожна людина має відчути на собі, наповненим своїм гаманцем. І реалізація «Стратегії 2020» означає врешті-решт наявність роботи, гідну зарплату, достойну пенсію, високу стипендію, і дуже успішну і ефективну власну справу, якщо ти виробляєш конкурентоздатний продукт.

Крім вектора гордості, «Стратегія-2020» складається ще з трьох векторів руху для досягнення нашої мети: сталий розвиток, безпека держави, бізнесу та громадян; відповідальність і соціальна справедливість. Кожний вектор – набір реформ та програм, що наближають нас до європейських стандартів.

Головною передумовою цієї роботи має стати новий суспільний договір між громадянським суспільством, між владою та бізнесом. Я впевнений, що кожна сторона в цьому суспільному договорі буде мати свою, чітко окреслену зону відповідальності. Із чітким розумінням того, про що писав ще Руссо: у випадку зловживань влади, суспільство вправі розірвати цей суспільний договір.

Історія України впродовж століть складалася так, що ми вижили та збереглися не стільки завдяки державі та вертикальним політичним зв’язкам, як завдяки суспільству, горизонтальним стосункам між людьми, між різними соціальними верствами, між елітами та простими людьми.

І українське суспільство довело свою зрілість. Воно довело, що Україна є не «випадковою територією», не помилкою історії, як вважають в сусідній країні, а суб’єктом історії. І більше того, суб’єктом часом значно ефективнішим, ніж сама держава.

Відповідальність влади: провести реформи, служити суспільству і працювати згідно з новими принципами – чесно, прозоро, просто.

Відповідальність бізнесу: підтримувати та розвивати країну, бізнес-середовище, суспільство, сплачувати податки, інвестувати в економіку країни, дотримуватися чесної конкуренції та соціальної відповідальності. А це більше, ніж податки.

Відповідальність суспільства: контролювати владу, жити відповідно до принципів гідності та сумлінно виконувати свою роботу.

І кожен з нас має зробити все від нього залежне для досягнення нашої мети. Президент і вчитель, Прем’єр-міністр і солдат, парламентарій і студент. «Стратегія-2020» повинна об’єднати всі політичні сили навколо спільної мети для України.

Політична конкуренція повинна перейти в площину пошуку оптимальних шляхів впровадження реформ та досягнення спільної мети.

Вже нема й не може бути розмови, куди йти. Предмет дискусії - лише як.

І у мене є всі підстави ствердно відповісти на гамлетівське питання, з якого я почав свій виступ. Але я це зроблю і я хотів би згадати слова українського класика Василя Симоненка:

«Народ мій є! Народ мій завжди буде! Ніхто не перекреслить мій народ!».

Дуже дякую вам. Сподіваюся на співпрацю.

Слава Україні!


Прес-служба Президента України

http://www.president.gov.ua/news/31291.html

 

 

 

20.12.2014 19:05
Прес-служба Президента України
Армія має бути гідно забезпеченою - Президент на засіданні РНБО

Шановні пані та панове!

Завершується найважчий рік в новітній історії України – рік нашої Вітчизняної війни 2014 року, війни за свободу, незалежність, суверенітет та територіальну цілісність нашої держави.

Ця війна зробила нас сильнішими. Ця війна згуртувала нас як націю. Вперше Україна є такою об’єднаною. Разом з цим ця війна завдала нищівного удару по українській економіці. Уявіть собі, щоденно українським платникам податків, українській державі операція на Сході коштує майже 100 мільйонів гривень.

В таких умовах, безумовно, ми маємо також враховувати, що частина економіки на окупованих територіях зруйнована, решта знаходиться під контролем бойовиків, які викинули людей на вулицю і зупинили виробництво. В цих умовах держава робить максимум для того, щоб забезпечити той рівень надходжень, який є на сьогоднішній день. Ми маємо це враховувати при плануванні бюджету 2015 року, який також буде надзвичайно важким.

Та є одна стаття видатків, на яких ми не можемо економити. Ми впевнені, що перший пріоритет існування держави – це оборона, захист суверенітету та територіальної цілісності.

Так, у цій війні нас морально і матеріально підтримує весь світ: приймаються рішення про виділення коштів як на двосторонній, так і на багатосторонній основі. Але, як показала практика, найголовніші наші союзники – Збройні Сили України, Національна гвардія, Прикордонні війська, Служба безпеки, зведені підрозділи Міністерства внутрішніх справ. Тому безумовно на сьогоднішній день зміцнення обороноздатності нашої держави є предметом загальнонаціонального консенсусу.

Вчора оприлюдненні авторитетні соціологічні дослідження. Завжди в Україні найбільшим рівнем довіри користувалась церква. Вперше за всі роки незалежності рівень довіри церкви і рівень довіри до української армії зрівнявся. Ніхто в суспільстві не заперечує проти істотного збільшення витрат на безпеку, бо всі розуміють: хто шкодує коштів на свою армію, той годує чужу.

Вчора я вніс до Верховної Ради проект закону, який скасовує позаблоковий статус України, перехід до якого в 2010 року був однією з найбільших помилок тодішнього злочинного державного керівництва. Тим самим я демонструю, що прийнято одноголосне суспільне рішення про відновлення євроатлантичної інтеграції. Безумовно, це не означає негайного вступу до НАТО, але це означає, що країна має відповідати критеріям НАТО. До речі, критерії вступу до Європейського Союзу часто збігаються з критеріями вступу до Альянсу. І, безумовно, показники бюджету мають це враховувати.

Володимире Борисовичу Гройсман, прошу Вас з повагою поставитись до пропозиції Президента про позачерговий розгляд цього законопроекту. Я не маю жодного сумніву в позитивному голосуванні за це питання.

Нагадую, що коаліційна угода, яка стала частиною програми дій Уряду і була проголосована Верховною Радою, передбачає, що витрати на безпеку та оборону мають досягати 5% ВВП. В проекті рішень, які ми спільно підготували – щойно завершились консультації за участю Прем’єр-міністра, силових міністрів, Генерального прокурора, міністра фінансів – ми дуже наблизились до рівня видатків на безпеку і оборону у 5% ВВП. І виконали те завдання, яке поставили народні депутати, що увійшли до коаліції.

Країна зараз віддає останнє і ми дійсно у співвідношенні наших можливостей робимо неймовірне. Зверніть увагу, ми маємо намір витратити в 2015 року близько 5% ВВП не лише для стримування поточних загроз, але для інвестування в оборону країни на середньострокову та довгострокову перспективу. Я не допущу більше такого ставлення до державної безпеки і оборони, яке демонструвалося попередні роки, коли армія та Збройні Сили фізично знищувались, руйнувалась здатність держави і народу себе захистити. Сьогодні ми навчені помилками минулого, безтурботністю, недбалістю. Я навіть впевнений, що це був злочин – цілеспрямований злочин щодо знищення української державності. Тому ми закладаємо основу для безпеки як мінімум цілого покоління українців.

Упевнений найближчим часом мій мирний план, який втілений у Мінському протоколі та Мінському меморандумі, де чітко закріплено припинення вогню, звільнення заручників, перекриття кордону, негайний вивід всіх іноземних військ, забезпечення ефективної інформаційної присутності на окупованій території та рішучі політичні кроки зі звільнення території України, - на сьогоднішній день має запрацювати. Український суверенітет на тимчасово окупованій частині Донецької та Луганської областей має бути відновлений. Однак наш фінансовий план має виходити в тому числі і з ймовірності форс-мажорних ситуацій, як-то поновлення інтенсивного наступу ворога в будь-який час чи повномасштабне вторгнення до нашої країни.

Військова загроза зі Сходу залишиться головним викликом нашій безпеці. Хотів би помилитися, але уроки історії треба вивчати і навчитися робити з них висновки.

Відтак в умовах обмежених фінансових ресурсів держави вкрай необхідно знайти раціональний баланс між потребами і можливостями. Маємо забезпечити безпеку, але дуже важливо - не виснажити до кінця економіку. Ми маємо створити можливості, щоб економіка розвивалася.

На одному з попередніх засідань РНБО ми вже визначили пріоритетні напрямки фінансування у сфері національної безпеки і оборони. Сьогодні ключовими є потреби Збройних Сил, Національної гвардії, Прикордонної служби, Служби безпеки та підрозділів Міністерства внутрішніх справ.

Ми повинні звернути серйозну увагу на забезпечення Збройних Сил, інших військових формувань і правоохоронних органів сучасною технікою та озброєнням. Саме тому окремої уваги потребує обговорення державного оборонного замовлення. Пріоритет віддається вітчизняному виробнику. Те, що завжди фінансувалося за залишковим принципом, тобто державне оборонне замовлення, на сьогоднішній день виходить на якісно новий рівень. Те, чого бракує маємо придбати за кордоном, і тут над цими можливостями непогано попрацювала вітчизняна дипломатія. Вперше ми будемо застосовувати використання режиму довгострокового кредитування з боку держав-постачальників найнеобхіднішого під відповідні державні гарантії. Під час закордонних візитів ми обговорили ці питання, вони знайшли підтримку і розуміння наших іноземних партнерів.

Державні оборонні підприємства за моїм наказом перейшли на цілодобову роботу. Я думаю, що знижувати темп сьогодні аж ніяк не можна. Той графік щодо відновлення боєздатності держави, його ми всі зобов’язанні неухильно дотримуватися. До речі, відсутність фінансування не є причиною зупинки виробництва. Ми робимо все можливе, щоб негайно ліквідовувати заборгованість. У нас не повинно бути більше випадків, коли виділені кошти невчасно засвоюються або використовуються неефективно.

Питання боротьби з корупцією в оборонному, правоохоронному та безпековому відомствах на сьогодні також є пріоритетним. Я сподіваюсь, що відповідні міністри – ми зі Степаном Тимофійовичем Полтораком проводимо відповідну роботу – принесуть найближчим часом свої плоди.

Загроза тероризму, диверсій сьогодні зросла в рази. Ефективні дії Служби безпеки, підрозділів Міністерства внутрішніх справ, розслідування, які має робити Генеральна прокуратура є важливими. Серйозного посилення потребує діяльність розвідувальних органів. Разом з новим Секретарем РНБО ми значно підвищимо ефективність діяльності розвідувальних органів. Я просив би Олександра Валентиновича Турчинова, на найближчому засіданні РНБО внести свої пропозиції з покращення координації та підвищення ефективності діяльності розвідувальних органів держави.

Нарешті, переходимо від слів до конкретних справ у реформуванні МВС. Є пропозиція, яка була внесена міністром Арсеном Борисовичем Аваковим. В цілому я підтримую висловлені підходи, і найближчим часом ми маємо провести цю реформу. Для реформування МВС також потрібні гроші і в бюджеті вони передбачені.

Маємо обговорити питання грошового забезпечення військовослужбовців, які служать в зоні АТО. Ставлю чітке завдання: ті, хто перебувають на першій лінії, в умовах безпосередньої небезпеки бойових зіткнень, повинні мати щоденні особливі умови оплати. Але ми маємо забезпечити ротації, щоб вони могли відновлювати боєздатність і проводити навчання. Це має бути враховано при визначенні грошового забезпечення військовослужбовців.

Шановні колеги!

З метою проведення планової заміни військовослужбовців, які тривалий час виконують бойові завдання в зоні проведення антитерористичної операції, нарощування угруповань військ та сил для відбиття можливого відкритого вторгнення регулярних військ постає необхідність проведення в 2015 році циклу часткових мобілізацій.

Сьогодні на засіданні РНБО це буде детально обговорено. Плануючи подальшу мобілізацію, ми, безумовно, повинні врахувати всі помилки та прорахунки, які траплялися під час проведення попередніх мобілізацій. Ні в якому разі нам не можна допустити, щоб хворі, психологічно непридатні до служби потрапляли до лав Збройних Сил.

Не маю сумнівів, що має бути посилена робота військових комісаріатів. До цих пір не виконане моє завдання щодо часткової заміни військових комісарів тими Героями, які були поранені в зоні АТО.

До Збройних Сил України, інших військових формувань мають бути призвані виключно патріотично налаштовані громадяни України, фізично підготовлені до військової служби, морально та психологічно здорові, які мають відповідну військово-професійну підготовку і спроможні зі зброєю в руках захищати суверенітет, незалежність і територіальну цілісність держави.

Пропоную встановити сувору відповідальність військових комісарів за якість призваних під час мобілізації військовозобов'язаних.

Вжити заходів щодо проведення всеохоплюючої рекламно-агітаційної кампанії стосовно мети і необхідності проведення мобілізації та протидії здійсненню з боку засобів масової інформації сусідньої країни інформаційно-психологічних атак, спрямованих на її зрив. Я думаю, нам тут потрібна координація Уряду та РНБО. Ні в якому разі ми не можемо допустити, щоб внаслідок інформаційної війни проти нашої держави було відкрито другий фронт всередині країни проти мобілізації або проти здатності країни себе захищати.

Мобілізацію необхідно провести поетапно, у визначених термінах і обсягах.

Потрібно заборонити направлення до зони проведення антитерористичної операції військових частин та підрозділів без проведення повноцінної підготовки призваного особового складу у навчальних центрах та бойового злагодження у складі розрахунків та підрозділів безпосередньо на полігонах.

Ми плануємо відновити призов до лав Збройних Сил. Це дозволить нам вже найближчим часом – в першому кварталі – забезпечити демобілізацію тих військових строкової служби, які були призвані рік чи півтора роки тому. Необхідно заборонити направляти військових в рамках призову до зони АТО. Це має стати підготовкою якісного резерву та людей, які будуть мати відповідний досвід.

Сьогодні на Раді національної безпеки і оборони України лежить величезна відповідальність. Українське суспільство довірило нам свою безпеку і ми повинні виправдати цю довіру правильною стратегією наших дій і цілком конкретними справами, спрямованими на її реалізацію.

Впевнений, що нам це вдасться. Альтернативи не існує.

Слава Україні!

http://www.president.gov.ua/news/31959.html


17.12.2014 16:41
Прес-служба Президента України
Виступ Президента на спільному засіданні Сейму та Сенату Республіки Польща

Szanowny Panie Prezydencie!

Szanowna Pani Premier!

Szanowni Panowie Marszałkowie!

Wysoka Izbo!

Ekselencje!

Panie i Panowie!

Przyjaciele!

W imieniu Narodu Ukraińskiego pragnę podziękować za zaszczyt zwrócenia się do Narodu Polskiego za pośrednictwem jego reprezentantów zasiadających w obu izbach Parlamentu Rzeczypospolitej Polskiej.

W tej szczególnej chwili pragnę przede wszystkim podziękować Wam, Panie i Panowie Posłowie i Senatorowie, za to, że byliście i pozostajecie z nami w tych najtrudniejszych momentach współczesnych dziejów naszego państwa i narodu.

Polacy wyciągnęli do nas braterską rękę, gdy wróg przekroczył próg naszego domu. O Waszej pomocy Ukraińcy nigdy nie zapomną! Dla nas wsparcie Polski i Polaków oraz okazana nam solidarność są niezmiernie ważne, bo – jak uczy polskie i ukraińskie przysłowie – prawdziwego przyjaciela poznaje się w biedzie.

Я не випадково вжив слово «солідарність». Для мене і, напевно, для багатьох Польща асоціюється саме з цим поняттям. Сьогодні під час надзвичайно важливого і хвилюючого дня для мене, коли я маю можливість звернутися до польського і українського народів з цієї високої трибуни, я одягнув значок, який мені подарував Президент Польщі Броніслав Коморовський 4 червня. У першу чергу, це асоціація з політичним рухом «Солідарність», який об’єднав поляків у боротьбі за свою свободу та, по суті, почав хвилю демократичних змін у багатьох європейських країнах, у тому числі й в Україні. Україна сьогодні вільна і демократична, дякуючи польській «Солідарності». Ми завжди про це пам’ятаємо і будемо дякувати.

У травні 2015 року відзначатимемо 25-ту річницю зустрічі парламентарів Солідарності та Народного Руху України в Яблонні під Варшавою, яка поклала початок співпраці парламентів наших держав та визначила напрямок наших двосторонніх відносин.

Українці знову здобули свою державу в 1991 році. Упродовж більш ніж двадцяти років ми гордилися тим, що в Україні не пролилося жодної краплі крові, що незалежність та свободу ми повернули собі мирним шляхом.

Та, на жаль, сьогодні нам доводиться платити велику ціну за свою європейську ідентичність і самостійність – високу ціну людських життів.

Вдруге за останні сто років українці повірили, ніби наш східний сусід так само, як і ми, прагне миру, ніби він твердо став на шлях побудови добросусідських відносин. Вдруге за останні сто років українці піддалися пацифістським ілюзіям, і попередня влада не приділила своєчасної уваги розбудові та зміцненню національного війська. Рівно як і не використали шансу приєднатися до колективної системи євроатлантичної безпеки, яким слушно скористалися наші східноєвропейські сусіди, включаючи Польщу.

Історія карає тих, хто не засвоює її уроки.

Але помилилися й ті, хто вважає, що народ можна поставити на коліна, придушити його прагнення до свободи і незалежності.

Рік тому українці продемонстрували усьому світові, що вони гідні своїх предків і своєї історії, що вони є європейською нацією – співтворцем європейської історії, культури та духовних ідеалів.

Я добре пам’ятаю польські прапори і польських побратимів, депутатів Польського Сейму та Європарламенту від Польщі на Майдані. Був особисто глибоко зворушений, як і мільйони моїх співвітчизників, коли 1 лютого 2014 року всі теле- та радіоканали Польщі на знак солідарності з Україною транслювали пісню українсько-польської групи ТАРА́КА – «Пóдай рéнке Українє / Подай руку Україні».

Потужна гуманітарна підтримка України з боку поляків та Польської держави є для нас надзвичайно цінною та потрібною.

Ми шануємо подвиги польських лікарів, які рятували життя та ставили на ноги наших хлопців, постраждалих від брутальних розстрілів на Майдані та нападів російських найманців на Донбасі.

Я від імені українського народу хотів би щиро вам за це подякувати!

Багато хто з присутніх у цій залі відстоювали ідеали Революції Гідності разом з українцями. Ми особливо вдячні за те, що поруч з нами були і є представники як провладних сил Польщі, так і польської опозиції. Хотів би подякувати маршалу Сейму Радославу Сікорському за те, що в ці лютневі дні він також був разом з нами.

Добре пам’ятаю, як з перших днів російської агресії у цих стінах було одноголосно прийнято Постанову Сейму про солідарність з Україною, непорушність її територіальної цілісності, суверенітету та незалежності, а також рішуче засудження загарбницьких дій Кремля.

Ми високо цінуємо те, що перша Нагорода Солідарності була вручена лідеру кримських татар, моєму великому другові, великому українцю Мустафі Джемілеву. Чому для нас це так важливо? Бо Крим для нас – це незагоєна рана. Ніякого виправдання анексії не існує – це брутальне порушення міжнародного права. Сьогодні Крим опинився під владою окупантів. Там панує безправ’я, кримські татари та українці позбавлені політичних і культурних прав.

Але ми віримо в те, що український прапор знову замайорить над багатонаціональним півостровом, чиє етнічне, мовне та релігійно-культурне розмаїття так вразило свого часу генія польського народу Адама Міцкевича. Ця земля надихнула його на створення всесвітньо відомого циклу «Кримських сонетів».

Дорогі друзі!

Відносини українського і польського народів мають багатовікову історію. Легенда про трьох братів – Ляха, Чеха і Руса, вперше зафіксована у Хроніці Великої Польщі, складеній у другій половині XIII століття – яскраве тому свідчення.

Це усвідомлення спорідненості особливо притаманне полякам і українцям. Упродовж століть взаємні польсько-українські впливи зробили наші нації такими, якими вони є сьогодні, – близькими за духом, мовою, європейськими цінностями і християнською вірою.

Наші народи пройшли разом тисячолітній шлях – непростий і часто трагічний. Ми жили разом у великих імперіях, які зникали, залишаючи нам у спадок непорозуміння та розбрат.

Були в нашій історії славетні приклади спільних перемог над ворогами. Траплялося й таке, про що не хотілося б згадувати. Але, як сказав хороший друг України і мій, Президент Польщі Броніслав Коморовський, «минуле, навіть найбільш драматичне, не повинно розділяти наші країни».

Нас надихають думки предстоятелів наших церков, які про трагічні сторінки спільної історії під час ІІ світової війни та перших післявоєнних років радять говорити з великою мудрістю: «Прощаємо і просимо прощення».

Ми пам’ятаємо слова Святого Папи Івана Павла ІІ, який ще напередодні шістдесятої річниці Волинської трагедії казав: «Якщо Бог простив нам у Христі, тоді треба також людям віруючим простити взаємні кривди та просити прощення власних провин…"

Ми маємо докласти всіх зусиль для подальшого примирення та єднання наших братніх народів.

Важливо шукати історичну правду та істину, не політизуючи складні сторінки нашої історії. Закликаю і українців, і поляків шанувати пам’ять про полеглих на територіях обох країн. Тих, хто загинув, треба поховати в гідний спосіб. Жодним чином однак не будувати політику на могилах. Така політика має відійти у минуле.

Думаю, що громадянське суспільство в обох країнах сьогодні є достатньо зрілим, щоб спільно вивчити помилки минулого та зробити висновки на майбутнє.

Пані та Панове!

Сьогодні ми формуємо абсолютно нову філософію наших взаємин. Наші відносини ґрунтуються на правді, взаємній повазі, на взаємному розумінні.

Україні та Польщі є чим пишатися в новітній історії. Ми завжди пам’ятатимемо про те, що Польща була першою країною, яка визнала незалежність України. Весь час українці будуть про це пам'ятати і дякувати полякам за це.

Президент Польщі, польський Сейм, польський Сенат, польський Уряд послідовно підтримують Україну на євроінтеграційному шляху. Саме під час польського головування в ЄС нам вдалося завершити переговорний процес з підготовки історичної Угоди про асоціацію з Європейським Союзом, до якої я був причетний, складав її і мав велику честь підписати її від імені України.

Сьогодні Президент Польщі Броніслав Коморовський поставив свій підпис під ратифікаційним актом щодо Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, який був фактично одноголосно був підтриманий усіма вами.

Дуже дякую вам за це.

Я можу вам відверто сказати, що в той же час Польща сама стала для нас символом успіху європейського вибору і європейських реформ. Ми щиро радіємо вашим здобуткам, особливо за останні десятиріччя. Я без перебільшення назвав би Польщу «європейським економічним тигром».

Ваша країна впевнено нівелює поняття старої та нової Європи, яке фактично зникло з європейського лексикону, дякуючи вам.

Немає більш переконливих аргументів на користь європейського вибору України, ніж польський досвід і навіть не потрібно їх шукати.

Я щиро вітаю Польщу з обранням мого великого друга і великого друга України пана Дональда Туска Президентом Європейської Ради. Я впевнений і переконаний, що це є найкращим визнанням ролі і місця Республіки Польща в Євросоюзі.

Ваша держава привнесла нову творчу енергію в розвиток Євросоюзу, і Євросоюз з Польщею став набагато краще, вільніше, демократичніше.

Польща, яка пройшла крізь складну історію тоталітарного свавілля, нікому і ніколи не дозволить позбавити свій народ і народи об’єднаної Європи найціннішого здобутку у ХХ столітті – свободи, права бути вільним.

Саме з цих міркувань Польща сьогодні перебуває в авангарді європейських країн, які навіть великим економічним коштом для себе відстоюють ще більші санкції проти російського агресора. Ми вдячні за таку Вашу позицію. Вас не потрібно переконувати, що демократичні, християнські, європейські цінності не вимірюються грошима. Вони є набагато важливіші.

Я впевнений, що цінності – це основа основ. Якщо їх втратиш – губляться тоді і державність, і незалежність, і, щонайважливіше, – втрачається здатність для держави бути вільним народом.

Солідарність – сьогодні це відоме гасло Польщі стало гаслом всього Європейського Союзу, який в один голос засудив наступ Росії на міжнародне право та демократичні цінності.

Українсько-польська співпраця є прикладом творчої, конструктивної взаємодії на різних рівнях і майданчиках.

За останні роки ми створили унікальні, дієві механізми двостороннього співробітництва. Це і Консультаційний комітет президентів двох держав, і Міжурядова комісія з економічного співробітництва, завданням яких є реалізовувати цілі, зафіксовані у Декларації про українсько-польське стратегічне партнерство.

Не можу не процитувати тут пункт перший цього унікального у своєму роді документа, в якому, на мою думку, дуже влучно окреслено сучасне бачення українсько-польських взаємин: «Існування самостійної України має стратегічний вимір для Польщі і є істотним чинником, який сприяє незалежності Польщі, так само, як існування самостійної Польщі має стратегічний вимір для України». Дуже влучно.

Уявіть собі, що ці слова були сказані двадцять років тому. Польща за ці 20 років пішла далеко вперед - стала членом ЄС, продемонструвала великі здібності і великі результати в розвитку країни. Україна частину цих років втратила, але сьогодні ми сповнені рішучості наверстати і продемонструвати, що ми здатні реформувати країну. Ми здатні здійснити європейські трансформації і продемонструвати, що ми здатні захистити мир, свободу, демократію. Як буде потрібно, то й зі зброєю в руках! Бо мова йде не лише про те, що ми захищаємо Україну, що ми захищаємо наш суверенітет, нашу територіальну цілісність і незалежність. Ми сьогодні впевнені – на східних рубежах нашої держави ми захищаємо європейську безпеку, захищаємо свободу і демократію.

Шановне панство!

Події останнього року суттєво змінили нас і наш світогляд, змусили переглянути традиційні підходи до відносин між країнами, до їх міжнародних зобов’язань. Гарантії територіальної цілісності України, зафіксовані у міжнародному документі, Будапештському меморандумі, виявилися лише словами на папері.

Україна сьогодні перебуває фактично в стані війни. Росія анексувала Крим. Підконтрольні нашому східному сусіду незаконні збройні формування нарощують свою військову активність на Донбасі.

Озброєння, військова техніка, які надходять з Росії, мають наступальний характер, і цим ми надзвичайно стурбовані.

Оголошений мною ще 5 вересня режим припинення вогню – один із ключових елементів Мінського протоколу і Мінського меморандуму – регулярно порушується бойовиками. Лише в останні дні з'явилися ознаки того, що припинення вогню може стати реальністю.

І в умовах, коли зруйновано політичну рівновагу, зруйновано стабільність в Європі, ми маємо шукати нові, спільні засоби забезпечення безпеки. І я говорю тепер не лише про Україну, яка зіткнулася з брутальною агресією. Я говорю сьогодні про всі країни континенту, говорю про загрозу глобальної безпеки. Ці гарантії безпеки, нарешті, мають бути ефективними, реальними і дієвими.

Сьогодні незаперечним є факт, що проголошена в 2010 році позаблоковість України не змогла гарантувати нашу безпеку і територіальну цілісність. Тому сьогодні я, в цьому залі вирішив проголосити і повернути країну до курсу на інтеграцію до євроатлантичного безпекового простору. Одразу ж після повернення в Україну я внесу на розгляд Парламенту законопроект про відмову від позаблокового статусу.

Вже сьогодні ми максимально поглиблюємо співпрацю з НАТО, переорієнтовуємося на натівські стандарти в оборонно-безпековому просторі. Попереду – велика робота, щоб досягти критеріїв членства. Велика робота і в тому, щоб провести референдум для того, щоб український народ і лише український народ, а не наші сусіди визначали напрямок нашого подальшого розвитку. В мене немає жодного сумніву, що Польща й надалі буде з нами в цьому історичному процесі.

Пані та панове!

Хотів би привернути Вашу увагу до одного з найважливіших питань сучасної ситуації в Європі – енергетичної безпеки.

Ми закликаємо до скоординованих кроків у цій галузі з метою унеможливлення використання однією країною експорту газу як інструменту політичного тиску на інші держави.

Хочу наголосити - Україна у цьому сенсі переслідує дві основні цілі: модернізувати нашу газотранспортну систему за участю наших партнерів з ЄС та США та посприяти реверсним поставкам європейського газу в Україну.

Ми вітаємо ідею наших польських друзів заснувати Європейський енергетичний союз, спрямований на гарантування більшої енергетичної безпеки та енергетичної незалежності для всього європейського континенту.

Ми щиро вдячні Польщі, яка разом зі Словаччиною сьогодні забезпечує поставки газу в Україну з Європи в реверсному режимі.

Дорогі друзі!

Революція Гідності для мене ще триває, як і для мільйонів моїх співвітчизників. Перезавантаження влади – це лише її перший етап. Сьогодні на українському Уряді, Парламенті і Президентові лежить особлива відповідальність. Відповідальність перед Небесною сотнею - героями, які загинули на вулицях Києва від куль "Беркута" під час Революції Гідності. Загинули для того, щоб бачити Україну вільною, європейською, незалежною, демократичною. І перед багатьма сотнями українців, полеглих від рук агресора на Сході. Відповідальність перед їх пам'яттю, їх родинами, їх дітьми, заради майбутнього яких вони не вагаючись вступили в нерівний бій з агресором та віддали найдорожче, що вони мали - своє життя.

У моєму розумінні Революція Гідності досягне своєї мети лише тоді, коли на сайті Європейського Союзу, я про це мрію, з’явиться версія українською мовою. Я мрію, що після завершення президентської каденції матиму можливість балотуватися депутатом Європейського Парламенту від України.

Я впевнений, що коли-небудь українці поруч з поляками та іншими європейськими народами вирішуватимуть питання внутрішнього розвитку Європейського Союзу. Хочу запевнити вас, що ми не боїмося цієї відповідальності, не втратимо шанс, який вибороли. Саме вибороли - український народ заплатив високу ціну за високе і горде право називатися європейським народом.

Ми збудуємо нову Україну!

Ми чітко усвідомлюємо, що за нас ніхто не здійснить реформ. Українці самі мають змінювати свою країну на краще.

25 вересня я виклав своє бачення майбутнього розвитку країни у документі, який називається "Стратегія-2020". В його основі – імплементація Угоди про асоціацію з ЄС. Мета стратегії – досягти необхідних критеріїв та створити всі без виключення передумови для того, щоб у 2020 році подати заявку на членство в Європейському Союзі.

Хочу нагадати - свого часу Польщу теж не хотіли приймати. Свого часу Польща теж виборола своє право бути в ЄС. Ми підемо вашим шляхом і ми переможемо. Спільно.

Дорогі друзі! Побратими!

Хочу наголосити, що Україна відстоює не тільки свою незалежність та територіальну цілісність. Наголошую ще раз - вона бореться за свою свободу обрати свій шлях і своє майбутнє. Україна сьогодні бореться за нашу спільну Європу.

І старе гасло набуває нового звучання, змісту та актуальності: Za naszą i waszą wolność!

Цей напис мені сьогодні показав на прапорі в президентській резиденції Президент Польщі Броніслав Коморовський. Для мене дуже символічно, коли поляки весь час боролися не лише за свою свободу, за свободу всієї Європи. І зараз наша солідарність, наша спільна боротьба гарантовано призведе до перемоги. Разом ми непереможні, і вся наша історія свідчить про те, що коли ми об'єднувались, ніхто нас не міг перемогти.

Слава Речі Посполитій і Польському народові!

Слава нашій міцній дружбі!

Слава Україні!

http://www.president.gov.ua/news/31937.html



27.11.2014 15:14
Прес-служба Президента України

Позачергове послання Президента України до Верховної Ради України

«Про внутрішнє та зовнішнє становище України»

Великий Український народе!

Високодостойні і вельмишановні новообрані народні депутати Верховної Ради України!

Високоповажні закордонні гості!

Виклики і загрози, які сьогодні постали перед нашою державою, перед Україною, не стояли з часів Другої світової війни та повоєнної розправи з українським національним рухом… І водночас – унікальний шанс, який дуже відповідальний Український народ подарував Українській державі, вперше обравши до українського парламенту проєвропейську конституційну більшість, – таких можливостей не відкривалося перед Україною ще ніколи. Такою є вичерпна характеристика внутрішнього і зовнішнього становища. І наше з вами завдання можна передати простою формулою: відвести загрози і використати шанс.

У ці дні українці відзначають річницю Революції гідності — героїчного повстання проти тиранії. Минуло відтоді лише 365 днів, лише один раз Земля обернулася навколо Сонця. Та, здається, пройшла ціла епоха – так сильно змінилася країна, так сильно змінився світ навколо нас.

Завтра – рік після Вільнюса. 28 ‒ 29 листопада 2013 року у Вільнюсі Україна мала підписати історичну Угоду про асоціацію. Але тодішній малоросійський режим зухвало намагався поховати європейську перспективу нашої великої європейської нації. Насправді ж дискусія про вибір між Європейським і Митним союзами, на мою думку, була лише окозамилюванням. Я в цьому абсолютно переконаний. На той момент наші сусіди разом із п'ятою колоною всередині країни прискореними темпами здійснювали повний демонтаж української державності.

Україну обплутували непосильними боргами. Цілеспрямовано, — і зараз ті, хто сидять в цьому залі, можуть це підтвердити, — руйнували Збройні Сили України, українську армію. Спецслужби знищувалися під управлінням іноземних громадян. Проведи такий режим при владі ще два-три роки — від нашої з вами рідної України залишилася б хіба що вивіска. Такий історичний кінець ними вже був запрограмований. Проте Революція Гідності підірвала той пекельний комп'ютер разом із його диявольською програмою!

План тихої ліквідації України ми як народ України зірвали рік тому – і тоді ворог пішов на нас війною. Військова загроза; замах на наш суверенітет, на нашу незалежність, на нашу територіальну цілісність; нехтування нормами міжнародного права з боку однієї з найбільших країн світу. Криза глобальної та європейської систем безпеки та спроби ще раз вдатися до історично збанкрутілої політики умиротворення агресора. Відсутність надійних гарантій зовнішньої безпеки, що не дає нам змоги повною мірою розраховувати на існуючі міжнародно-правові інструменти для захисту наших українських національних інтересів. Такими є головні виклики і головні загрози, які стоять перед нашою Україною.

До речі. Третьою світовою війною нас лякати не треба! Насправді розпочинати її ніхто не збирається. І це теж важливо врахувати при аналізі.

Отже, ми з вами, шановні новообрані народні депутати, шановний Український народе, живемо в умовах війни. І ця війна, безумовно, гальмує наші плани. Ну, наприклад, як переконати інвесторів вкладати гроші в державу, яка воює? Яким чином можна забезпечити стале зростання, коли значна частина економіки просто зруйнована фізично? І на ці питання ми з вами спільно маємо знайти відповіді.

І все ж таки я впевнений, що мій мирний план і розроблений на його основі Мінський протокол і Мінський меморандум у підсумку приведуть до миру на Донбасі. У якості безальтернативної бази для політичного врегулювання цей документ визнаний усім світом – до речі, в тому числі і Російською Федерацією, яка взагалі-то поставила під Мінським меморандумом свій підпис.

Однак, зазираючи у майбутнє, чітко бачимо, що встановлення миру на Донбасі не означатиме позбавлення від військової загрози зі Сходу. На жаль, ця загроза проглядається на дуже далекосяжну історичну перспективу і постійно потребуватиме великих зусиль та колосальних ресурсів. Це – реальність, яку Україна усвідомила запізно, яку ми змінити навряд чи зможемо, але якій треба навчитися протидіяти… Вибачте, інколи навіть спати з револьвером під подушкою, бо так званий «брат» – біля воріт!

Нашого успіху в реформах, до речі, ворог боїться ще більше, ніж нашої перемоги на фронтах. Тому цілять в нас не лише «градами». Не менш потужною зброєю є економічна агресія, мета якої — не просто послабити Україну, а максимально вичавити нас, виснажити Україну — аж до повного знесилення. Сіяти ж на цьому ґрунті зневіру, депресію, розбрат, хаос у головах — то вже завдання сучасних послідовників Геббельса, мобілізованих на інформаційну війну проти України.

І якщо говорити про ключовий внутрішній виклик, то, на мою думку, ним залишається корупція. Я хотів би в цьому контексті назвати ще й бідність, однак ясно, що першопричиною вкрай низького рівня життя переважної більшості українців є тотальна корумпованість державного апарату, сфери державних послуг. Некомпетентність і неефективність державного управління, меркантильна, так би мовити, безідейна, корупція – куди сильніший внутрішній союзник нашого зовнішнього ворога, ніж його ідеологічно вмотивована п’ята колона.

А безробіття, бідність, соціальна несправедливість тепер загрожують не просто зростанням протестних настроїв у суспільстві. Вони можуть і обов'язково будуть використовуватися ворогом для дестабілізації ситуації в країні.

І на цьому, до речі, я хотів би відкласти вбік чорні фарби і описати унікальні можливості, які відкрила Революція гідності перед усією країною. Як перед тими, хто брав у ній участь, так і перед тими, хто косо, з-попід лоба, а інколи навіть з ненавистю споглядав за нашою Революцією. Перед тією частиною цієї зали, яка об’єдналася в нову коаліцію. Я вітаю і дуже дякую вам за це. І навіть перед тими, хто залишається в опозиції.

«Не було б щастя, та нещастя допомогло», – мовить українська приказка. Будь-яка дія викликає протидію, вчить третій закон Ньютона. Тож агресія проти України зі Сходу мобілізувала світ на підтримку України.

Так, за нас не вступили у війну. Але ніхто нас і не повинен захищати, крім нас самих. Тим більше, що вчасно, в середині 90-х, наша держава і тодішня українська влада не подбали своєчасно про приєднання до НАТО як найбільш надійної системи колективної безпеки. І пізніше дехто в цій залі бавився, надуваючи повітряні кульки… Ми всі це пам'ятаємо. Але наші західні сусіди за пострадянським табором безперешкодно скористалися цією можливістю ще в 90-ті.

Та, попри це, ми отримали колосальну підтримку і довіру від усього світу. Революція гідності, колосальний і героїчний спротив українців проти агресії, повернення нашої країни на шлях демократії, проведення вільних, демократичних президентських виборів, проведення вільних і демократичних парламентських виборів – усе це на небачену висоту підняло міжнародний авторитет України і рівень наших партнерських стосунків із країнами «Великої сімки», державами — членами Європейського Союзу, з більш ніж сотнею держав, які потужно підтримують Україну, в тому числі в міжнародних організаціях і на засіданнях Генеральної Асамблеї ООН.

Цей авторитет, віру світу в потенційну успішність українського проекту, готовність допомогти в його реалізації ми з вами повинні конвертувати в широкий потік іноземних інвестицій в українську економіку, який вкупі з важкою повсякденною працею кожного з нас почне підвищувати соціальні стандарти українців до рівня європейських.

«Історичний факт, – писав Дмитро Донцов у „Підставах нашої політики“, – що жодна нація не визволялася лише власними силами. Здійснити їм свої політичні цілі вдавалося лише тоді, коли вони втягали цю справу в круг ідей загальнішого характеру, пов’язували її з інтересами інших держав». І саме це зараз ми будемо робити.

Якщо говорити про наші внутрішні можливості, за останній рік оформився один із головних чинників сталого розвитку – стабільна, стійка, демократична українська політична спільнота. Це те, що у наших сусідів – Польщі, Чехії, країнах Балтії — було ще на початку 90-х років. І чого нам бракувало для успішного старту реформ. Тепер і у нас майже склався загальнонаціональний консенсус, куди рухатися, що будувати. Дискутуються лише деталі, лише питання: як краще.

Хитка ідеологічна рівновага, в якій Україна перебувала 23 роки і балансувала між Сходом та аходом, нарешті, змінилася повною ясністю. Сто відсотків українців зараз за єдину державу, за єдину країну! Конституційна більшість українців бачить її унітарною країною, ніякої федерації! І це, до речі, палкий привіт тим, хто зі Сходу чи Заходу радить нам "федералізуватися". Шановні, ви можете радити, але українці – проти! І ми, нарешті, є владою, яка вміє чути і здійснювати мрії українців. Я щиро на це сподіваюся.

Переважна більшість українських громадян нарешті підтримує реалізацію Угоди з Європейським Союзом – Угоду про асоціацію і ідею вступу України до Євросоюзу. Ніколи раніше цього не було. Дорогі колеги, ми маємо цим скористатися. Рекордних показників, нарешті, досягла кількість тих, хто за українську мову як єдину державну. До речі, і протягом останнього року, не в останній мірі завдяки Росії, бо я не бачу, чим це ще пояснити, в три-чотири рази зросла кількість прихильників вступу України до НАТО. Щоправда, це питання залишається єдиним із так званих складних тем, у якому в кількох областях все ще зберігається рівна кількість полярних думок.

Але в цілому штучний поділ України за географічною, етнічною, мовною, конфесійною ознакою, нарешті, подолано, і цей поділ відходить у минуле. Україна ніколи не була такою об'єднаною, як зараз!

Ворог поставив собі за мету не просто переглянути кордони. Мета інша. Нікому не потрібен Донецьк, Луганськ чи Донбас. Ми чітко знаємо, що йшлося про те, щоб розколоти державу або й зовсім стерти її з карти. Знищити нас як великий європейський народ. Та грубо прорахувався. Українська політична нація остаточно ствердилася на всіх теренах – західних і східних, північних та південних. Вона об'єднала представників різних етносів та носіїв різних мов. Своєю участю у Вітчизняній війні 2014 року за незалежність України наші російськомовні співвітчизники продемонстрували, що російською мовою вони люблять Україну аж ніяк не менше, ніж ми українською. І я пишаюся мужністю і відповідальністю наших співвітчизників!

Ми всі разом стали єдиним організмом, котрий може встояти перед будь-якими політичними маніпуляціями зсередини і тиском ззовні. І це ще одна важлива запорука успішності реформ.

Вельмишановні колеги!

Достроковими виборами завершується створення політичних передумов для проведення змін. Я абсолютно переконаний, що вчинив правильно, розпустивши попередній парламент, незважаючи на те, що тоді це моє рішення мало дуже жорстку критику. Чесні, прозорі, демократичні вибори вперше в нашій історії оновили Верховну Раду України більше ніж на 50 відсотків. Мені надзвичайно приємно бачити серед вас як тих, хто має за плечима вже великий політичний досвід, досвід реформування, пройшли суворі випробування. Але особливо радий бачити таку кількість нових, молодих облич. Тому що ви і є саме тією свіжою кров'ю, яку конче потребує українська політика. Ласкаво просимо до Верховної Ради!

Щиро поздоровляю вас з обранням народними депутатами та прийняттям присяги і закликаю до нашої спільної роботи на благо України! Як Президент України я твердо переконаний, свято вірю: все у нас вийде.

У вас рекордно коротка спікеріада, особливо, якщо це порівняти з 1998 роком, дехто пам'ятає, скільки це тоді тривало. Я переконаний: у нас буде дуже коротка прем'єріада. Ми не маємо право витрачати час. Вітаю Вас, шановний Володимире Борисовичу, з обранням спікером. Вже позаду рекордно швидке формування коаліції, а попереду, думаю, що блискавичне, але відповідальне формування Уряду. Для проведення реформ, здається, вже на старті ми з вами набираємо тієї необхідної швидкості, яка потрібна для того, щоб злетіти. Закликаю швидкість не втрачати.

Важливо, що при створенні коаліції не посади ділили, — мені було приємно за цим спостерігати, — а напрацювали детальний план фундаментальних змін в країні. І ці масштабні перетворення мають стати наступним етапом нашої Революції, плавно перетікаючи в ефективне реформування! Як ініціатор саме такого підходу до Коаліційної угоди я хотів би подякувати вам за відповідальну і ґрунтовну її підготовку. Сподіваюся, що над її реалізацією цей зал буде працювати з таким самим завзяттям, як і над підготовкою Коаліційної угоди. Я думаю, що практика була дуже вражаючою.

Уважно прочитав цю угоду. Є речі, які я, можливо, особисто виписав би інакше. Наприклад, у регламентній частині. Ну, хіба принцип консенсусного ухвалення рішень радою коаліції "лише одноголосно" не нагадує liberum veto в середньовічному сеймі Речі Посполитої? Коли одним-єдиним вигуком «нє позволям!» можна було заблокувати будь-яке рішення. Думаю, польські історики могли б нам багато цікавого розповісти про цей досвід.

Але насправді суті це не змінює. У реалізації реформаторської, проєвропейської Коаліційної угоди я є надійним союзником нового парламенту. І керуватимуся насамперед Конституцією України, де більш-менш чітко виписані повноваження і сфери відповідальності української влади. Я впевнений, що тільки від ефективної взаємодії, від нашої синергії ми зможемо реально добитися тих результатів, яких очікує український народ, і я зроблю все від мене залежне, щоб забезпечити ефективну та злагоджену роботу Президента, Верховної Ради, Кабінету Міністрів України. Прізвище нового Прем’єр-міністра кружляє тут у повітрі. Я його запропонував у перший день після виборів. Дякую фракції за те, що підтримала пропозицію Президента. Вже за лічені хвилини я зроблю відповідне подання Верховній Раді України.

Ми з Арсенієм Петровичем добре засвоїли уроки нещодавньої історії. І з червня місяця свою спільну роботу ми будували так, що країна, здається, лише в останні дні парламентської кампанії помітила, що ми не йдемо на вибори однією колоною. Але команда у нас – я не маю жодного сумніву – вся команда парламентської коаліції має бути одна — наша національна українська переможна збірна.

Я пригадую слова, які колись давно почув із вуст одного з батьків-засновників незалежної України, який теж сидів у цьому залі, — В'ячеслава Чорновола, який казав: «І парламенти, і прем'єри, і президенти приходять і відходять. Залишається тільки свята справа нашого історичного відродження, справа демократії та державної незалежності. Дай, Боже, нам любити Україну понад усе сьогодні, коли вона у нас є. Щоб не довелося гірко любити, втративши».

А ще він казав: "Нам потрібні сьогодні реформи, а не революції; сила закону, а не закон сили; добробут народу, а не всенародні злидні; суспільна злагода, а не затята ворожнеча; демократія, а не диктатура".

Я думаю, що саме сьогодні час втілити в життя слова Чорновола.

Шановні депутати!

Національний інститут стратегічних досліджень за участю апарату РНБО підготував проект аналітичної доповіді "Про внутрішнє та зовнішнє становище України у сфері національної безпеки". Це не істина в останній інстанції, а ґрунтовна основа для широкої дискусії, в тому числі і за вашої участі, у відповідних комітетах. Цей матеріал стане нам у нагоді при ухваленні стратегічних рішень та підготовці законів.

Нині ж я лише коротко зупинюся на деяких найважливіших питаннях нашої спільної з вами стратегії, які стосуються національної безпеки в ширшому її розумінні.

Найгірші справи в нас у судовій системі. Наші, вибачте на слові, «папєрєднікі» завбачливо окопалася в судах, а саме: нашпигували їх своїми людьми, які тепер перетворюють ці суди в адвокатуру із захисту прав та інтересів одіозних представників колишнього режиму.

Притчею во язицех стало рішення судді про звільнення з-під арешту командира роти «Беркуту», який звинувачується у розстрілі Небесної Сотні. Наводжу лише один цей приклад не тому, що він поодинокий, а тому, що надто промовистий.

Судова система, яка більшою мірою, ніж будь-що, потребує санації, катарсису, – цьому очищенню чинить найбільший спротив.

Як Президент я не маю права тиснути на конкретні суди і не буду цього робити. А от систему змінити разом з вами нам не просто дозволено, а наказано виборцями. Отож однією з перших має стартувати судова реформа. Відповідні законопроекти подаватиму як екстра-невідкладні. Бо з такими судами, як тепер, у безпеці можуть почуватися лише ті, у кого є проблеми із законом. А от законослухняним громадянам від таких судів варто триматися подалі — правди там не знайти.

Зрозуміло, що дотичним до судової реформи є і реформування всіх правоохоронних органів, насамперед МВС та ГПУ. Дякую за те, що цей розділ дуже добре виписаний в Коаліційній угоді. Дякую військовослужбовцям, які є сьогодні в цій Верховній Раді. Відчувається їх професійний підхід. Дозвольте нагадати, що стара Верховна Рада, в тому числі й за моїм наполяганням, встигла таки ухвалити новий закон про прокуратуру.

Він незабаром набере чинності, як і закон про Національне антикорупційне бюро. Маю тут конкретну пропозицію до всіх, хто причетний до визначення керівника цього бюро. Я пропоную запросити на цю посаду людину з-поза меж України. Вона матиме одну перевагу – відсутність зв’язків в українській політичній еліті. Нікому не кум, не сват і не брат, рівновіддалений від усіх політичних сил технократ, якому ми усі довіряємо. От такий керівник точно забезпечить ефективну роботу бюро.

Реформатори усіх часів і народів не цуралися долучати до змін іноземців. У нас зараз багатьом відомствам допомагають закордонні консультанти. Та цього замало. Моя ідея полягає в тому, щоб через зміни в законах надати право залучати на державну службу іноземців включно аж до членства в Уряді. Або розширити коло осіб, яким Президент може надавати українське громадянство, причому в прискореному режимі. Від такого рішення буде подвійна користь: і залучення із західним досвідом професіоналів, і гарантія від корупції.

Завдяки резонансу в ЗМІ ви, напевно, відчули початок кількох великих антикорупційних процесів. Мені тут дехто радить не виносити з хати сміття, а я думаю інакше. Чим більше розголосу, тим швидше люди відчують, що керівництво держави нетерпиме до корупції. Та й у смітті, до речі, можна задихнутися.

Втім, я не хотів би формувати хибну думку, ніби корупцію можна подолати лише репресіями. Поки буде відповідний гумус, з нього виростатимуть нові й нові корупціонери, як ті гриби після дощу. Куди ефективніше боротися з причинами корупції, руйнувати її механізми. Так, з людською природою нічого не вдієш, але дерегуляція, зменшення ролі чиновництва хоча й не панацея, але сильнодіючий препарат у боротьбі з цією епідемією.

Я ретельно проаналізував більшість рішень з дерегуляції, ухвалених останніми роками. Там цікавий винахід, хоч бери та патентуй. Відомства ніби ліквідуються, їх стає дедалі менше, а от їх функції тонким-тонким шаром розмазуються поміж іншими міністерствами та відомствами. А яка різниця підприємцю, з якою "ксивою" до нього прийшли за поборами? Така дерегуляція —профанація.

Реальна ж дерегуляція разом з податковою реформою мають запустити економіку і відновити процес зростання. Ми обов’язково в цьому досягнемо успіху.

Частиною тектонічних перетворень має стати і реформування оборонного сектору: армії, спецслужб, ВПК. Надто повірили в перспективу миру в усьому світі. І ми занадто рано повірили у «вічний мир». Пожинаємо тепер гіркі плоди і чужої агресивності, і власного безвідповідального пацифізму.

Думаю, ви всі розумієте, що у нас немає іншого виходу, крім як нарощувати військові асигнування. І вже зовсім скоро вам подадуть відповідний проект бюджету. Іноземних солдат біля наших кордонів – як сарани. А найближчими роками Україна мусить розраховувати насамперед на боєздатність власних Збройних Сил.

Для цього нам треба передусім вкластися фінансами та зусиллями в доозброєння та переозброєння військ засобами високоточного вогневого ураження, сучасними пристроями розвідки та зв’язку, новою бронетехнікою. Збільшити кількісно армійську авіацію.

У ході АТО виявилася неефективність старої системи тилового, технічного та медичного забезпечення. Ми на ходу її міняємо — із широким залученням волонтерів, необтяжених мертвими й часом просто дурнуватими інструкціями часів Першої світової. Тих, хто не справляється — звільняють, хто прокрався — мають сісти.

Щоб забезпечити безперебійне фінансування підприємств ВПК, ми вже зараз починаємо проектувати державне оборонне замовлення не на рік, а, як мінімум, — на три. Хоча тут потрібен ще ширший горизонт планування.

Неминучою є певна мілітаризація суспільства в здорових межах. Навіть початкова військова підготовка має стати одним із головних предметів у школі — саме там закладаються основи військово-патріотичного виховання.

У нас немає сьогодні іншого вибору, крім того що відмовитися від повного переходу армії на контрактну основу. Сусіди підправили наші плани. Без призову – поки що ніяк.

Сьогодні незаперечним є той факт, що проголошена в 2010 році позаблоковість України не змогла і не могла гарантувати безпеку й територіальну цілісність нашої країни. Від неї треба відмовлятися.

Ця позиція призвела до великих втрат, тому ми й вирішили повернутися до курсу на інтеграцію до євроатлантичного безпекового простору. Ми вже сьогодні поглиблюємо співпрацю з НАТО, працюємо над оперативною сумісністю Збройних Сил України із арміями країн-членів Альянсу, переорієнтовуємося на натівські стандарти в оборонно-безпековому просторі. Але в той же час закликаю всіх усвідомити, що політичні спекуляції навколо негайного, "вже сьогодні", приєднання до НАТО не наближають, а, на жаль, навпаки, віддаляють від України час вступу. Потрібно не словом, а ділом, реальною працею досягти критеріїв, яких потребує членство в НАТО. І по-друге, будемо відвертими, слід брати до уваги і дуже обережне ставлення до цієї теми з боку деяких наших зарубіжних партнерів. Зробили заяву — тут же отримали відповідь про те, що Україна ніколи не буде членом НАТО. Це не їм вирішувати, це вирішувати українському народу. І треба починати не з гучних заяв, яких було вже багато, а з реальних практичних реформ. До речі, реформи і критерії, які є в плані дій щодо членства в НАТО, і реформи і критерії, які є в Угоді про асоціацію, на 96% співпадають. Давайте будувати і реалізовувати Угоду про асоціацію з Європейським Союзом.

Дорогі співвітчизники! Шановні народні депутати!

Демократія – теж інструмент забезпечення національної безпеки. Парламентська коаліція, яку ви сформували, по суті є конституційною більшістю. Це 302 депутати. Такої коаліції ще не було. До речі, я не маю жодного сумніву в тому, що ми можемо ще на кілька депутатів зрости. Це породжує величезну спокусу не чути меншості. І від цього я теж хотів би вас застерегти.

Мої ідеологічні однодумці – це, звісно, ті, хто об’єднався в коаліцію. Але я не Президент коаліції. Я — Президент всієї країни, Президент всіх українців — як тих, хто голосував за мене, так і тих, хто зробив інший вибір. Отож я маю слухати і парламентську опозицію.

Єдність країни є для нас беззаперечною цінністю. Тому ще важливіше, ніж чути думку опозиції в Раді, рахуватися з наявністю ідеологічної меншості у суспільстві. Чимало людей, на жаль, все ще поглядають у бік Митного союзу, підтримують ідею про другу державну мову тощо. Буду відвертим — ми не станемо надавати носіям подібних думок, і ніколи не дамо, права вето на геополітичні та цивілізаційні рішення переконливої більшості, наявність якої засвідчено президентськими і парламентськими виборами. Але запланована мною і підтримана вами децентралізація влади дасть вражаючі можливості враховувати місцеву специфіку. В тому числі і в питаннях віри, історичної пам’яті, мови, релігії, етнічних традицій та вираження інакшості. Ми до всіх цих проявів повинні ставитися з повагою.

Це стосується і питань мови. Врешті-решт, головна різниця між Україною і Росією полягає вже не тільки і не стільки у мові, скільки в різній політичній культурі, яка була продемонстрована під час виборів і під час нашої Революції гідності. У різних типах стосунків між владою і суспільством і в різному ставленні до свободи та демократії.

Зазначені зміни, однак, не знімають з порядку денного питання підтримки української мови і тих заходів, які в європейській політичній культурі називаються позитивною дискримінацією. Це така форма підтримки тих, хто тривалий історичний час піддавався переслідуванням та утискам. І українська мова як єдина державна мова є надзвичайно важливим консолідуючим чинником суспільства і держави.

Питання національної безпеки стосуються і церковних проблем. Це надто чутлива сфера, яка потребує обережності, де протипоказані різкі рухи, де перш, ніж раз відрізати, міряють не сім, а сімдесят сім разів. Але із досвіду останніх років ми ніколи не забудемо, що інколи підготовка до поглинання країни починається нібито зі спільних молитов або хресних ходів. Ми всі маємо пам'ятати про любов до Батьківщини, про любов до України, і я впевнений, що це має бути нашим пріоритетом.

***

Шановні народні депутати!

Ми не обираємо час, у який народжуємось чи помираємо. Але самі визначаємо, що робити у цьому проміжку. Від нас з вами залежить, чи ми увійдемо в історію як жертви внутрішніх чвар і зовнішньої агресії, чи сила і дух Українського народу, українських воїнів і героїв, тих, хто захищає нас на донецькій землі й допомагає нам з українських небес, дозволить нам збудувати іншу, успішну країну.

Наша політика має бути спрямована на те, щоб крок за кроком рухатись від країни Революції гідності до власне Країни Гідності. І я впевнений, що нам з вами вдасться її побудувати. Хочу, щоб ви кожного разу, ступаючи до цієї сесійної зали, так само, як і я, заходячи у Адміністрацію на Банковій, згадували про полеглих, які віддали життя за Україну. Як за сотні кілометрів звідси, так і за декілька кварталів на алеї Небесної сотні.

І щоб так само згадували про живих, які потребують ефективного урядування, успішних реформ, розвиненої економіки, соціальних гарантій і справедливості. Саме справедливості. І я думаю, що нам вдасться побудувати таку державу.

У нас більше немає часу на розмови. Це чітко підтверджує український народ. Більшість, коаліцію – створено! Політична воля до змін є. Чіткий план дій і коаліційна угода – також. Маємо шанс на його виконання. Тож ставаймо до роботи. І щоб за п'ять років ми були готові подати заявку на членство в Європейському Союзі.

І останнє, мені здається, найважливіше. Євангеліє вчить, що царства, поділені всередині, впадуть. Так будьмо ж єдиними, бо настав момент гуртуватися у боротьбі за Україну, а не чубитися у вовтузні один проти одного. Час єднатися навколо миру і навколо реформ.

Слава Україні!

http://www.president.gov.ua/news/31656.html



21.11.2014 18:59
Прес-служба Президента України
Звернення Президента України з нагоди Дня Гідності та Свободи

"Душу й тіло ми положим за нашу свободу…"

Таку обіцянку ми даємо кожного разу, співаючи Гімн.

І рік тому цей рядок припинив бути просто словами. Він став повсякденною дією в боротьбі за цілісність держави і за європейський вибір.

Дорогі співвітчизники!

В цей день рік тому Янукович зірвав стоп-кран. Щоб зупинити природній рух українського експресу до Європи, щоб повернути його назад - і в часі, і в просторі.  

Він не знає української історії. Бо вона для нього – чужа. А хоч би раз зазирнув до підручника, побачив би слова нашого гетьмана Пилипа Орлика. Того самого соратника Івана Мазепи, автора написаної ще триста років тому першої української конституції: "Народ завжди має право протестувати проти гніту…"

Гідні нащадки не забули настанов гідного пращура. Тому і вибухнула Революція гідності. Проти купки негідників постали мільйони людей.

Те, що рік тому було лише мрією, перетворюється на реальність. Хоча і не так швидко, як хотілося б. Повернулися свободи: свобода слова, свобода вибору, свобода протесту. Від диктатури ми перейшли до парламентсько-президентської демократії.  Ми підписали, ратифікували і вже  нарешті почали виконувати Угоду про асоціацію з Євросоюзом.

Ви думаєте, це сталося автоматично?  Чималих зусиль прийшлося докласти мені та нашим дипломатам, щоб подолати тиск та шантаж зі Сходу, розвіяти певні сумніви та коливання на Заході.

Позачергові вибори до Парламенту –  це ще один наш крок на виконання вимог Революції гідності.

Полчища ходоків стукали до мене в двері із пропозицією залишити все як було. Гарантували повну лояльність депутатів. 

Але я зайняв тверду позицію і розпустив Парламент . І чесні, прозорі, демократичні вибори оновили Раду більше, ніж на половину. Це і є та сама свіжа кров, яка має оздоровити весь наш політичний організм

Таким же позитивним буде й ефект від люстрації. Відповідний закон я підписав ще минулого місяця, і передбачене ними очищення влади набирає обертів.

Після Нового року вступлять в дію  закони про національне антикорупційне бюро і нова редакція закону про прокуратуру.

Мені не соромно звітувати вам. Попри зовнішню агресію, крок за кроком у важкій боротьбі із силами минулого виконую те, чого вимагали повсталі люди. Те, що сам обіцяв на Майдані.

Чи були у мене прорахунки? Звичайно, бо не помиляється лише той, хто нічого не робить. Я відкритий до критики, чую її і враховую.

Чим я і сам незадоволений, так це швидкістю реформ і темпами боротьби з корупцією.

Корупційну вертикаль, по якій нагору з усієї країни збиралися хабарі ми нарешті зламали. Та це лише вершина айсбергу і тільки початок боротьби.

Достроковими парламентськими виборами я завершив створення політичних передумов для проведення змін. І вже наступного тижня має відбутися перше засідання новообраної Верховної Ради. І я негайно внесу на затвердження Парламенту кандидатуру Прем’єр-Міністра, яку, згідно Конституції, запропонує мені коаліція.

Виходячи із єдності демократичних сил очікую, що коаліція пристане на мою пропозицію висунути на цю посаду Арсенія Яценюка. А от склад Уряду має бути повністю оновлений.

Реформи мають стартувати негайно. Їхньою метою є поступове досягнення європейських стандартів життя, аби вже в 20 році ми могли подати заявку на членство в Європейському Союзі. Саме про це – проект коаліційної угоди.

Вперше партії та депутати не посади ділили, а напрацювали під спільну відповідальність детальний план фундаментальних змін в країні. І вони мають стати наступним етапом нашої Революції.

Буквально в ніч на сьогодні п'ять проєвропейських партій завершили підготовку коаліційної угоди. Це – маленький, але дуже приємний подарунок до Дня Гідності і Свободи.

Щойно я зустрічався з родичами полеглих українців з Небесної Сотні. І сьогодні ж я підписав указ про присвоєння всім нашим побратимам та сестрам з Небесної Сотні звання Героїв.

Пам’ять про них існуватиме доти, доки житиме врятована ними Україна. Я впевнений - це значить вічно.

Дорогі українці!

Дискусія про вибір між ЄС та Митним Союзом, яка йшла перед Майданом, була лише окозамилюванням. На той момент наші сусіди разом з п'ятою колоною всередині України вже все вирішили. І за нас, і без нас.

Прискореними темпами йшов процес повного демонтажу української державності. Їхній план тихої ліквідації ми зірвали, через це на нас пішли війною.

Хотіли силою стерти з карти Європи цілу країну, але ворог грубо прорахувався. Він зробив нас ще сильнішими.

Любов до Вітчизни, спільна боротьба україномовних та російськомовних за свою Батьківщину, за свободу, гідність, за право на майбутнє - все це прибрало поділ країни за етнічною, мовною та конфесійною ознаками.

Ми маємо спільних ворогів, спільні проблеми, але, що найважливіше – спільну країну.

І  всі  без винятку  хочемо нормального розвитку і миру, дорогу до якого відкривають визнані усім світом мій Мирний план і Мінський протокол.

І ті, хто стояв на Майдані, і ті, хто тоді залишився осторонь – тепер всі разом захищаємо Україну від зовнішньої агресії, від прямого вторгнення з боку Росії.

Разом будуємо нову країну. І потребуємо як ніколи загальнонаціональної єдності, бо конфлікт всередині країни знищить нас.

Спасибі вам, дорогі і рідні, за мужність, патріотизм, витримку і терпіння.

Дякую, що розумієте, наскільки складна ситуація і що помахом чарівної палички її не виправиш.

Особливий уклін вам, доблесне українське воїнство, яке тримає оборону на Сході у Вітчизняній війні чотирнадцятого року.

І вам, волонтери і волонтерки. Всім, хто об’єднався в потужний загальноукраїнський рух на підтримку армії, національної гвардії та добровольчих батальйонів.  

 Вітаю всіх з Днем Гідності і Свободи!

Слава Україні!

http://www.president.gov.ua/news/31635.html


14.10.2014 12:01
Прес-служба Президента України
Виступ Президента України у Верховній Раді 14 жовтня 2014 року

Шановні народні депутати!

Перш за все, я хочу привітати вас із Покровою Пресвятої Богородиці! Покрова була одним з найголовніших свят для українців – святом запорізьких козаків. Настільки великим, що його назвали Козацькою Покровою.

Саме тому Чотирнадцятого жовтня я прийняв рішення, щоб йому судилося стати новим державним святом – Днем захисника Вітчизни!

Відповідний указ я підписав учора. Як я і обіцяв на День незалежності, 23 лютого, день збройних сил іншої держави більше не буде, нарешті, святкуватися в Україні. Я від щирого серця вітаю вас, Верховну Раду України і всю нашу державу з новим святом, яке з часом – я впевнений – стане одним із головних в нашому календарі.

Дорогі друзі!

Сьогоднішнє засідання, ймовірно, - одне з останніх в історії Верховної Ради цього скликання. Але воно може стати і одним із найважливіших, якщо будуть ухвалені ті рішення, які винесені сьогодні в порядок денний і які заплановано розглянути.

Перш за все, зупинюся на тому, що, вважаю, є пріоритетним та невідкладним.

Це стосується насамперед обороноздатності держави. Як відомо, я ухвалив рішення прийняти рапорт про відставку Валерія Гелетея з посади міністра оборони. Я дякую йому за вірну і самовіддану службу Україні і просив би Верховну Раду проголосувати за його звільнення.

Так само звертаюся до вас із пропозицією підтримати кандидатуру Степана Полторака, запропоновану мною на посаду Міністра оборони. Реклами ця людина не потребує. Але раз вже формально маю його представити, то стисло Степана Тимофійовича охарактеризував би таким чином. Людина з високим авторитетом, в тому числі – і серед учасників АТО, великим бойовим досвідом і стратегічним баченням реформування оборонного сектору. Фахівець, який вже на нових засадах практично з нуля створив Національну гвардію України.

Під час останньої моєї поїздки до зони АТО – вона відбулася в п’ятницю – я поцікавився ставленням її учасників, в тому числі й рядових, до пана Полторака. Характеристики – винятково позитивні. Пригадую і рішучі дії Степана Тимофійовича, коли він разом із спецпідрозділом «Ягуар» очистив від проросійських сепаратистів приміщення Харківської обласної державної адміністрації. І цього дня проект так званої ХНР так і залишився на папері значною мірою завдяки його рішучим діям.

Скажіть мені, у кого не підніметься рука, щоб проголосувати за такого патріота, бойового генерала, професіонала і просто порядну людину?!

Хотів би нагадати, що реформа оборонно-безпекового сектору в національному плані реформ «Стратегія-2020» віднесена до найголовніших пріоритетів.

Вчора на цю тему мав тривалу розмову з кандидатом в міністри. Поставив йому завдання створити потужну, глибокоешелоновану систему оборони України. Перебудувати тему забезпечення і логістики військ, в тому числі і з урахуванням досвіду новоствореної Нацгвардії.

На кардинально іншому рівні стоять нині питання міжнародної співпраці, включаючи військово-технічну і військову кооперацію з нашими партнерами: країнами НАТО, Євросоюзом, США, Канадою та іншими.

Досі як слід не налагоджений механізм взаємодії Міноборони з волонтерами. Ми будуємо армію з нуля, проблем – вагон та маленький возик. І допомога волонтерів, слід визнати, буде потрібна ще не день, не місяць і не рік.

І лише сильна армія є найкращим гарантом миру, за який ми, усі народні депутати, увесь народ України наполегливо бореться.

В тих умовах, в яких зараз перебуває Україна, міністерство оборони без голови не може залишатися жодного дня. Підкреслюю – жодного дня. І тому величезна відповідальність лежить зараз на нас з вами.

Армія несе головну відповідальність у захисті країни в ці складні часи. Так, вона ще недостатньо досконало володіє сучасними прийомами ведення війни. Деякі види новітньої високоточної зброї ми лише почали поставляти.

І сьогодні зранку у мене були переговори з представниками двох надзвичайно важливих наших партнерів, які мені підтвердили поставки нової розвідувальної техніки, яка значно підвищить застосування Збройних сил України.

На жаль, про деякі види високоточної зброї ми поки що не можемо й мріяти. І це буде завдання нового Міністра оборони налагодити таку ефективну співпрацю, продемонструвати таку ефективність дій нашої армії, що дозволить нам на це претендувати.

Армія щойно народжується. Але віддача від неї країні вже на порядки вища, ніж те, що ми змогли за ці півроку вкласти в армію. За щоденний ратний подвиг я низько вклоняюся українським воїнам.

А до присутніх тут численних кандидатів в народні депутати звертаюся із закликом винести критику армії за межі виборчої кампанії. Ця критика іноді справедлива, правди ніде діти. Але масштаби та тональність цієї критики такі, що часто-густо вона виливається в паплюження та цькування Збройних сил України.

Особливо болісно бачити й чути, коли деякі штампи російської пропаганди починають несамовито тиражуватися українськими політиками. Я розумію, що воно, може, й ненавмисне.

Мітять, напевно, в політичних опонентів. Але волею-неволею поцілюють в Збройні Сили, підривають обороноздатність країни. Хто хоче не піару, а реально допомогти армії, посприяти вирішенню численних проблем, – друзі, тому краще не в телевізор, ласкаво просимо до приймальні Президента. Ми обов’язково найдемо з вами спільну мову, і хто-то, а я точно радий будь-якій пропозиції, яка зміцніть наші Збройні Сили, Національну гвардію, прикордонну службу, військово-промисловий комплекс.

Шановні народні депутати!

Не буде перебільшенням сказати, що в ширшому сенсі питанням обороноздатності є і пакет антикорупційних законів, на остаточне ухвалення яких я сьогодні дуже розраховую. Не тому, що в армії теж є корупція. За умов, коли вся країна віддає останню копійку на оборону, це не просто злочин. Корупція зараз – це смертний гріх! І я впевнений, що корупція є не меншим нашим ворогом, аніж бойовики, терористи чи найманці. І щоб її мінімізувати, нам потрібен теж арсенал сучасної високотехнологічної зброї.

Саме тому у якості пріоритетного я вніс на розгляд Верховної Ради проект закону, який передбачає створення Національного антикорупційного бюро. Спеціальної структури, покликаної боротися з корупцією в середовищі найвищих посадовців держави. Бюро має бути незалежним від будь-яких політичних впливів, що стане запорукою його об'єктивності, неупередженості, ефективності.

Я не прошу, вимагаю ухвалити цей законопроект, як і три антикорупційні ініціативи Уряду. Ми ретельно підготували їх до другого читання разом: Президент, Кабінет Міністрів, народні депутати.

Ухвалення цих законів - наш обов'язок не лише перед народом України. Це і наше зобов'язання по Угоді про асоціацію з Європейським Союзом, по Меморандуму співпраці з Міжнародним Валютним Фондом, це – наше зобов’язання перед народом України.

Якщо ви його приймете, я негайно підпишу – у сукупності це стане свідченням того, що Україна не словом, а ділом розпочала імплементувати Угоду про асоціацію з Євросоюзом.

Кожна політична сила, що вимагала негайної імплементації, має шанс довести щирість своїх заяв, підтримавши ці закони.

Втім, не слід забувати, що боротьба з корупцією – це насамперед наша внутрішня потреба, це питання життя і смерті, буття чи небуття. Я не хочу більше говорити про цю проблему – треба діяти. Я не маю жодних сумнівів, що, так саме, як і для мене боротьба з корупцією є першим пріоритетом, так само – і для вас. Щоб одні не брали, а інші - не давали. Перед нами – багатоголова гідра, але моя політична воля кинути виклик корупції є значно сильнішою.

Цей шлях не буде коротким і простим, але ми його здолаємо, бо іншого – не дано.

І останнє, дорогі друзі, на чому хотів би зупинитися сьогодні.

Більше року ми з вами говорили про необхідність прийняття Закону про прокуратуру. Не необхідності його прийняття наполягала велика кількість громадських організації, Рада Європи.

Мушу зробити те, до чого аж у чотирьох моїх попередників ніколи не доходили руки. Продемонструвати політичну волю й дати поштовх, щоб, нарешті, позбавити прокуратуру того права, яке надав їй ще Йосип Сталін. Йдеться про право загального нагляду. Загального нагляду прокуратури в Україні більше не буде!

Про передачу слідства Державному бюро розслідувань. Про прозорість роботи прокуратури.

Час термінового ухвалити цей багатостраждальний закон з урахуванням тих зауважень, які надали нам Рада Європи та Венеціанська комісія.

Неприйнятними вважаю спроби знову затягувати це питання в довгий ящик, розводити довгу дискусію, яка вже й без того триває роками.

Ухвалення цього закону теж є частиною імплементації угоди з ЄС. Тож, закликаю вас, шановні колеги, – вперед, до Європи!

Бажаю вам плідної роботи сьогодні, щоб було про що звітувати всім нам, об’єднано, виборцям 26 жовтня.

Слава Україні!

http://www.president.gov.ua/news/31392.html

17.09.2014 22:04
Прес-служба Президента України
Виступ Президента України Петра Порошенка перед повним складом Сенату та Палати Громад Парламенту Канади

Пане Прем’єр-Міністр,
Спікер Кінселла,
Спікер Шір,
Шановні Члени Сенату та Палати Громад,
Шановні Члени Дипломатичного Співтовариства,

Вельмишановні Гості,
Пані та Панове,
Шановні друзі, дорогі українці!

Це велика честь виступити перед Вельмишановним законодавчим органом.

Я повинен подякувати Вам, Прем’єр-Міністр, за запрошення приїхати в Канаду, Спікеру Кінселлі та Спікеру Шіру – за надання мені можливості виступити перед канадським парламентом. Я вбачаю в цьому данину моїй країні, моєму народові, вираження унікального та особливого партнерства між нашими націями.

Дозвольте мені також один раз використати третю «офіційну мову» Канади – українську:

Дякую вам за цю честь, дорогі друзі!

Буду відвертим з вами - я із вами сьогодні відчуваю себе як вдома тут, в країні, яка є дуже близькою для України. Не за віддаленістю, а за нашими серцями і спільними ідеями.

Дійсно, Канада стала домом для дуже багатьох українців. Нащадків тих перших українських поселенців, які приїхали сюди понад століття тому. У 1892 році, за сто років до того як Канада стала першою, хто визнав незалежність України, перші українські емігранти Іван Пилипів та Василь Єлиняк прибули до Канади. Вони розпочали велику українську еміграцію на Тихоокеанське узбережжя, оселяючись в лісах і преріях Канади. Українська громада легко інтегрувалась в канадському суспільстві. Українці будували залізниці і міста, школи і церкви, героїчно билися проти нацистів під час Другої світової війни, зробили внесок в розвиток канадської економіки та культури. Пізніше вони стали видними членами канадського суспільства - бізнесменами, вченими, художниками, артистами, спортсменами та політиками. Один з них, Рамон Гнатишин, став генерал-губернатором Канади. Ми назавжди запам’таємо його ім’я

Список є довгим та вражаючим – Прем’єри провінцій Саскачеван та Манітоба Рой Романов та Гарі Філмон, сенатори Рейнел Андрейчук та Давід Ткачук (які сьогодні тут з нами), артист Вільям Курилик та суперзірки хокею Террі Савчук та Вейн Гретцки, а також жінка-астронавт Доктор Роберта Бондар.

Ми дуже цінуємо великого українсько-канадського скульптора Лео Мола, який створив один з найкращих пам’ятників Тараса Шевченка у світі, у Вашингтоні. Ми всі будемо це пам’ятати

Якщо я буду продовжувати із списком, то в нас не вистачить часу.

Сьогодні, українсько-канадська спільнота налічує більше мільйона осіб. Вона сильна, консолідована, зберігає українську мову, віру та традиції. Україна завжди відчувала гордість за українських канадців та вдячна за їх постійну підтримку, яка триває вже багато років.

Від імені українського народу хочу подякувати вам, дорогі брати та сестри, за вашу допомогу Україні!

Тим не менш, нас об’єднує не тільки історія, а й спільні цінності, які роблять Україну та Канаду невід’ємними частинами світової сім’ї демократій.

Сьогодні Україна платить дуже високу ціну за захист того, у що ми віримо - демократію і свободу вибору нашого власного майбутнього. Протягом більше двох десятиліть ми з гордістю заявляли, що Україна отримала незалежність не проливши жодної краплі крові.

Сьогодні Україна проливає кров за свою незалежність і територіальну цілісність.

Генерал-губернатор Канади Рамон Гнатишин у своєму виступі в Парламенті України в 1992 році, за рік після здобуття Україною незалежності, заявив: "Ми не повинні забувати людські страждання, які ми спостерігаємо". Того дня він говорив про хоробрих українських та канадських солдатів, які підтримували мир у всьому світі в зонах конфліктів та заворушень. Ці слова залишаються такими правильними, як ніколи раніше.

Сьогодні тисячі відважних українських чоловіків і жінок жертвують своїм життям за право жити так, як вони вирішили, на своїй землі, під блакитними і золотими кольорами українського прапора, кольорами, які такі дорогі для багатьох канадських українців. У ці важкі дні ми відчуваємо вашу підтримку, і за це ми щиро дякуємо. В цей час ми бачимо, хто наш справжній друг. Безсумнівно, Канада є нашим справжнім другом.

Як Верховний Головнокомандувач, як українець і батько солдата, я дякую Канаді за кожне життя, врятоване на українському Донбасі завдяки бронежилету або шолому, що ви дали нам.

Ще раз дякую Вам, пане Прем'єр-Міністр, і Вашому Урядові, опозиції, парламентаріям Канади і сенаторам, всім канадцям і колегам українцям за тверду, чутну позицію. За фінансову допомогу, технічне сприяння і надання нелетальної військової допомоги, за підтримку на міжнародних форумах, таких як ООН, НАТО або G-7. Це має дуже велику цінність для нас.

Я хотів би подякувати всім канадським парламентаріям за їх тривалу підтримку України. Особливо хочу подякувати за їх надзвичайні дебати в Палаті громад під час критичних періодів Майдану та Революції Людської Гідності. Ми чули ваш голос, і цей голос був дуже важливим для нас. Наші досягнення і наша перемога відбулася також завдяки тому, що ви нас підтримали. Щиро дякую вам за це.

Хочу подякувати за роботу Комітету закордонних справ Палати громад по Україні, за місію по нагляду за виборами, яка допомогла забезпечити повагу до волевиявлення українців. 500 спостерігачів – це найбільша команда спостерігачів під час виборів. Це підтвердило, що вибори були чесними та прозорими. Ви нам допомогли встановити новий Уряд в Україні. Щиро дякую, і ми очікуємо вашу місію 26 жовтня під час парламентських виборів в Україні, тому що ми хочемо показати, що ці вибори теж будуть чесними та прозорими.

Дякую за численні візити парламентаріїв та міністрів, за Ваш візит, пане Прем’єр-міністр, на інаугурацію. Канада однією з перших країн визнала нашу незалежність. Також ви швидко визнали результати виборів Президента України, і це було для нас важливо. За важких часів ви завжди з нами.

Також хотів би подякувати Міністру закордонних справ Джону Берду за його підтримку України під час Майдану.

У мене великий список подяки від щирого серця. Я дійсно відчуваю вашу підтримку. Я переконаний, у нас буде мир, ми зупинимо війну за допомогою зусиль всього світу. Ми будемо робити все, щоб світ був об’єднаним. Канада нам допомагає, показує нам, що вона – з Україною.  Щиро дякуємо Канаді!

Без підтримки Уряду Канади, всіх парламентаріїв, українсько-канадської спільноти під головуванням Українсько-Канадського Конгресу Україні було б значно складніше протистояти викликам сьогодення.

Жоден інший лідер або нація, ніхто, я серйозно кажу, за винятком, можливо,  Польщі, не був таким щирим та прямим у надсиланні сигналу росіянам і решті світу, що боротьба з нацією, яка намагається прокладати свій власний шлях, є концептуально неправильною. Що озброєння повстанців з передовими системами ППО, надання їм даних операторів, даних розвідки і польотних даних є неправильним. Ті, кого обладнала, навчила та фінансувала Росія, здійснили теракт збивши цивільний рейс MH17 та вбивши 298 невинних громадян Нідерландів, Малайзії, Австралії та інших країн. Також загинув один канадієць.

Я вважаю, що війна на Сході України – це війна проти тероризму, це наша спільна війна. В цьому немає сумніву.

З вашою підтримкою, за підтримки світової спільноти ми переможемо в цій боротьбі. І ми втілимо в життя мрії багатьох українців на нашій Батьківщині та по всьому світу - Україна буде сильною, незалежною європейською країною.

Вчора був один із найважливіших днів в історії України - Верховна Рада ратифікувала Угоду про Асоціацію між Україною та ЄС. Коли вчора я був в українському Парламенті і надавав цю Угоду, яка була підписана і скоординована з Європарламентом, це було останнє «до побачення» від України Радянському Союзу. Ми сказали прощавай, Радянський Союз.

Це був останній рубікон, який ми мали подолати і ми ніколи вже не повернемося назад до нашого жахливого минулого, я в цьому переконаний. Переконаний, що наші цінності, наша свобода, наша демократія, наше європейське майбутнє та перспективи участі у різноманітних організаціях міжнародних – ми можемо цього досягти. Чому? Тому, що українці пройшли один з найважливіших тестів, за останні 5 місяців склали цей екзамен – ми сплатили найбільшу ціну за те, що ми бажаємо бути європейською країною. Ось чому ми будемо боронити свободу і незалежність, ми бажаємо бути членами, в решті-решт, повноправними членами ЄС. 

Імплементація угоди не тільки гармонізує торгівельні та митні правила України зі стандартами ЄС, вона також допоможе моїй країні наблизитися до демократичних норм та ринкових вимог.

На Саміті НАТО у Уельсі, я проголосив бажання своєї країни зблизитись із НАТО та отримати статус найближчого союзника, який не є членом НАТО. Я також бажаю, щоб ви це підтримали.

Всі засудили агресію Росії та анексію Криму, а також бажають підтримати територіальну цілісність, суверенітет України у кордонах, які визнані всім світом. Власне, Канада і канадський Уряд також нас підтримують у цьому.

Я вдячний Канаді; Ваша країна була одним із найгучніших прихильників України на цьому саміті і зобов'язалася надати $ 1 млн в Цільовий фонд НАТО. Це допоможе Україні побудувати спеціальні можливості для захисту.

Дорогі друзі, давайте поглянемо за межі кризи та війни. Давайте подумаємо як посилити наше Особливе Партнерство між Україною та Канадою.

Я переконаний, що ми повинні приділяти більше уваги двосторонньому співробітництву в таких сферах, як енергетика, торгівля, інвестиції, інформаційні та аерокосмічні технології та інші галузі.

У співпраці з Канадою ми сподіваємося завершити амбітний проект консолідації інформаційного простору України. Розпочнемо запустивши телекомунікаційний супутник, побудований канадською компанією MDA, ми будемо, нарешті, в змозі забезпечити всі наші регіони надійною та достовірною інформацією, а також експортувати телекомунікаційні послуги. Таких проектів повинно бути більше.

Я сподіваюся, що обидві групи, які ведуть переговори, перекладуть наш міцний сигнал і наступного разу, коли ми побачимо один одного, у нас буде Угода про вільну торгівлю між Україною та Канадою

Сказавши це я не можу не згадати про одну конкретну програму, яка відігравала значну роль у підвищенні наших міжлюдьских контактів - я говорю про Канадсько-Українську Парламентську Програму (CUPP).

За роки незалежності CUPP прийняла більше тисячі студентів з України, які були в змозі працювати в якості стажерів прямо тут, в канадському парламенті та допомогли нам збудувати українську демократію.

Я хотів би подякувати канадському парламенту та українській діаспорі, тому що таким чином ми зробили нових українців, нових демократичних лідерів для України.

Пане Прем’єр-Міністр,

Я пам'ятаю, Ви зазначили, що канадці є, ймовірно, найбільш українською нацією за межами самої України. Це правда. Дозвольте мені відповісти взаємністю. Є великі європейські країни, які стояли біля витоків заснування сучасної Канади. Канада має друзів по всьому світу, і один найближчий друг поруч з нею. Однак, я сумніваюся, що ви знайдете іншу націю, яка могла б сказати щиро те, що я збираюся Вам сказати. Українці, ймовірно, найбільш канадська нація після самої Канади.

Це відчуття  в мене було сьогодні під час зустрічей з великою кількістю канадців, щиро дякую за це.

Дозвольте нагадати слова Вінстона Черчилля, який дуже любив Вашу країну та 7 разів відвідував її з 1900 по 1954 роки. Ми згадуємо його як сміливого лідера, що відважно протистояв нацистській агресії. Влітку 1929 року він написав з Канади дружині: «Люба, мене дуже приваблює ця країна... Я глибоко зворушений, і я маю намір присвятити свої сили для інтерпретації Канади нашому народові».

Ці слова нагадують мої почуття сьогодні. Шкода, що я не можу написати ці слова до моєї дружини, так як вона тут зі мною сьогодні в цій залі. Я просто перекажу їй ці слова.

Будь ласка, дайте мені процитувати Черчілля знову: «Мені дуже подобається повертатися до Канади. Нехай Бог благословить вашу країну».

Thank you! Merci! Дякую Вам і слава Україні!

http://www.president.gov.ua/news/31244.html



16.09.2014 13:58
Прес-служба Президента України
Виступ Президента України на засіданні Верховної Ради під час ратифікації Угоди про асоціацію з ЄС

Дорогі співвітчизники, високодостойні українці!

Вельмишановні депутати Верховної Ради Україні!

Шановні депутати Європарламенту!

Перш за все, хотів би подякувати за ці оплески і підтримку України, яку ви щойно проголосували. Я хочу сказати, що та атмосфера, яка зараз панує в залі Верховної Ради, мені дуже нагадує таку саму атмосферу в 1991 році, коли ми здобули незалежність.

«Хто готовий померти за Європу?» - Саме таке питання ставлять вчені, коли під час соціологічних досліджень досліджують вплив європейської ідентичності та звичний поділ на нації.

Дуже природною вважається готовність віддати своє життя і померти за свою Батьківщину.

Але Небесна сотня і 872 відважних українських воїни померли не лише за Україну. Вони поклали голови за те, щоб ми посіли гідне місце в родині європейських народів. З часів Другої світової війни жодна нація за право бути європейцями ніколи не платила такої високої ціни.

Скажіть мені, будь ласка, хто зараз після цього наважиться закрити двері до Європи перед Україною? Хто буде проти надання нам перспективи членства в Європейському Союзі, до якого сьогодні ми робимо перший, але дуже рішучий крок?

Сім років, починаючи з 2007 року, з Паризького саміту Україна-ЄС, ми готували цю Угоду. Я хотів би почати з подяки всім, хто причетний до цього процесу, – дипломатам, урядовцям, депутатам, експертам і, в першу чергу, громадянам, які рішуче підтримували наш європейський курс.

Минулої осіні здавалося, що все вже готово до підписання, бо вся країна рішуче казала «так», і не було, або дуже слабкими виглядали аргументи тих, хто казав «ні». Але 29 листопада у Вільнюсі, коли ми всі цього чекали, цього не відбулося.

Необхідність Угоди тоді і зараз є абсолютно очевидною для всього українського суспільства. Тоді воно повстало, щойно Янукович спробував на ходу розвернути наш експрес із заходу на схід. І євроінтеграція стала нашою українською національною ідеєю.

І я переконаний, що сьогоднішнє голосування яскраво продемонструє це, а внутрішні та зовнішні потуги зупинити наш стратегічний поступ вже зазнали фіаско.

Історичний договір 27 червня в Брюсселі було підписано!

І сьогоднішня наша синхронна ратифікація, я впевнений, буде святом. Святом не лише України, святом всієї об’єднаної Європи, бо без України об’єднаної Європи не існує.

Ми витримали цей потужний тиск, ми не піддалися на жоден шантаж. В угоді не змінено жодного параграфу, жодного слова, крапки або коми! Я невідкладно, сьогодні, в цьому залі, підпишу Закон про ратифікацію. Я доручаю українському Уряду вже завтра затвердити план виконання Угоди і втілювати її в життя вже з першої ж хвилини вступу Закону в дію!

Дорогі друзі, імплементація — це дуже просто. Це і верховенство права, і свобода слова, і безвізовий режим, і питання інвестиційного клімату, питання демократії — все це імплементація нашої Угоди. І просто не маємо права і не можемо зволікати.

Домовленості, які досягнуті днями в Брюсселі, дозволили нам отримати ще більше, ніж передбачає Угода. До кінця 15-го року Україна має гарантовані преференції, коли, з одного боку, наші товари продаються в Європі безмитно, в той час як на українському ринку європейська продукція працює за правилами СОТ, підтримуючи українського виробника, український бюджет і курс української валюти. Вітчизняна економіка отримала півтора додаткових роки, щоб бути конкурентоздатною, якісно і ефективно підготуватися до конкуренції з нашими європейськими партнерами і виробниками.

Тим самим я хочу подякувати Європейському Союзу за цей багатомільярдний бонус, який вони продемонстрували, підтримуючи Україну в ці складні часи.

Навзаєм наші європейські партнери просять одного – реформи. Не зволікайте з ними. Ні війна, ні політична ситуація не є і не може бути виправданням відсутності реформ, і я впевнений в тому, що вже найближчим часом Національний план реформ «Стратегія-2020» буде презентований. Спільно. Немає в нас ковдри, яку кожен тягне на себе. Це відповідальність Президента, Уряду, Парламенту. І тільки тоді, коли ми будемо діяти об’єднано і ефективно, ми досягнемо перемоги. Якщо хтось спробує відкрити внутрішній фронт – це буде проти України. Ні я, ні Уряд, ні Верховна Рада цього не дасть зробити.

Серед іншого, ці реформи передбачають, що Україна повинна стати зоною потужної антикорупційної операції, і вже сьогодні я очікую від Парламенту ухвалення закону про Національне антикорупційне бюро.

Друзі, це наше зобов’язання в рамках імплементації цієї Угоди.

І голосування за цей проект буде найкращим свідченням замість розмов, що імплементацію ми вже почали.

Шановні друзі!

Ще в двадцятих роках минулого століття великий українець Микола Хвильовий народив просте, але велике гасло – «Дайош Європу!».

Подібно Хвильовому, ми розуміємо Європу як «психологічну категорію, яка виводить нас на великий тракт прогресу».

Сьогодні ми впевнено вийшли на цей європейський шлях. Я хочу нагадати: старт був важким. Але фініш буде переможним!

Слава Європі!

Слава Україні!

http://www.president.gov.ua/news/31234.html

 

21:28 23.12.2014

0:21 11.09.2014
м.Львів-Рясне
упорядник - Богдан Гордасевич

 

Звернення Президента щодо проекту змін до Конституції

19 Липня 2015 - 09:00

 

Шановні співвітчизники!

Розгляд у Верховній Раді проекту змін до Конституції в частині децентралізації вилився в дискусію про головну проблему, яка найбільше непокоїть всіх нас – питання війни та миру. Ця дискусія виявилася настільки гарячою, що потребує спокійного аналізу і уважної розстановки всіх крапок над «і».

Окремі фракції, яких я вважав і продовжую вважати своїми партнерами, зненацька атакували мій мирний план. План, який нашими європейськими та американськими друзями та партнерами визнаний як безальтернативний варіант повернення окупованих районів Донбасу під український суверенітет – виключно політико-дипломатичним шляхом.

Каменем спотикання стала норма, яка міститься в перехідних положеннях Конституції. А саме - речення, в якому згадується закон про специфічний порядок здійснення місцевого самоврядування в окремих районах Донеччини та Луганщини.

Цей закон депутати вже ухвалювали двічі. Спочатку його прийняла попередня Верховна Рада. Потім - удосконалила теперішня. Вступити в силу такий закон може лише після виконання цілої низки попередніх умов. Ці умови включають і роззброєння бойовиків, і виведення російських військ, і відновлення нашого контролю над всією лінією українсько-російського кордону, і проведення чесних, вільних та демократичних місцевих виборів.

Хіба це не те, чого ми прагнемо?

Ані в Законі, ані в проекті змін до Конституції нема й бути не може ніякого особливого статусу для тих районів. І словом не йдеться про особливий статус для Донбасу. Натомість, і на Донбасі, і в усіх регіонах України місцеві громади отримають значно більше повноважень і можливостей. Напевно, саме тому 288 народних депутатів підтримали направлення проекту на розгляд Конституційного суду.

Відтак, реформу з децентралізації і зміни до Конституції підтримали більшість політичних сил Українського Парламенту. Так само - представники місцевого самоврядування, голови та депутати обласних та місцевих рад, Венеціанська комісія.

Наші союзники в Європі, США, Канаді отримали вагоме підтвердження, що Україна дотримується своїх міжнародних зобов’язань в рамках мирного плану. І висловили готовність поглиблювати санкції проти Росії, посилювати тиск на Кремль у разі, якщо Москва вдасться до ескалації конфлікту.

Проти ж змін ополчилися Росія та її маріонетки з так званих ДНР та ЛНР. І це вже само собою свідчить про те, що ми з вами на правильному шляху.

І це має зняти всі побоювання тих фракцій Українського Парламенту, які приєдналися до гурту критиків змін до Конституції. Докладу всіх зусиль, щоб до остаточного голосування за зміни восени переконати цих депутатів підтримати їх.

Бо що означав би провал цієї реформи? Перше – це кінець міжнародної коаліції на підтримку України. Після того - очевидна ескалація насильства на Донбасі, в якій ми з агресором залишилися би сам-на-сам.

Лише на мить уявіть собі, як би розвивалися події в Україні, якби не міжнародна коаліція на нашу підтримку, якби не ізоляція Росії та ефективні санкції проти неї. Відтак вся світова дипломатія допомагає славному українському воїнству тримати оборону від ворога на східних рубежах у нашій Вітчизняній війні за незалежність.

Міцно тримаючи зброю в руках, відчуваємо підтримку широкої міжнародної проукраїнської коаліції. І я нікому всередині країни не дозволю зруйнувати цей союз і позбавити нас такої переваги! А така спроба цього тижня, на жаль, мала місце, і, як це не прикро, не будь-де, а в стінах Українського Парламенту.

Звісно, наше прагнення до миру не тотожне пацифізму. Наступного року ми збільшимо військові асигнування. Вже цього тижня Верховна Рада ще на 5 млрд збільшила військовий бюджет. Ми продовжимо зміцнювати армію; пришвидшимо її озброєння і переоснащення новітніми зразками зброї та військової техніки.

Ми не лише вистояли в цій нерівній боротьбі. Ми зміцнилися настільки, що для супротивника стала надто очевидною дуже висока ціна, якою може обернутися пряме вторгнення. Тому замість атаки з фронту Україну прагнуть і мріють підірвати зсередини, в глибокому тилу.

Наше з вами завдання не лише збудувати непробивні фортифікації на лінії зіткнення, але й вжити заходів із недопущення будь-якої внутрішньої дестабілізації, яка б зробила нас легкою здобиччю ворога. А такі спроби ви бачите, вони отримують неабиякий резонанс у засобах масової інформації.

Нарешті, кілька слів про децентралізацію, якій, власне, і присвячені зміни до Основного закону, напрацьовані, до речі, кращими юристами, членами української Конституційної комісії.

Вперше в історії України Глава держави добровільно поступається величезним обсягом повноважень. Ці повноваження, грошові ресурси і розпорядження ними передаються на рівень місцевих громад.

Належна повага до місцевих специфіки та традицій, – які не суперечать загальнонаціональним інтересам та законам, – зробить нашу країну сильнішою та міцнішою.

Децентралізації не буде в таких сферах, як оборона, зовнішня політика та національна безпека, права людини та громадянина. Президент, Конституційний суд та Верховна Рада отримають спільне право призупиняти повноваження тих Рад, які, не дай Боже, почнуть ухвалювати сепаратистські рішення.

Той, хто виступає за децентралізацію без такого вкрай важливого запобіжника, по суті пропонує федералізацію! А Україна була, є й буде унітарною державою.

Слава Україні і слава її героям-захисникам

 

http://www.president.gov.ua/news/zvernennya-prezidenta-shodo-proektu-zmin-do-konstituciyi-35681

 

Виступ Президента України у Королівському інституті міжнародних відносин «Бій за Україну: лідерство і солідарність»

19 квітня 2017 року

Виступ Президента України у Королівському інституті міжнародних відносин «Бій за Україну: лідерство і солідарність»

Вельмишановний Др. Робін Ніблет,

Ваші Високоповажності,

Пані та панове,

Дозвольте розпочати зі слів подяки.

Це справжня честь для мене виступати сьогодні в Королівському Інституті міжнародних відносин.

Хочу подякувати вельмишановній аудиторії за ваш щирий інтерес до України.

Але найбільше я вдячний за вашу підтримку і солідарність з нашою державою.

Адже це не лише наша боротьба проти російської агресії і «умисного привласнення території».

Це наша спільна боротьба за майбутнє Європи.

Це і майбутнє Вільного Світу – світу, який вірить, що свобода – це справжня річ, а не пастка, аби тримати інших під контролем.

Світу, який заснований на «силі права», а не «праві сили».

Світу, який допомагав нам жити в мирі впродовж десятиріч.

Донедавна, на жаль.

Дорогі друзі,

Всі ми усвідомлюємо складність викликів, які стоять перед нами.

Світ скотився в лихі часи.

Стільки проблем кинули нам виклик – і тероризм та зростаючий радикалізм, і ксенофобія та міграція, і розповсюдження зброї масового знищення та зміна клімату.

Автократичні лідери почуваються вільними порушувати права людини та міжнародне право.

Вони проявляють повну неповагу до наших вимог і закликів до миру.

Відтак немає нічого дивного в тому, що багато спокушаються.

Спокушаються вибирати ...

 Між цінностями - та так званим «прагматизмом».

Та між дотриманням міжнародного права та умиротворенням.

Багато хто вважає, що це питання часу, і все залагодиться та повернеться до нормального життя – ніби нічого й не було.

Боюся, що такого не станеться.

Все зрештою таки повернеться до нормального життя.

Та це вже буде нова нормальність.

Пам’ятаєте, що сказав великий британець, Вінстон Черчіль, в січні 1940 року – на ранньому етапі другої світової війни:

«Кожен з них сподівається, що якщо він достатньо погодує крокодила, той з'їсть його останнім.

Всі вони сподіваються, що шторм минеться, перш ніж прийде їх черга стати його поживою.

Але я боюся, - я дуже боюся - шторм не минеться.

Він бушуватиме, він ревітиме, все більш голосно, все більш широко».

Є місце, де ці правдиві слова є сьогодні такими ж очевидними, як на той час в Об’єднаному Королівстві.

Це місце - Україна.

І є крокодил, якого дехто, якщо не багато хто, охоче б нагодував удосталь сьогодні, щоб убезпечити своє завтра.

Багато вважають, що тільки-но Росія буде нагодована, вона перестане більше становити загрозу.

Дозвольте не погодитися.

У Росії нема проблеми з голодом.

У неї є світоглядна проблема.

Вона не вірить у такі речі як демократія та права людини.

Вона вірить у такі речі як «світове домінування» та «зони впливу».

Вона не грає за правилами.

Вона вірить лише в одне правило: «Росія перемагає. Завжди. Попри все».

Ви бачите це в політиці. Ви бачите це в спорті.

Ви бачите це у реальності фейкових новин, яку вона намагається нав’язати нашому світу.

Відомий британський публіцист та телепродюсер Пітер Померанцев сказав про це найкраще: «Ніщо не є правдою, і все є можливим».

Це і є насправді їхньою ідеологією.

Не дивно, що замість того, щоб давати відповідь на нагальні виклики, які підривають глобальний порядок, Росія використовує їх у власних інтересах.

Ось, що ми називаємо «гібридною війною».

Вона є гібридною, бо не знає кордонів і має багато облич.

Дезінформація, агресивна пропаганда, умисне зламування та брехня є лише її маленькою частинкою.

Москва не стільки відкидає світовий порядок.

Вона намагається побудувати альтернативну реальність на основі альтернативних цінностей:

Тиранія замість демократії.

Нетолерантність замість поваги.

Гра з нульовим результатом замість безпрограшної.

Вона порушила Будапештський меморандум, стороною якого є і Об’єднане Королівство.

Вона порушила все, що можна в наших двосторонніх угодах, у яких Росія визнавала та гарантувала суверенітет і територіальну цілісність України.

Вона порушує свої незліченні обіцянки сьогодні -  у рамках Мінського процесу.

Жодного ефективного припинення вогню.

Жодного звільнення заручників та нелегально затриманих осіб.

Жодного доступу для міжнародних гуманітарних організацій.

Жодна інша сторона за це не відповідальна. Окрім Росії.

Вона продовжує направляти в Україну російські війська, важке озброєння та амуніцію.

Вона перетворила Крим у найбільшу в світі військову базу.

Вона залишається глухою до вимог та аргументів про мир.

У нас нема миру з однієї причини:

Росіяни не зацікавлені в досягненні миру.

Вони зацікавлені в отриманні контролю.

Я це знову відчув у понеділок, коли разом з Канцлером Меркель і Президентом Олландом мав телефонні переговори з Президентом Путіним.

Це був ще один вияв порожніх обіцянок Москви.

Це був ще один вияв їхнього відношення: «якщо ви хочете миру, можете його мати: але лише на наших умовах».

Жодних компромісів. Лише право сили.

Це підтверджує, що у нас немає іншого виходу як шукати миру завдяки силі, а не умиротворенню.

Дорогі друзі,

Часом я чую як запитують: чому нам слід перейматися Україною?

Щоб було зрозуміло: я не маю на увазі Держсекретаря Тіллерсона, з котрим у мене була чудова телефонна розмова минулого тижня напередодні його зустрічі з Путіним.

Я вважаю, що політична та дипломатична Америка має чітке бачення щодо ролі України.

Російська пропаганда заявляє, що Росія «просто хоче бути собою».

Вона також стверджує про зіткнення цивілізацій, у якому «Захід зайшов аж надто далеко».

Перше, немає ніякого «зіткнення цивілізацій», а є зіткнення світу правил та світу грубої сили.

Ми, українці, зробили вибір на користь світу правил – і нас за це карають.

Перемога чи програш у цій битві стане прецедентом, який переважить шальки терезів у ту чи іншу сторону.  

Друге, Україна є інвестицією у безпеку всіх. Включаючи Росію.

Україна не може бути переможеною.

Але успішною вона може стати лише за допомоги своїх союзників.

А процвітаюча і стабільна Україна – це процвітаючий і стабільний регіон.

Третє, Україна – це тест на те, чи дійсно Захід занепадає (як твердить Росія).

В Україні відповідають не на «українське питання».

Відповідають на «європейське питання».

Четверте, Україна є безцінним активом у сфері ядерного нерозповсюдження.

Якщо про гарантії Будапештського меморандуму для України забудуть, то який урок візьмуть для себе нації, які роздумують над тим, щоб стати ядерними?

І нарешті, п’яте, Україна – боєць.

Якщо Вам потрібен той, хто керується принципами, а не страхом, то гляньте на Україну.

Щорічно на оборону ми витрачаємо 5% нашого ВВП – більше, ніж деякі члени НАТО.

Сьогодні українська армія займає 8 місце в Європі.

Це єдина армія, яка не лише стикнулася з російською агресією, але й здатна її ефективно стримувати.     

Завдяки їй Ви можете почуватися в безпеці. 

Вона утримує агресію осторонь від ваших домівок.

Чи не про це західна спільнота має насамперед турбуватися та розуміти?

Думаю, що має.

Вона також має розуміти, що Кремль одержимий своїм імперіалістичним минулим.

Прагнення Росії до гегемонії не зупиниться в Україні.

Вчора це були Придністров’я та Грузія.

Сьогодні – Україна та Сирія.

Хто ж наступний?

Дозвольте повторитися: це не проблема голоду, але світогляду.

Світогляд Росії відмінний не лише від нашого, але й від радянського.

Радянський Союз думав за схемою «ми – хороші, а вони – погані».

Натомість лідери Кремля думають по-іншому.

Їхня лінія така: «якщо вони погані, то нам дозволено бути поганими також».

Візьміть це до уваги. Подумайте над наслідками.

Дорогі друзі,

Мій заклик дуже простий.

Нам необхідні три речі.

    маємо бути сильними.
    маємо бути єдиними.
    і маємо бути сильними та єдиними постійно.

Це наша формула перемоги, протиотрута агресії.

Що нам ще потрібно, так це ваша надійна підтримка реформ в Україні. 

Нелегко трансформувати країну під час війни і проти спроб Росії дестабілізувати Україну.

Однак ми робимо свою справу і робимо це результативно. Для нас завданням останніх трьох років було стати кращою країною.

Щоб слідувати цим шляхом, нам також важливо збереження санкцій проти Росії.

Не вірте тим, хто твердить, що санкції нічого не дали.

Найголовніше, менше вбитих українців, і це далеко не нічого.

По-друге, якщо б не санкції та новонароджена українська армія, російські танки стояли б значно глибше в Європі.  

Путін розпочав свою «кампанію» в Україні з відчуття безкарності.

Завдяки санкціям та готовності України відбиватися, він почав вагатися.

І він має прийти до відчуття невідворотності.

Невідворотності спільної відповіді Заходу.

Всі агресори світу повинні знати – вони будуть відповідати за свої злочини.

Україна виконує свою частину. Бореться проти війни.

Будьте сильні, єдині та підтримуйте Україну!

І, будь ласка, пам’ятайте мудрі слова Маргарет Тетчер:

«Причиною війн є не накопичення озброєнь.

Вони стаються, коли агресор вірить, що може досягти своїх цілей за прийнятну ціну».

Дякую
http://www.president.gov.ua/news/vistup-prezidenta-ukrayini-u-korolivskomu-instituti-mizhnaro-41022



Обновлен 29 мая 2017. Создан 11 сен 2014