Антологія статей зі всього світу про націоналізм

 

Антологія статей зі всього світу про націоналізм

Рекомендую копіювати і вантажити у ворд, щоб набуло читабельнішого вигляду



НАЦІОНАЛІЗМантологія «смолоскип»НАУКОВЕ ТОВАРИСТВО ІМ. ВЯЧЕСЛАВА ЛИПИНСЬКОГОНАЦІОНАЛІЗМантологіяУпорядники Олег ПРОЦЕНКО, Василь ЛІСОВИЙКИЇВ«смолоскип»2000ББК 66.1(0)я43 Н35Ця книжка є першою в Україні антологією, присвяченою проблемам нації та націо-налізму. Вона продовжує серію видань під назвою «Політичні ідеології». До збірника увійшли уривки з творів, окремі дослідження й статті провідних європейських мислителів і політичних діячів та дослідників націоналізму ХІХ-ХХ століть.Структура антології відтворює основні питання, що постають перед дослідниками націоналізму (інтелектуальні джерела, проблема етнічності, нація як концепт та цінність, типологія націоналізму та його перспективи).Збірник буде цікавим як для професійних істориків і політологів, так і для читачів, що цікавляться проблемами моделей суспільного розвитку, історією політичних ідеологій.УпорядникиОлег ПРОЦЕНКО, Василь ЛІСОВИЙВідповідальний за випуск Осип ЗІНКЕВИЧ Літературний редактор Лариса БІЛИК Макет і верстка Богдана ПАТРИЛЯКАНа першій сторінці обкладинки -портрет Погана Ґ. Фіхте.„ 0301020000-004 „ „ ---------пл---------        3 оголош-I8ВN 966-7332-35-7© Упорядкування. О. Проценко, В. Лісовий, 2000.© Переклад. Ю. Бадзьо, Б. Гарбуз, І. Гарник та ін., 2000.© Видавництво «Смолоскип», 2000. ЗмістВід упорядників......................................................................................................9Василь Лісовий, Олег ПроценкоНаціоналізм, нація та національна держава.......................................................11Частина І. ІНТЕЛЕКТУАЛЬНІ ДЖЕРЕЛА НАЦІОНАЛІЗМУМова і національна індивідуальністьЙоган Ґ. ГЕРДЕР (Переклад з німецької Євгена Поповича)..............................37Що таке народ у вищому розумінні цього словаі що таке любов до БатьківщиниЙоган Г. ФІХТЕ (Переклад з німецької Євгена Поповича) ................................46Обов’язки перед країноюДжузеппе МАЦЦІНІ (Переклад з англійської Ніни Поліщук)...........................56Звернення до італійцівДжузеппе МАЦЦІНІ (Переклад з англійської Ніни Поліщук)...........................63Національність і представницьке врядуванняДжон С. МІЛЛЬ (Переклад з англійської Василя Лісового)...............................78НаціональністьЛорд АКТОН (Переклад з англійської Ніни Поліщук).......................................84Що таке нація?Ернест РЕНАН (Переклад з французької Миколи Залізняка)..........................107Повернення до живих речейШарль МОРРАС (Переклад з французької Бориса Гарбуза)..........................121Економічні підстави самостійності наційЮліан БАЧИНСЬКИЙ.....................................................................................133Самостійна УкраїнаМикола МІХНОВСЬКИЙ................................................................................147Націоналізм — всесвітня силаМикола МІХНОВСЬКИЙ................................................................................159Націоналізм і космополітизмМикола МІХНОВСЬКИЙ...............................................................................161Поза межами можливогоІван ФРАНКО....................................................................................................163Одвертий лист до галицької молодежіІван ФРАНКО....................................................................................................172Галичина і УкраїнаМихайло ГРУШЕВСЬКИЙ..............................................................................180Ідеологія чинного націоналізмуДмитро ДОНЦОВ..............................................................................................188До головних засад націоналізмуЮліан ВАССИЯН..............................................................................................197Частина II. ЩО ТАКЕ НАЦІОНАЛІЗМ?Націоналізм: проблема визначенняПетер АЛЬТЕР (Переклад з німецької Василя Лісового).................................211Політичний націоналізм: еволюція ідеїЮджин КАМЕНКА (Переклад з англійської Олександра Тереха)..................216Доктрина та її критикиЕнтоні Д. СМІТ (Переклад з англійської Ніни Поліщук).................................235Анатомія націоналізмуКеннет МАЙНОУҐ (Переклад з англійської Ніни Поліщук)...........................254Націоналізм та історикиЕнтоні Д. СМІТ (Переклад з англійської Роксани Харчук)..............................282Нації та націоналізмЕрнест ҐЕЛНЕР (Переклад з англійської Богдана Суся)..................................292Тлумачення націоналізмуКеннет МАЙНОУҐ (Переклад з англійської Олександра Тереха)...................311Комунізм і націоналізмРоман ШПОРЛЮК (Переклад з англійської Георгія Касьянова) ...................333Чинний націоналізм: активність versus культураВасиль РУДКО...................................................................................................350Ідеологія «чинного націоналізму» Д. ДонцоваМихайло СОСНОВСЬКИЙ..............................................................................386Частина III. ЕТНІЧНІСТЬ І НАЦІОНАЛІЗМІсторія і етнічністьЕлізабет ТОНКІН, Меріон МАКДОНАЛД, Мелколм ЧЕПМЕН(Переклад з англійської Василя Лісового) ....................................................449Етнічність і меншиниРічард СКЕМЕРГОРН (Переклад з англійської Василя Лісового).................455Етнічність, раса, клас і націяТомас ЕРІКСЕН (Переклад з англійської Василя Лісового)............................458Етнічні групи і формування етнічної ідентичностіПол Р. БРАС (Переклад з англійської Василя Лісового)..................................462Що таке етнічністьДжон ГАТЧІНСОН, Ентоні Д. СМІТ (Переклад з англійськоїВасиля Лісового)............................................................................................468Змагання еліт і становлення наційПол Р. БРАС (Переклад з англійської Василя Лісового)..................................477ЕтнонаціоналізмРой К. МЕКРАЙДІС (Переклад з англійської Ігоря Коваленка).....................485Етнічні та політичні нації в ЄвропіЯрослав КРЕЙЧІ, Вітезслав ВЕЛІМСЬКИЙ (Переклад з англійськоїВасиля Лісового)............................................................................................487Етнічний націоналізм: аналіз і захистКен ВУЛФ (Переклад з англійської Ігоря Коваленка)......................................491Частина IV. НАЦІЯ ЯК КОНЦЕПТ ТА ЦІННІСТЬЗагальний погляд на націю, національну державу і космополітизмФрідріх МАЙНЕКЕ (Переклад з німецької Юрія Бадзя).................................503Старі й нові націїГ’ю СЕТОН-ВОТСОН (Переклад з англійської Ігоря Гарника).....................515Нації до націоналізмуДжон А. АРМСТРОНҐ (Переклад з англійської Ігоря Гарника).....................520Коли сформувалася нація?Вокер КОННОР (Переклад з англійської Ігоря Гарника)................................529Поняття нації: спроба теоретичного проясненняКонстантин СИМОНС-СИМОНОЛЕВИЧ (Переклад з англійськоїАндрія Горбаля).....................................................................................................538Народи, нації та комунікаціяКарл ДОЙЧ (Переклад з англійської Андрія Горбаля)....................................546Уявлена спільнотаБенедикт АНДЕРСОН (Переклад з англійської Олександра Тереха)............567Нація: проблема визначенняПетер АЛЬТЕР (Переклад з німецької Євгена Поповича)..............................580Що таке національна (українська) ідея?Василь ЛІСОВИЙ...............................................................................................593Частина V. ТИПОЛОГІЯ НАЦІОНАЛІЗМУЗахідний і східний націоналізмГанс КОН (Переклад з англійської Юрія Мельника)........................................629Два типи націоналізмуДжон ПЛАМЕНАЦ (Переклад з англійської Ніни Поліщук)...........................634Територіальні та етнічні націоналізмиЕнтоні Д. СМІТ (Переклад з англійської Петра Таращука)...........................649Культурний і політичний націоналізмДжон ГАТЧІНСОН (Переклад з англійської Василя Лісового).......................654Звільнення від залежності і пригноблення: до типології націоналізмуПетер АЛЬТЕР (Переклад з німецької Євгена Поповича)................................664Типи націоналізмуЛія ҐРІНФЕЛД (Переклад з англійської Наталі Філіпенко)............................688Про «хороші» та «погані» націоналізмиБогдан СТЕФАНЕСКУ (Переклад з англійської Віктора Шовкуна).............704Три патріотизмиАнджей ВАЛІЦЬКИЙ (Переклад з польської Віктора Гломозди)..................724Частина VI. ПЕРСПЕКТИВИ НАЦІОНАЛІЗМУНаціоналізм наприкінці XX сторіччяЕрік Дж. ГОБСБАУМ (Переклад з англійської Віктора Шовкуна)...............771Громадянська та етнічна нації у Франції та НімеччиніРоджерс БРУБЕЙКЕР (Переклад з англійської Василя Лісового)..................797Чи можливий ліберальний націоналізм?Анджей ВАЛІЦЬКИЙ (Переклад з польської Костянтина Москальця).......804Коментар.............................................................................................................823Про авторів........................................................................................................847Іменний покажчик..............................................................................................855ВІД УПОРЯДНИКІВнтологія «Націоналізм» продовжує серію видань під загальною назвою «Політичні ідеології». У цій серії ми ставимо за мету почергово репрезентувати основні традиції політичної думки та відповідні полі-тичні ідеології. Перша така збірка - «Консерватизм» - вийшла друком у 1998 році. Присвячуючи окремі ви-дання консерватизму, націоналізму чи лібералізму, ми керуємося принципом утвердження різноманітності думок та ідеологічного плюралізму, особливо наголошуючи на необхідності діалогу політичних ідеологій як важливої передумови підтримки рівноваги цінностей у будь-якому суспільстві. Це забезпечує розвиток по-літичної культури і уможливлює застосування політичних ідеологій не лише як засобу мобілізації певних ру-хів, а й системи координат як для громадян, так і для самих політиків.Важливу роль у цьому процесі відіграє вивчення політичних ідеологій. Воно дає змогу не лише оріє-нтуватися у складному та проблематичному соціальному світі, а й сприяє викриттю й «суспільному зне-шкодженню» ідеологічних ілюзій та стереотипів. Взаємини між: політичним мислителем і практиком пе-вного політичного руху мають двосторонній характер. Відомо, що роль філософії у становленні класичних європейських ідеологій є вагомою, якщо не вирішальною. Однак це не означає, що лише ідеолог звертається до філософії з метою обґрунтування своїх засадничих принципів і цінностей. Мислитель також: повинен звертати увагу на застосування політичними рухами певних ідей, оскільки це дає змогу виявляти фундаме-нтальні вади його концепції. Тобто врахування практики застосування якоїсь концепції політичної філосо-фії є важливим джерелом її оновлення. Натомість сьогодні в Україні націоналізм перебуває здебільшого у сфері суспільної полеміки, а не фахової наукової дискусії (яка лише започатковується). У цій антології ми пропонуємо читачам добірку текстів, які знайомлять з найважливішими інтелектуальними джерелами та теоріями нації і націоналізму. Зважаючи на те, що такий задум вперше реалізується в Україні (до того ж у ситуації майже цілковитої відсутності підставових творів західних авторів в українському перекладі), ми розглядаємо його передусім як спробу зробити бодай один крок на шляху подолання інтелектуальної прірви, що пролягла між: вітчизняними та західними студіями націоналізму.Серед українських науковців, які останнім часом досить успішно підійшли до вирішення аналогічних проблем (в дещо інший спосіб), ми повинні згадати Ярослава Грицака, який у своєму «Нарисі історії Украї-ни» (1996) здійснив одну з пер-А9ших спроб розглянути українську історію ХІХ-ХХ століття у контексті західних теорій нації та націоналізму, а також Георгія Касьянова - автора першого в Україні систематичного викладу цих теорій (1999). Сподіваємося, що підготовлений нами комплекс джерел стане важли-вим доповненням до їхньої роботи та сприятиме глибшому розумінню даної проблематики.У західних суспільних науках кількість друкованих праць, присвячених проблемам нації та націоналізму, нараховує тисячі видань. Безумовно, у такій ситуації будь-який вибір є суб’єктив-ним, оскільки суб’єктивною є сама оцінка проблеми і стану досліджень. Здійснена нами робота не є винятком. Ми усвідомлюємо, що зміст антології не можна вважати ані вичерпним, ані доско-налим (як з точки зору структури, так і запропонованих текстів). Досить зауважити, що значна частина важливих і авторитетних досліджень, хоча й була у полі зору, проте залишилася поза межами антології (наприклад, К. Гейз, І. Кедурі, Б. Шей-фер, Т. Нейрн та інші). Передусім це обумовлено об’єктивними обставинами: при укладанні ми повсякчас мусили зважати на обсяг ви-дання та інші можливості, передбачені даним проектом. Окрім того, майже всі твори західних авторів вперше перекладалися на українську мову саме для цієї збірки, що так само накладало на нас певні обмеження. Але водночас слід зауважити, що переважна більшість відібраних текстів зараховується до класичної спадщини у даній царині, а відтак подані матеріали окреслюють най-важливіші етапи вивчення націоналізму. Отже, цю антологію ми вважаємо своєрідним введен-ням у проблематику.Таким чином, укладаючи «Націоналізм», ми прагнули збалансувати, по-перше, тексти ав-торів, які віддавна перебувають у центрі наукової дискусії (К. Дойч, Дж. А. Армстронґ, Е. Ґелнер, Е. Сміт, Р. Шпорлюк та інші), по-друге, ті погляди на проблему, які не так давно утвердилися се-ред класичних досліджень з націоналізму (Л. Ґрінфелд, Р. Брубейкер, П. Брас, В. Коннор, Т. Ерік-сен), а також:, по-третє, низку робіт, зокрема українських авторів, які дозволяють «вписати» українську проблематику у загальний контекст (Ю. Бачинський, І. Франко, М. Грушевський) та висвітлюють, на нашу думку, важливі аспекти, актуальні для нинішньої української ситуації са-ме як досягнення вітчизняної політичної думки (В. Рудко, М. Сосновський).І нарешті останнє, але не менш важливе, про що слід було б сказати, перш ніж постави-ти останню крапку у цій передмові. З приємністю хочемо згадати всіх тих, хто в той чи інший спосіб сприяв появі цієї антології. Приймаючи всі можливі зауваження щодо недоліків цієї роботи виключно на свою адресу, ми висловлюємо щиру подяку Надії Зінкевич (США), Богдану Ясінському (США), Тарасу Закидальському (Канада), Романові Шпорлюку (США) та Георгію Касьянову (Україна) за допомогу в отриманні необхідних першоджерел, а також: за інформаційну і консу-льтативну підтримку. Перекладачам, які працювали над доволі складними текстами, літератур-ному редакторові та коректору, а також: усім іншим видавцям, які були причетні до виходу цієї книги в світ, також: дякуємо за їхню старанну працю.10НАЦІОНАЛІЗМ, НАЦІЯТА НАЦІОНАЛЬНА ДЕРЖАВАІНайпершим питанням, яке постає перед дослідником націоналізму, є питання про ідентич-ність. Різноманітні вказування на труднощі з ідентифікацією націоналізму перетворилися на своє-рідну «ритуальну фразу», присутню фактично в усіх творах.Словами «націоналізм», «консерватизм» чи «лібералізм» позначають як традиції політич-ної думки (або концепції політичної філософії), так і політичні ідеології, що ґрунтуються на їхній основі. Традиції політичної думки існують як певні напрямки інтелектуальної діяльності. Відтак їм притаманна підвищена самокритичність: філософія починається із сумніву та існує як критичне мислення. Натомість політичним ідеологіям як певним сукупностям взаємопов’язаних ідей, цінно-стей, символів та ритуалів, призначених об’єднувати людей заради спільних політичних дій, влас-тиве спрощення відповідної політичної філософії (обумовлене орієнтацією на масову свідомість).Ідеологія є не відображенням дійсності, а певним проектом впливу на неї: вона пропонує ідеальний образ, який відповідає на питання «як має бути?». Кожен такий ідеал (у будь-якій ідео-логії) має свою центральну цінність. Творення суспільно-політичних ідей також змушує філософа віддавати перевагу одним цінностям на противагу іншим. Він змушений здійснювати вибір ціннісних орієнтацій, бо не в змозі перекласти таку відповідальність на «об’єктивну істину». Таким чи-ном, питання ідентичності передбачає з’ясування того, що складає своєрідність, основу даної тра-диції політичної думки, яка цінність є найважливішою або центральною в даній політичній ідеоло-гії.Простої відповіді на це питання не існує тому, що, по-перше, кожна з європейських тради-цій політичної думки лише поступово усвідомлює свою особливість, свою відмінність від інших традицій. (Здебільшого навіть введення у вжиток відповідних термінів відбувалося post fact um, коли традиція як така вже існувала). Якщо навіть погодитися з деякими дослідниками, що термі-ном «ідеологія» слід позначати як відповідну інтелектуальну традицію, так і її пристосування до потреб політичної практики, то таке термінологічне спрощення не дає якихось суттєвих переваг (бо постає необхідність відрізняти теоретичну основу ідеології від власне ідеології).По-друге, будь-які традиції - у культурі, мистецтві, філософії та в політичному мисленні - не існують ізольовано одна від одної, а постійно взаємодіють. Це стосується також традицій полі-тичної думки: вони не тільки перебува-11ють у діалозі, а й переймають одна від одної окремі ідеї, що ускладнює проведення між ними чітких кордонів. Внаслідок взаємодії та взаємовпливу з’являються такі поєднання ідей, які змушують дослідників говорити, наприклад, про ліберальний консерватизм, чи консервативний лібералізм. Але тут потрібно мати на увазі, що всі наші поняття і класифікації приречені бути своєрідними ідеалізаціями: вони є лише етало-нами, зразками, «чистими» типами, за допомогою яких ми намагаємося орієнтуватися в реальності, яка міс-тить цілий спектр різноманітних «сумішей» та перехідних форм. Це зауваження стосується будь-яких нау-кових понять і класифікацій (в тому числі і в природничих науках). Критикувати поняття і класифікації за те, що їм у реальності не відповідають «чисті» типи, означає не розуміти самої процедури будь-яких визна-чень, понять та класифікацій.По-третє, як традиції політичної думки, так і відповідні політичні ідеології зазнають суттєвих змін у часі та географічному просторі. Ці зміни бувають настільки значними, що можна поставити під сумнів існу-вання хоча б мінімальної незмінної «серцевини». А відтак дослідники радше змушені звертати основну ува-гу на ті модифікації, яких дана традиція набуває у часі та просторі.Отже, труднощі з ідентифікацією стосуються (тією чи іншою мірою) всіх традицій політичної дум-ки. Однак дослідники наполягають на надзвичайній «протеїстичності» чи «хамелеоноподібності» націона-лізму - здатності існувати під прикриттям інших ідеологій. Німецький історик Петер Альтер робить такий висновок:«Розмаїття тих політичних явищ, які об’єднують під назвою «націоналізм», вказує на багатознач-ність цього терміна <...> Отож націоналізм, що його настільки різні течії можуть так легко використовувати як своє гасло та виправдання, очевидно, приховує у собі крайні протилежності й суперечності. Він може означати як звільнення, так і гноблення; він, очевидно, може містити в собі як позитивні можливості, так і загрози. Націоналізм може набувати настільки різних форм та «національних» різновидів, що можна засум-ніватися, чи справді в кожному з цих випадків ми маємо справу з тим самим явищем. Мабуть, тільки врахування конкретних історичних обставин дає можливість зрозуміти, що позначає чи має позначати в тому чи тому випадку цей термін. Але поки що сказане вище уможливлює тільки один висновок: націоналізм не існує як щось єдине, існують тільки різноманітні форми його проявів. Ось чому було б, мабуть, правильніше говорити про націоналізми, а не застосовувати слово «націоналізм» в однині»1.Більшість визначень, які прагнуть зафіксувати «серцевину» націоналізму, зводяться до такого варі-анта: націоналізм - це ідеологія, в якій нація є найважливішим поняттям і центральною цінністю. Це відріз-няє націоналізм від інших ідеологій - лібералізму, консерватизму, соціал-демократизму, анархізму та кому-нізму. У кожній з них поняття нації відіграє певну роль, але не є найважливішим. У1 Alter P. Nationalismus. - Frankfurt am Main, 1985. - С 10-11.Досить подібний присуд націоналізмові належить лорду Актону: «Один і той самий дух служив різним госпо-дарям».12даному випадку, одначе, не варто ототожнювати націю як найважливішу цінність з нацією як найвищою та абсолютною цінністю. Останній випадок - абсолютизація нації - властива хіба що окремим різновидам націоналізму (наприклад, т. зв. інтегральному націоналізму).Утвердження нації як центральної цінності характеризує зокрема націоналізм як політичну ідеологію, основним принципом котрої є вимога збігу кордонів держави з кордонами нації (Ернест Ґелнер). Таку державу стали називати «національною». І справді, націоналізм є ідеологією, яка прагне утверджувати саме такий тип держави. Він вважає національну державу базисним елементом міжнародного порядку: взаємини між державами є передусім взаєминами між націями, а національні інтереси - їхній вирішальний чинник.Ентоні Д. Сміт, намагаючись знайти спільні ознаки для всіх різновидів націоналізму, подає такий список основних тверджень:«1. Людство природним чином поділяється на нації;2. Кожна нація має свій самобутній характер;3. Джерелом усієї політичної влади є нація, колектив в цілому;4. Задля свободи й самоздійснення люди повинні ототожнювати себе з нацією;5. Нації можуть зреалізувати себе тільки у їхніх власних державах;6. Відданість нації-державі перевершує інші відданості;7.  Найважливішою умовою всесвітньої свободи й гармонії є зміцнення національної дер-жави»2.Щойно окреслений націоналізм - це націоналізм в широкому значенні слова. Його необхід-но відрізняти від окремих різновидів та варіантів, що пропонуються тими чи іншими групами, ор-ганізаціями й партіями, які називають себе націоналістичними. Відтак, різноманітні варіанти наці-оналізму та відповідні політичні програми, що їх пропонують «націоналістичні» групи, можна на-звати націоналізмом у вузькому значенні слова.Хтось може вважати націоналізм у широкому значенні слова позитивною силою, але вод-ночас не приймати окремого його варіанта - запропонованого якоюсь групою людей (партією). Окрім того, ставлення до тієї чи тієї націоналістичної організації залежить не стільки від принци-пів, які вона проголошує, скільки від людського, особового складу таких організацій, від інтелектуальних, моральних та організаційних здібностей людей, які утворюють такі організації. Уявлен-ня про націоналізм у масовій свідомості (та здобуття ним масової підтримки) часто складається на основі враження від діяльності тих груп і партій, які називають себе «націоналістичними».На нашу думку, спостереження АнДжея Валіцького про ендецію3, спроектовані на україн-ську ситуацію, яскраво ілюструють це твердження: український націоналізм у сучасній домінуючій інтерпретації перебуває у полоні вузької історично-ретроспективної локалізації, тобто обтяже-ний гріхами інтеграль-2 Smith A. D. Theories of Nationalism. - New York-Evanston-San Francisco-London, 1971. - C. 21. 5 WalickiA. Trzy patriotyzmy. Trzy tradycje polskiego patriotyzmu і ich znaczenie wspцlczesne. - Warszawa: Res Publica, 1991.-С. 9-Ю.13ного націоналізму. Надто міцна пов ‘язаність з діяльністю націоналістичних організацій 30-х - 40-х pp. стала на перешкоді того, щоб його прийняли і засвоїли також: інші течії політич-ної думки та політичні рухи.Націоналізм у своїй зрілій формі з’явився у новочасний період європейської історії. І саме внаслідок його впливу старий політичний порядок зазнав суттєвих змін: відтепер його базисним елементом стала національна держава -найважливіше політичне утворення і найважливіша полі-тична реальність як життя окремих суспільств, так і міжнародних взаємин. Націоналізм зруйнував традиційні феодальні імперії, згодом успішно продовжував руйнувати буржуазні. Зовсім недавнім свідченням його сили став розвал комуністичної імперії (СРСР), розпад Югославії та Чехословач-чини. А отже, перетворення політичного простору вийшло поза часові межі т. зв. «епохи націона-лізму». Останній як потужна політична сила, за слушним зауваженням П. Альтера, визначав особливості європейської історії останніх двох століть «значно більшою мірою, ніж ідеї свободи та па-рламентської демократії чи ідеї комунізму».Націоналізм у вузькому значенні слова - явище XX століття. Він постає разом з «націоналі-стичними» політичними партіями (зі своїми власними політичними програмами), які почали мис-лити себе конкурентами інших партій у боротьбі за політичну владу.Зовсім інакша ситуація з націоналізмом у широкому значенні слова. Протягом кількох сто-літь такий націоналізм не виступав у Європі у вигляді окремої політичної ідеології. Він був пере-важно складником інших традиційних європейських політичних ідеологій - лібералізму, консерва-тизму, соціал-демократизму, комунізму, фашизму. Коли говорять про XIX століття як «епоху на-ціоналізму», то слово «націоналізм» застосовують у широкому значенні - тобто як ідеології, наці-леної на утвердження націй та національних держав.Але тут цілком доречно було б поставити питання: чи правомірно розглядати націоналізм як окрему ідеологію, якщо він існував і далі існує переважно як складник інших політичних ідео-логій? Хіба не лібералізм першим у Європі проголосив принцип самоврядування народу і хіба не лібералізм відіграв найважливішу роль в описаному перетворенні політичного простору? Якщо націоналізм визначати як ідеологію, націлену на утвердження націй та національних держав, то чи не стає така ідеологія своєрідним привидом, який нібито приховується за іншими ідеологіями та діє через них для досягнення своїх цілей? Оскільки націоналізм діє через інші ідеології, то чи не краще його розглядати не як особливу традицію політичної думки (та окрему політичну ідеоло-гію), а як деяку надідеологіюі Або ж, іншими словами, чи не об’єднуємо ми за допомогою слова «націоналізм» тільки деякі елементи, спільні для всіх основних європейських традиційних ідеоло-гій? Чи не є термін «націоналізм» цілком штучним, вигаданим інтелектуалами й науковцями? Можливо, «невловність» націоналізму є свідченням того, що ніякої особливої традиції політичної думки і відповідної політичної ідеології (за винятками, які вище були названі націоналізмом у ву-зькому значенні слова) просто не існує?Слушність усіх цих питань є безперечною. Можна також погодитися з14тим, що науковці, оперуючи термінами «лібералізм», «консерватизм», «націоналізм» так, а не інакше, орієнтуються передусім на потреби наукового пізнання. Але звідси було б хибним ро-бити висновок, що в дійсності цим термінам нічого не відповідає. Націоналізм як ідеологія існує не тому, що суспільствознавці - заради ще однієї теми для своїх досліджень! - штучно виокремили його серед інших політичних ідеологій. Націоналізм існує в інших традиціях політичної думки (та у відповідних політичних ідеологіях) не тільки як деякий складник, ай як тенденція, що є об’єктом критики в самих цих ідеологіях. Ліберали, консерватори, соціал-демократи та комуністи піддавали й піддають критиці цю тенденцію як всередині своєї ідеології, так і поза нею.Перечитавши XVI розділ із праці Джона С. Мілля про представницьке врядування, можемо ще більше утвердитися в тому, що націоналізм є витвором лібералізму. Чи не є штучною інтелек-туальна операція виокремлення т. зв. «ліберального націоналізму» з лібералізму і розгляд його як одного з різновидів націоналізму? Річ у тім, що Дж. С. Мілль розглядає націю не як центральну чи самодостатню цінність, а під кутом зору досягнення ефективності політичного врядування. На українському матеріалі це саме можна продемонструвати на прикладі Михайла Драгоманова. Для нього нація не є самодостатньою цінністю, і її захист ґрунтується на тому, що вона є емпіричною реальністю. Для успішної просвіти та прогресу (яким Драгоманов передусім віддає перевагу) не-обхідно враховувати цю емпіричність (витворену історією), а, отже, слід зважати на національ-ність4. Тобто в ієрархії цінностей ідеології лібералізму особистість, права людини, ефективність політичного врядування, політична стабільність і добробут є вищими у порівнянні з такою цінніс-тю як нація. Останню ліберали розглядають під кутом зору забезпечення щойно названих ціннос-тей, а не навпаки. Натомість націоналіст і державу, і політичну стабільність, і соціальну та міжна-родну справедливість розглядає під кутом зору утвердження нації.Отже, лібералізм справді сприяв утвердженню націй і національних держав, але робив це неначе всупереч основним принципам своєї ідеології. Адже політична спільнота - якщо слідувати просвітницьким настановам лібералізму - мала б утворюватися шляхом вільного розумового рі-шення людей: релігійні, етнічні, мовні, культурні і т. д. прив’язаності не повинні відігравати у цьому процесі вирішальної ролі. Насправді ж об’єктивні успадкування та прив’язаності виявилися дуже впливовими чинниками: саме вони, а не суто розумове міркування, найбільше впливали на рішення людей щодо утворення політичної спільноти. На громадянське самовизначення особи ви-рішальний вплив здійснювала попередня історія - зокрема існування тих націй (чи «народів»), які почали формуватися ще в межах абсолютних монархій. Більше того, хоча нація і не належала до важливих цінностей в лібералізмі, але виявилося, що утвердження політичної стабільності, грома-дянського суспільства, ефективно-4 Докладніше див. статтю «Драгоманов і Донцов» у кн.: Лісовий В. Політика-ідеологія-культура. -К., 1997. - С 250.15го політичного врядування і навіть ринкової економіки можна було легше досягти саме в національних державах. Тож у своїй практичній політиці лібералізм неначе був змушений утвер-джувати націю, маючи своїм ідеалом майбутнє «світове громадянство».Класичними прикладами консервативної критики націоналізму можуть бути есе лорда Ак-тона та витримане у його дусі дослідження Е. Кедурі5. Критика націоналізму в соціал-демократизмі та комунізмі - загальновідоме явище. Показовим прикладом тут може бути боротьба проти т. зв. «буржуазного націоналізму» в російському комунізмі. Цю боротьбу російський кому-нізм вів майже виключно проти неросійських націй. Фактично це свідчило про відступ від прин-ципів комунізму і поєднання його з агресивним російським націоналізмом (шовінізмом). Отже, ро-сійський комунізм є ще одним прикладом того, як певна ідеологія містить націоналізм (вважаючи його несумісним з власними принципами) як свій складник. Гегемонізм російського комунізму можна зрозуміти, тільки беручи до уваги російський націоналізм як його складник. Це, у свою чергу, допомагає зрозуміти «націоналістичну» реакцію, яку він викликав як у комуністичних краї-нах (від Югославії’! Східної Європи до Китаю), так і в межах СРСР. Характерним є також те, що ці події досить сильно нагадують реакцію на наполеонівські війни.Іноді, щоб полегшити відповідь на питання, що таке націоналізм, йдуть шляхом спроще-них формулювань: націоналізм - це національний егоїзм, це абсолютизація і забезпечення інтере-сів передусім своєї нації за рахунок інтересів інших. Або: націоналізм утверджує націю, нехтуючи правами особи заради інтересів чи прав нації. Іноді говорять ще простіше: націоналізм - це ворожість до інших націй. Або стверджують, що націоналізм передусім наголошує на ролі етнічного чинника (що породжує ототожнення націоналізму та етнічного націоналізму). Але такі формулю-вання не враховують того факту, що деякі різновиди націоналізму - зокрема т. зв. «ліберальний націоналізм» - не утверджують ні національного егоїзму, ні ворожого ставлення до інших націй. Навпаки, у багатьох своїх варіантах він бачить майбутнє людства як гармонію між націями і мис-лить, що тільки утвердження націй як культурних цілостей здатне забезпечити культурну різнома-нітність людства.Цікавою є дискусія, що розгорнулася в США навколо есе Марти Нусба-ум «Патріотизм і космополітизм», у якому авторка, вступаючи в полеміку з деякими іншими авторами (зокрема з відомим американським філософом Річар-дом Рорті), стверджує:«Оборонці націоналізму в політиці та освіті роблять, як правило, хіба що дуже малі посту-пки космополітизму. Вони можуть твердити, наприклад, що хоча нації повинні загалом грунтувати освіту та політичну культуру на спільних національних цінностях, визнання фундаментальних людських прав повинне бути частиною національної системи освіти і що це визнання буде у пев-ному сенсі єднати всі нації. <...> Але чи цього достатньо? Якщо студенти виховуються вKedourie E. Nationalism. - London, 1960.16США, то чи достатньо для них, щоб вони передусім усвідомлювали себе громадянами Сполучених Штатів та, окрім того, поважали фундаментальні людські права громадян Індії, Болі-вії, Нігерії чи Норвегії? А чи повинні вони, як я вважаю, поза тим, що вони приділяють особливу увагу історії та сучасному становищу їхньої власної нації, приділити значно більше уваги, ніж во-ни зазвичай це роблять, також решті світу, в якому вони живуть <...»>6.Щоб подолати цю націоцентричність, авторка пропонує взяти за основу політики та особ-ливо освіти «космополітичний патріотизм» (чи, в інших формулюваннях, «інтернаціоналістський націоналізм»), в якому було б поєднано поцінування власної національної ідентичності з увагою до інших самобутніх культур, інших націй та з їх знанням. Це, окрім єднання націй та їхнього співробітництва у розв’язанні глобальних проблем, на її думку (і слушність цієї думки навряд чи можна заперечувати), сприяє національному самопізнанню. Космополітизм - як усвідомлення себе громадянином світу - авторка розглядає як важливу поправку чи доповнення, завдяки яким може бути подолана націоцентричність націоналізму. Безперечно, що наголос на нації і культурній са-мобутності даної нації є визначальною прикметою націоналізму. І це є джерелом на-ціоцентризму, який у своїх крайніх формах дає брутальні форми національного егоїзму. Так само, як наголос на цінності особи та світового порядку в лібералізмі приводить його до крайніх форм знецінення на-ціональної самобутності - і, зрештою, до згоди пожертвувати якимись націями (не своєю влас-ною!) в ім’я прогресу і майбутнього світового громадянства, що, як правило, обертається виправданням шовінізму та імперіалізму - тобто національного егоїзму сильних націй на противагу наці-ям слабким, особливо тим, що тільки утверджують свою національну ідентичність. Але між цими крайніми полюсами знаходяться ті варіанти лібералізму і націоналізму, які уникають цих крайно-щів.У центрі уваги націоналізму перебуває передусім культура, а не держава. Такий наголос на культурі пов’язують передусім з культурним націоналізмом, якому протиставляють політичний. Але навіть політичний націоналізм несе в собі наголос на політичному значенні культури7.В оцінці позитивних можливостей націоналізму важливо врахувати ту обставину, що він як культурно-інтелектуальне явище досяг своєї популярності більшою мірою в руслі романтизму, аніж просвітницької абсолютизації розуму (і цим зокрема пояснюється додаткова відмінність між націоналізмом та лібералізмом). Безперечно, що з націоналізмом пов’язані загрози і в деяких своїх різновидах він стає джерелом нетерпимості (чи то у ставленні до інших націй, чи у знеціненні осо-би заради нації"). Але такі загрози не є винятковою особливістю націоналізму.Чим же зумовлена надзвичайна мінливість націоналізму? Пластичність націоналізму мож-на зрозуміти, взявши до уваги той факт, що він може утверджувати націю та національну дер-жаву, тільки враховуючи конкретні обставини, в6 For Love of Country: Debating the Limits ofPatriotism/Ed. Joshua Cohen. - Boston, Mass., 1996. - С 5-6.7 Див.: Hutchinson J. The Dynamics of Cultural Nationalism. - London: Allen and Unwin, 1987.17яких змушений діяти. Будь-який націоналізм неминуче мусить ставити перед собою осно-вне, фундаментальне для нього питання: якою має бути ідея нації, щоб цю ідею можна було здійс-нити в даних конкретних умовах? Або ж інакше: якою має бути ідея нації, здатна об’єднати людей даної країни у спільноту, що її можна було б назвати нацією?Різноманітність націоналізму зумовлена передусім тим, що при творенні національних держав націоналістичні рухи зіштовхуються з неоднаковими ситуаціями. У залежності від реа-лій, він наголошує ті чи інші об’єднувальні чинники. Цим і визначається, що саме вважається ос-новою для об’єднання людей в націю: воля і досягнення згоди шляхом діалога, політичні і правові установи, релігія, етнокультурні успадкування тощо.Отож націоналізм набуває новаторського і навіть революційного характеру тим більше, чим менше готових передумов для утвердження нації він знаходить у реальності. Звідси відомі твердження, що націоналізм творить, «вигадує» чи проектує нації. Цей елемент новаторства і ре-волюційності, наявний в націоналізмі, є об’єктом критики, і особливо з боку консерватизму.Та було б хибним розуміти націоналізм у руслі просвітницького соціального проектування. Таке проектування більшою мірою властиве лібералізму, соціал-демократизму і навіть комунізму (з їхнім раціоналізмом та позитивізмом). Націоналізм, як правило, намагається поєднати процеси успадкування і новації; він скоріше стоїть в опозиції до просвітницької ідеї розумового проектування суспільства. Звідси і суперечка у розумінні націй та націоналізму між т. зв. примордіаліста-ми та модерністами. Примордіалісти наголошують на елементах успадкування у націях, на їхній давності, натомість модерністи, навпаки, розглядають їх як принципово нові, модерні утворення. Підстави для цієї суперечки дає сам націоналізм, який, утверджуючи нації, часом не має можливості спертися на вже готові культурні утворення чи традиції: впроваджуючи ідею нації, він зму-шений більшою чи меншою мірою перетворювати успадкування (й іноді дуже радикально).Важливо мати на увазі, що націоналізм не тільки утверджує націю як центральну цінність - він розвинув та розвиває своє власне розуміння нації, відмінне від інших традицій політичної дум-ки. Було б дуже легким завданням критикувати націоналізм, ототожнивши його з деякими його крайнощами чи приміти-візаціями. У такий спосіб можна легко розправлятися з будь-якою іншою традицією політичної думки - у тому числі з лібералізмом та консерватизмом. Але така критика не здатна зменшити привабливість націоналізму як опозиції щодо інших традицій політичної думки - і передусім як опозиції до просвітницького раціоналізму в лібералізмі та до наголошення ієрархіч-ності суспільного ладу в консерватизмі. Фактично навряд чи будь-яка з інших європейських тра-дицій політичної думки (можливо, за винятком консерватизму) настільки готова прийняти виклик, джерелом якого є «повстання культури», як націоналізм. Мається на увазі насторожене ставлення націоналізму до індустріальної цивілізації з її тенденцією до уніфікації життєвого середовища: ци-вілізації націоналізм протиставляє культуру, духовний підтекст суспільного життя.18Безперечно, націоналізм приховує в собі загрози, які час від часу породжували і породжу-ють жахливу практику. Але стверджувати, що він не містить запасу перспективних ідей, які здат-ний мобілізувати, означало б недооцінювати його можливості. І, власне, не стільки фактична сила націоналізму чи загрози, пов’язані з ним, спонукають науковців досліджувати націоналізм. Підхо-плені та відповідним чином розвинуті ідеї можуть вказувати на певну перспективу, що її не від-кривають інші традиції політичної думки. Фактично лише консерватизм у своєму наголосі на культурному, духовному підтексті суспільного життя є справді найсерйознішим конкурентом на-ціоналізму. Хоча попри таке зосередження на питаннях культури, націоналізм, який відіграв вирі-шальну роль в історії, ніколи не був ідилічно-поетичним світоглядом, заглибленим в історичні спогади та міфи. Навпаки, націоналізм, як чинник світової історії, - дуже динамічна, модерна ідео-логія. Зрештою, як складник раннього лібералізму він з’явився спочатку у своєму політичному, а не культурному вигляді.Хоч би який варіант націоналізму ми розглядали, відразу постає питання, що таке нація, оскільки поняття нації є серцевиною тієї інтелектуально-культурної традиції, яку ми позначаємо терміном «націоналізм». Можемо, мабуть, погодитись, що появу ідеї нації та її розвиток не слід пов’язувати лише з націоналізмом як таким. Поняття нації є складником багатьох традицій полі-тичної думки, а отже, є загальноєвропейським інтелектуальним і культурним витвором. Але саме в націоналізмі нація перебуває в центрі уваги.IIОтже, що таке нація? Насамперед слід зауважити, що складність даного питання є дещо перебільшеною. Якщо не вдаватися до деталізації та нюансів, то ідея (чи поняття) нації у своїй ос-нові є достатньо простою. Люди є суспільними істотами, вони живуть колективами. Найважливі-шими (базовими) колективними утвореннями є етноси та нації. Пояснення «природи» цих утво-рень вимагає перенесення наголосу на те, що об’єднує людей в одне суспільне ціле. Етноси -давніші колективні утворення: їх прикладами є первісні общини та племена. Як пише Е. Д. Сміт, етносам властиві (хоча й різною мірою) шість найважливіших ознак: 1) власне ім’я, аби мати змо-гу ідентифікувати себе та говорити про «суть» спільноти; 2) міф про спільне походження, який мі-стить ідею спільного витоку у часі та просторі і який дає етносу відчуття уявної спорідненості; 3) спільна історична пам ‘ять; 4) один чи кілька елементів спільної культури (які, як правило, вклю-чають релігію, звичаї, мову); 5) прив’язаність до батьківщини - землі, на якій етнос не обов’язково проживає фізично, - важлива символічна прив’язаність до землі предків, як маємо у випадку діаспорних народів; 6) усвідомлення своєї єдності, принаймні у якоїсь частини населен-ня8.Нації - пізніші суспільні утворення, їхнє виникнення в Європі датують у межах ХШ-ХІХ століть; у давніші періоди історики виявляють хіба що націо-8 Ethnicity. Edited by J. Hutchinson and A. D. Smith. - Oxford-New York: Oxford University Press, 1996. - С 6-7.19подібні утворення, які переважно називають «протонаціями». У визначеннях поняття нації (так само, як у випадку етносу) переважно вказують на цілу низку найважливіших чинників, які об’єднують людей в нації. У відповідності з визначенням Е. Д. Сміта, нація - це колектив людей, «що має власну назву, свою історичну територію, спільні міфи та історичну пам’ять, спільну ма-сову громадянську культуру, спільну економіку і єдині юридичні права та обов’язки для всіх чле-нів»9. Британський соціолог звертає увагу на спільне та відмінне між етносами й націями10. У цьо-му переліку ознак нації він свідомо не відмежував т. зв. «об’єктивні» ознаки (ті, що піддаються спостереженню та опису - особливості поведінки, мови, політичні та правові установи тощо) від суб’єктивних ознак - того, як окремі люди усвідомлюють, почувають, уявляють і т. д. свою належ-ність до одного цілого, яке вони називають «нацією» (національна свідомість).Об’єктивне та суб’єктивне (міфи, ідеї, ідеали) в суспільному житті і в людській історії без-перервно взаємодіє та переходить одне в друге: міфи, ідеї та ідеали об’єктивізуються в поведінці та установах, ці об’єктивізовані явища, у свою чергу, впливають на появу нових міфів, міфоподіб-них утворень, ідей та ідеалів. Спосіб життя людських суспільств є наслідком створеної ними культури (в антропологічному значенні слова -як всього, створеного людьми в додаток до приро-дного оточення).Особлива здатність усіх людських суспільств створювати культуру (яка і зумовлює їхній спосіб життя) має за собою деяку генетичну передумову. Е. Ґел-нер в останній (посмертно опублі-кованій) книзі «Націоналізм» говорить:«Той факт, що нам властива «культура», взагалі кажучи, має деяку генетичну передумову. Ця генетична передумова має бути спільною для всіх людей. Цей погляд обстоював Ноам Хомсь-кий у зв’язку зі здатністю людей оволодівати мовою, але якщо цей аргумент є чинним, то він сто-сується не тільки мови, а й культури в цілому. <...> І в той же час наша здатність володіти культу-рою не визначає наперед, якою має бути ця культура. Культури дуже відрізняються в різних суспі-льствах <...»>".Дійсно, генетичною передумовою названого факту є не тільки те, що природа не визначає способу життя людей і, отже, вони мусять творити «штучні» життєві світи (культури), а й певна генетично задана здатність оволодівати мовою та культурою.Суспільства, створюючи свої «життєві світи», безперечно, певним чином «відображають» у своїй культурі особливості природного оточення, більше того, вони повинні якось «вписати» ці свої світи в природне оточення. Але слово «відображення» тут слід скоріше розуміти як творення образів, а не просте копіювання природного оточення. Отже, культурна різноманітність людських суспільств є передусім наслідком природноїнезумовленості їхнього способу окит-9 Сміт Е. Д. Національна ідентичність. - К.: Основи, 1994. - С. 23.10 Там само. - С 49.11 Gellner Е. Nationalism. - London, 1997. - С. 1-2.20тя: у певному, бодай відносному, просторі свободи люди творять вільно свої життєві сві-ти чи культури. Унікальність культур не є абсолютною: внаслідок порівняння встановлюють міру їхньої спорідненості чи віддаленості. Але у багатьох випадках нелегко відповісти на питання, яки-ми були ті історичні обставини, які зумовили культурну спорідненість суспільств.Етноси та нації слід вважати базовими колективними утвореннями: їхньою основою є створені цими суспільствами «життєві світи» - культури в антропологічному значенні цього слова. З цього погляду, як вказує Е. Ґелнер, існування етносів і націй має важливу необхідну передумову: людські соціуми з необхідністю мають створювати ті життєві світи (культури), завдяки яким стає визначеним не тільки спосіб життя людей, а й сама можливість спільно жити (тобто можливість індивідів бути суспільними істотами). Культуру (в антропологічному значенні слова) можна поділити на специфічні ланки: етнокультуру (міфи, звичаї, мову тощо), професійну («висо-ку») культуру, економіку, релігію, соціальну сферу (структуру суспільства), політику (особливо державу), правову культуру тощо. У випадку нації виокремлення цих сфер важливе, оскільки дає набір тих чинників, які можуть відігравати більшу чи меншу роль в об’єднанні людей у нації. Але тут важливо наголосити, що всі ці чинники відіграють у виникненні націй різну роль; до того ж, вони не відокремлені один від одного, а перебувають у безперервній взаємодії.Варто тут також зауважити, що словом «суспільство» позначають будь-які суспільні утво-рення, незалежно від того, що та як об’єднує індивідів у такі колективи. У багатьох європейських мовах (і в російській також) відповідниками до українського слова «суспільство» позначають дуже різні об’єднання індивідів: з допомогою англійського «society», німецького «Gesellschaft», російського «общество» можна позначати різного роду товариства, об’єднання, спілки тощо. Коли ж хочуть наголосити на глибшому або тіснішому єднанні людей у колективи, то застосовують слово «спільнота» (нім. Gemeinschaft). Але що саме стає основою цього «глибшого» чи «тіснішого» єд-нання? Щоб відповісти на це питання, доводиться з’ясовувати, що і як його забезпечує. Усуспіль-ствах-спілках людей об’єднують певні добровільно прийняті чи нав’язані правила співжиття, тим часом єднання людей у спільноти досягається завдяки великій ролі ірраціональних чинників - почуттів та уяви. Найпершим прикладом спільноти є сім’я - якщо членів сім’ї справді об’єднують почуття, спогади тощо (на чому ґрунтується поняття «близького», «рідного» і т. д.). Етноси та нації також: є різновидами спільнот.Коли говорять про труднощі у знаходженні задовільного визначення поняття нації, то нех-тують тим фактом, що з такими труднощами науковці зіштовхуються у визначенні багатьох по-нять суспільних наук. Отже, це труднощі методологічного характеру і пов’язані вони не лише з поясненням «суті» націй. З безперспективною методологією маємо справу у сьогоднішніх супере-чках в Україні стосовно того, чи власна мова є обов’язковою (необхідною) умовою або ознакою існування нації. Тим, хто твердить, що своя власна мова (мова, що не є спільною з іншими нація-ми) не є обов’язковою ознакою нації і що нація може21існувати, не маючи власної мови, цілком виправдано можна відповісти так: дійсно, ця ознака не обов’язкова (бо не існує взагалі обов’язкових, універсальних ознак націй). Але відповіс-ти на питання, чи може існувати якась конкретна нація, коли втратить свою власну мову, не мо-жемо з певністю: може існувати, а може й зникнути. Зникнути вона може внаслідок того, що не виявиться якогось іншого об’єктивного чинника, який міг би відіграти роль втраченої мови; та особливо тому, що втрата мови може призвести до підважування також іншого, важливішого чин-ника - національної свідомості. Отже, загальні міркування тут нічого не вирішують: вирішальне значення має роль того чи того чинника для буття саме даної нації в даній її історичній та гео-політичній ситуації2.Наполягання на обов’язковому наборі ознак, що з необхідністю мають бути наявні в тому колективному утворенні, яке ми називаємо нацією, ґру>г-тується на хибній методології. Ця мето-дологія передусім зорієнтована на потреби природничих наук. Поняття нації намагаються визна-чати індуктивно -знайти певний набір ознак, які неодмінно мають бути в кожному з тих явищ, які охоплюються цим поняттям. На неможливість індуктивних узагальнень у суспільних науках (на противагу природничим) свого часу звернули увагу нео-кантіанці (стверджуючи, що в природни-чих науках перспективним є метод генералізації, тоді як у суспільних - метод індивідуалізації). І справді, неможливо дати навіть загальне визначення поняття людини (якщо ми прагнемо людину визначати не тільки в термінах тілесності): адже люди, яких знаємо з історії та з культурної антро-пології, настільки різні, що годі й прагнути, аби встановити спільний для всіх них набір ознак.Постає питання: чи буде виправданим в такому разі висновок про неминучу неможливість будь-якої теорії в суспільних науках. Тим часом, за всієї різноманітності суспільств, суспільство-знавці намагаються відкрити їхні певні спільні елементи і структури (наприклад, мова, звичаї, ре-лігійні уявлення, сім’я, держава тощо): адже саме завдяки виявленню таких спільних структур ста-ла можливою соціологія як наука. Це справді так, але історичний і компаративний підхід став ва-жливою поправкою до цієї позитивістської в своїй основі методології: адже цей підхід показує, що в різних суспільствах та в різні історичні періоди ці нібито спільні елементи відрізняються як сво-єю структурою, так і своїм змістом. Все ж виокремлення спільних елементів і структур - у міру то-го, як нам вдається їх виявити - є важливим здобутком пізнання: навряд чи можна погодитися, що тільки індивідуалізація, тільки опис, без спроби досягти будь-яких узагальнень - це єдиний метод, який може успішно використовуватися в суспільних науках. Навіть якщо ми виходимо з переду-мови можливості відкриття в культурно та історично віддалених суспільствах певних спільних елементів, структур чи субстанцій, наявність їх здебільшого не дозволяє досягти індуктивного ви-значення понять.Натомість значно краще у багатьох випадках «працює» спосіб т. зв. «сімейного» визначен-ня понять (природу якого вперше з’ясував Людвіґ Вітген-12 Див.: Горняткевич А. Що або хто справді загрожує українській мові?//Сучасність. - 2000. - №4.22штайн на прикладі поняття гри). Суть його полягає в тому, що існує певний набір елемен-тів чи ознак, які в цілому властиві даній групі явищ, але окремі явища можуть мати тільки деякі з цих ознак або навіть одну з них. Наприклад, Е. Д. Сміт, перераховуючи ознаки етносу чи нації, використовує саме такий спосіб визначення цих понять. Цей спосіб можна поєднувати з методом «ідеальних типів»: дослідник створює ідеалізоване поняття нації, з допомогою якого визначає міру «національності» певного явища - аж до тих, які є тільки «націопо-дібними» (як це маємо, напри-клад, у випадку т. зв. «протонацій»). Цей спосіб можна застосовувати також у визначенні багатьох інших понять - релігій чи ідеологій тощо.Перевага такого підходу до визначення понять полягає в тому, що ми наперед не припус-каємо, що кожне з явищ повинно мати деякий обов’язковий набір певних ознак. Більше того, ми можемо фіксувати послаблення певної ознаки, елемента чи структури аж до їхнього зникнення. Відтак замість того, щоб виходити з передумови, що в «реальності» всі явища згруповані чи «роз-паковані» згідно з нашими поняттями чи категоріями, ми стаємо чутливими до індивідуальних особливостей, до мінливості, до безперервності (на противагу до тих розрізнень і розмежувань, які ми часто змушені здійснювати у відповідності з нашими ідеалізованими розумовими конструкція-ми - поняттями, типологіями, класифікаціями).Розуміння, що у випадку етносів та націй ми маємо справу з сімейно спорідненими явища-ми, дозволяє уникати суперечок, джерелом яких є уявлення про існування чистої «суті» етносу, нації чи релігії або ідеології і т. д. Це схиляє дослідника до визнання перехідних форм, «сумішей» та спонукає його критично ставитися до концептуальних засобів, які ми використовуємо (аби не перебільшувати їхні можливості!). Таке розуміння природи концептів можна кваліфікувати як де-яку серединну позицію між методом генералізації і методом індивідуалізації, між номіналізмом та есенціалізмом. Номіналістський аспект дозволяє зважувати, наскільки наше визначення терміна «нація» залежить від повсякденного застосування самого слова у національних мовах; і дозволяє вирішувати, до якої міри ми повинні рахуватися з цим повсякденним застосуванням та в яких мо-ментах можемо ним знехтувати. Номіналізм у розумінні природи концептів корисний також у то-му аспекті, що дає змогу здійснювати операціоналістську оцінку наших концептів: свідомо стави-тися до того, яку «роботу», за нашим задумом, має виконувати певний термін. Цей операціоналі-стський підхід можна розширити до праксеологічної оцінки термінів, типологій та класифікацій. Праксеологі-чна оцінка концептів утримує нас від абсолютизації наших концептуальних засобів (наших понять, типологій та класифікацій), аби оцінювати їхню працездатність під кутом зору ба-жаних практичних результатів (бажаність яких, у свою чергу, зумовлена практичними проблемами часу).Загалом же більшості націй властиві тільки деякі ознаки, а то й одна ознака з набору об’єд-нувальних чинників, які ми пов’язуємо з поняттям нації. Отож, замість того, щоб дискутувати взагалі, що має бути обов ‘язковою ознакою будь-якої нації, основна увага повинна зосереджува-тись на .тому, яку роль23відіграє той чи той чинник в об’єднанні людей саме в даній конкретній нації. Відберіть у швейцар-ців їхню кількасотлітню спільну політичну історію - і не стане швейцарців як політичної нації.Якщо, з одного боку, беремо низку об’єктивних ознак - етнокультуру, мову, релігію, територію, спі-льну історію, економіку, політико-правові установи, а з другого - суб’єктивний чинник (усвідомлення нале-жності людей до одного колективного цілого), то можна встановлювати роль кожного із цих чинників в то-му чи іншому випадку. Що стосується європейських націй, то з чинників, які відіграли найважливішу роль у становленні націй та відіграють таку ж роль в об’єднанні індивідів у нації, до найважливіших слід віднести спільну територію (компактне проживання), етнічний та політико-правовий чинники. З ними так чи інакше пов’язаний суб’єктивний чинник - національна самосвідомість. У даному разі мовиться не про роль тих чи тих чинників у виникненні націй (це дещо інше питання), а про те, що об’єднує людей у нації.Ярослав Крейчі та Вітезслав Велімський стверджують:«Існують передусім п’ять об’єктивних чинників, які можуть відігравати роль в ідентифікації групи як нації: територія, держава (чи схожий політичний статус), мова, культура та історія. Коли позитивні відпо-віді по кожному з цих показників збігаються, майже не залишається сумніву, що відповідна спільнота чи на-селення є нацією; у такому разі, як правило, присутній також шостий суб’єктивний показник - національна свідомість. Але існують ситуації, коли деякі, а то й більшість із цих об’єктивних показників відсутні, а все ж спільнота почуває себе нацією. Бажає чи не бажає решта світу, особливо зацікавлені сусіди, визнавати таку групу окремою нацією, це у великих часових межах не є важливим. Суб’єктивний чинник свідомості в край-ньому випадку є остаточним та вирішальним чинником у питанні національної ідентичності»15.Загалом така оцінка ролі суб’єктивного чинника не викликає заперечень, але це аж ніяк не повинно схиляти нас до недооцінювання об’єктивних чинників. Безперечно, що за умови, коли не існує жодних спо-стережуваних спільних особливостей (релігії, мови, політичних установ, які були б наслідком власної політичної традиції тощо), але наявне сильно виражене усвідомлення своєї громадянської згуртованості та окре-мішності, можна твердити про існування політичної нації. Але фактично - в діапазоні спадання ознак - це є крайній випадок. Переважно опорою національної свідомості є наявність деяких спільних і бажано унікаль-них - для даного колективу людей - особливостей (або хоча б деякої комбінації ознак, кожна з яких, взята окремо, може бути спільною в даної нації з іншими). Тож не дивно, що нація, яка має волю до ствердження своєї національної ідентичності - і особливо в умовах загрози втратити її- не покладається лише на су-б’єктивний чинник. Вона, як правило, прагне - іноді ціною великих зусиль -створити основу для суб’єктивного чинника у вигляді якоїсь об’єктивно наявної ознаки, яка б стала основою її унікальності. Зви-чайно, чехам чи норвежцям уІЗЦит. за: Ethnicity. Edited by J. Hutchinson and A. D. Smith. - Oxford-New York: Oxford University Press, 1996.-С 209.24часи, коли вони виявили волю до «відродження» своєї національної мови, могли б закину-ти (і закидали!), що їм достатньо їхнього національного самоусвідомлення. А у випадку впрова-дження євреями мови іврит у статусі національної такий аргумент був би ще вагомішим, бо ж єв-реї мають національну релігію, яка є вельми суттєвою опорою для національної самосвідомості. Зрештою, у випадку білорусів знайдуться і такі прихильники суто суб’єктивного чинника, які вва-жатимуть, що збереження білоруської національної ідентичності полягає в збереженні хоча б на-зви Білорусь: бо доки, мовляв, білоруси все ще називають себе білорусами, то це, як-не-як, еле-мент національної самосвідомості (хай в найос-лабленішій формі). Але коли і ця самоназва вийде з ужитку, то чи не попадуть білоруси в число тих зниклих етносів, статистику яких Е. Ґелнер подає в своїй книзі «Нації та націоналізм»?Дослідження виникнення націй і тих чинників та історичних обставин, які сприяли чи пе-решкоджали формуванню націй, - це дещо інша тема порівняно зі з’ясуванням того, що є основою ідентичності нації в даний період її існування. Дослідникам процесу націостановлення доводиться з’ясовувати роль різноманітних чинників та історичних обставин: перетворення у колективній сві-домості поєднується з процесами утвердження певного рівня культурної однорідності (яка перебу-ває, зокрема, у центрі уваги Е. Ґелнера). Дослідники, отже, вказують на взаємодію цілої низки різ-номанітних чинників - етнокультурних, релігійних та ідеологічних, адміністративних і державних, економічних і технічних; вони досліджують роль професійної («високої», «садової») культури, роль еліт, освіти тощо.Назагал, можна стверджувати, що серед усіх чинників найважливішими для розуміння природи нації є етнічний та політичний чинник (при цьому суб’єктивний момент - національну самосвідомість - можна пов’язувати більшою мірою з тим чи тим чинником). Отже, нації- це ет-нополітичні утворення. Але співвідношення етнічного та політичного складників у різних націях є різним. Це утворює деякий спектр майже безперервних переходів у значенні слова «нація» - від т. зв. етнічних націй до «чисто» політичних націй.Терміни «етнічна нація» і «політична нація» ввів в обіг німецький історик Фрідріх Май-неке у своїй книзі «Світове громадянство і національна держава», вперше опублікованій у 1907 році. Важливість цього розрізнення сьогодні визнається більшістю дослідників. Майнеке не стіль-ки пов’язував з висловами «етнічна нація» і «політична нація» різні визначення одного і того ж поняття (обсяг якого був би тим самим), скільки застосовував ці вислови для позначення різних сукупностей явищ: належність до етнічної нації не залежить від державних кордонів, тим часом як належність до політичної нації обмежена ними.Слід наголосити, що етнічна нація - це особливий етнос, особлива етнічна спільнота, яка принципово відрізняється від донаціональних етносів, на підґрунті яких вона виникає. І відрізня-ється вона від донаціональних етнічних спільнот не стільки чисельністю (це, зрештою, другоряд-на, похідна ознака), а передусім історією свого формування, яку етнічна нація утримує - часом приховано! - у сучасному своєму бутті. Саме ця прихованість історії її формування25й схиляє т. зв. примордіалістів наголошувати на традиції та недооцінювати нове і навіть «революційне» в етнонаціональних спільнотах.Основну роботу у витворенні цієї нової культурної цілості виконали інтелектуали (істори-ки, літератори, лінгвісти). Завдання полягало в тому, щоб об’єднати колишні більш-менш культу-рно споріднені (а часто культурно та антропологічно віддалені) етноси, замінивши попередню ет-нічну (наприклад, родоплемінну) ідентичність новою ідентичністю. Для цього не досить було да-ти людям ідею нової «великої» батьківщини замість попередньої прив’язаності до племені, релі-гійної спільноти, сільської чи міської громади. Окрім цих перетворень у свідомості, важливим процесом було витворення нової культурної цілості або спільності (нової культурної одноріднос-ті). Моріс Баррес, наприклад, звертаючись до французів (яким, на його думку, бракувало «мора-льної спільності», що цементує націю) писав:«Наше найбільше нещастя в тому, що ми роз’єднані, що нас бентежать тисячі особливих забаганок, тисячі індивідуальних мрій. Ми роздроблені, ми позбавлені спільного уявлення про нашу мету, наші засоби, наш центр»14.Це витворення, як правило, відбувалося шляхом виокремлення та перетворення деяких елементів донаціональної етнокультури, з метою витворення нової спільної культури - національ-ної (в даному випадку етнонаціональної). Важливо було, щоб принаймні деякі (і особливо чисель-но більші чи впливовіші) етнічні спільноти сприйняли нову культурну цілісність як «рідну». Чим більшою мірою спільноти, що включалися в процес об’єднання, впізнавали в цій новій культурі своє, рідне, тим легше досягалося їхнє єднання. На основі певного діалекту, шляхом його перетво-рення, творилася мова, яку потім стали називати національною. Незалежно від того, чи впрова-дження нової культурної однорідності («національної культури») приводило до повного витіснен-ня колишніх етнокультурних відмінностей, чи ця нова культура існувала одночасно зі збережен-ням деяких етнокультурних відмінностей (діалектів, наприклад), її впровадження є вирішальним у появі об’єктивних ознак етнічної нації. Зрозуміло, що окрім нової культурної спільності, важли-вим було усвідомлення своєї належності до нового культурного цілого - новий тип самоідентифі-кації. Політико-адміністра-тивні, освітні, економічні та інші чинники долучалися до цього ідеоло-гічного й культурного проекту, який виконувала передусім культурна еліта.Особливість становлення націй в Західній Європі полягає в тому, що формування етнічної і політичної нації - це не два паралельних процеси, а єдиний процес: роль держави в утвердженні нової культурної спільності була настільки значною, що фактично політичний чинник відігравав вирішальну роль. Внаслідок цього саме поняття нації стало нерозривно поєднаним з поняттям дер-жави. У Центральної та Східній Європі, а також на Балканах процес становлення націй відбувався переважно в умовах бездержавності або тимчасової державності. Це стало основною причиною того, що тут нації формувалися14 Цит. за: Пюимеж Ж. Шовен, солдат-землепашец. Эпизод из истории национализма/Пер. с фр. -Москва, 1999.-С. 310.26здебільшого у вигляді етнічних. До речі, саме це й дало підставу Гансу Кону розрізнити західноєвропейське, політичне розуміння нації та східноєвропейське, етнічне. Однак таке проти-ставлення містило спрощення, що й стало об’єктом критики з боку інших дослідників.Таким чином, враховуючи роль різних чинників в об’єднанні індивідів у нації, можна одер-жати певну шкалу між: двома полюсами: на одному із цих полюсів будуть розташовані етнічні («культурні») нації, посередині нації, в яких важливе значення має як етнічний, так і політичний чинник, а на протилежному полюсі - нації, в яких провідну роль відіграє політичний чинник (полі-тична історія, полі-тико-правові традиції та установи).Сказане все ж не дає змоги в окремих, особливих випадках відповісти на питання, чи да-ний колектив людей можна вважати нацією - етнічною або політичною. Припустімо, що ми не спостерігаємо описаного вище процесу утворення етнічної нації шляхом, скажімо, об’єднання племен у якісно нову етнічну спільноту. Припустімо натомість, що деяка етнічна група - напри-клад, якесь з африканських племен - прагне утвердити себе у статусі окремої нації. Припустімо, що це плем’я надбудовує над своєю «дикою» культурою «садову» (якщо скористатися термінами Ґелнера). І прагне відповідно досягти певного політичного статусу - у вигляді хоча б територіаль-ної автономії чи навіть незалежної держави. Які підстави є на те, щоб не кваліфікувати таке плем’я як етнічну націю? Одна з поширених формул, що її застосовують у такому випадку, звучить так: «нацією є етнос, що прагне набути державного (політичного) статусу». Аналогічні приклади мож-на навести у випадку політичних націй. Якщо люксембуржці є нацією, то якесь місто, зіславшись на свою безперервну політичну історію та свою особливу політичну культуру, може домагатися визнання себе нацією.Загальніший підхід очевидно полягає в тому, щоб не абсолютизувати (керуючись есенціа-лістськими уявленнями) саме слово «нація». Цей термін, у кожному окремому випадку його засто-сування, означає лише те, що за ним стоїть. Гострота проблеми знаходження ознак нації закоріне-на в тому, що йдеться про визнання: тобто про деякий принцип, який має лежати в основі міжна-родного порядку - і бажано такий, на якому могла б ґрунтуватися певна процедура запобігання міжетнічним конфліктам та залагодження їх. Саме з цією метою президент Вільсон свого часу і запропонував свої «Чотирнадцять пунктів» щодо права націй на самовизначення. Практична гост-рота, пов’язана з розрізненням націй і ненацій, закорінена саме у пов’язаності визнання з набуттям певного політичного та міжнародного статусу. І тут обговорення питання про те, що таке нація, неминуче переростає в питання про критерії, які мають лежати в основі визнання нових незалеж-них держав. Коли б не цей практичний бік проблеми, то важливість того, називає чи не називає се-бе нацією якийсь колектив, неодмінно б втрачалася.Тим часом «розмноження» незалежних держав - процес, що інтенсивно тривав у XX сто-літті - перебуває у центрі уваги багатьох дослідників: вони прагнуть виявити тенденції, спрогнозу-вати можливі наслідки і вказати на можливі перспективи. Одна з таких оцінок ґрунтується на то-му, що міжнародний27порядок, в якому буде величезна кількість незалежних держав, стане дуже нестабільним і навіть небезпечним. Стосовно тенденцій, які спостерігаються в сучасному розвитку, то одні з до-слідників наголошують на перспективі переходу у новий політичний простір, де національна дер-жава втратить свій характер базисного елемента міжнародного порядку, другі - наголошують на тому, що значення цих процесів не слід перебільшувати і що національна держава залишається важливою реальністю і (попри тенденцію до обмеження її суверенітету з боку міжнародних уста-нов) залишиться такою в майбутньому. Зважену позицію спробував виробити Роджерс Брубейкер у книзі «Націоналізм перетворений: національність та національне питання в новій Європі»‘5.IIIЗ’ясування ролі різних чинників, завдяки яким люди об’єднуються у нації, дає змогу піді-йти до визначення поняття національної держави. Хоча дослідження національної держави від по-чатку XX ст. породило велику літературу16, серед дослідників й понині триває палка суперечка щодо самого поняття. Національна держава, у загальному та найпростішому визначенні, - це держава, кордони якої збігаються з кордонами нації. Оскільки утворення нових незалежних дер-жав відбувається шляхом поділу попередніх багатонаціональних держав, то поняття національної держави - у його протиставленні багатонаціональній державі - набуває важливого практичного, а відтак і теоретичного значення. Адже цей поділ на два типи держав дає змогу, з одного боку, мати певну позицію у ставленні до національних рухів (та щодо можливого визнання новоутвореної дбржави), а з другого боку - передбачати динаміку розвитку держави під кутом зору тих сил, які об’єднують громадян у межах даної держави. Важливість того факту, що національна держава ви-являє найвищу міру стабільності, підштовхує новоутворені держави моделювати себе саме за та-ким типом, навіть тоді, коли для цього бракує найважливіших передумов.Національна держава - явище модерного часу: колишні держави можна розглядати скоріше як надетнічні. Визначення поняття національної держави значною мірою залежить від того, яке визначення нації ми приймаємо. У випадку етнічної і виключно політичної нації національна дер-жава - це держава у межах території, яку дана нація вважає своєю історичною батьківщиною (попри певну умовність цих кордонів). Якщо одна етнічна нація складає серцевину політичної нації, то, як правило, тільки деякі елементи культури даної етнічної нації є важливими в ролі засобів громадянської консолідації. У кожному конкретному випадку набір цих засобів може відрізнятися, але переважно до них належать мова, основні державно-правові традиції, політична символіка, іноді релігія (якщо, зокрема, вона є державною релігією).У сучасній демократичній державі прийняття цих елементів - як основи15 Brubaker R. Nationalism Reframed: Nationhood and the National Question in the New Europe. -Cambridge, 1996.16 Див., наприклад: СебайнДж. Г., Торсон Т. Л. Історія політичної думки. - К.: Основи, 1997; The Formation of National States in Western Еигоре/Ы. by Chads Tilly. - Princeton-New Jercey, 1975.28громадянського єднання - поєднується з визнанням права національних меншин на збере-ження їхньої культурно-етнічної самобутності. Відтак багатонаціональною, на противагу націона-льній, називають державу, у межах якої проживають кілька компактно поселених етнічних націй, які вважають дану територію історичною батьківщиною. У таких державах основою громадянсь-кої консолідації є політико-правові засоби; до ідеологічних засобів належить державницький (те-риторіальний) патріотизм. Однак сили, які об’єднують громадян у межах багатонаціональної дер-жави, можуть бути занадто слабкими у порівнянні з силами, що єднають людей в етнічні нації. Звідси випливає проблематичність: чи об’єднані громадяни у межах таких держав в одну політич-ну спільноту (політичну націю). Якась етнічна нація у межах багатонаціональної держави може прагнути до культурного домінування, аби виступати в ролі серцевини громадянської консоліда-ції, але в такому разі вона ризикує спричинити протидію з боку інших етнічних націй (а отже, спровокує їх до утворення незалежних національних держав).Встановлення ознак національної держави дещо ускладнюється у випадку виключно полі-тичних націй. Але це питання ступеня: якщо дане політичне утворення не містить всередині себе інших утворень (здебільшого етнічних), які можна кваліфікувати як нації (а не як національні меншини), то дану державу можна вважати національною. Але, якщо виокремлювати ідеальний тип національної держави, то нею виявиться держава, де одна етнічна нація утворює основу (чи «серцевину») єднання в одну політичну націю. Якщо обрати таку державу за один полюс деякого спектру, а типово багатонаціональну державу - таку як сучасна Бельгія чи сучасна Росія (колишні Радянський Союз, Югославія, Чехословаччина тощо) - за другий, то між ними можна розташувати різного роду перехідні форми. Сюди будуть віднесені такі держави, основою існування яких є пе-редусім політичні нації (можливо з певними спільними елементами етнічного походження). Це, наприклад, Швейцарія, т. зв. іммігрантські держави (США, Канада), держави Латинської Америки тощо.Критика поняття національної держави і поділу на національні та багатонаціональні дер-жави переважно ґрунтується на тому, що з поняттям національної держави пов’язують вимогу ви-сокого ступеня етнічної однорідності. За приклад може слугувати критика поняття національної держави німецьким дослідником П. Альтером. Відтак замість якісного показника намагаються об-рати кількісний: переважно оперують сукупним відсотком чисельності громадян, які складають національні меншини, від загальної чисельності громадян даної держави.Важливим, однак, є інше: незалежно від того, який відсоток складають національні мен-шини, скажімо, в Естонії, але якщо набуття естонського громадянства пов’язується з вивченням естонської мови, якщо політична символіка країни має етнонаціональне походження, якщо у своїх політико-правових традиціях дана держава апелює хоча б в якійсь частині до етнонаціональної культури, то ця держава формується як національна держава. Коли з поняттям національної дер-жави пов’язують вимогу етнічної однорідності, то неминуче29приходять до відмови від поняття національної держави - а відповідно і від поділу на бага-тонаціональні та національні держави. Тим часом такий поділ, як вище було сказано, багатьма сторонами є важливим. Зрозуміло, що оскільки жодна з національних держав не є етнічно однорі-дною, то показник відсотка національних меншин є додатковою важливою характеристикою даної держави, і тільки.Суперечка навколо поняття національної держави важлива з огляду на шляхи становлення української політичної нації та української незалежної держави. Дослідження, присвячені новим пострадянським незалежним державам, сьогодні утворюють досить великий список із широкою географією. На цих академічних просторах розглядаються різні аспекти нової реальності, яка з’явилася внаслідок перетворення політичного простору. Здебільшого в центрі уваги процеси демок-ратизації та шляхи творення нової, ефективної економіки. Але так само однією з важливих про-блем є проблема утворення нової політичної спільноти, існування якої в кожній із незалежних держав складає основу її існування.Сьогодні в Україні дуже популярним є погляд, що основою сучасної демократичної право-вої держави має бути громадянське суспільство. Але при цьому саме поняття громадянського сус-пільства розуміють тільки в площині інституційного та ідеологічного плюралізму, нехтуючи тим, що має об’єднувати це громадянське суспільство, аби воно було здатне виконувати свою суспіль-ну функцію. А основне його призначення полягає в тому, щоб бути певною комунікативною спі-льнотою, яка уможливлює прийняття політичних рішень. У традиційній політичній філософії ця функція громадянського суспільства визначалася як формування колективної волі. У сучасній ко-мунікативній філософії йдеться скоріше про деякі передумови, що забезпечують саму можливість раціонального дискурсу. Юрґен Габермас вважає, що цю роль виконує закорі-неність нашого мов-лення в «життєвому світі» (висловом «життєвий світ» він позначає певний запас первинних зна-чень і цінностей, без якого неможливо досягти порозуміння у ході раціонального дискурсу)’7. Прикладом може бути володіння повсякденною мовою - т. зв. «мовна компетенція». Загалом, коли говорять про спроможність громадянського суспільства бути деяким комунікативним середови-щем, здатним досягати взаєморозуміння і консенсусу, то йдеться не тільки про володіння спіль-ною мовою. Дж. С. Мілль вказував, що у випадку багатомовності не сама по собі багатомовність, а цілий набір пов’язаних з нею чинників утруднює можливість представницького врядування - народ, розсічений на окремі фрагменти, стає об’єктом політичної технології «поділяй і володарюй».Варто зауважити, що навіть у ситуації, коли єднання у політичну спільноту не передбачає існування спільної мови (як у випадку Швейцарії), необхідною передумовою, як показав Карл Дойч, є наявність деякої комунікативної17 Докладніше див.: Габермас Ю. Дії, мовленнєві акти, мовленнєві інтеракції та життєвий світ. - У кн.: Єрмоле-нко А. М. Комунікативна практична філософія. Підручник. - К.: Лібра, 1999.ЗОінфраструктури, що склалася історично. Якщо розуміти націю у відповідності з концепці-єю Дойча - як особливий простір спілкування, як певну комунікативну спільноту з комунікатив-ною структурою, що склалася історично, - то якраз існування нації становить те підґрунтя, в яке має бути закорінений громадянський діалог (з його інституційним та ідеологічним плюралізмом).У сучасних дискусіях в Україні дуже популярною є ліберальна (а скоріше псевдолібераль-на) риторика, першим словом якої є слово «плюралізм»; за ним у кращому разі ховається щось близьке до т. зв. «хибного індивідуалізму», у розумінні Фрідріха А. Гаєка: мається на увазі крайня опозиція щодо певних цілком поміркованих і прийнятних елементів комунітаризму. В гіршому ж разі, незалежно від задуму самого мовця, за цією фразеологією стоїть виправдання того стану українського суспільства, в якому воно перебуває - тобто підпорядкування політики особистим і груповим (клановим) інтересам (на противагу розумінню політики як діяльності, спрямованої на узгодження особистих і групових інтересів задля «спільного добра»).Важливою передумовою, яка уможливлює досягнення взаєморозуміння та консенсусу в ході громадянського діалога є не тільки спільний простір спілкування, а й наявність спільних цін-ностей: передусім почуття патріотизму - як вищість інтересів народу над індивідуальними й гру-повими інтересами, як настанова, що диктує необхідність обмежувати індивідуальні та групові ін-тереси в ім’я спільного добра. У міжнародному плані патріотизм означає наголошення на націона-льних інтересах, хоча знову-таки шляхом узгодження цих інтересів у межах цілого, включаючи етику взаємодопомоги між націями. Кожна з нових незалежних держав - особливо в часи свого утвердження і становлення нації (а це потребувало досить тривалого часу) - приділяла велику ува-гу формуванню цих спільних цінностей.В контексті сучасних дискусій в Україні стосовно того, «яку державу будувати» і що має бути основою громадянської консолідації, корисним може бути досвід тих порівняно молодих на-цій, які починали з близьких до України історичних передумов (наприклад, Норвегії чи Чехії). Зрозуміло, йдеться не про копіювання чужого досвіду, а про його застосування з урахуванням на-шої власної історії та сучасної ситуації. У брошурі «Це - Норвегія» (1994), підготовленій Департа-ментом закордонних справ королівства Норвегія для норвезького посольства в Україні (з метою надати українцям найперші відомості про країну, до якої вони вирушають), читаємо:«Норвезьке суспільство й сьогодні залишається відносно егалітарним і гомогенним. Близь-ко 90% громадян належить до церкви, яка сповідує державну релігію. У державних навчальних за-кладах здобуває освіту переважна більшість населення. Аж до 1980-х років у країні існував лише один канал радіомовлення і телебачення. Цей чинник сприяв виробленню в норвежців спільної шкали цінностей і спільної громадської думки. І одночасно з цим окремі регіони краю зберігають власну неповторність, а розмаїття діалектів маніфестує своє вільне існування наявністю двох рів-ноправних кодифікованих літературних мов. До того ж саами - північні аборигени краю - мають власну літературну мову» (підкр. наше).31Якщо врахувати, що норвежці у значно кращих умовах вирішували питання щодо утвер-дження своєї культурної самобутності супроти впливу дан-ської культури (і, зокрема, здійснили вибір на користь своєї власної мови супроти дансько’ї значно раніше), то все ж це дбання про кон-солідацію суспільства навколо спільних цінностей є повчальним.Питання про те, якою є сучасна українська держава - національною чи багатонаціональною - залежить від того, в якому значенні застосовується термін «національна держава». Але, якщо відштовхуватися від запропонованого вище визначення національної держави, то предметом інте-лектуальної та ідеологічної суперечки часто стає питання, яку державу будувати - національну чи багатонаціональну. При цьому часто за нібито теоретично зваженою, інтелектуальною позицією прихована ідеологія в неомарксистському значенні слова: тобто мається на увазі вплив тих чинни-ків, які «деформують» раціональний дискурс (у розумінні Ю. Габермаса). Так, існує більша вірогі-дність, що особа, яка належить до національної меншини, буде схильна захищати перспективу ба-гатонаціональної, а не національної держави. Те ж саме можна сказати про російськомовного українця на противагу україномовному. Але, зрештою, можна взагалі оминути термінологічну су-перечку і говорити про те, на якій основі має здійснюватися громадянська консолідація: чи, інак-ше, якими мають бути ті об’єднувальні чинники, завдяки яким може існувати українська політич-на спільнота, українська політична нація.Залишаючи осторонь суперечки щодо становлення української нації (і пов’язану з цим дис-кусію між українськими примордіалістами та модерністами) і маючи на увазі тільки сучасну ситу-ацію й вибір перспектив, серед наявних позицій можна виокремити дві основні:1. Ідея «етнічної серцевини». У відповідності з цією позицією ситуація в Україні принци-пово відмінна від ситуації в більшості, наприклад, постколоні-альних африканських країн, оскіль-ки існує українська етнічна нація, яка може бути основою для громадянської консолідації - тобто для творення політичної чи модерної нації, яка б мала українські культурні ознаки. При цьому на інтелектуальному і навіть ідеологічному рівні (за винятком окремих маловпливових груп) ця по-зиція відкидає шлях асиміляції національних меншин - у розумінні знищення їхньої культурної самобутності. Припускається, що тільки деякі елементи української культури - мова, основні полі-тико-правові традиції (зафіксовані в Конституції) - мають бути основою громадянської консоліда-ції. Ця консолідація повинна ґрунтуватися на дотриманні певного принципу симетричності: украї-нці як етнічна нація повинні підтримувати відродження культурної самобутності національних меншин, а національні меншини, навзаєм, повинні доброзичливо ставитися до української культу-ри і, в міру можливого, сприяти її відродженню.Ця позиція, отже, прагне урівноважити впровадження деяких необхідних передумов куль-турної єдності з багатокультурністю («мультикультураліз-мом»). У цьому підході державницький патріотизм (чи, в інших формулюваннях, громадянський націоналізм) вважається хоч і необхід-ним, але недостатнім:32сам по собі він не усуває успадкованих від імперії стереотипів нетерпимості - і то не тільки до української культурної самобутності, а й до культурних ознак будь-якої іншої нації, окрім ро-сійської. Збереження стереотипів цієї нетерпимості, їх консервація - нібито в ім’я відвернення міжетнічних конфліктів - насправді залишатиметься серйозним, хоча часто прихованим, їх джере-лом. Тому освіта і виховання мають бути спрямовані на те, щоб подолати ці стереотипи, без чого громадянська солідарність чи, інакше, українська політична нація не матиме глибшої етико-психічної основи. У розрізі освіти і виховання кожний громадянин України, незалежно від його ет-нічного походження, у перспективі має, отже, знати українську мову, елементарний курс українсь-кої історії, Конституцію України, підтримувати незалежність української держави та поважати її символіку.2. Ідея державницького патріотизму (громадянського націоналізму). Прихильники цієї позиції вважають, що наголос на громадянській консолідації, яка має здійсюватися на українській культурній основі (хоча б у вигляді деяких елементів української культури чи навіть тільки мови), є небажаним. І небажаним тому, що внаслідок нецілісності української політичної історії та наяв-ності сучасної мовної ситуації - фактичної двомовності - здійснення вищеохаракте-ризованого проекту може викликати небажану протидію і, в крайньому разі, поставити під загрозу сам процес громадянської консолідації18.У цій позиції можна виокремити принаймні два варіанти. Перший з них можна назвати прагматичним. Він загалом не заперечує, що українська політична нація повинна володіти культу-рною самобутністю і навіть може визнавати, що здійснення ідеї етнічної серцевини у вищевикла-деному варіанті здатне було б найкраще забезпечити це. Але водночас вважає, що, аби не викликати зайвої напруженості та протидії, слід покладатися скоріше на стихійний процес становлення етнонаціональної свідомості українців (які все-таки становлять значну більшість громадян Украї-ни) і на зусилля культурної еліти, наслідком яких буде підвищення престижу української мови тощо. Ідеологічною ж основою цього процесу має бути передусім український патріотизм. Іноді прихильники цього варіанта навіть визнають, що перераховані в першій позиції елементи - мова, знання елементарного курсу української історії, Конституції, повага до політичних символів - ма-ють бути основою виховання та освіти, але вважають, що впровадження української мови як мови міжетнічного спілкування є тривалим процесом (бо будь-яка адміністративна поспішність може викликати небажану реакцію). Одначе навіть у цьому варіанті його прихильники відмовляються означати свою позицію як ідею етнічної серцевини, оскільки вважають, що ця формула викликає в людей небажані асоціації з асиміляційною політикою чи навіть з етнічними чистками.Друга версія названої позиції є радикальніша. Вона може бути охарактери-18 Із західних публікацій за найпоказовіше дослідження може слугувати цікава та корисна праця Ендрю Віль-сона «Український націоналізм 1990-х років» з характерним підзаголовком «Віра меншості» (Wilson A. Ukrainian Nation-alism in the 1990s. A Minority Faith. - Cambridge, 1997).33зована як позиція становлення виключно політичної нації, яка не обов’язково повинна ма-ти українські ознаки. Назагал прихильники цієї позиції стверджують, що самобутність української політичної нації стане наслідком природних соціокуль-турних процесів: в будь-якому разі наслід-ком цих процесів буде поява певного своєрідного соціокультурного цілого. Прихильники цієї по-зиції, отже, обстоюють збереження двомовності або ж у більш загальних рисах говорять про здій-снення політики багатокультурності. У цій позиції- особливо в її інтелектуальній версії-можуть наполягати на тому, що українська національна ідентичність не може ґрунтуватися на «сільській культурі», а прихильники ролі етнічного чинника, мовляв, мають на увазі якраз традиційну сільсь-ку культуру (оскільки масова міська культура, як правило, не була україномовною). Ця позиція, отже, репрезентує себе не тільки як ліберальну, а й як модерну або спрямовану на модернізацію українського соціокультурного простору. Г в цьому розумінні вона може протиставляти себе тра-диціоналістам, етніцистам, консерваторам тощо.Друга позиція в своїй прагматичній версії, на нашу думку, до певної міри є слушною і оче-видно може співпрацювати з першою. Але в сучасній Україні ця інтелектуальна версія породжує цілковито пасивне ставлення до реальності, зумовлюючи відмову від будь-якої культурної політи-ки (і стратегії націостанов-лення); вона є настільки обережною (і зручною в цій обережності), що цілком мирно співіснує з другим із названих варіантів. Тим часом другий варіант з його наполя-ганням на «двомовності», на вільній конкуренції двох культур (чи на існуванні особливої російсь-комовної української культури) фактично є закамуфльованим різновидом колишньої ідеології на-ціонального нігілізму та русифікації.За умови цих ідеологічних протистоянь вирішальна роль мала б належати культурній та інтелектуальній еліті, бо передусім вона може бути носієм тієї етики спілкування, яка уможливлює перспективи, здатні гасити руйнівні ідеологічні протистояння і усувати джерела конфліктів. Йдеться про гуманітарну культуру, яка має бути «головним дзеркалом» - на противагу «некорект-но поставлених лінз і призм» (Ліна Костенко). Але для цього сама культурна еліта мала б спочатку досягти своєї згуртованості. Досягнення кращого стану гуманітарної культури, очевидно, потребує усунення багатьох непорозумінь, при-мітивізацій, безплідних термінологічних суперечок. Загалом їхнім джерелом є намагання творити карикатурного замінника з протилежної позиції у цілій низці протиставлень: успадкування (традиція) - новизна, етнічність - національність, «сільська» (етніч-на) культура - професійна культура, єдність нації - плюралізм (мультикультуралізм), індивідуалізм - комунітаризм, універсалізм (глобалізм) - партикуляризм (культурний релятивізм). Глибша при-чина цього полягає у відсутності тематичного обговорення кожної з названих позицій.Василь ЛІСОВИЙ, Олег ПРОЦЕНКОЧастина І ІНТЕЛЕКТУАЛЬНІДЖЕРЕЛА НАЦІОНАЛІЗМУЙОГАН Ґ. ГЕРДЕРМОВА І НАЦІОНАЛЬНА ІНДИВІДУАЛЬНІСТЬІТак само як увесь рід людський не міг лишитися одним табуном, не міг він зберег-ти й одну мову. Отже, утвердилися різні національні мови. У суто метафізичному розу-мінні не може бути однієї мови вже між чоловіком і жінкою, батьком і сином, дитиною і старою людиною. Наприклад, у мові деяких східних країн трапляються довгі і короткі голосні, літери, що означають усілякі придихові та горлові звуки, незначні й такі різнома-нітні відмінності звуків однакового органа, знаки нефоне-матичності й мовлення з усіма відмінностями, які так важко відтворювати на письмі: тон і наголос, посилення й послаб-лення його та сотня інших випадкових дрібниць в елементах мови; з другого боку, зверні-мо увагу на відмінність органів мови в протилежних статей, у молодості і в старості, а та-кож на багато випадків і обставин, що змінюють будову цих органів навіть у двох однако-вих людей, на численні звички, що стають другою натурою, і т. д. Як рідко буває двоє лю-дей з однаковою статурою і з однаковими рисами обличчя, так само рідко й дві мови, різні бодай за своїм акцентом, що постають з уст двох людей, бувають тільки однією мовою.Кожен рід додаватиме до своєї мови домашнє й родинне звучання: це будуть за своєю вимовою різні говірки.Клімат, повітря й вода, їжа й питво впливатимуть на органи мови і, звичайно, також на мову.Традиція суспільства і могутня богиня звички скоро, як ведеться, утворять із харак-терних рис і відмінностей діалект. Філософське дослідження споріднених різновидів мов-лення в східних країнах було б найкращим доказом правдивості цих тез.Досі йшлося тільки про вимову. Але самі слова, зміст, душа мови -який безмежний терен відмінностей! Ми бачили, що в найдавніших мовах, мабуть, були абсолютні синоні-ми, і якщо з тих синонімів комусь цей, а комусь інший ставав звичнішим, більше відпові-дав його поглядам, повніше відтворював його питомі почуття, частіше траплявся на37його життєвому шляху, сказати б, справляв на нього глибше враження, то з’являли-ся улюблені слова, власні слова, діалектизми, ідіоми.Від когось пішло те слово й лишилося. А те завдяки трохи іншому поглядові на ре-чі відхилилося від основного змісту; тут змінився з плином часу самий дух основного по-няття, - отже, виникли зміни, свої форми у відмінюванні іменників та дієслів, наростки і приростки, зміщення, а також цілковита або часткова зміна значень - нова говірка! І все це, звичайно, як мова людини є для неї сутністю її душі.Що живіша мова, що ближча вона до своїх джерел, а отже, переживає ще пору мо-лодості й росту, то більше вона улягає змінам. Якщо вона існує лише в книжках, де її ви-вчають за правилами, якщо нею користуються не в живому спілкуванні, а лише в науці, де її застосовують у певних випадках і де вона означає певне число предметів, отже, де її словник укладений, граматика внормована, а сфера вживання зафіксована, -то така мова може ще лишитися в помітних своїх елементах незмінною, але й то тільки в помітних. Лише в бурхливому вільному житті, в царстві великого, могутнього творення, ще без фо-рмально запроваджених правил, ще без книжок та літер, без засвоєних шедеврів, така бід-на й недовершена, що їй треба щодня збагачуватися, по-молодечому гнучка, ще здатна щодня відгукуватися на перший вияв уваги, на перше веління жаги й почуття,- вона повинна змінюватися в кожному новому світі, який людина бачить, у кож-ному методі, за яким людина думає і на який зважає. Єгипетські закони однаковості тут не можуть не викликати своєї протилежності.Очевидно ж, уся земля створена для людського роду, а людський рід створений для всієї землі (не кажу: кожен мешканець землі, кожен народ через раптову, миттєву мета-морфозу стає здатним жити в протилежному кліматі і таким чином у всіх кліматичних смугах світу, а весь людський рід на всій землі). Хоч де б ми озирнулися навколо, скрізь людина почуває себе вдома, як наземні тварини, споконвіку призначені для цієї місцевос-ті. Вона тримається серед криги у Ґренландії і печеться під прямовисним сонячним про-мінням у Гвінеї, вона на своїй землі й тоді, коли в Лапландії мчить на санях, запряжених оленями, і тоді, коли долає на спраглому верблюді арабську пустелю. У печері троглоди-тів і на верховині Кабілії, у курній юрті остяків і в золотому палаці могола - скрізь люди. Для них Землю вирівняно на полюсі й піднято на екваторі, для них вона кружляє так, а не інакше навколо Сонця, для них існують кліматичні смуги, пори року і зміни на Землі,- і, знову ж таки, самі вони існують для тих смуг, для тих пір року і земних змін. Отже, тут також видно закон природи: люди повинні жити всюди на землі, а кожен вид тварин повинен мати на ній лише свій38край і вужчий терен; з’явиться мешканець цілої землі. А коли так, то і його мова буде мовою землі. Нова в кожному новому світі; національна в кожній нації, - я не можу повторювати всі названі раніше підстави неминучої зміни, - мова стане Протеєм0 на круг-лій поверхні Землі...Поділ родів на окремі нації відбувається не після нудних стосунків, що складалися з віддалення, переселення, нових зв’язків і т. д., як це виміряв на дозвіллі з циркулем у ру-ці на географічній мапі байдужий філософ і як про це за тією самою міркою написано у великих книжках про спорідненість народів, де все виміряно, тільки правила, за якими вимірювали, хибні. Гляньмо на той живий, діяльний світ: там є рушійні сили, що дуже природно мають призвести до появи відмінностей у мові близьких народів, тільки ніхто не повинен накидати людині своєї улюбленої системи. Вона не лісова людина з роману Рус-со, бо має мову. Вона не Гоббсів вовк, бо має мову свого роду. Але й, з іншого погляду, вона не якесь там нетямуще ягня: адже вона може творити протилежну натуру, звичку і мову; одне слово, підстава цієї відмінності таких близьких, малих народів у мові, способі думання й життя - обопільна родова та національна ненависть.Уже не кажучи про те, що людина за своєю природою схильна ганьбити й прини-жувати інших, двоє чи більше племен, гік ми можемо собі уявити, знаючи їхній родовий спосіб мислення, можуть швидко знайти причину до сварки. І призводить до неї не сама лише, якщо можна так сказати, потреба вдовольнити голод і спрагу, через яку, наприклад, сваряться за криницю та пасовисько два гурти пастухів і, звичайно, можуть сваритися час-то в залежності від розташування країн світу; їхній вогонь запалює багато гарячіша іскра - суперництво, почуття честі, гордість за свій рід і за його кращі, ніж у інших, риси. Ця лю-бов до свого роду, коли вона спрямована в себе, зміцнює одностайність племені, а коли спрямована назовні, проти іншого роду, посилює чвари, родову ненависть; там багатьох іще міцніше з’єднує в одне, а тут із двох сусідів відразу робить ворогів. Підставою цієї во-рожнечі й вічних воєн є в такому випадку більше шляхетна людська слабість, ніж ганебні вади.Оскільки людство на тому ступені освіти мало більше сили дії, ніж утіхи володін-ня, то й гордість за ту силу була більше в пошані, аніж нице величання майном, властиве пізнішій млявій добі. Але в ті часи бути гарною людиною й належати до гарного роду означало майже те саме, бо син, хоч би з якого боку до цього підходити, більше, ніж у нас, навчався від батька доброчесності й мужності та успадковував від нього ці риси, і взагалі весь рід за будь-яких обставин підтри-39мував гарну людину. Отже, скоро стало звичним правило: хто не з нами і не з на-ших, той не дорівнює нам! Чужинець гірший за нас, він варвар. У цьому розумінні слово «варвар» було виявом зневаги: чужинець і одночасно людина нижчого походження, що не дорівнює нам розумом, чи мужністю, чи що там ще шанували в давні часи.Правда, як слушно зауважує один англієць, коли йдеться лише про користь і про безпеку майна, то це ще не дає підстав для ненависті - ми мали б тихо радіти, що сусід не такий хоробрий, як ми. Тільки тому, що ця думка є лише думкою, і думкою обох сторін, які мають однакове родове почуття і однаково оцінюють одна одну, лунає заклик до війни. Це вже питання честі; воно будить гордість і мужність цілого роду - і з обох боків герої та патріоти! А оскільки причина війни стосується кожного, і кожен може зрозуміти і відчути її, то національна ненависть увінчується в ненастанних, запеклих війнах, і тоді виникає синонім до того першого гасла: хто не зі мною, той проти мене. Варвар і зненавиджений! Чужинець, ворог! Як казали у сиву давнину римляни: hostis*Безпосередньо за цим настав новий етап: цілковитий поділ і відокремлення. Хто хотів би мати щось спільне з таким ворогом, нікчемним варваром, що не знав родинних звичаїв, не пам’ятав свого походження, а найгірше знав мову. А мова ж, власне, була ос-новною прикметою роду, тим, що пов’язувало сім’ю, знаряддям суду, героїчною піснею про звитяги батьків і їхнім голосом із могил. Отже, вона не могла бути однакова, і, таким чином, те саме родинне почуття, що колись було створило мову, ставши національною ненавистю, часто спричинювало відмінність, цілковиту відмінність мови. Він варвар, він говорить чужою мовою - ще один, такий звичайний, синонім.Хоч якою перекрученою здається етимологія цих слів, а проте історія всіх малих народів і мов переконливо доводить, що вона правдива; ступені цієї етимології також є тільки абстракціями, а не поділами в історії. Усі такі близькі носії різних мов є ршночасно найзапеклішими, найнепри-миреннкпими ворогами, і якраз не з хижості та зажерливості, бо вони здебільшого не грабують, а лише вбивають, руйнують і приносять жертви тіням своїх батьків. Тіні батьків є божищами і єдиними невидимими рушіями всієї тієї кривавої епопеї, як у Осіанових піснях2’. Це вони будять зі сну і збадьорюють провідника і їм він служить, недосипаючи ночей; це їхні імена провідникові сподвижники називають у прися-гах і піснях; це ними освячують катування полонених, і, навпаки, вони підтримують на силі катованих у їхніх передсмертних співах. Отже, увічнена родова ненависть* Ворог (латин.).40є причиною їхніх воєн, їхнього такого ревнивого поділу на народи, які часто ледве чи дорівнюють бодай родам, і, дуже ймовірно, також причиною цілковитої відмінності їхніх звичаїв і мов.Східна пам’ятка про поділ мов (яку я тут розглядаю лише як поетичний фрагмент до стародавньої, на рівні археології, історії народів) дуже поетичною розповіддю підтвер-джує те, що підтверджують своїм прикладом так багато націй усіх частин світу. Мови змі-нюються не поступово, через міграцію, як пояснює філософ; народи об’єдналися, каже та поема, на велику справу; потім голови їм затуманило, зчинився заколот, усі заговорили рі-зними мовами, кинули працю й поділилися, - що то було, як не раптовий спалах злості і чвар, до яких така велика справа дає вдосталь підстав? Може, там прокинувся з якогось дріб’язкового приводу ображений родовий дух; зв’язок розпався, наміри зійшли нанівець, іскра розбрату спалахнула полум’ям, вони розбіглися, і це відбулося набагато швидше, аніж об’єднання задля задуманої спільної справи: вони порушили спільність свого похо-дження, поділили свою мову. Так постали різні народи, і відтоді, каже пізніше повідом-лення, ті руїни називають мішаниною народівіТой, хто знає душу східних країн із їхніх дуже часто затемнених способів вислову і чудових епічних розповідей (я тут не хочу оминати задля теології розповіді вищого при-значення), мабуть, не заперечить емпірично виснуваної головної тези: що причиною ви-никнення такої кількості мов стали розбіжності в поглядах на велику спільну мету, а не тільки міграція народів.Це свідчення з Близького Сходу (на яке я, до того ж, хотів послатися лише як на поетичний твір) ставить, як бачимо, під сумнів те, що велика кількість мов не може бути доказом проти природного й людського елемента в розвитку мови. Подекуди через земле-труси можуть, звичайно, поставати гори; та хіба з самого цього випливає, що ціла Земля з горами, річками та морями могла отримати свою форму з води? Тож, певна річ, саме тому на етимологів та етнографів накладено обов’язок бути обережними, щоб вони не надто деспотично виводили походження мов з їхньої несхожості. Племена можуть бути дуже близько споріднені, а проте мати підстави придушувати ту спорідненість зброєю. Дух та-ких малих народів дає для цього досить підстав.IIТак само, як людський рід, мабуть, створив прогресивну цілість від41початку до розбудованого господарства, він створив і всі мови, а з ними і всю лан-ку освіти.Помітно дивний, характерний задум, що керує людиною: її душа звикла те, що во-на бачить, завжди ставити в ряд із тим, що вона бачила, а отже, обмірковуючи його, вибу-довувати прогресивну сукупність усіх станів життя - а разом із цим удосконалювати мо-ву.Помітно дивний, характерний задум, що керує одним людським родом: завдяки тому, що батьки і діти набувають усе нових знань, рід стає одним цілим, а отже, кожного його члена сама природа впихає між двох інших, щоб сприймати їхній досвід та передава-ти їм свій, - і через це вдосконалюється мова.Цей дивний задум поширюється також на все людство, і через це відбувається вдо-сконалення у вищому розумінні, що випливає просто з тих двох попередніх шляхів удоско-налення.Кожен індивід є людиною, а тому він подумки оглядає свій пройдений шлях у жит-ті. Кожен індивід є сином або дочкою, кожен навчався, щоб здобути освіту, а тому завжди зарані отримував частку зі скарбниці думок своїх предків і по-своєму передавав їх далі - отже, з певного погляду немає жодної думки, жодного винаходу, жодного вдосконалення, якого б не передавали далі, майже до нескінченності. Так само як я не можу нічого вчини-ти й нічого думати, що, природно, не подіяло б на всю неосяжність мого буття, так ані я, ані будь-яке інше створіння мого виду також не може не діяти разом із кожним іншим створінням на весь вид і на все тривання цілого виду. Кожне здіймає більшу чи меншу хвилю, кожне змінює стан окремої душі, а разом із тим сукупність цих станів, кожне зав-ше діє на іншого, а також міняє щось у ньому - перша думка в першій людській душі по-в’язана з останньою думкою в останній людській душі.Якби людині мова була така властива від народження, як бджолам уміння будувати стільники на мед, то ця найбільша, найвеличні-ша будівля враз розсипалася б у друзкиї Кожен прихопив би собі у світ трохи мови, але ж приносити-у-світ для розуму означає не що інше, як негайно винайти її собі - яка сумна доля чекала б кожну людину! Кожен вина-ходить свої рудименти, помирає з ними й забирає їх у могилу, як бджола своє мистецтво будування; приходить нащадок, мордується над тими самими завданнями, досягає таких самих чи інших успіхів, помирає - і так триває без кінця-краю. Як бачимо, задум, що го-диться для тварин, які нічого не винаходять, не може годитися для істот, що мусять вина-ходити, або він стає бездумним задумом! Якщо кожен винаходить тільки для себе, то мар-ні зусилля подвоюються без кінця, а розум-винахідник утрачає свою найкращу здатність - рости.42Нащо мені було б тихо стояти десь у ряду, дотримуючись того задуму, не приєдна-тися й собі до спільної мови? Я з’явився на світ, щоб відразу ж піти в науку до своєї роди-ни, як і мій батько, і перший син першого предка, і так само як я поширюю свої думки се-ред тих, хто мене оточує, і серед своїх наступників, поширював їх і мій батько, і його перший предок, і перший з усіх предків. Ряд продовжується, і тільки один, перший у ньому, стояв тихо: ми ж усі - його сини, від нього починається рід, навчання, мова. Він почав ви-находити, ми всі йшли його слідами -винаходили, творили і псували. Жодна думка в люд-ській душі не пропала; але й ніколи вдосконалення роду не стало враз останнім, як у тва-рин: внаслідок загального розвитку економіки воно ніколи не припинялося, завжди було в поступі; немає нічого винайденого назавжди, як побудова стільників, а все перебуває в процесі постійного винайдення, в процесі дії, у прагненні до ще більшого вдосконалення. З цього погляду - яка ж велика стане мова! Скарбниця людської думки, до якої кожен по-своєму щось дає! Сума діяльності всіх людських душ.У загальному цей закон природи очевидний: мова виникає і розвивається разом із родом людським; у цьому законі я перераховую тільки основні види її розвитку, що мають різні виміри.І. Хоч кожна людина має всі ті здібності, що й цілий рід, а кожна нація - ті, що всі нації, все ж таки правда й те, що громада винаходить більше, ніж одна людина, а цілий рід людський більше, ніж окремий народ; і залежить це не просто від кількості голів, а від ба-гато ширших і тісніших зв’язків. Можна було б подумати, що, наприклад, усамітнена лю-дина без нагальних потреб, із добре влаштованим побутом більше додає свого до мови, що дозвілля спонукає її випробовувати свою духовну потугу, а отже, весь час придумувати щось нове і т. д.; звичайно ж, виходить навпаки. Без товариства вона завжди так чи інакше дичавітиме і швидко ослабне в бездіяльності, якщо тільки не зверне свою увагу на задово-лення найнеобхідніших потреб. Вона завжди як та квітка, що, відірвана від свого кореня, зламана від свого стебла, лежить і в’яне. Введіть її в товариство, накиньте їй багато по-треб, і вона дбатиме про себе та про інших! Можна подумати, що через цей новий тягар вона не матиме волі для прагнення піднятися вгору, а через новий клопіт не матиме вже часу винаходити, - якраз навпаки. Задоволення потреб вимагає від неї зусиль, клопіт про-буджує в неї енергію, її душа, не маючи часу на відпочинок, постійно перебуває в русі; вона тим більше зробить, чим більшим дивом буде вже саме те, що вона робить це. Отже, подальший розвиток мови від окремої людини до члена родини відбувається тоді, коли між ними вже існують дуже тісні стосунки. Не рахуючи всього іншого,43як же мало винайшов би самітник на своєму відлюдному острові, хай би то навіть був філософ мови! І наскільки більшим і вагомішим був доробок прабатька, члена родини: отже, природа вибрала цей шлях удосконалення мови.II. Гадають, що окреме, замкнене плем’я у спокої і на дозвіллі може дужче вдоско-налити свою мову, ніж бувши розсіяним, провадячи війну з іншим плем’ям і т. д.; анітро-хи. Чим більше воно буде звернене проти інших, тим стане згуртованіше, дужче тримати-меться свого коріння, складатиме пісні про діла своїх предків, робитиме їх своїми гасла-ми, вічними пам’ятками, з тим більшим патріотичним почуттям, у тим більшій чистоті зберігатиме цю пам’ятку мови, - і тим інтенсивніше відбуватиметься вдосконалення мо-ви як говірки предків - тому природа вибрала цей шлях удосконалення мови.III. Але з часом це плем’я, вирісши в невелику націю, осідає на своєму терені. Воно має певне коло потреб, а також мову, що обслуговує ті потреби. Далі воно не йде, як ми бачимо в усіх малих, так званих варварських націях. Відгороджене зі своїми потребами від інших народів, воно може сторіччями перебувати в дивовижному невігластві, як ті острови, що не знають вогню, і так багато інших народів, зовсім темних у мистецтві механі-ки. Наче ті люди сліпі й не бачать, що перед ними лежить. А тому інші народи кажуть на таких, що вони дурні варвари, не гідні називатися людьми; а ми ж усі не дуже й давно бу-ли такими самими варварами і свої знання отримували тільки від інших народів. І тому так багато філософів кричать, що їхню дурість годі збагнути, а проте, порівнявши їхній спосіб ведення господарства в цілому з нашим, її збагнути легше, ніж будь-що!Тут природа з’єднала ще одну ланку: народ передає свій духовний набуток іншому народові. Так у великому поступі націй набувають вищого рівня мистецтва, науки, куль-тура і мова - це найкращий спосіб удосконалення їх, який вибрала природа.Ми, німці, ще спокійно жили б собі у своїх лісах, як американці, або навпаки, про-вадили б там запеклі війни і були б героями, якби на нас так близько не накочувалися хви-лі чужої культури і навально впродовж цілих сторіч не змушували нас уживати заходів. Так римлянин узяв свою культуру з Греції, грек отримав кельтську; граматика греків змогла стати краща за близькосхідну, бо вона була дочірня, римська граматика дужче перейня-та філософським духом, ніж грецька; французька -дужче, ніж римська, - хіба карлик на плечах у велетня не вищий завжди за самого велетня?Тепер зразу видно, яка це омана - доводити, що мова походить від44Бога, бо в ній є лад і краса. Лад і краса в ній є, але коли, як і звідки вони взялися? Чи ця мова, якою так захоплюються, - первісна мова, чи вже дитина цілого ряду сторіч і багатьох націй? Гляньмо: над цією великою будівлею працювали нації, частини світу й епохи, і тому та бідна хижа не може бути початком будівельного мистецтва? Тому треба, щоб людей зразу вчив будувати такий палац Бог, бо люди самі його не могли б збудувати, - який висновок! І взагалі, який висновок: я не зовсім розумію, нащо цей великий міст між двома горами - отже, його побудував диявол! Треба бути неабияким сміливцем або неві-гласом, щоб заперечувати, що мова протягом усіх епох, усіх суспільних змін розвивається разом із розвитком роду людського: про це свідчить історія і поезія, ораторське мистецтво і граматика, ба навіть якщо не все це, то розум. Отже, вона вічно вдосконалювалася так, і ніколи не було початку її вдосконалення, бо мову завжди вдосконалювали люди; таким чином, розум не міг розвиватися без неї, а вона без розуму, - і раптом її початок інакший? І то інакший без сенсу і причин, як ми вже показали спочатку? В усіх випадках гіпотеза божистого походження мови - безглуздя в гарній оболонці!..Гіпотеза про вище походження мови нічого не дає, навпаки, вона дуже шкідлива. Вона перекреслює всю діяльність людської душі, нічого не пояснює і робить усе, психоло-гію і всі науки, нез’ясовними, - бо ж виходить, що людина разом із мовою отримала всі зародки знань від Бога? Отже, не отримала нічого з людської душі? Отже, початок усіх мистецтв, науки і знання завжди незбагненний? Теза про людське походження мови не ступить кроку без того, щоб не озирнутися на всі боки, шукаючи доказів, без ґрунтовних пояснень, узятих з усіх галузей філософії та з усіх категорій і способів вислову мови. Де-які з них автор навів тут і може навести їх безліч.Який би він був радий, коли б цією статтею витіснив гіпотезу, що, хоч би з якого боку на неї поглянути, тільки зводить на манівці людський дух та принижує його, і то вже віддавна. Саме тому він переступив через заборону академії і не подав жодної гіпотези: бо що б то було, якби одна гіпотеза врівноважувала іншу? І як звичайно трактують те, що має форму гіпотези, - як філософський роман Руссо, Кондильяка та інших? Він волів зібрати переконливі відомості про душу людини, про організацію людського життя, будову всіх давніх та примітивних мов і про весь побут людського роду й довести свою тезу, як мож-на довести найочевиднішу філософську правду. Отже, він сподівається, що, не послухавшись академії, досягне більшого, аніж досяг би, послухавши її.ЙОГАН Ґ. ФІХТЕЩО ТАКЕ НАРОД У ВИЩОМУ РОЗУМІННІ ЦЬОГО СЛО-ВА І ЩО ТАКЕ ЛЮБОВ ДО БАТЬКІВЩИНИЧотири останні промови відповіли на питання: хто такі німці на відміну від інших народів германського походження? Доказ, який треба вивести з усього цього на підтвер-дження цілого нашого дослідження, буде остаточний, коли ми ще й відповімо на питання: що таке народ? Це останнє питання подібне, - так само як подібна й відповідь на нього, - до іншого, яке часто ставлять і на яке дуже по-різному відповідають, а саме: що таке лю-бов до батьківщини чи, правильніше було б сказати, що таке любов окремої людини до своєї нації?Якщо ми досі провадили своє дослідження правильно, то нам має стати ясно, що тільки первинний німець, а не закореніла в путах свавільних приписів людина, дійсно на-лежить до народу й має право покладатися на нього і що тільки він здатний на справжню й розважну любов до своєї нації.Щоб прокласти шлях до відповіді на це питання, ми обміркуємо спостереження, яке, на перший погляд, не має жодного стосунку до сказаного досі.Релігія, як ми вже зауважили в нашій третій промові, може перенести людину, спо-внену віри, понад усі часи й понад теперішнє, чуттєве існування, не завдавши, проте, ані найменшої шкоди правдивості, моральності і святості її життя. Завше можна - також і то-ді, коли ми твердо переконані, що вся наша діяльність у цьому світі не залишить після се-бе ні найменшого сліду й не дасть ніякого плоду, ба навіть коли певні, що божисте обер-нули навпаки, зробили його знаряддям зла й використовують для ще більшого розбещення люду, - завше можна, кажу, продовжувати ту діяльність, аби тільки підтримувати божисте життя, яке спалахнуло в нас, і з огляду на вищий лад речей у майбутньому світі, де ніщо з того, що сталося з Божої ласки, не пропаде намарне. Так, наприклад, віра в небо апостолів і взагалі перших християн уже за життя цілковито відвертала їх від землі, і вони зовсім відмовлялися від таких прина-лежних їй справ як держава, земна вітчизна і нація, навіть не звертали на46все це ніякої уваги. І хоч яке це можливе і хоч як легко й радісно пристає на це ві-ра, визнаючи, якщо вже така непохитна воля Божа, що ми не повинні мати земної вітчизни і мусимо бути в цьому світі лише упослідженими слугами, а все ж таки це не природний стан і не правило світового поступу, а рідкісний виняток; а ще це дуже викривлене трак-тування релігії, яке, між іншим, дуже часто трапляється в християнстві, коли воно відразу ж, незважаючи на обставини, проголошує цю відмову від усього, що стосується держави й нації, справжньою релігійною настановою. В такому становищі, якщо ця настанова спра-вжня й щира, а не навіяна релігійною мрійливістю, земне життя втрачає всю свою самодо-статність і стає тільки сходинкою до справжнього життя та важкою пробою, яку витри-мують лише з покори й відданості Божій волі, і тоді правда те, що безсмертні духи, як ба-гато хто уявляє собі, тільки за кару опинилися в земних тілах, наче у в’язниці. За норма-льного стану речей, навпаки, земне життя саме повинне бути справжнім життям, якому можна радіти і яким - звичайно, в очікуванні вищого життя - можна з вдячністю втішатися; і хоч релігія справді є втіхою для невільника, протизаконно позбавленого волі, все ж таки релігійність насамперед полягає в тому, що вона спонукає виступати проти невільни-цтва і, наскільки це можливе, не дати звести значення релігії до самої лише втіхи для неві-льника. Тиранові, мабуть, випадає проповідувати релігійну покору й відсилати на небо тих, кому він не хоче дати бодай найменшого місця на землі; ми ж повинні не квапитись переймати такий погляд на релігію, а, якщо зможемо, не дати нікому обернути землю на пекло, щоб викликати ще більшу тугу за небом.Усім хочеться знайти небо вже на цій землі, наповнити вічним свої будні, прище-пити й виплекати навіть у минущому неминуще, і то не тільки у незбагненний спосіб по-єднуючи з вічністю нездоланну для смертних очей прірву, а навіть у спосіб, видимий для самого смертного ока, - і це природний потяг людини, що йому може стати на заваді хіба якесь лихо.Дозволю собі почати з відомого всім прикладу. Яка людина шляхетного напряму думок не хоче у своїх дітях і знову в дітях тих дітей повторити своє життя по-новому, краще й бездоганніше, коли вона вже давно помре; уберегти від смерті той дух і розум, ту мораль, які за її життя, мабуть, відлякували все спотворене й зіпсоване, - уберегти, додаючи сили чесності, розворушуючи млявість, підіймаючи на дусі зневіру, - і прищепити їх у душі нащадкам як найкращу свою спадщину для потомства, щоб і воно передало її ко-лись далі ще поліпшеною і побільшеною? Яка людина шляхетного напряму думок не ба-жає чином або думкою посіяти добре зерно в нескінченну, безперервну низку поколінь сво-47го роду, дати їм щось нове, чого досі не було, що лишиться в часі і стане невичерп-ним джерелом нових творінь, оплатити своє місце на землі й дарований їй короткий від-тинок часу чимось таким, що існуватиме на ній вічно; отже, вона, як саме ця людина, хай навіть і не названа в історії, - бо прагнення посмертної слави є ницою пихою, - усе-таки буде свідома того, віритиме в те, що лишила видиме свідчення свого перебування в цьому світі? Яка людина шляхетного напряму думок не хоче цього? -казав я; але ж світ треба трактувати і влаштовувати згідно з потребами людей тільки такого напряму думок, бо во-ни є взірцем того, якими мають бути всі, і тільки задля них узагалі існує світ. Вони - його ядро, і ті, що думають інакше, як частина цього минущого світу також існують тільки зад-ля них, а отже, поки думають, мусять орієнтуватися на них до тієї хвилини, коли стануть такі, як вони.Ну, а що ж може стати запорукою цих завдань і цієї віри шляхетної людини у віч-ність і неминущість її діла? Звичайно, тільки такий лад речей, який вона може визнати ві-чним через його самодостатність і здатним прийняти в себе вічне. А таким ладом є - що-правда, її неможливо укласти в якесь поняття, але вона таки існує - особлива духовна при-рода людського оточення, з якого та людина вийшла сама з усіма своїми думками і діями та зі своєю вірою у вічність сподіяного, народ, із якого вона походить, серед якого сфор-мувалася і стала тим, чим вона є. Бо хоч безперечно правда, що діло тієї людини, коли во-на справедливо претендує на вічність, - не просто наслідок духовного закону її нації і не зводиться до самого того наслідку, а є чимось більшим за нього, оскільки випливає безпо-середньо з первинного, божистого життя, - то так само правда, що те більше від самого початку, ще тільки набираючи рис видимого явища, підпорядковувалося тому особливому духовному законові й лише відповідно з ним набувало свого чуттєвого виразу. Тому са-мому природному законові підлягатимуть, доки існує цей народ, і всі подальші вияви бо-жистого в ньому, і за цим законом вони набиратимуть форми. Але внаслідок того, що й та шляхетна людина була тут присутня і так діяла, сам цей закон і далі є визначальним, а її діяльність стала його тривалою складовою часткою. Так само і все, що діятиметься потім, повинне буде підпорядковуватися тому законові й долучатись до нього. Отже, та людина певна, що її досягнення і вдосконалення лишаються в її народі, доки він існує, і стануть тривалою основою, що визначатиме весь його подальший розвиток.Таким чином, це і є народ у вищому значенні цього слова, як його бачить духовно багатий світ: сукупність людей, які живуть разом у суспільстві й ненастанно відтворюють себе природно й духовно, а вся ця48сукупність улягає особливому законові розвитку божистого в ній. Сполучним еле-ментом у цьому особливому законі є те, що у вічному світі, а саме тому і в минущому, ця маса з’єднується в природну, виповнену собою цілість. <...> Той закон чітко визначає і ос-таточно окреслює те, що отримало назву національного характеру народу; то закон розви-тку первинного і божистого. З цього останнього випливає, що люди, які <...> зовсім не ві-рять у первинне та його подальший розвиток, а вірять тільки у вічний плин позірного життя і які через ту свою віру не вважають себе народом у вищому розумінні цього слова - та й справді не є таким народом, - так само не зможуть мати національного характеру.Віра шляхетної людини у вічне тривання наслідків своєї діяльності також і на цій землі ґрунтується відповідно на її сподіванні вічного тривання народу, з якого вона вийш-ла, та його своєрідності за його внутрішнім законом, - без домішки чогось чужого, не при-належного до цілості того закону, що могло б його зіпсувати. Ця своєрідність -те вічне, якому шляхетна людина довіряє свою власну вічність і вічність своєї діяльності, вічний лад речей, до якого вона зараховує свою вічність; вона має прагнути тривалості того ладу, бо тільки він визволяє в ній силу, завдяки якій її коротке життя в цьому світі подовжуєть-ся і стає тривалим. її віра і прагнення плекати неминуще, її розуміння свого власного жит-тя як вічного - ось та нитка, що насамперед найтісніше пов’язує її націю, а через неї і все людство з нею самою, а її серце робить завше чутливим до всіх його потреб. Така її любов до свого народу, який вона найперше шанує, довіряє йому, тішиться ним, пишається тим, що з нього походить. Це в тій людині виявилося божисте, і первинне склало йому ціну, зробивши його своїм захистком, безпосереднім знаряддям свого поширення у світі; потім божисте вийшло з неї назовні, і вона почала служити йому чином і ділом, жертвуючи со-бою задля нього. Життю як просто життю, як продовженню мінливого існування шляхет-на людина й так не надавала ваги, воно було для неї бажане лише як джерело тривалого; але тільки це тривале обіцяє їй подальше самостійне тривання її нації; така людина має бути готова навіть померти, щоб порятувати націю, щоб нація жила і вона сама прожила в ній те єдине життя, яке їй хотілося б прожити.Так воно є. Любов, якщо вона справжня любов, а не тільки короткочасна жага, ні-коли не тулиться до минущого, вона прокидається, спалахує і набуває спокійної форми у вічному. Навіть саму себе людина може любити лише тоді, коли трактує себе як вічну іс-тоту; інакше вона не здатна ані поважати, ані схвально оцінювати себе. Ще менше може вона любити щось поза собою, хіба що прийме його як частку у вічність своєї віри49та своєї душі й долучить її до неї. Той, хто не бачить у собі самому насамперед віч-ної істоти, взагалі не здатен любити й не може також любити батьківщини, бо її не існує для нього. Коли ж хтось бачить як вічне своє невидиме життя, а не якраз те, що видиме, то він, звичайно, може мати своє небо, а в ньому свою батьківщину, але не має її тут, на зем-лі, бо бачить і її тільки в образі вічності, а саме видимої, відчутної вічності, і ще й тому не здатен любити її. Можна лише пожаліти того, хто не успадкував від своїх попередників такої батьківщини; той же, хто успадкував її, в чиїй душі небо й земля, невидиме й видиме зливаються одне з одним, аж так утворюючи справжнє і досконале небо, бореться до останньої краплі крові за те, аби той цінний спадок неушкодженим передати Нащадкам.Так було віддавна, хоч про це віддавна не мовилося так узагальнено й чітко. Що запалювало шляхетних людей з-поміж римлян, переконання і напрям думок яких живуть іще серед нас, подих яких іще чути з їхніх пам’яток, на зусилля й жертви, на страждання і витримку задля батьківщини? Вони самі казали про це часто й виразно. Вони непохитно вірили у вічне тривання свого Риму і мали тверду надію, що й самі з плином часу вічно триватимуть у тій вічності. їхня віра була настільки обґрунтована, а вони - певне, й самі це добре усвідомлюючи - настільки опановані нею, що вона їх не зрадила. Те, що було спра-вді вічне в їхньому вічному Римі, живе донині, а разом із ним живуть серед нас вони, і в наслідках свого впливу те вічне перетриває всі часи.Народ і батьківщина в цьому розумінні як носій і запорука земної вічності і як те, що в цьому світі може бути вічним, виходить далеко поза державу у звичайному розумінні цього слова і поза суспільний лад, як його чітко і ясно визначено й за тим визначенням будовано й утримувано. Це визначення передбачає певне право, внутрішній спокій, а та-кож можливість для кожного старанною працею забезпечувати собі утримання і продов-ження свого фізичного існування, поки на те буде Божа ласка. Усе це - тільки засіб, умова й кістяк того, чого, власне, прагне любов до батьківщини: розквіту у світі вічного й божи-стого, яке стає все чистішим, досконалішим і бездоганнішим у нескінченному русі вперед. Саме тому любов до батьківщини має навіть керувати державою як безперечно найвища, остання й незалежна інстанція, насамперед обмежуючи її у виборі законів для досягнення основної мети держави - внутрішнього спокою. Звичайно, для досягнення цієї мети при-родна воля окремих одиниць має бути в різний спосіб обмежена; і коли б не існувало жод-них інших міркувань і жодної іншої мети, пов’язаної з ними, а тільки ця, добре було б на-класти на ті окремі одиниці всі можливі обмеження, всі їхні50поривання підпорядкувати однаковому правилу і тримати їх під постійним нагля-дом. Навіть якби така суворість не була необхідна, то принаймні вона не зашкодила б для досягнення цієї єдиної мети. Тільки вищі міркування людського роду і окремих народів розширюють ці обмежені розрахунки. Воля, також і в проявах зовнішнього життя, є тим ґрунтом, на якому проростає вища освіта; законодавство, яке пильнує його, залишає йому якомога ширше поле діяльності, навіть під загрозою, що це ледь понизить рівень спокою в державі, а врядувати в ній стане трохи важче і складніше.Пояснимо це на прикладі. Бувало, що якимось націям казали, буцімто вони не по-требують стільки свободи, як декотрі інші нації. Ці слова могли навіть бути сказані делі-катно і обачно, хоч, власне, малося на думці, що ті нації не дали б собі ради з їхньою ве-ликою волею і лише суворі заходи можуть запобігти виникненню внутрішніх чвар. Але якщо ці слова сприйнято так, як їх сказано, то вони правдиві за умови, що така нація ціл-ком нездатна до керівного життя і позбавлена потягу до нього. Така нація, коли можлива була б нація, в якій навіть жменька шляхетних людей не становила б винятку із загального правила, справді не потребувала б ніякої свободи, яка є тільки там, де існує вища мета, що стоїть понад державою; вона потребувала б лише, щоб окремі одиниці мирно співіснували одна з одною і щоб цілість могла стати добрим засобом для досягнення мети, яку визна-чають лише в довільний спосіб і яка лежить поза нею. Мабуть, ми лишимо відкритим пи-тання, чи таке можна справді сказати про якусь націю; певне тільки те, що первинний народ потребує волі, що вона є запорукою його ревного збереження своєї первинності і що в своєму триванні він може без загрози для себе витримати все більший тягар тієї волі. І це перший приклад на доказ того, що любов до батьківщини має керувати навіть державою.Тоді вона повинна бути тим чинником, який керує державою в тому розумінні, що визначає їй вищу, ніж звичайна, мету, яка полягає в забезпеченні внутрішнього спокою, власності, примирливої до чужих думок волі, життя та добробуту всіх громадян. Тільки для цієї вищої мети - і ні для жодної іншої - держава утримує збройні сили. Якщо заходить мова про застосування їх, коли йдеться про те, щоб поставити на карту все інше, про що держава має дбати і що вкладається в такі поняття як власність, особиста свобода, життя і добробут, ба навіть саме подальше існування держави, - то остаточно вирішувати долю таких речей, відповідаючи за це перед самим Богом, ніколи не можна, чітко не уявляючи собі наперед якогось певного способу здійснити свій задум: аж тоді біля керма держави прокидається справді первинне життя, пражиття, а та-51кож з’являються правдиві, величні, як Бог, права врядування, що задля вищого життя ладні ризикувати нижчим. У збереженні успадкованого ладу, прав, добробуту гро-мадян немає справжнього життя і первісної сили ухвал. Усе це створили обставини й умо-ви, а може, також давно померлий законодавець; наступні сторіччя слухняно йдуть обра-ною дорогою і, таким чином, насправді не живуть своїм власним громадським життям, а тільки повторюють те, що вже було. У такі часи не потрібне справжнє врядування. Та ко-ли цьому рівномірному процесові починає загрожувати небезпека, що змушує розв’язува-ти нові завдання, які досі ніколи не виникали, то з’являється потреба в житті, що живе са-ме собою. Який сильний духом має бути тоді той, хто в таких випадках зважується взяти у свої руки кермо влади, хто може твердо і впевнено ухвалювати, що треба зробити, хто має безсумнівне право від кожного, кого зустріне, хоче той того чи ні, владно вимагати вико-нання найтяжчого обов’язку, а того, хто опирається, змусити, щоб він ризикував усім, на-віть своїм життям? Не може то бути дух спокійної міщанської любові до державного уст-рою і до його засад, а тільки невтоленний вогонь вищої любові до вітчизни, яка огортає націю, мов оболонка вічності, задля якої шляхетна людина радо жертвує собою, а нешля-хетна, що існує тільки задля тієї першої, мусить жертвувати собою. Це не та міщанська любов до ладу: ця ніколи, бувши при доброму розумі, не здатна на високу жертовність. Хоч би як там сталося, для неї завше знайдеться якийсь керманич, бо ніхто не урядує за-дарма. Навіть якщо новий керманич захоче запровадити рабство - а де ще існує рабство, як не там, де влада нехтує і гнобить особливості первинного народу, які в її очах не існують взагалі? - то, якщо тільки він уміє добре рахувати, рабство за його врядування виявиться цілком стерпним, бо з існування рабів, з того, скільки їх є, навіть із їхнього добробуту, можна мати користь. То за що ж тоді боротися? І тим, і тим ідеться насамперед про спо-кій, який вони ставлять понад усе. Тривала боротьба спокоєві тільки вадить. Тому вони вживуть усіх заходів, аби боротьба швидко скінчилася, підпорядкуються владі, підуть на поступки, - та й чому б вони мали діяти інакше? Адже їм ніколи не йшлося про щось бі-льше і вони ніколи не чекали від життя чогось більшого, ніж продовження звичного буття у стерпних умовах. Лише обітниця продовжити на небі їхнє тутешнє життя може надих-нути їх на смерть задля батьківщини.Так і було досі. Там, де не сиділи склавши руки, а справді урядували, де точилася тяжка боротьба, де здобували перемогу над запеклим опором, - там урядувала, боролася і перемагала та обітниця вічного життя. З вірою в ту обітницю боролися і згадувані раніше в цих промо-52вах німецькі протестанти. Хіба вони, наприклад, не знали, що і з давньою вірою можна було керувати народами та підтримувати серед них справедливий устрій і що, три-маючись тієї віри, можна було також забезпечити собі достатній рівень життя? Чому ж їх-ні князі ухвалили вчинити збройний опір і чому вони вчинили його, спираючись на ревну підтримку своїх народів? Тим, за що вони радо проливали свою кров, було небо і вічне спасіння. Хіба змогла б якась земна сила добутися до внутрішньої святості їхніх душ і знищити в них віру, яка, раз їм об’явившись, стала єдиним підґрунтям їхньої надії на спа-сіння? Вони ж бо боролися не за своє власне спасіння - воно вже було їм забезпечене, - а за спасіння своїх дітей, своїх іще не народжених онуків і всіх іще не народжених нащад-ків: і ті також мали бути виховані в тому самому вченні, яке здавалося їм єдиним, що зда-тне принести спасіння, також мали долучитись до святості, яка їм самим об’явилася; ворог загрожував лише цій надії - то задля неї, задля ладу, який має ще довго процвітати над їх-німи могилами, вони так радо проливали свою кров. Визнаємо, що вони самі себе добре не розуміли, що, бажаючи якось назвати найшляхетніше в собі, не вміли добирати слів і устами кривдили свої душі; радо визнаємо, що їхнє визнання віри було не єдиним і не ви-нятковим засобом прилучення після смерті до Неба; а все ж вічна правда те, що завдяки їхній самопожертві всі покоління, які жили після них, пізнали більше Неба по цей бік мо-гили, відважніше й радісніше споглядали на нього з землі і поривання їхнього духу були вільніші; і що так само, як ми, їхні нащадки, наслідками їхніх зусиль донині користуються й нащадки їхніх супротивників. Проваджені цією вірою, наші найстарші спільні предки, корінний народ нової культури, німці, яких римляни називали германцями, мужньо опи-ралися натискові світової держави римлян. А хіба вони не бачили на власні очі більшого розквіту римських провінцій, що межували з ними, кращого, розкішнішого життя в них, а також удосталь законів, судів, різок на провинних і сокир? Хіба римляни не були достатньо схильні дозволити їм скористатися разом із ними всім тим добром? Хіба вони на при-кладі багатьох своїх володарів, які дали переконати себе, що боротьба проти таких добро-чинців людства - не що інше як бунт, не мали доволі доказів хваленої римської ласки, яка полягала в тому, що римляни обдаровували тих, хто скорився їм, королівськими титулами, високим становищем у своєму війську та римськими офірни-ми стрічками, а якщо краяни тих володарів проганяли їх, давали їм притулок і утримання у своїх селищах? Чи вони, може, не розуміли переваги римської культури, наприклад, кращої організації їхнього вій-ська, в якому навіть Арміній0 не гребував навчатися військового ремесла? Ні, їм не
53можна закинути, що вони чогось не розуміли чи щось нехтували. Нащадки тих ні-мців навіть засвоїли римську культуру, наскільки це було можливо, не втрачаючи своєї волі та своїх характерних рис. То задля чого ж вони протягом багатьох поколінь провади-ли такі криваві війни, що вибухали завше з такою самою силою? Один римський пись-менник уклав в уста їхніх керманичів такі слова: «А що ж їм ще залишалося робити, як не оборонити свою волю чи померти, поки вони не стали рабами?». Саме завдяки волі вони лишилися німцями, завдяки їй змогли далі самостійно, своїм розумом, за своїми споконві-чними звичаями залагоджувати свої справи і так само завдяки їй - досягти поступу в світі та передати ту самостійність у спадщину нащадкам; у їхніх очах усе те добро, яке їм про-понували римляни, було ознакою рабства, бо, прийнявши його, вони б мали стати не нім-цями, а чимось іншим, наполовину римлянами. Вони, певна річ, вважали, що краще поме-рти, ніж стати такими, і що справжній німець хоче жити лише на те, щоб бути й лишитися німцем та щоб виховати німцями своїх нащадків.Вони не всі загинули, не зазнали рабства, передали у спадок своїм дітям волю. Весь новий світ завдячує їхньому запеклому опорові те, що він тепер такий, як є. Якби римля-нам пощастило було поневолити їх та, за своїм звичаєм, викорінити як націю, весь пода-льший розвиток людства пішов би в іншому напрямку, хтозна, чи кращому. їм ми завдя-чуємо як найближчі спадкоємці їхньої землі, мови та світогляду тим, що ми й досі є нім-цями, що нас іще несе потік свідомості, самостійного життя; їм ми завдячуємо всім тим, чим відтоді були як нація, їм також - якщо не доживаємо тепер останніх своїх днів, а в наших жилах не висохла остання крапля успадкованої від них крові - будемо завдячувати тим, що з нами ще станеться в майбутньому. Навіть племена, що опинилися тепер поза межами нашої країни, наші далекі брати, завдячують їм своїм існуванням; коли наші спі-льні предки перемогли вічний Рим2>, жодного з цих народів ще не було: тоді, з цією пере-могою, була виборена також можливість їхньої майбутньої появи.Німці і всі інші народи їхніх поглядів у світовій історії перемогли тому, що їх на-дихало вічне: натхненні вічним завше й неодмінно перемагають тих, кому до нього бай-дуже. Перемогу здобуває не сила рук і не досконалість зброї, а сила духу. Той, хто ставить перед своєю жертовністю обмежену мету й не зважується ступити далі за якесь визначене місце, перестає опиратися, тільки-но йому в тому місці, яке ще анітрохи не похитнулося і якому нічого не бракує, починає загрожувати небезпека. Той же, хто не поставив собі жо-дної мети, але ризикує всім, і найдорожчим також, що може втратити на цьому світі, - життям, ніколи не припиняє54опору й перемагає, бо в його супротивника безперечно обмеженіша мета. Народ, здатний - хай навіть це стосується тільки його найвищих представників та керманичів - утвердити в собі образ духовного, самостійного світу і бути охопленим любов’ю до нього, як наші найдавніші предки, напевно переможе тих, хто був тільки знаряддям для понево-лення самостійних народів, як римське військо, бо той перший може втратити все, а ті другі лише дещо здобути. <...>Держава як саме лише керування звичним, мирним рухом уперед людського життя - не найважливіше в ньому, що існує саме собою; це лише засіб для досягнення вищої ме-ти: рівномірного поступу в розвитку чисто людського в тій нації. Лише образ того вічного розвитку, любов до нього повинні завше, і в спокійні часи також, провадити вищий нагляд над керівництвом державою, і коли самостійності народу загрожує небезпека, тільки вони можуть урятувати її <...>.ДЖУЗЕППЕ МАЦЦІНІОБОВ’ЯЗКИ ПЕРЕД КРАЇНОЮВаші першочергові обов’язки - першочергові за значенням - стосуються, як я вже казав, Людства. Насамперед ви люди, а потім вже громадяни або батьки. Якщо ви не обі-ймаєте своєю любов’ю усю людську родину, якщо всім серцем не вірите у її єдність, - яка є наслідком з’єдиненого єства Бога, - а також у братерство Народів, що їм призначено зро-бити це фактом, - якщо хоч де-небудь один з ваших побратимів стогне від болю, якщо хоч де-небудь людська гідність спаплюжена брехнею чи тиранією, а ви, - либонь, і в змозі, - та не кидаєтеся мерщій цьому нещасному на поміч або не почуваєтеся покликаним до борні, - хоч і в силі, - за мету звільнення усіх скривджених та гноблених, - тоді ви порушуєте закон життя або не розумієте релігії, яка зробить майбуття щасливим.Та що може кожен із вас, сам-один у своїх спромогах, зробити задля морального вдосконалення, задля поступу людства? Ви, либонь, можете час від часу оповити марно-слів’ям ваші переконання; ви можете, з якоїсь рідкісної нагоди, вчинити акт милосердя до брата, який родом не з вашої батьківщини, та не більше. Що ж, милосердя не є гаслом майбутньої віри. Гаслом майбутньої віри є об’єднання, братерська співпраця задля спіль-ної мети; і це такою ж мірою переважає милосердя, як праця багатьох, об’єднаних єдиним злагодженим зусиллям звести будівлю для проживання всього загалу, переважатиме ту, яка здійснюється під час зведення окремої халупи кожним для самого себе, й коли допо-мога одне одному полягає лише в обміні камінням, цеглою та розчином вапна. Але роз-межовані, як це має місце, мовою, прагненнями, звичаями й можливостями, ви не можете зважитися на цю спільну працю. Індивід надто слабкий, а Людство надміру всеосяжне. «Боже мій, - благає бретонський моряк, коли виходить у море, - оборони мене, мій кора-бель такий малий, а Твій океан такий великий!». І ця молитва відбиває, зрештою, становище кожного з вас, якщо не забезпечуються засоби необмеженого примноження ваших сил та спромоги діяти. Але ж Бог дав вам ці засоби, коли він дав вам Країну, коли як мудрий наглядач, що розподіляє різні56ділянки праці відповідно до здібностей трудівників, він поділив Людність нашої планети на різні групи й таким чином посіяв зерна націй. Лиходійні уряди спотворили Божий задум, що ви його у змозі розгледіти чітко означеним, - принаймні, це стосується Європи, - річищами великих рік, пасмами високих гір та іншими географічними умовами; вони спотворили його завоюваннями, жадобою і заздрістю до справедливого самоврядування інших; спотворили його настільки, що сьогодні, мабуть, немає жодної нації, за винятком Англії і Франції, чиї обриси відповідали б цьому задумові. Вони не визнавали й не визнають ніякої країни, а лишень свої родини, династії чи кастовий егоїзм. Та священ-ний задум неминуче збудеться. Природні розмежування, внутрішні самопливні прагнення народів заступлять довільні поділи, санкціоновані лиходійними урядами. Мапа Європи буде перероблена. На руїнах Країн Королів і привілейованих класів постануть Країни На-родів, визначені волевиявленням вільних людей. Між цими Країнами існуватиме гармонія й братерство. І тоді праця людства для загального поступу, задля відкриття й впроваджен-ня справжнього закону життя, праця, яка здійснюється в асоціації і розподіляється відпо-відно до місцевих можливостей, досягне щаблю мирного й прогресивного розвитку; тоді кожний із вас, - сильний через прихильні почуття й допомогу багатьох мільйонів людей, які говорять однією мовою, обдаровані однаковими прагненнями та виховані на однако-вих історичних традиціях, - може сподіватися принести користь усьому людству завдяки особистим зусиллям.Вас, хто народився в Італії, Бог наділив, ніби на відзнаку особливої прихильності, країною, найліпше окресленою у Європі. На інших землях, кордони яких позначені більш невиразно або пунктирно, можуть постати проблеми, вирішувані бодай одного дня мир-ним голосуванням, та які коштували й, можливо, іще коштуватимуть сліз і крові; на вашій же - ні. Навколо вас Бог протягнув величні кордони, що не викликають сумнівів; з одного боку, це найвищі в Європі гори, Альпи; з другого - це море, безмежне море. Візьміть мапу Європи й увіткніть вістря циркуля на півночі Італії, де Парма; інший кінець - до гирла Ва-ру, і проведіть півколо у напрямку до Альп; коли це півколо дійде кінця, то опиниться у гирлі Ізонцо й позначить кордон, який Бог відвів вам. Наскільки сягає цей кордон, гово-рять вашою мовою та її розуміють; поза ним у вас немає ніяких прав. Сицилія, Сардинія, Корсика та поміж ними менші острови, а також материкова Італія незаперечно належать вам. Груба сила спроможна на короткий час вибороти у вас ці кордони, але ж вони визнані з правіків, за мовчазною згодою народів; і той день, коли, піднімаючись в єдиному пориві на це останнє випробування, ви увіткнете на57кордонах ваш триколірний прапор, то вся Європа поспіль вітатиме новопосталу Італію і прийме її у спільноту націй. На це останнє випробування мають бути спрямовані усі ваші зусилля.Без Країни у вас немає ні імені, ні прикмет, ні голосу, ані прав чи доступу як братів до товариства народів. Ви байстрюки Людства. Солдати без знамена, ізраїльтяни серед націй, ви не здибаєте ані довіри, ані захисту; ніхто не стане вашим вірником. Не тіштеся надією на звільнення від несправедливих соціальних умов, якщо спочатку не завоюєте Країну для себе; де немає Країни, там немає і загальної згоди, на яку ви можете покласти-ся; усім заправляє егоїзм власного інтересу, і той, хто при владі, його береже, оскільки не існує спільної гарантії для інтересів загалу. Не відволікайтеся ідеєю поліпшення ваших матеріальних умов, поки спершу не вирішите національного питання. Ви на це не спро-можні. Ваші промислові асоціації та товариства взаємодопомоги корисні як засоби вихо-вання та самодисципліни; та як економічний чинник вони залишатимуться марними, до-поки Італія не буде вашою. Економічна проблема вимагає, першочергово і найбільше, зростання капіталу й виробництва; і поки ваша Країна розчленована на окремі фрагменти, - адже розмежовані бар’єрами звичок і всіляких надуманих труднощів, ви маєте доступ лише до обмежених ринків, - у вас немає надій на це збільшення. Не обманюйте себе, сьо-годні ви - не робітничий клас Італії; ви лише скалки цього класу; безсилі, не варті велико-го завдання, що ви його на себе берете. Ваша емансипація не матиме практичного започа-ткування, доки Національний Уряд, свідомий ознак часу, не сформулює, посівши у Римі, Декларацію Принципів як путівника італійського прогресу та не введе туди такі слова - «Праця священна і є джерелом добробуту Італії».Отож, не збивайтеся з пуття сподіваннями на матеріальний прогрес, які у вашому теперішньому становищі можуть бути лише ілюзіями. Тільки ваша Країна, розлога й бага-та Країна Італія, що простягається від Альп до найвіддаленіших меж Сицилії, може справ-дити ці сподівання. Ви не спроможні здобутися на свої права інакше, як схиляючись перед веліннями Обов’язку, Будьте гідними їх, і ви їх матимете! Браття мої, любіть вашу Країну. Наша Країна - це наш дім, дім, що його дав нам Бог, оселивши у ньому численну родину, яку ми любимо і яка любить нас та з якою у нас склався ближчий і безпосередніший зв’я-зок через почуття й думки, аніж з будь-ким іншим; родину, яка завдяки зосередженості у даній місцевості та гомогенній природі своїх складників, приречена на особливий різно-вид діяльності. Наша Країна - це поле застосування нашої праці; продукти нашої діяльно-сті повинні перетинати її межі заради блага усіх на землі; але засоби нашої праці, якими ми можемо58скористатися якнайкраще й найефективніше, знаходяться всередині її, і ми не мо-жемо їх відкинути, не виказуючи недовіри Божій меті і не применшуючи нашої власної сили. Докладаючи праці згідно зі справжніми принципами заради нашої Країни, ми пра-цюємо й на Людство; наша Країна є точкою опори важеля, яким ми маємо оволодіти для загального добра. Якщо ми від цього важеля відмовимося, то ризикуємо перетворитися на непотріб для нашої Країни й для Людства. Перед приєднанням до Націй, які складають Людство, ми повинні, далебі, існувати як Нація. Ніякого об’єднання не може бути, окрім як серед рівних; у вас же немає визнаного колективного буття.Людство - це велика армія, що рухається на завоювання невідомих земель, супроти могутніх і обережних ворогів. Народи - різноманітні полки й дивізії цієї армії. Кожному довірено свій пост; кожний має здійснити спеціальну операцію; і спільна перемога зале-жить від ретельності, з якою провадяться різні оперативні дії. Не порушуйте хід битви. Не кидайте знамено, яке дав вам Бог. Хоч би де ви перебували, хоч до якого народу закинули вас обставини, борітеся за свободу цього народу, якщо момент того вимагає; але борітеся як італійці, щоб кров, яку ви проллєте, удостоїлася честі й любові не тільки до вас, а й до вашої Країни. І нехай постійна думка у вашій душі буде про Італію, нехай усі вчинки у вашому житті будуть гідними її і нехай прапор, під яким ви шикуватиметеся на працю за-для Людства, належатиме Італії. Не кажіть «Я», а кажіть «Ми». Нехай кожен із вас буде уособленням вашої Країни і почувається відповідальним - та спонукає себе до цього - за своїх побра-тимів-співвітчизників; нехай кожен із вас навчається діяти таким чином, що в його особі люди поважатимуть і любитимуть його Країну.Ваша Країна єдина і неподільна. Подібно до того, як члени родини не можуть раді-ти за спільним столом, якщо хтось один із їхнього числа перебуває десь далеко, вирваний з атмосфери прихильності своїх побратимів, так і ви не матимете радості й спокою, допо-ки дещиця території, на якій говорять вашою мовою, відокремлена від Нації.Ваша Країна є знаком місії, яку дав вам Бог, аби ви її здійснили у складі людства. Для виконання цієї місії слід поєднати обдаровання й сили усіх її синів. Певна частка спі-льних обов’язків і прав належить кожному, хто на питання людей «Хто ти такий?» від-повідає «Я італієць». Ті обов’язки і ті права не можуть оприявнитися інакше, як завдяки одній-єдиній владі, що є наслідком вашого голосування. Отож, Країна повинна мати єди-ний уряд. Політики, які називають себе федералістами і які силкуються перетворити Іта-лію на братерство різних держав, розчленовують Країну, не розуміючи ідеї Єдності. Дер-жави, на які Італія поділе-59на сьогодні, не є витвором нашого власного народу; вони є вислідом амбіцій і роз-рахунків володарів чи іноземних завойовників і не слугують іншій меті, як улещати сла-волюбство місцевих аристократів, яким необхідне вужче поле діяльності, аніж велика Країна. Місто і Громада, а не Провінція або Держава - ось що ви - народ - створили, наді-лили красою й освятили своїми відданими почуттями, своїми радощами й печалями та своєю кров’ю. У Місті, у Громаді, де на вічному спочинку ваші батьки і де житимуть ваші діти, де ви виявляєте ваші здібності й реалізуєте ваші особисті права, ви проживаєте ваші життя як індивіди. Це ваше Місто, про яке кожен із вас може сказати те, що про своє ка-жуть венеціанці: «Венеція належить нам: це ми її створили». У вашому Місті ви потребуєте свободи, як у вашій Країні ви потребуєте об’єднання. Свобода Громади і Єдність Країни - отож, нехай це буде вашою вірою. Не промовляйте - Рим і Тоскана, Рим і Ломба-рдія, Рим і Сицилія; кажіть - Рим і Флоренція, Рим і Сієна, Рим і Легорн, і в такий спосіб щодо усіх Громад Італії. Рим для всього, що репрезентує італійське життя; ваша Громада-для всього, що репрезентує життя індивіда. Усі інші поділи неприродні і не потверджені нашою національною традицією.Країна є спільнотою вільних і рівних людей, зв’язаних поміж собою братерською злагодженістю праці заради єдиної мети. Ви повинні її створити і такою, бодай, підтриму-вати. Країна не є сукупністю, це об’єднання. Немає справжньої Країни без однакового для всіх права. Немає справжньої Країни, де уніфікованість цього права порушується існуванням каст, привілеїв і нерівності - де сили й здібності великої кількості індивідів притлум-лені й бездіяльні -де немає спільного принципу, прийнятного, визнаного й розробленого усіма поспіль. За такого стану речей не може бути ні Нації, ні Народу, а лише натовп, ви-падкове згромадження людей, яких одні обставини звели докупи, а інші розведуть. В ім’я любові до своєї Країни ви повинні без упину вести бій з існуванням будь-якого привілею, будь-якої нерівності на землі, яка вас породила. Законним є тільки один привілей - приві-лей Генія, коли Геній виявляє себе у братерському зв’язку із Доброчестям; але це приві-лей, утверджений Богом, а не людьми, і коли ви його визнаєте й наслідуєте його пориван-ня, то визнаєте вільно, за велінням свого розуму та згідно із власним вибором. Хоч би який привілей вимагав вашої підтримки, - зумовлений силою, спадковістю або ж правом, яке не розповсюджується на всю грома-. ду, - ви повинні з ним воювати й врешті-решт знищити. Ваша Країна -це ваша фортеця. На вершині її Бог, а Народ рівноправних - в ос-нові. Не приймайте іншої формули або іншого морального закону, якщо не хочете знесла-вити свою Країну й самих себе. Нехай другорядні закони для60поступового впорядкування вашого пробуття будуть прогресивним застосуванням цього верховного закону.Та для того, аби вони стали такими, необхідно, щоб усі поспіль зробили свій внесок у їхнє опрацювання. Закони, вироблені лише однією частиною громадян, ніколи не здатні - за самою природою речей - бути чимось іншим, аніж відбиттям думок, прагнень і бажань саме цієї частини; вони представляють не всю країну, а третю, четверту частку, клас, пев-ний регіон країни. Закон же повинен виражати спільне прагнення, опікуватися добром усіх, відлунювати биття серця нації. Отже, прямо чи опосередковано, нація доконче має бути законодавцем. Віддаючи цю місію невеликій групі людей, ви підмінюєте егоїзмом одного класу усю Країну, яка є поєднанням усіх класів.Країна - це не просто територія; окрема територія утворює лише її фундамент. Кра-їна - це ідея, яка здіймається на цьому фундаменті; це почуття любові, відчуття побратим-ства, яке гуртує докупи усіх синів цієї території. Допоки хоч один-однісінький із ваших братів залишиться не представленим своїм правом голосу у розбудові національного жит-тя -допоки хтось сам-один нидіє, ненавчений серед усіх навчених, - допоки хтось один-єдиний, що здатний і бажає працювати, животіє в злиднях за браком роботи, - ви не маєте Країни, якою вона повинна бути, Країною усіх і для всіх. Право голосу, освіта, праця - ось три головні підпори нації; не спочивайте, доки ваші руки їх не звели надійно. <...>Завдяки вашим зусиллям, урядування країни базуватиметься на шануванні принци-пів, а не ідолопоклонстві перед інтересами й можливостями. У Європі є країни, де Свобо-да священна у внутрішніх стосунках, але систематично порушується у зовнішніх; є наро-ди, які кажуть -Істина - це одне, вигода інше: теорія - одне, практика інше. Ці країни не-минуче спокутуватимуть свою провину у тривалій ізоляції, стані пригноблення й анархії. Але ж ви знаєте місію своєї Країни й підете іншим шляхом. Завдяки вам Італія матиме, - визнаючи лише єдиного Бога на небесах, - тільки одну істину, тільки одну віру, тільки од-не правило політичного життя у світі. На будівлі, величнішій ніж Капітолій чи Ватикан, ви поставите прапор Свободи й Об’єднання, що майорітиме на очах усіх націй, і ви ніколи його не спустите через терор деспотів або пожадливість до сьогоденних зваб. У вас буде хоробрість, доки є віра. На повний голос ви висловите світові, - а також тим, хто називає себе повелителями світу, - задум, що бринить глибоко у серці Італії. Ви ніколи не відшто-вхнете сестер-націй. Завдячуючи вам, життя Країни зростатиме у красі й силі, звільнене від рабських страхів та вагань і сумнівів; за фундамент тут правитиме народ, правилом стануть логічно виведені й дієво застосо-61вані наслідки із принципів, силою буде сила загалу, наслідком - поліпшення стано-вища для всіх, метою - виконання місії, яку поклав Бог. І тому, що ви будете готові поме-рти за Людство, життя вашої Країни стане безсмертним.ДЖУЗЕППЕ МАЦЦІНІЗВЕРНЕННЯ ДО ІТАЛІЙЦІВПерше число нашого видання виходить дев’ятого лютого1’. На його обкладинці за-головок «La Roma del Popolo»; внизу подані прізвища людей, які - хоч би яким був їхній інтелектуальний внесок - ніколи не зраджували ідеалів свого серця, попри ілюзії й споку-си земного успіху, попри усі страждання, вигнання та ув’язнення. Тому ж бо й нема необ-хідності розгортати перед нашими читачами програму. Кожен знає, хто ми такі. Наша програма - Республіканська Єдність Італії - бере свої початки понад третину сторіччя на-зад. Ми не замовчували її упродовж часів, коли народ збився зі шляху істинного у проти-лежний бік і потребував досвіду та звільнення від омани, аби утвердити істину; ми ніколи її не зрікалися. І сьогодні, більш ніж будь-коли у ній переконані завдяки досвідові остан-нього десятиріччя, ми знову піднімаємо у Римі прапор, який тут встановили сорок років тому. Наше видання - це волання італійської совісті, аби підтримати таку формулу націо-нального життя, яку вказали нам наша історична традиція й інстинкти нашого народу, та засудити увесь той дух пристосуванства й фальші, що зраджує її поцілунком або ж навми-сно відкидає. <...>Заголовок, який ми обрали, провіщає місію Риму у світі та історичну еволюцію, що кличе його поширити втретє серед націй євангеліє цивілізації, євангеліє тієї моральної єд-ності, яка на сьогодні зникла під час повільної смертельної агонії прадавньої віри. «Ця Єдність, якої усі благають, - писав я давно, у 1844 році, - може постати, італійці, - нехай там хто що робить, - лише із вашої країни, і тільки ви можете її написати на прапорі, яко-му призначено високо майоріти над тими двома міліарними стовпами, що позначають плин понад тридцяти сторіч світового буття - над Капітолієм і Ватиканом. Рим Цезарів приніс Єдність цивілізації, яка силою була нав’язана Європі. Рим Пап приніс Єдність ци-вілізації, яку священний Авторитет нав’язав більшій частині людського роду. Рим Народу принесе, - якщо ви, італійці, станете шляхетнішими, ніж зараз, - Єдність цивілізації Людс-тва, прийняту за вільною згодою націй». І ця віра, що63підтримувала наше життя під час найлютіших випробувань, усе ще з нами. Матері-алісти, які збивають нас з пуття, вбачають у Римі не більше як частинку італійської землі, населену певним числом мешканців, придатних на те, аби сплачувати податки й постачати озброєні ополчення. Ми ж дивимося на Рим, як на сповиток Нації, Священне Місто Італії, Історичний Центр, звідкіля, завдяки наперед визначеній місії, прийшло до Людей послання Італії, послання, яке спонукає до єдності і нашого почину у світі. Кілька місяців тому вони сумнівалися щодо необхідності мати Рим за столицю і опублікували у газетах дурну й злостиву фразу, що Рим належить римлянам. Для нас-бо, - Рим належав і нале-жить Італії, як Італія Риму. Країна і столиця, подібно як людський організм і розум, утво-рюють одне ціле, неподільну єдність. Із Риму повинно вийти, повинно пройняти Людство послання, яке виформувала спільна думка усієї Італії, послання, охрещене й освячене дво-ма попередніми світами. Без спільної віри, без розуміння ідеалу, який згуртує нації і кож-ній з них розкриє її особливу функцію заради загального добра, без єдиного взірця для усього морального, політичного й економічного життя сьогоденний світ потрапляє під владу примх, династичних і популістських амбіцій та егоїзму. Почин, що його втратила Франція після 1815 року, вже не живе, - явно зримий і прийнятний, - серед жодного наро-ду. Англія навмисно від нього відмовилася, коли під назвою невтручання ввела політику локальних інтересів. Німеччина погрожує знепліднити усю неосяжну потугу свого мис-лення, підпорядковуючи ворожій щодо свободи озброєній монархії діяльність, яка має бу-ти колективною, й сукупно - формування своєї єдності. Слов’янські народи, - яким нале-жить, далебі, велика роль у зарезервованому для них майбутньому, - перебуваючи у стані розчленування та без центру національного життя, усе ще вагаються між згубним для всіх правлінням царя та задавненими труднощами місцевих антагонізмів. Отож, зіткнувшись віч-на-віч із такою прогалиною, ми, - хто готовий вітати почин та аплодувати йому, хоч би звідкіля він з’явився, - плекаємо, як ідеал свого серця, святу надію, що може постати на руїні Папства або подібного до нього лігвища, із надр третього Риму, Риму Народу. Ново-народжені у колисці Доби, Італія і Рим покликані здійснити його інавгурацію, якщо тільки вони пізнають своє призначення і моральну міць, яка за ним стоїть.Єдність у своїй оселі та новий поступ цивілізації на зовнішніх теренах - ці дві умо-ви вміщують цілу програму нашого видання.Та усі великі питання зводяться до проблеми методу; до проблеми, яким чином можливо перейти зі сфери ідей у сферу фактів. Чи маємо ми надію вибороти й перевести у площину діяльності подвійну мету, про яку щойно йшлося, за допомогою інституцій, які нами керують?64Свідомо й рішуче, із твердим переконанням, ми відповідаємо: ні! <...> Коли народ, із плином століть, визначився зі своєю власною місією і відкрив, опанував, втілив у собі принцип, який утворює суть його життя; якщо він керується формою врядування, що до-мінувала упродовж тривалого історичного розвитку цього принципу - тоді той народ має перед собою таку перспективу реформ, яка збільшує практичне застосування цього суттє-вого принципу або ж поступово елімінує недоліки, невіддільні від кожної системи соціаль-ної політики. Ця форма врядування спроможна - за умови, що вона залишає неушкодже-ною свободу думки та індивіда, - спрямовувати, нехай недовго, повільний рух вторинних явищ. Та коли доконечність подій і часу потребує появи нового принципу; коли постає питання визначення нової місії, яка, - разом із новопосталим або відродженим народом, - присвячується європейській проблемі; коли все вказує на появу нового розуміння націона-льного або інтернаціонального життя - тоді невідворотно наступає період революції. Реформи, навіювані теоріями минулого, стають небезпечними. Форма врядування, яка досі домінувала й представляла, добре чи погано, старий лад життя і настанови старої системи, неспроможна кермувати раптовим, спонтанним рухом і перетворюється на перешкоду в досягненні ідеалу. Жодна форма врядування досі не репрезентувала й не може ніде у світі репрезентувати два різних принципи. Нові події - нові форми врядування: нові форми врядування - нові люди.Європа теперішніх часів, уся поспіль, - ми в це віримо, - на цьому другому етапі шукає, подібно до ізраїльтян у пустелі, досі незнану обіто-вану землю, шукає нового принципу, нового ладу, оскільки старий лад себе вичерпав. Той, хто стежить за подіями в Європі у світлі великої історичної традиції, одразу повертається у спогадах до тих часів, які вісімнадцять століть тому оповістили про поступовий занепад поганства та неминуче виникнення християнства. Брак у світі почину загальної і гармонійної цивілізації, внаслі-док цього - моральний безлад, - війни, спонукувані династичними інтересами або й кіль-кома індивідами, - нейтральність, що спирається на байдужість егоїзму, - мирні угоди, які ґрунтуються на недолугих теоріях рівноваги, що, далебі, неможлива, оскільки бере до ува-ги лише матеріальні чинники, - проблема національності, яка сьогодні домінує над усіма іншими і, на кшталт вісімнадцятистоліт-ньої давнини, вказує на нові європейські пологи, - звільнення трудящих класів, яке стає, подібно до звільнення за тих часів рабів, універса-льним чинником потужної агітації, - пробудження слов’янських народів, як і колись тев-тонських, до життя, що тепер їм гарантоване, - матеріалізм -надто сильне заперечення прадавніх вірувань - й жадання нових віру-65вань, які повсюдно виникають, - безглузді спроби неможливого примирення старо-го та нового - усе це вказує на близький прихід ладу, який ґрунтується на принципах, ра-дикально відмінних від тих, що визначали поступ теперішнього, вочевидь вже занепалого віку. Нове розуміння Життя й святого Закону, що ним керує, бринить у кожному вияві обох властивостей - мислення і дії, - що робить людську природу єдиною. Монархія не в змозі його ні задушити, ні перетворити на послугача.Монархія мала свою добу та місію. Вона постала, аби збороти і зруйнувати феода-лізм, систему територіального розчленування, яка перешкоджала усім об’єднавчим мож-ливостям у країнах, приречених сформувати нації. Наразившись на принцип привілею, що спирався на брутальну силу й завоювання, король, який сам очолював феодальну аристократію, заповзявся виснажувати й стримувати її владу в ім’я іншого принципу привілею, який був аналогічним до першого, але спирався на божественний авторитет та був освяче-ний милістю визнаного пізніше провідника живої віри. Ця місія є виправданням Монархії в історії.Щодо наших часів, то феодальна організація назавжди зникла і разом з нею функ-ція, яка життєтворила монархічну ідею. Нове розуміння, яке ґрунтується на Божественно-му Законі Прогресу, заступає розуміння, що мало опертя у доктринах Первородного Гріха й Спокутування, і потому воно призводить до загибелі Папства - авторитету, який освячу-вав монарха на виконання його функцій.Світ шукає не матеріальної солідарності, яка нині гарантована й утворює лише зо-внішню оболонку націй, а животворного духу, що спрямовуватиме їхнє життя до мети; він шукає моральної єдності, яка може базуватися лише на асоціації рівних і вільних людей та націй. Монархія, оперта на доктрину нерівності, на привілей індивіда або сім’ї, ніколи не в змозі забезпечити цю єдність. Прапор, що веде до цього невідпорного майбутнього, озна-чає Прогрес, династичні ж інтереси означають стагнацію. Тепер, коли Та мета досягнута й доктрина спростована, монархії, як і Папству, бракує певного підмурівка і життєвої снаги. Повсюдно у Європі монархія або наслідує або протистоїть імпульсові, який зароджу-ється деінде; та ніде вона не дає почину і не веде перед. Конституційний компроміс, угоди, які несуть у собі свій власний вирок, намагаються витворити нездійсненну рівновагу по-між двома силами de facto, які тягнуть назад, і третьою силою de jure, яка рухається до майбутнього нездоланними й швидкими кроками. Це може завершитися лише заперечен-ням прогресу та доконечністю насильницьких і періодичних революцій.Ми будемо змушені часто говорити про цей стан речей у Європі.66Та коли ми озираємося на Італію, наша позиція увиразнюється й набагато посилю-ється у світлі історії минулого й сучасного.Монархія не має традицій в Італії. Вона ніколи не була джерелом національного життя.<...>... Монархія у Римі сьогодні не на часі. Ні, ми повторюємо, Італія не заборгувала своїм володарям ані подяки, ані чого іншого.Урядування - і це дивно, що ми, кого охрестили «утопістами», повинні нагадувати про це «практичним» людям, - не є організаційним утворенням, яке винайшли або запро-вадили а priori, запозичили в Англії чи якій іншій країні й довільно накинули нації, без-відносно до її традицій, внутрішніх тенденцій та спільних вірувань, - одним словом, до її колективного сумління. Урядування, аби бути законним та ефективним, повинно вироста-ти із цілісності цих умов, подібно до того, як виростає на дереві гілка або, якщо точніше, плід.Щоб не бути шкідливою або ні до чого не здатною, форма вряду-вання повинна яв-ляти собою загальну підсумкову суму суттєво невід’ємних для країни складників, повинна представляти думку, що є її душею, усвідомлення ідеалу, до якого інстинктивно тягнуться мільйони людей, згуртованих всередині певних природних кордонів. Функція вря-дування полягає у тому, аби очистити цю думку від будь-якого чужоземного елемента, продемонс-трувати метод, якнайліпше розрахований на досягнення цього ідеалу, започаткувати про-гресивні етапи, які до цього ведуть. За цих умов - і тільки за цих умов - ми є друзями вря-дування і відмежовуємось від теорій протидії й систематичної недовіри, які нині панують над великою частиною нашого табору. Ці теорії є природним вислідом нікчемних урядів, які майже повсюдно покладаються на кастові або сімейні інтереси - на противагу інтере-сам народу; вони є легітимними органами захисту проти щораз повторюваних небезпек. Втім, якщо вони стають доктриною, застосовною у майбутньому до кожної сукупності об-ставин, то вони спотворюватимуть поспіль кожне розуміння врядування, й антагонізм, який вони викликають між урядом і підлеглими, перетворюється на джерело нескінченної війни, руйнівної для прогресу в цілому.Згідно з тим ідеалом, який шукає Європа і, певно, здійснить, уряд буде розумом Нації, народ його органом, а освічений і вільний індивід -провісником майбутнього про-гресу. Перший вкаже на шлях, що веде до ідеалу, який за сучасних умов є єдиним чинни-ком, що витворює Націю. Другий спрямовуватиме до нього всі сили країни. Третій - в ім’я нового й наступного за цим ідеалу - протестуватиме проти нетерпимості та кожного ухилу вбік заперечення можливості необмеженого прогресу.67Тим часом Монархія, якій національна ідея чужа, не маючи історичного минулого та коренів, пов’язаних із деревом італійського життя, доконче перекручує значення подій і потреби часу. У новій події європейської ваги, якій призначено започаткувати Добу, вона не вбачає нічого більшого за династичне питання, вислід поступового довготривалого ру-ху збирання земель навколо території королівського дому. Як нові ланки до старого лан-цюга, вона насильно приєднала народи, які повстали й обнялися у пророчому битті серця третього життя, повторюючи - «настав час бути нацією». Ця Нація, яка несе людству не-змірну потенційну силу, кожна частка якої вписала блискучу сторінку у світову історію, це живе Буття, продукт тридцяти сторіч праці - не припускає навіть сумніву у своїй інте-лектуальній спромозі визначити закон свого власного життя. Вона була ув’язнена, так би мовити, роялістським тлумаченням форми врядування, яке відбивало пройдене життя ма-лого заселення, справді італійського й нам дорогого, але відірваного від нас, коли воно перебувало під владою тієї форми. І зараз ми є єдиним народом, хто постав за єдність ко-лективного існування без Національного Договору, над яким міркували кращі представ-ники нації, а згода більшості зробила повноважним.У події, яка засвідчує, що політична доктрина Національності й нові європейські пологи становлять сенс всезагальної агітації, вона (Монархія) вбачає лише долучення но-вого члена до старої Європи й старої дипломатії, до доктрин про стародавні угоди. Вона завжди пов’язувала Італію з деспотичними врядуваннями, з усіма компромісами, що намагаються підтримати вже неможливе status quo. У дуалізмі між нами й Папством, з якого - після падіння останнього - має започаткуватися наша світова релігійна місія, вона вбачала лише засіб оволодіння клаптиком території і звужувала вирішення надто значущої і доле-носної проблеми до надуманого компромісу між душею і тілом, моральним і матеріальним, між Істиною і Брехнею. Для вироблення й спрямування італійської концепції Єдності вона обирала, і зараз обирає, людей, які в неї ніколи не вірили, - адвокатів феде-ралізму, які колись переслідували її апостолів.Відчуття того, що його з Нацією не пов’язують ні узи розуму ані любові, змушує уряд боятися народного поступу і вдаватися до прийняття політики опору. Він бере за правило ніколи не давати виходу громадській думці, за винятком ситуації, коли вона утворює загрозу невідворотно започаткувати відкритий конфлікт.Це і є основний пункт нашої атаки. Усе інше - відвернення армії від виконання її основного та єдиного призначення - захисту національ-68ної землі і честі - й перетворення її на інструмент репресій всередині країни; ство-рення маси ні на що не здатного чиновництва, аби досягти неправомірного впливу у про-вінціях; заперечення локальних свобод; відсутність міжнародної політики; фінансова руї-на; система несправедливого й надмірного оподаткування - все це, далебі, випливає з першої заціпенілої системи обставин.Ті, хто всупереч Історії та найостаннішим подіям, це відкидають, самі себе вводять в оману. Хто у палаті Парламенту чи за її межами прагне скермувати Італію до її ідеалу без першочергового усунення цього джерела всіх наших негараздів, обманює і себе і краї-ну. Він власноручно готує собі - і ми з цього приводу шкодуємо - ганьбу й ізоляцію. Ці люди готують для країни ще триваліші й жорстокіші кризи, жорстокіші тим більше, чим довше Італія перебуватиме у незвичайному становищі, - становищі Нації у процесі форму-вання, для якої, подібно як для дитини, будь-яке відхилення від взірця, що навчає високим і шляхетним речам, може призвести до незвичайного й фатального наслідку.Для нас це питання є цілковито моральним. Форма врядування веде або до добра, або ж розбещує. Форма врядування, яка спирається на брехню чи нежиттєздатна й тому сама не в змозі це життя вдихнути, прирікає країну - свідомо чи несвідомо - це неістотно - на те, аби бути носієм помилок і злочинів; а то й ще, - розколюючи моральну єдність На-ції, прирікаючи на ворожнечу поміж собою її власних членів, що накладає пута на їхні ру-ки, ця форма врядування, зрештою, призводить до того, що робить націю скептичною й егоїстичною та навіває сон. Сон для народу стародавнього походження, зміцнілого у ви-пробуваннях упродовж сторіч та визнаного іншими народами за такого, що багато у чому виконав свою місію, - отож, сон для такого народу є більшою чи меншою мірою явищем ганебним, та не смертельним. Але сон або тривалий спочинок є водночас ганебним і смер-тельним для такого народу як наш, який спинається на ноги, аби стати нацією, й тому до-конче повинен, -хоч і не в змозі спрямувати свою потугу до єдиної мети, - перетворитись на народ, який задумується над шляхом, що він ним має прямувати, над шляхом, який спричинить прийняття у братерське коло націй або ж відмову в цьому.Для того, хто вбачає в Нації щось більше, ніж сукупність індивідів, народжених, аби вирощувати й споживати збіжжя, підвалини її існування полягають у побратимстві через віру, усвідомленні спільного ідеалу, поєднанні усіх спромог працювати у злагоді й успішно задля цього ідеалу. Неможливо примусити Націю повірити в те, що життя й зрос-тання можливі за умов нескінченного роздвоєння між урядом та нею; що хра-69MOM її пошанування може бути привілей, накреслений на куполі, та рівність - на підмурівку; або що вона спроможна жити як незугарний член європейської родини, відмо-вляючися від будь-якого обов’язку, будь-якої функції і місії задля добра інших, зосере-джуючи усю свою активність на дріб’язкових інтересах індивідів, що входять до її складу - і при цьому не применшити своєї моральної гідності, свого інтелекту, можливості вправ-ляння здібностей; чи йдучи до самознищення через втрату впевненості, апатію та сумніви. І ми бачимо надто виразні симптоми саме цього перетворення. Італія сьогодні вже більше не Італія 1860 року. Маси, ошукані у своїх далекосяжних сподіваннях на вигоду від Єдно-сті, якими вони на початку тішилися, швидко втрачають національне патріотичне чуття й жадібно прислухаються до фатальних нашіптувань федералістич-ної школи, яка десять років тому ще мовчала. Середній клас щодалі, то стає збайдужілішим до використання своїх політичних прав, про що свідчить його неучасть у виборах. Палата, - частина якої сліпо вислужується перед впливовими урядовцями, частина ж пов’язана вузькою за зміс-том формулою, якій депутати заприсяглися, хоч і знають, що вона хибна й шкідлива, - по-кінчила з ініціативою і щоденно втрачає значущість, яка повинна бути їй притаманна. По-чуття заціпеніння, почуття людини, котра не бачить ніяких ліків від повсякчас повторю-ваних небезпек, заражає людську свідомість скептицизмом і спокушає її геть відвернутися від громадських справ у бік виключно приватних зацікавлень. Що ж стосується розриву між високими взірцями та логічними наслідками поширення матеріалізму, що почасти є результатом хибної тактики уряду, націленої на вимирання релігії, то можна стверджува-ти, що мораль втрачає свій вплив на громадську свідомість. Ось так Нації помирають, а не народжуються.Саме зараз на часі покласти край політиці крутійства, опортунізму, плутанини та обхідних шляхів, парламентського лицемірства, замовчувань і примиренства - політиці, яка характеризує мляве життя знесилених націй, і повернутися до чистої, лояльної, прос-тої і логічної політики, що безпосередньо випливає з морального взірця, тобто є наслідком керівного принципу, який завжди провадив до інавгурації юне життя народів, покликаних до високої долі.Першою умовою цього життя є урочиста декларація, вироблена за одностайною і вільною згодою наших найвидатніших мудреців та достойників, про те, що Італія, відчу-ваючи нагальну потребу часу, піднімається за єдиним спонтанним покликом в ім’я прита-манного народові Обов’язку і Права витворити себе як Націю вільних і рівних братів та домагатися того щаблю, який по праву їй належить серед уже сфор-70мованих націй. Наступна умова - це декларація про корпус релігійних, моральних і політичних принципів, у які за наших днів вірить італійський народ, про спільний ідеал, до якого він прагне, про особливу місію, яка відрізняє його від інших народів та якій він на-міряється себе присвятити заради власного добра та добра Людства. Й остання умова по-лягає в тому, щоб визначити методи, які слід використати, та людей, яким країна має де-легувати функцію розробки національної концепції буття, а також застосування практич-них висновків до різноманітних галузей суспільної діяльності.Без цього країна якось може існувати, шкандибаючи від заколоту до заколоту, від революції до революції; але Нація існувати не може.Усі ці три умови можуть бути виконані лише шляхом Національного Договору, продиктованого у Римі Конституційною асамблеєю, обраною завдяки прямому чи непря-мому виборчому праву та усіма поспіль громадянами Італії.Національний Договір - це інавгурація, хрещення нації. Це той почин, що визначає нормальне життя, успішний і мирний розвиток сил та спроможностей країни. Без цього почину, який надає життєвого поштовху застосуванню права голосу й спрямовує його до спільного ідеалу під орудою принципу і моральної доктрини, - навіть всенародне виборче право перебуває під владою довільних впливів, сьогоденних пристрастей або оманливих вказівок честолюбних агітаторів. Плебісцит, здійснений за подібних обставин, - цей пере-кручений і невігласький са-мовислів простої, грубої чисельної маси, - за короткий промі-жок часу призводив і призведе, далебі, знову, до республіки, обмеженої Монархії і деспо-тизму Бонапарта. Доки люди не навчаться одностайності і побратимству, то якраз почин і визначає - відповідно до місця і часу - характер засадничо важливих дій, до яких заклика-ють маси.Кожному відомо, якою є форма врядування, що, згідно з нашим переконанням, має бути логічним висновком водночас із принципів, у які ми віримо, та з національної італій-ської традиції; ми визначаємо її як розвій і втілення ідеалу Нації, у слушну годину довіре-ного обраною верствою Країни людям визнаних здібностей і доведеного доброчестя. Ми сподіваємося показати у нашому виданні, що тільки через прийняття цієї формули вряду-вання Італія може уникнути низки більшою чи меншою мірою фатальних криз і здобутися на своє доленосне майбуття - величне, заможне, навчене доброчесністю. Якраз нещодавно прихильники чинного врядування нам сказали: «Пишіть і дискутуйте з нами. Вам доступний кожний засіб публічної пропаганди. Хіба цього не досить? Ми маємо право боро-тися проти змов та підбурювань до заколоту; але ж ми71усі поважаємо мирний і філософський виклад ідей». Отож ми знову відгукуємось на запрошення і тому знову пишемо. Ми часто вдавалися до цієї спроби, та уряд не дійшов порозуміння зі своїми тлумачами і відповідав на наші заяви - навіть якщо вони переказу-вали сторінки історії - конфіскацією нашої власності, судовими переслідуваннями, і що ж - ніхто не протестував проти його дій.Незважаючи на це, ми робимо ще одну спробу, аби тільки побачити, що уряд набе-реться-таки колись розуму, або що люди, які висловили це запрошення, до нас приєдна-ються, щоб захистити свободу думки. Наше видання є відверто республіканським, але во-но не закликатиме до зброї, не напучуватиме людей повставати і не провокуватиме до бу-нту.Коли італійці одного разу у чомусь переконалися, то вони діятимуть послідовно. Ми, хто завжди готовий слідувати за ними будь-що або яким завгодно шляхом, що веде до ідеалу, - окрім злочинного, -використаємо теперішній момент, щоб дати гідну відсіч по-милкам та упередженням, які постійно відвертають свідомість багатьох від ідеї, за-садничої для нашої місії. Коли ми беремося обговорювати на теоретичному рівні сучасні й майбутні умови життя Італії, то італійці бодай матимуть змогу оцінити, виходячи із став-лення до нас уряду, міру його сумлінності і моральної моці.Та понад усе ми дамо гідну відсіч помилкам, які виходять із нашого власного табо-ру і розкладають, перекручують та применшують чистоту нашого Ідеалу. Багато звинува-чень, які йдуть із протилежного табору, не заслуговують на багатослівні спростування. Тих, хто навіть зараз говорить про анархію і слабкість як невід’ємні риси республікансь-ких інституцій, ми можемо задовольнити дивовижністю прогресу й могутності, досягну-тих Сполученими Штатами, а також усталеним миром, який панує пліч-о-пліч зі свободою у долинах Швейцарії. Тим, кому не сором докучати нам дитячими підозрами щодо народ-ної тиранії, тероризму або грабіжництва, ми можемо відповісти, покликаючись на Венецію і Рим та все те, що ми зробили і написали протягом останніх сорока років. Але матері-алізм, який вщент руйнує єдність людської природи і, забезпечуючи нас метою, тлумить усі шляхетні імпульси, усі святі переконання, що спонукають на її досягнення; - хибні фі-лософії, що свідомо чи несвідомо ведуть до культового схиляння перед доконаними фак-тами, успіхом і Силою; - школи політики й економіки, які вихоплюють якийсь окремий випадок з-посеред різноманітних суттєвих складників соціальної проблеми і виводять з нього вирішення усіх похідних проблем; - сліпе, запопадливе наслідування застарілої Французької революції, що надто глибоко вкорінене у більшості наших сердець та сковує72нас путами теоретичних формул про індивідуальні права, які є лишень сумарним відбиттям мертвого сторіччя, покинутого нами задля сторіччя прийдешнього; - надзви-чайна схильність відміряти ті самі докори, підозри, часом несправедливі, на адресу тих, хто, як і ми, любить Батьківщину, але на інтелектуальному рівні помиляється щодо мето-ду, як і на адресу кількох егоїстичних інтриганів, які через жадання прибутків і влади сві-домо обливають брудом і зраджують Національну Італійську Революцію; - розумова не-долугість тих, які піддають анафемі величне і ряс-ноплідне минуле через ненависть до жа-люгідного і слабосильного сучасного, що призводить до фальсифікації історії, позбавляє нас нашої слави та заперечує традицію, достеменне життя Людства, - все це заслуговує на уважне і всебічне дослідження, що ми надалі й зробимо. Саме ці та інші помилки, занесені до нашої Демократії із чужоземних шкіл мислення, змусили італійський інтелект відхили-тися від правильного шляху.Настав час закликати його до вороття від беззмістовного критицизму до Націона-льної школи із властивими їй конструктивними методами, тенденцією співвідносити й га-рмонізувати; від матеріалізму, який вдається до різних припущень, аби зрозуміти, поясни-ти й визначити рух, і в той же час руйнує мотиваційну здатність, до старого споконвічного вчення про Дух, яке гармонійно поєднує рух і промотор. Наскільки дозволятимуть наші сили, ми намагатимемось довести цю справу до кінця.Тільки за цієї умови може здійснитися наша Національна Революція. Сліпі бунти можуть привести лише до перемог-одноденок. Грубий негативізм здатний повалити зно-шену будівлю, та ніколи не закладе підмурівку нової, ніколи не переконає людей у необ-хідності організованих та ефективних дій і не зведе Храму Нації.Наша партія віддана ідеалові Традицій нашої країни, але готова їх узгодити із Тра-диціями Людства та веліннями совісті; вона толерантна й моральна і тому повинна зараз вдаватись до спростувань, не керуючись нападницькими або нещирими мотивами. Нам не потрібно боятися, що ми куємо зброю для ворога, адже ми декларуємо, що світові релігії мають бути послідовними самовиявленнями шереги віків, які просвітили людський рід; ми визнаємо релігійний дар вічним у людській душі, отож вічним є зв’язок між небесами і землею. Ми можемо захоплюватися велетенською силою волі Григорія VII, його велич-ною моральною потугою, що не могла реалізуватися засобами, наданими християнством, і в той же час - в ім’я досягнутого нами прогресу - ми заявляємо, що інститут Папства слід назавжди умертвити. Ми можемо визнавати Місію, що її Аристократія й Монархія здійс-нили для деяких народів у минулому, й усе ж проголошувати - заради всіх нас - своїм обо-в’язком та пра-73вом остаточно відкинути ці застарілі форми. Ми можемо, не заперечуючи належно шанобливого ставлення до Авторитету, - бо ж це є реальна ціль усіх наших зусиль, - ого-лосити метою наступальних заходів кожний Авторитет, який не спирається на дві умови - вільну й усвідомлену згоду підлеглих та спроможність кермувати національним життям й робити його плідним.Ми віримо у Бога.У провіденційний Закон, даний Ним життю.У Закон, але не Спокутування, не Гріхопадіння, не Спасіння милістю минулих чи теперішніх посередників між Богом і людиною, а в Закон Прогресу, безмежного Прогресу, опертям і мірою якого є наша праця.У Єдність життя, неосягнуту, як ми вважаємо, філософією останніх двох сторіч.У Єдність Закону шляхом виявлення обох форм життя - колективної та індивідуа-льної.У безсмертя Ego, яке є нічим іншим, як застосуванням Закону Прогресу, що роз-кривається - поза сумнівом і на віки вічні - історичною традицією, наукою та пориваннями душі до життя, оприявненого в індивіді.У Свободу, завдяки якій тільки й існує відповідальність, усвідомлення й поціну-вання прогресу.У послідовне і щораз більше об’єднання усіх людських здібностей і спромог як єдино нормальний засіб прогресу, водночас колективного й індивідуального.У Єдність людського роду, у духовну рівність усіх Божих дітей -поза відміннос-тями статі, кольору шкіри або становища, - позбавити чого рівнозначне злочину.І, виходячи з цього, ми віримо у святу, невблаганну, панівну ідею Обов’язку, єдине мірило життя. Це Обов’язок, який обіймає у кожному-відповідно до заторкуваної сфери та принагідних засобів - Родину, Батьківщину, Людство. Родина - це олтар Батьківщини; Ба-тьківщина -святилище людства; Людство є частиною Всесвіту, а також храмом, зведеним Богові, який створив Всесвіт, храмом, що має наближати до Нього. Обов’язок велить нам сприяти прогресу інших, який може вплинути і на наш прогрес, а також нашому власному прогресові, що може бути корисним для інших. Це Обов’язок, без якого не існує жодного права, що витворює чесноту самопожертви, справді єдино бездоганну чесноту, святу й мо-гутню за міццю, найблагороднішу коштовність, яка увінчує й освячує людську душу.І насамкінець, ми віримо не у сьогочасні доктрини, а у грандіозне74релігійне оприявнення, оперте на ці принципи, яке рано чи пізно постане внаслідок почину народу вільних людей і вірників - ймовірно, з Риму, якщо Рим пізнає свою місію; та яке, включаючи главу про Істину, на яку здобулися попередні релігії, розкриє ще одну главу і прокладе шлях майбутньому прогресові, знищуючи у зародку всі привілеї та кас-тову нетерпимість.Ми хотіли стисло викласти наші принципи, аби всі, хто бажає нам допомогти, зна-ли про умови співпраці, на яких ми із вдячністю приймемо їхню допомогу й раду. З цього випливають цілковито всі правила, які попередньо стосуються проблем інтелектуального життя, політики й економіки. Ми вважаємо, що зробити політичні переконання мистецт-вом й відмежувати їх від моралі, як того хочуть королівські чинники й дипломати, є грі-хом перед Богом та завдає людям лиха. Мета політики - це застосування морального За-кону до громадянського витворення Нації, одночасно у внутрішній і зовнішній діяльності. Мета економіки - застосування того самого Закону до організації праці у двох аспектах - виробництва й розподілу. Все, що сприяє цій меті, є Добром і має підтримуватися; всьо-му, що їй суперечить або не надає ніякої допомоги, слід протистояти до скону. Народ і Уряд повинні прямувати разом - подібно як думка і дія в окремому індивідові - до завер-шення цієї місії. І те, що правдиве для однієї Нації, правдиве й для усіх Націй. Нації - це індивіди Людства. Внутрішня національна організація є інструментом, за допомогою яко-го Нація виконує у світі свою місію. Національності священні і провіденційно створені, аби представляти, на теренах Людства, поділ чи розподіл праці на користь усіх народів на кшталт того, як поділ чи розподіл праці у межах держави мають бути здійснені заради найбільшої вигоди усіх громадян. Якщо вони про цю мету не дбають, то стають ні на що не здатні й занепадають. Якщо неухильні у злі, що є егоїзмом, то передчасно гинуть і не відроджуються знову, доки не відбудуть Покуту й не повернуться до Добра. <...>Авторитет і Свобода, як ми їх тут розуміємо, однаково для нас священні й пови-нні бути узгоджені у кожному питанні, яке очікує на вирішення. Усе завдяки Свободі та для Об’єднання; це - республіканська формула. Свобода й Об’єднання, Совість і Традиція, Індивід і Нація, «Я» і «Ми» становлять невід’ємні елементи людської природи й усі вони суттєві для її поступального розвитку. Та для того, щоб їх скоординувати і спрямувати до мети, потрібна певна точка поєднання, яка перевищує їх усі. Отож практична необхідність неминуче повертає нас назад, до високих принципів, які ми теоретично проголосили у по-передній частині нашої праці.75Суверенітет перебуває ні в «Я», ні в «Ми»; він перебуває в Богові, який є джерелом Життя; у Прогресі, який життя визначає; у Моральному Законі, який визначає Обов’язок.Іншими словами, Суверенітет перебуває в Ідеалі.Ми всі покликані на нього працювати.Знання ідеалу нам дане - тією мірою, якою його зрозуміло сторіччя, в якому ми жи-вемо, - нашим розумом, якщо його надихає любов до Добра і він виходить із Традиції Людства запитувати свою власну совість й узгоджує ці два єдино правдивих критерії Іс-тини.Але знання ідеалу потребує тлумача, який може одразу ж вказати на найбільш слушні засоби його досягнення та спрямувати до їхнього застосування у різних галузях ді-яльності. І якщо цей тлумач повинен у собі обіймати «Я» і «Ми», Авторитет і Свободу, Державу та Індивіда; більше того, якщо він має бути прогресивним, то він, далебі, не може бути людиною або якоюсь групою людей, дібраних завдяки випадкові, прерогативі непро-гресивного за своєю природою привілею, походженню, багатству або іще чомусь. Якщо виходити з того, що втіленням принципів є союз віри й братерства, то таким тлумачем може бути тільки народ, Нація.Бог і Народ: лише ці два слова наповнюють життям аналіз елементів, що їх пода-ють різні школи як основу соціального єднання. Рим знає, на яких’ шляхах саможертовно-сті, громадянського доброчестя й слави прапор, на якому були накреслені ці два урочис-тих слова, пробудив до нього любов Італії 1849 року.І тут наразі ми можемо зупинитися. Італійська Місія, отже, є такою:Єдність Нації у матеріальному аспекті - шляхом відвоювання Трен-тино, Істрії і Ніцци; у моральному аспекті - засобами національної освіти у спілці з вільною, захисного характеру інструкцією щодо кожної неортодоксально! доктрини.Єдність оборони, або Національна армія.Єдність Договору й кожного Інституту, що репрезентує громадянський, політичний та економічний прогрес усіх італійців.Стабільна діяльність законодавчої влади й таке управління інституціями, згідно з яким справа національного прогресу довіряється не виконавчій владі, а комісіям, утворе-ним через делегування від законодавчого органу.Місцева свобода, яка регулюється декретами тією мірою, якою це стосується спеці-ального прогресу різних локальних одиниць.Закриття усіх установ, які за теперішніх часів орієнтовані на здійснення неправомі-рного впливу уряду на різні локальні округи.76Розподіл влади таким чином, аби це було не наслідком алогічного розподілення су-веренітету, а різними функціями врядування.Зменшення числа державних службовців і рівніша оплата за їхні послуги.Скасування політичних присяг.Загальне виборче право як започаткування політичної освіти. Законодавство, спря-моване на те, щоб нарощувати інтелектуальний та економічний прогрес тих класів, які цього найбільше потребують; заохочувати у національних масштабах промислові, сільсь-когосподарські й трудові асоціації, засновані на певних загальних умовах та які довели свою моральність і спроможність.Особливу увагу слід приділити необробленим землям Італії, численним ушкодже-ним зонам, недоглянутій комунальній власності та утворенню на них численного класу дрібних власників.Загальна система оподаткування з тим, щоб звільнити життя, -точніше, усе необ-хідне для життя, - від усіх обтяжливих затрат, а також пропорційно охопити податками зайвину й уникнути надмірного витрачання нагромаджених коштів.Усунення всіх перешкод вільному обігові продукції всередині країни та поза нею.Економічна система, яка базується "на убезпеченні від усіх марних витрат та на прогресивному зростанні виробництва.Визнання кожного боргу Нації відповідно до укладеної у минулому угоди.Спрощення акту передання землі.Скасування монополій.Відповідальність кожного, хто на громадській службі.Міжнародна політика має регулюватися моральним принципом, який керує Нацією.Союзи мають базуватися на однаковості спрямувань і цілей.Особливу прихильність слід виказувати кожному рухові, який може по-братерськи поєднати Італію з елементами майбутніх або щойно утворюваних Національностей, з гре-ками, румунами, слов’янськими народами, яким долею призначено вирішувати проблему Східної Європи.ДЖОН С. МІЛЛЬНАЦІОНАЛЬНІСТЬ І ПРЕДСТАВНИЦЬКЕ ВРЯДУВАННЯМожна говорити, що якась група людей є національністю, якщо цих людей об’єд-нує взаємне почуття симпатії, якого не існує між ними та людьми іншої національності, і тому з більшим бажанням вони поєднують свої дії між собою, ніж з людьми іншої націо-нальності, прагнуть підлягати одному і тому ж урядуванню і домагаються, щоб воно було або самоврядуванням, або врядуванням якоїсь частини людей з-поміж них самих. Джере-лом цього почуття національності можуть бути різні причини. Іноді воно зумовлене спі-льністю раси та походження. Однією з причин є проживання у даних географічних межах. Але найважливішим зі всього є спільність минулих політичних подій, спільність націона-льної історії і, як наслідок цього, спільність спогадів -спільно пережитих гордощів і при-нижень, радощів та жалів, пов’язаних з тими ж самими подіями у минулому. І все-таки жодна із цих обставин не є необхідною та самодостатньою. Швейцарія має сильне почуття національності попри те, що люди в кантонах мають різне походження (different races), розмовляють різними мовами, сповідують різні релігії. Сицилія впродовж усієї своєї істо-рії відчувала себе у національному відношенні іншою, ніж Неаполь, незважаючи на спорі-дненість релігії, майже ту ж саму мову і значну кількість спільних історичних спогадів. Фламандську і Валонську провінції Бельгії, попри різне походження і відмінність мов, по-чуття спільної національності об’єднує більшою мірою, ніж та спільність, яку перша з них має з Голландією, а друга - із Францією. І все ж назагал національне почуття пропорційно слабшає в міру того, як зменшується дія однієї із причин, яка породжує його. Спорідне-ність мови, літератури і, до певної міри, походження та спогадів зумовило значну силу почуття національності у різних частинах німецького народу, хоча фактично він ніколи не був об’єднаний під одним і тим же врядуванням; це почуття ніколи не дозрівало до того, щоб спонукати окремі держави позбутися їхньої автономії. Серед італійців спільність, хо-ча й далеко не повна, їхньої мови та літератури, поєднана з географічним розташуван-78ням, яке чітко відокремлює їх від інших народів, та, мабуть, передусім наявність спільної назви - завдяки чому кожен, хто її носить, може поділяти всю славу минулих досягнень у мистецт-ві, війні, політиці і релігійній першості - спричинила в населення сильне національне почуття: хо-ча воно ще не досягло повної зрілості, але є достатнім, щоб породити ті великі події, очевидцями яких ми є. Це всупереч тому, що італійці мають різне походження і що вони ніколи, ні в минулій, ні в сучасній історії, не перебували під одним і тим самим урядуванням - за винятком хіба що тих часів, коли врядування охоплювало або намагалось охопити більшу частину відомого тоді світу.Коли почуття національності досягає певної сили, постає prima facie* питання про об’єд-нання всіх членів даної національності під одним урядуванням й урядуванням окремим саме для людей даної національності. Цим сказано тільки те, що питання врядування мають розв’язувати ті, хто підлягає врядуванню. Навряд чи можна назвати вільним якесь об’єднання людей, якщо не при-пускати, що люди самі вибирають, до яких саме колективних утворень вони згодні приєднатися. Та коли люди дозріли до вільних установ, постає життєво важливіше питання. Вільні установи майже неможливі в країні, що складається з різних національностей. Серед людей, яким бракує почуття солідарності (fellow-feeling), особливо якщо вони читають та розмовляють різними мова-ми, не може існувати і спільна громадська думка, необхідна для діяльності представницького вря-дування. Впливи, які формують громадську думку - і, отже, визначають прийняття політичних рі-шень, - будуть різними у різних частинах країни. В одній частині будуть довіряти зовсім іншій ка-тегорії (set) лідерів, ніж в іншій. У цих частинах не одержать поширення ті ж самі книжки, газети, брошури, промови. В одній частині не будуть знати, які погляди та мотиви переважають в іншій. Ті ж самі події, ті ж самі законодавчі дії, та ж сама система врядування буде впливати на ці части-ни по-різному; в кожній із частин будуть більше остерігатися шкідливих щодо себе дій з боку ін-шої національності, аніж з боку спільного арбітра - держави. Взаємна антипатія цих частин наза-гал буде набагато більшою, ніж загроза з боку уряду. Якщо одна із цих частин буде сприймати по-літику спільного уряду як обтяжливу, цього виявиться достатньо, щоб інша частина підтримувала цю політику. Навіть якщо всі частини зазнаватимуть утисків, жодна з них не буде мати довіри до інших, аби покладатися на них у спільному опорі; і хоча жодна із частин не матиме достатньо сил для опору самотужки, вона буде схильна думати, що* На перший погляд {латин.).79зможе здобути переваги для себе, якщо досягне більшої прихильності з боку уряду передусім до себе, на противагу іншим. Більше того, у даному разі не існуватиме найваж-ливішої і найбільш ефективної гарантії як крайнього засобу проти урядового деспотизму - взаємної симпатії армії та народу. Військо є частиною будь-якої спільноти, в якій, у відпо-відності з самою її природою, відмінність між співвітчизниками й іноземцями є найглиб-шою та найважливішою. Адже якщо для решти народу іноземці є просто чужинцями, то для солдата вони є людьми, з якими в певний момент доведеться боротися на життя й на смерть. Ця відмінність для солдата є відмінністю між друзями і ворогами - чи, можна на-віть сказати, відмінністю між співвітчизниками та якимось видом тварин: бо ж єдиним за-коном у ставленні до ворога є сила і єдиною милістю, як це маємо також у ставленні до тварин, є вияв простої гуманності. Якщо солдати на рівні своїх почуттів ставляться до по-ловини чи трьох четвертих населення даної держави як до іноземців, то вони не вагати-муться у їхньому підкоренні й не вимагатимуть підстав для таких дій - як це роблять з ти-ми, кого оголошено ворогами. Армія, що складається з різних національностей, знає тіль-ки один різновид патріотизму - вірність прапору. Такі армії були катами свободи впро-довж усієї новочасної історії. Єдине, що пов’язує їх, - це їхні командири та уряд, яким во-ни служать; і єдиною ідеєю громадянського обов’язку, якщо вони взагалі мають таку ідею, є виконання наказів. У такий спосіб уряд, тримаючи угорські військові частини в Італії, а італійські в Угорщині, міг правити в обох частинах залізною рукою іноземних завойовни-ків.Якщо б хто-небудь сказав, що таким чином установлено занадто велику відмінність між обов’язком щодо співвітчизників і обов’язком щодо людей взагалі, і що таку відмін-ність слід вважати скоріше ознакою дикості, аніж цивілізованості, та що її варто заперечу-вати зі всією енергією, то я цілком підтримую такий погляд. Але цієї мети, цілком гідної людських домагань, аж ніяк не можна досягати, за сучасного стану цивілізації, застосову-ючи якусь форму насильства, аби втримувати різні національності під одним урядуван-ням. У варварських суспільствах це питання розв’язувалося дещо інакше. У таких суспі-льствах уряд зацікавлений, щоб якось послабити взаємну антипатію між племенами, аби зберегти мир і полегшити керування країною. Та коли вже існують вільні установи чи ко-ли якийсь із народів, штучно об’єднаних в одній державі, прагне їх створити, зацікавлення уряду набувають цілком протилежного напрямку. За таких обставин він стає зацікавленим у тому, щоб зберігати та розпалювати взаємні антипатії, аби таким чином відвернути утворення коаліцій між різними народами та мати можливість викорис-80тати деякі із цих народів для упокорення інших. Австрія протягом життя одного покоління перетворила цю тактику в основний спосіб урядування; про те, з яким успіхом вона була застосована під час віденського заворушення та угорської революції", тепер за-гальновідомо. На щастя, сьогодні існують деякі ознаки того, що загальний поступ досяг такого рівня, коли успішність подібної політики стає неможливою.На основі сказаного можна стверджувати, що загальною необхідною передумовою вільних установ є збіг державних кордонів з національними. Але існують деякі обставини, які перешкоджають практичному здійсненню цього загального принципу. По-перше, його застосування часто наражається на географічні перешкоди. Навіть в Європі існують міс-цевості, в яких різні національності настільки перемішані, що вони не можуть мати окре-мого врядування. Населення Угорщини складається з мадяр, словаків, хорватів, сербів, румунів, а в окремих районах з німців; усі вони настільки перемішані, що їх неможливо територіально розділити; у них не залишається іншої можливості, як перетворити цю не-обхідність у добру нагоду, аби примиритися й жити разом, будучи рівними в правах та пе-ред законом. їхнє спільне рабство, що почалося тільки зі знищення незалежності Угорщи-ни в 1849 році2’, здається, вже приносить їм здобуток та схиляє їх до такої рівноправної спілки. Німецькі колонії в Східній Прусії, відрізані від Німеччини частиною давньої Польщі, є занадто слабкими, щоб утвердити свою незалежність і, отже, повинні, заради збереження територіальної цілісності, або не бути під німецьким урядуванням, або ж при-єднати польську територію до Німеччини. Курляндія, Естонія та Лівонія - ще одна значна територія, в якій переважна частина населення є німецьким, - приречена, внаслідок свого розташування, бути складовою частиною слов’янської держави. У самій Східній Німеччи-ні проживає велика кількість слов’янського населення: Богемія є переважно слов’янською, Сілезія та інші райони почасти слов’янські. Франція, найбільш об’єднана країна Європи, далека від того, щоб бути однорідною: якщо навіть не брати до уваги чужі національності на її віддалених окраїнах, вона складається, як свідчить історія, з двох частин - одна насе-лена майже винятково галло-романським населенням, а в іншій франкська, бургундська та інші тевтонські раси складають значну частину.Якщо б навіть географічні вимоги якимось чином могли бути задоволені, то на-прошуються інші - моральні та соціальні - аргументи. Досвід підтверджує можливість вливання однієї національності в іншу чи поглинення цієї національності іншою; і якщо ця національність була перед тим нижчою та відсталішою частиною людства, таке погли-нення є81дуже корисним для неї. Ніхто не припускає, що для бретонців чи басків французь-кої Наварри не є благодатнішим влитися в русло ідей та почуттів високоцивілізованого та культурного народу - тобто стати членом французької національності, одержати на рівних умовах всі привілеї французького громадянства, мати користь від французького захисту, від шани та престижу французької влади, аніж нидіти серед своїх скель, як напівдикий за-лишок минулого, замкнутий у своїй власній обмеженій ментальності, без будь-якої участі та зацікавленості в загальному світовому русі. Те ж саме можна сказати про валлійців та гірських шотландців як членів британської нації.Хоч би що насправді спонукало національності до змішування та злиття своїх ат-рибутів й особливостей в одному об’єднанні, це є благодаттю для людства. І це не внаслі-док зникнення типів, достатня кількість яких, можна бути певним, все ще залишиться, а завдяки пом’якшенню їхніх крайніх форм та зменшенню відстаней між ними. Об’єднаний народ, так само як схрещені породи тварин (але ще більшою мірою, бо ж у дію вступають не тільки фізичні, а й моральні чинники), успадкує особливі здатності та досконалості сво-їх попередників, тим часом як змішування захистить ці досконалості від близьких до них перебільшень, що перетворюють їх на вади. Але щоб таке змішування стало можливим, потрібні особливі умови. Ті поєднання обставин, які трапляються і від яких залежить ре-зультат, є дуже різноманітними.Національності, об’єднані в одній державі, можуть бути приблизно рівними за сво-єю чисельністю та силою або ж бути дуже нерівними. Якщо вони нерівні, то менш чисе-льний із двох може бути або більш, або менш цивілізованим. Якщо припустити, що він є цивілізованішим, то він може, завдяки цій своїй вищості, утвердити свою зверхність над другим або ж, схилившись перед грубою силою, бути підкореним. Цей останній випадок є справжнім нещастям для людства; цивілізовані люди повинні згуртовано піднятися зі зброєю в руках, щоб протидіяти цьому. Поглинення Македонією Греції було одним з най-більших лих, яке коли-небудь ставалося в світі: підкорення деяких з основних європейсь-ких держав Росією було б таким самим лихом.Якщо ж менша національність, яка, припустимо, досягла вищої досконалості, здат-на підкорити більшу - як македонці, підсилені греками, підкорили Азію, а англійці Індію, - то маємо від того часто користь для цивілізації: але завойовники та підкорені не можуть у цьому випадку управлятися спільно з допомогою одних і тих же вільних установ. Поглинання завойовників менш культурним народом є злом: останній повинен бути об’єктом урядування. Ситуація є благодатною або лихою82залежно від того, досяг чи не досяг підкорений такого стану, коли він відчуває обу-рення тим, що він не керується за допомогою вільних установ, та залежно від того, вико-ристовують чи не використовують завойовники свою владу для переведення підкорених на вищий рівень досконалості. <...>Якщо ж національність, яка підкорила іншу, є дуже чисельною та високорозвине-ною, і особливо коли підкорена національність є мало-чисельною і не має надії утвердити свою незалежність, то - якщо цією підкореною національністю керують достатньо справе-дливо, а члени керівної національності не стали одіозними в утвердженні своїх привілеїв - малочисельна національність поступово примирюється зі своїм становищем і зливається з чисельною. Жоден нижньобретонець чи навіть ельзасець не має сьогодні ані найменшого бажання відокремитися від Франції. Якщо всі ірландці не досягли сьогодні тієї ж самої на-станови щодо Англії, то це, зокрема, тому, що вони достатньо чисельні і, отже, самі здатні складати національність, що була б гідна поваги; але більшою мірою це зумовлене тим, що до недавнього часу ними врядували настільки жахливо, що всі їхні найкращі почуття поєднувалися зі злими, викликаними сильним обуренням проти англосаксонського прав-ління. Ця неповага до Англії, яка є нещастям для всієї імперії, припинилася, можна з пев-ністю стверджувати, тільки в останньому поколінні. Сьогодні кожен ірландець є не менш вільним, ніж будь-який англосакс, і кожен такою ж мірою сприяє добробуту своєї країни та своєму власному щастю, як і уродженець будь-якої іншої частини британських воло-дінь. А те, що залишається горем для Ірландії - наявність державної церкви - з ірландцями поділяє половина або майже половина населення великого острова. Сьогодні, окрім істо-ричної пам’яті та відмінності в релігії, не існує нічого такого, щоб розділяло дві нації, які, може, найбільше з будь-яких двох інших націй у світі придатні, щоб доповнювати одна другу. Усвідомлення ірландською нацією, що до неї ставляться не тільки справедливо, а й визнають її рівною собі, сприяє швидкому зникненню почуттів, котрі перешкоджають ці-нувати переваги, які менш чисельний і небагатий народ одержує від спільного громадянс-тва, замість відчуження, з народом, що є не тільки найближчим сусідом, а й однією з най-багатших, найвіль-ніших, найцивілізованіших та наймогутніших націй світу.ЛОРД АКТОННАЦІОНАЛЬНІСТЬЩоразу, коли велика інтелектуальна культура сполучалася з тим стражданням, яке невід’ємне від широких змін в умовах існування народу, люди, наділені геніальними ро-зумовими здібностями та уявою, шукали у спогляданні ідеального суспільства ліки, чи, принаймні, полегшення від недуг, які вони практично не в змозі були усунути. Поезія завжди плекала ідею, що за якихось далеких часів чи десь у віддаленому місці - на Захід-них островах або в країні Аркадії -незіпсовані і вдоволені усім люди, вільні від розбеще-ності та умовностей цивілізованого життя, здійснили легенду про золотий вік. Домівка поетів завжди, либонь, однакова, й існують незначні відхилення у рисах їхнього ідеального світу; та коли філософи беруться за справу переконати або реформувати людство, винахо-дячи уявну державу, то їхні мотиви більше визначені й безпосередні, і земля благоденства стає як сатирою, так і взірцем. Платон і Плотін, Мор і Кампанелла будували свої уявні су-спільства з матеріалу, відсутнього в будові реальних спільнот, недоліки яких якраз і нади-хали їх. Твори «Держава», «Утопія», «Місто Сонця» були протестом проти стану речей, засуджувати який спонукав власний досвід їхніх авторів та від вад якого вони шукали прихистку у протилежних крайнощах. їхні твори не впливали на хід подій, вони залишались тільки літературою, а не політичною історією, бо для того, щоб надшити політичну ідею владою над людськими масами, потрібно щось більше від невдоволення і розумової вправності. Система філософа може спонукати до практичної відданості лише фанатиків, а не нації; і хоча почуття пригнічення породжує насильницькі й неодноразові спалахи гні-ву, подібно до больових конвульсій людини, воно не спроможне на вироблення зрілої ме-ти і плану оновлення, доки нове розуміння щастя не долучиться до відчуття наявного зла.Історія релігії може слугувати тут вичерпною ілюстрацією. Між сектами пізнього середньовіччя і протестантизмом існує суттєва відмінність, яка перевищує за багатьма ва-жливими рисами подібність84систем, що їх вважають провісниками Реформації, і якої цілком достатньо для по-яснення життєздатності останнього у порівнянні з першим. У той час, як Вікліф і Гус спростовували лише окремі сторони католицького вчення, Лютер повністю відкинув авто-ритет церкви й надав індивідуальному сумлінню такої самостійності, яка безумовно спо-нукала до постійної протидії. Подібна відмінність існує також між революцією у Нідерландах, Великим повстанням, війною за незалежність або повстанням у Брабанті1’, з одно-го боку, та Французькою революцією - з другого. До 1789 року заколоти збурювалися че-рез окремі негаразди й підставою для них було цілком конкретне невдоволення та праг-нення втілити загальновизнані принципи. Подеколи, у перебігу суперечок, висувалися но-ві теорії, але вони були несуттєвими, і найвагомішим аргументом проти тиранії залишала-ся вірність стародавнім законам. Після змін, спричинених Французькою революцією, ті сподівання, які пробуджуються через недуги й вади соціального становища, почали діяти як постійні та енергійні сили в усьому цивілізованому світі. Вони стихійні й агресивні, не потребують ні пророків, щоб провіщати, ні захисників, щоб обороняти, але популярні, безглузді і майже всеохопні. Революція спричинилася до цих змін частково завдяки своїм доктринам, частково шляхом непрямого впливу на події. Вона наставляла народ розгляда-ти свої бажання й потреби як найвищий критерій справедливості. Швидка змінюваність влади, за якої усі поспіль партії зверталися до ласки мас як найвищого судді успіху, при-вчила ці маси бути свавільними й недисциплінованими. Падіння багатьох урядів, щоразу новий перерозподіл територій позбавляли усі установи поваги, заснованої на їхній трива-лості. Традиція і право давності переставали бути оберегами авторитету; і заходи, які су-проводжували революції, воєнні тріумфи чи мирні угоди, були однаково байдужими до встановлених прав. Обов’язок не може бути відокремлений від права, і нації не підляга-ють регулюванню законами, які нічого не захищають.За таких обставин теорія і дія йдуть слідом одна за одною, і практичне зло легко породжує вороже налаштовані системи. Там, де панують вольові рішення, безперервність природного розгортання прогресу зберігається завдяки конфлікту екстремальних підходів. Імпульс протидії штовхає людей від однієї крайності до другої. Гонитва за віддаленою та ідеальною метою, яка зачаровує уяву своїм блиском, а розум своєю простотою, пробуджує енергію, якої не вселяє раціональна, досяжна мета, обмежена багатьма вкрай суперечли-вими вимогами і прив’язана до всього вмотивованого, практичного й справедливого. Один надмір або перебільшення підправляє інший, і помилка сприяє істині, - якщо у цьому85зацікавлені маси, - шляхом зустрічного врівноваження протилежної помилки. У меншості немає сил, аби досягти великих змін без всілякої допомоги; у більшості не ви-стачає мудрості, аби керуватися лише однією істиною. Там, де хвороба різнобічна, ніякі конкретні, цілком визначені ліки не можуть задовольнити потреби усіх поспіль. Лише привабливість абстрактної ідеї або ідеальної держави спроможна поєднати спільною дія-льністю масу людей, які шукають універсальних ліків для багатьох специфічних недуг або спільного спонукального засобу, що його можна застосувати за найрізноманітніших об-ставин. Отож і виходить, що надумані принципи, які узгоджуються як із лихими, так і до-брими намірами людства, є нормальним та необхідним складником суспільного існування націй.Теорії цього типу підставові, оскільки зумовлені цілком певними, застарілими не-дугами й беруться за їхнє усунення. Вони корисні для опозиційних настроїв - як застере-ження або погроза - змінити наявний стан речей та для пробудження гостроти усвідом-лення негараздів. Вони не можуть слугувати за основу докорінної перебудови громадян-ського суспільства, подібно як ліки не можуть замінити харчування; втім, вони спроможні на нього сприятливо вплинути, бо вказують напрямок, хоч і не мірило, за яким визнача-ється потреба в реформах. Вони протистоять ладові, що є наслідком егоїстичного й наси-льницького зловживання владою панівними класами, штучного гальмування природного суспільного поступу, нестачі ідеального первня чи моральної мети. Практичні крайнощі відрізняються від теоретичних, які вони провокують, тому що перші свавільні й насиль-ницькі, тоді як останні, - далебі, також революційні, - рівночасно є й лікувальними. В од-ному випадку несправедливість навмисна, у другому вона неминуча. У цьому полягає за-гальна характеристика суперечності між існуючим ладом та підривними теоріями, які за-перечують його легітимність. Є три засадничі теорії цього типу, що піддають сумніву на-явний розподіл влади, власності й території та атакують, відповідно, аристократію, серед-ній клас і суверенітет. Це теорії рівності, комунізму й національності. Хоч вони виникли зі спільного джерела, протистоять схожим недугам і поєднані численними зв’язками, та з’яв-илися вони не одночасно. Руссо оприлюднив першу, Бабеф другу, Мацціні третю; третя є найостаннішою за часом виникнення, наразі найпривабливішою та найвиразнішою з по-гляду перспективи майбутнього впливу.За старої європейської системи ні уряди не визнавали права національностей, ні самі народи їх не обстоювали. Інтереси панівних родин, а не націй, регулювали кордони; та й урядування зазвичай здійснювалося86без огляду на бажання люду. Де всі вольності придушені, там вимоги національної незалежності доконче ігноруються, і принцеса, за словами Фенелона, наглядає за монархі-єю, як за весільним посагом. XVIII сторіччя мовчки погоджувалося із цим забуттям кор-поративних прав на континенті, бо абсолютисти опікувалися лише державою, а ліберали -індивідом. У популярних теоріях сторіччя церква, знать і нація ніякого місця не займали; та й самі не створили жодної на свій захист, бо на них ніхто відверто не нападав. Аристо-кратія зберігала свої привілеї, церква свою власність; і династичний інтерес, який брав го-ру над природними схильностями націй і нищив їхню незалежність, усе ж підтримував їх-ню цілісність. Національне почуття не було зневажене в найбільш чутливому місці. Від-няти у монарха власність над спадковою короною й анексувати його домініони означало б завдати шкоди усім монархіям і поставити їхніх підлеглих перед небезпечним прикладом, позбавляючи королівський двір статусу недоторканності. Під час війни, оскільки національною справою не ризикували, не було й намагань збурити національне почуття. Чем-ність правителів один до одного була прямо пропорційною зневажливому ставленню до нижчих верств. Між командувачами ворожих армій відбувався обмін вітаннями; без люті й хвилювань битви розігрувалися з помпезністю та гордовитістю, як на параді. Мистецтво війни перетворилось на повільну й завчену гру. Монархії об’єднувалися не тільки завдяки спільним інтересам, але й родинним союзам. Часом шлюбний контракт ставав сигналом до нескінченної війни, доки родинні зв’язки, як це часто бувало, не ставали на заваді амбі-ціям. Після того, як 1648 року релігійні війни закінчилися2’, єдиними війнами були ті, які велися за спадщину чи підлеглі території або ж проти країн, чиї системи вряду-вання зві-льняли їх від спільних для династичних держав правил й робили не тільки незахищеними, а й наражали на небезпеку. Такими країнами були Англія й Голландія, аж поки Голландія перестала бути республікою, а в Англії поразка якобітів в сорок п’ятому році не поклала край боротьбі за коронуй. Проте, була одна країна, яка все ще продовжувала правити за виняток; та один монарх, якого не визнавали у колі інших королів.Польща не володіла тими гарантіями стабільності, які забезпечувалися династич-ними зв’язками й відповідною теорією законності там, де корону можна було отримати завдяки шлюбу або спадщині. Монарх без королівської крові, корона, дарована нацією, були аномалією і наругою в добу династичного абсолютизму. Ця країна випадала з євро-пейської системи завдяки природі її інституцій. Вона викликала пожадливість, яку немож-ливо було задовольнити. Правлячим родинам Євро-87пи вона не давала жодної надії на те, аби невпинно зміцнювати шляхом укладання міжродинних шлюбів своїх правителів або ж бодай випросити цю надію чи отримати спа-дщину. Габсбурги вибороли володіння Іспанією та Індією у зіткненні з французькими Бу-рбонами, Італією - з іспанськими Бурбонами, імперією - з домом Віттельсбахів, Сілезією - з домом Гогенцоллернів. Відбувалися війни між конкуруючими династіями за шматки те-риторій Італії й Німеччини. Та ніхто не сподівався відшкодувати свої втрати або посилити владу в країні, для якої шлюбний союз або походження нічого не важили. Там, де була не-спромога щось довічно успадкувати, то намагалися шляхом інтриг щоразу брати гору на виборах, і після суперечок щодо кандидатів на свою підтримку сусіди, зрештою, визначи-лися щодо засобу для остаточного зруйнування Польської держави. До того часу христи-янські держави не позбавляли жодної нації її політичного існування, і хоч яка зневага ви-казувалася до національних інтересів і симпатій, все ж турбувалися про те, щоб приховати несправедливість лицемірним пересмикуванням законів. Проте розподіл Польщі41 став ак-том безглуздого насильства, вчиненого шляхом відкритого ігнорування не тільки народ-них почуттів, а й публічного законодавства. Вперше у новітній історії велика держава бу-ла сплюндрована, вороги поділили між собою цілу націю.Цей сумновідомий крок, найреволюційніше діяння застарілого абсолютизму, про-будив до життя у Європі теорію національності, обертаючи приспане право на прагнення, а почуття - на політичну дію. «Жодна мудра або чесна людина, - писав Едмунд Берк, - не може схвалити цей розподіл чи його споглядати, не передвіщаючи великої біди від цього для всіх країн у недалекому майбутньому»1. З того часу існує нація, яка вимагає об’єднан-ня у державу, - немовби заблукана душа у пошуках тіла, в якому вона могла б розпочати життя знову; й тому найпершим почувся зойк, що домовленості держав несправедливі, що встановлені ними кордони несправжні і цілий народ позбавлений свого права об’єднатися у незалежній спільноті. Та раніше, ніж цю вимогу стало можливим дієво обстояти проти значно більшої сили опонентів, раніше, ніж вона набула енергійності, після останнього розподілу, для подолання впливу давніх звичок до впокорення, а також презирства, яке попередній безлад викликав до Польщі, - стара європейська система опинилася в руїнах, і новий світ поставав на її місці.Застаріла політика деспотизму, яка перетворила Польщу на здобич, мала двох су-противників - дух англійської свободи та доктрину революції,’ яка зруйнувала французьку монархію за допомогою її ж власної зброї; протилежними засобами вони спростовували теорію, що нації88не мають колективних прав. За теперішніх часів теорія національності є не тільки потуж-ним допоміжним чинником революції, а й її справжньою підвалиною у зрушеннях протягом останніх трьох років. Втім, це недавня сполука, якої не знала перша Французька революція. Новіт-ня теорія національності частково виникла як її законний наслідок, частково - як реакція протидії. Подібно як система, що припустила національний розподіл, викликала осуд з боку двох форм лі-бералізму, французького й англійського, так і система, яка наразі на них наполягає, виходить із двох різних джерел і виявляє характерні риси або 1688 року5’, або ж року 1789. Коли французький народ усунув владу, під якою він жив, і сам собі став господарем, Франція перебувала у небезпеці подрібнення на частини: бо загальну волю важко встановити, й вона нелегко узгоджується. «Закони, - казав Верньє під час дебатів з приводу вироку королеві, - є обов’язковими лише як імовірна воля народу, який зберігає за собою право їх схвалювати або відхиляти. Тієї ж миті, коли він оприявнює своє бажання, закон у ролі національного символу повинен відступити». Ця доктрина розкладала суспільство на його природні елементи й погрожувала розчленувати країну на стільки республік, скільки було комун. Бо справжній республіканізм є принципом самоврядування цілого та всіх його частин. У розлогій країні, на кшталт Греції, Швейцарії, Нідерландів та Америки, він спроможний досягти мети лише шляхом поєднання кількох незалежних спільнот в єдину конфе-дерацію; отже, велика республіка, не оперта на федеральний принцип, неминуче закінчується вря-дуванням одним лише містом, наприклад, у Римі чи Парижі, та, меншою мірою, як це має місце в Афінах, Берні й Амстердамі; іншими словами, територіально велика демократія повинна або при-нести самоврядування в жертву єдності, або ж його зберегти завдяки федералізму.Історична Франція занепала разом із Французькою державою, яка визрівала сторіччями. Давній суверенітет було зруйновано, на місцеву владу дивилися з антипатією й тривогою. Для встановлення нової централізованої влади був потрібний новий принцип об’єднання. Підвалиною нації став природний стан, в якому вбачали ідеал суспільства; походження замінило традицію, і французький народ почали розглядати як фізичний продукт: етнологічну, а не історичну одиницю. Вважалося, що об’єднання не залежить від представницької влади й урядування цілковито віді-рване від минулого й наділене властивістю у будь-який момент здійснитися чи ні, під впливом на-строю. За словами Сійєса, це більше не була Франція, а якась невідома країна, до якої перемістили націю. Централізована влада володіла усіма повноваженнями, оскільки вона підкорялася цілому, й не допускала жодного відхилення від почуття універсалізму. Ця89влада, наділена волею, була втілена у Першій і неподільній республіці. Це на-йменування означало, що частина не може промовляти або щось чинити замість цілого, що існує сила, яка перевершує державу та є осібною й незалежною від її членів; і вона вті-лювала - вперше в історії - поняття абстрактної національності. У такий спосіб ідея суве-ренітету народу, не-контрольованого минулим, породжувала ідею національності, незале-жної від політичного впливу історії. Королівство Франція - географічно, а також політич-но - було продуктом довготривалої низки подій, і ті ж таки сили, які розбудовували дер-жаву, формували й територію. Революція однаковою мірою зреклася як чинників, яким Франція завдячувала своїми кордонами, так і тих, яким вона завдячувала своїм урядуван-ням. Кожний, нехай невиразний, слід або залишок національної історії ретельно ліквідовувався - система адміністрування, фізичний поділ країни, класи суспільства, корпорації, вага й міра, календар. Франція більше не була оточена кордонами, які їй дісталися в ре-зультаті, далебі, підданого осудові впливу власної історії; вона могла визнавати лише ті межі, які були встановлені природою. Визначення нації запозичувалося у матеріального світу, й для того, щоб уникнути втрати території, воно перетворювалося не тільки на абст-ракцію, а й на витвір уяви.В етнологічній природі цього розвитку подій був закладений принцип національ-ності, який став джерелом поширеної думки, що революції частіше відбуваються у като-лицьких, ніж протестантських, країнах. Вони, дійсно, є більш звичним явищем у католи-цькому, ніж протестантському, світі, бо частково це залежить від національного імпульсу, який пробуджується лише тоді, коли наявний чужинський елемент, вислід іноземного па-нування, що його необхідно позбутися. Західна Європа зазнала двох завойовницьких на-вал - однієї з боку римлян та другої з боку германців, - й обидва рази від завойовників їй діставалися закони. Знову й знову вона повставала проти звиклої до перемог раси; й обид-ва вияви сильної протидії, хоч і мали відмінності залежно від різного характеру цих завоювань, сходилися на спільному феномені імперіалізму. Римська республіка докладала зу-силь, щоб розчавити поневолені нації і перетворити їх на одноманітну й слухняну масу; та успіхи, на які здобулася проконсульська влада у цьому процесі, повалили республіканське правління; докладала до заснування імперії й протидія провінцій Риму. Цезаристська сис-тема надала залежним територіям безпрецедентну свободу і спонукала їх до громадянсь-кої рівності, яка поклала край пануванню народу над народом та класу над класом. Мона-рхію вітали як прихисток від пихи й зажерливості римського люду; отож любов до рівно-сті, ненависть до знаті та терпимість до деспотизму, вкорінені Римом, стали, принаймні90в Галлії, чільною рисою національного характеру. Але на теренах націй, чия життє-здатність була підірвана суворою республікою, не залишилося жодного матеріалу, необ-хідного для того, аби мати втіху від незалежності чи розпочати нову історію. Політичний хист, який організовує держави й забезпечує у суспільстві моральний лад, вичерпався, і християнські авторитети марно шукали серед пустки руїни народ, який би допоміг церкві вижити після занепаду Риму. Новий первень національного життя був занесений до цього конаючого світу тими самими ворогами, які його зруйнували. Протягом певного часу тут вирували хвилі варварства, а потім ущухли; і коли межові знаки цивілізації з’явилися зно-ву, то виявилося, що земля завагітніла від плідного й оновлювального впливу і завдяки повені наснажилася зародками майбутніх держав і нового суспільства. Політичний глузд та енергія влилися разом із новою кров’ю, і це було продемонстровано міццю молодшої раси порівняно зі старою та закладанням засад ступінчастої свободи. Замість універсаль-них рівних прав, реальне користування якими доконче пов’язане з випадковістю та спі-вмірністю владі, права людей були поставлені в залежність від багатьох умов, найпершою з яких був розподіл власності. Громадянське суспільство стало класифікаційно впорядко-ваним організмом замість ато-мізованої безформної маси, отож феодальна система посту-пово набирала сили.Упродовж п’яти сторіч, між пануванням Цезаря і Кловіса, Римська Галлія настіль-ки ґрунтовно засвоїла ідеї абсолютної влади й невиразної рівності, що люди вже ніколи не могли примиритися з новою системою. Феодалізм для них залишався чимось завезеним іззовні, феодальна аристократія - чужою расою, тому простий люд Франції шукав захисту від обох у римському правознавстві та у владі корони. Розвиток абсолютної монархії за-собами демократії становить найвагомішу усталену прикмету французької історії. Коро-лівська влада, передусім феодальна, обмежена вольностями та великими васалами, става-ла дедалі популярнішою в міру того, як у ній нарощувався абсолютизм; у той же час при-душення аристократії, тобто усунення проміжних владних ланок, було настільки нагаль-ною національною метою, що її досягнення можливо було дієво завершити тільки після падіння трону. Монархія, яка від XIII сторіччя займалася приборкуванням знаті, була на-решті відкинута демократією на узбіччя, бо була надто млявою у діях і неспроможною зректися власного походження та остаточно зруйнувати клас, із якого вона вийшла. Усі ті речі, які утворюють своєрідний характер Французької революції, - вимога рівності, нена-висть до знаті й феодалізму, а також до церкви, що була з ними пов’язана, постійне поси-лання на взірці по-91ганства, придушення монархії, новий законодавчий кодекс, розрив із традицією й заміна ідеальною системою геть усього, що зумовлювалось мішанням і взаємодією рас - усе це, далебі, демонструє спільну реакцію на наслідки навали франків. Ненависть до ко-ролівського двору була меншою, ніж ненависть до аристократії; привілеями обурювалися більше, ніж тиранією; тому король загинув радше через походження своєї влади, аніж че-рез зловживання нею. У Франції набувала популярності монархія, не пов’язана з аристок-ратією, нехай навіть вона була надміру некон-трольованою; у той же час зазнала поразки спроба реформувати трон й обмежити та нейтралізувати його разом із перами, тому що давні тевтонські первні, на які він спирався, - родова знать, культ предків, привілеї- вже більше не викликали поблажливого ставлення. Суть ідей 1789 року полягає не в обмежен-ні верховної влади, а в скасуванні проміжних осередків влади. Ці владні осередки разом із класами, що ними користувалися, виникли у латинізованій Європі з першопочатків вар-варства; і рух, що називає себе ліберальним, за своєю суттю є національним. Коли б сво-бода була його метою, то й засоби полягали б у заснуванні вагомих незалежних владних структур, не підлеглих державі, і за взірець йому слугувала б Англія. Але ж його метою є рівність; і прагне він, як і Франція 1789 року, до того, щоб позбутися засад нерівності, введених тевтонською расою. Це мета, яку спільно із Францією мали Італія й Іспанія, і са-ме в цьому полягає корінь природної ліги латинських націй.Революційні провідники не збагнули національного елемента у ліберальному русі. Спочатку їхні доктрини виглядали цілковито суперечними ідеї національності. Вони вчи-ли, що певні загальні принципи вряду-вання є абсолютно справедливими для всіх держав; теоретично вони відстоювали необмежену свободу індивіда й верховенство волі над будь-якою зовнішньою необхідністю чи обов’язком. Це явно суперечить національній теорії у тому, що певні природні сили повинні визначати характер, форму й політику держави, внаслідок чого щось схоже на долю заступило місце свободи. Відповідним чином, націо-нальне почуття не розвивалося безпосередньо з революції, до якої воно було причетне, а спершу виявилося у протидії їй, коли прагнення звільняти було поглинуте бажанням по-неволювати, і на зміну республіці прийшла імперія. Наполеон збудив до життя нову силу, придушуючи національність у Росії, визволяючи її в Італії, правлячи зі зневагою до неї в Німеччині та Іспанії. Монархи у цих країнах були скинуті або повністю позбавлені своїх прав; більше того, вводилася система врядування - французька за походженням, духом і засобами. Люди чинили цим змінам опір. Рух проти них був всенародним і стихійним, бо провідників не було або ж вони були безпо-92радні; він був національним, бо спрямовувався проти чужоземних установ. У Ти-ролі, Іспанії та пізніше у Прусії народ не отримав від уряду керівного імпульсу і заповзяв-ся за власною волею протистояти арміям та ідеям революціонізованої Франції. Солдати починали усвідомлювати національний первень революції під час загарбницьких воєн, а не в період її піднесення. Три чинники, які імперія топтала найбільш відверто, - релігія, національна незалежність і політична свобода, - створили недовгочасну спілку, аби надати снаги великим зрушенням, у результаті яких Наполеон зазнав поразки. Під впливом цього вікопомного союзу на континенті сформувався політичний дух, який прагнув до свободи й ненавидів революцію та намагався реставрувати, розвинути й відновити занепалі націона-льні інститути. Люди, які проголошували ці ідеї, -Стайн і Жорес, Гумбольдт, Мюллер і де Местр - були так само ворожі до бонапартизму, як і до абсолютизму старих урядувань, й наполягали на національних правах, що на них однаковою мірою зазіхнули обидві сторо-ни, і які вони сподівалися реставрувати, знищивши французьке панування. Друзі револю-ції не симпатизували подіям, які перемогли під Ватерлоо, бо навчилися ототожнювати свою доктрину зі справою Франції. Голландський дім віґів в Англії, афрансесадос в Іспа-нії, мюра-тисти в Італії, прибічники Рейнського союзуб), поєднуючи патріотизм із револю-ційними почуттями, жалкували за падінням французької влади та з тривогою дивилися на ті нові й невідомі сили, які збудила визвольна війна і які були так само ворожі французь-кому лібералізмові, як і французькому пануванню.Та нові сподівання на національні й загальнопоширені права розчавила Реставра-ція. Ліберали того часу клопоталися не про свободу у формуванні національної незалеж-ності, а про свободу французьких установ; у протидії націям вони приєднувалися до чес-толюбних прагнень урядів і так само були готові принести в жертву національність своєму ідеалові, як і Священний Союз7) - інтересам абсолютизму. Талейран справді оголосив у Відні, що польське питання повинне передувати усім іншим, бо розподіл Польщі став од-нією з перших і найголовніших причин тих недуг, на які страждала Європа; але династич-ні інтереси взяли гору. Усі монархи, представлені у Відні, повертали назад свої території, за винятком короля Саксонії, якого покарали за лояльність до Наполеона; але ті держави, які не були представлені у колі правлячих родин, -Польща, Венеція й Генуя - не відроди-лися, і навіть папа мав великі труднощі у поверненні дипломатичних місій, захоплених Австрією. Національність, якою старий режим гребував, над якою революція та Імперія вчинили наругу, зазнала - після її першого відвертого виявлення - на93Віденському конгресі8’ найтяжчого удару. Принцип, що його породив перший роз-поділ, якому революція надала теоретичне підґрунтя і який був зведений імперією до ко-роткочасного конвульсивного зусилля, зрештою визрів - внаслідок тривалої хибної прак-тики Реставрації - у послідовну доктрину, виплекану й виправдану ситуацією в Європі.Уряди Священного Союзу з однаковою заповзятливістю присвятили себе справі придушення як революційного духу, що їм загрожував, так і національних настроїв, за-вдяки яким вони самі відродилися. Австрія, що нічим не завдячувала національному рухо-ві та запобігла його відродженню після 1809 року, природним чином вела перед у його придушенні. Кожне порушення підсумкових угод 1815 року, кожне прагнення до змін або реформ засуджувалися як заколот. Ця система душила як добрі, так і згубні тенденції до-би; й опір, який вона провокувала, - протягом життя покоління від Реставрації до падіння Меттерніха, і знову, під час реакції, що розпочалася за Шварценберґа й закінчилася за ад-міністрування Баха й Мантейффеля, - був наслідком різних комбінацій протилежних форм лібералізму. Упродовж послідовних етапів цієї боротьби ідея про те, що національні ви-моги перевищують усі інші права, поступово піднімалася до верховенства, яке наразі їй і належить серед революційних чинників.Перший ліберальний рух - карбонаріїв9’ на півдні Європи - не мав специфічно на-ціонального характеру, але його підтримали бонапартисти як в Іспанії, так і в Італії. Про-тягом наступних років опозиційні ідеї 1813 року активізувалися, і революційний рух - ба-гатьма сторонами ворожий засадничим принципам революції - виступив на захист свобо-ди, релігії й національності. Усі ці чинники переплелися в ірландських заворушеннях, а також у діях грецьких, бельгійських і польських революціонерів. Ті почуття, які образив Наполеон і які піднялися проти нього, тепер спрямовувалися проти урядів Реставрації. їх придушили мечем, а тоді ще й угодами. Національний принцип додавав сили, - але не справедливості, - цьому рухові, який у кожному випадку, крім Польщі, був успішним. На-став час, коли він виродився у суто національну ідею, подібно як слідом за звільненням розпочиналося ворохобництво щодо його скасування, і під опікою Східної Церкви наби-рав сили панславізм і пан-еллінізм. Це було третім етапом протидії Віденській угоді, яка виявилася слабкою через неспромогу задовольнити національні або конституційні праг-нення, що могли б забезпечити обопільну противагу завдяки моральному, хоч і не популя-рному, виправданню. Першого разу, у 1813 році, люди піднялися проти загарбників на за-хист своїх законних правителів. Вони відмовилися від того, щоб ними правили узурпато-ри.94У період між 1825 і 1831 роком вони вирішили, що не будуть коритися поганому врядуванню чужинців. Французька адміністрація зазвичай була кращою за ту, яку вона за-ступила, але існували й попередні претенденти на владу, здійснювану французами, отож на початку національна боротьба була боротьбою за законність. Під час другого періоду цього складника бракувало. Далебі, не позбавлені володінь монархи очолювали повстання греків, бельгійців або поляків. Проти турків, данців і росіян виступали не як проти неза-конних загарбників, а як гнобителів, - бо ті зле врядували, - але не з тієї причини, що вони належали до іншої раси. Потім настав час, коли запанувала проста думка, що нації не під-лягають урядуванню чужинцями. Законно отриману і толерантно здійснювану владу ого-лошували нечинною. За попередніх обставин національні права, як і релігія, відігравали певну роль і правили за допоміжні чинники у боротьбі за свободу, проте тепер національ-ність стала чільною вимогою, згідно з якою вона відстоювала тільки саму себе, хоч і могла скористатися, як приводом, захистом прав правителів, вольностей народу, свободи віро-сповідань; проте якщо це об’єднання не утворювалося, вона усе ж повинна була домінува-ти, нехай і за рахунок будь-якої іншої справи, вартої національної офіри.Наступним після Наполеона чільним захисником цієї теорії був Меттерніх; це по-яснювалося тим, що антинаціональний характер Реставрації в Австрії був дуже виразним, і якраз на противагу австрійському врядуванню національність переростала в систему. Наполеон, який, надто довіряючи армії, нехтував моральними чинниками в політиці, був повалений їхнім же виявленням. В урядуванні своїми італійськими провінціями Австрія припустилася тієї самої помилки. Королівство Італія об’єднало усю північну частину пів-острова в єдину державу; і національні почуття, що їх французи повсюдно придушували, почали заохочуватися в Італії й Польщі як гарантія їхньої моці. Коли хвиля перемоги від-котилася, то Австрія також звернулася за підмогою проти французів до нового настрою, який ті самі ж і виплекали. Нюгент заявив у своєму посланні до італійців, що вони докон-че стануть незалежною нацією. Один і той самий дух служив різним господарям й, насам-перед, він спричинився до руйнування старих держав, потім до вигнання французів і знову, за правління Карла Альберта, до нової революції. До нього зверталися в ім’я найсупе-речливіших принципів урядування, і він слугував усім партіям поспіль, бо був саме тим, що всіх могло об’єднати. Зародившись як протест проти панування раси над расою, тобто найпомірнішої і ма-лорозвиненої форми, він переріс у засудження кожної держави, до якої входили різні раси, і, насамкінець, перетворився на завершену і послідов-95ну теорію того, що держава і нація у просторовому вимірі повинні збігатися. «...Загальною необхідною передумовою вільних установ, - вказує містер Мілль, - є збіг державних кордонів з національними»2.Зовнішній вияв історичного поступу цієї ідеї від невизначеного прагнення до нарі-жного каменя політичної системи можна простежити в житті людини, яка внесла в неї пе-рвень найміцнішого гарту - Джузеппе Мацціні. Він дійшов висновку, що карбонаризм без-силий проти урядових заходів, і вирішив вдихнути нове життя у ліберальний рух, перені-сши його на ґрунт національності. Вигнання - це колиска національності, подібно як пригнічення - школа лібералізму; отож Мацціні замислив ідею «Молодої Італії», коли як еміг-рант перебував у Марселі. Так само вигнанці з Польщі виступають активними оборонцями кожного національного руху, бо для них усі політичні права сконцентровані в ідеї незале-жності, яка, - попри їхні відмінності поміж собою, - є найважливішим, спільним для всіх прагненням. До 1830 року література також зробила свій внесок у національну ідею. «Це був час, - говорить Мацціні, - великого конфлікту між романтичною і класичною школою, який так само правильно буде назвати конфліктом між прихильниками свободи й автори-тету». Романтична школа не користувалася довірою в Італії, як і католицька в Німеччині; але обидві спонукали до заохочення національної історії та літератури, і Данте мав такий же високий авторитет серед італійських демократів, як і серед провідників середньовічно-го відродження у Відні, Мюнхені й Берліні. Та ні вплив вигнанців, ні поетів чи критиків нової партії не поширився на маси. Це була секта без усенародного співчуття й заохочен-ня, змова, яка спиралася не на національну образу, а на доктрину; і коли 1834 року в Са-войї було здійснено спробу повстання під прапором із гаслом «Єдність, Незалежність, Бог і Людство», народ був спантеличений її метою та байдужим до провалу. Проте Мацціні продовжував пропаганду, переорганізував свою «Giovine Italia» в «Giovine Europa»10’ і 1847 року заснував міжнародну лігу націй. «Народ, - говорив він у своєму відкритому зве-рненні, - переймається лише однією ідеєю, ідеєю єдності й національності.... Ніяких між-народних проблем щодо форм урядування не існує, крім проблеми національної».Революція 1848 року, неуспішна в досягненні національної мети, підготувала на-ступні перемоги національності двома шляхами. Перший полягав у реставрації австрійсь-кої влади в Італії, яка спиралася на нову й жорстокішу централізацію, що не надавала жо-дних перспектив свободі. Доки панувала ця система, правда була на боці національних прагнень, і вони знову відродилися у більш завершеній й розвиненій формі зусиллями Маніна. Політика австрійського уряду, яка не спромоглася96упродовж десяти років реакції перетворити володіння, здобуті силою, у володіння на правовій основі й за допомогою вільних установ закласти підвалини лояльності, надала цій теорії негативного поштовху. У 1859 році вона повністю позбавила Франца Иосифа активної підтримки й співчуття, бо своїм урядуванням той завдав лиха достоту більше, ніж його вороги своїми доктринами. Проте справжньою причиною енергії, якою наснажи-лася національна теорія, був тріумф демократичного принципу у Франції та його визнання європейськими державами. Теорія національності є складовою демократичної теорії суве-ренітету загальної волі. «Навряд чи можна назвати вільним якесь об’єднання людей, якщо не припускати, що люди самі вибирають, до яких саме колективних утворень вони згодні приєднатися»3. Саме завдяки цьому самостворюєть-ся нація. Аби мати колективну волю, необхідна єдність, і незалежність створює засади, щоб її обстояти. Єдність і національ-ність ще суттєвіші для ідеї суверенітету народу, ніж усунення монархів чи скасування законів. Якщо свавіллю може запобігти щастя народу або популярність короля, то нація, яку надихає демократична ідея, не може, залишаючись послідовною, допустити, аби якась її частина належала іноземній державі або ж ціле розділилося на кілька окремих держав. Тому теорія національності виходить з обох принципів, які розмежовують політичний світ, - законності, що ігнорує її вимоги, та революції, яка їх визнає; з тієї самої причини вона є головним знаряддям останньої проти першої.Простеживши, як національна теорія набуває поширення й очевидного впливу, ми наразі готові розглянути її політичну роль і вартість. Абсолютизм, який її породив, одна-ково заперечує як абсолютне право на національну єдність, що є продуктом демократії, так і вимогу національної самостійності, яка належить до теорії свободи. Ці дві точки зору на національність, що узгоджуються, відповідно, із французькою та англійською система-ми, зв’язані однією лише назвою і в дійсності утворюють протилежні крайнощі політич-ного мислення. У першому випадку національність ґрунтується на довічному верховенстві колективної волі, необхідною умовою якої є єдність нації та перед якою будь-який інший чинник повинен відступити, будь-який обов’язок втрачає силу і протидія набуває тираніч-ного характеру. Нація тут є ідеальним цілим, що спирається на засади раси, виказуючи од-верту зневагу до дії зовнішніх причин, традиції та існуючих прав. Вона верховодить пра-вами й бажаннями мешканців, поглинаючи в уявній єдності їхні різнобіжні інтереси; жер-твує їхніми індивідуальними схильностями й обов’язками заради вищих вимог національ-ності та нищить усі природні права й набуті свободи з метою самоствердження. Щоразу, коли якийсь один цілком визначений97об’єкт перетворюється на найвищу мету держави, - нехай це буде привілей класу, безпека або міць країни, найбільше щастя для найбільшої кількості людей або підтримка якоїсь умоглядної ідеї, - то ця держава неминуче на цей час стає абсолютною. Лише сво-бода вимагає для власної реалізації обмеження публічної влади, бо свобода є єдиним об’єктом, вигідним усім без винятку, що не спонукає до прямої протидії. Коли ж підтри-мувати вимоги національної єдності, то буває так, що повинні зазнавати руйнування май-же бездоганні уряди, чия політика є корисною й справедливою, а підлеглих змушують ви-являти свою відданість владі, до якої ті зовсім неприхильні і яка на практиці може оберну-тися іноземним пануванням. Нічим не пов’язаною з цією теорією, за винятком спільної неприязні до абсолютної держави, є теорія, яка розглядає національність як суттєвий, але не головний елемент у визначенні різновиду держави. Вона відрізняється від попередньої тим, що спрямована на різноманітність, а не одноманітність, гармонію, а не єдність, наці-лена не на довільні зміни, а на уважне ставлення до наявних умов політичного життя, і та-кож тим, що підкоряється законам і наслідкам історії, а не сподіванням на ідеальне майбу-тнє. У той час як теорія єдності перетворює націю на джерело деспотизму й революції, те-орія свободи розглядає її як твердиню самоврядування та найголовніше обмеження надмі-рної влади держави. Приватні права, якими жертвують заради єдності, зберігаються у спі-лці націй. Жодна влада не в змозі настільки ефективно протистояти тенденціям централі-зації, корупції й абсолютизму, як спільнота, яка є найширшою з тих, що може включити держава, й наділяє своїх членів стійкою схожістю характеру, інтересів та поглядів, накла-даючи заборону на діяльність верховного правителя засобами впливу різних проявів пат-ріотизму. Присутність різних націй під егідою одного суверенітету за своїми наслідками подібна до незалежності церкви в державі. Вона протистоїть прислужництву, що процві-тає під прихистком єдиновладдя, шляхом врівноваження інтересів, примноження кількості асоціацій та, відповідно, обмежень і підтримки суб’єкта складною системою різних думок. У такий же спосіб вона сприяє незалежності, формуючи різні групи громадськості і ство-рюючи вагоме джерело й осередок політичних почуттів та уявлень про обов’язок, які не визначаються волею суверена. Свобода сприяє різноманітності, а різноманітність оберігає свободу, забезпечуючи засоби організації. Та частина законодавства, яка керує взаємосто-сунками людей та регулює соціальне життя, є результатом впливу національних звичаїв і приватного суспільства. Тому за таких обставин нації таки відрізнятимуться одна від од-ної; бо вони самі їх створили і не завдячують цим державі, яка стоїть над ними усіма. Різ-но-98манітність у межах однієї держави є надійним бар’єром управлінському втручанню поза межами спільної для всіх політичної сфери у царину стосунків, які не підлягають за-конодавчому тиску і регулюються стихійно виниклими правилами. Такого типу втручання є характерним для абсолютистського врядування. Воно, безумовно, викликає протидію і, зрештою, веде до виправлення ситуації. Властива абсолютизмові нетерпимість до соціа-льної свободи знаходить настільки надійну противагу в національному розмаїтті, якої жо-дна інша сила не в змозі ефективно забезпечити. Співіснування кількох націй під орудою однієї держави є випробуванням, як і найліпшою гарантією свободи. Воно також є одним із головних знарядь цивілізації і в такій ролі сприяє встановленню природного і передба-чуваного ладу та вказує на вищий щабель поступу, ніж національна єдність, що є ідеалом новітнього лібералізму. Об’єднання різних націй в одній державі, як і об’єднання різних людей у суспільство, становить необхідну умову цивілізованого життя. Менш розвинуті раси підтягуються до інтелектуально вищих, проживаючи з ними у політичному союзі. Виснажені й занепалі нації відроджуються, долучаючись до більш молодої життєвої снаги. Нації, які втратили первні організованості і здатності до врядування через деморалізуючий вплив деспотизму або дезінтегруючу дію демократії, - відновлюються і набувають нових знань завдяки дисциплінуючому впливу сильнішої та менш розбещеної раси. Досягти цьо-го продуктивного й оновлюваного стану можливо лише в умовах проживання під дахом спільного правління. Саме у плавильному казані держави відбувається такого роду змішу-вання, внаслідок якого снага, знання і здібності однієї частини людства передаються ін-шій. Там, де політичні й національні кордони збігаються, суспільство припиняє просува-тися вперед, і нації знову повертаються до стану, що скидається на стан людей, які відмо-вляються спілкуватися зі своїми ближніми. Навпаки, незбіг цих двох чинників згуртовує людство не тільки через вигоди спільного проживання, ай через те, що він поєднує суспі-льство політичними й національними зв’язками, вселяє кожному народові зацікавленість у своїх сусідах, - або тому, що вони перебувають під одним урядуванням або ж належать до однієї раси, - і в такий спосіб сприяє інтересам усього людства, цивілізації й релігії.Християнство радіє з приводу змішування рас і народів, - у той час як поганство невіддільне від їхніх відмінностей, бо істина універсальна, помилки ж різноманітні й окремішні. У стародавньому світі ідолопоклонство й національність йшли поруч, і в Свя-тому Письмі стосовно обох вживається однаковий термін. Подолати національні відмін-ності стало місією церкви. Періодом її незаперечного верховенства став той, упро-99довж якого вся Західна Європа підкорялася однаковим законам, зміст літератури охоплювався однією мовою, політичне ціле християнського світу уособлювалося єдиним понтифіком, а інтелектуальна єдність була представлена єдиним університетом. Подібно до того, як давні римляни завершували свої завоювання поваленням богів завойованого народу, Карл Великий долав національний опір саксонців шляхом насильницького руйну-вання їхніх поганських звичаїв. На підвалинах середньовіччя та сполучення дій германсь-кої раси і церкви постали нова система націй і нове розуміння національності. Природу було подолано як у нації, так і в індивідові. За поганських та варварських часів нації відрі-знялися одна від одної якнайширшим розмаїттям, не тільки в царині релігії, а й за звичаями, мовою й характером. Відповідно до нових законів вони багато чого мали спільно-го; старі бар’єри, які їх розмежовували, було усунуто, і новий принцип самоврядування, що його принесло християнство, уможливив для них спільне перебування під однією вла-дою без доконечної втрати виплеканих ними звичаїв, усталених способів поведінки та законів. Нова ідея свободи надала простір для існування різним народам в одній державі. Нація вже не була тим, чим їй довелося бути в стародавньому світі, - нащадком спільного предка або тубільним продуктом осібного регіону, вислідом суто фізичних і матеріальних причин, - вона стала моральним та політичним буттям; не породженням географічної або фізіологічної єдності, а результатом історичного поступу в діяльності держави. Вона є за-лежною від держави, а не вивищується над нею. Із плином часу держава може витворити національність; проте оформлення національності в державу суперечить природі новітньої цивілізації. Нація виводить свої права й силу з пам’яті про попередню незалежність. Сто-совно цього церква була у злагоді з тенденцією політичного прогресу і, де тільки могла, відбивала в націй охоту до відокремлення, нагадуючи їм про взаємні обов’язки та розгля-даючи завоювання й феодальну інвеституру як нормальні засоби піднесення варварських або за-непалих націй до більш високого рівня. Та хоч вона ніколи не захищала національ-ної самостійності проти проявів феодального права, спадкових претензій чи заповідальних угод, але обстоювала національну свободу проти зодноманічення й централізації з завзят-тям, на яке її надихала довершена спільність інтересів. Бо, зрештою, їм обом загрожує один ворог; і держава, не схильна бути терпимою до відмінностей і справедливо ставитися до осібного характеру різних рас, з цієї ж причини доконче втручається у внутрішні спра-ви релігії. Зв’язок релігійної свободи з визволенням Польщі або Ірландії є не тільки похід-ним результатом місцевих причин; невдача Конкордату в об’єднанні підлеглих Австрії100територій становить природний наслідок політики, яка не прагнула протегувати рі-зноманітності та автономності провінцій й шукала шляхів, аби підкупити церкву запобіг-ливістю замість зміцнення її позицій наданням незалежного статусу. Із цієї ролі релігії в новітній історії започаткувалося нове визначення патріотизму.Відмінність між національністю і державою проявляється в особливостях патріо-тичної відданості. Наш зв’язок із расою є всього-на-всього природним або фізичним, у той час як обов’язки щодо політичної нації мають етичний характер. Перший різновид утво-рює сув’язь почуттів та інстинктів, які вкрай важливі й сильні в умовах первісного існу-вання, та більше пасують твариноподібній людині, аніж цивілізованій; другий стосується опертого на закон авторитету, який накладає певні обов’язки, наповнює моральним зміс-том і спрямовує природні стосунки у суспільстві. У політичному житті патріотизм - це те саме, що віра в релігії, оскільки він підтримує почуття до рідної домівки й тугу за батькі-вщиною, подібно як віра підтримує фанатизм та упередженість. Йому притаманний ас-пект, похідний від приватного життя й природи, який є продовженням родинних почуттів, як і плем’я є продовженням родини. Але за своїм справжнім політичним характером пат-ріотизм полягає у переростанні інстинкту самозбереження у моральний обов’язок, який може піднятися до самопожертви. Самозбереження є як інстинктом, так і обов’язком; воно природне й неусвідомлене, з одного боку, і в той же час морально зобов’язальне. Завдяки першому аспекту виникає родина; завдяки другому - держава. Коли б нація могла існувати без держави, підпорядкована лише інстинктові самозбереження, вона б не спромоглася на самозречення, самоконтроль або самопожертву; вона б сама собі була метою і правилом. Але в умовах політичного ладу здійснюються моральні наміри та виборюються такі гро-мадянські цілі, задля яких необхідно жертвувати приватними інтересами і навіть існуван-ням. Головна ознака істинного патріотизму - переростання егоїзму в жертовність - є про-дуктом політичного життя. Те почуття обов’язку, яке забезпечується расовим зв’язком, повністю не відмежоване від егоїстичного та інстинктивного підмурівка; і любов до краї-ни, як і подружня любов, однаково спирається на матеріальні й моральні засади. Патріот має розрізняти між двома різновидами причин або об’єктів своєї відданості. Почуття при-хильності тільки до країни нагадує упокорення державі - підпорядкування фізичним впли-вам. Людина, яка віддає перевагу почуттям до своєї країни перед будь-яким іншим обов’язком, виказує той самий дух, що й людина, яка поступається усіма своїми правами перед державою. Обидві заперечують, що право має верховенство над владою.101За словами Берка, існує духовна й політична країна, що відрізняється від географічної і, либонь, може перебувати з нею в колізії. Французи, які піднімали зброю проти Конвенту11’, були такими ж патріотичними, як і англійці, які піднімали зброю проти короля Карла, бо вони визнавали вищий обов’язок, ніж покора чинному монархові. Берк говорив у «Зверненні до Франції», що«...намагаючись мати з нею справу або, взагалі, обмірковуючи будь-який план стосовно неї, неможливо, аби ми мали на думці лише географічну країну, ми завжди повинні мати на увазі країну духовну й політичну... Істина в тому, що Франція вийшла поза власні межі, - духовна Франція відокремлена від географічної. Господаря дому вигнали, і в ньому господарюють грабіж-ники. Якщо піти на пошуки корпоративного народу Франції, який існує як корпоративний, згідно з публічним правом (я маю на увазі той корпоративний народ, який вільний обирати й вирішувати і правоздатний вести переговори й укладати угоди), то знайдемо його у Фландрії й Німеччині, Швейцарії, Іспанії, Італії й Англії. Там представлені усі принци крові, усі соціальні верстви держа-ви, усі парламенти королівства. ... Я певен, що коли б половина цього народу виїхала з країни, то заледве залишиться та частина, яку я назвав би народом Англії»4.Руссо окреслює приблизно ту саму відмінність між країною, до якої нам випало належати, та тією, яка виконує щодо нас політичні функції держави. У творі «Еміль» є вислів, суть якого не-легко осягнути в перекладі: «Хто не має батьківщини, той, принаймні, має країну». У своєму трак-таті з політичної економії він пише: «Як можуть люди любити свою країну, якщо вона для них не означає нічого більшого, аніж для чужинців, і дає їм лише те, у чому вона нікому не в змозі відмо-вити?». У тому ж сенсі він провадить далі: «Батьківщини немає без свободи».Крім того, національність, сформована державою, є саме такою національністю, перед якою ми маємо політичні обов’язки й, отже, саме такою, що має політичні права. Етнологічно швейцарці - це французи, італійці або німці; але жодна національність не має до них ніякого стосунку, за винятком політичної національності Швейцарії. Тоскана чи Неаполітанська держава сформували національність, але громадяни Флоренції й Неаполя політично між собою не об’єдна-ні. Існують інші різновиди держав, які, далебі, не досягли успіху в абсорбуванні різних рас полі-тичною національністю або відмежуванні окремої частини від більшої нації. Австрія і Мексика - це приклади першого різновиду, Парма і Баден - другого. Прогрес цивілізації навряд чи стосується держав останнього типу. Щоб захистити свою цілісність, вони повинні приєднатися до конфеде-рацій, родинних союзів або більших держав і, таким чи-102ном, щось втратити у царині незалежності. їм властива тенденція ізолювати й відо-кремити від зовнішнього світу своїх мешканців, звузити горизонт їхніх поглядів та зава-дити, певною мірою, розвиткові їхнього ідейного потенціалу. Громадська думка не в змозі обстоювати свою свободу й недоторканність в умовах такого малого простору, й інтелек-туальні течії із більших спільнот оминають надто вузькі території. У малого й гомогенно-го населення навряд чи існує можливість для природної класифікації суспільства або для появи внутрішніх груп інтересів, які б накладали обмеження на самовладне правління. Уряд і підлеглі ведуть боротьбу за допомогою запозиченої зброї. Можливості першого та сподівання других зумовлені певним зовнішнім джерелом, внаслідок чого країна стає ін-струментом та коном змагань, у яких вона не зацікавлена. Ці держави, подібно до малих громад середньовіччя, слугують меті дрібного розчленування та забезпечення самовряду-вання у складі більших держав; але вони стають на заваді суспільного прогресу, який за-лежить від змішування рас під одним урядуванням.Марнота й небезпечність національних вимог, не опертих на політичну традицію, а лише на расу, виявляються у Мексиці. Там народи поділяються за кров’ю, не маючи гру-пових поселень у різних регіонах. Тому їх неможливо ні об’єднати, ні перетворити на еле-менти зорганізованої держави. Вони флю’щоподібні, безформні й незгуртовані, і їх не можна квапити або переробити на підмурівок політичних установ. Оскільки держава їх не використовує, то вона їх і не визнає; і їхні осібні якості, здібності, почуття й прихильності залишаються незапитаними і, з цієї причини, поза увагою. їх доконечно ігнорують і по-стійно чинять над ними наругу. Складних ситуацій, в яких опиняються народи з політичними претензіями, але без політичної позиції, східний світ уникнув завдяки інститутові каст. Де співіснують тільки два народи, виникає імовірність рабства; але там, де різні на-роди населяють різні території єдиної імперії, що складається з окремих, меншого розміру держав, це утворює найбільш сприятливу комбінацію з усіх можливих для заснування ви-сокорозвиненої системи свободи. В Австрії наявні дві обставини, які значно ускладнюють проблему, але одночасно підвищують її важливість. Кілька національностей перебувають на дуже неоднакових щаблях розвитку, але немає однієї нації, яка була б настільки домі-нуючою, щоб припинити існування усіх інших чи їх поглинути. Це і є необхідні умови для дуже високого рівня організації, якого уряд спроможний досягти. Вони забезпечують най-більшерозмаїття інтелектуальних ресурсів; безперестанну спонуку до прогресу, яка поля-гає не тільки у змаганні, а й наочному прикладі більш розвиненого народу; найрясніщі елементи са-103моврядування у сполученні з неможливістю для держави урядувати самовільно; найповнішу гарантію для збереження місцевих звичаїв і давніх прав. У такій країні, як ця, свобода досягає найславетніших результатів, а централізація й абсолютизм завдають ни-щівних руйнувань.Проблема, що постала перед урядом Австрії, складніша за ту, яка вирішена в Анг-лії, у зв’язку з необхідністю врахування національних вимог. Парламентська система не-спроможна їх задовольнити, бо ґрунтується на єдності народу. Звідси випливає, що у тих країнах, де сукупно живуть різні народи, вона наразі не задовольнила їхніх прагнень і то-му вважається недосконалою формою свободи. Вона виразніше, ніж це було раніше, пуб-лічно висловлюється про відмінності, яких вона не визнає, і в такий спосіб продовжує справу старого абсолютизму і, зрештою, виявляється новим щаблем централізації. Тому у цих країнах слід обмежувати владу імперського парламенту настільки ж ревно, як і владу корони, а чимало його функцій має бути передано парламентам провінцій та низці місце-вих органів влади аж до найнижчих.Велике значення національності у державі полягає в тому, що вона є базою ство-рення політичних можливостей. Характер нації значною мірою визначає форму й життє-здатність держави. Певні політичні звичаї й ідеї належать конкретним націям і в процесі національної історії вони урізноманітнюються. Народ, що виборсується з варварства, або народ, знесилений крайнощами марнотратної цивілізації, не може оволодіти засобами са-моврядування; народ, відданий рівності чи абсолютній монархії, неспроможний витворити аристократію; народ, який неприхильно ставиться до інституту приватної власності, по-збавлений найголовнішого складника свободи. Кожний із них, мабуть, може стати дієвим членом вільної спільноти, тільки контактуючи із розвиненим народом, потуга якого є ви-значальною для майбутніх перспектив держави. Система, яка ці речі ігнорує і не поклада-ється заради них на характер та схильності людей, не має на меті, аби народи самі керува-ли своїми справами, і домагається того, щоб ті були покірливими наказам згори. Тому за-перечення національності означає заперечення політичної свободи.Найбільшим супротивником прав національності є новітня теорія національності. Теоретично обґрунтовуючи територіальну сумісність нації й держави, вона фактично ви-правдовує підневільний стан усіх інших національностей, які опиняються у цих кордонах. Вона не може допустити їхньої рівності із правлячою нацією, яка утворює державу, бо то-ді держава перестане бути національною, що суперечить принципу її існування. Тому, як дозволяє рівень гуманності й цивілізованості цього панівного тіла, що підбиває під себе всі права спільноти, нижчі за станови-104щем народи, відповідно, викорінюються, навертаються у рабство, оголошуються поза законом або ставляться в умови залежності.Якщо ми беремо за мету громадянського суспільства утвердження свободи задля виконання моральних обов’язків, то повинні дійти висновку, що ті держави достоту є най-досконалішими, які, подібно до Британської та Австрійської імперій, охоплюють різнома-нітні національності, їх не пригноблюючи. Ті ж, де ніякого змішання народів не відбулося, є недосконалими; а держави, де його наслідки зникли, занепадають. Держава, яка нездатна облаштувати різні раси, сама виносить собі вирок; держава, яка докладає зусиль, аби їх нейтралізувати, поглинути, а то й силоміць виштовхнути, підриває власну життєздатність; держава, яка їх не включає до свого складу, позбавлена чільної засади самоврядування. Тому теорія національності - це ретроградний крок в історії. Це найпередовіша форма ре-волюції, і вона, далебі, зберігатиме свою силу до завершення революційного періоду, про прихід якого сповіщає. її велике історичне значення залежить від двох головних чинників.По-перше, це химера. Досягти того, чого вона прагне, нереально. Оскільки її нічим не можливо задовольнити й зупинити і вона повсякчас продовжує самостверджуватися, то це завжди перешкоджає урядові повторно створювати умови, які спровокували її появу. Небезпека надто загрозлива і її влада над людською свідомістю завелика, аби допустити тривале існування будь-якої системи, яка створює підстави для опору з боку національно-сті. Тому вона повинна домагатися того, що в теорії засуджує - свободи різних національ-ностей як членів однієї суверенної спільноти. Це функція, яку неспроможна виконати жо-дна інша сила; бо вона однаковою мірою коригує абсолютну монархію, демократію й конституціоналізм, як і, зрештою, централізацію, що є спільною рисою усіх трьох. Ні монар-хічна, ні революційна, ні парламентська система цього зробити не можуть; і всі ідеї, які збуджували ентузіазм за минулих часів, є слабосильними для цієї мети, за винятком ідеї національності.По-друге, національна теорія знаменує кінець революційної доктрини та її логічне вичерпання. Проголошуючи верховенство прав національності, система демократичної рі-вності переступає свої власні екстремальні межі і починає сама собі суперечити. Між де-мократичною і національною фазами революції вклинився соціалізм і довів наслідки цьо-го принципу до абсурду. Та ця фаза минула. Революція пережила свій виплід і породила ще один, наступний результат. Принцип національності прогресивніший за принцип соці-алізму, бо утворює більш довільну систему. Соціальна теорія прагне запобігти існуванню індивіда під жахливим тягарем, що його новочасне суспільство кладе на плечі людей105праці. Це не просто розвиток ідеї рівності, а прихисток від реальних злиднів і голо-ду. Нехай хоч яке хибне це рішення, але вимога врятувати бідних від загибелі була обґру-нтованою; і якщо свобода держави покладалася в жертву задля безпеки індивіда, то нага-льної мети, хоч і теоретично, було досягнуто. Але національність не опікується ні свобо-дою, ні процвітанням; їх обох вона приносить в жертву заради імперативної необхідності перетворення нації на матрицю й мірку держави. її поступ позначатиметься матеріальною, а також моральною руїною заради того, щоб новий винахід спромігся переважити діяння Бога й інтереси людства. Немає жодного принципу змін, жодної форми високолетних по-літичних мудрувань, які були б більш всеохопними, більш руйнівними і більш довільни-ми, аніж цей. Він спростовує демократію, бо кладе край загальному волевиявленню, і під-мінює її якимось вищим принципом. Він перешкоджає не тільки поділові на частини, а й розширенню держави, забороняє класти край загарбницькій війні й досягати гарантій ми-ру. Таким чином, після того, як вона спочатку поступилася індивідом заради колективної волі, революційна система підпорядковує цю колективну волю умовам, які від неї не за-лежать, і, зрештою, відкидає будь-який закон, покладаючись на волю випадку.Хоч теорія національності абсурдніша й злочинніша, ніж теорія соціалізму, вона має важливу світову місію й знаменує остаточний конфлікт та кінець існування двох сил, які є найбільшими ворогами громадянської свободи - абсолютної монархії й революції.Примітки1. Burke Е. Observations on the Conduct of the Minority. - У кн.: Burke E. Selected Works. - T. V. - C. 112.2. Mill J. S. Considerations on Representative Government. - London, 1861. - С 298. Z.lbid. -C. 296.4. Burke E. Remarks on the Policy of the Allies. - У кн.: Burke E. Selected Works. - T. V. - С 26, 29, 30.ЕРНЕСТ РЕНАНЩО ТАКЕ НАЦІЯ?Я хочу проаналізувати разом з вами ідею, ясну на перший погляд, але яка викликає небезпечні непорозуміння. Форми людських спільнот надзвичайно різнорідні. Величезні згромадження людей, як, наприклад, Китай, Єгипет, стародавній Вавилон; племена, як єв-рейське, арабське; такі міста, як Афіни й Спарта; союзи різних країн, як імперія Ахемені-дів, імперія римська, каролінгська, громади без вітчизни, що утримуються тільки релігій-ним зв’язком, як, наприклад, громади євреїв, вогнепоклонників; такі нації, як Франція, Англія і більшість сучасних європейських автономій; конфедерації, як швейцарська, аме-риканська; споріднення раси або мови, яке встановилося між різними галузями германців або слов’ян - ось групи, що існують або існували, яких не можна плутати між собою без великих непорозумінь. В добу Французької революції думали, наприклад, що інституції невеличких незалежних міст, -скажімо, Спарти й Рима, - можна застосувати до наших ве-личезних націй, що налічують по тридцять і сорок мільйонів людей. В наші дні роблять ще більшу помилку, бо змішують расу з нацією й надають етнографічним або скоріше лі-нгвістичним групам зверхність, подібну до зверхності дійсно існуючих народів. Постара-ємося бути якнайбільше точними в цих важких питаннях, в котрих найменша підміна слів на початку міркувань може призвести врешті-решт до найгірших помилок. Наше завдання дуже складне, таке складне, як вівісекція: ми будемо робити з живими, як звичайно роб-лять з мертвими. Тому в обговорення питання ми внесемо холодність, цілковиту безсто-ронність.ІПочинаючи з кінця Римської імперії або краще з часів розпаду імперії Карла Вели-кого1’, Західна Європа розпалася, як здається, на нації, з котрих деякі в певні доби силку-валися захопити в свої руки гегемонію107над іншими націями; але такі гегемонії ніколи не були довговічними. Те, що не вдавалося Карлові V, Людовіку XIV, Наполеонові І, напевно не вдасться нікому і в майбу-тньому. Встановлення нової імперії Карла Великого зробилося неможливим. Поділ Євро-пи зайшов задалеко, щоб спроба завести всесвітнє панування не викликала одразу ж коа-ліції, яка швидко повертає горду націю до її природних кордонів. Певна рівновага встано-вилася на довгі часи. Франція, Англія, Німеччина і Росія, незважаючи на можливі випад-ки, ще протягом багатьох сотень років будуть історичними індивідуальностями, головни-ми частинами шахівниці, клітини якої постійно змінюються за своїм значенням і величи-ною, але ніколи не змішуються одна з одною.В цьому розумінні нації- почасти нове явище в історії. Стародавній Світ не знав їх; Єгипет, Китай, Халдея зовсім не були націями. Це були групи людей, якими правили Син Сонця або Син Неба. Не було єгипетських громадян, не було громадян китайських. В ан-тичному світі були республіки й муніципальні держави, конфедерації місцевих республік, імперії, але не було нації в тому розумінні, як ми її розуміємо. Афіни, Спарта, Сідон, Tip є визначними центрами патріотизму, але все це незначні міста з відносно невеликою тери-торією. Галлія, Іспанія, Італія перед тим, як їх завоювала Римська імперія, були спілками народностей, які часто були з’єднані між собою, але не мали ніяких центральних інституцій, не мали спільних династій. Імперії асирійська, перська, імперія Александра також не були вітчизнами. Ніколи не було асирійських патріотів; перська імперія була великою феодальною спілкою. Ні одна нація не бере свого початку від подиву гідної діяльності Александра2*, яка, проте, мала так багато наслідків для загальної історії цивілізації.Римська імперія більшою мірою могла вважатися вітчизною. Завдяки своєму вели-кому добродійству - припиненню воєн - римське панування, спочатку таке суворе, швидко почало користуватися загальною любов’ю. Це була велика асоціація, синонім порядку, спокою і цивілізації. В останній період імперії у прогресивних умів, у просвічених єпископів, у вчених було справжнє почуття «римського миру», протилежне загрозливому хао-су варварства. Але імперія, яка була в дванадцять разів більша від сучасної Франції, не була державою в сучасному розумінні. Розрив сходу і заходу був неминучий. Спроби утворення галльської імперії в II столітті не були успішні. Тільки германський наплив упровадив у світ принцип, який став потім основою цивілізації.Справді, чим були германські народи від часу своїх великих нападів в V сторіччі аж до останніх норманських завоювань в X сторіччі? Вони мало змінили суть рас, але на-кинули династію й воєнну аристокра-108тію більш або менш значним частинам старої Західної імперії, які дістали імена рас-завойовниць. Звідси - Франція, Бургундія, Ломбардія, а пізніше Нормандія. Раптова перевага Франкської імперії3* відтворює на якийсь час єдність Заходу, але ця імперія ос-таточно підупадає коло середини IX сторіччя. Верденська угода4) намітила в принципі не-змінний поділ, і з того часу Франція, Німеччина, Англія, Італія, Іспанія, хоч і з частими ухилами вбік і зустрічами з масою пригод, але змагають до свого національного існуван-ня, яке тепер розквітає на наших очах.Що ж справді характеризує ці різні держави? Змішання народів, з яких вони скла-даються. В перелічених щойно країнах немає нічого подібного до того, що ви знайдете в Туреччині, де турок, слов’янин, грек, вірменин, араб, сирієць, курд тепер так само різнять-ся один від одного, як і в день завоювання. Такий наслідок залежить головно від двох об-ставин. Насамперед від того, що германські народи прийняли християнство при перших хоч трохи регулярних зносинах з грецькими й латинськими народами. Коли переможець і переможений сповідують ту саму релігію, або ще краще, коли переможець приймає релі-гію переможеного, тоді вже не може постати турецька система, себто абсолютне відрізню-вання людей через релігії. Друга обставина та, що завойовники забувають свою власну мову. Внуки Хлодвіґа, Аларіха, Альбіона, Роланда розмовляли вже мовою римлян. Це в свою чергу було наслідком важливої обставини: франки, бургундці, готи, ломбардці, нор-мани привели з собою дуже мало жінок своєї раси. Протягом кількох поколінь їхні начальники одружувалися тільки з германками; але їхні наложниці і мамки їх дітей були латиня-нки. Через це lingua franca, lingua gothica існували дуже недовго від часу осадження фран-ків і готів на римських землях. Не так було в Англії. Нема сумніву, що англосакси під час свого напливу привели з собою своїх жінок; британська людність тікала перед ними, та й до того ж латинська мова ніколи не переважала в Британії. Взагалі, коли б у V сторіччі в Італії розмовляли галльською мовою, Хлодвіґ і його одноплемінники ніколи б не покину-ли германської мови задля галльської.Звідси випливає той важливий наслідок, що, незважаючи на крайню суворість зви-чаїв германських завойовників, накинена ними держава з часом стала зразком нації. Франція цілком законно стала назвою країни, в котру увійшла ледве помітна меншість франків. В X сторіччі в перших народних піснях, цих досконалих дзеркалах духу часу, всі мешканці Франції - французи. Ідея різниці рас в людності Франції, яка так ясно виступає у Григорія Турського, зовсім непомітна у французьких письменників і поетів, які виступа-ють після часів Гуґо Капета. Різниця109між вельможною і простою людиною теж виділяється дуже сильно, але вона зовсім не є етнографічною; це - різниця в хоробрості, звичаях і вихованні, яка передавалася спад-ково; нікому не спадає на думку, що основа цієї різниці - завоювання. Хибною є теорія, що шляхта постала на підставі привілею, який дав король за великі заслуги перед нацією, так що кожний шляхтич тільки дістав цю відзнаку - ця система вкорінилася як догма, по-чинаючи з XIII сторіччя. Те саме було наслідком майже всіх норманських завоювань. Піс-ля одного або двох поколінь норманські завойовники не відрізнялися від решти людності; але їхній вплив не був через це менш глибоким; вони дали завойованій країні шляхту, во-єнні навички і патріотизм, якого не було раніше.Забута історія, або краще сказати, історична помилка є одним з головних чинників творення нації, і тому розвиток історичних досліджень часто буває небезпечним для наці-ональності. Справді, історичне дослідження кидає світло на факти насильства, які були при початку всіх політичних витворів, навіть таких, що мали дуже благотворні наслідки. Єдність завжди постає через насильство; союз Північної і Південної Франції є результа-том знищення і терору, що панували майже протягом цілого століття. Король Франції5’, який був, так би мовити, ідеальним типом вікового кристалізатора і витворив найкращу національну єдність, яка будь-коли існувала, втратить свій престиж при уважнішому до-слідженні; витворена ним нація проклинала його, і тепер тільки освічені люди знають, яке його значення і що він зробив.Ці великі закони історії Західної Європи стають зрозумілими тільки завдяки конт-растові. Багато країн занепало внаслідок діяльності короля Франції, яку йому дивно пове-лося довести до кінця, почасти завдяки своїй тиранії, почасти - справедливості. Під коро-ною ж св. Стефана мадяри й слов’яни різняться так само, як і вісімсот років тому. Замість того щоб усунути різні елементи своїх володінь, дім Габсбурґів підтримував різницю між ними, а часом навіть їхню взаємну ворожнечу. В Чехії чеський і німецький елемент накла-дається один на одного, як олія і вода в склянці. Турецька політика поділу національнос-тей за віровизнанням мала дуже серйозні наслідки: вона викликала зруйнування Сходу. Візьміть таке місто, як Смирна або Салоніки; ви знайдете там п’ять чи шість громад, з ко-трих кожна має свої спомини і котрі не мають між собою майже нічого спільного. Але суть нації полягає в тому, що у всіх індивідів було багато спільного і що всі вони забули багато. Жодний француз не знає, чи він бургунд, чи алан, чи вестгот; кожний громадянин Франції мусить забути Варфоломіївську ніч, вбивства на Півдні в XIII сторіччі6’. У Фран-ції немає й десяти родин, які могли б подати докази свого фран-110цузького походження, та й однаково ці докази були б недостатні через тисячі неві-домих схрещень, які можуть розбити всі генеалогічні системи. Сучасна нація - історичний результат цілого ряду факторів, які діють у тому самому напрямі. Єдність реалізує то ди-настія (Франція), то безпосередньо бажання провінцій (Голландія, Швейцарія, Бельгія), то загальний дух, який поступово перемагає забаганки феодалізму (Італія, Німеччина). Зав-жди глибока причина лежала в основі таких витворів. У подібних випадках принципи проявляються цілком несподіваними випадковостями. Ми бачили, як в наші дні Італію з’єднали її невдачі, а Туреччину - знесилили її перемоги. Кожна невдача посувала Італію вперед, кожна перемога губила Туреччину, бо Італія - нація, а Туреччина (за винятком Малої Азії) не є нею. Слава Франції - в тому, що вона проголосила під час Французької революції, що нація існує по своїй волі. Ми не повинні вважати за лихе, що нас насліду-ють. Принцип націй -наш принцип. Але що ж таке нація? Чому Голландія - нація, а Гано-вер і Велике герцогство Пармське - не нація? Чому Франція й далі вважає себе за націю, хоч уже зник принцип, який вона витворила? Чому Швейцарія з її трьома мовами, двома релігіями, трьома або чотирма племенами - нація, тим часом як така однорідна Тоскана не нація? Чому Австрія держава, а не нація? Чим принцип національності відрізняється від принципу расового? Ці питання силкується вияснити собі кожний свідомий ум, щоб бути в згоді з самим собою. Подібні міркування вже не керують справами світу, але допитливі люди намагаються кинути світло на цю ділянку, щоб розвіяти плутанину, в якій перебу-вають поверхові уми.IIНа думку деяких теоретиків-політиків, нація - це насамперед династія, яка предста-вляє давнє завоювання, яке спочатку прийняла, а потім забула народна маса. На думку цих політиків, згуртування провінцій, витворене династією, її війнами, її шлюбами, її догово-рами, закінчує своє існування разом з династією, яка його витворила. Цілком правильно, що більшість сучасних націй створені родинами феодального походження, які уклали шлюбний договір з землею і були свого роду осередком централізації. Кордони Франції в 1789 році не були ні природними, ні остаточними. Широкий пояс, який династія Капетів додала до вузьких кордонів Верденської угоди, був особистим набутком цієї династії. В добу цих прилучень не мали уявлення ні про природні кордони, ні про право націй, ні про бажання провінцій. Союз Англії, Ірландії й Шотландії7’ був111також ділом династії. Італія тільки тому так довго не стала нацією, що серед її чис-лених панівних династій до нашого століття жодна не зробилася осередком єдності. Див-ним явищем є маловідомий, напівіталій-ський острів Сардинія, який одержав королівсь-кий титул. Голландія, яка постала самостійно, актом героїчного рішення, все ж вступила в тісні шлюбні відносини з Оранською династією і пережила найбільші небезпеки в день розпаду цього союзу.Та чи цей закон абсолютний? Звичайно, ні. Швейцарія й Сполучені Штати, які по-стали через постійне доповнення, не мають потреби в династіях. Я не буду обговорювати цього питання щодо Франції. Для цього треба було б знати таємницю майбутнього. Ска-жемо лише, що велике Французьке королівство було настільки національне, що на другий день після його падіння нація могла існувати без нього. Крім того, XVIII сторіччя перемі-нило рішуче все. Після довгих віків приниження людина повернулася до античного духу, до поважання самої себе, до ідеї своїх прав. Слова «вітчизна», «громадянин» знову набули свого значення. Тільки завдяки цьому могла відбутися найсміливіша операція, яку будь-коли зроблено в історії; цю операцію можна порівняти зі спробою фізіолога оживити в пе-рвісній єдності тіло, у якого відібрано мозок і серце.Треба, отже, допустити, що нація може існувати без династичного принципу і що навіть нації, витворені династіями, можуть відділитися від цих династій, не перестаючи, однак, існувати. Тепер не можна підтримувати давній принцип, який брав до уваги тільки права принців; крім права династій є право націй. На якому ж критерії ґрунтується це на-ціональне право? За якими прикметами його можна впізнати? З якого конкретного факту воно випливає?І. З раси, - відповідають з певністю деякі. Штучні поділи, наслідок феодалізму, шлюби панівних принців, конгреси дипломатів не мають вічного значення. Тривалою і постійною залишається раса народів. Ось що є правом, законністю. Наприклад, германсь-ка родина, згідно з цією теорією, має право повернути у своє лоно розкиданих представ-ників германізму, навіть якщо вони не бажають цього прилучення. Права германської ра-си на таку провінцію сильніші від права мешканців цієї провінції на самих себе. Таким чином, витворюється початкове право, аналогічне «божественному» праву королів: етно-графічний принцип стає на місце принципу націй. Але це дуже велика помилка, яка згуби-ла б європейську цивілізацію, коли б зробилася панівною. Настільки справедливий і за-конний принцип націй, наскільки принцип початкового права рас вузький і дуже небезпе-чний для справжнього поступу.Ми визнаємо, що в старовинному племені й місті раса мала пер-112шорядне значення. Старовинне плем’я й місто були тільки розширенням родини. В Спарті, Афінах усі громадяни були ближчими або дальшими кревними. Те саме було в єв-рейському народі і те саме зустрічається ще й тепер у арабських племен. Від Афін, Спар-ти, єврейського племені перенесемося до Римської імперії. Ситуація цілком змінюється. Спочатку витворений насильством, а потім удержуваний для користі, цей великий збір міст і цілком різнорідних провінцій завдає ідеї про расу дуже тяжкого удару. Християнст-во з його всесвітнім і абсолютним характером ще більше впливає в тому самому напрямі. Воно укладає тісний союз з Римською імперією, і ось, завдяки впливові цих незрівнянних діячів об’єднання, етнографічні міркування на цілі віки виходять з ужитку при управлінні державою.Наплив варварів був кроком уперед цією дорогою, хоч на перший погляд видається інакше. Частини варварських королівств не мали нічого етнографічного; вони регулюва-лися силою або забаганкою завойовників. Раса підкорених народностей була їм зовсім байдужою. Карл Великий сотворив на свій лад те, що зробив уже Рим: єдину імперію, складену з дуже неоднакових народностей. Творці Верденського договору, намічуючи твердо свої дві великі лінії від півночі на південь, зовсім не дбали про народність людей, що були направо або наліво.від цих ліній. Зміна кордонів протягом Середніх віків також не залежала від етнографічних прагнень. Коли послідовній політиці дому Капетів вдалося згрупувати під іменем Франції частини старовинної Галлії, то це зовсім не значить, що ці країни намагалися з’єднатися зі своїми спорідненими країнами. Дофіне, Прованс, Франш-Конте і не згадували про своє спільне походження. Усяка галльська самосвідомість заги-нула, починаючи від II сторіччя нашої ери, і тільки за допомогою ерудиції ми в наші дні ретроспективно знайшли індивідуальність галльської вдачі.Таким чином, етнографічні міркування не мали ніякого значення в організації су-часних націй. У Францію ввійшли кельти, ібери, германці, в Германію - германці, кельти, слов’яни. В Італії етнографія заплутана більше, ніж у всіх інших країнах. Там сходяться в нерозгаданому змішанні галли, етруски, пелазги, греки. Британські острови в своїй цілості - це мішанина кельтської і германської крові, відношення частин якої надзвичайно тяжко визначити.Правдою є те, що нема чистих рас і що ґрунтувати політику на етнічному аналізі - це значить перетворювати її на химеру. Найбільші країни: Англія, Франція, Італія - це ті, в яких кров найбільш перемішана. Чи Німеччина є з цього погляду винятком? Чи є вона чи-сто германською країною? Яка помилка! Цілий південь був галльським, цілий схід,113починаючи від Лаби, - слов’янським. А частини, які вважають за суто германські? Тут ми підходимо до одного з питань, щодо яких важко виробити собі ясні гадки, щоб уникнути непорозумінь.Міркування про раси безконечні, бо слово «раса» історики-філоло-ги та антрополо-ги-фізіологи брали у двох зовсім неоднакових розуміннях. В антропології поняття «раса» має таке саме значення, як і в зоології; вона вказує на дійсне походження, на споріднення по крові. Але дослідження мов та історії не веде до тих поділів, до яких веде дослідження фізіології. Слова брахіцефалів, доліхоцефалів не мають місця ні в історії, ні в філології. В людській групі, яка утворила мови й арійську дисципліну, були вже і брахіцефали й долі-хоцефали. Те саме треба сказати й про первісну групу, яка витворила так звані семітські мови й інституції. Інакше кажучи, зоологічні елементи є незрівнянно давнішими, ніж еле-менти культури, цивілізації, мови. Первісні групи: арійська, семітська, туранська - зовсім не мали фізіологічної єдності. Подібні угруповання є історичними фактами, які мали місце в певну добу, - припустимо, п’ятнадцять або двадцять тисяч років тому, тоді як зоологічні елементи людськості губляться в далечині, яку годі обчислити. Те, що зветься германсь-кою расою - філологічною й історичною, є, напевно, дуже характеристичною родиною в людському роді. Але чи є це родиною в антропологічному розумінні? Звичайно, ні. Поява германської індивідуальності належить до доби незадовго перед Христом. Звичайно, гер-манські племена не вийшли з землі у цю добу. Бувши перед тим перемішані зі слов’янами у величезній неясній масі скіфів, вони не мали своєї окремої індивідуальності. Англійці є типом серед людства. Але типом того, що називають властиво англосаксонською расою, не є ні бретонець часів Цезаря, ні англосакс, ні данець доби Кану-та, ні нормани доби Вільгельма Завойовника; це тип всього переліченого. Француз не є ні галлом, ні франком, ні бургундом. Він вийшов з величезної печі, в котрій під владою короля Франції були зв’я-зані разом найрізноманітніші елементи. Мешканець Джерсі або Гернсі своїм походженням нічим не відрізняється від нормандської людності сусідньої країни. В XI сторіччі най-більш проникливий погляд не міг би помітити жодної різниці на обох берегах Каналу. Тільки завдяки випадку Філіп Август не захоплює цих островів разом з Нормандією. Два народи, відділені від себе близько семисот років тому, зробилися не тільки чужими один одному, але зовсім не подібними. Раса, як розуміємо її ми, історики, - це щось, що витворюється і розкладається. Дослідження рас дуже важливе для вченого, який займається іс-торією людства. Інстинктивна свідомість, що була перед укладанням карти Європи, не ра-хувалася з расою, й перші нації Європи є націями переважно мішаної крові.114Суть раси, найголовніше при її походженні, поступово втрачає своє значення. Людська історія за своєю суттю відрізняється від зоології. В людській історії раса не є всім, як у гризунів або в кошачого роду; тому не можна просто мацати черепи людей, по-тім хапати їх за горло й казати: «Ти - нашої крові ... ти належиш до нас!». Крім антрополо-гічних прикмет, є ще розум, справедливість, правда, краса, однакові для всіх. Будьте обе-режні: ця етнографічна політика небезпечна. Нині ви застосовуєте її проти інших, потім її звернуть проти вас самих. Чи ймовірно, щоб німці, які так високо піднесли стяг етногра-фії, не побачили, як слов’яни в свою чергу почнуть досліджувати назви сіл Саксонії й Ель-засу, відшукувати сліди вільців і ободритів і вимагати звіту за вбивства й масовий продаж у рабство, доконані Отгонами на їхніх предках? Для всіх добре вміти забувати.Я дуже люблю етнографію; ця наука є винятково цікавою. Але люблячи її вільною, я не бажаю бачити її застосування до політики. В етнографії, як і в усіх науках, системи змінюються; це - умова поступу. Але чи змінювалися і нації разом з системами? Кордони держав були б залежні від хитань у науці. Патріотизм залежав би від більш або менш па-радоксальної дисертації. Тоді сказали б патріотові: «Ви помилялися! Ви проливали свою кров з тої чи іншої причини; ви вважали себе кельтом, але в дійсності ви германець». По-тім через десять літ вам скажуть, що ви слов’янин. Щоб не викривлювати характер науки, звільнимо її від обов’язку висловлювати свою гадку про проблеми, з якими в’яжеться сті-льки інтересів. Будьте певні, що коли ми доручимо їй постачати матеріал для дипломатії, ми багато разів будемо бачити її прислужуючою. Наука має краще діло: будемо просто питати у неї правди.II. Те, що ми щойно сказали про расу, треба сказати й про мову. Мова запрошує до єднання, але не змушує до нього. США й Англія, іспанська Америка й Іспанія розмовля-ють тією самою мовою, але не становлять однієї нації. Навпаки, Швейцарія, так добре ви-творена, - бо її витворила згода її різних частин, - налічує три або чотири мови. В людині є щось понад мову: це її бажання. Бажання Швейцарії об’єднатися, незважаючи на різницю її мов, - це факт важливіший, ніж подібність мови, яка часто осягається дорогою мук.Почесне для Франції явище в тому, що вона ніколи не намагалася добитися єдності мови шляхом примусу. Хіба не можна мати ті самі почуття і думки, любити ті самі речі, маючи різні мови? Ми тільки що говорили про невигоду ставити національну політику в залежність від етнографії. Не менш невигідно було б ставити її в залежність від порівняльної філології. Хай ці цікаві дослідження мають повну свободу розуму-115вань: не будемо вносити до них того, що змінило б їхню ясність. Політичне зна-чення, яке надається мовам, походить від того, що їх вважають за ознаку раси. Але така гадка дуже хибна. Прусія, де тепер розмовляють тільки німецькою, кілька віків тому роз-мовляла мовою слов’ян; в галльських країнах розмовляють англійською; Галлія й Іспанія розмовляють первісною мовою Альба-Лонги8), в Єгипті розмовляють арабською мовою. І таких прикладів є безліч. Навіть спочатку схожість мови не робила обов’язковою схожість раси. Візьмімо первісне арійське або семітське плем’я; там були раби, які розмовляли тою ж самою мовою, що й їхні пани. Таким чином, повторюю: поділи індоєвропейських, семітських й інших мов, які з таким дивним вмінням витворила порівняльна філологія, не схо-дяться з поділами антропології. Мови - це історичні витвори, які дають мало вказівок про кров тих, що ними говорять, і які в кожному разі не могли б накласти кайданів на людську свободу, коли треба означити родину, з якою поєднуються на життя і на смерть.Звертаючи виключну увагу як на мову, так і на расу, ми підлягаємо великим небез-пекам, великим невигодам. Перебільшуючи значення мови, ми замикаємо себе обмеже-ною, так званою національною, культурою. Ми полишаємо простору арену людства, щоб замкнутися в конвенціо-нальностях земляків. Нема нічого гіршого для духу і згубнішого для цивілізації. Не будемо забувати того основного принципу, що людина є розумною й Моральною істотою, перш ніж вона прийме ту чи ту мову, стане членом тої чи іншої раси, зробиться прихильницею тої чи тої культури. Перед французькою, німецькою, італійсь-кою культурою була культура людська. Подивіться на великих діячів Відродження: вони не були ні французами, ні італійцями, ані німцями. Завдяки своїм зносинам зі старовиною, вони знайшли таємницю справжнього виховання людського духу й присвятили йому своє тіло й душу. Як добре вони робили!III. Релігія також не могла би дати достатньої підстави для встановлення сучасної національності. Спочатку релігія була поєднана з існуванням самої соціальної групи. Со-ціальна група була розширенням родини. Релігія, звичаї були звичаями родини. Релігія Афін була культом Афін, їхніх міфічних засновників, їхніх законів та звичаїв. Вона не мі-стила в собі ніякої догматичної теології. Ця релігія була в повному значенні цього слова релігією державною. Зрікаючись її, людина переставала бути афінянином. Власне, це був культ уособленого Акрополя. Клястися на олтарі Аглаври - це значило давати присягу вмерти за вітчизну. Ця релігія була еквівалентом того, чим є у нас кидання жеребка або культ стяга. Зректися брати участь в цьому культі було те саме, що відмовитися від війсь-кової служби в наших сучасних суспільностях. Це значило прого-116лосити, що перестаєш бути афінянином. З другого боку, ясно, що такий культ не мав сенсу для того, хто не жив в Афінах. Тому й не було жодного прозелітизму, щоб зму-шувати чужоземців до прийняття цього культу; раби Афін не сповідували його. Те саме було в деяких невеличких республіках за Середніх віків. Не можна було бути добрим ве-неціанцем, не поклявшись св. Марком; не можна було бути добрим мешканцем Амальори, не вважаючи св. Андрія вищим від усіх святих раю. В цих маленьких суспільностях те, що викликало потім переслідування, тиранію, було спочатку законним і таким звичайним, як наш звичай в перший день року віншувати батька родини.Те, що було добрим у Спарті, Афінах, перестало бути таким у державах, що вийш-ли із завоювань Александра, й особливо в Римській імперії. Переслідування Антіоха Епі-фана, які мали на меті змусити Схід прийняти культ Юпітера Олімпійського, пересліду-вання в Римській імперії для підтримання державної релігії - були помилкою, злочином, справжнім абсурдом. В наші дні ситуація цілком ясна. Тепер уже нема мас, що однаково вірять. Кожний вірить по-своєму, як може, як хоче. Тепер нема вже державної релігії: мо-жна бути французом, англійцем, німцем і заразом католиком, протестантом, іудеєм або й зовсім не сповідувати жодного культу. Релігія зробилася цілком індивідуальною; вона бе-ре до уваги свідомість кожного. Тепер уже нема поділу країн на католицькі й протестант-ські. Релігія, яка п’ятдесят два роки тому була таким важливим елементом при витворенні Бельгії, зберігає своє значення у внутрішньому житті кожного, але вона вже не означує кордони народів.IV. Спільність інтересів зазвичай є могутнім зв’язком між людьми. Але чи досить самих інтересів, щоб витворити націю? Не думаю. Спільність інтересів витворює торгове-льні договори. В національності є одна сторона почування: вона і душа й тіло одночасно. Але Zollverein91 -це не батьківщина.V. Географія, - те, що звуть природними кордонами, - безперечно, мала великий вплив при поділі націй. Географія - це один з головних чинників історії. Вздовж рік раси пересувалися, гори їх затримували. Перші - сприяли, другі - давали напрям історичним рухам. Але чи можна сказати, як думають деякі, що кордони нації зазначені на карті і що ця нація має право брати собі все те, що потрібне для заокруглення деяких контурів, для осягнення певної гори або ріки, якій надають прикмету обмежування a priori? Я не знаю іншої згубнішої, довільнішої доктрини. Цим виправдовують всяке насильство. Добре. Але хіба гори або ріки є цими нібито природними кордонами? Безперечно, що гори розділяють, але ріки скоріше об’єднують. Крім того, всі гори не могли б відме-117жовувати державу від держави. Які ж гори розділяють, а які ні? Від Біар-ріца до Торнео нема жодного гирла ріки, яке б мало інший характер. Коли б історія цього схотіла, то Луара, Сена, Маас, Лаба, Одер, так само як і Рейн, мали б характер природного кордо-ну, через який стільки разів ламалося основне право: бажання людей. Кажуть про страте-гічні міркування. Нема нічого абсолютного: ясно, що необхідності треба зробити багато поступок. Але в цих поступках не треба йти задалеко. Адже тоді всі будуть вимагати своїх воєнних поступок, і війнам не буде кінця. Ні, територія, як і раса, не витворює нації. Земля дає субстрат, поле для боротьби й праці; людина дає душу. Людина проявляється у витво-ренні того священного явища, яке звуть народом. Для цього географії не вистачає. Нація - це духовний принцип, результат глибоких комплікацій історії, духовна родина, а не група, яка визначається формою поверхні. Ми щойно бачили те, чого не вистачає для витворення такого духовного принципу: раса, мова, інтереси, релігійне споріднення, географія, воєнні потреби. Чого ж іще треба? З огляду на сказане раніше, мені нема чого довго затримувати вашу увагу.IIIНація - це душа, духовний принцип. З двох речей, які є, властиво, однією, склада-ється душа, цей духовний принцип. Одна в минулому, друга - в майбутньому. Одна - це спільне володіння багатим спадком споминів, друга - спільна згода, бажання жити разом, користатися спільним і надалі неподільним спадком. Людина, мої панове, не появляється відразу. Нація, як і особи, це результат довгих зусиль, жертв і самовідречення. Культ предків - найвідповідальніший з усіх; предки зробили нас такими, якими ми є тепер. Геро-їчне минуле, великі люди, слава (але справедлива) - ось головний капітал, на якому грун-тується національна ідея. Мати спільну славу в минулому, спільні бажання в майбутньому, здійснити разом великі вчинки, бажати їх і в майбутньому - ось головні умови для того, щоб бути народом. Люблять відповідно до жертв, на які згодилися, відповідно до лиха, якого довелося зазнати. Люблять той дім, який будували і тепер переносять. Спар-танська пісня: «Ми те, чим ви були; ми будемо тим, чим ви є тепер» - це за своєю просто-тою найкращий гімн для кожної вітчизни.Ділити в минулому спільну славу й спільні жалі, здійснювати в майбутньому ту саму програму, разом терпіти, тішитися, сподіватися, -ось що є кращим від спільних мит-них комор і кордонів, які відповідають118стратегічним вимогам, ось що розуміється, незважаючи на різницю раси й мови. Я сказав: «разом терпіти». Так, спільні терпіння єднають більше, ніж спільні радощі. В наці-ональних споминах смуток має більше значення, ніж тріумф: смуток накладає обов’язки, смуток спонукає до спільних зусиль.Таким чином, нація - це велика солідарність, утворювана почуттям жертв, які вже принесено й які є намір принести в майбутньому. Нація вимагає минулого, але в сучаснос-ті вона резюмується цілком конкретним фактором: це ясно висловлене бажання продов-жувати спільне життя. Існування нації - це (якщо можна так висловитися) щоденний пле-бісцит, як існування особи - вічне стверджування життя. О, я знаю, це менш метафізично, ніж божественне право, менш жорстоко, ніж історичне право. В тій системі, яку я вам тут пропоную, нація, як і король, не має права казати провінції: «Ти належиш до мене, я беру тебе». Для нас провінція - це її мешканці; коли хто-небудь має право давати поради в по-дібних справах, це, насамперед, мешканці провінції. Для нації ніколи не було справжньої користі в тому, щоб приєднувати або утримувати країну проти її бажання. Врешті-решт, бажання нації - єдиний законний критерій, до якого треба завжди звертатися.Ми викинули з політики метафізичні й теологічні абстракції. Що ж зостається після цього? Залишається людина, її бажання, її потреби. Ви скажете, що вимирання мови, роз-дроблювання націй є результатом системи, яка поминає ці старі організми малоосвіченим бажанням. Ясно, що в подібних питаннях жодного принципу не можна доводити до крайності. Подібні істини слушні тільки в своїй цілості й до того ж тільки в загальному розу-мінні. Бажання людей змінюються. Але що не змінюється на землі? Нації не вічні. Вони мали початок, будуть мати й кінець. Можливо, їх заступить конфедерація європейських країн. Але це не є законом теперішнього століття. Тепер існування націй добре, навіть потрібне. Існування їх - гарантія свободи, яка зникла б, коли б світ мав тільки один закон, тільки одного пана.Своїми різними, часто протилежними, здібностями нації служать спільній справі цивілізації; всі вони вносять свій голос до великого концерту людства, що загалом є най-вищою ідеальною дійсністю, яку ми осягнули. В ізольованому стані вони мають слабкі сторони. Я часто кажу, що була б найвідворотнішою з усіх людей та особа, котра мала б хиби, які вважаються у нації добрими прикметами: яка була б заздрісною, егоїстичною, сварливою і не могла би нічого стерпіти, не вихоплюючи меча. Але всі ці часткові дисо-нанси можуть зникнути взагалі. Бідолашне людство! Скільки ти витерпіло! Скільки при-год ще чекає на тебе! Хай же119кермує тобою дух мудрості, щоб охоронити тебе від незчисленних небезпек, якими засіяна твоя дорога!Резюмую свою думку. Людина не є рабом ні раси, ні мови, ні релігії, ні течії рік, ані напрямку гірських хребтів. Велике згромадження людей зі здоровим розумом і гарячим серцем витворює моральну свідомість, яка зветься нацією. Наскільки ця моральна свідо-мість доводить свою силу жертвами, що вимагають зречення особи на користь спільноти, настільки вона законна, вона має право на існування. Коли постають сумніви щодо кордо-нів, радьтеся з народами, які сперечаються. Вони мають право мати свою думку в цій справі. Це викличе усмішки політиків-ме-тафізиків, цих непомильних, які помиляються все своє життя і з висоти своїх вищих принципів з жалем ставляться до нашої земної душі. «Радитися з народами! Яка наївність! Ось які жалюгідні французькі ідеї хочуть заступити місце дипломатії й війни дитячо-наївними способами». Зачекаймо, мої панове! Хай тепер панують ці метафізики! Ми зможемо стерпіти зневагу сильних. Можливо, після довгих безплідних переговорів вони повернуться до наших скромних емпіричних рішень. В певні часи способом мати слушність у майбутньому є вміння в сучасності зважитися на те, щоб бути несучасним.ШАРЛЬ МОРРАСПОВЕРНЕННЯ ДО ЖИВИХ РЕЧЕЙФранція та французиФранцію ми ставимо понад усе і, щоб прислужитися Франції, прагнемо мати щирі погляди та правдиві ідеї. Народитися у Франції і мати у жилах давню французьку кров, навіть коли ти походиш від найбіднішого зі знедолених, означає успадкувати величезний капітал і священні привілеї, означає мати при собі, у самому собі документ на спадок, означає отримати можливість морального й матеріального прогресу, що не надається з та-кою ж щедрістю синам будь-якої іншої нації.Історичні епохи, що проминули, гідні нашого шанобливого захоплення й синівсь-кої відданості. Щоби Франція існувала, щоб у Франції було майбутнє, щоби ці скарби те-риторіальні, моральні, інтелектуальні крізь віки змогли пробитися до нас, треба, щоб кож-ний громадянин, кожна людина, гідна цього імені, прагнула продовжити й увічнити бла-годіяння минулого. Кожного з нас чекає неминучий кінець, і будівники майбутнього сус-пільства повинні працювати на прийдешнє, ні, не за застарілими планами, як дехто їх з дурного розуму називає, але за планами, що відповідають тим вічним законам, які спри-чинили появу цих самих давніх планів.Підвалини французької нації вельми міцні, наша раса й країна зберегли у собі весь спадок наших традицій, і це завдяки тому, що сьогоднішня Франція - це не тільки три-дцять чи сорок мільйонів живих, але до того ж мільярд мертвих. Ось де наша справжня основа.Оскільки Франція політично передує французам, французьке землеробство стар-шує над французькими селянами, а французька промисловість - над французькими робіт-никами. «Скотарство» і «хліборобство», - казав Сюллі; великий міністр великого короля остерігся сказати: скотарі і хлібороби.Батьківщина: факт природиНаша батьківщина народилась не завдяки якомусь контракту, укладеному її дітьми; вона не виплід якогось акту згоди, і це визнало, до-121бігаючи кінця, XIX сторіччя. Але ось що знаменно: до часу логіка, породжена ре-волюційним індивідуалізмом, відмовлялася служити ідеї батьківщини, схвалювати, ба на-віть визнавати її. Лише завдяки тиску погроз з боку європейських держав ця ідея була ви-знана; таким чином поступово вона змусила уряд стати патріотичним, мілітаризованим, одне слово, підштовхнула його на позиції наших найважливіших спільних інтересів. Ця природна, інстинктивна, фізична реакція, якій, між іншим, опиралися республіканські си-ли та інтереси - це зовсім не те, що може узаконити ідею батьківщини.Дехто намагається визначити її як спільність інтересів, проте якщо слово «інтерес» має смисл більш-менш точний, то «спільність» руйнує конструкцію, бо об’єднуватися, «мати спільність» - це акт, зумовлений індивідуальною волею, це не наша спільна воля, що зробила нас французами. Ми не вибираємо нашу національність, ми не спроможні ані позбутися її, ані тим паче прийняти. Кілька перевертнів залюбки відмовилися від неї, ті ж, хто залишився, не вагаються, лишатися їм чи ні. Це -стан, до якого вони приноровилися, і нехай він тисячу разів їм зашкодить - вони й гадки не матимуть відректися від нього. Об’єднання стверджується завдяки перманентній дії особистої волі, на противагу цьому батьківщина стверджується спільною дією як вищою цінністю, що передує волевияву особистостей. Батьківщина - це об’єднання природне або, що те ж саме, історичне. При-родне надходження - ось вирішальний чинник. Батьківщину - землю твоїх батьків, - не ви-бирають, як не вибирають батька й матір. Французом народжуються з волі випадку, так само, як можна народитися Монморансі або Бурбоном. Це насамперед феномен спадково-сті.Сприйняття демократа чи республіканця, що інстинктивно повстає проти цих ідей, робить усе, щоб ідея батьківщини зникла.Французи - друзі нам, тому що вони - французи, вони французи не тому, що ми об-рали їх нашими друзями. Ці друзі створені з нас, вони даровані нам природою. Більше то-го, не перестаємо говорити, що ставити плуга перед волом означає освячувати те, що сто-їть позаду, оскільки те, що стоїть позаду, набуває вартості, стоячи саме позаду. Не може бути нічого ціннішого, ніж мати французів, з’єднаних узами дружби. Але щоб мати їх та-кими, треба щось робити, а не обмежуватися деклараціями та написами на стінах. Ми бі-льше робимо для дружби французів, називаючи причини і переконливі докази їхньої наці-ональної спільності, а не приписуючи їм обов’язкові теоретичні симпатії. Французи зди-вуються, якщо хтось почне наполягати на тому, що для їхніх громадянських відносин ха-рактерна передусім дружба; суспільне життя - це аж ніяк не122суспільна ідилія, і маємо силу-силенну ситуацій розчарування та роздратованості, за яких ідею всеохопної дружби треба відкинути.Натомість вивчення нашої давньої французької кревності та її примножених деся-тьма сторіччями співробітництва переваг повертає нам почуття, з яким наші батьки об’єд-нувались проти ворожої загрози навколо дружнього скипетра й меча-охоронця коронова-ного патрона й захисника. Наша історія доводить, що й справді держави виростають на підґрунті дружби, але було б дурницею стверджувати, що, з’явившись, держави й надалі тримаються на цій основі. Дружба спричиняє результати, вона створює спадковість. На перший план виступає принцип спадковості. Саме вона підказує нам слово «батьківщина» і ще голосніше -поняття «нація», яке означає «народження» або не означає нічого.Патріотизм, усвідомлений таким чином у своїй історичній серцевині, у своїй спад-ковій сутності, зближується з усіма ідеями, проти яких повсякчас повстає демократія; він руйнує ще й досі живу застарілу відразу до поняття спадковості. Якщо розуміють, що на батьківщину покладена функція опору буревіям Часу, якщо націю, услід за Барресом, сприймають як «вічну річ», якщо усвідомлюють, що Франція - це не об’єднання індивідів, що голосують, а живе тіло родинних зв’язків, то принципові заперечення зникають й істо-ричний сенс стверджує необхідність і відповідність того, що спочатку здавалося супереч-ливим.Безумовно, конче необхідно, щоб батьківщина була справедливою, але її поведінка, дії - це не та проблема, що виникає у зв’язку з теоретичним усвідомленням чи то практи-кою патріотизму; питання самої її суті, проблема її життя або смерті - в іншому.Щоби бути справедливою чи несправедливою, передусім потрібно, щоб вона існу-вала. Було б софізмом вдаватися до понять справедливості, несправедливості чи до будь-яких інших атрибутів батьківщини в розділі, де йдеться лише про її буття. Ви будете вдя-чні вашим батькові та матері, ви будете шанувати їх незалежно від їхніх особистих якос-тей. Ви поважатимете Батьківщину, тому що вона є вона, а ви є ви, незалежно від задово-лення, яке вона може дати вашому почуттю справедливості чи вашій любові до слави. Вашого батька можуть закувати в кайдани - ви його поважатимете. Ваша Батьківщина може припуститися великих помилок - ви будете захищати її, відстоювати її безпеку і сво-боду. Справедливість не загубиться: перша умова справедливої батьківщини, як і всякої іншої, - це її існування, друга умова - це незалежність її рішень та свобода дій, без яких справедливість лишається тільки мрією.123Патріотичний егоїзмТак, людина зобов’язана допомагати всім людям. З цим погодяться й Едіп, і дон Жуан. Однак мені видається слушним нагадати, що допомагати рекомендовано передусім нашому ближньому, і позаяк «ближній» на святій мові -proximus - себто слово це грамати-чно являє собою справжній найвищий ступінь порівняння, то звідси випливає, що спочат-ку наше милосердя слід звертати на найближчі до нас людські істоти.Так що це, егоїзм? <... > Обрати об’єктом своїх піклувань передусім людей, яким долею призначено жити поруч із нами, - тут нема й натяку на егоїзм. Це не більше, ніж гра метафор, коли кажуть: «національний егоїзм» чи то «священний егоїзм». Ці колективні егоїзми не є сумою індивідуальних егоїзмів, що їх можна полічити. У такий спосіб відре-дагована критика національного егоїзму не має жодного об’єкта. Хто служить своїй бать-ківщині, служить не собі. Він віддає себе чомусь іншому, ніж він сам. По-справжньому плідна любов до ближнього звернена до свого дому, своєї вулиці, свого села.Авжеж, живуть на світі й китайці, і тібетці, яких я поважаю, але вони трохи задале-ко, щоб мати з цього якусь користь. Почнемо ж із того, що поквапимося підставити плече своєму сусідові, надто якщо в нього пожежа, - оце й є основний моральний принцип, а по-літика його виправдає.НаціяІдея нації не є щось туманне, як це стверджують зайдиголови-анар-хісти, вона ре-презентує в абстрактних термінах неспростовну реальність. Нація являє собою найбільше з існуючих громадське об’єднання, потужне й самодостатнє. Розбийте його, і ви оголите індивіда. Він втратить усе - захист, підтримку, допомогу.Позбавлений батьківщини, він не уникне ані злиднів, ані експлуатації, ані насиль-ницької смерті.Дотримуючись правди реальності, доходимо висновку, що все, що являє собою ін-дивід, все, що він має, все, що він уподобає, зумовлене існуванням нації, і щонайменше, що він повинен зробити, щоб уберегтися, -це за всяку ціну захищати свою націю. Ми не робимо з нації ідола, метафізичного абсолюта, а проте у певному сенсі бачимо в ній те, що древні називали богинею. Обожнюючи Німеччину, германці говорили про неї як про сво-го старого бога, подібного до Єгови, єдиного, безконечного й усе-124могутнього. Богиня Франції природним чином входить у зв’язки з підвалинами життя інших народів і доповнює їх. Вони можуть обмежувати й зрівноважувати ці зв’язки. Одне слово, ідея нації увінчує вершину ієрархії політичних ідей. Це - потужна дійсність, найпотужніша з усіх, оце й усе.Вона є підґрунтям усіх інших важливих спільних інтересів, і ясна річ, що в разі конфлікту всі ці інтереси мають їй поступитися: за визначенням - поступаючись їй, вони тим самим поступаються тому найголовнішому, що вони містять у самих собі.Нація передує всім об’єднанням у ній. Захищати ціле мають його частини. Нації старшують у світовому порядку. Нації первинніші за класи. Нації первинніші за будь-які діяння.Нерівність - ось що визначає права нації. Вона, очевидно, містить у собі елементи ідентифікації та відмінності.Національні почуття у різних народів не однакові; є такі, що захищають й употуж-нюють народ, як і такі, що ослаблюють і розкладають його. Традиції, зумовлені цими різ-ними почуттями, відрізняються, отже, за своєю силою та ефективністю й - або вони під-тримуються, або ними нехтують, або від них відступаються.Відмінність цих елементів - одна з причин різноманітності Європи. Територіальні рамки, потреби та амбіції країни визначаються нацією, так само сприйняття нації оцінює задоволення цих потреб та амбіцій.Про це сказано вже достатньо: нація передує будь-якому об’єднанню. Не варто по-вторювати, що між поняттями «об’єднання» та «суспільство» існує відмінність.Ті, хто об’єднується, створюють об’єднання на основі загальноприйнятих поглядів. Члени ж суспільства починають з того, що вони в ньому існують. Вони можуть повстати проти нього або покинути його, але суспільство існувало до них. Якщо їхня поведінка ви-значається їхньою власною волею й поглядами, то саме їхнє існування в суспільстві лише малою мірою залежить від цих чинників.Щоб встановити відмітні риси певної нації, треба звернутися до будь-якого момен-ту в її історії. Виявлені властивості народного характеру треба розглядати як константи, що мають проявлятися впродовж усієї історії цього народу.Людина та її національністьОрганізаторами потужних об’єднань, творцями великих націй виступають не мале-нькі люди, не багатотисячні юрми, кожна зі своєю во-125лею. Вони боронять лише свій табір, обмежуючись власними інтересами чи інтере-сами своєї родини, яка є продовженням їх самих. Оце й усе, що можна вимагати від мале-нької людини в нашому суспільстві.В історії будь-який приріст забезпечує раса людей, що вельми різняться між собою, його забезепечує мала купка вождів: засновників, керівників, організаторів, їхнє індивіду-альне життя - це водночас вищі прояви життя суспільного. Ліквідуйте територіальні рам-ки, поліпшені ними, забудьте фундаторів, поклоніться Кількості, заберіть все в Якості - і ви побачите народження нових формацій, вартість яких зрівняється з вартістю пересічно-го члена суспільства. Цінність Італії вища за цінність особистостей, з яких складається італійський народ; так само цінність Франції вища за цінність окремих французів. Ані Іта-лія, ані Франція не керувалися в давнину принципами загального виборчого права й рів-ності. Обидва ці принципи завдячують своєю появою поколінням володарів, героїв і твор-ців, напівбогів і святих.Справді-бо, національність - це не феномен раси, але з цього не випливає, що вона виникає як штучний результат акту спотвореної волі.Зрозуміло, ми з девною часткою свободи вибору належимо до нашої раси, до нашої національності; але належать тоді, коли на це є мовчазна згода. Ця належність викликана, зумовлена безліччю благотворних сил, дорогих і улюблених, опиратися яким ми не може-мо і яким підкоряємося зі щирим серцем дев’яносто дев’ять разів зі ста.Між первісною природою у прямому й точному розумінні цього слова й світом знань, таких як юриспруденція чи інших, породжених більш-менш самоправно волею лю-дини, існує проміжна царина, яку можна назвати другою природою: суспільство. Суспіль-ство - це відбиток природи людини, її частина, без якої вона існувати не може. Національність - одна з моральностей цього природного стану. її можна назвати суспільним фа-ктом. Для людини немає невблаганнішої потреби, ніж потреба жити спільно. Не можна позбавитися ані цієї потреби, ані суспільства, що її задовольняє, проте можна змінити на-ціональність, ба навіть скористатися національними відмінностями, щоб жити більш-менш поза будь-якою національністю.Отже, національність зумовлена природою людини й визначається суспільством. Національність, що аж ніяк не є нашим простим волевиявленням, пов’язана з безліччю наших бажань, пристрастей, потреб, сподівань, звичаїв, з нашою мораллю, способом жит-тя, манерою мислити й говорити. Національність врешті-решт моделює й наш фізичний вигляд. Вплив національності проявляється і в тому, що розкуте мислення й рішуча воля особистості відіграють роль, яка могла б бути визначальною, але такою вона є не завжди.126Щоб упевнитися в цьому, достатньо розглянути два випадки: зведена до самої себе, юридична формула ідеї нації руйнується, це ubi bene, ibi patria*: якщо батьківщина - це те місце, де нам добре, то всюди, де добре, там і є батьківщина! Проте позбавлена юридично-го антуражу ідея національності, природні, соціальні, історичні складові якої ми щойно розглянули, міцно стоїть на ногах. Авжеж, її можна ще прикрашати й полірувати, але ос-нова є... <...>НаціоналізмТреба починати з самого початку, треба починати ось із чого: маємо стверджувати позитивну доктрину, що могла б завоювати і уми і серця, маємо навчати їй та пропагувати її. Вже потім прийде час дискусій. Починаймо з ідеї Франції. Зробіть так, щоб ваші опоне-нти перейнялися таким, як у вас, розумінням важливості незалежності Франції, а для цього треба розвивати філософію французького націоналізму. Потужно мотивуйте почуття, що ви б їх хотіли вкорінити в освічені уми. Найкращий спосіб довести цінність ідеї бать-ківщини - це конкретно показати, чим вона для нас дорога, чим ми їй зобов’язані, як вона нас порсюдно захищає, підтримує і визначає нашу долю. Якщо уважно проаналізувати нашу історію, то побачимо, що вона варта найбентежнішої з поем.Патріотизм і націоналізм: визначенняЗ огляду на їхнє минуле та етимологію, на самий смисл, ці два слова мають зовсім різне значення. Патріотизм - це любов до рідного ґрунту, до землі предків і більше - до іс-торичної території нації: чеснота, що означає це слово, стосується насамперед захисту цієї території від загарбників-іно-земців, позаяк воно передбачає визначені кордони, існування держави з певним політичним устроєм. У цьому слові є щось офіційне, механічне. Як ка-зав Містраль, інтригани та флібустьєри мають шанобливо знімати капелюха перед ним. Проте хоч який необхідний був патріотизм, він не робить непотрібною чесноту націоналі-зму, у житті він його породжує.Націоналізм - це стосунок радше не до землі батьків, а до самих батьків, до їхньої крові та діянь, радше до їхнього морального й духовного спадку, ніж до матеріального.* Де добре, там батьківщина (латин.).127Націоналізм - це оборонець, породжений усіма цими багатствами. Навіть коли іно-земна армія не перетинає кордонів і рідна територія не окупована ворогом - він захищає націю від Іноземця серед нас. Такий захист міцніє також у ситуації тривалого іноземного панування, сила якого втілена в письмовому праві, однак не стає правом реальним. Саме таку ситуацію маємо в Польщі, Ірландії, а в минулому в Італії часів «Моїх в’язниць».Коли один народ нав’язує певну доктрину чи метод іншому народові, це ще не означає, що він збагачує його культуру й наближає її до універсальної. Може статися й та-ке, проте так буває не завжди.Класичному французькому духу в його основі властиво збагачуватися, пристосо-вуючи до себе всі видатні відкриття людства. Рим, згідно з Монтеск’є, пишався тим, що опанував усі знаряддя війни й усі вдалі методи ведення бою, які міг спостерігати у воро-гів. Германці, навпаки, залишаються у тісній в’язниці національного духу, який може хіба що тільки претендувати на щось загальнолюдське, позаяк він насправді жорстко обмеже-ний у просторі й часі.Отже, є націоналізм і націоналізм? Отже, існує стільки ж різних націоналізмів, скі-льки націй? Але такі самі питання можуть постати й щодо патріотизму, щойно він підні-меться над простою повагою до рідної місцини і сільської дзвіниці. Патріотизми, так само як нації, відрізняються між собою не менше, ніж люди. За всяку ціну дух повинен стерегтися пастки, яку йому розставляє словник інтернаціональної демократії та юристів, бай-дужих до термінологічного інструментарію власних умовиводів. Старий вираз лишається в силі: наука є передусім добре організована мова. Можна ігнорувати явні відмінності, але це їх не знищує. Юридичні абстракції мають свої чітко виражені правила, якими можна нехтувати, але цього недостатньо, щоб їх скасувати.Інтегральний націоналізмПатріот може вважати себе республіканцем, проте він радше воліє бачити об’єдна-ну й примножену перед лицем іноземних суперників силу Франції, а не ситуацію, коли ця сила розпорошується й вичерпується у внутрішніх конфліктах. Нехай наш республіканець бере участь у надсадних спектаклях, що систематично розігруються у центрі Парижа, де він просторікує про свої високі почуття відважного заколотника, проте кожний випадок міжусобиці викликає в нього жах: те, що республіканець уникає осуджувати в цілому, він ганить і заперечує в деталях. Його республіканізм - це система, якої він хоче дотри-128муватися, але її практичні наслідки завдають йому страждань. <...>Отже, він - республіканець, який не погоджується ані з наслідками існування рес-публіки, ані з умовами її функціонування. Звичайно, він і патріот у той самий спосіб. Він хоче піднести свою Батьківщину, не бажаючи шукати для цього засоби, так само, як він хоче захищати республіку, не визнаючи природних наслідків її існування.Націоналізм, свідомий своєї ролі, дотримується правила, що порядний громадянин підкоряє свої почуття, інтереси та схильності добру Батьківщини. Він знає, що Батьківщи-на - це абсолютна умова його власного благополуччя й благополуччя його співвітчизни-ків. Будь-яку особисту вигоду, що завдає шкоди Батьківщині, він сприймає як вигоду хиб-ну. Будь-яку політичну проблему, вирішену без урахування інтересів Батьківщини, він вважає не цілком вирішеною проблемою. Отже, націоналізм зводить усі питання, що по-стають перед ним, до спільного знаменника, який є не що інше, як інтереси нації. Саме так чинив той римлянин, про якого писав Боссюе: любов до Батьківщини перевершувала для нього все.Я бачив на Акрополі, біля східного фасаду Парфенону, терасу, вкриту уламками маленького храму, зведеного римлянами, господарями світу, на честь богині Рима. Зізна-юсь, спочатку задум будівничих здався мені профанацією. Проте, поміркувавши трохи, я зрозумів, що в цьому святотатстві була своя висока відвага. Саме тут, на цьому найкрасивішому і найсвятішому місці Рим віддав шану Риму і прославив римську зброю. Не вдово-льнившись виправданням цього факту, рід людський прагне засвідчити свою вдячність. Сучасна Англія демонструє приклади подібної незламної античної чесноти. Французький націоналізм має на меті створити культ богині Франції.Для Франції спадкова монархія - це її природний, справедливий державний устрій, єдино можливий для централізованої влади. Без короля все те, що хочуть зберегти націо-налісти, спочатку занепаде, а згодом загине. Без короля все те, що вони хочуть змінити, продовжиться й посилиться або, ледь зачеплене, відродиться у нових формах. Монархія є умовою будь-якої реформи, її обов’язковим доповненням.Головне, роялізм відповідає всім постулатам націоналізму, ось чому він виступає під назвою «інтегральний націоналізм».МонархіяЗвернувшись до основ королівської влади у Франції, побачимо, що, крім функцій захисту та заступництва, тут треба вирізнити також визна-129чальний, гідний пошани й захвату феномен сили. Ця сила є разом з тим любов, природний феномен і разом з тим акт волі - патерналізм.Королі Франції були батьками нації.Чудова монархічна конституція, якщо її вчасно підправляти, зможе витримати тиск і удари такої сили, якій не спроможні опиратися жалюгідні конституційні механізми, за-пропоновані нашими скромними реформаторами. Чи зможе вона пройти випробування часом, що все пожирає? Чи втримається назавжди? Це трансцендентальні питання. Не го-диться ставити їх людині.Як гуманісти й націоналісти, ми впевнені лише в одному: монархія відновить Францію, без монархії Франція загине.Ми показали необхідність монархії в теоретичному плані. Прагнення зберегти на-шу французьку батьківщину, заявлене як постулат, переростає в дію, стає нездоланним рухом. Тут нема місця фантазіям, ба навіть вибору: якщо ви вирішили стати патріотом, то обов’язково станете роялістом. Але якщо ви таким чином йдете до монархії, то ви вже не вільні схилятися до лібералізму, демократизму чи до їхніх сурогатів. Так велить розум. Треба слухатися його та йти, куди він веде.Найменше зло, можливість добраНе бувши шарлатанами від монархії, не уподібнюючись шарлатанам від демокра-тії, ми ніколи не заявляли, що монархія єдино своїм існуванням відверне від нас усі біди, що можуть загрожувати нації внаслідок громадянської війни чи війни з іншою країною, фізичної епідемії чи моральної пошесті.Ми стверджуємо лише, що в країнах, подібних до Франції, спадкова монархія міс-тить у собі не просто кращі, але єдино можливі умови захисту від цих напастей. Монархія не гарантована від помилок, але вона краще, ніж будь-яка інша влада, озброєна для того, щоб виплутатися з них, уникнути їхнього повторення, а в разі нещастя вернутися до істи-ни, виправивши те, що потребує виправлення. Вдало чи з найменшими втратами монархія спроможна керувати будь-якими змінами - економічними чи соціальними, духовними чи релігійними, хоч би якими раптовими вони були. Якщо в країні знімається буря (а історія знає їх багато), відбувається переворот, перехід буде менш болючим, руйнація не буде та-кою жахливою, коли є правитель, чиє спадкове право виключає конфлікт між претенден-тами на корону. Отже, за монархії найвищі, найзначущіші й найзагальніші інтереси пере-бувають у досить високій та спокійній ат-130мосфері, і це дозволяє сподіватися, що буревій туди не підніметься. Якщо, попри все, таке трапиться, ну що ж, тим гірше! Коли тягар знегод сягне максимуму, людський рід матиме й максимум гарантій для себе. Якщо у цю лиху годину верховна влада перебу-ватиме нижче, нещастя траплятимуться частіше, будуть болючішими й перетерпіти їх бу-де важче.Навіть деморалізована, розгублена, повалена монархія несе у самій собі почуття і залишає після себе такі поняття, як відповідальність, пам’ять, передбачення - себто всі ті речі, яких демократичному парламенту бракує.Королівська монархія надає політиці властивостей людської особистості: совісті, пам’яті, розуму, волі. Республіканський режим розчиняє всі свої наміри та дії в колектив-ному безіменному без честі та людяності. Так, монархія має природну здатність творити максимум добра при мінімумі зла, тоді як республіка перманентно продукує найгірше зло при мінімумі добра. Щодо елементів добра та зла, то ці дані залежать від обставин і самих людей: жодний режим не створює ані людських якостей, ані духовних та моральних об-ставин їхнього буття. Діяльність республіканської влади явно марнотратить, плюндрує дорогоцінні багатства розуму та серця, нажиті Францією. Монархія створила умови для їхньої появи, вона, безсумнівно, створить умови й для їхнього відродження.Так, республіка - це зло, і зло неминуче для такої форми правління. Ми кажемо: монархія - це можливість добра. Суспільне благо, неможливе для республіки, є практикою монархічного правління. Навіть коли монархії бракує мети, суспільне зло не буде таким шкідливим, як за республіки, бо йому властиво кінчатися разом із поганим міністром або поганим королем, а республіканське зло, бувши невід’ємною вадою республіки, може скі-нчитися лише разом із нею.Монархічна влада у Франції - незалежна, єдина, неподільна.Для більшості людей XIX сторіччя й наших сучасників абсолютизм є синонімом деспотизму, необмеженої та свавільної влади.Це зовсім не так: абсолютна влада - це влада незалежна; французька монархія була абсолютною відтоді, відколи вона перестала залежати від будь-якої іншої влади - держав-ної, парламентської, народної. До того часу вона була обмежена, ослаблена великою кіль-кістю суспільних та політичних інституцій, спадкових чи корпоративних, вплив яких заважав їй вийти за межі певної сфери функцій. її право сусідило з безліччю прав, що її підпи-рали та врівноважували. Франція у давнину «гороїжилася» свободами. <...>Королівська влада - це така інституція, за якої будь-яке національне зусилля йде їй на користь майже без втрат і з максимумом віддачі.131У Прусії й за часів республіки у Бісмарка, Мольтке та Роона було багато можливо-стей вести війну. Ситуація у Прусії була тоді така: вплив партії одного з цих людей, пере-можця, був слабшим за вплив об’єднаних зусиль переможених партій. З поверненням мо-нархії ситуація змінилась: Бісмарк плюс Мольтке, плюс Роон, а до цього додався ще й примножений ефект їхньої славної гармонії, зумовлений як роллю імператора, так і гли-бокою повагою до нього цих діячів.Ми аж ніяк не хочемо відновлювати у Франції парламентську монархію. Така мо-нархія, можливо, прийнятна для Бельгії, де вона виконує найвищу національну функцію, ба навіть для Англії - вона зберігає імперію.Благодіяння Реставрації ніколи не закривали нам очі на надмірне значення, якого парламентський режим надавав ексцесам її виборчої системи. Треба повернутися до ре-жиму, що встановлює відмінність між урядом, чий обов’язок керувати, та представниць-кою владою, яка зобов’язана представляти. За такого устрою, що представляє інтереси на-ції, королівства, імперії, республіки - усі вони нарікають на фінансове марнотратство, го-ловною причиною якого є неясність розподілу функцій між парламентом та правителем.Французька монархія - традиційна, спадкова, не парламентська та децентралізова-на, себто монархія представницька й корпоративна, яка є єдиною формою правління, що може покінчити з вищеназваним злом у державі.У республіці треба постійно звертатися до совісті, бо республіканський устрій ба-зується на волевиявленні. Республіці потрібен ентузіазм її підданих - виборців, які номі-нально, конституційно тримають свою долю у власних руках.На противагу республіці монархія існує завдяки власній силі, sua mole stat. їй не потрібно повсякчасно радитися з так званим незалежним виборцем. Загалом громадяни-нові достатньо бути толерантним і терплячим, воля монархії - це завжди краще, вигідніше саме тому, що її власні принципи не вимагають від неї турбувати своїх підданих, постійно силуючи їх милуватися нею. Республіка - це віра, монархія - це рід. Монархії потрібно лише бути визнаною, а це вимагає від неї слідувати своїм ритуалам, своїм догмам, своїм священикам, своїм традиціям.ЮЛІАН БАЧИНСЬКИЙЕКОНОМИШПІДСТАВИ САМОСТІЙНОСТІ НАЦІЙКласичною формою новочасної продукції є великий капіталістичний промисл; представником його - буржуазія. Класичною ж формою держави капіталістичної, буржуа-зійної, держава - національна.Сучасна національна ідея, в суті речі, - ідея буржуазійна. Буржуазія і народність - се плід, що виріс на однім і тім самім ґрунті, розвиток одної впливав на другу і на відво-рот, а роль, яку відігравала народна (національна) ідея, відповідає ролі, яку відігравала бу-ржуазія. Буржуазія, національна ідея і національна держава - се виплив економічної еволюції, дитина капіталістичної продукції. Рівномірно, як капіталізм, розвиваючися, заточу-вав щораз, то ширші круги свого панування, як щораз, то дальше почав посуватися на схід, рівномірно з тим почали показуватися на горизонті нашого віку і «нові» народності, почали поставати і нові народні держави. Поставання нових народностей і нових народних держав, а розклад старих різнонародних держав на кілька держав, та вже однонародних - се ж справа, що появилася в нашім столітті на дневнім порядку загальносвітового життя і не сходить з нього ще дотепер. Справа все залагоджувана, а все ще не залагоджена, хоч порішена на однім місці, з’являється на другім і там допоминається розв’язки.Пригляньмося лише коротко сучасним державам.Як звісно, відкриття морської дороги до Індій і полудневої Африки і відкриття Америки перенесло торгівлю з побережжя Середземного моря на береги Атлантичного океану. Внаслідок сього Італія, полуднева Франція і Німеччина, що стояли дотепер, до XVI в[іку], напереді економічного і культурного життя Європи, уступають місце Португа-лії, Іспанії, північній Франції і Англії. Внаслідок незвичайного розвитку торгівлі і проми-слу, а з тим і сильного розвитку міст у поодиноких краях західної Європи, починає підно-ситися на Заході щораз більше значення міського класу - буржуазії. Завдяки торгівлі і промислові займає буржуазія щораз визначніше місце в економічнім житті поодиноких країв, а вкінці, запанувавши економічно над усіма другими класами, починає133впливати вже і на крайову політику. Остаточно її інтереси стають головною віссю цілої крайової політики. А її інтереси, інтереси світової торгівлі і внутрішнього промислу, вимагають передовсім нової політичної організації: їй треба держави сильної, могучої, зцентралізованої, з одно-цільною адміністрацією, а до того ще - держави о далеко більшій територіальній розтяглості, як дотепер. Отже і починають лучитися розбиті і розпартику-ляризовані дотепер на дрібні князівства народності, під щораз то сильнішим напором но-вих потреб, в щораз то більші економічні і політичні території - аж остаточно, з кінцем XVI і в XVII [віці], і з’являються вже на публічній арені звісні три сильні нації, зорганізо-вані в три великі національні держави, нації - іспанська, французька і англійська. Рівноча-сно, під впливом тих економічних і політичних чинників, наступає незвичайний розвиток культури на Заході, починає розвиватися і щораз більше кріпшати національне почуття, розвиватися національна штука і національна література.Але внаслідок тих нових торговельних відносин в XVI в[іці] наступає застій еко-номічного життя в Німеччині і Італії. Значення буржуазії щораз більше упадає, ослабає взагалі культура обох тих країв, ослабає і сплоджене вже тоді - під впливом давніх торго-вельних відносин, при котрих німецькі і італійські міста вели перед в економічнім житті Європи - національне почуття німецької і італійської суспільності. А з упадком економіч-ним і з ослабленням національного почуття наступає політичне роздроблення - політич-ний партикуляризм. З кінцем XVIII в[іку] бачимо Німеччину, роздроблену на не менш як сто незалежних, наслідних монархій, стільки само незалежних духовних князівств, над 50 вільних міст і коло 150 малих пралатур і графств... Подібне діється і в Італії.Однак з кінцем XVIII в[іку] наступає вже певний зворот в економічнім і політичнім житті Німеччини. Капіталізм, що розрісся на Заході, починає поволі продиратися і до Ні-меччини, - заграничні товари починають чимраз частіше з’являтися на німецьких ринках і конкурувати з продукцією крайовою. Рівночасно з тим починає продиратися і західна культура: нові ідеї, новий світогляд. Витворилося нове життя, а з ним і нові потреби. Але загранична продукція перемагала продукцію крайову, - ремесло почало упадати - розпо-чалася пролетаризація... Виховані на тій вищій культурі Заходу, підтинані однак в своїх поривах середньовічною культурною темрявою рідного краю, виступають на арену суспільного життя Німеччини- Лессінґ, Гердер, Ґете і Шіллер... Починається нова доба в культурнім житті Німеччини. Відживає національне почуття, ідея національної єдності... а незадовго потім - і ідея політичної єдності німецької нації. Міста почали ворушитися. От і ідеал молодої134німецької буржуазії: одна, велика, сильна німецька держава, одна - на місці того множества незалежних, абсолютистичних князівств, з їх всіма бар’єрами, рогачками і різ-нородними граничними цлами*, що так здержували торговельний рух внутрі Німеччини, дальший розвиток продуктивних сил Німеччини, дальший розвиток культури Німеччини. В поодиноких князівствах приходить до гострих забурень... І от, внаслідок тих політичних рухавок, починають уже незабаром лучитися поодинокі князівства в щораз більші еконо-мічні території, в т. зв. «Zollverein-и», а в 1834 р[оці] і зав’язується вже звісний великий «Deutscher Zoll- und Handelsverein». Економічна єдність стає фактом майже довершеним.Але тої економічної єдності, як показалося незабаром, не вистачило. Буржуазії по-треба не лише одного більшого економічного терену, в котрім було би забезпечене її еко-номічне панування, їй потреба ще і однопільної організації політичної і одноцільного пра-вительства. Висловом сеї потреби була революція 1848 р[оку]. Але рівночасно з буржуазією витворюється і пролетаріат. Вибухла революція... а в тій революції взяв також і він участь... І зі страху перед червоним привидом подалася буржуазія назад... І революцію стлумлено... Наступає реакція. Буржуазія упала, але - лише політично, - економічно здо-буває все-таки дальше щораз кращі результати. Вкінці політична єдність Німеччини стала вже просто залізною конечністю. Наступає 1870 рік. І події того року при-спішили цілий сей процес і довершили його. Як звісно, вже в 1871 р[оці] проголошено політичну єдність німецької нації.Заснування німецької держави - се найбільш рентовне підприємство, на яке змогла-ся в сім віці німецька буржуазія. З ним поплили до її кишені не тільки величезні зиски, не тільки зросло незвичайно її багатство, але з ним піднеслася вона і на найвище становище в державі і зробила залежним від себе і правительство. її інтереси - се й основа нинішньої німецької державної політики.То само, в головних рисах, відноситься і до держави італійської. Ті самі причини викликали в своїм часі і в Італії економічний застій, а рівночасно з ним і ослабнення наці-онального почуття і політичний партикуляризм. Так само під впливом заграничного капі-талізму і заграничної культури почали ворушитися міста, внаслідок чого почали дрібні те-риторії лучитися в щораз ширші економічні і політичні території, аж вкінці, в 1861, а зглядно 1870 р[оку] прокламовано політичну єдність і італійської нації, і - цілу Італію з’єднано в одну національну державу.Греція, а радше грецькі міста, увільнені, завдяки турецькому* Цло - мито {пол).135.пануванню, від конкуренції венеціанців і генуезців, почали скоро розвиватися, і під тою ослоною так значно розцвілася їх торгівля, що вкінці вже і саме турецьке панування стало запорою в їх дальшім розвитку. Тут бракувало передовсім першої і найголовнішої вимоги буржуазійної експлуатації - безпеченства особи і власності. Турецькі паші не умі-ли чомусь-то пошанувати тих «відвічних» прав чоловіка... Тому вже 1774 р[оку] вхопили греки за зброю. А за третім разом, 1822 (1827) р[оку], як відомо, оголошено вже Грецію незалежною державою. Незадовго опісля рушилися - румуни, серби і болгари...Довгі віки була Ірландія англійською колонією, і то в найгіршім того слова значен-ні: її рукодільні нищено, нищено ремесла, рільництво, одним словом - паралізовано усіма способами її економічний розвиток. Була се та сама політика, яку вела колись Англія в своїх колоніях в Америці. Але однаковий засів видав однаковий овоч. По довгій і завзятій боротьбі, по тяжкій ночі визиску і неволі почав нарешті світати день свободи і для ірланд-ського народу... І тут не помогло вже й те, що англійська мова є мовою не лише Англії, але як і північної Америки, так і Ірландії, що література, наука і штука спільні всім тим трьом народностям...’Як тісно зв’язаний економічний добробут і взагалі - інтереси даного краю з його повною політичною автономією, не меншим доказом на те є також і найновіший «сепара-тистичний» рух в Норвегії. Помимо того, що Норвегія залежить від Швеції лише в однім - в справах, що дотикають заграничної політики, а мимо того, як гостро виступають там се-пара-тистичні тенденції! Розходиться тут о те, щоб і заграничну політику мати в своїх ру-ках, то є, щоби і в заграничній торгівлі мати цілком вільні руки.А як стоїть справа з Австрією?Австрія завдячує своє постання частим наїздам турецьким, які загрожували в XV-XVIII в[іках] цілій полудневій частині середньої Європи, - була тим муром, що мав боро-нити сей довгий пас землі перед грізною турецькою силою. Турецькі наїзди злучили полу-дневих слов’ян, угрів, чехів і полуднево-східних німців під один Габсбурзький скиптр, і одиноке завдання, яке вони, як і не менше самі німецькі князі, визначали Габсбургам, - було держати османську силу в певнім від них віддаленні. Однак з упадком сеї турецької грози в минулім столітті відпало те одиноке завдання, яке тяжіло на римсько-німецькім цісарі, і через те - розв’язався і той одинокий вузол, що лучив поодинокі австрійські краї під одним Габсбурзьким скиптром... Тож з тою хвилею і починається розкладовий процес Австрії. Запанування капіталізму в Австрії ще приспішило сей процес. З хвилею, як капі-талізм став пануючим в Австрії, а економічний добробут її поодиноких коронних країв почав тісно в’язатися з їх136політичною автономією (як звісно, внаслідок нерівномірного розвитку капіталізму у поодиноких краях, через що інтереси одних країв стали суперечними з інтересами країв других) - з тою хвилею Австрія, а ще до того централістична Австрія, почала щораз менше відповідати інтересам її поодиноких провінцій і щораз більше ставати запорою в їх даль-шім економічнім і культурнім розвитку... Австрія почала тратити щораз більше рацію сво-го існування. Розкладові тенденції щораз яркіше почали проявлятися, і всі старання авст-рійських державних мужів стримати той розкладовий процес віджилого вже політичного організму оставали, як і остають усе - марними.Вилучення Угорщини зі зв’язку одноцілого політичного організму Австрії - то пе-рший об’яв того розкладового процесу Австрії; дальшим його об’явом є «державні права» поодиноких австрійських народностей, в Галичині - часті відзиви галицької буржуазії про автономію Галичини...І лише інтересам загальноєвропейської політики - з огляду на політичні аспірації абсолютистичної Росії в справі східній константинопольській, завдячує Австрія піддержку своєї теперішньої екзистенції у других держав. І лиш абсолютистичному режимові Росії завдячує вона ще і те, що і деякі австрійські народності, як українська і польська, уважа-ють за конечне «держатися» ще її... Але з виборенняМ конституції в Росії речі цілком уже зміняться. Тоді не будуть уже більше заінтересовані в екзистенції Австрії ні європейські держави, ні австрійські народності. Тоді вже і полишать вони її - її власній судьбі... Тоді і рішиться її судьба...Виборення конституції в Росії буде першим актом розбору Австрії.* * *Важну історичну хвилю переживає тепер російська суспільність. Капіталізм, так запопадливо годований і плеканий російським правительством, підірвав патріархальну мужицьку господарку - основу «самодержавія» і вивів на публічну арену нові суспільні класи - буржуазію і пролетаріат. Патріархальне і консервативне мужицтво доживає вже свої останні дні, а з ним - і той політичний лад, що на нім виріс. Самодержавіє слабне: в міру того, як розпадається та історична основа, на котрій воно виросло - мужики, в міру того ростуть і нові сили, котрим суджено відправити над ним панахиду, а рівночасно і но-ва основа для нового політичного ладу. Минув той час, коли можна було протиставити спокійну «блаженну» Росію «гнилому» Заходові, - Росія наближається щораз більше свої-ми економічними і суспільними відносинами до відносин, якими характеризується ціла Західна Європа, щораз більше її137
культура, щодо змісту і форми, наближується до культури Заходу. І ті глибокі змі-ни, які довершуються в її суспільно-економічнім житті, зміни, які надають уже їй вигляд суспільності Західної Європи, мусять повести за собою і корінну зміну - в її політичнім житті. Економічна європеїзація Росії мусить повести за собою і її політичну європеїзацію.Не багато потреба було на се часу, щоби змогли були доконатися такі корінні зміни в суспільно-економічнім житті Росії. Всього - ЗО літ. А тою епоховою подією, що попхала цілу Росію на сю нову дорогу, було не що інше, як та «нещаслива» Кримська війна1’. Во-на-то виказала, як далеко відстала була тоді культурно Росія від решти Європи, вона від-крила очі цілій російській суспільності, а не менше і російському правительству, на ту бездну культурної нужди, над якою стояла тоді Росія, протверезила всю російську суспі-льність і самий російський уряд. Правительство побачило нараз, що Росії брак головного nervus rerum, тої головної основи, на котрій опираються новочасні держави, - великого промислу, і то вже не для загальнокультурних цілей усієї російської суспільності, але хоч би лише для його спеціальних, найбільше його інтересуючих - воєнних (от, хоч би заліз-ниць). Абсолютизм здискредитований в очах цілого світу, не менше в очах самої російсь-кої суспільності.Не лишалося нічого іншого, як завернути чимскорше на дорогу ліберальних ре-форм і взятися до витворювання великого промислу, але... тим самим і нового суспільного класу - буржуазії. Знесено кріпацтво, чим створено першу вимогу екзистенції капіталізму - «вільний» пролетаріат, обдаровувано буржуазію всілякими улегшеннями, як залізнични-ми привілеями, охоронними цлами, преміями. Почалася правдива годівля буржуазії, а з тим - і нова ера в історичнім житті Росії. Російська суспільність опинилася нараз серед ці-лком нових умовин життя. Центр ваги економічної сили перенесено з села до міста, а тут з дрібного ремесла на великий промисл, а рівночасно з тим пересунулася і сила політична з дотеперішніх економічно верховодячих сфер -дворянських, на економічно щораз сильніші сфери - буржуазійні. Як відблиск тих важких суспільно-економічних змін почали прояв-лятися і нові течії в сфері продукції умової, нові ідеї, нові погляди і нові переконання, а вкінці і -нові політичні думки...Росія почала з кожним днем щораз більше зближатися до типу держав західно-європейських. Великий промисл, залізниці, заміна всіляких данин, складаних в натурі, на грошові, отже, і заміна давньої натуральної господарки на господарку товарову-грошову, а через те і розклад старих суспільних основ, - все то почало розвиватися з щораз більшою скорістю, але рівномірно з тим - почав виступати і щораз гостріше виявлятися138розлад між царським абсолютизмом та новою суспільністю. Внутрішній розвиток Росії зробив своє. Постала опозиційна партія конституційно-ліберальна - буржуазійна, по-чала витворюватися і революційна партія - робітнича. А з хвилею, як постають ті класи, котрих воля - не воля уряду, котрих обов’язок - не обов’язок достарчувати лише жовніра і платити податки, котрим не байдуже, на що уживається того жовніра і на що ідуть ті по-датки, з тою хвилею тратить абсолютизм усю можливість дальшого існування, - з тою хвилею конституційна форма державної управи стається вже простим питанням часу.Політичний устрій кожного краю виростає в природний спосіб з його економічно-суспільних відносин. Зі зміною тих відносин змінюється і форма політичного устрою. Правда, східність політичних форм з суспільно-економічними відносинами не установля-ється відразу, але ж і ті відносини не приймають відразу свій викінчений вигляд. В протя-гу якогось часу може наступити певна, а навіть і досить велика, суперечність між політич-ними формами й суспільно-економічними відносинами даного краю. Та тоді і наступає хвиля загального невдоволення; починають проявлятися опозиційні і революційні течії, а з ними - боротьба нових сил зі старими. Ся боротьба, боротьба між пережитим політичним порядком і новими потребами життя, ведеться зі змінним щастям. Аж вкінці нові потреби назрівають уже настільки, що таки в силі розсадити старі пережиті форми політичних по-рядків. І тоді наступає політична революція: стара форма політичного устрою падає, а на її місце виступає нова, котра й відповідає новим суспільно-економічним потребам.В тій останній стадії суспільно-політичних відносин перебуває якраз нинішня Ро-сія. Капіталізм зробив своє. В протягу ЗО літ змінилася Росія до невпізнання. Се вже не та давня Росія з її патріархальною мужицькою господаркою, се вже не якийсь Китай в Євро-пі, - в протягу ЗО літ капіталізм зродив там такі форми суспільних відносин, якими характеризується ціла західна Європа... І з страхом вижидає абсолютистичне правительство тої хвилі, коли російська суспільність скаже своє посліднє слово. Хронічний голод розбив ту одиноку і так уже підгнилу підпору його - мужицтво, а на його місце висунув нові, та не так уже пасивні і політично індиферентні класи: сільську буржуазію і пролетаріат... І лише здвоєна енергія брутальної сили може ще вдержати на якийсь час захитаний в самих своїх основах царський деспотизм. Але здвоєна енергія брутальної сили здвоює і нехіть і опози-цію в щораз ширших кругах російської суспільності... Царський деспотизм сам ладить со-бі смерть - о много страшнішу, о много беззгляднішу...Виборення конституції в Росії буде епохальним фактом в куль-139турнім розвитку усієї Європи. З упадком російського абсолютизму упаде його за-борча політика - його жажда панування над цілим Орієнтом, упаде через те і те «східне питання» (Константинополь), що замінило цілу Європу на два величезні воєнні табори; упаде вкінці і послідня твердиня європейської політичної і суспільної реакції... Скоро ро-сійська суспільність займеться уладженням своїх внутрішніх відносин, скоро справи вну-трішнього життя не позволять їй займатися пустими мріями про панування над цілим Орі-єнтом, з тою хвилею зійде і «східне питання» з дневного порядку. Європа зможе тоді роз-зброїтися і зайнятися своїми вищими справами, своїм історичним завданням - розв’язкою боротьби пролетаріату з буржуазією...Але з тою хвилею стратить і Австрія послідню рацію свого існування. Скоро Бос-фор перестане бути однією з перших точок політичних спрямувань Росії, а Австрія пере-стане через те грати одиноку роль, яка зосталася ще їй в загальноєвропейській політиці, роль бар’єра проти Росії в її поході на Константинополь; з тою хвилею Європа стратить всякий інтерес підтримувати довше ту дрантиву латанину зі стількох різних і притім во-рожих собі народностей. Європа зможе тоді зайнятися своїм історичним завданням - роз-в’язкою боротьби пролетаріату з буржуазією, а рішення всяких спірних справ між балкан-ськими народностями і австрійськими зоставить уже самим спорючим сторонам. І тоді вже зможуть всі ті народності самі, без чужого втручування, установити свої національно-державні границі, самі рішати в своїх внутрішніх справах, відповідно до їх власних інте-ресів.Виборення конституції в Росії примусить знову російську суспільність зайнятися своїми внутрішніми справами, занедбаними таким страшливим способом теперішнім аб-солютизмом, і то занедбаним власне через сей абсолютизм. А між справами, які тоді появ-ляться на дневнім порядку, прийде також і правно-державне питання українське, питання, висунене на дневний порядок силою фактів, не так формально-національної натури, як, приміром, почуття національної самостійності і відрубності мови, так слабо ще розвинені між українською суспільністю в Росії, а радше силою фактів натури економічної і адміні-страційної. Адміністраційні вимоги російської держави і економічні інтереси російської України самі вже висунуть на дневний порядок національне і державне українське питан-ня, будуть навіть у нім рішаючим чинником, - національне почуття радше їх випливом - силою додатковою.Вже з вимог чисто адміністраційних муситиме бути поділеною така величезна те-риторія, яку займає тепер Росія (європейська), щонайменше на три частини, відповідно до трьох найбільших замешкалих на ній140народностей і ЇЇ трьох відрубних економічних територій: східної -«великоруської», південно-західної - української і північно-західної -польської. Той адміністративний поділ на ті три національно-економічні території буде також і тою основою, на котрій опреться з конечністю, в конституційній Росії, і вся внутрішня політика Росії.Економічна відрубність тих трьох головних територій опирається, з одної сторони, на неоднаковім, нерівнім ступені економічного розвитку поодиноких територій, а з другої сторони, на рівності і тожсамості їх щодо плекання поодиноких галузей продукції; ті самі галузі продукції плекаються так в одній, як в другій і третій території, але розвиток, про-дуктивна сила тих трьох територій цілком різні - нерівні. Найсильніше економічно розви-нена - польська (варшавсько-лодзька) територія, слабше від неї- «великоруська» (москов-сько-ярославська), найслабше-українська (харківська). Отже, ся економічна нерівність тих трьох територій викличе зі сторони слабших оборонну боротьбу проти сильніших, а то боротьбу «Великорусі» проти найсильніше розвиненої економічно Польщі, і боротьбу України проти сильніше розвинених від неї економічно «Великорусі» і Польщі. Та еконо-мічна боротьба виявиться в жаданні поділу Росії на відрубні політичні організми.Судячи з теперішнього стану речей, беручи на увагу теперішній стан економічного розвитку поодиноких територій, приймаючи, з другої сторони, і те, що конституція в Росії буде ділом власних змагань самої російської суспільності, а не ділом зовнішніх обставин, позаросійських, отже, не, приміром], наслідком можливої в найближчім часі загальноєвропейської війни, при котрій, на випадок погрому Росії, Росія і перед виборенням кон-ституції розкавалкованою була би самою Європою - в інтересі Європи, на кілька частин, - приймаючи, отже, ті дві преміси, найбільше заінтересованою в тій боротьбі за політичний поділ Росії буде територія українська - Україна. Звідси і вийде перший поклик до неї. По ній - «Великорусь», чого доказом хоч би ті часті скарги «великоруської» буржуазії на кон-куренцію сильнішого капіталу польського, з котрим так тяжко приходиться їй боротися і від котрого вже й тепер, при помочі, приміром], залізничних тарифів старається відграни-читися. За Україною і «Великоруссю» підуть, коли не зараз, то пізніше, і інші народності. Одна Польща виступить проти такого політично-державного поділу Росії. Лише в її од-ної інтересі буде лежати - задержати теперішню політичну одноцілість Росії, бо лише при ній, при теперішній політичній одноцілості Росії, можливий її дальший економічний роз-виток. З поділом Росії на відрубні політичні організми втратила би Польща усі дотепері-шні свої ринки, від котрих залежить цілий дальший її культурний розвиток.141Продукція Польщі перевищує вже о много запотребовання її внутрішнього ринку, дальший її розвиток залежить уже від ринків заграничных -східних (азійських) і полудне-вих. А від них, з поділом Росії на три відрубні політичні організми, відтятою була би «Ве-ликоруссю» і Україною.Се, щойно сказане, видасться, може, дивним. Часто, а властиво все, чуємо цілком противні сьому думки, особливо тут, у нас, між галицькою польською суспільністю. Май-же на кожнім кроці стрічаємося якраз з противними окликами, бо окликами за відбудо-ванням Польщі, то є, вилученням Польщі від «Великорусі», а навіть - а се у толерантні-ших поляків - і від України. Та се можливе лише внаслідок повного нерозуміння самими поляками їх дійсних життєвих інтересів, інтересів загально-польських, то є, не лише ви-ключно польських в Австрії, але і в Росії. Можливе, дальше, внаслідок оголомшуючих іс-торичних традицій, підсичуваних іще боротьбою польського капіталу з капіталом австрій-сько-німецьким і споминами р[оків] 1831,1848 і 1863, -традицій, що не дають їм хоч трохи критично застановитися над їх дійсними теперішніми за-гальнопольськими інтересами, інтересами вже зовсім відмінними від інтересів давніх. Можливе, вкінці, внаслідок слуш-ної ненависті до російського абсолютизму, але не слушної до «великоруської» суспільно-сті, ненависті, переллятої з російського «великоруського» абсолютизму на «великоруську» суспільність. А прецінь, не лише одна польська суспільність терпить від ро-сійського абсолютизму, але і - «великоруська»... Отже, яка ж рація виступати проти «ве-ликоруської» суспільності, коли тут діло з «великоруським» правительством!Се все дуже добре бачить польська буржуазія в Росії, і вона, оцінюючи теперішні господарські відносини в Польщі, цілком інакше дивиться на «справу польську» в Росії, - і хоч не думає залишати боротьби з «великоруським» правительствомгто знову, з другої сторони, і не думає вилучуватися від Росії, а тим самим і від «великоруської» суспільнос-ті.Російська Польща (Конгресівка) перейшла якось щасливо ту фазу економічного розвитку, котра для забезпечення свого дальшого поступу вимагає національно-державних рамок. Стоячи на тій фазі, вона, щоправда, добивалася політичної самостійнос-ті, та, як звісно, не здобула її. Але щасливим збігом обставин дісталася вона не під Авст-рію, а під Росію - державу, що з погляду економічного і культурного не могла й рівнятися з нею. І то власне вирятувало Конгресівку. Бо коли австрійська Польща, помимо того, що найшлася незадовго в конституційній державі, а помимо того таки щораз більше почала упадати - внаслідок вищої економічної сили німецьких територій, то російська, противно -запанувала економічно над цілою Росією. І ніякий край і нація в Росії не142можуть рівнятися з сього погляду з Польщею; що більше, немов на глум, сама «па-нуюча» «великоруська» нація заслонюється ще перед її перевагою, чей, стоячи за тою за-слоною, скорше зможе сама розвиватися, унеможливлюючи конкуренцію Польщі на «ве-ликоруських» ринках2.Польська буржуазія в Росії добре се розуміє, і вона, розважуючи теперішні госпо-дарські відносини в Конгресівці (а вона є, властиво, репрезентанткою польської буржуазії взагалі, і її інтереси суть міродайними в оцінюванні можливих політичних змагань загалу поляків, так тепер, як і в недалекій будучності), - і вона не думає вилучуватися від Росії. Одного їй недостає: забезпечення горожанських прав, прав формально-національних (в публичнім житті, в школі, уряді і т. д.) і права участі в рішанні в справах крайових, як і в справах загальнодержавних, одним словом -конституції. Тому - за конституцію, а не за політичну відрубність іде там боротьба, боротьба найзавзятіша в цілій Росії, що й не диво, се ж бо найкультурніший край і нація в Росії, - брак тих прав, брак конституції і дається тому там найсильніше відчувати.То само, а навіть в іще більшій мірі, відноситься і до думок про відбудування етно-графічної’Польщі. Польща історична (значить, лише без «Великорусі») - се ще можна би скорше припустити. Можливо, що «великоруський» промисл, завдяки протекційній полі-тиці російського правительства, будь-що-будь більше заінтересованого в «великоруськім» промислі, зможе в недалекім часі дорівняти польському промислові, а тоді зможе вже на-віть сам стати досить небезпечним конкурентом і для нього. Можливо, отже, що тоді польська буржуазія остаточно понехая-ла би «Великорусь»3. Вправді стратила би тоді од-ну з важних доріг на далекі східні ринки, та все-таки, зостався би їй іще ринок український і друга важна дорога - до Чорного моря. Та з відбудуванням етнографічної Польщі відпав би і той її найближчий і найважніший ринок український, відпало би і Чорне море... Стоя-чи на становищі буржуа-поляка, Польща етнографічна - се державний абсурд.Але тут-то, власне, біда: інтереси буржуа-українця якраз противні, і то діаметра-льно, інтересам буржуа-поляка. Україна з Польщею - то смерть України! Вже нині, через польські, як також і «великоруські» капітали, економічний і культурний розвиток України спаралізований. «Великоруський» промисл відграничений бодай від польського залізнич-ними тарифами, - український ні... Тепер Україна мовчить: її сковано, зв’язано... найменші ознаки протесту, найменші прояви сепаратизму нищаться безоглядно вже в самім зародку - і виставлена на жер обом сусіднім націям, здавлена, поки що мовчить. Але з виборенням конституції в Росії речі будуть уже цілком інакше стояти. Тоді рушиться143і вона, - розкута, проголосить і вона своє слово, і вона опімнеться тоді різко о своє право до життя... І настане тоді страшний час... Мов грім, залунає над Україною проймаю-чий оклик пімсти і страшної відплати... Тоді і кинеться вона на своїх «братів» - сусідів... тоді і виложить вона на стіл і своє право до життя: право на політичну самостійність, право бути своїм паном в своїй власній хаті! Тоді Польща хоч як, а муситиме обмежитися до самої лише своєї території. Буде се тяжкий для неї час. Та чи, може, вбивчий? Се дуже зглядна* річ. Тяжка економічна криза, в яку вона тоді попаде, кине її якраз між перші ряди тих передових культурних націй, що, стоячи на склоні нинішньої капіталістичної господа-рки, займуться введенням нових політично-правних уладжень, уладжень, які їм подиктує нинішня боротьба пролетаріату з буржуазією.Політична самостійність України, т. є. політична відрубність України не лише від Польщі, але і від «Великорусі», узасаднена тим, що не лише одній Польщі, але і «Велико-русі» виставлена вона на жер, обі вони тягнуть з неї поживні для себе соки... Отже, таке становище, яке займе Україна супроти Польщі, таке саме становище вона муситиме за-йняти і супроти «Великорусі». Як проти Польщі, так і проти «Великорусі» муситиме ви-ступити до бою; від обох тих націй муситиме добиватися політичної відрубності, політич-ної самостійності. Політична самостійність України - то conditio sine qua поп** її економі-чного і культурного розвитку, умова взагалі - можливості її існування.. .4Ще коли би то Україна творила разом з Польщею і з «Велико-руссю» одну еконо-мічну територію, коли би галузі її продукції доповнювалися галузями продукції польської і «великоруської», значить - коли би те, чого не може продукувати Україна, продукувала Польща або «Великорусь», і на відворот, отже, коли би поодинокі галузі української про-дукції не були наражені на сталу і переважаючу конкуренцію тих самих галузей продукції Польщі і «Великорусі», то тоді - ціла Росія, представляючи собою одну економічну тери-торію, довго могла би зіставатися при своїх теперішніх політичних границях і творити од-ну органічну політичну цілість. Отже, і ні одна з тих трьох головних, замешкуючих її на-родностей (значить - і українська) не мали би інтересу відділятися одна від другої. Але так не є. Ті три економічні території (а заразом і національні) плекають якраз одні і ті самі га-лузі продукції, а до того їх продукція не стоїть на однаковім ступені розвитку. Найсиль-ніше розвинений промисл польський підтинає слабше розвинені - «велико-* Відносна.** Необхідна умова (латин.).144руський» і український, а сильніше розвинені польський і «великоруський» - найслабше розвинений промисл український. Отже, і через те, власне, при браку згідності інтересів поодино-ких економічних територій Росії, при браку економічної одноцілості Росії, годі думати, щоби змо-гла удержатися і її політична одноцілість... А вже годі думати, щоби найслабше розвинена еконо-мічно Україна могла зіставатися при Польщі і «Великорусі», могла творити з ними дальше один політичний організм і терпеливо дожидати своєї остаточної руїни. Україна мусить від них відірва-тися!Та чи так легко пристане на се Польща? Чи так легко пристане на се «Великорусь»? Щодо Польщі, то про те вже сказано. А щодо «Великорусі», - то з вилученням України стратила би «ве-ликоруська» буржуазія не то один найближчий великий ринок - український, але ще і одну з най-важніших торговельних доріг (Одеса), що лучить її з цілим культурним світом - Заходом...І тепер можна собі уявити, яка тяжка, відчаяна боротьба жде Україну; скільки посвячення, скільки енергії, фізичної і духовної, прийдеться їй видобути з себе, скільки матеріальних жертв і крові зложити на жертвенику вітчизни! Буде се страшний час - час страшної муки і терпіння, але і найкращий час життя української буржуазії. Україна - для себе! От іїі клич. Вільна, велика, неза-лежна, політично самостійна Україна - одна, нероздільна від Сяну по Кавказ! - от її стяг!Та, скоро діб’ється політичної самостійності, - спідлиться вона, як взагалі кожна буржуа-зія, коли діпне своєї цілі. Але тоді і візьметься вже за своє діло - українська соціальна демократія.Примітки1. Ірландія і Північна Америка - то класичний примір, як, з одної сторони, економічний до-бробут певної території тісно зв’язаний з її повною політичною автономією, а з другої, - як спіль-ність язика-мови, хоч і є важним, та не є рішаючим чинником в витворюванні народностей.Що спільність мови не є рішаючим чинником в витворюванні націй і національних держав, можуть послужити як примір також і національні боротьби між хорватами і сербами. Що ж з того, що хорватська мова одна і та сама, що і мова сербська. А таки хорвати не думають уважати себе за одно із сербами і не думають добиватися одноцілої сербської держави, а - «триєдиного королівст-ва хорватського».Як знову економічні інтереси в’яжуть в одну політичну цілість людність з різними мовами, се бачимо наглядно на швейцарцях. Як звісно, швейцарці - се людність, що говорить трьома мова-ми. А як солідарно зв’язана вона між собою! Тут економічні інтереси - викликані географічним положенням, так тісно145їх з’єднали, що ніщо не потрапить так легко їх розбити. Але ж та національна і політична єдність швейцарської людності з різними мовами має спільну підставу - економічну, реальну чи скажім навіть - утилітарну. Але ся утилітарність доконує чогось-то не мало ідеального: витворює симпатію між членами швейцарського союзу різного походження, затирає расові антипатії. Та се звісна річ, що те, чого не можуть доконати ніякі теорії, ніякі мрії, те доконує - вага життя, спіль-ність звичайних економічних інтересів або ж їх розбіжність. Економічні інтереси суть підставою волі людей. І з того погляду можна би згодитися з дефініцією Ренана, котрий на питання: Que’ est се qu’une nation? -відповідає: народ (нація) є то велике зборище людей, що хотять бути разом.2. Навіть в літературі відбилася та економічна, а з нею і культурна вищість Польщі над «Великоруссю». Помимо безнастанних переслідувань, помимо того, що саме число поляків в порі-внянні до числа «великоросів» таке мале, а помимо того, які могучі літерацькі сили змогла видати з себе польська суспільність! Правда, не можна сказати, щоби Польща абсолютно перевищувала з сього погляду «Великорусь», але коли візьмемо на увагу таке мале число поляків, а таке велике «великоросів» - ?..Не менш ярко відбилася в літературі економічна і культурна вищість російської Польщі і над Польщею австрійською. Що ж з того, що тут поляки живуть в конституційній державі, що не тисне їх так пресова цензура? А помимо того, вони не змогли виплекати у себе хоч вполовину та-кої літератури, як російські поляки. Літературну поживу беруть вони все-таки з Конгресівки. А чому? Бо дісталися не так, як конгресівчани, до держави, що з економічного і культурного погляду стояла нижче від них, а противно, о много вище. Через те і зруйновано їх, - зруйновано і економі-чно і культурно... Галичина не спромоглася навіть хоч би на кілька мужів із світовою славою. Сла-ву польського народу розносять по світі все-таки конгресівчани, - звідти вийшли найбільші поль-ські мужі, А Галичина, помимо конституції, зісталася все ще Halbasien... Чи про Конгресівку ва-житься хто таке сказати?..3.  Та се ще дуже велике питання! Не так скоро злякається вона «великоруської» конкуре-нції. Помимо того все-таки буде старатися дальше посилати на східні, азійські ринки свої товари, рівночасно з «великоруськими», - не так скоро зважиться капітулювати в боротьбі!4. Терміна «Україна» уживаю тут не так в значенні національнім, як радше на означення південно-західної російської території, в котрої склад входять: Волинь, Поділля, т. зв. «Малоро-сія» (губ[ернії] Київська, Чернігівська, Полтавська і Харківська) і т. зв. «Новоросія» (шмат землі по Чорне море). Боротьба за політичну самостійність України не відноситься також виключно ли-ше до українців-народу, а взагалі до всіх, що замешкують Україну, без огляду на те, чи се авто-хтон-українець, чи колоніст: великорос, поляк, жид чи німець. Спільний інтерес зукраїн-щить їх, змусить їх усіх стати українськими «патріотами».МИКОЛА МІХНОВСЬКИЙСАМОСТІЙНА УКРАЇНАКінець XIX віку визначився з’явищами, що характеризують новий зворот в історії людськості. Сі з’явища свідчать за те, що п’ятий акт великоісторичної трагедії, званої «бо-ротьбою націй», вже почався і закінчення наближається. Ті з’явища - се уоружені повс-тання зневолених націй проти націй-гнобителів. На наших очах відбулися криваві повс-тання вірмен, критян-греків, кубинців і, нарешті, бурів. Коли ще поглянути на ту більш чи менш гостру боротьбу - у її перших фазах, -яку проводять зрабовані народи Австрії, Росії та Туреччини проти націй-панів, на той смертельний антагонізм, який існує поміж німця-ми й французами, англічанами й росіянами, коли зважити, яку страшну масу регулярного війська утримують ворожі поміж себе нації, то стане зовсім очевидним, що всесвітове на-ціональне питання вже зовсім достигло, хоч і далеко стоїть від необхідного, дійсного та справедливого розв’язання. Проте шлях до розв’язання, єдино можливий, певний і корис-ний, показали нації, що вже повстали проти чужого панування, у якій би формі політично-го верховенства воно не виявлялося, і сей шлях єсть противний Гаазькій конференції1’.Ми визнаємо, що наш народ теж перебуває у становищі зрабова-ної нації.Отже, коли справедливо, що кожна нація з огляду на міжнародні відносини хоче вилитись у форму незалежної, самостійної держави; коли справедливо, що тільки держава одноплемінного національного змісту може дати своїм членам нічим не обмежувану змогу всестороннього розвитку духовного і осягнення найліпшого матеріального гаразду; коли справедливо, що пишний розцвіт індивідуальності можливий тільки в державі, для якої плекання індивідуальності єсть метою,- тоді стане зовсім зрозумілим, що державна само-стійність єсть головна умова існування націй, а державна незалежність єсть національним ідеалом в сфері міжнаціональних відносин.Отже, виникає питання, чи визволення національне можливе для нас?147П’ятий акт драми ще не наступив для нашої нації: вона переживає ще й досі довгий і важкий антракт у своїй історії. За коном щось діється, йде якась пильна праця, від часу до часу грюкотить грім, але завіса ще не піднялася. Антракт власне почався з 1654 року, коли українська республіка злучилась з московською монархією політичною унією. З того часу українська нація політично і культурно помалу завмирає, старі форми життя зника-ють, республіканська свобода нівечиться, нація знесилюється, гине, але потім знову від-роджується, з-під попелу старовини виникає ідея нової України, ідея, що має перетвори-тись у плоть і кров, прибрати конкретні форми.З часу Переяславської конституції минуло сьогодні 247 років, незабаром Росія справлятиме 250-літній ювілей сеї події.Коли доводиться нам іти на свої збори під допитливими поглядами цілої фаланги правительственних шпіонів, коли українцеві не вільно признаватись до своєї національно-сті і коли любити вітчизну рівнозначно, що бути державним зрадником, тоді зовсім до ре-чі виникає повне обурення питання, яким правом російське царське правительство поводиться з нами на нашій власній території, наче з своїми рабами? Яким правом відносно нас, тубільців своєї країни, видано закон з 17 мая 1876 року2’, що засуджує нашу націона-льність на смерть? На підставі якого права на всіх.урядах нашої країни урядовцями при-значено виключно росіян (москалів) або змоскалізованих ренегатів? На ґрунті якого права з наших дітей готують по школах заклятих ворогів і ненависників нашому народові? Через що навіть у церкві панує мова наших гнобителів? Яким правом правительство російське здерті з нас гроші витрачає на користь російської нації, плекаючи і підтримуючи її науку, штуку, літературу, промисловість і т. д. І нарешті, найголовніше, чи має право царське правительство взагалі видавати для нас закони, універсали та адміні-страційні засади?Чи становище царського правительства відносно нас єсть становище права чи тіль-ки сили, насилля? Відомо гаразд, що ми власновільно прийшли до політичної унії з мос-ковською державою і заступником її -царським правительством. Ця власновільність, на думку наших неприхильників, забороняє нам нарікати на несправедливість того, що нам діється, бо ми ніби самі того хотіли, самі обрали собі те правительство. Це твердження примушує нас розглянути природу й характер угоди з 1654 року.Держава наших предків злучилася з московською державою, «як рівний з рівним» і як «вільний з вільним», каже тогочасна формула, себто дві окремі держави, цілком неза-лежні одна від другої щодо свого внут-148рішнього устрою, схотіли з’єднатися для осягнення певних міжнародних цілей.Виникає питання, чи по злуці цих двох держав обидві вони зникли, а замість їх по-чала існувати третя держава, наступниця тих двох? Чи, навпаки, не дивлячись на злуку, обидві держави існують поруч себе? І коли так, то який вплив мала злука на обидві держа-ви з погляду міжнародного права? Сучасна наука міжнаціонального права вчить, що держава може бути як простою, так і зложною. Вона каже, що дві або кілька держав можуть стати між собою до злуки і сформувати «спілку держав». Спілка держав - це така форма злучення, при якій шанування і підлягання спільним інструкціям не тільки не виключає внутрішньої і надвірної* самостійності злучених держав, але навпаки, оберігання тієї са-мостійності стає метою злучених держав. Держави - члени спілки зберігають право між-народних зносин поруч із заступництвом цілої спілки. Усі вони мають право по-окремо зав’язувати конвенції та посилати послів, аби тільки їх міжнародні зносини не мали на ме-ті шкодити інтересам цілої спілки або окремих членів. Така спілка цілком можлива не тільки поміж державами, що мають однаковий політичний устрій, але й з різними форма-ми державного устрою, і не перестає існувати навіть тоді, коли в одній з держав змінюєть-ся форма правління або вмирає пануюча династія. Цим, особливо, «спілка держав» відріз-няється від так званої «реальної унії держав», яка може існувати тільки поміж монархіч-ними державами і раз у раз може перекоротити своє існування, аби вмерла династія. Спіл-ка держав виникає із взаємної згоди держав, що стають до спілки. Зразком «спілки дер-жав» можуть бути Північно-американські злучені держави, Швейцарська спілка і найбі-льше Германська спілка.Як же злучилась держава московська з державою українською? Шляхом погоджен-ня, а погодження те вилилося у формі т. зв. «переяславських статей».Переяславський контракт так формулював взаємні і обопільні відносини держав (наводимо головніші пункти, надаючи їм характеру сучасних висловів):1. Власть законодатна і адміністраційна належить гетьманському правительству без участі і втручання царського правительства.2. Українська держава має своє окреме самостійне військо.4. Суб’єкт неукраїнської національності не може бути на уряді в державі українсь-кій. Виключення становлять контрольні урядники, що доглядають певність збирання да-нини на користь московського царя.* Міжнародної, зовнішньої.1496. Українська держава має право обирати собі главу держави по власній уподобі, лише сповіщаючи царське правительство про своє обрання.13. Незломність стародавніх прав, як світських, так і духовних осіб, і невтручання царського правительства у внутрішнє життя української республіки.14. Право гетьманського правительства вільних міжнародних зносин з чужинними державами.Аналізуючи постанови Переяславської конституції, приходимо до висновку, що в ній суть усі ті прикмети, які характеризують «спілку держав». Таким чином, головнійший закид, який роблять нам наші суперечники, пильнуючи довести нам безвиглядність наших стремлінь, закид, ніби ми ніколи не складали держави і через те не маємо під собою істо-ричної підстави, - є тільки випливом неуцтва й незнання ані історії, ані права. Через увесь час свого історичного існування нація наша з найбільшими зусиллями пильнує вилитись у форму держави самостійної і незалежної. Коли навіть поминути удільні часи, де окремі галузі нашої нації складали окремі держави, то перед нами виникає і литовсько-руське князівство, де геній нашого народу був культурним фактором, і, найголовніше, галицько-руське королівство - спробунок злучити докупи усі галузі, усі гілки нашого народу в одній суспільній державі, спробунок, повторений далеко пізніше Богданом Хмельницьким і ще раз - Іваном Мазепою.Таким чином, українська держава в тій формі, у якій вона сформована і уконститу-йована Хмельницьким, є справді державою з погляду міжнаціонального права. Супереч-ники наші ще закидають нам те, що українська республіка, сформована Переяславською умовою, не була самостійною державою, бо платила «данину» царському правительству. Коли й так, то все ж навіть з їх погляду українська республіка була напівнезалежною дер-жавою на зразок Болгарії, колись Сербії та інших балканських держав. Але півнезалежні держави відзначаються тим, що не мають права міжнародних зносин з надвірного боку; тим часом Переяславська конституція надавала це право українській державі. Як же, про-те, розуміти ту «данину», що платила українська республіка московській монархії? Годі розв’язати це питання з погляду сучасної науки міжнародного права, бо вона не знає і не уявляє собі такої держави, яка б, маючи атрибути самостійної, платила «данину», як, з другого боку, не може припустити, щоб півнезалежна держава користувалась правом посилати послів. Це дається пояснити тільки тоді, коли, згідно з текстом конституції, ми приймемо, що «данина» давалася не державі московській, а цареві московському яко про-текторові особливого роду, бо держава150українська від спілки з Москвою виразно бажала тільки «протекції», а не підданст-ва. З цього погляду та «данина» має значення вкладки до спільної скарбниці, призначеної для міжнародних зносин спільної ваги. Такий характер стверджується ще й тим, що украї-нська держава не була завойована московською монархією або придбана дипломатичним шляхом, як Польща, а, злучаючись з московською монархією, не поступилась ані одним з своїх державних або республіканських прав, і устрій московської монархії для української держави був зовсім байдужий. Переяславська конституція була стверджена обома контра-гентами: народом українським і царем московським на вічні часи. Московські царі чи ім-ператори не виповнили своїх обов’язків по конституції 1654 року і поводяться нині з нами так, наче Переяславська конституція ніколи й не існувала. Вони чинять з нами так, наче наша нація зреклася своїх державних прав, віддалася на ласку російським імператорам і згодилася поділити однакову долю з росіянами, що самі обрали собі царів. Але наш народ, ні сам, ні через своє правительство, ніколи не давав такої згоди і ніколи не зрікався прав, що належаться йому по Переяславській конституції. Через те Переяславська умова єсть обов’язкова для обох контрагентів: монархії московської і республіки української на під-ставі засади, що ніяка умова не може бути знищена або замінена однобічною волею одно-го контрагента без виразно висловленої згоди другого. Через те «єдиная неделимая Рос-сия» для нас не існує. Для нас обов’язкова тільки держава московська, і всеросійський ім-ператор має для нас менше ваги, ніж московський цар. Так каже право! Та в дійсності ні-якої ваги не має Переяславська конституція, всеросійські імператори суть наші необмеже-ні пани, а Переяславська конституція тільки «історичним актом» та й годі. Як же з погля-ду права віднестись до такого знущання над правом? Коли один з контрагентів, каже пра-во, переступив контракт, то другому контрагентові лишається на вибір: або вимагати від свого контрагента виконання контракту у тому розмірі й напрямку, у якому він був при-йнятий обома ними, або, узнавши контракт зламаним у всіх його частинах, зірвати усякі зносини з контрагентом.І тоді вже єсть панування сили, але не вплив права.Наші суперечники можуть відповісти нам, що хоч справді контракт був поверне-ний унівець насиллями, облудою й підступом одного з контрагентів, але другий контра-гент вже згубив не тільки право розпоряджатися своєю долею, але навіть право протесту-вати, бо своїм довговіко-вим мовчанням він освятив неправні вчинки і те, що було при-дбано кривдою, на підставі задавнення зробилося правним. Через те вже запізно відшуку-вати колишні права.151Але в тім розмірковуванні немає ані крихітки правди. Перше: не може бути при-дбане на підставі задавнення те, що захоплене грабіжницьким або злодіяцьким шляхом. Друге: розуміння про задавнення не може відноситись до зневолення свободи. Задавнення може мати вагу тільки в правних відносинах, але не в безправних, а такі відносини мос-ковської монархії до української республіки. У міжнаціональних відносинах задавнення може мати місце тільки відносно тих націй, що вже вимирають, що вже не мають життєвої сили, бо доки нація живе, доки відчуває себе живою і сильною, доти нема місця для зада-внення. Але мимо того розмова про задавнення не може грати ніякої ролі, бо наш нарід своїми завжденними протестами проти панування Москви (Дорошенко, Мазепа, Кирило-Методіївське братство, Шевченко, селянські повстання 80-х років і т. д.) перервав течію задавнення, давши напрям розв’язати суперечку про обов’язковість Переяславської кон-ституції тим способом, який може вважатись єдино дійсним і серйозним, себто силою. Та навіть коли б ми не бачили у нашій історії безупинних протестів, то й тоді наше власне іс-нування єсть протест проти насилля не тільки над нами, але і над нашими предками, воно перериває течію задавнення, воно покладає на нас обов’язок розбити пута рабства, щоб - спадкоємці Богдана Хмельницького - ми по праву могли користуватися нашою спадщи-ною!Але коли ми маємо досить правних підстав для повернення Переяславської консти-туції і визволення зрабованої волі, то чи так стоїть питання про фізичні і матеріальні засо-би для осягнення нашої мети?Наші суперечники кажуть, що логіка подій, напрям і течія життя з непереможною силою пруть до повного вимирання, до повного винаро-довлення нашої нації.Над нами висить чорний стяг, а на ньому написано: «Смерть політична, смерть на-ціональна, смерть культурна для української нації».Се не є самі слова: зміст їм відповідає.Коли в української держави відібрано право бути державою, то поодинокі члени колишньої республіки позбулися усіх елементарних політичних прав людини. Колишній український республіканець має менше прав, ніж нинішній найостанніший московський наймит. Правительство чужинців розпоряджається на території колишньої української ре-спубліки, наче в завойованій свіжо країні, висмоктує останні сили, висмикує ліпших бор-ців, здирає останній гріш з бідного народу. Урядовці з чужинців обсіли Україну і знева-жають той люд, на кошт якого годуються. Непокірливі тубільці погорджуються невимов-но, а небезпечні з них засилаються на Сибір. Законами російської імперії зневажається право совісті, погорджується право свободи особистої, ганьбиться навіть не-152доторканість тіла. Колишній протектор української республіки перемінився нині на правного тирана, якому належиться необмежене право над життям і смертю кожного з українців. Царський закон з 17 мая 1876 року наложив заборону на саму мову спадкоємців Переяславської конституції, і вона вигнана з школи і суду, церкви і адміністрації. Потомство Павлюка, Косинського, Хмельницького й Мазепи вже збавлене права мати свою лі-тературу, свою пресу; йому загадано навіть у сфері духовній працювати на свого пана. Та-ким чином, українська нація платить «данину» не тільки матеріальними добрами, але на-віть психіку та інтелект її експлуатують на користь чужинців. І не тільки панує над Україною цар-чужинець, але й сам Бог зробився чужинцем і не вміє української мови. Про-світа занедбана, культура знівечена, і темрява панує скрізь по Україні. І через 247 років по Переяславській конституції «вільний і рівний» українець відіграє ще гіршу ролю, ніж ко-лишній ілот, бо в ілота не вимагали любові й прихильності до своїх гнобителів, бо ілот ро-зумів свій гніт, українець же тільки відчуває його. Така-то логіка подій і такі її наслідки. І от посеред таких лихих обставин ми зійшлися докупи, ми згромадилися в одну сім’ю, пе-рейняті великим болем та жалем до тих страждань, що вщерть наповнили народну душу і - хай навпаки логіці подій -ми виписали на своєму прапорі: «Одна, єдина, нероздільна, ві-льна, самостійна Україна від гір Карпатських аж по Кавказькі».Чи не захоплюємось ми?Чи не є цей ідеал наш однією з тих пишних, святих ілюзій, якими живе людськість, на які сподівається та які розпливаються зараз, скоро схочеш їх здійснити?Може, наша пристрасна любов до Вкраїни підказала нам думку безглузду, безпідс-тавну?І чи можемо ми надіятись на симпатії широкого суспільства українського?І, головне, чи здійснення цього бажання буде хосенне* для нашої нації?Здебільшого, як головний аргумент проти нашого права на національне існування, проти нашого права на самостійність державну виставляють те, що ми не маємо історич-ної традиції, не маємо минулого. На цьому аргументі не спинятимемось через те, що по-милковість його вже доведена нами попереду, теж і через те, що відсутність державно-історичної минувшини не може мати ніякого значення для дужої, бадьорої нації, що від-чула свою силу і хоче скористуватись своїм «правом силь-* Корисне.153ного». Для нас далеко важніший другий аргумент - це закид, що нація наша безси-льна, некультурна і інертна. Хіба може, кажуть нам, темна незорганізована, розбита маса, не одушевлена ніякою ідеєю, творить історію при сучасних обставинах життя? Хіба тая маса відчуває національний або політичний гніт? Горстка божевільних може тільки смі-шити, але не викликати симпатій навіть поміж інтелігенцією, бо ціла українська інтеліге-нція охоче без протесту йде шляхом винародовлення, а за нею й культурніші одиниці з народу. Та й, врешті, хіба українська національність не є тільки різноманітністю російсь-кої? Коли б навіть було доведено, що ми тільки різноманітність російської нації, то й тоді нелюдські відносини росіян до нас освячують нашу до їх ненависть і наше моральне право убити насильника, обороняючись від насилля. Кров, коли вона пролита братньою рукою, ще дужче благає о помсту, бо то брата кров! Нехай вчені розшукують, хто був кому роди-чем, ображене чуття нації і кривда цілого народу гидують визнати моральні зв’язки з ро-сійською нацією! Через те ми можемо обсуджувати тільки засоби і способи боротьби.І так, ми некультурні. Це, безперечно, правда: наша нація некультурна. Власне, культурність її є історична, бо вона завмерла на тім ступені, на якім вона була ще в XVII віці. Це правда, що нація наша в загальній культурності з часу конституції 1654 року по-ступила дуже мало наперед, а з багатьох поглядів вона мусила вернутись до нижчих форм життя, як політичного і соціального. Усі ті релігійно-культурні рухи, що були наслідком високої освіченості й хвилювали наше суспільство у XVII віці, обіцяли стати джерелом не тільки свободи совісті і свободи політичної. Усі ті рухи були здавлені силоміць, були зні-вечені навіть елементарні політичні права, як право особистої свободи (панщина), і нація кинена у безодню темряви. Тоді була вбита стародавня культурність української нації, культурність така інтенсивна, що кількома своїми проміннями вона змогла покликати до життя і могутності націю нинішніх наших господарів.Нині наші маси некультурні, але в самім факті нашої некультурності знаходимо ми наймогутніший, найліпший, найінтенсивніший аргумент і підставу для того, щоб політич-не визволення нашої нації поставити своїм ідеалом! Бо хіба можливий для нашої нації по-ступ і освіта доти, доки нація не матиме права розпоряджатись собою і доки темрява єсть спосіб держати націю у неволі! Доки ми не здобудемо собі політичних і державних прав, доки ми не матимем змоги уладнати стан речей у себе дома до нашої уподоби, бо інтерес наших господарів є цілком супротилежний нашим інтересам, бо розплющення очей у ра-бів є небез-154печне для панів. Цю останню задачу мусить узяти на себе національна інтелігенція. Це її право і обов’язок.А в історії української нації інтелігенція її раз у раз грала ганебну і сороміцьку роль. Зраджувала, ворохобила, інтригувала, але ніколи не служила своєму народові, ніко-ли не вважала своїх інтересів в інтересах цілої нації, ніколи не хотіла добачати спільності тих інтересів. На очах історії сильна, освічена і культурна інтелігенція України прийняла в XVI і XVII віках польську національність, і усі оті Четвертинські, Чорто-рийські, Вишне-вецькі та Тишкевичі - плоть від плоті нашої і кість від кості нашої. Тоді сильним і могут-нім замахом український народ породив нову інтелігенцію. Ця друга прийняла російську національність протягом XVIII і XIX віків, і всі оті Безбородьки, Прокоповичі, Яворські, Трощинські, усі оті Гоголі, Гнідичі, Потапенки, Короленки - і «їм же ність числа», - усі вони наша кров. Народ знову лишився без інтелігенції, інтелігенція покинула його в най-гірші, найтяжчі часи його існування. Чи можемо зрівняти війну, пошесть навіть із цим ма-совим відступництвом інтелігенції? І війна, і пошесть - вони косять без розбору і учених і темних, бідних і багатих, відступництво забрало цвіт нації - найкуль-турнішу її верству.Це були такі дві втрати, що годі знайти їм рівні в історії якої-будь іншої нації. Але вкраїнський народ здобув у собі досить сили, щоб навіть посеред найгірших обставин по-літичних, економічних та національних витворити собі нову, третю інтелігенцію. Еволю-ція українського інтелігента третьої формації ще не скінчилася, але характерна його при-кмета - служіння своєму власному народові відбилась в ньому з повною силою. Отже, ко-ли третя інтелігенція має органічні зв’язки з українською нацією, коли вона є заступником українського народу, єдино свідомою частиною української нації, то стерно національного корабля належиться їй. Годі через те казати, ніби маса українського суспільства не має ні-чого спільного з останньою формацією своєї інтелігенції - українська інтелігенція є само суспільство у мініатюрі, стремління суспільства - це стрем-ління інтелігенції, пориви інте-лігенції - це пориви й симпатії цілого суспільства.А коли так, то ми стаємо око в око з питанням: «Коли українська інтелігенція є, ко-ли вона заступник суспільства, коли вона бореться, то чому ми не чуємо про цю боротьбу, не бачимо наслідків її і навіть нічого не відаємо й про те, за що, власне, бореться та нова інтелігенція?».Годі ось тут докладно відповісти на всі оті питання. Одне можна сказати, що пер-возвісника сучасного політичного українства - Шевченка не зрозуміло ані його власне по-коління, ані поблизькі до нього. Коли155Шевченко своїми стражданнями й смертю освятив шлях боротьби за волю полі-тичну, національну та економічну українського народу, то поблизькі до нього покоління з так званого українофільського табору йа своєму прапорі написали: «Робім так, щоб ніхто ніколи ніде не бачив нашої роботи». Ці покоління «білих горлиць» своїм псевдопатріотиз-мом деморалізували ціле українське суспільство на протязі півстоліття. Налякані страж-даннями Шевченка, а почасти й прикростями, яких зазнали його товариші, ці покоління виплекали цілий культ страхополох-ства, виробили цілу релігію лояльності, ці покоління своїм нечуваним сервілізмом, своєю безідейністю, своєю незвичайною інертністю віді-пхнули від себе цілий ряд рухів молодіжі, що стояла на українському національному ґрун-ті. Ці покоління зробили український рух чимсь ганебним, чимсь смішним, чимсь обску-рантним! Ці покоління надали українофільству характер недоношеної розумом етнографі-чної теорії. Ці покоління самі найліпше назвали себе українофілами, себто людьми, що симпатизують Україні. Вони не хотіли навіть звати себе українцями. Тактика і політика українофілів довела до того, що ціла молода Україна з відразою від них одсахнулася, сим-патії же старої України вони не змогли собі приєднати. Таким чином, українофіли лиши-лися без потомства, і сучасна молода Україна вважає себе безпосереднім спадкоємцем Шевченка, а її традиції йдуть до Мазепи, Хмельницького та короля Данила, минаючи українофілів. Між молодою Україною і українофілами немає ніяких зв’язків - крім однієї страшної і фатальної зв’язі - своєю кров’ю заплатити за помилки попередників.Часи вишиваних сорочок, свити та горілки минули і ніколи вже не вернуться. Третя українська інтелігенція стає до боротьби за свій народ, до боротьби кривавої і безпощад-ної. Вона вірить у сили свої і національні і вона виповнить свій обов’язок. Вона виписує на своєму прапорі ці слова: «Одна, єдина, нероздільна, вільна, самостійна Україна від Ка-рпат аж по Кавказ». Вона віддає себе на служіння цьому великому ідеалові, і доки хоч на однім клапті української території пануватиме чужинець, доти українська інтелігенція не покладе оружжя, доти усі покоління українців йтимуть на війну. Війна проводитиметься усіма засобами, і боротьба культурна вважається так же відповідною, як і боротьба фізичною силою. Потреба боротьби випливає з факту нашого національного існування. Нехай наша історія сумна й невідрадна, нехай ми некультурні, нехай наші маси темні, подурені, ми все ж існуємо і хочемо далі існувати. І не тільки існувати як живі істоти, ми хочемо жити як люди, як громадяни, як члени вільної нації. Нас багато - цілих ЗО міліонів. Нам належиться будучина, бо зовсім неможливо, щоб 1/30 частина усієї людності, ціла156велика нація могла зникнути, могла бути задушеною, коли вона спроможна воюва-ти з цілим світом! Ми існуємо, ми відчуваємо своє існування і своє індивідуальне націо-нальне «я». Наша нація у своєму історичному минулому часто була не солідарною поміж окремими своїми частинами, але нині увесь цвіт української нації по всіх частинах Украї-ни живе однією думкою, однією мрією, однією подією: «Одна, єдина, нероздільна, вільна, самостійна Україна від Карпат аж по Кавказ». Нині ми всі солідарні, бо зрозуміли, через що були в нас і Берестечки, і Полтави. Ми відродилися з ґрунту, наскрізь напоєного кро-в’ю наших предків, що лягли в боротьбі за волю України, ми виссали з молоком наших матірок стародавню любов нашої нації до вітчизни і її свободи і ненависть до насилля над нами. Як не можна спинити річку, що, зламавши кригу навесні, бурхливо несеться до мо-ря, так не можна спинити націю, що лама свої кайдани, прокинувшись до життя. Наша на-ція ступила на новий шлях життя, а ми мусимо стати на її чолі, щоб вести до здійснення великого ідеалу. Але ми мусимо пам’ятати, що ми тільки предтечі того великого, що йде за нами, ми тільки оповіщуємо його силу, ми тільки його післанці. Цей великий - увесь народ український.Але як партія бойова, партія, що виросла на ґрунті історії і є партією практичної ді-яльності, ми зобов’язані вказати ту найближчу мету, яку ми маємо на оці. Ця мета - пове-рнення наМ прав, визначених Переяславською конституцією 1654 року з розширенням її впливу на цілу територію українського народу в Росії. Ми виголошуємо, що ми візьмемо силою те, що нам належиться по праву, але віднято в нас теж силою. Наша нація довго не-здужала, але нині вже стає до боротьби. Вона добуде собі повну свободу, і перший ступінь до неї - Переяславська конституція.Ми розуміємо, що боротьба буде люта й довга, що ворог безпощадний і дужий. Але ми розуміємо й те, що це вже остання боротьба, що потім вже ніколи не настане слушний час до нової боротьби. Ніч була довга, але ранок наблизився, і ми не попустимо, щоб про-міння свободи усіх націй заблищало на наших рабських кандалах: ми розіб’ємо їх до схід сонця свободи! Ми востаннє виходимо на історичну арену і або поборемо, або вмремо... Ми не хочемо довше бути євнухами, не хочемо довше зносити панування чужинців, не хочемо більше зневаги на своїй землі. Нас горстка, але ми сильні нашою любов’ю до України! Сини Вкраїни! Ми, як той Антей, доторкаючись до землі, наберемось усе біль-шої сили й завзяття. Нас мало, але наш голос лунатиме скрізь по Вкраїні, і кожен, в кого ще не спідлене серце, озветься до нас, а в кого спідлене, до того ми самі озвемось!Нехай жахляки та відступники йдуть, як і йшли, до табору наших157ворогів, їм не місце поміж нами, і ми виголошуємо їх ворогами вітчизни.Усі, хто на цілій Україні не за нас, ті проти нас. Україна для українців, і доки хоч один ворог-чужинець лишиться на нашій території, ми не маємо права покласти оружжя. І пам’ятаймо, що слава і побіда -це доля борців за народну справу. Вперед! І нехай кожен з нас пам’ятає, що коли він бореться за народ, то мусить дбати за ввесь народ, щоб цілий народ не згинув через його необачність.Вперед! Бо нам ні на кого надіятись і нічого озиратись назад!МИКОЛА МІХНОВСЬКИЙНАЦІОНАЛІЗМ - ВСЕСВІТНЯ СИЛАГоловна причина нещастя нашої нації - брак націоналізму серед широкого загалу її. Націоналізм - це велетенська і непереборна сила, яка надто яскраво почала проявлятися з XIX віку. Під її могучим натиском ламаються, здається, непереможні кайдани, розпада-ються великі імперії і з’являються до історичного життя нові народи, що до одного часу покірно несли свої рабські обов’язки проти чужинців-переможців. Націоналізм єднав, ко-ординував сили, гнав до боротьби, запаляв фанатизмом приневолені нації в їх боротьбі за свободу. Націоналізм - ангел помсти для пануючих і визискуючих націй, ангел помсти за упосліджених - страшною червоною хвилею прокотився по краях упосліджених націй-рабів, і слідом за ним розступалися хмари і проглядало сонце свободи. Націоналізм, ро-дючи альтруїзм поміж членами поневоленої нації, симпатії один до одного, рівночасно родить пекучу ненависть до тих, що поневолили. <...>У нас на Україні націоналізм дуже припізнився: наша нація, виключаючи небага-тьох, переважно із інтелігенції, - не національна. Вона не має національної свідомості се-ред загалу, як її має польська, чеська, хорватська і інші, не має самої могучої зброї для за-хисту своїх інтересів і через те вона перебуває в найтяжчому рабстві, яке тільки можна уявити собі, і швидко хилиться де своєї конечної гибелі. Інтелігенція українська - «плоть від плоті» українського народу, проявляє і його риси: вона теж в значній ступені проявляє національний індиферентизм, то прилучаючися до тієї чи іншої верстви суспільства па-нуючої московської нації, тонучи в її суспільних ліберальних та революційних течіях, то плекаючи консервативне українофільство для задоволення власної особи.Вплив московської культури і московського суспільства був до останніх десяти ро-ків остільки великий, що українці щиро повторяли за своїми лукавими учителями-москалями, що націоналізм взагалі дурниця, що сепаратизм теж нерозумна річ, бо ідеал усіх народів лежить у з’єднанні.159Націоналізм, цей загальноєвропейський рух, що визволив десятки поневолених і упосліджених націй, що утворив великі національні культури і літератури - цей рух світла і волі українська інтелігенція, подурена і запаморочена усякими московськими теоріями, вважала нічого не вартою дурницею на радість москалям і на свою і на народу свого по-гибіль. Дорогою ціною довелося їй платити за своє духовне рабство.Українська нація мусить йти тим самим шляхом, як і поневолені народи Заходу, перейде його і повалить все те, що стоятиме перепоною на цій дорозі.МИКОЛА МІХНОВСЬКИЙНАЦІОНАЛІЗМ І КОСМОПОЛІТИЗМЗатхле та цвіле повітря, яким дихали народи Росії за останні 25-30 років, створило страшенну мішанину і плутанину розумінь. Не тільки просто ліберальні групи, але й так звані крайні ліві завдяки особливим історичним умовам свого життя дуже часто надають багатьом розумінням не те або не зовсім те значення, яке вони дійсно мають.Тепер не диво в Росії почути від людей, наче й освічених, що націоналізм шкодить вселюдському поступові і що, начебто, всесвітня культура виграє від затирання націона-льностей. Треба завважити, що така думка поділяється і правительственними агентами, і членами ліберальних партій і на цім прикладі в них є щасливе єднання. Правда, затирання національностей направлене тільки проти недержавних народів, і панове, які стоять за це затирання, через щось не починають затирання своєї національності; правда, що це вчення виходить з партій пануючої нації, але чимало є синів поневолених націй, які додають і своїх сил до «затирання» своїх народів.А тим часом ідея космополітизму й гуманізму не тільки не є противна ідеї націона-лізму, навпаки - є тільки випливом її, тільки її продовженням, розвитком. Космополітизм розширює, розповсюджує ідеї вітчизни на цілий всесвіт. З погляду космополітичного, усі люди - це спілка спілок (союз союзів), себто космополітизм уявляє собі спілку всієї люд-ськості як загальну спілку окремих спілок. А окремі спілки найлегше можуть закладатись (розуміється, без примусу, без насилля державної ідеї) іменно поміж людьми, які вже з’єд-нані самою природою через спільну мову, психічну схожість, культурну близькість, здебі-льшого через економічну солідарність, бо в стародавні часи розселення народів кожний народ або окремі племена його несвідомо осідали в межах натуральних басейнів, геогра-фічних та господарських.Таким чином, натуральні національні спілки становлять велику вселюдську спілку, де індивідуальність кожної людини, кожної нації не затерта, а навпаки, набирає нової си-ли, краси й розцвіту. Се було б смер-161МИКОЛА МАХНОВСЬКИЙтю для людського поступу, коли б усі люди були зовсім однакові, одноманітні, без своїх особистих прикмет. Адже ідеал людини складається у людей з сукупності окремих найкращих прикмет людських індивідів, асоціацій та націй, а через те - навіть поступ са-мого ідеалу сього не тільки не вимагає знищення окремностей людини, а навпаки - їх по-всякденного розвитку!.. Космополітизм та гуманізм виключають тільки національні нена-висті та антипатії, національний шовінізм, навпаки, вони закликають до знищення хиб на-ціональних; не дивлячись на те, усюди й завжди можна почути на Вкраїні гостру ворож-нечу з боку навіть ліберальних течій до проявів українського націоналізму, який стає дже-релом національної творчості. Здебільшого під юшкою інтернаціоналізму або космополітизму українському народові накидають обрусіння або полонізацію. Ці чудернацькі інтернаціоналісти не розуміють, що замість вселюд-ства вони пхають нам буржуазну та бюрократичну державу, до того ще й зовсім національну, і не тямлять, що їх псевдокос-мополітичні заклики проти «націоналізму» вимірені не проти тих, проти кого треба, себто не проти тих, хто давить чужі народи, а проти тих, хто тільки одбивається від гніту.Ці заклики роблять ту величезну шкоду, що відбирають останні сили з націй поне-волених-їх інтелігенцію і через те остаточно пхають ці нації в безодню темряви й рабства. Оті інтернаціоналісти не тямлять, що треба одрізняти націоналізм як систему винародов-лення, здебільшого насильницького, від націоналізму як права боротись за своє людське «я». Проповідники такого інтернаціоналізму так чи інакше раз у раз нахиляються до націй пануючих і несвідомо для себе проводять політику систематичного винародовлення не-державних народів. Для поневолених народів менш небезпечні насильницькі заходи уря-ду, аніж такі умовляння інтернаціоналістів, хоч і ті й другі мають одну ціль - винародови-ти поневолений народ, хоч і через різні принципи. Адже проти насильницьких заходів ду-жче тільки розвинеться відповідна сила поневолених, але перекручені та запаморочені та-ким вченням душі поневолених стають яничарськими проти самого свого народу. Отже, уникаючи національного шовінізму пануючих націй, треба плекати здоровий націоналізм поневолених народів, бо він є джерело творчості, і тільки в тому заховуються зародки на-родної свободи і ясної будучності.ІВАН ФРАНКОПОЗА МЕЖАМИ МОЖЛИВОГОКоли підходимо здалека до високих гір, наїжених голими стрімкими скалами, увін-чаних ледівцями, мов гладкими скляними стінами, то мимовільно в нашій душі зринає жах і гомонить думка: «Там вийти! Стати на он тій ледяній іглі - ні, се неможливо!».Коли європейці почали на руїнах давньої Ніниви" віднаходити глиняні цегли, вази та циліндри, покриті клиновими написами, і побачили, що се написи, уложені незвісними їм характерами по незвісній системі (чи то азбучне письмо, чи силабічне, чи ідеографіч-не?) і на незвісній, давно вимерлій мові, то по довгих даремних пробах порішили, що від-читання сього письма - річ неможлива.Коли простому чоловікові скажете, що Сонце віддалене від Землі [на] 20 міліонів миль і що промінь світла в одній секунді пробігає 40 000 миль, то він, коли схоче бути щирий з вами, витріщить на вас очі і запитає:«А хіба ви були на Сонці? Хіба ви їздили на світлянім промені? То неможливе, щоб ви могли се знати!».Чи маємо пригадувати з історії ті моменти, де погляд на межі можливого і немож-ливого доводив людей до комічних або трагічних конфліктів? Грецькі філософи-елеати рядом субтельних розумувань доказували неможливість усякого руху. Французький істо-рик і політик Тьєр доказував неможливість руху парової машини. Католицька церков часів гуманізму і Реформації в’язницею, тортурами і кострами боронила погляду на неможли-вість кулястої форми Землі, існування антиподів і існування інших світів, заселених розу-мними істотами. А проте досвід показав і показує щодень, що всі ті неможливості - фаль-шиві, фікційні, виплоди чи то старої, на віру повторюваної традиції, чи то суб’єктивного стану даного чоловіка, чи вкінці недотепності та недосконалості наших змислів, доки їх не окрилює критичний розум, опертий на детальнім вивченні і порівнянні фактів і явищ.Ціла історія нашої цивілізації, матеріальної і духової, се не що інше, як постепенне, систематичне і ненастанне відсування, віддалювання гра-163ниць неможливого. Те, що було неможливе нашим предкам, від чого їх руки і їх думки відскакували, як від скляної гори, се для нас показується зовсім можливим і навіть взглядно легким до виконання. В світі передових борців нашого часу можна, навпаки, за-уважити деколи певне переоцінення людських сил і здібностей, певну віру в те, що гра-ниць можливості загалом нема ніяких, що все безмежне поле незвісного, невислідже-ного, неясного і загадкового досі для нас - се не є ніяка скляна гора, ніяка неможливість, а тіль-ки величезний невиїжджений досі степ, який жде тільки сміливих душ і бистрих очей, щоб покритися новими битими шляхами і дати людській запопадливості нові, невимовно бага-ті здобутки. Сим можна пояснити собі той голосний гомін протестів, який піднявся був перед кільканадцятьма роками, коли славний берлінський учений Дюбуа-Реймон виступив зі своїми сімома тезами, з яких кожда починалася категоричним Ignorabimus*.Та, з другого боку, бачимо явища зовсім протилежного характеру.Пробуйте ви так званому «здоровому хлопському розумові» ви-толкувати, що ві-дьма не може літати на кочерзі, не може перекидатися в собаку, не може доїти жаб і ящі-рок. Він, може, буде притакувати вам, може, буде й сам сміятися з такої віри, але проте в душі буде твердо переконаний, що якби на Юра опівночі знайшов відьму на обійстю і вдарив її батогом або уздечкою, то рано з того батога або з тої уздечки потече молоко.Пробуйте ви доказувати йому, що з нічого не може бути нічого, що матерія не мо-же повстати з нематерії, а організм не може безпосередньо повстати з неорганічного тіла, - він буде на вас дивитися як на єретика і скаже вам з найбільшою певністю і не підозріва-ючи ані разу трудностей питання, що Бог сотворив світ із нічого, а чоловіка з глини.Для «простого хлопського розуму» являється зовсім можливим те, що гроші, зако-пані в землі, горять і підходять чимраз ближче наверх, що вода в ріках опівночі перед Йо-рданом на хвилю переміняється в вино, що опівночі перед Різдвом воли розмовляють людською мовою, що гадина кусає жалом, грім б’є стрілою, а веселка п’є воду з криниць або рік і часто разом з водою висмоктує риби та жаби, що упир ходить по смерті і вночі висмоктує живим людям кров із тіла, не лишаючи ніякої рани ані сліду і т. д. А прецінь для інтелігентного чоловіка все те - чисті, очевидні неможливості, про які смішно навіть дискутувати, не то щоб доказувати їх, покликаючися на те, що для «простого хлопського розуму» вони ясні і натуральні.* Ми не знаємо {латин.).164Значить - простий хлопський розум не може бути ніяким критерієм в питанні про межі можливого і неможливого, так як і загалом у жоднім питанні, що вимагає дрібнішого досліду і ширшої критики. Та се вже звісна людська слабість, яку давно і влучно схаракте-ризував Спенсер у методичній пропедевтиці соціології, що хоча ми в справах математики, фізики, медицини та астрономії «простому хлопському розумові» не признаємо ніякої компетенції, а вимагаємо фахового знання, то в справах суспільного життя, політики, со-ціології дуже часто покликуємо сей «простий хлопський розум» як свідка або навіть як судію. Ми не міркуємо, що сей розум ані не простий, бо його кривили і кривлять тисячні упередження і само обмеження його кругозору, ані не здоровий, бо він властиво здобуток тисячних генерацій і розумових течій, не раз дуже хорих і уломних.Сі, може, трохи банальні, уваги насунула мені на думку дискусія, яка недавно вела-ся в наших щоденних газетах про деякі основні питання нашого національного розвою. Що значить народне відродження? Які сфери матеріального і духового життя обіймає во-но, а які повинні бути виключені від його впливу? Які цілі слід, а яких не слід ставити на-родному рухові? Які ідеали лежать у межах можливого, а які вибігають поза ті межі? І чи слід приймати ті межі як щось дане і незмінне, чи, може, слід товкти об них руками або й головами і старатися відсувати їх усе далі й далі?Я не буду вдаватися в деталі сеї суперечки між «Ділом» і «Молодою Україною», з одного, а чернівецькою «Буковиною» - з другого боку. Зауважу тільки, що хоч би аргуме-нти двох перших і не переконали кождого, то проте контраргументація «Буковини», осно-вана на вбогім арсеналі «простого хлопського розуму», блискуче доказала повну незго-жість і недоста-точність сього арсеналу для рішання таких широких і скомплікованих пи-тань. Ми далекі від того, щоб за сю аргументацію накликати небесні громи на голови бід-них публіцистів «Буковини» - вони в простоті духа і по щирості сказали, що знали, - але вважаємо сей випадок доброю наукою для тих публіцистів, що всякі такі появи треба об-говорювати обережно і з відповідно широким поглядом на річ; що становище холодного і практичного політика часом буває якраз не холодне і не практичне і що всяке теоретизу-вання, а особливо публіцистичне, має значіння тільки тоді, коли являється висловом, вия-сненням тих інтересів, тих почувань, течій, які наклюнулись або накльовуються в суспіль-ності, і без найтіснішого контакту з життям те розумування робиться сірою, безплодною доктриною, що в деяких випадках (коли доктринер дістане в руки силу, впливи) може принести народному життю необчислені шкоди.165Придивімося з чисто методологічного погляду тому питанню, а радше цілому суво-єві тих питань, які були підкладом згаданої газетярської полеміки. Нема нічого забавнішо-го, як бачити наглі перескоки з одного становища на друге у прихильників «простого, здо-рового розуму». Сьогодні вони виливають своє святе обурення на тих, що підносять важ-ність економічного чинника в народнім житті, важність «жолудко-вих ідей», - а завтра глянь! Самі вони проти ідеалу політичної самостійності виточують як першу гармату - ті самі жолудкові ідеї... «Наш народ бідний, його визискують усякі лихварі і здирці. Рятуймо свій бідний народ, підносім його економічно, а не гаймо часу на пусті мрії про далекі, до зреалізування неможливі ідеали». А післязавтра ті самі люди для потреб хвилевої полемі-ки знов змінять фронт і будуть кидати громи на ті самі жолудкові ідеї - і нічого собі.Хоч і як несерйозно ставлять питання сі люди, та проте сама справа варта дискусії. Економічне питання таке важне, таке основне, що й при справі політичної самостійності всякого народу не то що поминути його не можна, але треба класти його як вихідну точку. Адже ж уся соціальна боротьба наших часів у головній мірі (не виключно!) зводиться на усунення економічного визиску в усякій формі. Та поставивши питання так, ми відразу бачимо перед собою просту і ясну перспективу. Адже змагання до усунення економічного визиску мусить ео ipso* бути змаганням до усунення визискувачів’ своїх чи чужих, а в ра-зі даного вибору певно насамперед чужих, а потім своїх. А що значить політична несамо-стійність якоїсь нації, як у остатній лінії такий її стан, що вона мусить без опору дати ви-зискувати себе іншій нації, мусить віддавати часть здобутків своєї праці на цілі, які з її розвоєм і забезпекою не мають нічого спільного? Значить, жолудкові ідеї, тобто націона-льно-економічні питання самі собою, з залізною консеквенцією пруть усяку націю до ви-борювання для себе політичної самостійності, а в противнім разі розкривають перед нею неминучу перспективу економічного невільництва, занидіння, павперизації, культурного застою і упадку. Правда, наші (і не наші) прихильники здорового хлопського розуму не ставлять сього питання так широко. Усунення всякого визиску - се ж утопія, се неможли-вість! Головна річ -удержання політичного і соціального спокою, при якому б без пере-шкоди могла функціонувати та драбина, по якій одні йдуть угору, а другі вдолину. Інши-ми словами: «Не викликайте вовка з лісу, дайте нам спокійно сидіти на посадах і добива-тися маєтків, а там, коли ми будемо матися добре і забезпечимо своїх дітей, то й цілій на-ції буде ліпше. Адже ж коли* Тим самим {латин.).166забезпечений я, мій сусід, другий, десятий, сотий, то се, значить, забезпечена така-то часть нації. Економічний прогрес у тім і лежить, щоб та часть нації була чимраз більша й більша і щоб її забезпечення було чимраз ширше й тривкіше». Розуміється, так ясно сі панове сього не скажуть, бо тут занадто виразно видно б було їх класовий і хатній егоїзм, їх нехіть до всякої боротьби, до всякого ідеального (отже, й національного) змагання, коли воно має бути важким здобуванням, а не влітати в руки готове, так як міфічний печений голубець у рот. Розуміється, соціолог мусить і егоїзмові признати певне і то досить широ-ке управнення в ряді факторів, що двигають розвій народу; але сей егоїзм не повинен бути густою хмарою, що закриває сонце, не повинен бути розтіччю і розбратом з ідеєю загаль-ного прогресу, бо в такім разі він робиться не пожиточним фактором, а ворогом, з яким усі чесніші елементи мусять боротися. Соціальна динаміка нашого часу показує, що зба-гачення одиниць стоїть звичайно в простій пропорції до зубожіння народної маси, а число збагачених одиниць стоїть у простій пропорції до числа зубожілих. Чим більше багачів у центрі, тим більше бідноти довкола; чим більше нагромадження багатства в одних руках, тим більші простори займає зубожіння мас. Соціальний супокій, се найкраща гарантія для п’явок - висисати їх жертви. Що з погляду ширших, навіть чисто економічних інтересів нації ані такий економічний прогрес, ані такий соціальний супокій не пожадані, - сього не треба й доказувати. Що великі соціальні п’явки, нассавшися хоч і до надлюдських розмі-рів, можуть навіть пальцем не кивнути для добра тої нації, якої соками вони наситилися, се доказують нам приклади наших домашніх Харитоненків, Терещенків і братії їх.Далеко вище від сього егоїстично-матеріалістичног’о погляду треба поставити той, який пок[ійний] Драгоманов так завзято критикував і осуджував під назвою «неполітичної культури». Ся назва не зовсім добре характеризує саму річ, бо ж само поняття «культури» містить у собі так багато політичних чинників (плекання мови, письменства, школи, на-родної освіти і т. п.), що неполітична культура - се contradictio in adjecto*. Та я маю на ду-мці той напрям думок, який звичайно висловлюється такими більше-менше фразами: «Плекаймо рідну мову, письменство, освіту, науку, підносім національну свідомість серед народу, а в політику, себто в активну політику, не мішаймося». Для зрозуміння і відповід-ного оцінення сеї течії треба додати, що вона повстала на ґрунті політично несвободнім, де участь в активній політиці ео ipso значила участь у нелегальних змаганнях. У Галичині, де участь у активній політиці* Суперечність у визначенні (латин.).167кождому горожанинові не тільки дозволена, але навіть наказана законами, такого напряму не було і не могло бути. Там, де він був, а почасти є й досі, він не був якоюсь сві-домою програмою назавсігди, але хіба висловом фактичних відносин: політичної само-влади з одного і політичної безправності - з другого боку. От тим-то критика пок[ійного] Драгоманова супроти сього напряму була лише почасти справедлива, наскільки вона вда-ряла на загальну апатію і зневіру в успіх національної української справи, що крилися під сим окликом. Бо ж годі заперечити, що відповідно ведена просвітня, літературна і загалом культурна робота навіть без мішання українців у активну політику могла б була з часом здобути українству певне, хоч і маленьке, політичне значіння, а всі такі, зразу чисто ідейні і ідеалістичні рухи, переходячи в маси, мають те до себе, що захоплюють чимраз більше життєвих - педагогічних, економічних і політичних інтересів, витягають людей на чимраз ширшу арену боротьби. Воюючи з самим поняттям «неполітичної культури», пок[ійний] Драгоманов не вдавався в аналіз того, як треба би вести культурну працю, щоб вона навіть у мінімальних межах давала живі плоди, а не була пустим аматорством і стратою часу, - не пробував аналізувати, відки взялася і яким робом запанувала по пам’ятнім указі 1876 року та дивна апатія і знеохота до українства, що народила й сам оклик «неполітичної культури». Докладний аналіз був би показав Драгоманову, що в значній мірі й сам він був сьому винен, що голошені ним у початку 70-х років доктрини в дальшім розвитку дали сю консеквенцію. Бо ж пригадаймо, що головною характеристикою політичних поглядів Дра-гоманова в його київськім періоді було переконання Про конечність міститися українству і політично, і літературно під одним дахом з російством. Українська література -популярна, для домашнього вжитку; все, що понад те, повинні українці за приміром Гого-ля й Костомарова писати по-російськи, наповняючи здобутками свойого духа спільну все-російську скарбівню. Ті самі думки пробував Драгоманов з властивою йому силою і кате-горичністю ширити і в Галичині, та тут вони зустріли рішучий відпір, навіть з боку таких прихильних до Др[агомано]ва людей, як В. Навроцький (див. його реферати з праць Др[агомано]ва в «Правді», 1874-1876 pp.). He багато змодифікував він ті думки й тоді, ко-ли російські порядки змусили його шукати захисту для вольного українського слова за границею. Правда, в «Переднім слові» до «Громади» він начеркнув етнографічні межі української нації, а в своїх многоцінних фольклорних працях раз у раз зводив річ на зна-чіння і становище українського народу як самостійної нації в розвитку духових зв’язків між заходом і сходом, між півднем і168північчю. Але в його політичних писаннях українці завсігди тільки південні росія-ни і такими повинні бути й надалі. Він силкувався навіть міцніше зв’язати українців з ро-сіянами боротьбою зі спільним ворогом -абсолютизмом, а в своїх програмових нарисах, особливо в «Вільній спілці», дав зразок зовсім безнаціональної російської федерації, кла-дучи в основу той самий територіальний поділ, котрого недостаточність для Австрії він ясно розумів іще в 1875 році. Проти думки про український сепаратизм не тільки pro praeterito*, а й pro futuro** він не переставав протестувати до кінця життя. Одним словом, глибока і сильна віра в західноєвропейські ідеали соціальної рівності і політичної волі за-слонювала перед його очима ідеал національної самостійності, ідеал, що не тільки вміщує в собі оба попередні, але один тільки може дати їм поле до повного розвою. І навпаки, не маючи в душі сього національного ідеалу, найкращі українські сили тонули в общеросій-ськім морі, а ті, що лишилися на свойому ґрунті, попадали в зневіру і апатію. Для нас те-пер не підлягає сумнівові, що брак віри в національний ідеал, продуманий до крайніх кон-секвенцій також на політичнім полі, був головною трагедією в житті Драгоманова, був причиною безплодності його політичних змагань, бо ж теоріями про басейни рік і про сфери економічних інтересів не загрієш людей до політичної діяльності.Варто взагалі звернути увагу на ту характерну зміну, яка в кінці XIX віку зайшла в розумінні движучих сил у історії людства. Особливо остатнє десятиліття XIX віку можна назвати епохою реакції против одностороннього марксівського економічного матеріалізму чи фаталізму. Для Маркса і його прихильників історія людської цивілізації - то була попе-ред усього історія продукції. З продукції матеріальних дібр, мов літо-рослі з пня, вироста-ли і соціальні, і політичні форми суспільності, і її уподобання, наукові поняття, етичні і всякі інші ідеали. В останніх роках обернено питання другим кінцем. Що гонить чоловіка до продукції, до витворювання економічних дібр? Чи самі тільки потреби жолудка? Оче-видно, що ні, а цілий комплекс його фізичних і духових потреб, який бажає собі заспоко-єння. Продукція, невпинна і чимраз інтенсивніша культурна праця - се виплив потреб і ідеалів суспільності. Тільки там, де ті ідеали живі, розвиваються і пнуться чимраз вище, маємо й прогресивну і чимраз інтенсивнішу матеріальну продукцію. Де нема росту, роз-витку, боротьби і конкуренції в сфері ідеалів, там і продукція попадає в китайський застій.* Для минулого (латин.).** Для майбутнього (латин.).169Коли ж ідеал - життя індивідуального - треба прийняти головним двигачем у сфері матеріальної продукції, тим, що попихає людей до відкрить, пошукувань, надсильної пра-ці, служби, спілок і т. д., то не менше, а ще більше значіння має ідеал у сфері суспільного і політичного життя. А тут синтезом усіх ідеальних змагань, будовою, до якої повинні йти всі цеглини, буде ідеал повного, нічим не в’язаного і не обмежуваного (крім добровільних концесій, яких вимагає дружнє життя з сусідами) життя і розвою нації. Все, що йде поза рами нації, се або фарисейство людей, що інтернаціональними ідеалами раді би прикрити свої змагання до панування одної нації над другою, або хоробливий сентименталізм фан-тастів, що раді би широкими «вселюдськими» фразами покрити своє духове відчуження від рідної нації. Може бути, що колись надійде пора консолідування якихсь вольних між-народних союзів для осягнення вищих міжнародних цілей. Але се може статися аж тоді, коли всі національні змагання будуть сповнені і коли національні кривди та неволення ві-дійдуть у сферу історичних споминів. А поки що треба нам із чеським поетом стояти на тім:У зорях небесних великий закон Написаний, золотолитий, Закон над закони: свій рідний край Над все ти повинен любити.(Із «Космічних пісень» Яна Неруди)Усякий ідеал - се синтез бажань, потреб і змагань близьких, практично легших і трудніших до осягнення, і бажань та змагань далеких, таких, що на око лежать поза межа-ми можливого. Mit einem Stich ins Unmцgliche* , - як каже Чемберлен, - ось чим відрізня-ються культурні ідеали і пориви європейської цивілізації. Що такі ідеали можуть повста-вати, можуть запалювати серця широких кругів людей, вести тих людей до найбільших зусиль, до найтяжчих жертв, додавати їм сили в найстрашніших муках і терпіннях, се ле-жить, мабуть, у крові індоарійської раси і тільки її одної; серед інших рас ми того явища не зустрічаємо.Ідеал національної самостійності в усякім погляді, культурнім і політичнім, лежить для нас поки що, з нашої теперішньої перспективи, поза межами можливого. Нехай і так. Та не забуваймо ж, що тисячні стежки, які ведуть до його осущення, лежать просто-таки під нашими ногами і що тільки від нашої свідомості того ідеалу, від нашої згоди на* Поза межами можливого (нім.).170нього буде залежати, чи ми підемо тими стежками в напрямі до нього, чи, може, звернемо на зовсім інші стежки. Виплоджений т[ак] зв[аним] матеріалістичним світогля-дом фаталізм, який твердив, що певні (соціальні, разом з тим і політичні) ідеали мусять бути осягнені самою «іманентною» силою розвою продукційних відносин, без огляду на те, чи ми схочемо задля сього кивнути пальцем, чи ні, належать сьогодні до категорії та-ких самих забобонів, як віра в відьми, в нечисте місце і феральні дії. Ми мусимо серцем почувати свій ідеал, мусимо розумом уяснювати собі його, мусимо вживати всіх сил і за-собів, щоб наближуватись до нього, інакше він не буде існувати і ніякий містичний фата-лізм не сотворить його там, а розвій матеріальних відносин перший потопче і роздавить нас, як сліпа машина.ІВАН ФРАНКООДВЕРТИЙ ЛИСТДО ГАЛИЦЬКОЇ МОЛОДЕЖІТе, що я хочу сказати Вам, мої молоді приятелі, таке велике й радісне і заразом та-ке важке та прикре, що я бажав би, щоб се сказали Вам якісь авторитетніші від мене уста, щоб се сказав Вам хтось, кого Ви найбільше любите і поважаєте і кому найбільше довіря-єте, щоб воно могло ввійти в Ваші серця як могутній імпульс до нового життя, як вітхнен-ня до нової праці, до перебудови Вашого власного «я» відповідно до нового світогляду.Дожили ми великих, переломових подій. Те, що наповняло наші серця тугою і за-вистю при читанні подій таких бурливих літ, як 1789 або 1848, тепер на наших очах. І не то на наших очах: бурлива хвиля історії захапує нас самих, ставить нашу націю майже в центрі випадків.Схід Європи, а в тім комплексі також наша Україна, переживає тепер весняну добу, коли тріскає крига абсолютизму та деспотизму, коли народні сили серед страшних катаст-роф шукають собі нових доріг і нових форм діяльності, коли невимовне горе, вдіяне наро-дам дотеперішнім режимом, порушило найширші верстви і найглибші інстинкти людської душі до боротьби, якої результатом мусить бути повний перестрій зразу державного, а да-лі й громадського, соціального порядку Росії, а в тім комплексі й України.Ви, молоді приятелі, що з зацікавленням читаєте новини з Росії, чи подумали Ви про значення тих подій для нашої нації, для нас усіх, для кож-дого з нас особисто? Адже ж всесвітня історія не історія героїв, а історія масових рухів і перемін; а ми ж кождий особи-сто хіба не часть тої маси, яка сими подіями покликана до руху та переміни? Чи подумали Ви над сим, куди можуть повести нас ті рухи, якою луною в особистім житті кождого з нас можуть відбитися ті переміни і які обов’язки на кождого з нас накладає теперішня хвиля? Мені здається, що як люди, обдаровані свідомістю і даром думки, ми всі повинні про се думати, думати більше й інтенсивніше, ніж про все інше, що нас цікавило досі. Бо приходить велика доба, і горе нам, горе нашій нації, коли велика доба застане нас малими і неприготованими!172Велика доба для нашої нації почнеться з хвилею, коли в Росії упаде абсолютизм. Остатні події показують, що той упадок уже не за горами. Коли вірити рескриптові царя до міністра Булигіна1’, яким поручено міністрові поробити приготування до скликання вибраних репрезентантів народу на наради в справах державних, то виходило би, що сей упадок уже наступив, бодай у принципі. Звісно, тому царському рескриптові не можна признавати серйозного значення, але й се також симптом упадку самодержавства, що на такі рескрипти ніхто не звертає особливої уваги; значить, історія вже попливла іншим ру-слом.Упадок абсолютизму в Росії - що він значить для нас? Який наступник замінить йо-го?Сей наступник, то не жоден таємний незнайомий, не жоден сфінкс із закритим ли-цем. Він давно відомий і виразно зазначив свою фізіономію вже в дотеперішній історії Ро-сії: се буде лібералізм капіталістичного складу. Се буде ліберальний, по-європейськи осві-чений російський дідич, польський шляхтич, багатий фабрикант, купець, адвокат, профе-сор, журналіст, лікар і в якійсь невеличкій мірі інтелігентний пролетарій. Ось хто надасть фізіономію новому режимові Росії - капітал і інтелігенція. Історичні дворянські традиції в Росії не сильні і такого феодального, конституційним покостом* від біди помальованого режиму, який маємо в Галичині, - в Росії і на Україні, мабуть, не буде. Певна річ, російсь-кий лібералізм виявляє вже тепер і виявить по своїм запануванні інші, так само небезпечні прикмети. Він сильно теоретичний і доктринерський, а доктринери, навіть ліберальні, все і всюди бували найгіршими і найшкід-ливішими політиками. Доктрина - се формула, су-проти якої уступають на задній план живі люди й живі інтереси. Доктрина - се уніформ, стри-хулець**, ворог усяких партикуляризмів. Доктрина - се зроду централіст, що задля абстрактних понять не пощадить конкретних людей і їх конкретного добробуту. Ми, укра-їнці, бачили досі мільйони прикладів, як знущався над живими людьми й націями абсолю-тизм, узброєний трьома доктринами: православіє, самодержавіє й обрусеніє. Сі доктрини ввійшли занадто глибоко в тіло і кров російської суспільності, щоб тепер, коли при кермі замість всевладного чиновника стане всевладний російський ліберал, ми могли надіятися наглої і основної зміни в самім режимі. Нехай і так, що доктрина православія стратить своє жало ексклюзивності (ліберал тим і ліберал, що до обрядових доктрин йому байду-же); але доктрина самодержавія й обрусенія дуже легко може подати собі руку з лібе-* Покост - оліфа, лак (пол.).* Стрихулець - паличка для розрівнювання. Тут: зрівнялівка.173ральним доктринерством: вистарчить замість самодержавної особи поставити са-модержавну ідею - ідею нероздільності й єдності Росії, непорушності російського велико-державного становища і фундаментального, кат’екзохен державного становища «русско-го», т. є. великоруського народу, - і маємо знов продовження дотеперішньої політики руй-нування, визискування та оглуплювання окраїн для «добра» центра, маємо національний автократизм у ліберальнім і конституційнім плащі, на взір угорського.Задатків для такого ліберального автократизму бачимо в російській суспільності дуже багато. їх систематично плекала і підготовлювала вся дотеперішня чиновницько-автократична школа, привчаючи суспільність ігнорувати все органічно виросле, своєрідне, партикулярне й індивідуальне, погорджувати ним як дрібним і ретроградним або ломити його як незгідне з одноцільним характером Росії (безцільне і безглузде топтання України, Польщі, Литви, Фінляндії і т. д.). Тільки там, де сей доктринерський автократизм стрічав діяльний, організований, елементарний опір, - у Польщі, в Фінляндії, потроху в Литві, - він нарешті виявляв склонність до концесій, а бодай до якихось пертрактацій*. Доктринерові, засліпленому в своїх формулах, можуть заімпонувати тільки тверді факти, об які він раз-другий розіб’є собі голову.Найменше такого опору знаходив собі автократичний доктрина-ризм на Україні. Не тому лише, що українське слово було сковане і за-кнебльоване**, а головно тому, що велика часть світлих українців, вихована в тих самих ідеях автократичного доктринерства, й сама ігнорувала свій український партикуляризм, у душі стидалася його, в душі признавала себе gente Ukraini, natione Russi***, в душі й явно дорожила й дорожить фантомом «великої, неподільної Росії».Перед українською інтелігенцією відкриється тепер, при свобідні-ших формах життя в Росії, величезна дійова задача - витворити з величезної етнічної маси українського народу українську націю, суцільний культурний організм, здібний до самостійного куль-турного й політичного життя, відпорний на асиміляційну роботу інших націй, відки б вона не йшла, та при тім податний на присвоювання собі в якнайширшій мірі і в якнайшвидшім темпі загальнолюдських культурних здобутків, без яких сьогодні жодна нація і жодна хоч і як сильна держава не може остоятися.Величезні трудності тої задачі стануть Вам ясно перед очима, коли* Пертрактація - тут: поступка (від латин, pertractabilis - піддатливий).** Заткнуте кляпом (від нім. knebeln).*** 3 походження українцем, руської нації {латин.).174подумаєте про той стан, у якім застає Україну нова доба. Без власних шкіл і без ви-робленої освітньої традиції, без перейнятого освітніми і народолюбними думками духо-венства, без популярного і вищого письменства, яке могло би бодай на першій гарячій по-рі заспокоювати всі духові потреби величезної маси, без преси, яка могла б ясно держати і систематично боронити стяг національності та приложено! до місцевих потреб, свобідної культурної праці, без надії на сильну фалангу вповні свідомих і на висоті сучасної освіти стоячих репрезентантів у законодатних тілах і без міцної опори в масах народу та інтелі-генції навіть для тих немногих репрезентантів, що забажають вповні відповісти своїй на-ціональній і культурній задачі, наша Україна готова знов опинитися в ролі ковадла, на якому різні чужі молоти вибиватимуть свої мелодії, або в ролі кріли-ка, на якому різні прихильники вівісекції будуть доконувати своїх експериментів.От тут і стає перед нами, галичанами, а особливо перед Вами, молоді приятелі, ве-лика історична задача -допомогти російській Україні в тяжких переломових хвилях і по-тім, у початках, у закладинах великої праці - здвигнення нашої національної будови в усій її цілості. Перед Вами стоїть задача й обов’язок - віддячитися російській Україні за все те духове й матеріальне добро, яке вона досі давала нам. Чи і наскільки ми почуємося до того обов’язку, чи і наскільки совісно, розумно, обдумано візьмемося до його сповнювання, від того буде залежати в дуже великій мірі наша будущина яко нації, здібної зайняти місце в хорі інших культурних націй.Досі я ждав і надіявся, що хтось ближчий Вам і авторитетніший для Вас забере го-лос у сій справі, що наша щоденна преса зверне на неї свою увагу, що підіймуть її ті, що люблять видавати себе за батьків і провідників народу. На жаль, я не діждався сього. Зна-чна часть тих наших світочів, опанована театральним питанням, не бачить поза ним світа; інші, що заховали собі в тій справі незалежність суду і дивляться на неї критично, не ма-ють чи сили, чи відваги піднести свій голос і вказати ясно і виразно величність теперіш-ньої хвилі і великий трагізм нашого положення в ній і неминучу конечність - якнайшвид-ше, якнайосновніше змінити курс нашого національного корабля, настроїти всі наші дум-ки, плани, програми на інший діапазон. Ми мусимо навчитися чути себе українцями - не галицькими, не буковинськими українцями, а українцями без офіціальних кордонів. І се почуття не повинно у нас бути голою фразою, а мусить вести за собою практичні консек-венції. Ми повинні -всі без виїмка - поперед усього пізнати ту свою Україну, всю в її етнографічних межах, у її теперішнім культурнім стані, познайомитися з її175природними засобами та громадськими болячками і засвоїти собі те знання твердо, до тої міри, щоб ми боліли кождим її частковим, локальним болем і радувалися кождим хоч і як дрібним та частковим її успіхом, а головно, щоб ми розуміли всі прояви її життя, щоб почували себе справді, практично частиною його.Не забувайте, що ми досі в Галичині жили з національного погляду крайнє ненор-мальним життям. Велика більшість нашої нації лежала безсильна, закнебльована, а ми, маленька частина, мали свободу рухів і слова. І нам іноді здавалося, що ми - вся українсь-ка нація, що ми її чільні ряди, її репрезентанти перед світом. Тепер, коли на російській Україні не сьогодні то завтра повстануть десятки таких центрів, якими тепер являються Львів та Чернівці, ся наша передова роля скінчилася. Ми мусимо почувати себе не піоне-рами, але рядовими в великім ряді і не сміємо своїх дрібних, локальних справ виставляти як справи всенародні, своїх дрібних персональних амбіцій висувати на першу лінію зага-льного інтересу.Тепер навіть наші основні національні питання, хоч довго ще не зійдуть із денного порядку, мусять підпасти значній переміні фронтів. Нам треба ясно зрозуміти і відчути і мати на тямці, що польсько-українське питання не буде відтепер рішатися у Львові, але обхопить бойову лінію безмірно ширшу і кождий його етап буде рішатися і у Львові, і в Чернівцях, і в Кам’янці-Подільськім, і в Житомирі, і в Києві. Так само наша галицька та буковинська боротьба з москвофільством відтепер мусить виглядати зовсім інакше, бо й її терен розшириться безмірно, а її зміст поглибиться відповідно до того, як вона розрос-теться до розмірів боротьби всеукраїнського національного почуття з винародовляючими претензіями «державної» великоруської нації. І наші відносини до жидів мусять улягти значній переміні, коли нашій нації прийдеться «автономно» гоїти гнилі рани, завдані їй московським чиновництвом через ціло-вікове нагромаджування жидів на нашій території при помочі т. зв. «черти осідлості» та через варварські та нелюдські експерименти урядо-вого аранжування антижидівських розрухів, щоб ними відводити від себе вибухи народної розпуки та обурення.І всі, всі наші національні та громадські питання мусять улягти основній переміні, коли впадуть дотеперішні китайські стіни, які ділять нас від України. (Наша література і преса мусить перейти на вищий рівень, коли не захоче гинути в конкуренції з тим типом літератури і преси, що виробився в Росії, невважаючи на цензурний тиск, а може, власне завдяки йому). Тісніші, частіші, ближчі зносини з закордоновими українцями мусять ви-робити у нас ширший, свобідніший світогляд, щиріші і свобідніші товариські форми, як ті, що виробилися у нас під176шляхетсько-польськими або буршівсько-німецькими впливами. Наш голосний, фразеологічний та в більшій частині нещирий, бо ділами не попертий патріотизм мусить уступити місце поважному, мовчазному, але глибоко відчутому народолюбству, що вияв-ляє себе не словами, а працею. Наша масова інерція, що приймає безкритично слова тих, які сим чи іншим припадком були поставлені «на чоло народу», стали послами, професо-рами, головами товариств і т. і., мусить уступити місце живій, критичній праці думок і го-товності - все і всюди подати й свій голос у загальній справі, виконувати діяльно, на влас-не ризико, але з повною свідомістю своє горожанське право. Наша аж до границь безхара-ктерності посунена толеранція хиб та слабостей наших ближніх, навіть тоді, коли вони зі сфери приватних відносин переходять у сферу товариської та громадської діяльності, му-сить уступити місце живішому моральному почуттю і енергічнішій реакції проти усякої моральної гнилизни, що грозила б розпаношитися в наших товариських відносинах. Інак-ше, мої дорогі приятелі, ми тут, у Галичині та Буковині, замість духового центру України зробимося гнилим і смердючим боляком, який з обридження оминатиме кождий свідомий українець, що заховав іще живе почуття самоповаги.Отеє моральне переродження, яке вповні доконається, певно, не швидко, аж нас-лідком праці поколінь, та до якого імпульс кождий із нас повинен дати сам собі, власною постановою, буде першою умовою можності тіснішого, дружного і продуктивного співді-лання нашого з за-кордоновими українцями. Якби Ви знали, мої молоді приятелі, скільки зневіри, розчарувань та знеохоти нагромадили дотеперішні зносини галичан та буковинців із Україною, скільки сорому та прикрості робили не раз українцям наші «національні», а властиво місцеві хиби - неточність, балакучість та пустомельство, брак характерності, ін-диферентність та моральна грубошкірність, байдужність до важних загальних справ, а за-взятість у дрібницях, пуста амбітність та брак самокритики, парадування європейськими формами при основній малоосвітності та некультурності, якби Ви знали і відчували се так, як сього вимагає теперішня хвиля, то я не сумніваюся, що в серці кождого з Вас знайшлась би моральна сила, щоб сказати собі і покласти Ганнібалову присягу21: віднині доложу всякого зусилля, щоб увільнитися від тих хиб, поводитися краще, працювати пильніше над собою.Та все те кажу лише для Вас, особливо для тих, хто захоче мати зносини з україн-цями, щоб охоронити його і тих, із ким він буде мати зносини, від прикрих розчарувань. А головна річ у тім, чим можемо ми, галичани й буковинці, в разі свобідніших відносин у Росії, допомогти177Україні. На капітали ми не багаті, та й не капіталів потребуватимуть від нас украї-нці. Так само дурять себе ті галичани та буковинці, які вже тепер облизуються, надіючися, що свобода в Росії створить їм дорогу до роблення інтересів, до корисних посад та сутих доходів без праці. Певна річ, у порівнянні до нашої заробкової мізерії російські відносини не одному можуть видатися блискучими, але не треба забувати, що на легкі заробітки та на масні посади всюди конкурентів багато, а спеціально Росія багата на таких «ташкент-ців»3), із якими наші кандидати не легко витримають конкуренцію. Та й не «ташкентців», не аферистів, не спекулянтів на легкий хліб потребує від нас Україна, і коли ми нічого ін-шого, ліпшого не зуміємо дати їй, тоді сором і ганьба нам!Не заімпонуємо ми українцям і своєю інтелігенцією, своїм рівнем теоретичної осві-ти. Лиха доля змусила нас виростати і вчитися в краю, де завдяки шляхетському режимові наука вважається небезпечним оруж-жям, якого не слід давати в руки суспільності, де шкільне навчання в самім зароді затруєне конфесійними, політичними та національними передсудами, де свобідна критика виелімінувана з виховання, де панує т. зв. Brotstudium, навчання для хліба, для кар’єри, навчання, тісне та далеке від тої широкої гуманності, що лежить в основі західноєвропейського, а подекуди навіть російського вищого шкільницт-ва. Отже, й тут не багато чим можемо стати в пригоді українцям. Щонайбільше хіба яко вчителі язиків - німецького, польського, потроху класичних, бо наука язиків у наших шко-лах трактується справді ліпше, як у російських. Хоча й тут треба сказати, що останні роки зазначили поворот на гірше, і, приміром], знання німецького язика, яке виносять молодші генерації з галицьких гімназій, може довести до розпуки всякого, хто ставив би до того знання якоїсь хоч трохи вищої вимоги1.Подумає дехто, що бодай нашими шкільними книжками, що обіймають уже по-цний курс народної і середньої школи, можемо прислужитися українцям. На жаль, треба сказати, що й ся надія марна. Наші шкільні підручники, знов-таки в значній мірі завдяки пануючому в Галичині режимові, переважно неоригінальні, основані на перестарілих пе-дагогічних принципах, а деякі надто такі далекі від рівня сучасної науки (приміром], при-родописні), що про безпосереднє користування ними в українських школах у Росії не мо-же бути ані бесіди і вони щонайбільше можуть пригодитися авторам нових підручників задля своєї термінології.Та проте є у нас дещо таке, що може стати в пригоді українцям у Росії. Маю на ду-мці той практичний смисл, привичку більше додивлятися до конкретних фактів, як до тео-рій, і більше вироблену привичку до публічного життя, до організацій і парламентаризму. Надто довголітня178боротьба за національні права виробила у нас певну традицію і немалий засіб до-свіду в таких справах, що все може дуже пригодитися тепер, коли й російську Україну жде перспектива проходити ту саму школу поміж двома огнями - польським і московсь-ким. Правда, і ті добрі прикмети в душній галицькій атмосфері дуже часто переходять на хиби, на тісно-ворість, боязливість, байдужність до всяких смілих поривів і заскорузлість у своїм тіснім кружку, та тут уже певно нове історичне життя в ширших межах само со-бою швидко здужає усунути ті хиби.Я бажаю тільки одного - звернути Вашу увагу, молоді приятелі, звернути увагу всеї суспільності на ту велику історичну хвилю, якої наближення чуємо всі. Нам прийдеться змобілізувати всі свої сили, щоб задоволити потреби тої хвилі. Та поки ще вона не надій-шла, до праці, молоді приятелі, до інтенсивної, невсипущої праці над собою самими! Здо-бувайте знання, теоретичне й практичне, гартуйте свою волю, виробляйте себе на серйоз-них, свідомих і статочних мужів, повних любові до свого народу і здібних виявляти ту любов не потоками шумних фраз, а невтомною, тихою працею. Таких мужів потребує ко-жда нація і кожда історична доба, а вдвоє сильніше буде їх потребувати велика історична доба, коли всій нашій Україні перший раз у її історичнім житті всміхнеться хоч трохи по-вна горожанська і політична свобода.Примітки1. Як редактор ЛНВ і один із редакторів видань Укр[аїнсько]-р[уської] національної] спілки, де містяться також переклади з німецької мови, я дуже часто маю на-году діставати до рук переклади наших молодих студентів із німецької мови і мушу тут заявити, що ті переклади з двома-трьома виїмками - просто скандальні і друкувати їх мо-жна, хіба доконавши таких численних та основних поправок, що первісний скрипт не раз зовсім щезає під ними. Просто жаль робиться хлопців, що не раз над такими перекладами задають собі немало праці, надіючися заробити дещо, і, очевидно, й самі не підозрівають того, як мало вони розуміють перекладане. Додайте до того, що вони, особливо ті, що по-виходили з руських гімназій, звичайно так само мало володіють руською мовою і виявля-ють цілковитий брак вправи - думати нею і передавати чужі думки. Се таке соромне сві-доцтво теперішнього стану нашої середньої освіти, що попросту не знаєш, що й думати про неї.МИХАЙЛО ГРУШЕВСЬКИЙГАЛИЧИНА І УКРАЇНАЦілий рік ряд голосних і великих подій приковував до себе, разом з увагою інших народів і країв, увагу нашої суспільності, яка від тих подій чекала рішучих змін в тяжкім положенні нашого народу - як революція в Росії, конституційна ера й її дальші авантюри та виборча реформа в Австрії, від котрої також надіялися так багато в Галичині, поки сі надії не закінчилися вилученням українського народу з усіх добродійних впливів нових порядків і відданням на ласку давніших хазяїв краю. Але серед тих подій переходили і пе-реходять, мало або й зовсім не притягуючи увагу ширших кругів, менше замітні, але дуже важні й багаті далекосяглими наслідками внутрішні переміни в відносинах різних частин української землі, в розміщенні і угрупованні наших національних і культурних сил, в на-прямах суспільної енергії. На деяких сторонах сього процесу, що безпосередньо дотикає Галичини й її відносин до російської України, хочу я сим разом спинити увагу читачів.За останніх двадцять або двадцять п’ять літ суспільність галицька привикла бачити й уявляти собі Галичину як духовний і культурний центр української землі, як ту духовну фабрику, де виковується українська культура для цілої соборної України. Вона привикла бачити участь українських письменників в галицьких виданнях. Привикла до того, що українці інтересувалися її політичним і суспільним життям, дивилися як на свої на її наці-ональні інституції та старалися помагати їм морально і матеріально. Привикла до того по-важання й побожної зависті, з якими українці дивилися й на ті невеличкі здобутки націо-нальної культури, народного освідомлення, які були осягнені на галицькім ґрунті, й уяв-ляли себе не інакше, як передовою, чільнішою частиною українського народу, яка далеко випередила ту бідну Україну російську, де так слабко стоїть українська свідомість, де на-віть по родинах не говорять по-українськи, де більша частина інтелігенції не важиться на-віть думати й говорити по-українськи. І з тим в’язалися живі надїї на поміч ще сильнішу, ще діяльнішу від тої України в будущині. Кождий раз, як розмах суспільної енергії ударя-вся об180залізний перстень, яким окувала галицьку Україну organicznapraca польської сус-пільної ієрархії, - з новою силою оживали давні надії на те, що колись те, чого не може доказати Галичина своєю силою, - розбити сі залізні кайдани -розіб’є їй велика, многомі-ліонова Україна. Най лише збудиться з тяжкого летаргу сей приспаний велетень, нехай лише злетять з нього ті кайдани, якими окували його в тім летаргу темні сили! Він потра-пить постояти за себе тоді, сей тридцятьміліоновий народ, і не тільки за себе! Чи не згадає він за Галичину, сю бідну, нещасливу Галичину, що в найтяжчі часи українського лихо-ліття вдовиними лептами світила огник національної української культури, народної сві-домості і вказувала ним дорогу українським братам? В тій багатій людьми, засобами, ка-піталами Україні чи не знайдуться засоби на те, аби помогти галицькому селянинові вир-ватися з економічного визиску польського шляхтича і жидівського лихваря, посунути еко-номічну й просвітню роботу, запомогти інституції, системою приватних шкіл переломити ворожу національним нашим інтересам правительственну систему? Адже та Україна в своїм відродженні обома руками черпатиме з тих культурних і національних засобів, які приготовила їй Галичина; вона очевидно в першій мірі звернеться до зібраної тут літера-тури, наукових праць, шкільних підручників, тут шукатиме інструкторів для української мови, робітників на різних полях національної роботи. Коли не свідомість всеукраїнських інтересів, загрожених в Галичині, то проста вдячність за тяжку національну працю, робле-ну з такими тяжкими висиленнями в інтересах всієї України, зверне гадки й енергію від-родженої української суспільності між іншим також на рятування Галичини.Люди, що ближче приглядалися українським відносинам, задивлялися, певно, менш оптимістично. Вони знали, що Україна - се не зачарований королевич, який від од-ного слова встане, повний сил і життя, і одним рухом своєї булави пробудить кипуче, си-льне національне життя навколо; що се організм, тяжко ослаблений довгою хворобою, до-вгою деструкційною роботою сильних реактивів обезвладнений, отруєний, який тільки поволі може відзискати свої сили й активну енергію. Свідомі були вони й того, що та культурна пожива, яку приготовано Україні в Галичині, в значній часті занадто сильно пе-рейнята і в своїм змісті, і в зверхній формі та мові прикметами старого галицького рутенс-тва, яке все ворожо ставилося супроти змагань до українізації галицької мови, галицької культури і хоч під напором людей, які свідомо змагали все до якнайтіснішого зближення Галичини з Україною, посувалося в сім напрямі, але досить пиняво* і колись стане сильно на заваді в присвоєнні* Повільно, мляво.181українцями національно-культурного галицького запасу. Не було тайною вкінці для них і те, що й на Україні поруч людей, які від перших заборон українського слова ди-вилися на Галичину як на український П’ємонт, як на ту всеукраїнську фабрику, де мусить вестися національна робота для цілої України, до слушного часу, - були все елементи, яким сей наклін до Галичини дуже не подобався, які все твердо стояли на тім, що «мало-русский вопрос может быть разрешен только на русской почве», в тісній і нерозривній зв’язі з російським ліберальним чи якимсь іншим рухом; в очах одних се братання з Гали-чиною стягало на українство небажані підозріння в офіціальних сферах; інші боялися, так би сказати, занечищення, викривлення галицькими елементами українського руху, україн-ського елементу в Росії. Все се мусило людей, ближче ознайомлених з українськими від-носинами, настроювати скептичніше до тих галицько-українських перспектив.Але дійсність, яка розвинулася протягом останнього року, коли з українського ве-летня почали злітати одні по одних різні узи, що в’язали його, мабуть, перейшла й най-більш песимістичні пророцтва. Українство виступило на світ Божий таким дезорганізова-ним і ослабленим віковим занепадом, що жаль і жах мусив пройняти кожного, а при тім не видно було зрозуміння потреби концентрації національних сил, противно -гуртківство, атомізм, як я позволив собі назвати се в попереднім огляді. І спеціально в відносинах України до Галичини не показалося не тільки ніяких тенденцій до тіснішого зближення в інтересах тої національної концентрації, а зовсім противне. В пресі, а ще більше поза пре-сою, - так що в пресі гомоніли тільки неясні відгомони того, - пішли міркування на тему, що прийшов час українським письменникам скинути з себе впливи галицької літератури й диктувати самим; що «галицький епізод» в історії українства має тільки історичне значен-ня: що зроблено на галицькім ґрунті, має там і зостатися, з локальним значенням, для вжитку Галичини; «галичанщини» український народ і українська суспільність не при-ймає, для її вжитку має бути все вироблене наново, українськими силами, на чисто україн-ській основі, а всякий слід галицьких впливів здискредитує й погубить український рух в очах українських мас. Одні, настрашені сими осторогами, інші - даючи волю давній влас-ній неохоті до «галичанщини», почали старанно уникати всього, що могло б маркувати культурно-національну спільність російської України з галицьким життям, і хоч безпереч-но у переважної більшості не було при тім якогось завзяття на Галичину, але якось відра-зу запанував загальний тон в напрямі відокремлення, а не тіснішого зближення з нею.Напрям безперечно шкідний і з становища всеукраїнського, і з спеці-182ально галицького. Різні часті великої української землі в своїм історичнім житті ішли різними дорогами, під впливами різних чужих народів, культур, правительственних систем, відмінних економічних і суспільно-політичних обставин, і при слабім розвою на-ціонального життя, національної культури вони слабо відчували свою національну єд-ність, мало вносили в спільну культурно-національну скарбницю й пасивно піддавалися чужим впливам. Щоб вийти з сього розбиття й занепаду, який в дальшім розвою грозить нам повною національною смертю, українці мусять всю енергію вложити в те, аби відігрі-ти національне почуття і з ним - почуття національної спільності, солідарності у різних частин українського народу та сконцентрувати, можливо систематично і планово, націо-нальні сили тих різних частин на спільній національній роботі, яку нам висувають біжучі події на дневний порядок. Інакше мертвіє, слабне і відпадає не тільки та частина, якої зв’язь з цілістю порушена, ослаблена. Слабне також і цілість, всеукраїнський організм, че-рез зменшення тих сил, якими може він розпоряджати для загальнонаціональних цілей, і через дальше степенування розкладової енергії. На наших очах ледве животіє Угорська Русь, розірвавши свої, живі й сильні колись, зв’язі з сусідньою Галичиною; подібна доля грозить Холмщині й Підляшшю, відірваним безглуздою політикою російської адміністра-ції від решти українських земель, які також досі не зробили нічого з свого боку, аби зне-йтралізувати сей розділ; безперечно, незмірно шкідно відбився б на культурнім житті Бу-ковини теперішній рух її «автохтонів», звернений на можливе відокремлення «православ-ної Буковини» від «уніатської Галичини». Але заразом такі всі розділи завдають болючі удари не тільки нашому національному почуттю, але й нашим національним силам. І так же само ослаблення зв’язей Галичини з Україною відбилося б не тільки незвичайно шкід-ливо на всій будучій долі Галичини, але і для життя українського не минуло б се без шкід-них наслідків, якби відтято Галичину від загальноукраїнського життя чи ослаблено обопі-льні зв’язі, обмін сил і продуктів культурно-національної роботи у російської України з такою значною частиною української землі, як Галичина, при тім частиною, що визнача-ється в теперішнім часі життям національним, будь-що-будь, найбільш інтенсивним, най-більш розвиненим, найбільш свідомим. Треба пам’ятати, що сама Україна, так само як і Галичина, лише ще в далеко більшій мірі, не становить вповні однорідного комплексу: і тут, завдяки історичним і всяким іншим обставинам, бачимо досить значні відміни в жит-ті, в мові, в усяких відносинах між правобічною й лівобічною Україною, між хліборобсь-кою Херсонщиною й фабричною Катеринославщиною або козацькою Кубанщиною. Зійти з всеукраїн-183ського становища, іти далі тою ж дорогою, якою відмежовують тепер «галичанщи-ну» від «українщини», грати в дуду провінціоналізмів було б великою тактичною помил-кою. Замість зводити до спільного знаменника все багатство українських діалектів, всю різнорідність українського життя, - ставити літературній мові вимоги, аби вона трималася тих взірців, як люди говорять в даній губернії або певній частині її, значило б розбити Україну на атоми, звести національну єдність до етнографічної дріб’язковості, пересунути еволюцію нашої літературної мови на півстоліття назад або й більше. Коли люди, яким зо-всім не залежить на сильнішім розвої українства, власне хапаються тих відмін, витворених на нашім національнім тілі чужими впливами та зверхніми обставинами, і поняття однопі-льної української території й її автономії підмінюють поняттям краю, області, із українсь-кої території викроюють обласні автономії, то в інтересах українського національного розвою в теперішній стадії лежить власне концентрація всіх національних сил, а для того -всіх частин української території. Треба розвивати в них почуття єдності, солідарності, близькості, а не роздмухувати різниці, які їх ділять і які при такім роздмухуванні можуть привести до повного відокремлення культурного і національного різних частин українсь-кої землі, як в данім разі - в відносинах до російської України Галичини.Що Україна російська й Галичина, навіть як не старатися умисне про їх відокрем-лення, розлуку, а як тільки залишити всякі заходи до їх зближення, практиковані дотепер, та пустити їх іти кожній своєю дорогою, - пішли б усе далі й далі від себе, се річ зовсім ясна. Ті історичні різниці, що поробили такі замітні відміни, роблять свою диференційну роботу далі. Життя релігійне, політичне, культурне іде в кожній з них іншою дорогою. Га-личина належить і буде належати до іншої держави, до іншої церкви, ніж Україна, живе і буде жити під іншими культурними впливами; ще довго, поки будуть тривати теперішні обставини, буде вона тягнутися в хвості польської та німецької культури, Україна - в хво-сті російської. Шкільництво галицьке буде далі філією польської школи й своїми підруч-никами, фабрикованими по вказівках польської ради шкільної, і всією своєю системою, своєю наукою буде далі піддержувати ту специфічно галицьку атмосферу, включно до мови, яка панує в галицькій школі й галицькій книжці, - мови вповні конвенціональної, далекої і від народної й від української літературної. Тим часом коли на Україні російсь-кій почнуть друкуватися шкільні підручники, почнуться шкільні виклади українські, - під-ручники, термінологія, все готово піти за школою російською. І розділ буде все збільшу-ватися.Коротко кажучи, - досі Галичина йшла, а Україна стояла або йшла184за Галичиною. Тепер Україна піде своєю відмінною дорогою, і віддалення її від Га-личини буде збільшуватися з кожним кроком, коли не подбати про зближення їх доріг. І коли б так кожна пішла своєю дорогою, не дбаючи про се зближення, то за яких 20-30 літ ми мали б перед собою дві національності на одній етнографічній основі, подібно як серби й хорвати, дві частини одного сербського племені, що дали себе розвести політичним, культурним, релігійним обставинам до повного відчуження.Розуміється, галичани й українці не повинні допустити до сього. Ті змагання до українізації Галичини, які велися досі свідомо лише одиницями й викликали часто нарі-кання в людях несвідомих сеї актуальної справи, тепер, супроти такої небезпеки, мусять вестися всім свідомим загалом галицьким. Галичина не може допустити себе до відокрем-лення від України, до того, аби стати їй чужою, як стала чужою Галичині Угорська Русь, яка викликає своєю долею платонічні зітхання, але нічого більше - бо галичани не знають, як і приступити до неї, і зоставляють її на ласку Божу. Се було б початком агонії для Га-личини. Вона повинна напружити всі сили, аби зостатися в якнайтіснішім контакті з Укра-їною, лишитися нероздільною частиною національною в національнім руху, активним учасником в культурній українській роботі. В її інтересах спеціально лежить створення сильної української культури, сильної української нації, і вона повинна постаратися про те, щоб бути не пасивним глядачем тяжких висилень українських кружків на сій дорозі, а діяльним співробітником і помічником. Локальною галицькою роботою сьому вона може помогти тільки почасти - і то лише в тім разі, коли галицьке життя, галицька культура, лі-тература, мова так зблизяться до української, що зникне та межа, яка ділить тепер «гали-чанщину» від «україн-щини». Постійним культурним і національним центром всеукраїн-ським може бути тільки історичний центр - Київ, всі інші могли бути тільки епізодами. Допомогти концентрації культурної роботи в тім центрі - се обов’язок всіх частин україн-ської землі, в тім і Галичини. А допомогти їй можна, кажу, тільки постаравшися наперед зблизитися всім життям до українського життя, не зражуючися навіть якоюсь неприхиль-ністю до «галичанщини», якби вона удержалася. Думаю, одначе, що свідомі всеукраїнсь-ких національних завдань українці потраплять легко знейтра-лізувати ту неприхильність і з свого боку підуть назустріч тому напряму до обопільного зближення. Адже те, що ділить Галичину й Україну, в переважній масі зовсім нам чуже: в Галичині се «налетілості» польсько-німецькі, на Україні московські, а народна основа там і тут дуже близька, майже та сама; отже, оборона тих відмін зовсім не варта провінціаль-ного патріотизму. Се треба зрозуміти і не дивитися на другу сторону як185на якихсь недоцивілізованих людей, як тепер буває, бо і тут і там ті різниці «цивілі-зації» і дуже маловажні, і зовсім не наші переважно. А коли станемо на сім становищі, то-ді й зближення буде легке, особливо як буде обостороннє.Але я поки що кажу на адресу Галичини. Україна другий раз не піде до неї, як ішла, і не дай Боже, аби обставини змушували її до того. Галичани повинні бажати собі України могутньої, сильної, атракційної, а не розбитої й жебрущої. Галичина в першій мірі пови-нна зблизитися до України. Галицькі літерати повинні зближувати ще більше тутешню лі-тературну мову до української, галицьку пресу і літературу до українського життя й укра-їнських інтересів. Галицькі педагоги повинні постаратися про те, щоб на українській землі не було двох термінологій і двох мов - адже школа в першій лінії впливає на напрям кни-жної й культурної мови. Галицька суспільність повинна змагати до нав’язання тісніших зв’язей з Україною. Особливо люди молоді, на вступі до життя, повинні поставити собі за обов’язок поїхати на Україну - не в ролі інструкторів і провідників (на те там знайдуться свої!), не по легкі посади й багаті посаги, як давніші галичани (що зробили там таку гарну рекламу «братам-галичанам», яку нинішні галичани зможуть лише чесністю, характерніс-тю, ідейністю переломити й знищити при ближчій стичності), а для того, щоб попрацюва-ти там, увійти в українське життя, приладитися до нього, стати своїми між українським суспільством і потім бути провідниками тої лучності з Україною в галицькім житті. Ду-маю, що поступ українського (і загальноросійського) життя зробить незадовго се можли-вим, що студенти вищих шкіл з Галичини зможуть іти на рік-два до вищих шкіл на Украї-ну (і навпаки - коли матимемо вищу школу українську в Галичині), що молоді інтелігентні люди будуть мати там такий заробіток (не розкішний!), який дозволить роботящому чоло-віку прожити кілька років в українській сфері. Буде се відновлення давньої традиції, коли по Lehrjahre* кожний ученик відбував іще Wanderjahre**, перш ніж вступити в життя го-товим чоловіком, і сі Wanderjahre повинні тепер молоді галичани відбувати на Україні.Стільки поки що в сій справі. Може, дещо з моїх слів когось вразить неприємно, але прошу пам’ятати, що в мені говорить не якийсь локальний патріотизм український, а свідомість незвичайної ваги моменту і небезпечних можливостей не тільки для України, а й для Галичини. Галичині Своєю працею, в котру вложив найліпші літа, здоров’я й сили,* Роки навчання {нім.). ** Роки мандрівок {нім.).186я дав докази, що її долю брав я до серця дуже гаряче; отже, коли тепер вказую їй на потребу ще тіснішого зближення з Україною, то роблю се в переконанні, що в тім передо-всім лежить інтерес самої Галичини, запорука її будучності, її визволення з нинішньої ну-жди й неволі. Я думаю, що галицька суспільність, яка за останні десятиліття в сумі таки незвичайно багато поступила в напрямі свого зближення з Україною, прийме зі співчут-тям ту щиру пораду, яку я хотів дати їй в сих замітках. А до становища української суспі-льності в сій справі я постараюсь вернутися іншим разом.ДМИТРО ДОНЦОВІДЕОЛОГІЯ ЧИННОГО НАЦІОНАЛІЗМУУКРАЇНСЬКЕ ПРОВАНСАЛЬСТВОЯкий образ уявляється нам, коли вимовляємо: українська національна ідеологія? Які емоції збуджують у нас імена кирило-мефодіївців, Драгоманова, Франка і провідників новітнього народництва та соціалізму? - Певно не ті, з якими лучаться в нас імена Данте, Макіа-веллі або Мацціні. Це постаті різних шкіл, різних стилів і - яких же ж інших світо-глядів!Коли б ми хотіли кількома словами висловити цілу різницю між націоналізмом і народництвом, то ми знайшли б її в двох діаметрально протилежних світовідчуваннях: світ, де панує воля, і світ, де панує інтелект. Два темпераменти: чин - і контемпляція, інту-їція - і логіка, агресія- і пасивність, догматизм - і релятивність, віра - і знання. Ось так коротко можна схарактеризувати оцю різницю. <...>Коли ми схочемо обняти однією формулою всі <.. .> прикмети нашого провансаль-ства, то нам доведеться шукати цю формулу в його відповіді на питання взаємовідносин між: одиницею (або їх сумою) і нацією, з одного боку, а з другого - між різними націями. І в однім, і в другім випадку (хоч з першого погляду видається інакше) ставить наше про-вансальство «партикулярне» понад «загальне». В обох випадках ігнорує воно вольовий чинник націоналізму: не нація, лише що інше є causa sui*; вольовий, моторовий центр на-ціоналізму лежить не в нім самім, лише поза ним; формально - ця воля обмежується (у нашого провансальства)-  санкцією інтелекту, експерименту («законів суспільного життя») і «спільною правдою»; матеріально - всякими на позір «вищими», та, в суті речі, партикулярними іде-ями («нищої братії», «черні», класу, провінції, «людськості»). <...>Цей самий світогляд привів до занику поняття нації, до занику ідеї боротьби, вся-кого зрозуміння для неї і почувань, сполучених з нею. І в однім і в другім випадку - це бу-ло нехтування вольовим моментом у на-* Причина самого себе, першопричина (латин.).188ціональнім чиннику, в національнім почутті. Поняття нації, особливо політичної, якому іманентні поняття волі до влади й боротьби, стало неясне і непотрібне. <...>Суттю того світогляду було недовір’я до вибуховості, до пристрасті. Supremus mo-tor* людської душі був «розум», не воля. На чинний спротив і агресію той світогляд не міг здобутися. <...>Суть провансальського світогляду - це «гуманність» і «толеран-ція». Для них закон життя не боротьба, лише солідарність і взаємна любов. Для них вороги й ворожі нації це, хоч і кати, є або «брати в соціалізмі», «брати в поступі» або в «людськості», в «Сході Єв-ропи», в «слов’янстві», але завжди - брати. Для мужньої психології ворог є ворог. <... >Цілий цей світогляд носив печать неймовірної обмеженості. Воля тут виявлялася, але зв’язано. Провансальський афект обмежувався примітивним відчуванням болю або втіхи, ніколи не розширяючись до почуття протесту, агресії. Провансальська фантазія об-межувалася стаціонарним «нині» або стаціонарним «завтра», гонячи, як у дійсності, так і в будучині, за ідилією, за гармонією між явищами, але не за чимсь, щоби рвалося геть, стреміло над них. Ідеал був - спокій і тиша цвинтаря, не стремління, що живе далекою мрією і виривається з пут теперішньості.Коли захочемо шукати за матеріальним підложжям цього світогляду, мусимо сха-рактеризувати його як світогляд провінціональний, парафіяльний, світогляд рідного загу-мінку і, ще стисліше, - плебейський світогляд. <...>Цей світогляд допровадив нашу громадську думку до повної прострації, яка є тим страшніша, що рідко хто її спостерігає. <...>Я схарактеризував цей світогляд як світогляд не нації, а верстви, провінції, плебсу. Але є в нім щось гіршого. Це є світогляд націй-паріїв, націй-фелахів. Це був світогляд, що стояв у противенстві до світогляду діяльних і сильних рас. Це був світогляд нижчих рас, переможених. <.. .>Така філософія не могла дати тим поколінням, що виховувалися під її впливом, ві-ри в свою справу, ні розмаху, ні пафосу. Вона мусила привести до духовного роздвоєння, розламу, знесилля, зневіри і сумніву.І дійсно, сліди цього всього, як страшний баланс українофільства, бачимо виразно в нашім провансальстві.ЧИННИЙ НАЦІОНАЛІЗМНе можна сказати, щоб на темнім тлі нашого провансальства не було* Найвищий рушій, двигун (латин.).189кількох бодай винятків, не було кількох людей, які менш або більш ясно не відчу-вали б того маразму, де завела нас оця філософія безсилля. Одні -виразно, і їх голос був гуканням в пустелі. Другі - самі апостоли прован-сальства, відчували менш яскраво трясо-вину, в яку попали, а їх голоси були голосами тривоги й сумніву. Та одні і другі, - свідомо чи ні, рвалися з цієї трясовини на вільніший світ, до твердого ґрунту під ногами.І характеристично! - всі вони, ці розрізнені голоси, били в одну точку, підходили (хоч не завше свідомо) до ядра тієї болячки, яка нищила націю, - до занепаду волі. <...>Роз’їджена розумуванням віра не була жодною вірою, і тому сумніви, мов примари, стояли перед кожним чином. <.. .> Ні одна релігія сили, ні жоден її пророк ніколи не сум-нівалися, що їх «власний план» є власне «божеським» планом, ніхто в своїм чині не підда-вався сумнівам, бо воля і віра стояли в них на першім плані; в наших недошлих пророків - отруя гіпертрофованого «розуму». Тому никнув у них і миршавів всякий щирий і великий порив, тому нидів всякий прояв національного пафосу... <.. .>Але були й голоси, що ясно вказували на головну болячку українського націоналі-зму - на заник волі до самостійного життя. В краснім письменстві першою представницею вольового світогляду була так мало в нас зрозуміла Леся Українка: з її філософією чину для чину, з відразою до гармонійно-розніженого стаціонарного світогляду «євнухів і кастратів», з її звеличанням експансії, жорстокості і права сильного. В політичній публіцисти-ці - подібні голоси теж були. Почасти до них належить знана книжка «Україна ірредента», вже хоч би через те, що висунула гасло «від тепер почати тій малій горстці свідомих уже українців будити серед української суспільності в Росії, оскільки це лиш можливо, думки про політичну самостійність України». <...>Далеко важнішою публікацією (хоч і недооціненою) була «Самостійна Україна» М. Міхновського, перша брошурка, видана РУП (ліпшого вона нічого не видала) в 1900 році. Коли в «Україні ірреденті» ми бачимо новий клич, але стару психологію, то в «Самостій-ній Україні» ми бачимо новий світогляд, наскрізь націоналістичний і наскрізь активістич-ний, хоч ще й не важиться розбити шкаралупу старих гасел. <...>Трагічно відчув драму розколеної української душі, яка терпіла на дисгармонію між інтелектом і волею, на заник останньої - Микола Гоголь. <...>Коли в цих немногих провідників нашої громадської думки стрічаємо нотки проте-сту проти декадентського світогляду провансальства, то найкращий і найповніший свій вираз знайшов він, звичайно, в Шевченка. Гоголь протестував проти «меркантилізму» ок-ружения, Куліш - проти190життєвої мудрості «під’яремних биків», протиставляючи їм кожний свою, ще не здійснену ідею, свою фантазію. Цю фантазію - «загальне», що стоїть над «поодиноким», що має бути накинуте силою тому, що вже існує, свідомо бере собі за провідника муза Шевченка. <...>І тому його в нас так мало розуміли! З кожної великої особистості, не розуміючи її, але улягаючи мимоволі її чарові, брало наше прован-сальство не її суть, але те, що, як та-ке, відповідало його власному світоглядові. Тому найпопулярнішою річчю в Шевченка стала в нас «Катерина», в Лесі Українки - «Лісова пісня», цебто якраз найменше характеристичне для генія цих авторів.У цім туподумстві провансальства і треба шукати причину того, чому всі ці вило-ми, які робили в його світогляді-в’язниці (іноді) Гоголь і Куліш (і завше) Шевченко, Леся Українка, автор «Самостійної України», - зараз заростали мохом провансальської маніло-вщини. Наші провідники бачили у відважнім дусі батьків, що його оживляли в їх трухлявій совісті Шевченко та інші, мов той Гамлет, - диявола. Слова цих кількох пророків за-надто суперечили вдачі провансальців, щоб без застережень могли вони ті слова прийня-ти. Забагато в їх макбетівській натурі було «молока людської лагідності». Мов горох об стіну, ударялися слова отих пророків нового світогляду в мур їх скам’янілих чеснот, а «яс-на, створена для тихого щастя душа (українця) з тяжкою бідою піддавалась нашептам фа-натизму».Але як би мало не були зрозумілі в нас ці нотки нового, волюнтаристичного світо-гляду, все ж їхнє значення для нації є величезне. Вони свідчать своєю істотою, що світо-гляд провансальства, світогляд упадку, все ж не лишався без спротиву, і то не найгірших серед українців. А зневіра й сумніви провідників того світоглядУлише підкреслюють, що він не давав їм ані тієї певності себе, ані тієї віри, яку повинна мати здібна і спрагнена чи-нів велика нація. <...>Зміцнювати волю нації до життя, до влади, до експансії, - означив я як першу під-ставу націоналізму, який тут протиставляю драгоманів-щині. Другою такою підставою на-ціональної ідеї здорової нації повинно бути те стремління до боротьби, та свідомість її конечності, без якої неможливі ні вчинки героїзму, ні інтенсивне життя, ні віра в нього, ані тріумф жодної нової ідеї, що хоче змінити обличчя світу. Першу з цих підстав проти-ставляю тому духовному «кастратству», яке виключало волюнтаристичний чинник з між-національного життя, вірячи сліпо в творчу силу інтелекту. Другу - протиставляю засадни-чому пацифізмові нашого провансальства, яке вірило у вічний мир ліги націй. <...>Я згадав вгорі дві головні підстави всякої революційної ідеї, отже,191і національної: перша - волюнтаризм (антиінтелектуалізм), друга - войовничість (антипацифізм). Тепер, отже, до цього приходить третя - «романтика». І ні одна велика ідея, що сперечається з другими за панування, не є жива, коли вона не перейнята цим ду-хом «романтики».Я говорив про романтичний характер великих доктрин. Тепер треба підкреслити їх другий аспект: догматизм, безсанкціональність. Ті доктрини завжди з’являються в супро-воді категоричного наказу, почуття, що наказує безоглядний послух. <...>«Романтичні» ідеї (що ставлять «загальне», «ідеал» над особисті інтереси), сполу-чені з релігійним почуванням (абсолютною вірою в них), дуже часто з’являються в істо-рії в формі так званих «ілюзій», «легенд», «міфів». <,..>Форма, яку найчастіше в людській історії приймає ілюзія, - це легенда «останнього бою». Заперечення того, що є, і захоплююча картина катастрофи, що принесе нове. Ідеї доступні масі лише «переложені в короткі правила, що викликають образи, в формули, які не узмістовлюють «кілька ідей нараз» (вони недоступні масі), лише є «прості й афірмати-вні, ґвалтовні й ясні». Однією з таких образових ілюзій, охоплених у «ґвалтовну і ясну» формулу, є легенда «останнього бою», що забезпечить перемогу справі. Сорель пропонує ці конструкції назвати міфом, легендою, до яких він зачислює первісне християнство, ре-формацію, революцію, маццінізм. Віруючі католики «уявляють собі історію церкви як ряд битв між Люципером і церковною ієрархією, підтримуваною Христом... і яка повинна ос-таточно скінчитися перемогою католицтва». Тим легендам Сорель надає велике значення, він твердить, що «можна говорити без кінця про повстання і не викликати жодного рево-люційного руху, коли нема легенд, прийнятих масою». На його думку, «не любов або не-нависть, бажання, пристрасті... Уява лише впроваджує в рух ці моторові сили, представ-ленням нам предмета й мети настільки могутніми, щоб ці пристрасті розворушити», для «останнього обрахунку». Певно, дійсний перебіг Французької революції ні в чім не нага-дував «чарівний образ, що захоплював їх перших бійців», але «без цих образів чи могла б перемогти революція?». Так само Мацціні «стремів до того, що мудрі люди його часу зва-ли божевільною химерою, та нині не можна мати сумнівів, що без нього Італія не стала б ніколи великою державою, і що він більше зробив для об’єднання Італії, ніж Кавур і всі політики його школи», - бо він головне був пророком національної «ілюзії», провідною зіркою італійського відродження. Про ці надії-видива казав Кардуччі, що вони є підставою всякого ідеалізму.Вгорі я говорив про «романтичний» характер великих революцій-192них ідей і про їх «релігійний», догматичний характер. «Ілюзіонізм» є синтезом обох: він протиставляє «змисловому» - ірраціональне, надзмисло-ве, конкретному - неви-диме і незнане, і це «теологічне» в нім; він протиставляє доказам - голу афірмацію, і це «догматичне» в нім. І первень чуттєвий «ілюзіонізму» (він не дискутує), і його первень ін-телектуальний (що хоче здійснити ідею неіснуючу і принципіально протилежну конкретній) - умотивовують його войовничість, антипацифізм. Як такий, «ілюзіонізм» вхо-дить складовою частиною (разом з «релігійністю») до згаданої третьої підстави всякої, отже, і національної, революційної ідеї -романтизму. <...>Всяка нова ідея нетолерантна. <...> До цих слів можна хіба додати, що всі великі події в історії - наслідок фанатичних ідей. <...>«Фанатизм (каже німецький філософ) - це захоплення абстрактним, відірваною думкою, яка з запереченням відноситься до існуючих відносин. Суттю фанатизму є те, що він у відношенні до конкретного спустошуючий і руйнуючий». В цих словах - цілий родо-від фанатизму. Він молиться до «відірваного», - бо виріс з «теологічної» доктрини, яка стоїть понад змисловим світом явищ, яка думає про світ «ілюзій та оман»... Він є руйную-чий, - бо виріс з нової «релігійної» ідеї, якої місце лише на звалищах старої, їй противної... <...>До емоціональності і фанатизму великих ідей, які рушають масами, треба додати ще одну їх прикмету: «аморальність». Це не є, звичайно, аморальність в змислі увільнення від етичного критерія, від морального ідеалізму. Навпаки, максимум етичної напружено-сті тих ідей та їх стороннике є незвичайно високий, а підпорядкування особистого зага-льному, часто жорстоким моральним приписам, тут суворе, тверде як ніде. Отже, коли говорю про «аморальність» тих ідей, то тут розумію їх суперечність з буденною мораллю провінціонального «кальоскаґатоса», який етичність чи неетичність великої ідеї або руху оцінює з точки погляду політично-бездоганного міщанина; який до загальнонаціональних, взагалі громадських справ підходить з міркою своїх приватних вигід, турбот та інтересів. <...>Мораль, яка є мораллю всіх нових і свіжих рас, всіх сильних одиниць, всіх нових, повних майбутності, ідей...Все тут сказане треба зачислити до однієї (четвертої) з головних прикмет всякої великої ідеї (і руху, що йде під її прапором), яку долучуємо до обговорених у попередніх розділах. Ця ідея є непримирима, безкомпро-місова, фанатична, «аморальна», за свої при-писи бере лиш те, що в інтересі species. Цими прикметами відзначається кожна велика національна ідея, і це, а ніщо інше, дає їй таку вибухову силу в історії. <...>193Історія стверджує, що панувати все могли лише раси, натхнуті великим безінтере-совним пафосом («теологічною» ідеєю), великим фанатизмом, який є неминучою складо-вою частиною кожної ідеї, що глядить в будучину. Але й навпаки, раси й ідеї, які хочуть грати роль в історії, мають гукати не до світової «справедливості», лише до своєї волі і здібностей - пхнути історію наперед, працювати для «поступу».Так ми прийшли до певного доповнення нашої четвертої підстави всякої великої ідеї: не лише фанатична, безкомпромісова повинна бути вона, але й служити інтересам поступу, як ми його тут розуміємо, себто, як право сильних рас організувати людей і на-роди для зміцнення існуючої культури й цивілізації. Ідея, яка не в стані узгіднити себе з цими останніми вимогами, мусить захиріти, як, наприклад], іспанська або магометанська, що, помимо свого фанатизму і безсумнівної «теологічності», мусили уступити місце ін-шим. Ось як про це сказав Ренан: «Нація, яка замикається в чисте перестерігання свого ін-тересу, не може вже грати загальної ролі. Країна може мати провідну роль {maitrise) лише через універсальні сторони свого генія». <...>Хто впроваджує в світ і здійснює якусь ідею? Провансальці, демократи і прочі на-родолюбці відповідали - завше народ! Ми відповідаємо -ніколи народ! Народ є для всякої ідеї, чи в її статичному, чи в динамічному стані - чинник пасивний, той, що приймає. Чин-ником активним, тим, що несе ідею; тим, де ця ідея зроджується, є - активна, або ініціати-вна, меншість. Називають її різно: «класово свідомий пролетаріат» (в противність до пе-реважаючої маси «несвідомого»), «національно свідома інтелігенція», «аристократія», «правляча кліка», «тирани», (її політичні твори: СССР, фашистська держава, «Unegalitдre-» або «Fьhrerdemokratie» (Alf. Weber), але - суть цієї меншості та її роль в усіх громадсь-ких одиницях та сама. Це група, яка формує неясну для «неусвідомленої» маси ідею, ро-бить її приступною цій масі і, нарешті, мобілізує «народ» для боротьби за цю ідею. <... >Отже, при всякім стані суспільності, для утримання її при житті, для успішної обо-рони і всякої акції взагалі - неминучою умовою є існування активної, відважної, спрагне-ної влади меншості, цієї правдивої носительки великих ідей, найважливішого чинника іс-торії.Творче насильство - як «що», ініціативна меншість - як «хто», ось підстава вся-кого майже суспільного процесу, спосіб, яким перемагає нова ідея. Ці два моменти, як домагання практичної політики, є шостою підставою і складовою частиною всякої нової ідеї, що здобуває собі право на життя. <...>194УКРАЇНСЬКА ІДЕЯТе, що бракує українській ідеї, це «цілком новий дух». Наша мандрівка по пустелі ще не скінчилася тому, що були в нас тисячі воль замість однієї і сотки туманних, замість однієї яскравої думки, що лучила б усіх в одну цілість. Бо що є нація, коли не скупчення мільйонів воль довкола образу спільного ідеалу? Ідеалу панування певної етнічної групи над територією, яку вона одержала в спадщині по батьках і яку хоче залишити своїм ді-тям. <...>України, якої прагнемо, ще нема, але ми можемо створити її в нашій душі. Можемо й повинні опалити цю ідею вогнем фанатичного прив ‘язан-ня, і тоді цей вогонь з’їсть у нас нашу рабську «соромливість» себе, що нищить нас, як соромливість своєї правди знищила французьку аристократію, як ідеологія «кающегося дворянина» знищила росій-ську шляхту, а в цім вогні спопеліють і чужі ідоли. <...>Засади чинного націоналізму, який скрізь підкреслює момент волі, влади й агресії, - є запереченням дотеперішніх засад «розуму», «стихійності» й «порозуміння»; є цілкови-тою суперечністю драгоманівщини. Засадою останньої були «раціоналізм у культурі, фе-дералізм у державі, демократизм у громаді». Чинний націоналізм каже: органічність і віра в культурі, власновладність у державі, провідництво, ієрархія в громаді. Там «щастя ма-си» - було змістом життя, класова боротьба - життєвою формою, безвірність - життєвим духом. В чиннім націоналізмі: змістом життя є активність і могутність нації, життєвою формою - національна боротьба, а духом життя - «романтика», віра. Там патріотизм був «важке ярмо», не «сантимент», тут - він повинен стати власне «сантиментом», власновіль-ним поривом, запалом.Уважний читач спостеріг, що чинний націоналізм не заперечує ієрархічного синте-зу різних засад, лиш приходить до нього зовсім іншим шляхом. Він теж приходить до син-тезу універсалізму й націоналізму, інстинкту й розуму, традиції й нового, реалізму та іде-алізму, народу та провідної меншості, життя й волі, але підкреслює якраз той момент, який лишало в тіні в своєму синтезі провансальство. Головний момент, який обіймає цілу ідеологію чинного націоналізму, це момент панування, влади, активності, всупереч до до-мінуючого моменту провансальства - уживання; пасивність та підпорядкування обстави-нами, відірваними засадами, партикулярному народові, чужим ідеям там, і активне наки-нення себе їм тут. Це те, що я назвав би новою ідеологічною підставою тих зусиль нації, які вимагає від неї час.195Від тих зусиль наша нація не сміє увільнятися, не сміє замкнутися в своїх тісних межах. «Нація, що замикається в стараннях про свої тісні справи, не грає вже загальної ролі в світі. Нація може панувати лише через універсальні сторони свого генія». І ті «уні-версальні сторони» <...> чекають на свій буйний розвій, бо ми, бодай в потенції, не є на-ція-про-вінція. Той «розмах волі» жив у наших предках, в ідеї колонізації Лівобережжя, в ідеї опанування Чорного моря, в боротьбі з Північчю. Подібні завдання встають наново перед нами. <...>В нас досі не могли знайти свого «знаю», і в тім лежить глибша причина сучасно-го стану України, не лише чужа брутальність і «обставини». В нас тому не можуть здобу-тися на відважне й сильне своє «знаю», бо бояться його, бо не можна погодити непого-джуване: ідеали спокою й свободи й могутності, поєднати «революцію» з «музикою», во-лю з безжурністю, насолоду й ідилію - з боротьбою, спокій і гармонію з насильством, лі-ризм з драматизмом, мир з війною, справедливість з владою, безпеку з авантюрністю, спо-кій з рухом, щастя з «розмахом волі», рабство зі свободою... «Ми» приймаємо чуже влада-рне «знаю» тому, що нам страшно виробити своє, що ми воліємо зостатися з нашою «красою», лишивши чужинцям їх «силу». Те хитання волі мусить скінчитися. Нація, що стремить до свободи й до відіграння своєї ролі в світі, мусить раз назавжди позбутися сві-тогляду звироднілих рас і засвоїти драматичний, вольовий світ сильних народів-володарів, який уже зачинає прокидатися на Україні. <... >Ту мужню нашу, славну ідеологію, ідеологію рас, що радо приймають боротьбу за буття й за щастя перемоги, повинні ми засвоїти наново. Але передумовою є повний розрив з духом провансальства, що труїть національну душу...«Лиш плекання зовсім нового духу врятує нас!».ЮЛІАН ВАССИЯНДО ГОЛОВНИХ ЗАСАД НАЦІОНАЛІЗМУРозломити уклад зовнішніх сил, що залізно здавили й деформують життя, - це най-ближча програма боротьби за вільну українську націю. Шлях політичного визволення не-обхідно веде через зламання в собі від’ємних рис власного характеру, тої спадщини кіль-касотлітньо-го закріпощення, що своєю безвладністю тяжить над цілим овидом нашого думання. Світогляд раба є нетворчий та негативний аж до хвилі, доки його не знищить но-возроджений дух свободи. Чин, як наглядне здійснення свободи, передумовлює внутрі-шню її волю, що мусить проявитися як реальна вартість.Внутрішнє самопізнання на ґрунті критично прослідженої минувшини викаже ряд ознак, властивих душевному складові українця; н[а]пр[иклад]: місцевість, оборонність, непорушність, інтелектуальне лінивство, жіночий стиль відчування, соціальна нерозвине-ність. Вони, власне, являють змістовні властивості збірної психіки та вказують на себе як на нервові чинники, що рішали про якість самого історичного поступу, і тому необхідно наперед усвідомити собі їх значення, а вже після цього ролю другісних назверхніх умов, як упливів випадкових. Бо закономірне діяння перших - явище органічне, других - пере-важно механічне. Не об’єктивна теоретична правда потрібна в першій мірі тому, хто в пі-знанні минувшини віднаходить тайник скривленого образу своєї сучасності, -він намага-ється змінити цю останню, а тому він пізнає першу з відношення залежності її від власної волі. Для нації, що мусить вести боротьбу аж до перемоги - не може бути пізнання власної минувшини самоціллю, заспокоєнням чисто теоретичного зацікавлення, але першим із не-обхідних творчих засобів, бо справа йде про продовжування життя, а не про погляд на за-вершену історію. Буде справедливо не визнати за українським народом випрацьованих ка-тегорій історичного життя, тому що власне історія творила його, а не навпаки. Мало вели-кого й непроминаючого привніс він на буйно родючий лан красою залитої землі, що її не зумів опанувати для себе в цілості. Дух його не доповнив гідно197природи. Розпливне животіння, а не життя, що кидає далеко поза межі дійсності величні блиски всесвітніх задумів, - тліло в лоні степового простору.Мораль повідного чину - універсальна засада людської історії - не була постійною кермою подій українського життя, і тому в усій спадщині нашій не домінує вираз великої ідеї, стилю, методи. Звідси кожний визвольний наш зрив - це не тільки розгром збройних сил, але й моральних; це й є причиною факту, що після останньої спроби нічого в нас ос-новно не змінилося та що на місці прямолінійності суб’єктивного національного чину ма-ємо нині тільки «орієнтації», зміновіховство різного типу, перекупність, зраду. Не диво, - бо чия історія не означає майже нічого більше понад час, простір і кількість етнографічної маси, той не доказав нічого, він щонайбільше може на підставі наявних, природних даних етнічної єдності починати період доцільного будування своєї історії. Людська одиниця вважає себе творцем своєї судьби тільки з хвилі, коли повертає своє життя в напрямку, означеному рішеннями власної свідомості. Подібна можливість примінима до нації. Якщо навіть не знайшлись би в загальній історії випадки, що стали б для наших сучасних визво-льних прямувань зразком, який підтверджує вмісність і річевість ставлених нині нами ви-мог, як духовних здійснень політичного ідеалу, - то з цеї причини не втратили б вони ні-чого зі своєї ціни. З огляду на це слід собі найперше усвідомити думку, що принцип по-вторності в історії - дуже умовний, а найменше кермується ним той, хто історію направду творить. Отже, треба рішуче відкинути пересвідчення в діяння незмінних, об’єктивних, телеологічних норм, що порушають муравель-ником живих людських автоматів, відпові-дно до раз визначеного плану; визволитися з тенет невольницької моралі з її вірою в пану-вання принципу космічної справедливості, у нахил природи до рівномірного розподілу енергії, до біологічного й соціального урівняння. Бо всі ці поняття не розкривають внут-рішнього плану історії світу тому, що вона ще не скінчилася і все жиюче має в ній своє слово, в порядку найвищої рації. Життя не будують принципи пізнання, але емпірична воля думаючого, що усвідомлюється як творець, а не як безвільна функція біологічних госпо-дарських співрядних.Самоопанування є загальною моральною передумовою доцільності всякого роду діяльності. Треба заховати тут певний порядок планомірного наступства поодиноких актів установленої програми, починаючи від справ найбільше простих і безвідкладних. Нація, органічно недозріла й технічно не приспособлена до складніших функцій життя, мусить що тільки в поступі методичного розросту доходити до накреслення198світогляду, як виразу сенсу своєї ролі, ніж класти в основу свого відродження якийсь суцільний світогляд, що не є її власним твором. Вже сама обставина, що нація є величиною органічного стану, виключає можливість нащеплення на її дереві чужорідного насіння, як це нам вимовно між іншим доказують невдалі спроби досконало організовано-го большевизму. Бо кожний світогляд, навіть із можливо найширшою духовною підста-вою, є своєрідний і заоднобічний, щоб можна було зробити його внутрішнім добром яко-їсь національної системи, що сама не приймала в його творенні безпосередньої участі. Ві-ра в спасенну силу світогляду для відродження нації чи віра в силу особистого генія, одної події, щасливого випадку, - не сміє переходити значення психічного настрою, власне, хо-тіння надзвичайної появи, що в тій формі не ослаблює, а навпаки, степенує активність.Мимо обставини, що часово першість теорії перед життям є нормальним явищем та що наша неурівняна сучасність є, власне, послідовністю минувшини без прямувань до найвищого синтетичного виразу, - не можна оперти програми нашого життя на замкнено-му світогляді, - головно з міркувань, щоби насилуванням життя в стверділі, штучні рамки канонізованих правд не ослаблювати занадто його природної динаміки. Настільки таке починання було б безвиглядним, а навіть шкідливим, наскільки необхідно будувати на твердих засадах моралі та витриманої методи, якщо досягнення синтезу культурного роз-витку має здійснитися. Бо прикметною ознакою кожної історіотворчої нації є спільність (бодай в найзагальнішому сенсі) відповіді на спільні проблеми життя, природи, світу. - Далі. - Світогляд не являється окресленим витвором цивілізації, а тому не можна перенес-ти його, немов якоїсь речі, на інший ґрунт. Він повстає й гине зі своїм органічним носієм, будучи вираженням субстанції, природи певного історичного тіла або синтезом цілого йо-го розвитку та внутрішнього досвіду. Подібно як релігійне почуття людини не є теоретич-ним здобутком, вислідом доцільної чинності розуму, але первовою внутрішньою формою духовної природи, формою індивідуальності, так і світогляд має в собі первісну основу, що вможливлює з’єднання поодиноких властивостей творчих у ритм культури, закінчену форму, своєрідний стиль, що не дадуться тому ніяк свідомо наслідувати. Світогляд являє завжди те найвище духовне утворення, якого не можна повторити при помочі технічних засобів. Того роду вартості прямо непереносні, - вони можуть бути найбільше спонукою до цього, що якась сусідня біопсихічна система починає поступ оригінального творчого розгортання своїх сил. Два огляди рішають про недоцільність буквально послуговуватися в творенні національного життя199зразками чужого досвіду: речовий й методичний. По-перше, кожна нація підно-ситься до культурного стану тільки шляхом відосереднього здвигу, і в цьому міститься динаміка її характеру; по-друге, насильне засвоювання несвоєрідного відклонює лінію природного напрямку і тим зуживає нераціонально енергію.Виминаючи накинення життю готової системи цінностей в догматичному порядко-ві, необхідно рішуче примінити в практиці життя певні ясні засади, що випливають з до-свіду історичного розвитку та творять спільне добро всіх культуротворчих людських сус-пільств. Ними є: самосвідомість одиниці, соціальна свідомість, на основі якої одиниця відкриває умови перебування в найближчому оточенні як природній сфері життя, свідо-мість, що сенс індивідуального розвитку остаточно ясний, якщо одиниця проявляється світобудуючо. Перша стверджує природний факт, з якого виводиться право одиниці, - друга є джерелом пізнання доповняючого оточення, - третя означає здійснення одиниці на ґрунті цього останнього. Чоловік переступає межу загального й спільного, як сферу зумо-вленості, вже самим фактом народження, обставинами суспільного життя досягає певного урівноваження свого положення, т. є. усвідомляє й визначає, наскільки назверхній світ становить можливості для його діяльності; тільки в третьому періоді наступає остаточно усвідомлення етичного значення одиниці тим, що вона вважає себе зумовляючою, - отже, стається дійсністю творчою. Цей третій період є найпозитивніший із-за найвищого ступе-ня самосвідомості та найбільш внутрішнього зв’язку зо світом. Без цих основ неможлива доцільна організація життя. За першою: одиниця ще несуспільна; за другою: вона - вже в суспільстві; за третьою - підноситься вона понад неї.Українська суспільність, що не довершила в собі процесу спайності, являє в нині-шньому стані поле для різних можливостей, чого найкращим доказом є сучасний хаос по-літичного життя. Українець як індивідуальність був анархістом, у суспільності не означи-вся, понад неї підіймався тим, що її цілком не признавав. Нація культурно в повному зна-ченні не жила, до політичної самоуправи ніколи не була готова, цивілізаційно є вона сла-бим споживачем підрядних вартостей, а не витворцем. Хто скоріше і рішучіше візьметься за діло - той буде рішати про якісні прикмети української будучини. Чому сучасний стан можна вважати малоозначеним, т. є. догідним для різних можливостей, вияснюється з цього, що наша минувшість проходила під знаком найменшого духовного зусилля, а тому майже без самокритики. Вона не знає справжньої боротьби світоглядів, потрясаючих ду-ховних революцій; у ній нема, властиво, ні середньовіччя, ні ренесансу, ні раціоналізму, ні романтизму, а тільки якісь200знетворені слабі рефлекси цих велетенських переломових рухів вічно неспокійно-го, ніколи до краю не опанованого ритму діяння; ритму діяння, що для нього найвищі до-сягнення все були ще замало класичними, щоби зупинитися для тихого споглядання себе у власному дзеркалі скінченої досконалості. У всьому цьому одна спільна прикмета: від-сутність у нашій природі змислу панування. Своєї правди не несли ми ні мечем, ні словом, бо ніколи не були під владним хотінням правди та почуттям безумовної її потреби. Прав-ди універсальної, як абсолютного регулятиву людської діяльності, не відкрито, - спільне є в дійсності тямкове, формальне означення індивідуальних реальних прямувань до чогось подібного. На ділі кожний кермується раціями набутого досвіду й бореться за світовий характер своєї правди або приймає за свою цю, що, на його думку, забезпечує йому най-вищу міру самоздійснення без огляду на сферу й рід діяльності. Такими справді є реальні відносини, а те, що є в них об’єднуючим, не в силі ніколи абсолютно зрівноважити цієї основної волі до найвищого. Народи - наскільки вони пойняті в стані росту - конечно ви-являють імперіалістичні прямування, бо розрістїх може здійснюватися лише в сфері люд-ських взаємовідносин. Послідовністю цього стану є політичне суперництво й боротьба.Наша дійсність жадає рішучого звороту від самозадоволеного розм’якшеного жи-вотіння та розпорошення до зосередження, до інтеграції. Неможливо ні здобути суверен-ного становища нації, ні вборонити його, якщо наші позиції не піднесуться до світового рівня, не зможуть вдержатися в огні взаємного міряння сил. Воля до світу є принципом людського життя й вона заложена, між іншим, також в усіх релігійних світоглядах, не ди-влячись на їх відречення й обезцінювання ними реального світу. Воля найвищої доскона-лості є тут суттєвою, а не спосіб, форма, місце її уявлення. Релігійний чоловік ставить своє «я» в площину абсолютного, у невимірний засвіт і доказує цим, що прямування його не зупиняється, а переходить межі кожної можливої, отже, скінченної дійсності. Так зу-стрічаємо в нього приклад утворення найширших форм наміреного самоздійснення, його найбільшу інтенсивність, а тому неоправдано відкликом на релігію доводити неетичність емпіричних зусиль розросту одиниці, суспільства, нації. Критичний розум чоловіка не пі-діймав ніколи боротьби проти релігії в іманентному розумінні цієї форми відношення людського духу до найглибших загадок буття, бо на цій лінії в засаді неможливі вигляди на досягнення остаточно певних вирішень. Початково поставився він в самооборонному порядкові проти всевладності релігійної догми, проти її виключності та всебічної вистача-льності для потреб життя й духу; одним словом, боровся він проти201авторитативних рішень церкви; за якими духовно чоловік досягнув повної правди в символах християнської віри чи тезах схоластичної філософії. Обороняючи засаду свобо-ди думки перед насильними методами середньовічної церкви, розум перейшов з часом у наступ, повалив абсолютизм догми та оправдав свій революційний чин величним розма-хом і розквітом мистецтва, науки, філософії. Не була це, отже, релігійність, але готова си-стема поглядів, стілеснена як орган емпіричної, соціально-політичної влади з різко зазна-ченими признаками безумовного диктату в справах пізнання й життя, - проти чого повста-вав чоловік з елементарною силою інстинкту самооборони. Життя не зносить останньо-го слова про себе, тому історія є властиво ненастанною революцією з періодами умовної тільки незмінності верховних засад і вартостей.Церква є чинник далекойдучого соціального значення. Яким не було би відношен-ня до неї, - питання самої релігійності остане все поза обсягом конкретної боротьби. Похід проти церкви вульгарними засобами, що ними є кличі й вигуки примітивного атеїзму, де-моралізує, з одного боку, заінтересовані маси, а з другого - тим більше скріпляє станови-ще церкви в її незмінному виді. Політика супроти церкви повинна бути такою, щоби церк-ва виправдала своє існування справді видними цінностями, інакше відношення до неї му-сить бути негативним.Націоналізм не зв’язує себе з ніякою окремою формою духовного життя як голо-вним моментом визначення його цілісного образу, а тому релігійна ділянка не являється внутрішнім предметом його програми, але тільки одним із організованих виявів в житті нації, щодо нього займає він своє відношення наряду з іншими головними ділянками наці-онального життя. Метою довшого зупинення була потреба виявити в релігії мотив людсь-кої волі до особистого здійснення, як засадничий рушій, спільний усім формам життєвого проявлення, та зробити тим чином спір поміж логікою й цілями емпіричного життя та трансцендентними ідеалами, що їх протиставить релігія першим як вартості засадничо ін-шого порядку, - неоснованим суттєво, але тільки формально.Націоналізм розбудовує свою програму методично, т. з. не за абстрактними заса-дами філософії, моралі, соціології, уложеними в схеми, але відчитанням потреб нації з безпосереднього наглядання її життя та визволенням засобів енергії, необхідних для їх здійснення. При ламанні опору безвладних мас має обов’язувати правило: не нищенням будувати, але будуванням нищити, - усувати все, що зраджує нахил зберігати стан сучас-ної нашої відсталості. Іншими словами, справа йде про піднесення ступеня культурного й соціального приспосіблення поодиноких частин202нації в цілях широкої їх самодіяльності. Категорія «народної маси», цього гнучкого воску в руках досвідченого організатора-демагога, мусить зникнути зі сторінки соціологі-чного словника. Цільова організованість покладе край сплутаності й анархії та не дозво-лить нікому непокликаному ставати «речником» непитомих йому інтересів. Систему вза-ємин громадського життя належить будувати так, щоби протилежні становища виправду-вались не самоволею, істеричним опозиціонізмом, самоцільним спротивом, але логікою реальних фактів. Доказ, що ідею державності нації не можна здійснювати ста шляхами, а тільки одним шляхом твердих рішень і ще твердіших обов’язків чинного послуху, викаже, чи націоналізм є теорією, чи життєвою силою. Думка про прямування різними шляхами до одної цілі є стереотипною неправдою, бо різні засоби зумовлюють різні наслідки. - Розу-міючи під нацією єдність різного, органічно диференційований підмет, що не затрачується в самостійності своїх частин, але в якому частини продовжують свій екстенсивний ріст силою інтенсивності почуття зв’язку з цілістю, організований націоналізм змагатиме заде-ржати постійно в своїй діяльності як засадничий кут зору - цілість, - що її якість вдоско-налюється залежно від вартості поодиноких її складових. У нації ніяка частина не є абсо-лютно індивідуальна, бо індивідуальність настільки зумовлена соціально, наскільки соціа-льність конечно передумовлює індивідуальні єства. Навіть становище індивідуалістичної теорії, що вважає ціллю суспільного розвитку здійснення ідеалу вільної, досконалої, само-стійної одиниці, не протирічить висловленій думці, тому що здійснення таке виключене в повній відокремленості одиниці, але можливе воно все тільки на ґрунті певного оточення, до якого шукає одиниця відношення взаємодоповнюючого творчого поступу, і тільки у випадку утворення подібного відношення може вона почуватися одиницею, свідомою сво-єї ‘необхідності для цілості. З цієї, м[іж] ін[шим], причини не може націоналізм протиста-влятися соціалізмові чи колективізмові тим, що проти його однобічного визначення про-блеми життя, власне, тільки як механіки витворних відносин, виставить протилежне, рівно ж однобічне розуміння, н[а]пр[иклад], теорію скрайнього індивідуалізму; проти механіки господарських сил -телеологію вартості творчого духу. Починання таке справді не було б нічим іншим, як звичайним спором за першенство котрогось із цих двох, однобічно зало-жених способів пояснювання. У послідовності такого кроку націоналізм обмежився б до антитези супроти соціалізму, отже, чогось в роді партійного тіла поруч з іншими подібни-ми формами суспільної організації. Тоді він утратив би свою найосновнішу суттєву при-кмету: розуміння нації як цілості, для якої він хоче творити такі умови203її існування, що в них взаємини частин були б піддержанням цілості через спів-життя, а не розбиттям її через виключність партикулярних інтересів. Передовим для націоналізму є момент національної єдності, вдержання якої передумовлює будівництво реального життя на докладному знанні соціальної структури всіх у нації діяльних людсь-ких чинників. З цього становища організаційно здійснений націоналізм не тожсамий з угрупованням людей, які заступають окремі цілі чи то протиставленням їх інтересам ін-шого роду, чи узгіднюванням їх з ними, але предметом його уваги є утворювання найко-рисніших умовин, що в них єдність нації оставала б постійною основою органічного зв’яз-ку поміж усіма її розгалуженнями. Є це спроба організувати націю з погляду її суб’єктив-ності в площі міжнародних взаємин шляхом вияву найвищого ступеня працездатності всіх її членів, що їх автономність зростає в залежності від їх вміння стати дійсно інтегра-льними величинами збірного тіла і цим способом досягнути соціальної рівновартості. Остання полягає в тому, що всяка своєрідність виправдується доказом своєї необхідності у відношенні до цілості. У зв’язку з поставленням справи в тій формі опрокинеться перед-суд, що в дійсності нашого життя появляється дуже часто, як слушний закид, а саме, що природі націоналізму логічно прикметні поняття політичної й соціальної, а частинно та-кож і культурної реакції, - отже, якоїсь немовби принципіальної ворожості супроти посту-пових течій в тій чи іншій матерії. Наскільки це питання дотичить відносин українського життя, то тут треба боротися в першій хвилі не так за суттєвість погляду, речовість мис-лення, як - проти безприкладної поверховності, невідчитності й брехні. Фетишизм назв, барв, вивісок, порожня фраза, карикатурна поза революційності, пафос без внутрішньої субстанції, - представляють habitus*- нашого духу й пригадують недвозначно, що стан цей з погляду культурності - піднормальний. Очиститися від цього загальнослов’янського грі-ха - це перший крок у вихованні характеру. Згаданий закид зможе усунути націоналізм тим, що здобуде в найширших межах ініціативу у випрацюванні чільних моментів соціа-льної політики, щоби на будуче не допустити до помилки, що соціальне питання є пред-метом особливих політично-суспільних організацій, та в той спосіб виказати недоречність дальшого погляду, за яким національне питання є одним вирізком у колесі великої соціа-льної проблеми. Остання творить частинний зміст, динаміку життя, і нація існує як суб’єкт єдності, як довго вона соціально урівноважена й здібна до дальшої творчості. Со-ціальна програма означає тут у першій мірі* Вид, образ {латин.).204організацію праці та її видатність у прирівнянні до засобів капіталу, числа працю-ючих та їх потреб. До неї мусить дорости український народ в приспішеному ході, інакше функція поділу остане на дальше в чужих руках. Хто має підняти працю біля оброблення цього найбільшого масиву життя, коли український соціалістичний світ, засліплений упи-рною візією уявленої української буржуазної бестії, подався за малими виїмками на круті шляхи Інтернаціоналу або скитається на манівцях «кооперації» з народницько-соціалістичними партіями ворожих нам націй? Зрештою, з природи речі є соціальний мо-мент життя питанням кожної людської одиниці, і в нації, що має в собі почуття дійсності та здоровий розум, -нема національного й соціального питання як двох окремих рівноряд-них сфер. Нація живе соціально, - це є один суспільний акт - і, як довго вона жива, - так довго соціальна справа є самозрозумілою автоматичною її функцією.Націоналізм не знає диктатури окремого інтересу, що встановлює режим частини над цілістю, насилуючи різнорідну дійсність у межі одної площі чи просто її виключаючи. Зате вважає цілокупність взаємно доповнених інтересів природною базою засобів, що вдержує націю як живу збірну одиницю у всіх формах її буття. Він є демократичний у то-му, що здійснює повністю верховну засаду суспільного порядку, засаду чину, - і жадає особистої творчості та самодіяльності як чеснот від кожної одиниці. Не ставить вимоги їх рівномірного здійснення (було б це недемократично, несправедливо, неможливо), але тільки те, що згадана засада обов’язує загально всіх, однак в міру їх індивідуальних здіб-ностей та соціального положення. У цьому відношенні є всі частини нації рівновартні за-садничо, хоча не фактично. Коли з погляду мети націоналізм є демократичний, то з погля-ду форми й методи є він диктатурою, тому що здійснення своєї мети ставить в залеж-ність від одного способу розуміння нації та від дотримання означених метод поступован-ня. Тактична послідовність неминуча головно в сучасний період праці над ухиленням ві-д’ємних наслідків минувшини й вона не сміє ослабнути у своїй виключності, аж доки на-ція через державу не стане твердою ногою на полі міжнародних взаємин.Визначенням нації як форми людського співжиття, зумовленої почуттям спільності інтересів різної якості в найбільшому числі, знаному дотепер в історії розвитку суспільних прикмет, - вказані як відносна зложеність програми діяльності, так і сам методичний під-хід до неї. Розвиток нації треба слідкувати скорше в її вертикальній глибині як функції ча-су, - ніж у просторовій стичності поодиноких її горизонтальних площ. Останні не відкри-ють собою ніколи внутрішньої перспективи205поняття нації, але, навпаки, - прояснюються їх положення, форма, воля й значення, що тільки з відношення їх до цілого. Ні політична партія, ні суспільний клас, ні стан не відповідні як становище, з якого можна було б обняти, зрозуміти й кермувати життям на-ції, бо всі вони однобічні тим, що є власне тими означеними своєрідними чинниками. То-му ні одна з цих форм не підходить для цілей націоналізму, що стається тим, чим він є, власне шляхом поборення в собі духу партійності, класовості, становості. Головним пред-метом його прямування є зісуцільнювання різного при помочі доповнення й синтезу, а не упрощування його шляхом виключення й негації. З огляду на це можна б назвати його ін-тегральним націоналізмом. Слід ще раз підкреслити, що метою його є найвищі синтетичні досягнення при найменшій затраті форм різнорідності життя при найменшому обмеженні індивідуальної свободи. Не дивлячись на це, націоналізм не сміє відступити від простолі-нійності витичених шляхів, бо нація знаходиться сучасно в положенні, де все цінне, силь-не й тривке має перед собою як завдання, а тому потребує найбільшої координації й зосе-редження своїх сил. Останні мусять бути виразом одного плану й одних засад праці, щоби стати передумовою можливості перших. Тому, що ціль не є в тому, щоби замкнутися в за-костенілі форми національності, але щоби видобутися з положення експлуатованої живої маси до стану зосередженості сил з можливістю всебічної їх проекції, піднятися зі стану вегетабельно’сті у вищий вимір свідомості та вольової активності - на те, щоби як нація розростися до культурної й соціальної досконалості поступом високого динамічного на-пруження. Ідеал національного виховання перейде еволюцію від дотеперішнього обмеже-ного визначування його як формальної свідомості спільності походження, мови, звичаїв, культури - до прикметного собі змісту: такого виховання всіх членів нації, щоби вони бу-ли дозрілими чинниками національного життя у всіх його вимірах. Заступаємо погляд, що чоловік не дозволяє робити собі найпожиточнішого для себе чужими руками, - він не до-пускає, щоби другі добродійством і журбою за його долю ослаблювали почуття його осо-бистої гідності - він хоче сам все зробити. Це є одиноко можлива засада моралі, як індиві-дуальної, так і колективної.Повищі виводи вказують на основні властивості духу націоналізму, визначають за-гально його темперамент, цілі, методи здійснення. Як він практично знайдеться у відноси-нах реального життя, головно в політичних, буде залежати, чи ті, поки що теоретично об-рисовані, вигляди переходять стан формальної теорії та вже самі собою означають рішучу волю. Не уступати перед нічим, бо націоналізм є передовсім силою внутрішнього само-опанування й витривалості не супроти якоїсь однієї,206але різних можливостей ворожих проявів. Особлива увага повинна скеровуватися на номінально найближчих собі, бо суттєво вони найдальші йому й найбільш небезпечні тому, що скриті під одною назвою.Вислід сказаного представляється: нація є людський твір природного розвитку, в якому найбільша різнорідність форм зв’язана в той спосіб, що суспільність частин цієї су-спільної величини найбільше зближена до стану органічної взаємозалежності.Національна єдність є основою для вільнішого заспокоювання, при малій витраті енергії, життєвих потреб поодиноких частин нації, а то через випрацьований віками при-родного співжиття спільний психічний, культурний і соціальний підклад життя. Бо вар-тість досвіду минувшини полягає в ширині позитивного його вихіснування для нових до-сягнень, а не в розмірі його зміни для досягнень тої самої вартості. Тому нація являє фор-му поступного зберігання найбільшої різнорідності шляхом найменших витрат, чим вона виправдує норму, за якою природа досягає найбільшого висліду при найменшому вкладі зусиль, дякуючи тому, що досвід минувшини діє при найменшому опорі перешкод. Все, що протиставиться цій логіці природного розвитку, не працює над створенням нових форм, але над їх утруднюванням.Індивідуальність нації проявляється як особиста воля органічних її частин, що самі з себе виявляють постулат ідеї цілості. У відношенні назверх є це форма держави, що визначає цю індивідуальність й доводить, що нація - це автономна єдність, - суб’єкт істо-рії. Субстанціально або внутрішньо виступає вона як система життя, здібна творити куль-туру. Як довго свідомість частин нації є цілепрямуючою в назначених напрямках, так дов-го вдержується нація як духовна цілість. Протилежний випадок означає вже відворотний поступ виродження, розпаду, занику.Недержавна нація не має нормальної свободи своїх рухів, а тому не в силі корисно й повно проявити своїх особливостей. Добуття державності можливе виключно шляхом вихіснування всіх сил нації, зосереджених під кутом спільної мети. Є це гармонізування чинностей всіх складових органів національного тіла, - ніколи надмірне розвивання одно-го з них. Бо мозок нації творить всі її живі частини й він не є одною з них, але найвищим синтетичним зіспоєнням загальної енергії організму.Будучність і ціль нації лежать у ній самій, як це доводить воля її вдержатися чинно в бутті. Свій ідеал носить вона в собі так, що, як емпірична монада, постійно прямує пере-рости свою обмеженість або -іншими словами - на підкладі свідомості своєї скінченності в просторі й часі статися формою світовиразу й чинником світобудови. Можливі проявлен-ня нації не вичерпуються в одному вимірі ані взагалі в точно207означеній їх кількості; як жиюча система, має вона постійно можливість нових ви-мірів. Тому не можуть скеровуватися її зусилля переважно в напрямку здійснення себе в одній формі, н[а]пр[иклад] простору, а скорше мусить остання вважатися одною з перед-умов здійснення себе у вищому вимірі часу, щоби перемогти свою фізичну обмеженість, смертність тіла на лінії духу. Бо, будучи вкінці тільки історичним явищем, мусить перема-гати вона себе як функцію вужчого часу, що творить вищі вартості - культуру.Нація є, отже, здійсненням в суспільній формі найбільшої різнорідності шляхом за-сади господарності сил, і в цьому лежить її природна сила. Так викладає розум в цьому відношенні досягнення природи.Для одиниці нація не є ідеалом, абсолютною вартістю, але ідеєю, формою творчого буття, що, не дивлячись на багату різнорідність своїх ідеалів, вдержує їх у відношенні пе-вного споріднення, співналежності. Одиниця вважається супроти нації засобом тільки зі становища свідомості, що ідея нації переходить межі її існування, - отже, тільки з огляду на свою часово обмежену участь в ідеї нації, тоді як вона є ціллю з огляду на обставину, що актуальність самої ідеї зумовлена непереривною присутністю одиниць, які дають їй зміст та вдосконалюють його. Якщо розум людський зумів би найтися в положенні надо-собового суб’єкта нації, він бачив би в одиниці не засіб, але ідеал нації.Таке розуміння нації й ролі в ній людської одиниці є головною основою націоналі-зму/Він є свідомість чинна, - не як остання проекція ідеалу (абсолютного), ані як повний вираз ідеї, але як ідея, що прямує здійснити себе вище. Цим виявлений її динамічний ха-рактер.Завдання націоналізму дотичить всесторонніх потреб нації, й він переводить їх з найменшим опором супроти установчих моментів національної ідеї як форми життя та з найбільшим опором супроти всього, що ідеї загрожує, що спричиняло або спричинює ще й нині відсталість, слабість, недосконалість нації.Тожсамість націоналізму з нацією не є фактом, а тільки предметом волі, наміру, спробою реалізації задумів. Воля сама жадає означення можливостей чинного його випра-вдання. Програма націоналізму будується на зразок духовно багатої одиниці, метода - на зразок найбільш витривалої її активності. В обох є зазначені найголовніші первні, що складають образ здорового й творчого чоловіка.Частина II що ТАКЕНАЦІОНАЛІЗМ?ПЕТЕР АЛЬТЕРНАЦІОНАЛІЗМ: ПРОБЛЕМА ВИЗНАЧЕННЯНаціоналізм є політичною силою, яка визначала особливості європейської та світо-вої історії протягом останніх двох століть значно більшою мірою, ніж ідеї свободи та пар-ламентської демократії чи ідеї комунізму. Сучасний націоналізм виник наприкінці XVIII століття у Західній Європі та у Північній Америці. Потім він поширився на всю Європу та на весь світ. Поряд із соціалізмом він став однією з двох «найважливіших ідейних течій XIX століття» (Фрідріх Майнеке). У XX столітті націоналізм досяг незрівнянного успіху, стрибками нарощуючи свою роль в Європі напередодні та після Першої світової війни, а потім в Азії та Африці переважно після Другої світової війни.Розмаїття тих політичних явищ, які об’єднують під назвою «націоналізм», вказує на багатозначність цього терміна, який сьогодні широко застосовують у політичному та науковому мовленні. Програму повстанського руху на Балканах у XIX столітті чи в Аф-риці у XX столітті можна так само осмислювати з допомогою цього поняття, як і гноблення одного народу іншим. Націоналізм засвідчував та засвідчує, що він може бути складни-ком як імперіалізму, так і антиімперіалізму. Він може бути поєднаним як з прагненнями до політичної, суспільної, економічної та культурної емансипації, так і з відповідними фо-рмами гноблення. У ХІХ-ХХ століттях заклик націоналізму привів до того, що такі істо-рично сформовані багатонаціональні великі держави як Османська імперія та Габсбурзька монархія розпалися на велику кількість малих держав. Під заклик націоналізму протягом останніх півтораста літ з’явилися такі нові держави як Греція, Італія, Німеччина, Чехосло-ваччина й Польща. У XIX столітті націоналістичні спонуки підштовхнули європейські держави до колоніальної експансії - до створення заморських імперій в Азії, Африці та інших частинах землі. У міжвоєнний період та під час Другої світової війни націоналізм став синонімом нетерпимості, нелюдяності й насильства. Під гаслом націоналізму вели війни та чинили страхітливі злочини. З одного боку, до націоналізму зверталися, щоб ви-правдати як на-211сильне вигнання людей із їхніх постійних місць проживання, так і завоювання но-вих територій. З другого ж боку, з ним пов’язували сподівання на встановлення вільного й справедливого суспільного ладу. Часто націоналізм означав для народів і особистостей звільнення від політичної та суспільної дискримінації. Але не менш часто він означав для них також замах на їхню свободу або її обмеження, нерідко ж навіть загрозу для їхнього фізичного виживання. Політика геноциду, що її здійснювали націонал-соціалісти, є щодо цього найжахливіший приклад.Отож націоналізм, що його настільки різні течії можуть так легко використовувати як своє гасло та виправдання, очевидно, приховує у собі крайні протилежності й супереч-ності. Він може означати як звільнення, так і гноблення; він, очевидно, може містити в со-бі як позитивні можливості, так і загрози. Націоналізм може набувати настільки різних форм та «національних» різновидів, що можна засумніватися, чи справді в кожному з цих випадків ми маємо справу з тим самим явищем. Мабуть, тільки врахування конкретних іс-торичних обставин дає можливість зрозуміти, що позначає чи має позначати в тому чи тому випадку цей термін. Але поки що сказане вище уможливлює тільки один висновок: націоналізм не існує як щось єдине, існують тільки різноманітні форми його проявів. Ось чому було б, мабуть, правильніше говорити про націоналізми, а не застосовувати слово «націоналізм» в однині. І все ж залишається відкритим питання, чи не вказують різнома-нітні націоналізми на наявність у них деяких спільних формальних та змістовних структур - структур, які можна виявити шляхом порівняльного історичного дослідження.У сучасному повсякденному слововжитку «націоналістом» називають того, хто беззастережно ставить інтереси однієї нації - як правило, своєї власної - над інтересами інших націй та хто готовий знехтувати інтересами цих інших націй заради sacro egoismo*своєї власної. За визначенням однієї з популярних німецьких енциклопедій, наці-оналізм -це «перебільшена, нетолерантна форма національної свідомості»1. Звідси ясно, що націоналізм сьогодні розуміють як деяку екстремістську ідеологію, з ним пов’язують дуже сильні негативні смислові відтінки і дають йому цілком однозначну моральну оцін-ку. Це поняття використовують, щоб задовольнити тугу за колективним самовизначенням та спрямувати агресивні імпульси, запропонувавши людям гасло нації. На противагу цьо-му вважають, що вислови «національна свідомість», «національне почуття» або дія в ім’я «національних інтересів» є позитивними, бо перебувають у межах законних інтересів - ін-тересів, здійснення яких не* Святий егоїзм (im.).212повинно вести до конфлікту з націоналізмами інших націй. Припускають, що в цьому разі націоналізми поставлені в рівні умови і здатні узгоджувати свої взаємосупере-чливі претензії доброзичливо, шляхом взаємних поступок.Щоб уникнути негативного смислового відтінку, пов’язаного зі словом «націона-лізм», принагідно застосовують слово давнішого походження «патріотизм» - любов до ба-тьківщини. У Європі XVIII століггя це слово позначало емоційну прив’язаність до землі, до династичної держави чи до володаря. Любов до батьківщини пов’язують зі вселюдсь-кими ідеалами: можна бути патріотом і воднораз громадянином світу. Але від XIX століт-тя значення слова «патріотизм» стали все тісніше пов’язувати з нацією та національною державою; це слово стало синонімом націоналізму й національної свідомості, хоча його почали дедалі рідше застосовувати. Пізніше воно знову набуває ширшого застосування, але вже у значенні, протилежному до націоналізму - останній все частіше розуміють як експансіонізм. Як зауважив данський історик Йоган Гейзінґа, патріотизм став означати «волю оберігати та захищати все, чим володіє людина та що вона цінує»2. На противагу до націоналізму патріотизм фактично ніколи не був агресивною політичною силою. Історик Ганс Кон, якого, поряд з Карлтоном Гейзом, можна вважати Засновником сучасних дослі-джень націоналізму, цілком виправдано називав патріотизм «вегетативним колективним почуттям»3.Слово «націоналізм», що його вперше застосував Йоган Ґотфрід Гердер у 1774 році в одному зі своїх творів, набуло поширення у повсякденній мові тільки від середини XIX століття4. Але до наших днів тривають суперечки навколо того, що таке націоналізм. Про-тягом десятиліть дослідники так і не прийшли до загальноприйнятого визначення націоналізму, це стосується також поняття нації та національності. Кількість наявних сьогодні визначень націоналізму відповідає кількості тих різновидів його проявів, що їх містить іс-торично-політична дійсність, починаючи від XVIII століття5. Оскільки дослідники весь час наштовхуються на все нові різновиди націоналізму, то у визначенні та дослідженні націоналізму внесок будь-якого дослідника оцінюють залежно від того, наскільки він у своєму дослідженні врахував ті нові складники якого-небудь націоналізму, які, як вважа-ють, обов’язково мають бути враховані. Такими складниками чи ознаками націоналізму є, приміром, усвідомлення своєї відмінності-самобутності, що ґрунтується передусім на ет-нічній, мовній і конфесійній гомогенності, наголос на спільності соціо-культурних наста-нов (Einstellungen) та історичних спогадів, месіанізм, зневага чи нетерпимість щодо інших народів.213Саме тому політолог Карл В. Дойч, праці якого, починаючи від 50-х років, стали важливим внеском у дослідження націоналізму, визначає націоналізм як «духовну струк-туру» («Geistesverfassung»), у відповідності з якою в суспільній комунікації віддають пе-ревагу «національним» повідомленням, спогадам та уявленням, які воднораз стають най-важливішими також у прийнятті політичних рішень. За Дойчем, націоналіст приділяє най-більшу увагу передусім тим повідомленням, які містять у собі своєрідну національну сим-воліку або які можна осмислювати на основі національних мовних та культурних кодів6. Це визначення націоналізму - в якому найбільший наголос зроблено на інтенсивній суспі-льній комунікації як найважливішій передумові будь-якого почуття національної ідентич-ності - все ж не є цілком задовільним: воно бере до уваги тільки частковий, хоча й важли-вий аспект націоналізму.Задовільне визначення націоналізму з необхідністю повинно охоплювати всі най-типовіші прояви націоналізму ХІХ-ХХ століття - в тім числі націоналізм як бездержавних, так і державних народів. Соціолог та історик Ойґен Лемберґ у рамках своєї «соціологічної теорії націоналізму»7 найближче підійшов до задоволення цієї вимоги. Він характеризує націоналізм як «систему уявлень, цінностей та норм - образ світу й суспільства - яка за-безпечує великій суспільній групі усвідомлення своєї цілості (Zusammengehцrigkeit) і при-писує цій цілості особливу цінність: інакше кажучи, вона об’єднує велику суспільну групу та виокремлює її з її оточення»8. У зв’язку з цим в ролі консолідуючої серцевини, завдяки якій певна велика суспільна група набуває почуття цілості, Лемберґ називає «однаковість мови, походження, характеру, культури або підпорядкованість спільній державній владі»9.Визначення націоналізму, запропоноване Лемберґом, як ідеології, здатної об’єдну-вати великі суспільні групи, було далі доповнене Теодором Шідером, який додав, що на-ціоналізм є особливою об’єднувальною ідеологією: ця ідеологія «завжди має на увазі на-цію, а не суспільну групу, зорієнтовану тільки релігійно або соціально»10. У даному разі ми маємо справу з широким розумінням націоналізму. Новочасний (moderne) націоналізм - яким він постає перед нами від часу Американської та Французької революцій - почина-ють розуміти і як ідеологію і як політичний рух, у яких нація та суверенна національна держава набувають характеру центральних внутрішніх цінностей і які здатні політично змобілізувати народ або велику групу населення. Націоналізм, отже, значною мірою вті-лює в собі динамічний принцип, що стає основою надій, почуттів і дій. Він є засобом об’єднання та активізації людей для досягнення спільної мети.214У відповідності з цим визначенням, націоналізм існує тоді, коли та суспільна група, нале-жність до якої відчуває індивід, є нацією і лояльність щодо нації займає вище місце у шкалі інди-відуальних прив’язаностей і лояльностей. Не суспільна верства чи конфесія, не династія і не дер-жава, не краєвид або родовід і не суспільний клас визначають ті структури, у межах яких людина усвідомлює свої надособистісні орієнтації. Людина більше не усвідомлює себе членом людства і, відповідно, громадянином світу - як це припускала ще філософія Просвітництва - а в першу чергу відчуває себе належною до тієї чи тієї нації. Вона ідентифікує себе з її історичною й культурною спадщиною та з формами її політичного існування. Нація (або національна держава) стає для неї життєвим світом (Lebensraum) та джерелом смислу життя як у сучасному, так і в майбутньому. Цей багатоскладовий процес духовної переорієнтації від гуманістичного універсалізму Просвіт-ництва до поцінування нації й національної держави дуже проникливо показав на німецькому прикладі Фрідріх Майнеке у своєму сьогодні загальновизнаному та дуже впливовому дослідженні «Світове громадянство та національна держава»11.Примітки1. GroЯer Brockhaus. - Wiesbaden, 1955; Stichwort «Nationalismus».2. Huizinga J. Im Banne der Geschichte. - Basel, 1943. - C. 132; Kaiser G. Pietismus und Patrio-tismus im literarischen Deutschland. Ein Beitrag zum Problem der Sдkularisation.- Frankfurt, 1973; Doob W. Patriotism and Nationalism. Their Psychological Foundations.- London, 1964.3. Kohn H. Die Idee des Nationalismus. Ursprung und Geschichte bis zur Franzцsischen Revolu-tion. - Frankfurt, 1962. - С 116.4.  Shafer В. С Faces of Nationalism. New Realities and Old Myths. - New York, 1972. - C. 16; Kemilдinen A. Nationalism. Problems Concerning the Word, the Concept, and Classification. - Jyvдskylд, 1964.5.  Загальний огляд дає Моммзен (див.: Mommsen H. Der Nationalismus als weltgeschicht-licher Faktor. Probleme einer Theorie des Nationalismus. - У кн.: Mommsen H. Arbeiterbewegung und nationale Frage. - Gцttingen, 1979.6.  Deutsch K. W. Nation und Welt. - У кн.: Deutsch К. W. Nationenbildung-Nationalstaat-Integration/Ред. A. Ashkenasi und P. Schulze. - Dьsseldorf, 1972. - С 204.7. Lemberg E. Nationalismus. - Reinbek, 1964. -T.2.- С 16.8. Ebd. - С 52.9. Ebd.10.  Schieder T. Probleme der Nationalismus-Forschung. - У кн.: Schieder Т. und Burian Р. (ред.). Sozialstruktur und Organisation europдischer Nationalbewegungen. -Mьnchen, 1971.-С 11.11. Meinecke F. Weltbьrgertum und Nationalstaat. - Mьnchen, 1969 (1907).ЮДЖИН КАМЕНКАПОЛІТИЧНИЙ НАЦІОНАЛІЗМ: ЕВОЛЮЦІЯ ІДЕЇіПочинаючи з часів Французької революції, історія Європи являє собою історію піднесення і розвитку політичного націоналізму. В нашому сторіччі історія стала всесвіт-ньою історією. Націоналізм не тільки пов’язує в одне ціле історію XIX і XX сторіч, засві-дчуючи, що в основі її лежить одна й та сама тривала криза. Він також наблизив історію країн Азії, Африки та Океанії до європейської історії, прилучаючи їхню історію до загаль-нолюдської.Однак націоналізм є надзвичайно складне і важке для визначення явище; воно за-водить у глухий кут тих професорів, які вважають, що курс лекцій слід розпочинати з де-фініції предмета цього курсу. Націоналізм може бути і був демократичний або авторитар-ний, спрямований у майбутнє чи орієнтований у минуле, соціалістичний або реакційний. Як концептуальна модель це поняття часто видається історикові або політологові вкрай туманним: з одного боку, воно наче асоціюється з патріотизмом або національною свідо-містю, з-другого - з фашизмом та антиіндивідуалізмом. Проте історія сучасної Європи та й загалом історія XX сторіччя буде викривлена, якщо виключити з неї концепцію націоналізму.Дефініції, якщо вони взагалі потрібні, треба формулювати наприкінці дослідження, а не на його початку. В історичних і суспільствознавчих студіях вони не можуть охаракте-ризувати те чи те явище в усій складності його історичного та соціального розвитку. Спо-чатку нам треба почути не висновок філософа з його аналітичним хистом, а думку історика, який уміє виявити взаємозв’язок явищ, побачити нове, що міститься в них, і відчуває «атмосферу». Адже націоналізм, як політична ідеологія, як «ізм», це перш за все, по суті, історичне явище, яке слід відрізняти від таких набагато загальніших понять, як патріотизм чи національна свідомість. Найкраще зрозуміти його можна, взявши до уваги специфічні обставини, за яких він виник і розвинувся, завдяки яким відрізнився від216традиційного патріотизму чи проявів національної свідомості. Кажу я це зовсім не для ТОГО, щоб прояснити генезу цього явища, а щоб підкреслити важливість історичного елемента і розмірності соціальних та політичних концепцій.Націоналізм, як ми збираємося довести, це модерне і спочатку суто європейське явище, яке найкраще розглядати в зв’язку з тим розвитком, що його спричинила Францу-зька революція 1789 року, яка й стала його символом. Однак це не означає, що піднесення політичного націоналізму як сучасного явища не мало своїх передумов. Ті, хто намагаєть-ся трактувати питання історії і політичного життя, послуговуючись термінами, запозиче-ними з соціальної та індивідуальної психології, а також ті, хто прагне дискредитувати на-ціоналізм, стверджуючи, що він є вислідом атавістичних пережитків, прирівнюють його до того, що вони вважають усезагальним явищем історії людства, -до трайбалізму0. Певна річ, людство постає перед нами - ще до того, як виникли імперії, очолювані династіями, і національні держави - поділене на популяції або племена зі своїми окремими мовами чи діалектами, зі специфічними формами організації громадського життя, культурними та релігійними ритуалами, традиційними усними переказами й обрядами прилучення юнацт-ва до повноцінного дорослого життя, до знань та звичаїв племені і в такий спосіб прищеп-лення йому безоглядної вірності його цінностям. Певна річ, ми також можемо бачити, що така племінна свідомість, такий, якщо бажаєте, протонаціоналізм, продовжив до певної міри своє існування і в часи імперій, династичних монархій та міст-держав, виступав в іс-торії людства як місцевий патріотизм і у певних народів міг стати формою національної свідомості. Євреї вибрали символом своєї племінної єдності і свого національного при-значення ідею Єгови, свого власного Бога, і таким чином підійшли до сучасного націона-лізму набагато ближче, ніж більшість народів Стародавнього світу. Певна річ, вони пиша-лися тим, що витворили типовий націоналістичний маніфест - сполучення народних пере-казів, етичних настанов і націоналістичної політичної пропаганди, який ми називаємо Біб-лією. В’єтнамці і корейці у давній період своєї історії під тиском китайців також виробили надзвичайно сильне національне почуття. Греки, яким була властива дещо слабша форма національної свідомості, ближча до трайбалізму, створили ідею Еллади і розділили відо-мий їм світ - ойкумену - на греків та варварів. Китайці відрізняли Середнє Царство, Центр Світу (населений китайцями), від зовнішнього світу, населеного варварами. Ця племінна або національна свідомість, це прагнення розрізнити «своїх» і «чужих» простежується протягом усієї історії людства. Середньовічні університети і середньовічні217церкви, які стали вживати слово нація в його спеціальному значенні, - як організа-ційна одиниця, - також використовували цю тенденцію.У Празькому університеті, заснованому в 1348 році, студенти були поділені на ні-мецьку, чеську і польську нації; в університеті міста Абердин (Шотландія) вони були по-ділені на чотири нації - Мар, Бачен, Морей і Енґус (райони північно-східної Шотландії); у Парижі університет визнавав «нації» Франції, Пікардії, Нормандії і Німеччини. В Італії часів Данте були у вжитку вирази nazione fiorentina та nazione milanese. Часами цей потяг до солідарності зі «своїми», почуття племінної або навіть національної свідомості при зу-стрічі з іншим племенем або «чужими» могли дуже посилитися. Як ми вже бачили, такі випадки спостерігалися в історії євреїв, в’єтнамців, корейців. Подібні випадки бували в іс-торії стародавніх єгиптян, греків, вірмен і персів. У Європі наприкінці Середніх віків ви-разні прояви національної свідомості можна виявити - й вони були виявлені - у італійців та греків під час четвертого хрестового походу2*, у французів та провансальців під час хрестового походу проти альбігойців, у слов’ян та тевтонів під час їхніх конфліктів у XV сторіччі, у французів та англійців на останньому етапі Столітньої війни3’. Однак протягом усього відомого історикам часу, від 500 року до н. є. до приблизно 1700 року н. е., прина-лежність до племені чи нації у освіченої людини не пов’язувалася з вірністю їм чи патріо-тизмом. Поширення сільськогосподарських та промислових технологій (одомашнення тварин і рослин, дедалі ширше використання міді, заліза і човнів), завоювання і консолі-дація племен військовими імперіями, поширення міжплемінних релігій, таких як буддизм, християнство; чи іслам, і розвиток літературних мов, таких як санскрит, грецька, латина і китайська, полегшили формування надплемінних імперій і породили у підданців почуття вірності їм.За цих обставин, як висловився сорок років тому Карлтон Дж. Гейз,«...трайбалізм був витіснений головним чином завдяки розвитку космополітичних або локалістичних настроїв. Маси людей з різних племен, злиті докупи, але відокремлені від вищих класів через економічну, соціальну та культурну дискримінацію, набули життє-вого досвіду і виробили почуття вірності, що мали локальний характер; їхній патріотизм у своїх найінтенсивніших виявах був спрямований на захист свого маєтку, села, торгового міста або невеликої, керованої феодалом провінції, у якій вони жили і працювали. А от вищі класи, залишаючись щиро вірні місту-дер-жаві, герцогству чи графству, спромагали-ся пов’язати патріотизм вищого штибу із територією та ідеями, які сягали за територіальні та ідейні параметри первісних племен і стосувалися навіть більших сукупностей, -218тих, що у наші часи називають національностями; охоплені потягом до космополі-тизму, вони прагнули, щоб народи злилися, об’єднані в одній імперії, однією релігією або однією культурою. Протягом принаймні шістдесяти сторіч писемної історії війни велися не між такими національностями, які воювали між собою протягом останніх двох сторіч, а між містами і провінціями, населеними людьми однієї національності, або між багатона-ціональними імперіями чи релігіями. Завойовницькі війни, які вела Римська імперія, між-усобна боротьба грецьких міст-держав, війни-чвари феодальних володарів у Середні віки, тривалі хрестові походи, які християнство вело, намагаючись побороти іслам, - усі вони куди більше надихалися стародавнім або середньовічним космополітизмом чи лока-лізмом, аніж тим, що нині називається націоналізмом»1.Отож не тільки націоналізм, а навіть трайбалізм, локалізм і національна свідомість являють собою специфічні історичні явища, не просто абстрактні вирази людського духу, а імпульси й почуття, що виникли на специфічній соціальній та історичній основі, поро-джені специфічними соціальними та історичними умовами. Вищесказане аж ніяк, звичай-но, не означає, що трайбалізм, локалізм і національну свідомість можна відокремити одне від одного без усяких дискусій і ці поняття можна вишикувати у стрункий історичний ряд, у якому трайбалізм завжди передує локалізмові, а локалізм завжди стоїть перед націона-льною свідомістю. Особливі історичні обставини могли утворити - і утворювали - щось на зразок націй і національних держав у певні моменти ще до того, як розпочався сучасний історичний період; але концепція нації і національної держави, як ідеальної, природної або нормальної форми міжнародної політичної організації, як інституції, якій людність краю зберігає вірність, і структури, вкрай необхідної для того, щоб забезпечити розвиток громадського, культурного і економічного життя, поширюється тільки тоді, коли настає сприятливий для цього історичний період. Вона виникла -повільно - в Європі, на руїнах Римської імперії. Авґустин у своєму трактаті «De civitate dei»* (IV, 15) висловив надію, що Римська імперія перетвориться на сукупність малих держав. Зрештою, так воно й ста-лося. Проте деякий час римські й християнські традиції виявлялися сильнішими, ніж нас-лідки навали варварів і психологічна травма від падіння Риму. Очевидний розрив між сус-пільством стародавнім і суспільством середньовічним, як твердить Анрі Пірен, відбувся тільки тоді, коли впала імперія Каролінгів і почали прискорено створюватися передумови для побудови нового світу, який мав складатися з національних держав. Франкський істо-рик Фречульф, єпископ міста Лізьє, здається, перший відмо-* «Про Град Божий» (латин.).219вився від священної до тих пір концепції, суть якої полягала в тому, що легітим-ність усіх політичних утворень має бути заснована на подальшому існуванні Римської ім-перії, і висловив думку, що створення нового королівства на території колишньої імперії знаменує початок нової ери в історії. Проте тільки в XII сторіччі у цілій низці європейсь-ких країн пагони справжньої національної свідомості почали зростати так буйно, що мож-на вважати: ідея ця стала впливовою. У Франції королі династії Капетингів раптом були звеличені по-новому: як національні герої, що вчинили опір англійським і німецьким за-гарбникам; перемога французького війська у битві при Бувіні 1214 року4) викликала такий національний тріумф, який був би немислимий всього лише 150 років до того. В Італії і Сицилії у XII сторіччі знову відбулося піднесення національних почуттів як реакція на ні-мецьку агресію. «Пісня про Роланда» та «Історія королів Британії» Гальфріда Монмутсь-кого - найславетніші і най-впливовіші витвори «націоналістичної історіографії Середніх віків», які письмово зафіксували новий розквіт національної свідомості. Магістр Вінценті-ус прославив польську історію і польський національний дух в особі короля Казимира І; за дорученням архієпископа Абсалона були написані перші дві історії Данії, авторами їх бу-ли Саксон Граматик і Свен Аґґесон. У Німеччині Вальтер фон дер Фоґельвайде написав поему на честь німецького народу, в якій він прославляв переваги німецької цивілізації і достойності німецьких жінок2.Від XIV сторіччя до XVIII в Європі відбувався процес піднесення національної сві-домості і стверджувалася думка, що нації являють собою основні осередки розвитку гро-мадського і культурного життя суспільства. Економічний поступ перетворював домашню економіку сільського маєтку і міської гільдії у національну економіку. Конфлікти між фе-одалами та містами поступово змінилися конфліктами значно більшого масштабу - конф-ліктами між націями, хоча на той час вони пояснювалися прагненням монархів тієї чи ін-шої династії звеличити себе. Такі монархи ставали символами національної могутності та престижу, а вищі й середні класи робилися дедалі більш захопленими виразниками націо-нальних інтересів на противагу інтересам локальним та космополітичним. За словами, знову ж таки запозиченими у Карлтона Гейза, націоналізм завдячує своє походження«незвичайному комплексові економічних, політичних, соціальних та інтелектуальних досягнень, серед яких: винахід та поширення книгодрукування; піднесення національних просторіч до рангу літературних мов, яке супроводжувалося занепадом ла-тини та інших міжнародних мов; бурхливий розвиток капіталізму та середніх класів, роль завзятих королів, які за220божественним правом придушили феодалізм і консолідували та секуляризували свої воло-діння на національній основі; релігійні зрушення, що призвели до розколу в християнстві і до утворення державних церков».До XVIII сторіччя в Англії такі тенденції сягнули вищої точки свого розвитку, бо геогра-фічне положення цієї країни в сполученні з історичними обставинами посприяло тому, щоб люд-ність її перетворилась на повноцінну націю з парламентом, аристократією та верхівкою середнього класу, які вважали, що їхні власні інтереси й інтереси національні збігаються повністю.Проте, коли Французька революція 1789 року ствердила принцип самовизначення націй як основу нового політичного ладу в Європі, це ствердження здавалося ультранебезпечним і ультра-революційним. Між XII і XVIII сторіччям національна свідомість у Європі зростала на диво швид-кими темпами, але, загалом кажучи, для мешканців держави обов’язок вірності їй ще не пов’язува-вся прямо з приналежністю до їхньої нації; за винятком хіба що Британії, людність Європи вважа-ла себе швидше підданими, ніж громадянами. Націоналізм був новим словом і новим поняттям, це слово було вперше вжите 1798 року в славетному трактаті «Memoires pour servir д l’histoire du Ja-cobinisme»*, що його написав у Лондоні французький емігрант, запеклий ворог якобінців свяще-ник Оґю-стен Баррюель. Він визнавав революційну природу нової ідеології, nationalisme (тоді її, як правило, називали patriotisme), і вважав, що вона ставить своєю метою скинути законні уряди, які встановилися або Божою волею, або на підставі спадкового права; він пов’язав її з огидним, на його погляд, духом масонства і просвітництва, який є виплодом егоїзму. Баррюель, прагнучи від-творити промову Адама Вайсгаупта, керівника того, що він вважає зловмисною масонською сек-тою Illuminate (до якої входили Ґете і Гердер і яка, певна річ, була заборонена у Баварії 1784 року), пише:«Як тільки люди поєднуються в нації ... вони не хочуть називатися одним спільним іменем. Nationalism, тобто любов до нації (І’атоиг national), замінив любов до людства взагалі (І’атоиг general)... Поширюватися [поширювати свою територію] за рахунок тих, хто не належить до цієї імперії, стало похвальною справою. А для того, щоб зробити це, стало дозволеним зневажати чу-жинців, обдурювати їх, кривдити. Цю похвальну справу назвали Патріотизмом ... і в такому разі чому б не визначити цей потяг точніше? ... Отож ми бачимо, що Патріотизм породжує Локалізм [Партикуляризм], тобто сімейщину, і, зрештою, Егоїзм»3.* «Мемуари до історії якобінства» (фр.)-221Через п’ятдесят років, 1849 року, слово націоналізм звучало досить часто. Того ро-ку свої міркування щодо «ізмів» виклав інший емігрант, людина куди відоміша, ніж Бар-рюель. Це був князь Меттерніх. Його влада скінчилася, систему, яку він створив, зруйну-вали революції 1848 року, і він жив у відставці в Брюсселі. Там у нього була дуже цікава розмова з войовничим католиком Луї Вейо, редактором «L’Univers», який, звичайно ж, був полум’яним оборонцем тих двох католицьких трагедій, що дотривали до сучасності - доктрини папської непогрішимості і промульгації Силабусу гріхів6). Меттерніх сказав Ве-йо: «Коли у французькій мові до іменника додають суфікс «ізм», слово набуває презирли-вого і погіршеного значення». За прикладами Меттерніхові ходити далеко не довелося: «теїзм», «лібералізм» і «націоналізм». Проте в галузі лінгвістики, як і в галузі політики, Меттерніх дотримувався певних принципів. Він ладен був визнати: правило щодо «ізмів» також застосовне і до слів «католицизм» і «роялізм». Під прапором католицизму виступа-ють люди, які є більшими католиками, аніж сама церква; під прапором роялізму -завзятіші монархісти, аніж сам король. Для Меттерніха ідеологізація була небезпечна сама по собі.Проте 1849 року, як і року 1814, великий архітектор Континентальної системи ди-вився назад, а не вперед. Ізми, включно з націоналізмом, принаймні як принцип націона-льної орієнтації, вже здобували перемогу. Люди ставали італійцями, німцями, французами і т. д. Через п’ятдесят років після розмови Меттерніха з Вейо і сто років після виходу «Мемуарів» Оґюстена Баррюеля російський філософ Володимир Соловйов опублікував книж-ку, яка називалася «Виправдання добра. Нарис моральної філософії» (Санкт-Петербург, 1897 рік). Соловйов був не менш релігійно налаштований і не менш схильний до моралі-заторства, ніж Оґю-стен Баррюель, і набагато менш схильний до фанатизму, але 1897 року вже здавалося цілком природним і доречним включити в книжку розділ під назвою «Наці-ональне питання з моральної точки зору». В цьому розділі Соловйов писав:«Нехай безпосереднім предметом морального ставлення буде окрема особа. Але ж у самій цій особі одна з істотних особливостей - пряме продовження та розширення її ін-дивідуальності - є її народність (у позитивному розумінні характеру, типу і творчої сили). Це не є тільки фізичний факт, а й психічне, й моральне визначення. На тій стадії розвитку, якої досягло людство, належність даної особи до певної народності закріплюється її влас-ним актом самосвідомості і волі. І, таким чином, народність є внутрішньою, невід’ємною властивістю цієї особи, тим, що для неї надзвичайно дороге і близьке. І яким же чином можливе моральне ставлен-222ня до цієї особи, коли не визнати існування того, що для неї так значуще? Моральний принцип не дозволяє перетворювати реальну особу, живу людину з її невід’ємним і істотним наці-ональним визначенням у якийсь собі порожній, абстрактний суб’єкт, безпідставно виокремлюючи з нього особливості, які його ж і визначають. У разі якщо ми визнаємо власну гідність цієї люди-ни, цей обов’язок поширюється і на все те позитивне, з чим вона пов’язує свою гідність; і якщо ми любимо людину, то повинні любити і її народність, яку вона любить і від якої себе не відокрем-лює»*.1920 року багатьом людям доброї волі, чоловікам і жінкам, це судження могло б здатися застарілим; сьогодні воно знову звучить як сучасне.IIФранцузька революція була перш за все бунтом проти апсіеп regime**, проти застарілого ладу, який порядкував людьми і суспільством. Революція повстала проти королів і станів іменем народу. Як складова цього повстання концепція «нації» набула нового політичного значення. Оскільки королям судилося втратити свою владу, а «народові» судилося зайняти їхнє місце, то на-род слід було в якийсь спосіб згуртудати, надати йому цілісності, що мала б свої контури і межі. Отож концепція нації виходить на перший план як фундаментальна політична категорія.Як висловився один з наших авторів професор Мосс, згідно з концепцією загальної волі, яку висунув Руссо, народ, проголосивши себе джерелом усієї влади, починає сам себе обожествля-ти. Король, ясна річ, був цілісністю, однією особою; народ, новий суверен, треба було теж означи-ти, окреслити, персоніфікувати як «націю». Отож, підносячи ідею громадянина, Французька рево-люція підносила ідею нації. Ведучи війни з навколишніми королівствами і князівствами, якими правили спадкові монархи, проголошуючи ідею народоправства, вона обстоювала -принаймні на словах - принцип національного самовизначення. Проте для тих, хто творив Французьку револю-цію, «нація» лишалася практично політичною категорією, а не метафізичною. Для них нація була політично-адміністративною одиницею, сукупністю осіб, які могли спільно брати участь у полі-тичному житті завдяки тому, що розмовляли однією мовою і були етнічно споріднені. Аббат Сійєс сказав 1789 року: нація - це «об’єднання людей, які керуються одним законом і представлені од-ними* Перекладено з рос. за вид.: Соловьев В. Соч.: В 2-х т. - Т. 1. - М., 1990. - С. 377. ** Старий порядок (фр.).223й тими самими законодавчими зборами». Базова концепція Французької революції була концепцією не француза, а громадянина. Коли новим правителям Франції довелося вирішувати, чи євреїв теж слід вважати французами, вони не з’ясовували, чи євреї брали участь у створенні фрацузьких національних традицій; вони тільки з’ясовували, чи мо-жуть євреї взяти участь у створенні спільного майбутнього, чи здатні вони вийти якимось чином з державної сфери, спільної для всіх французів.Революція і наполеонівські війни, які виплекали у французів почуття національної гордості і знову вселили Франції і французам віру в себе, примусили німців усвідомити, що вони роз’єднані й політично відсталі. Німеччині бракувало не тільки Французької ре-волюції, а й Людовіка XIV. Слава французів для Німеччини стала Notstand- бідою. <...> Отож тоді як Франція зреклася культу Розуму і стала сповідувати культ Наполеона, того-часне покоління німецьких мислителів, чиї погляди були не менш впливові, ніж погляди Лессінґа, Ґете і Канта, почало створювати культ націоналізму. Для Фіхте, Гердера, Новалі-са і Шлеєрмахера, а потім для Совіньї нації були не просто конгломератами індивідуумів чи адміністративними одиницями, створеними для зручності врядування. Нації були орга-нізмами, а особа була частиною цих організмів, підпорядкованою їм; існувати поза ними вона не могла. Таким чином розмежування між націями було наслідком природного поді-лу людства, подібного до того поділу на види, який існує в тваринному царстві. Таке роз-межування було встановлене і визначене Богом і природою; опиратися йому людина не спроможна. Династії монархів-правителів розділили Німеччину замість того, щоб її об’єднати; отож нації аж ніяк не можуть базуватися на державах, залежати від нині існуючих політичних кордонів. Кожна нація твориться своєю мовою і своєю історією. «Кожна мова, - писав Шлеєрмахер, - це своєрідний спосіб мислення, і те, що висловлено однією мовою, повторити іншою в такий самий спосіб зовсім неможливо». Найперше, чого прагнула Ні-меччина, була не демократія, не народовладдя, а єдність, відродження «німецького духу». Французькій ідеї громадянина німці протиставили ідею, яка мала стати стрижневою як для нацизму, так і для більшості сучасних націоналістичних рухів, ідею Volksgenosse*, люди-ни однієї з вами крові, однієї з вами мови, однієї історії і одних національних прагнень. У вересні 1936 року Рудольф Гесс, виступаючи на Parteitag der Ehre**, де він «ушанував» сорок вісім прапорів Nazi Auslandorganisation***, говорив:* Одноплемінник (нім.).** Партійний з’їзд честі (нім.).*** Закордонна організація нацистської партії (нім.).224«Фюрер прийшов для того, щоб утовкмачити кожному з нас таку істину: німець не може й не повинен хотіти чи не хотіти бути німцем, бо він був посланий у цей світ Богом як німець і Бог відповідно поклав на нього як на німця обов’язки, від яких він не може відмовитися, бо інакше виявить непослух волі Провидіння. Отож ми віримо і ми знаємо, що німець скрізь лишається німцем, незалежно від того, де він живе: чи в Рейху, чи в Японії, у Франції чи в Китаї, чи ще в якомусь закутку світу. Не країни чи континенти, не підсоння чи довкілля, а кров і раса визначає світ ідей німця».Ми маємо вагомі підстави вважати, що німецький націоналізм являє собою особли-ве явище. Від того часу, як розпалася перша Священна Римська імперія7’, німецькомовний люд не спромігся створити і зміцнити свою політичну єдність, яку в XIX сторіччі намага-лася здійснити Прусія. Реформація, яка перетворила інші народи в нації, подіяла в Німеч-чині згубно, - вона розполовинила країну на два політичних і культурних табори. Водно-час німецькі землі зазнали занепаду внаслідок того, що шведи, голландці і французи спромоглися ізолювати їх, позбавивши можливості взяти помітну участь у світовій торгів-лі. Отож внаслідок цього, як підкреслив Ганс Кон, Німеччина була буквально відрізана від Європи, опинившись мало не в середньовічній темряві, де єдиними проявами світла стали лише князьки та їхні поплічники. Таким чином, німецький націоналізм виступив у ролі борця не тільки за створення німецької нації як політичного організму, а й за чільну роль цієї нації серед європейських держав. У той час як інші народи ставали державними наці-ями, Німеччина у XIV сторіччі пережила свій «schreckliche kaiserlose Zeit» *; вона стала дивитися на імператорів Гогенштауфенів з їхніми володіннями в Італії та Сицилії як на символи німецької імперської величі. Відтак німецький націоналізм ніколи не мав на меті створити раціонально облаштований державний організм, а тільки Рейх. Біда Німеччини полягала в тому, що вона не стала частиною сучасної Західної Європи; протягом мало не цілих ста останніх років вона хотіла зарадити цій біді, прагнучи приєднати Європу до се-бе, замість того, щоб приєднатися до Європи.IIIНація виникає завдяки історичній випадковості, тобто внаслідок різних чинників, не пов’язаних між собою конечною необхідністю. Неправда, що люди на світанку своєї іс-торії були вже розділені на нації і що* Страхітний час без кайзера (нім.).225кожна з цих первісних націй від самого свого початку містила в собі своє призна-чення. Народи і раси утворювалися під впливом специфічних обставин, географічних і со-ціальних; вони розпорошувалися, змішувалися і переформовувалися. Нації виникли, як правило, маючи своїм осердям централізовану державу; межі цієї держави визначилися внаслідок дії багатьох, часто не пов’язаних між собою чинників. Мова, територія, віра, економічні зв’язки, політична влада і расове походження, - всі ці чинники справили вплив і залишили свій слід; проте жоден із них не можна вважати вирішальним. Думка, що ідей-ні переконання визначаються «кров’ю» і що «раса» не піддається впливу навколишнього середовища, є хибна. У своїй відомій лекції «Qu’est-ce qu’une nation?», виголошеній 1882 року, Ернест Ренан визнав, що нації не можна визначити просто як етнографічні чи лінгві-стичні спільноти. На думку Ренана, нація будується на двох підвалинах. Перша з них - ус-відомлення спільної історії, зокрема збереження пам’яті про спільно пережиту біду, яка здається важливішою, ніж незлагоди і чвари, що теж являють собою частину історії. Друга- це бажання цього народу жити вкупі: «Здійснити разом великі вчинки, бажати їх і в майбутньому - ось головні умови для того, щоб бути народом... Існування нації- це ... що-денний плебісцит».Обставини, під впливом яких зароджується національна свідомість, не можна ви-значити з певністю заздалегідь. Суть дефініції, яку запропонував Ренан, полягає в тому, що вона наголошує на свідомій, психологічній природі почуття національної приналеж-ності. Почуття це може виявитися в багатьох різних формах, і важко визначити ті спільні ознаки, за наявністю яких люди стають нацією навіть в емоційному плані. У Франції фра-нцузька нація і почуття національної приналежності формувалися поступово в процесі си-нтезу бретонців, нормандців, провансальців, бургундців, фламандців, німців, басків і ка-талонців. Цей синтез був започаткований політичною силою, успіхом королів династії Ка-пе-тингів, які спромоглися розширити свої напочатку невеликі володіння, що обмежува-лися територією Іль де Франс, і створили «французьку» монархію, чинячи опір тому, що згодом стали вважати «англійською» і «німецькою» агресією. Політична сила за допомо-гою географічного фактора створила з британців, англів, саксів, ютів і данців «англійську» націю і спромоглася асимілювати норманських завойовників так само, як вона нині асимі-лює шотландську націю і з трохи більшими труднощами валлійців. Кожна нація схильна вважати, що існують суттєві особливості, які об’єднують її і відрізняють від інших націй, водночас відмінності всередині нації вважаються не вартими уваги і неістотними. Однак що є істотним, а що неістотним, що могло б породити почуття226національної приналежності, а що не могло б, визначається силою-си-ленною істо-ричних обставин, тобто історичною випадковістю.Вкрай напружені стосунки між протестантами і папістами, що протривали в Англії мало не двісті років, не загрожували існуванню англійської нації як такої, хоч між супер-никами були й завзятці, що ладні були звернутися до чужоземних держав, аби ті допомог-ли їм врятувати Англію від затятої єресі. З другого боку, в Югославії розбрат серед мешканців і їхнє прагнення належати до різних «націй» виникли спочатку на релігійному ґру-нті, а коли поширилася націоналістична ідеологія, релігійні відмінності перетворилися на національні. Католики хорвати відособилися від православних сербів, які розмовляють однією з ними сербохорватською мовою, а боснійські мусульмани, які теж розмовляють сербохорватською, стаючи 1878 року підданими Австро-Угорщини, наполягли на тому, щоб їх вважали окремою мусульманською нацією. У сучасному Алжирі араби і бербери, - дві окремі «нації», які довго ворогували між собою, - борючись проти французів, раптом відчули себе - і стали - однією нацією: алжирськими мусульманами на противагу до ал-жирських французів. Щоправда, найчастіше нації утворювалися на лінгвістичній основі; але, принаймні в окремих випадках, їхню мову створили націоналістично настроєні інтелі-генти. Словацької нації не існувало до XIX сторіччя, коли на основі слов’янських діалек-тів, якими розмовляли селяни, що населяли гірські долини в північній Угорщині, була створена унормована літературна словацька мова. Український націоналізм розвинувся в основному завдяки створенню української літературної мови, а створив її у XIX сторіччі поет Тарас Шевченко. Хтось сказав - напівжартома - що Чехословаччину вигадав один видатний англійський історик. У сучасній Туреччині радикально настроєні націоналісти зробили вибір між дійсним і бажаним, між пантюркістським націоналістичним напрямом, який обстоював варіант турецької мови «ос-манлі», та напрямом, що орієнтувався на ана-толійського селянина і обстоював варіант «тюркі». А в Радянському Союзі тюркські наро-ди були поділені на окремі нації, поділені навмисно на догоду радянській політиці, яка ставила своєю метою припинити процес створення спільної тюркської літературної мови, який розпочався наприкінці XIX сторіччя, і натомість сприяла перетворенню тюркських діалектів в узбецьку, туркменську, киргизьку, казахську і каракалпацьку мови.Я хочу довести правильність такого висновку: розвал династичних імперій супро-воджується капітальною перебудовою підвалин політичної влади і зміною підстав легіти-мності політичних інституцій, які цих підстав потребують і шукають. На зміну концепції влади правителя,227який отримав її Божою милістю чи волею історії, приходить концепція влади наро-ду; концепція громадянина заміняє концепцію підданого. Але, утворюючи народовладні інституції, треба визначити, що таке, власне, являє собою цей самий народ: самоуправлін-ня потребує, щоб була громада людей, яка б усвідомлювала себе громадою. У деяких кра-їнах, доля яких склалася більш щасливо, така громада утворилася і визначилася в практи-чному сенсі ще до того, як ці країни перейшли до представницької форми врядування. Кромвель, французькі революціонери і люди, які прагнули федералізації і незалежності Австралії, могли визнати існування національної громади. В Оттоманській імперії, в Авс-тро-Угорщині (у якій, за словами Музіля, було багато департаментів, установ, мов і народів, але тільки одна нація - угорці), у землях, які були підвладні Росії, і в багатьох за-морських володіннях європейських держав ставилися до громад по-іншому. Тут реальні громади, що утворилися за сприяння різних соціальних, мовних і емоційних факторів, не вміщалися в рамки політичних утворень чи територіальних одиниць; тут вимога встановити владу народу стикалася з фундаментальною проблемою: як визначити націю чи грома-ду, що має здійснювати цю владу.Отож за цих обставин відбувається піднесення справжнього політичного націона-лізму, який зосереджує свою увагу на внутрішніх справах, пов’язаних з організацією і змі-цненням держави, - на відміну від того націоналізму, що прагне тільки розбудити націона-льну свідомість, чи навіть від націоналістичної ксенофобії, яку породжує страх і загроза з боку зовнішніх чинників. У тих країнах, де, на щастя, громада була політично згуртована ще до утворення народного правління, там, як реакція на гадану небезпеку ззовні, може зрости почуття національної гордості, поширитися підозріливе ставлення до чужоземців, зродитися навіть щось на зразок ура-патріотизму. Проте в ролі політичного руху націона-лізм, як правило, не набирає такої сили, щоб стати вирішальною спонукою політичного життя країни. Ніхто не агітує за те, що він уже має. А от там, де люди гостро відчувають, що існує розбіжність між тим, як вони собі уявляють нормальне громадське життя, і су-часною їм політичною дійсністю, саме там політичний націоналізм стає твердою надійною основою для вимог установити народовладдя. Отож націоналізм намагається при-стосувати ідеал громадського життя до економічних та політичних реалій, вдаючися до ірредентизму («звільнення» Сицилії, Anshluss Австрії) і/або, застосовуючи найпотужні-ший ідеологічний тиск, силкується видворити чи асимілювати елемент, який вважається чужоземним і діяльність якого шкодить інтересам країни (Єгипет, Уганда тощо). Якщо члени меншини, згуртовані в громади, можуть бути підда-228ними, то, як свідчить сучасна історія, їм дуже важко стати громадянами. Таким чи-ном, з історичного погляду сучасний політичний націоналізм твориться в процесі стабілі-зації чи уможливлення переходу від автократичного до демократичного або принаймні народного способу правління. Це перетворення і переформування громад і політичних ко-рдонів відбувалося в обставинах, коли основи традиційної системи вря-дування були вкрай розхитані.IV«Націоналізм, - писав один з його найавторитетніших дослідників Ганс Кон, - являє собою політичне кредо, яке обумовлює взаємозв’язок сучасних суспільств і узаконює їхнє право на владу. Націоналізм вважає, що переважна більшість населення повинна бути від-дана душею і серцем національній державі, чи то вже існуючій, чи такій, яку бажано ство-рити»4. У вступній частині цього трактату я спробував коротко описати тривале зростання національного почуття, чи то пак, національної свідомості - тобто націоналізму в його ослабленій формі - яке зародилося в Європі у XII сторіччі. Це зростання було нерозривно пов’язане з вікопомними соціальними й економічними змінами, які й привели до створен-ня національної держави. Французька революція політизувала національну свідомість, зробивши її логічною підставою для того, щоб підданого перетворити на громадянина. Там, де умови для створення національної держави вже були наявні, така свідомість явля-ла собою швидше сентимент, аніж ідеологію, - це, власне, був націоналізм в ослабленій формі. Там, де цих умов не було, зросли на силі почуття пле-менні, локальні, національні, які розвинулися в націоналізм у його потужній формі, в політичну ідеологію, яка стає пе-ршим і головним пунктом на порядку денному демократії. Саме це відбулося в Греції, Польщі, Італії, Угорщині, Ірландії і т. д., а також у Південній Америці в XIX сторіччі і в Азії, Африці та Тихоокеанському регіоні в сторіччі XX.Саме тому, що політичний націоналізм за цих останніх обставин був першим пунк-том на порядку денному демократичних сил, Карл Маркс, найвидатніший з усіх європей-ських інтернаціоналістів XIX сторіччя, провів стільки ж часу на зборах, присвячених під-тримці чи відзначенню боротьби Польщі та Ірландії за свою незалежність, скільки він ви-тратив його на організацію чи підтримку страйків. Як і більшість соціалістів, він активно сприяв утворенню національної держави як передумови або етапу створення демократич-ної системи врядування, підтри-229Юджин КАМЕНКАмував боротьбу за національну незалежність і за роздроблення автократичних над-національних держав. Соціалісти і ліберали захоплювалися Мацціні, але ненавиділи Біс-марка, подібно до того, як згодом соціалісти і ліберали захоплювалися Насером і Кенья-тою і водночас ненавиділи Франко і Форстера. В їхньому уявленні націоналізм має дві сторони -темну і світлу, реакційну і прогресивну. Отож єврейський ліберальний націона-ліст Симон Дубнов зазначав на початку цього сторіччя, що нахили, які були прогресивно націоналістичними в єврейському середовищі, у великоруському середовищі ставали реа-кційно шовіністичними. Все залежало від історичних обставин, у яких перебувала дана нація. Бо для тих націй, які твердо володіли своєю територією і які вже давно створили свою державу, націоналізм був реакційним явищем, що знаменував собою повернення до первісних чвар; для націй, які політично ще не стали націями, які були пригнічені або роз-різнені, для людності, яка ще мала усвідомити свою національну приналежність, націона-лізм був необхідним кроком на шляху прогресу. Отож у очах тих соціалістів і лібералів націоналізм ніколи не був кінцевою метою: він був засобом, що мав посприяти розвитку людства. Деяким націям пощастило, - вони зафіксували свій територіальний і політичний статус до того, як виникнув потяг до народовладдя; вони, прагнучи лише одного - можли-вості хоч трохи попишатися своєю історією та культурою, - були ладні здійснювати еко-номічний і політичний поступ і налагоджувати дружню співпрацю з іншими націями. На-ціоналізм був для знедолених, для невдах, для тих, кому треба було знайти або створити можливість відстояти свою гідність. Дискутуючи з Соловйовим, Дубнов писав:«Соловйов, як представник російського народу, має слушність, засуджуючи «фана-тичну турботу про свою націю». Він має слушність з точки зору своєї національності, по-заяк правляча російська національність не потребує такої турботи; ця ідея вжиткова тільки для фанатиків, які висунули гасло «Росія для росіян». Проте Соловйов допустився б вели-кої помилки, якби порекомендував те саме національним меншинам Росії, які можуть ви-жити тільки тоді, коли «потурбуються про свою національну ідентичність». Коли йдеться про національність переслідувану або позбавлену політичних свобод, - то цілком слушно буде підтримати організацію націоналістів, бо така національність змушена відстоювати свою національну своєрідність і свою окремішність супроти домагань правлячої націона-льності, яка прагне послабити її або й поглинути. Проте коли правляча в цій державі наці-ональність утворює організацію своїх «націоналістів», ця організація призначена не для захисту, а для наступу, і вона має на меті посилити свою владу, звести нанівець права під-владних націй; вона хоче перетворити свої національні меншини на німців, росі-230ян, поляків і т. п. і примусити їх прийняти свою мову, свою систему освіти, свої політичні прагнення... Усі ми призвичаєні пов’язувати націоналізм і патріотизм такого кшталту з насильст-вом, утисками і політичним деспотизмом, і ми чудово розуміємо, чому наші друзі, ліберали з сере-довища правлячих національностей, рішуче заявляють: «Ми не націоналісти, і ми не «патріоти»!». Слово «патріоти» взяте в лапки, щоб зазначити, що існує й інший патріотизм, вартий пошани... Тож, мабуть, доцільно вживати лапки, коли йдеться про крайній націоналізм, який сповідують члени радикальних організацій»5.Сучасна історія, на мою думку, позначена двома вікопомними подіями, вплив яких відчу-вається й нині: Промисловою революцією і Французькою революцією. Ці дві революції не можна розглядати кожну зокрема чи нарізно одну від одної, позаяк одна з них створила матеріальну, еко-номічну підвалину сучасного суспільства, а друга - інтелектуальну, політичну підвалину. Промис-лова революція і Французька революція -обидві були двома нерозривними факторами еволюції, що відбувалася в Європі: кожна з них розвивалася в залежності від темпів розвитку іншої; кожна втілювала в собі універсальний імпульс, який дав їм наснагу поширитися далеко за межі Європи та суспільств європейського типу. «Логіка» комерційного духу, науково зорієнтованої культури і процесу розвитку промисловості, що виробилася в специфічному, первісно європейському кон-тексті, призвела до значно прискорених економічних, наукових та промислових змін і еволюцій, слідом за якими в XX сторіччі зросла і далі зростає роль держави в економічному розвитку, а та-кож загальновизнане значення економічних прогнозів і соціального та економічного планування. Ідея і дія економічного прогресу повинні були змінити обличчя світу. Те ж саме належало зробити ідеї політичного поступу.Французька революція, як влучно висловився Алексіс де Токвіль у своєму трактаті «L’An-cien Regime et Revolution»*, була перша «всезагаль-на» політична революція. Вона створила«враження, що прагне обновити все людство, а не тільки здійснити реформи у Франції. Тому вона розпалила пристрасті, які революції, що вдавалися до куди жорстокіших насильниць-ких методів, досі не спроможні були породити. Вона почала вербувати собі прибічників і пропагувати свої ідеї в усьому світі. Таким чином, зрештою, її ідеї стали скидатися на віровчення, що вразило сучасників. Більше того, вона сама перетворилася на якусь подобу віровчення, ... яке за-полонило світ своїми прихильниками, своїми апостолами і своїми мучениками».* «Старий порядок і революція» (фр.).231Французька революція стала тим, що Геґель назвав всесвітньо-історичною подією: вона символізувала в політичному сенсі народження сучасної ери. Подібно до Промисло-вої революції, вона містила в собі зернята незчисленних подальших революцій; у політич-ному сенсі вона дала світові заповітну ідею революції, прогресу, що відбувається шляхом катаклізмів, ідею, яка виявилася могутнішою і важливішою, ніж інший винахід XVIII віку - ідея Щастя. Світ, що постав після політичного струсу, який відбувся у Франції 1789 ро-ку, на думку Гегеля, підпадав під категорію Незавершеного. Те, що прагнула здійснити Французька революція, - ідеї свободи, рівності, братерства і прогресу, перехід від концеп-ції підданого до концепції громадянина - ще й досі лишилося не-вирішеною проблемою. Відтак невирішеною лишилася проблема націоналізму.Насправді націоналізм набрав нової сили, особливо в країнах, що розвиваються; сталося це внаслідок дії централістських, етатистських тенденцій, породжених Промисло-вою революцією, внаслідок того, що держава набула статусу потужного регулятора, про-тектора і носія економічних інтересів. Для XIX сторіччя досягнення нацією своєї державності і незалежності становило обов’язкову передумову політичного поступу; для сторіччя XX державність і незалежність теж є обов’язковою передумовою соціального й економіч-ного поступу. Першою націоналістичною революцією, в ході якої злиття націоналізму та ідеалів соціального й економічного прогресу стало цілком очевидним, була, можливо, ре-волюція мексиканська8’, яка була і націоналістична і водночас соціалістична. Відтоді у ці-лому ряді малорозвинених країн політичний націоналізм і потяг до прогресу сплелися майже нероздільно.VТепер ми можемо краще зрозуміти, чому мені не хотілося розпочинати - та навіть і закінчувати - цю роботу «визначенням» націоналізму. Eadem sed aliter * - такий девіз виб-рали собі історія і суспільство. Поняття на кшталт «націоналізму» виступають і діють як ідеології; вони зводять докупи зовсім різні, логічно непоєднувані переконання і позиції, злютовують їх в одне ціле, знаходячи точку дотику часто поза ними. Отож націоналізм, навіть сучасний політичний націоналізм, є складне явище, яке містить у собі компоненти з різною мірою загальності і специфічності. Ми* Так само, але по-іншому (латин.).232знайдемо в ньому більш-менш загальні позачасові компоненти, такі як групівщина, ксенофобія, почуття меншовартості перед лицем розвинені-шої і престижнішої культури, прагнення володіти і домінувати і т. д., хоч кожен з них буде пов’язаний зі специфічними обставинами сучасного життя. Ми знайдемо в ньому більш-менш специфічні особливості, породжені культурою даного часу або ширшого географічного району. Ми знайдемо ще специфічніші локальні особливості, і в географічному і в часовому вимірі: неприязнь до соціалістів чи до німців, до євреїв, до папістів чи до єретиків. Ми, гадаю, не зможемо зро-зуміти, в чому полягає різниця між повстанням євреїв проти римлян і повстанням індоне-зійців проти голландців, між «націоналізмом» Бар Кохби і націоналізмом Сукарно, якщо не візьмемо до уваги вплив специфічно сучасних концепцій, які були засвоєні сучасним політичним націоналізмом і стали сполучною ланкою між цими явищами, - а саме: ідей демократії, політичного і соціального поступу, і останнім часом сподівань на те, що дер-жава спроможна осучаснити суспільство. Проте сьогоднішній китаєць, сіоніст та індонезі-єць може знайти і знаходить натхнення в культурі, громадському устрої та героїчних ділах своїх предків. Гадаю, минувшиною він буде тішитися недовго - потяг до давнини, як хара-ктерна риса націоналізму, ще менш довговічний, ніж сам націоналізм, і націоналізм, що дивиться тільки назад, не має ні громадського, ні політичного майбутнього. Гадаю, це мо-жна побачити на прикладі тих національних рухів, які спромоглися утворити національну державу. Поки що це не так очевидно у проявах квазінаціоналізму зовсім нового типу, який виник у середовищі расових меншин сучасних західних суспільств. Вимоги австра-лійських аборигенів, щоб уряд визнав їхні права на землю, спроби розширити повнова-ження племінних рад, а там, де їх немає, створити їх, відродження африканської спадщини чорних американців - це не те, чим аборигени, індіанці та чорні американці будуть керуватися в майбутньому. Це спроби протиставити минуле, сповнене гідності, непевному сучасному і запозичити з того минулого почуття гідності і впевненості в собі, щоб з його допомогою витримати випробування майбутнього. За своєю природою вони являють со-бою скоромину-ще явище. Це спроби створити психологічні передумови для поступу в соціальній, політичній та економічній сфері. Протягом двох останніх сторіч національна держава здавалася найпевнішим і найпрямішим шляхом для такого поступу, і меншини або були асимільовані, або стали соціально невидимі, якщо їх не знищили фізично чи не вигнали. Політичний націоналізм тісно пов’язаний з цим процесом. Вагу цього націоналі-зму може звести нанівець тільки його успіх. У передових демократичних індустріальних суспільствах, в надійно усталених національних державах його233місце може зайняти, або принаймні привернути до себе на деякий час більше гро-мадської уваги, тільки проблема расових меншин. Такі меншини надто слабкі, щоб ство-рити свої національні держави. Останнім часом вони за теперішньої наявності засобів швидкого зв’язку стали сповідувати своєрідний паннаціоналізм, щоб зміцнити впевне-ність у своїх силах і виробити почуття власної значущості. Але тим часом вони, так би мовити, паразитують на національній державі, використовуючи її досягнення: їм потріб-ний її достаток або її захист. Там, де національна держава, що прийняла їх, ще не є безпе-чною для перебування в ній - як, наприклад, Південна Африка, Уганда, Малайзія, Бірма тощо - «національним» чи паннаціональним сподіванням меншини судилося дуже коротке життя.Все вищесказане, включаючи твердження, що націоналізм, як загальне явище, яке має велику вагу в сучасному світі, можна найкраще зрозуміти у його відношенні до ідей політичного, соціального та економічного поступу, породжених Французькою і Промис-ловою революціями, - все це аж ніяк не означає, що суть чи значення націоналізму можна вичерпно пояснити в такий спосіб <...>.Примітки1. Hayes С. J. Nationalism. Historical Development. - У кн.: Seligman Edwin R. A. (ред.). Encyclopedia of the Social Sciences. - New York, 1933. - T. 11. - С 240. <...>2. Див.: Kocht H. The Dawn of Nationalism in Europe//The American Historical Review. - 1946/1947. - T. 52. - С 265-280. <...>3. Цю цитату, а також нижченаведену розмову з Меттерніхом можна знайти в праці Ж. де Бертьєра де Совіньї (Liberalism, Nationalism and Socialism: The Birth of Three Words//The Review of Politics. - 1970. - T. 32. - С 147-166 та 150 і 155).4. KohnH. Nationalism.-У кн.: Sills D. L. (ред.). International Encyclopedia of the Social Sciences. - New York, 1968 - T. 11. - C. 63.5. Dubnow S. The Ethics of Nationalism. - Лист III у кн.: Letters on Old and New Juda-ism (1897-1907). Пер. у кн.: Dubnow S. Nationalism and History/Ред. Koppel S. Pinson. - New York, 1961. - С 125-126.ЕНТОНІ Д. СМІТДОКТРИНА ТА її КРИТИКИНа Заході сьогодні переважає, головним чином, негативний образ націоналізму. Внаслідок двох світових воєн та жахів нацизму він багато чого втратив від попередньої привабливості. У більш благополучних англосаксонських країнах, де не було особливої потреби наголошувати на доктрині самовизначення пригнобленого люду, панівну довго-тривалу тенденцію становить консолідація й економічність. Оскільки націоналізм вважа-ється руйнівним щодо існуючих соціальних структур і політичних устроїв, то до нього ставляться зі зростаючою підозріливістю. Послабшала навіть початкова хвиля на підтрим-ку антиколоніального націоналізму нових держав Африки й Азії. Попередні демократичні режими цих держав були повалені й замінені військовими або президентськими диктату-рами, і початкове співчуття до зусиль безправних кольорових народів скинути колоніаль-не панування охолонуло.Критики націоналізму ставали дедалі галасливішими, а тон дебатів про місце рево-люційної діяльності у відсталих країнах робився все в’їдливішим. Значною мірою це від-бувалося тому, що прагнення націоналістів перетворилися на частку більш масштабної боротьби наддержав, які використовували ідеологічну мову, що не мала ніякого стосунку до націоналізму. У країнах, які розвиваються, націоналізм все більше перетворюється на пішака у глобальній боротьбі між симпатиками комунізму маоїстського різновиду та при-хильниками проамериканських традиційних режимів. З другого боку, у Європі націона-лізм ганять стільки, скільки практикують, тому що у патовій ситуації холодної війни його вважають нереалістичним і застарілим - та політично небезпечним. Усе те, що спокійно засвідчує його тривалу привабливість - це його вплив на велику кількість людей.Його негативна оцінка, особливо серед західної інтелігенції, становить різку про-тивагу прихильному ставленню до доктрини національ-235ного самовизначення лібералів та радикалів XIX століття, а пізніше -консерваторів. Це ставлення підсумовано у славнозвісному уривкові з Мілля:«Загальною необхідною передумовою вільних установ є збіг державних кордонів з націо-нальними... Коли почуття національності досягає певної сили, постає prima facie питання про об’єднання всіх членів даної національності під одним урядуванням й урядуванням окремим саме для людей даної національності. Цим сказано тільки те, що питання вряду-вання мають розв’язувати ті, хто підлягає врядуванню. Навряд чи можна назвати вільним якесь об’єднання лю-дей, якщо не припускати, що люди самі вибирають, до яких саме колективних утворень вони згод-ні приєднатися»1.Ця схвальна оцінка, незважаючи на певні уточнення, була також продемонстрована Рена-ном у його не менш славетному нарисові 1882 року і впроваджена в дію Чотирнадцятьма пункта-ми Вільсона0 на Версальській мирній конференції2.Консервативна критикаНайперше застереження стосовно властивих націоналістичній доктрині небезпек дав лорд Актон. У своєму нарисі про національність (1862) він проголосив:«Національність не опікується ні свободою, ні процвітанням; їх обох вона приносить в же-ртву заради імперативної необхідності перетворення нації на матрицю й мірку держави. її поступ позначатиметься матеріальною, а також моральною руїною заради того, щоб новий винахід спромігся переважити діяння Бога й інтереси людства»3.Багато істориків керувалися цією Актоновою традицією, і їхні погляди дістали виразне втілення в останній атаці на націоналізм з боку Кедурі.Кедурі розглядає націоналізм як одну із найшкідливіших доктрин, насланих на багато-страждальне людство. Він вважає його застарілою недоречністю, згубним винаходом введених в оману німецьких філософів, підтриманим крахом надій важкодумних письменників із середнього класу та низького походження синів ремісників, фермерів і священиків. Щоправда, під боком був приклад французьких революціонерів; але справжня доктрина національного самовизначення була розроблена у перших декадах XIX століття Фіхте та його послідовниками у їхніх егоцентричних та ідеалістичних виправленнях, внесених до Кантового поняття автономії2).236Нова доктрина націоналізму є глибоко руйнівною щодо всього політичного ладу. Згідно з Кедурі, вона вводить у політику екстремістський стиль. Раніше конфлікти вини-кали через суперечності щодо території або династичне престолонаслідування; вони були конфліктами інтересів і тому підвладними компромісам. Тепер націоналізм «змальовував політику як боротьбу за принципи, а не як нескінченну перекомбінацію конфліктуючих вимог»4. Націоналізм змішує принципи з інтересами. Він спричинює конфлікти, що важче піддаються примиренню шляхом переговорів, бо люди звичайно не схильні поступатися принципами. Наслідки націоналізму здебільшого негативні: замість миру, процвітання й свободи «він створив нові конфлікти, посилив напругу та приніс лихо великій кількості людей, які стали невинними жертвами політики»5. Тому націоналізм не в силі дотримати того, що Кедурі вважає «єдиним критерієм, який заслуговує на громадський захист», а са-ме - «чи є нові правителі менш корумпованими й пожадливими або справедливішими й милосерднішими, чи ніяких таких змін взагалі не відбувалось...»6. Кедурі стверджує, що цю німецьку доктрину не слід змішувати з тим, що він називає доктриною національності віґів, яка ґрунтується на Локковій ідеї прав індивіда і знайшла класичне втілення у цито-ваному вище уривкові з Мілля. Віґи хотіли самоврядування, тому що «людьми, які здійс-нюють самоврядування, очевидно повинні керувати добре»; тоді як «Континентальна тео-рія», що дістала таку назву від Кедурі, вимагала самовизначення, «тому що люди, які жи-вуть у їхніх власних національних державах, мабуть, тільки і є вільними людьми». Це ста-новить вирішальну відмінність, що її миротворці з Версалю притемнили - з усіма загаль-новідомими наслідками того7.Критика Кедурі націоналістичної доктрини не припиняється на її згубних наслід-ках. Націоналізм, вважає він, є логічно абсурдним. Адже він вимагає, щоб політичні кор-дони визначалися лінгвістичними міркуваннями. Кордони держави повинні збігатися з кордонами групи людей, які говорять однаковою мовою. Держава має бути домірною «на-ції», а «нація» може бути встановлена лише за лінгвістичними критеріями. Звідси - при-страсть XIX століття до переписів, звідси вся агітація націоналістів, які прагнули якомога збільшити кількість людей, котрих вони могли виставити перед очі такими, що говорять бажаною мовою.Однак цей різновид перестрибування від антропологічних засновків до політичних висновків невиправданий. Звідколи, запитує Кедурі, мова вважається за належний крите-рій для рішень щодо політичного впорядкування? Це незаконно, коли політичні зо-бов’язання залежать від культурного критерію. Просто-таки логічно не виходить, що лю-ди повинні підкорятися врядуванню, тільки коли воно віддзеркалює «націю», тобто237коли держава й мовна група є домірними і правителі говорять зі своїми співгрома-дянами однією мовою. Чи є мова у певному сенсі більш «природною», ніж територія, релі-гія, війна або династичний лад?«Не існує переконливої підстави, чому сам собою факт, що люди говорять однією мовою або належать до однієї раси, надає їм право домагатися лише власного врядування. Аби ця вимога була переконливою, необхідно також довести, що подібність в одному від-ношенні абсолютно переважає відмінності в інших відношеннях»8.Ніколи раніше мова не була політичною справою, і зробити її такою означає зроби-ти впорядковане функціонування поєднання держав вкрай утрудненим, тому що це від-криває шлях «двозначним вимогам та сумнівним ситуаціям»9.Інколи буває, що націоналісти розкривають справжню природу їхньої доктрини. Сіоністський мислитель Ачад Ха’ам виходить з того, що реально для визначення нації найбільше важить суб’єктивне почуття. Нація «є те, що індивіди відчувають нацією у сво-їх серцях», і звернення до філології або біології є дійсно зайвими. Для Ачада Ха’ама ко-лись витворений дух національності не залежить від«зовнішньої чи об’єктивної дійсності. Якщо я відчуваю у моєму серці дух єврейсь-кої національності настільки, що вона накладає відбиток цілковито на в’се моє внутрішнє життя, то дух єврейської національності про-буває у мені; і його пробуття не закінчується навіть тоді, коли всі мої сучасники євреї припинять це відчувати у своїх серцях»10.Це розкриває, що націоналізм, зрештою, базується на волі; окре-мішня ж воля не може слугувати за фундамент держави. Ренан має слушність: нація справді є «щоденний плебісцит», і «політична спільнота, яка провадить щоденний плебісцит, невдовзі повинна впасти або в постійно невдоволену анархію, або в гіпнотичну покірливість»11. Із цього Ке-дурі висновує, що «національне самовизначення, насамкінець, є визначенням волі, а наці-оналізм, щонайперше, становить метод навчання правильному визначенню волі»12. Націо-налізм знищує свободу на догоду державі. Це є форма політичного месіанізму, яка «внут-рішнім поглядом дивиться далеко поза межі недосконалого світу». Націоналізм є «при-страсним затвердженням волі, але в осерді цієї пристрасті порожнеча, і вся його діяльність є шаленством розпачу; це є пошук недосяжного, яке, - заледве його досягли, - руйнує й нищить ущент»13.Портрет націоналізму, намальований Кедурі, різко суперечить автопортретові на-ціоналіста. Замість героїчного навчителя свого народу ми бачимо фанатика, нездатного порозумітися з корумпованим світом.238На місці наділеного втаємниченою місією лідера, який, подібно до давніх пророків, зверта-ється до заблудлої, приспаної нації та викриває психологічні деформації, спричинені звичним гні-том та передозуванням удаваного раціоналізму, ми зіштовхуємося зі світським послідовником ме-сій тисячолітніх рухів, який прагне встановити на землі царство справедливості тільки заради то-го, щоб з’єднати докупи усі його лихоліття шляхом порушення ще більш нез’ясованих проблем. Слова Гайне були хіба що надто пророчими:«Наближається прихід кантіанців, які у прийдешньому світі не знатимуть жодного поша-нування до будь-чого, які руйнуватимуть геть усе без милосердя та пройдуться з мечем і сокирою по підвалинах європейського життя, аби викорчувати останні корені минулого; прийдуть, далебі, добре озброєні фіхтеанці, які у фанатизмі Волі не стримуватимуть себе страхом або власною виго-дою, оскільки житимуть Духом»14.Етика націоналізмуЦе - надто суворе звинувачення націоналізму. Настільки суворе й зневажливе, що викликає подив, чому воно сягнуло такого рівня. Але перед тим, як звернутися до проблеми пояснення, сто-совно якої Кедурі має деякі оригінальні ідеї, я хотів би стисло розглянути різновиди етичної і логі-чної критики націоналізму й показати, чому, на мою думку, вони базуються на докорінній плута-нині.Для початку вважатимемо за істину запропонований Кедурі портрет націоналістичної док-трини як такої, що ґрунтується на двох ідеях -мови та волі людей. Приписувати цій доктрині тіль-ки несправедливі наслідки - це грубо однобічне перекручування.По-перше, вона припускає, що доба, яка передувала націоналізмові, нічого не знала про принципи, і що властиві їй конфлікти були вмотивовані тільки вигодою - територіальною, еконо-мічною або політичною. Навряд чи це має якийсь стосунок до релігійних воєн XVI й початку XVII століття; чи до хрестових походів та опору, викликаного турецьким вторгненням до Східної Євро-пи. В усіх цих випадках ми бачимо типове змішування інтересу з ідеологією, яке характеризує конфлікти в XIX столітті15. Спадають також на думку погроми упродовж багатьох тисячоліть, міжсектантська боротьба у Середні віки, звичай імперського Риму узаконювати дії імператорів. У докласичному Стародавньому світі більшість воєн розпочиналася заради збільшення влади богів, і новітній цинізм Тацита становить виняток навіть для стародавньої239Греції. Політична влада була доконче пов’язана з релігійною вірою; якщо остання не справляла ніякого впливу на масу населення, то чому тоді правителі й повстанці, одна-ково хто, йшли на такі страждання, аби виблагати релігійну милість?Потому, немає різкого контрасту між домодерним віком «інтересів» та модерним пореволюційним віком «принципів». Усього-на-всього сталося те, що зміст закличних принципів драматично змінився.Другий критичний закид щодо зображення Кедурі наслідків націоналізму полягає у тому, що в ньому цілковито не помічені переваги і надбання націоналістичних відро-джень. Якщо ми збираємося приписувати доктринам tout court* переваги й недоліки, то ми мусили б нагадати ту снагу, яку забезпечували у царині культури почуття патріотизму й націоналізму. Вона спонукала до філологічних та історичних дослідів, літературних ре-несансів; вона надихала композиторів і художників - від Мусоргського, Дворжака й Шо-пена до Давида й Делакруа. Вишукувати крайнощі націоналістичного завзяття, як це ро-бить Кедурі, водночас нехтуючи його гуманізуючим та цивілізуючим впливом, є справою, що вводить в оману. Невеликі за масштабами, але варті уваги ренесанси в Африці, на Се-редньому Сході та в Індії, із притаманним їм постійним лейтмотивом націоналізму, є вкрай важливими, аби ними знехтувати у такий спосіб16.По-третє, Кедурі добирає ті риси націоналізму - руху й ідеології, -які увиразнюють такі чинники як таємні змови, тероризм, методи жорстокої помсти соратникам та, понад усе, непогамовний нігілізм і тоталітаризм. Ніхто не заперечуватиме, що ці риси, дійсно, були властиві деяким різновидам націоналізму, особливо на розшматованих розбратом Балканах. Втім, заради справедливості варто лишень згадати про екстремальні обставини, в яких вони діяли. Жорстокість дашнаків3) чи македонців IMRCP або карбонаріїв в Італії блідне перед жорстокістю австрійської, оттоманської чи царської поліції й бюрократії. Крім цього всього, Кедурі забуває про користь від націоналізму у країнах, що розвивають-ся, про той спосіб, яким вони можуть узаконити нові режими, налаштовані на підтримку політичної стабільності та згуртування роз’єднаного населення за допомогою єдиної і мі-цної «вуздечки». Він також забуває про приклади націоналізму, який спонукає до консти-туційних реформ, як це сталося в Індії або Оттоманській Туреччині, не кажучи вже про його користь у наданні законної сили радикальним соціальним змінам і модернізації; за наочні приклади правлять Японія, Китай і кемалістська Туреччина.* Лише тільки (фр.).240Усі ці однобічні перебільшення беруть початки, - як є підстави стверджувати, - у прагненні надто конкретизувати націоналістичну доктрину, разючим прикладом чого слу-гують звинувачення з боку Актона. Кедурі, можливо, бере до уваги твердження націоналі-стів надто прямолінійно і в такий спосіб притемнює реальний зміст, що стоїть за пишномовними заявами націоналістичної риторики, до якої я ще повернуся.Наразі є істиною, що системи ідей мають здатність породжувати наслідки. Вони не можуть стояти поза моральними оцінками - навіть якщо критерій Кедурі щодо чинності ідеології не один такий, що «заслуговує на громадський захист». З точки зору націоналіста або ліберала, критерій Кедурі включає увічнення тієї самої інституції безвідповідального правління, яку вони збираються повалити. Націоналізм, - на тлі інших новітніх ідеологій, - справді не переймається ласкою нових правителів, а натомість - наведенням мостів через прірву, що пролягла між правителями й підлеглими та спричинилася до цієї фаталістичної пасивності.Проте справжню перешкоду для будь-якої етичної оцінки «націоналізму» стано-вить його протеївський характер, який, згідно зі спостереженнями не одного фахівця, ви-слизає з-під легкосяжних та загальних присудів. Саме це робить спроби класичної інвен-таризації «благословень і проклять стосовно націоналізму» такими банальними і спроще-ними. Звичайно, це не означає, що аналітик може бути звільнений від завдання давати оцінки; але це вимагає від нього виявляти, принаймні, більше обачливості з огляду на та-кий складний феномен.Оскільки навряд чи існує галузь дослідження з настільки ціннісними орієнтаціями аналітика (не кажучи вже про відверто висловлені ціннісні присуди), як націоналізм та до-слідження ідеологій, то либонь настав час стисло окреслити мою власну позицію.Як назагал, то прийнятий тут підхід є підходом етично амбівалентним. Причина ось у чому: я сподіваюся тут показати, що існує «первинна», або «стрижнева», доктрина націоналізму, але що це зовсім не та романтично-лінгвістична версія, яку картає Кедурі. Сама собою ця «стрижнева» доктрина є «незавершеною» і «нестійкою». Тобто, більшість рухів, яким зазвичай дають наліпку «націоналістичних», демонструють складну комбіна-цію припущень, яких, - узятих самих по собі, - недостатньо, аби пояснити становище гру-пи і тим самим чітко з’ясувати напрямок діяльності. Тому необхідно цю стрижневу докт-рину зусібіч оточити більш конкретними теоріями, зорієнтованими на особливе станови-ще якоїсь групи. Одначе ці останні теорії мають тенденцію досить однобічно зосереджуватися на якійсь окремій стороні початкової доктрини, і наші судження будуть стосува-тися саме їх, а не стрижневої доктрини.241Німеччина подає класичний приклад саме такого перебігу розробки й акцентуван-ня. Однією із засадничих ідей «стрижневої» доктрини націоналізму є ідея «природності» націй. Німецькі письменники наголошували на цьому аспекті, проводячи аналогію з орга-нізмами, доки не стало виглядати, ніби нації є частиною незмінного закону природної еволюції. Доведені до їхнього логічного завершення, ці детерміністські й еволюціоністські нашарування вступають у конфлікт з іншим аспектом початкової доктрини, а саме, - її во-люнтаризмом.Ці пізніші, додаткові «теорії» були згодом застосовані для виправдання певних по-літичних дій; і «націоналізм» почали розуміти й оцінювати як специфічний вияв конкрет-но-історичного збігу обставин. З морального боку, ці політичні дії дуже неоднорідні; і не-залежно від того, чи приймемо ми консервативну, соціалістичну, ліберальну, а чи марксистську точку зору, ми зіштовхнемося із суперечностями одразу, заледве простісінько собі припишемо всі ці конкретні прояви нічим не опосередкованим наслідкам «націоналізму».Втім, розглядаючи стрижневу доктрину в цілому й поза стосунком до її реальних чи позірних наслідків, ми можемо сказати, що націоналізм з’являється як зовсім небезпід-ставне застосування принципів Просвітництва до складних побудов новітніх державних устроїв і суспільств. Стрижнева доктрина схематична й непевна; та усе ж вона становить необхідну умову для пошуку реалістичних підстав свободи й рівності, - не кажучи вже про демократію, - у наразі поділеному світі.Німецька, версіяДосі я приймав визначення, яке Кедурі дав націоналістичній доктрині і яке ґрунту-ється на двох підпорах - мові й колективному самовизначенні. Зараз я хочу піти далі й ви-словити думку, що ця характеристика оманлива, і Кедурі переплутав німецьку романтичну версію націоналізму із власне стрижневою доктриною. Звідси - один крок до його цілковито негативного етичного висновку, оскільки німецька версія сама собою призводить до такого вироку.Версію націоналізму, розроблену німецькими романтиками, - що-найпомітніше Фі-хте, Шлеґелем, Шлеєрмахером, Арндтом, Яном і Мюллером - було б точніше назвати «ор-ганічною версією». Вона вважає за суб’єкта історії націю - феномен водночас унікальний, «природний» та об’єктивний. Нація займає місце над і поряд з індивідами, які її складають, а її членам притаманні спільні, об’єктивно підтверджувані ментальні242характеристики, які відрізняють їх від не-членів нації. «Природа» сама визначила цю культурну індивідуальність, і доказ того можна віднайти у чітко виявлених відміннос-тях мови, звичаїв, історії, інституцій, походження й релігії. Із цих зовнішніх відмінностей ми можемо виснувати «дух» нації, із властивою йому незалежною сутнісною силою. Цей дух гуртує частини нації в органічну «цілість», яка перетворює агрегат індивідів та елеме-нтів на унікальну, витесану з одного шматка будову, від якої, своєю чергою, залежать час-тини - за їхнім способом життя та формою.Саморушійний національний дух виникає лише поступово, із нашарувань перед-історії, із властивою їй незліченною кількістю перехресних династичних, місцевих, класо-вих та релігійних васальних залежностей. Ці різновиди відданості та наслідки подій, які їх оприявнюють, були б незбагненними поза припущенням про активність національної ду-ші, чию «історію» ці події реально утворюють. Майноуґ зробив вдале порівняння між ро-мантичною оповіддю про національне пробудження після тривалого сну та чарівною каз-кою про сплячу красуню17. Якраз історичні й філологічні досліди націоналіста та його просвітницькі й політичні зусилля є тим, що відроджує на кону історії дух нації до рівня самосвідомої діяльності. Ця паралель оминає один пункт: не чужоземний принц, а сама нація, згідно з романтичною теорією, здійснює самовизначення. Вона сама собі забезпечує умови для власного відродження. У певній точці історичного процесу вона вступає у ца-рину самосвідомості, і в боротьбі за самозвільнення спадають геть її кайдани та відступа-ють фальшиві почуття й свідомість її членів. Як каже Ян:«В усій історії народу найсвятішою миттю є та, коли він пробуджується від стану неусвідомленості й починає, передовсім, замислюватися над своїми старими священними правами. Народ, який перейнятий почуттям національності з радістю і любов’ю, спромо-жний повсякчас святкувати своє друге народження»18.Життя нації - це постійна боротьба, та одного разу досягнувши суверенного стану державності, нація «реалізує» себе в усій своїй унікальності. Впевнена у власній історич-ній долі, вона може братися за здійснення історичної місії звільнення людства від рабства космополітичної тиранії. Лише в такому разі індивід стане справді вільним, оскільки його власна автономія є тільки виявом автономії його нації-держави19.Крім того, німецька «органічна версія» ґрунтується на принципі, згідно з яким нації володіють «здатністю формувати долю шляхом історичних звершень національної волі»20. Вона охоплює три різних поняття: 1) поняття культурного розмаїття, тобто Гердерову ідею про те, що243світ поділений на унікальні органічні «нації» або мовні групи; 2) поняття націона-льного самовиявлення через політичну боротьбу та 3) ідею стосовно того, що індивідуа-льна воля має бути поглинута волею органічної держави; обидві останні ідеї становили осібний внесок Фіхте. Наслідком є винятковий наголос на освіті, яка для Фіхте стає полі-тичним засобом впровадження національного духу, «надійним і розважливим мистецтвом формування в людині твердої й непохитної доброї волі», -про що йдеться у по-новому сформульованій ним пораді Руссо полякам21.Стрижнева доктринаСаме німецька романтична версія націоналізму правила за чинник, який був таким історично важливим у формуванні національних рухів у Східній Європі та Середній Азії. Це доктрина, яку Кедурі tout court прирівнює до націоналізму.У передньому слові Кедурі забезпечує нас визначенням націоналізму:«Націоналізм є доктриною, винайденою в Європі на початку XIX століття. Вона претендує на те, щоб дати критерій з допомогою якого можна визначити одиницю насе-лення, здатну мати виключно своє власне вря-дування задля законного здійснення влади у державі та для справедливої організації поєднання держав. Стисло кажучи, доктрина стве-рджує, що людство природно поділене на нації, що нації розпізнаються за певними харак-теристиками, які можливо підтвердити, і що єдино законним типом урядування є націона-льне самоврядування»22.Це досить цікаве визначення. У ньому жодним чином не згадується про мову; під-тверджуваними характеристиками можуть бути і релігія, походження, історія або спільні інституції. З мовними групами чи навіть культурами нації тут не ідентифікуються. Нема також згадки про ідею колективної волі як окремішної сили, зовнішньої щодо суми воль її членів. Згодом Кедурі погоджується з тим, що різні автори наголошують на різних харак-теристиках національної означеності, наприклад, расі23; як ми бачили, він навіть припус-кає, - критикуючи згадуваний вище уривок із Ачада Ха’ама, - що мова й культура не ма-ють ніякого стосунку до націоналістичної доктрини, а це - в тому разі, коли поняття «культура» береться в широкому значенні - схиляє рухатися у протилежному напрямку занадто далеко.Важливим моментом є те, що націоналістичні письменники й націоналістичні рухи щоразу увиразнювали кожний різновид культурного244чи якого іншого критерію, позначаючи кордони своїх «націй». Мацціні вказував на унікальну географію Італії, Тілак - на поклоніння Калі в Індії, Блайден і Сенгор - на чор-ноту й духовність африканців; на перших же французьких націоналістів більше враження справляли спільні закони й інституції, аніж лінгвістична однорідність. Залишається фак-том, -як це виявляють ретельні досліди Кемілайнена, - що більшість мислителів Просвіт-ництва виходили з фундаментального припущення про поділ світу на особливі природні одиниці, які називаються «націями», хай навіть багато хто з них вважав цей факт гідним жалю24; водночас вони не ототожнювали націю ні з лінгвістичною спільнотою, ні зі «щоденним плебісцитом», опертим на колективну волю.Також і в соціологічному сенсі огляд чинників, які впливають на вимоги націоналі-стів, свідчить, що мова має свої обмеження. В Африці ототожнення нації з мовними спі-льнотами проголошується досить рідко, і не лише з причини запобігання подальшій «бал-канізації», а й тому, що чинники, які могли перетворити мову на інтегративну силу, - на-приклад, писемна традиція або текстуальна освітня система, - тут в основному були відсу-тні. В інших випадках, як-от в Греції, Ізраїлі, Бірмі, Пакистані та Індонезії, велику потугу у самовизначенні становила релігія, яка й забезпечила витонченішу й переконливішу ос-нову для національної ідентичності25. Назагал, лінгвістичний критерій набув соціальної ваги тільки в Європі й на Середньому Сході (до певної міри); це може прислужитися за підставу для плідного впливу в Африці й Індії більшою мірою Руссо й Мілля, аніж Герде-ра і Фіхте26.Згодом Кедурі, здається, визнає, 1) що існує істинна або «гола» доктрина націона-лізму та пізніші нашарування й «теорії», - наприклад, німецька «органічна» версія або «теорія національності» віґів27; 2) що лінгвістичний критерій, подібно до расового, нале-жить якраз до пізніших, більш пишномовних коментарів. Одначе, ототожнюючи в інших місцях лінгвістичну (тобто німецьку «органічну») версію з істинною доктриною націона-лізму, Кедурі спромагається звинувачувати останню у «гріхах» попередньої - тактика, да-лебі, далека від справедливості щодо націоналістичної доктрини.Отож, Кедурі потім позбавляє початкову доктрину націоналізму будь-якого зна-чення, вдаючись до скорочення, утинання й редукування змісту її тверджень. Одним із та-ких тверджень є те, що світ поділений на «природні» нації. Якщо підійти буквально, то це абсурд. Але таке буквалістське прочитування залишає поза межами націоналістичних мір-кувань суттєвий політичний смисл, - а націоналізм, передовсім, є доктриною політичною.245Націоналісти визнавали, що вияв індивідуальної «волі» ніколи не в змозі гаранту-вати спільноті свободу й стабільність28. Однак, на щастя, люди ніколи не були схожі на окремі атоми. Вони були вкорінені в історичні («природні», якщо вдатися до хибного пе-ренесення категорій Просвітництва) спільноти, які розвинули осібні риси й інституції, тобто «національний характер». Ці спільноти зі своєрідними звичаями й характером за-безпечували саме ту політичну свободу й стабільність, яку постійно наражав на небезпеку вияв самої тільки «волі». Отож, ми повинні ввести славнозвісну метафору Ренана про що-денний плебісцит до її справжнього контексту: ретельного визначення ним нації як істо-ричної й цілеспрямовано створюваної колективності.Для націоналістів воля і нація ґрунтуються на передіснуванні нації. Це не ваша во-ля і не мої прагнення; це воля нації, хоч би в якому зародковому стані вона була. Для Бер-ка, Руссо, Ціммермана, Джефферсона, Болінґброка, Монтеск’є, а також німецьких роман-тиків і теперішніх африканських та азійських націоналістів нації становлять окремішні й природні сутності, які внаслідок цього втілюють колективну волю. Про рівновагу, якої до-сягає доктрина між припущеннями про національну індивідуальність і колективну волю, добре сказано в уривкові з «Проекту Конституції для Корсики» Руссо: «La premiere regie que nous avons a suivre, с ‘est le caractere national; tout peuple a, ou doit avoir, un caractere; s ‘il en manquait, ilfaudrait commencer par le lui donner»*29.Це та сама рівновага, про яку говорить Вебер, коли наголошує на тому, що почуття етнічної належності й національності є водночас політичним і культурним. Він доводить, що мовна спільнота - недостатня основа для підтримки національної ідентичності, так са-мо, як і віра у спільних предків. Вирішальною для її визначення є політична дія:«Насамперед політична спільнота, - байдуже, наскільки вона є штучно сконструйо-ваною, - є тим, що вселяє віру у спільну етнічність. Ця віра наділена тенденцією вистояти навіть після розпаду політичної спільноти, внаслідок того, що між її членами існують різкі відмінності у звичаях, фізичному типі та особливо у мові»30.Нації вирізняються за тим фактом, що метою їхньої суспільної діяльності може бу-ти лише «автономне політичне утворення», їхня власна суверенна держава; властиве їм почуття спільноти вони виводять з історично конкретних політичних дій.* «Перше правило, якому ми повинні слідувати, - це національний характер; увесь народ має або повинен мати характер; якщо його забракло, то конче необхідно розпочина-ти його творити» (фр.).246Кедурі, крім того, наголошує на лінгвістичній основі націоналістичної доктрини й національності за рахунок політичної; і я гадаю, що він це чинить тому, що віддає перева-гу баченню націоналізму як послідовної й ретельно розробленої доктрини, як її подають автори німецької «органічної» версії. Проте такий інтелектуалістський підхід неспроможний розрізняти між тим, що є спільним для більшості носіїв наліпки «націоналіст» (або тих, хто стилізує себе під націоналістів), та подальшими нарощуваннями на цьому спіль-ному стовбурі, які виникають за особливих суспільних і політичних умов у кожному наці-оналістичному русі.Отож-бо, я гадаю, ми можемо виокремити корпус спільних для більшості випадків припущень, які в загальних рисах підпадають під рубрику «націоналізм», - свого роду sine qua поп для всіх націоналістів. На додаток до цих припущень існує також низка більш екс-травагантних і претензійних тлумачень окремих авторів - романтична версія, доктрина ві-ґів, релігійно-географічна теорія Мацціні, «інтегральний» націоналізм Морраса, ототож-нення Міцкевичем Польщі зі стражденним Христом, сукупно з такими напрацюваннями як національна «місія», національна «душа», винятковість певного народу та інші; ці тео-ретичні доповнення не об’єднують усіх націоналістів, а закорінені у прагненнях і місцевих особливостях конкретних рухів і груп.З другого боку, стрижнева націоналістична доктрина складається з кількох далеко-сяжних тверджень:1. Людство природним чином поділяється на нації;2. Кожна нація має свій самобутній характер;3. Джерелом усієї політичної влади є нація, колектив в цілому;4. Задля свободи й самоздійснення люди повинні ототожнювати себе з нацією;5. Нації можуть зреалізувати себе тільки у їхніх власних державах;6. Відданість нації-державі перевершує інші відданості;7.  Найважливішою умовою всесвітньої свободи й гармонії є зміцнення національ-ної держави31.Із цього переліку тверджень одразу стає очевидним, що націоналізм, на відміну від марксизму, не надає нам завершеної теорії соціальних змін або політичної діяльності. Він навіть не визначає за змістом «одиницю населення, здатну мати виключно своє власне врядування». Це достеменно той пункт, де потрібні допоміжні «теорії», які б відповідали якомусь конкретному випадкові; хотів би зауважити, що ми не повинні підходити до цих доповнень на основі їхньої декларованої цінності (free-ralue), а маємо бачити в них проек-ти дій (lines of action), пристосовані до ситуацій, в яких діють їхні пропоненти. Робити іще щось, наприклад, підстав-247ляти лінгвістичну або «органічну» версію замість стрижневої доктрини націоналіз-му, означає йти на ризик поборювання вітряків та приписувати націоналізмові ту міру єд-ності, чіткості й завершеності, які йому не притаманні32.Це застереження, одначе, не слід розуміти таким чином, що стосовно феномена націоналізму у нас є carte blanche. Хоч ця доктрина ескізна й незавершена, проте вона на-гадує людям про вкрай важливу сув’язь обставин - соціальних, культурних, політичних, психологічних, - що існують у сучасному світі, якими небезпечно нехтувати - їх повинна включити в себе будь-яка загальна теорія суспільно-політичних явищ, - якщо, звичайно, ми хочемо послідовно й реалістично пояснювати нашу добу. Націоналізм висловлює і привертає увагу до певних рушійних сил у діях і віруваннях великої маси людей в усіх ча-стинах світу та приписує, бодай в загальних рисах, програму діяльності задля задоволення їхніх вимог.Цій доктрині відповідають рухи з різними зацікавленнями. Ідентичність, чистота, відродження, «ворог», історичне коріння, самозвільнення, формування «нової людини» й «нової спільноти», колективний суверенітет та співучасть - це лише деякі з тем, що без кі-нця повторюються в літературі з націоналізму. Вони постачають провідний імпульс для конкретних проявів активності націоналістичних рухів: отих філологічних, антропологіч-них та історичних дослідів невеликих гуртків інтелектуалів, таємних товариств, які рішуче вимагали реформ і незалежності, довіри до переписів, турботи про символи єднання - пра-пори, гімни, кордони, воєнні паради, почесті загиблим героям, святині й музеї, підручники історії, «главу держави», назву країни та її конституцію, присяги й міфології, паспорти, каральні заходи проти зрад, навіть про квіткові й тваринні тотеми33. А за цим усім - не-скінченне оцінювання й зіставлення себе й сучасності з «багатозначним іншим», із міфіч-ним Золотим віком, із невиразними навіюваннями соціальних утопій.Є підстави для того, щоб віднести націоналізм до міфів історичного реконструю-вання. Поновно відкриваючи в глибинах первіснообщинної давнини правічну державу справжньої колективної індивідуальності, націоналіст прагне реалізувати у ворожих і гні-тючих умовах дух і цінності прадавнього Золотого віку. Корені індивіда сховані в історії й етосі його групи, її культурі та інституціях; і від них, саме від них він може виснувати ме-ту й силу задля героїчних справ майбуття. Золотий вік - це не схема; він не перебуває поза часом і світом; це ідеальний, а не правічний стан. Жаданий час обмежений природою й іс-торією. Але його обирають не шляхом відстороненого емпіричного аналізу, а для вгаму-вання сьогоденної туги за ідеальною спільнотою.248Націоналізм - це візія майбутнього, яка повертає людині її «сутність», її усталений спосіб життя й буття, що був колись її беззастережним первородним правом. Він не є ме-ханічним прив’язуванням, у ланцюгу поколінь, минулого до майбутнього, ні еволюцією традиційного в новочасне. Він є атакою і на традицію і на модерність в тій мірі, в якій во-ни притемнюють і спотворюють справжній взаємозв’язок людини з природою та зі своїми ближніми. Справжні зв’язки - зв’язки «братерські». Усі люди поспіль стануть націоналіс-тами того дня, коли усвідомлять свою ідентичність шляхом активної заповзятливості «любові». Як про це висловився Афлак, націоналізм, це радісне прийняття своєї нації, - ідентичності, подібної до власного імені або обличчя, - є фактом, який існує незалежно від суб’єктивних причин для схвального до нього ставлення34. Можна, звичайно, стверджува-ти, що цей факт братерських взаємин оприявнюється досить суперечливо. Це не всесвітнє братерство Шіллера й Бетховена, а братерство, народжене серед тих, хто ріс і страждав разом, серед індивідів, які спроможні прилучити свою пам’ять до спадкоємності спільного історичного досвіду. Виявляється, що братерство, цей ілюзорний третій ідеал французь-ких революціонерів, тягне за собою нове прочитування історії, або краще, - передісторії. Але у даному разі не відносини власності й класові антагонізми становлять те, що розлад-нувало й перепиняло самовияв людини; а «чужинські» елементи, які знецінюють і денату-ралізують людей і якими вважається все те, що безпосередньо не випливає зі свідомості й волі підвладної спільноти. Братерські зв’язки, цей ідеал майбутнього, можуть постати ли-ше з надр автономної волі, яку минуле відкидало.Таким чином, в очах націоналістів люди будуть готові до громадянства, стануть «улюбленцями свого міста» тільки тоді, коли вони очистяться від тиранії й корупції епох, за яких вони були позбавлені гідності й коріння35. Відновленню самоповаги має передува-ти повернення до «природи» - «як за старих часів», коли спільнота віддзеркалювала при-родні умови й продукувала «природних людей»36. Звичайно, спільнота майбутнього не копіюватиме достоту спільноту Золотого віку, але вона запозичить її дух і піднесе людину до стану свободи бути самою собою. Всезагальний мир не гарантований доти, доки не бу-де звільнено кожну людину, тобто доки вона не відшукає свої корені в природних спільнотах, на які в перебігу історії був поділений світ. Тоді люди зрозуміють ту благотворну ме-ту, яку приховувала їхня передісторія, а саме, що у цих спільнотах або «націях», досте-менно в них, тільки й спроможні люди реалізувати свою автономію, як потенційну, так і «сутнісну», і що визнання цього тягне за собою визнання національних відмінностей. Бра-249терство індивідів всередині нації має своїм наслідком братерство націй у світі.Цей короткий нарис прагнень і міркувань націоналістів, очевидно, виявляє той факт, що стрижнева доктрина націоналізму є чимось більшим за просту «доктрину волі», але й, далебі, меншим за романтичну теорію національної «душі», взяту в усьому своєму повноквітті та вислов-леної в усій чистоті мови, що якраз і є об’єктом зневаги для Ке-дурі. На засадничому рівні націо-налізм переплавляє три ідеали: колективне самовизначення народу, вияв національного характеру й індивідуальності і, зрештою, вертикальний поділ світу на унікальні нації, кожна з яких долучає свій особливий геній до загальнолюдського фонду. Доктрина залишає відкритим питання про фо-рму самовизначення, а також про зміст вияву національної індивідуальності. І саме це є тим, що наділило націоналізм здатністю завдавати танталових мук своєю аморфністю, схематичним харак-тером доктрин та розмаїтою природою дій і цілей рухів.Примітки1. Mill J. S. Considerations on Representative Government. - London, 1872.2. Renan E. Qu’est-ce qu’une nation? - Paris, 1882. Як стверджує Кедурі, ця традиція схваль-ного ставлення бере початки у Локковому захисті свободи й представницького врядування, а та-кож у наполяганні Берка на правах американських колоній.3. Lord Acton. Nationality. - У кн.: Lord Acton. Essays in Freedom and Power. -Boston, 1948. Є, звичайно, й інша, рівноважно радикальна критика небезпек, притаманних гаслам націоналізму й «національного характеру», яка в них вбачає знаряддя буржуазії в союзі з духовенством і земле-власниками, - я маю на увазі марксистську критику. Locus classicus різкого протистояння марксиз-му щодо petit bourgeois націоналізму, в ім’я пролетарського націоналізму, є праця Леніна «Крити-ческие заметки по национальному вопросу» (1913) {Ленин В. Избранные труды. - Москва, 1951).4. Kedourie E. Nationalism. - London, 1960. - С. 18.5. Ibid.-С. 138.6. Ibid. - С. 140. 1. Ibid.-С. 133.8. Ibid. - С. 80.9. Ibid. - С. 70. Крім того, існує вагоме емпіричне заперечення Гердерових аргументів на користь першочергового значення мови у розрізненні спільнот та індивідуалізації персоналій. Зрештою, виходить, що немає нічого «природного» у лінгвістичних націях, і «світ є справді розма-їтим, аж надто розмаїтим, для класифікацій з погляду націоналістичної антропології. Раси, мови, релігії, політичні250традиції й різновиди відданості настільки безнадійно переплутані, що немає чіткої, пере-конливої причини того, чому люди, які говорять однаковою мовою, -та чия історія й обставини в інших аспектах відрізняються, - повинні створювати єдину державу, або: чому люди, які говорять двома різними мовами, і чиї обставини сподіялися бути близькими, не повинні створювати єдиної держави» {Ibid. - С. 79). Можливо, що ці труднощі у забезпеченні згоди стосовно складників ви-значення поняття «нації», які, у ролі доказів, важили якнайбільше на Заході, слугують за причину відсутності інтересу до націоналізму серед соціологів.10. Ibid. -С. 80-81.U. Ibid. -С. 81.12. Ibid.13. Ibid. -С. 89.14. Heine H. Religion and Philosophy in Germany (1834). Цит. за: Kedourie E. Nationalism. - London, 1960. - С 89.15. Особливо Г’юм картав ці приклади ненависті, які, на його переконання, були немину-чими наслідками примусового монотеїзму, пор. його «Dialogues Concerning Natural Religion» {Wollheim. Hume on Religion. - 1963). Втім, монотеїзм не є єдиною причиною політичного насильс-тва. Династичний принцип тримав Європу у стані війни упродовж більшої частини XVIII століття (пор.: Anchor R. The Enlightmen Tradition. - New York, 1967). Звичайно, масштаби насильства знач-но зросли; але це є радше результатом вдосконалення засобів зв’язку і технологій, аніж ідеологіч-них рухів. Є всі підстави вважати, що люди - якщо тільки вони мали відповідні засоби - чинили широкомасштабне насильство ще до настання ідеології чи виникнення наукової техніки знищення, і що Чингісхан та Ашурнасіпал II за інтенсивністю руїнницького примусу цілком до пари Гітлеру або Сталіну.16.  На думку спадають головним чином такі письменники як Цезар, Сен-гор, Діоп або Та-ха Хусейн, Тофік аль-Хакім і Абдул у Єгипті чи Четтерджі, Таґор й Ауробіндо в Індії. Але існує також новоєвропейський інтерес до африканського мистецтва або індійської релігії, які тісно по-в’язані у цих регіонах із зростанням націоналізму.17. Minogue К. Nationalism. - London, 1967. - Розд. 1.18. Jahn F. Das Deutsche Volkstum. - Lьbeck, 1810.19. У площині інтелектуального контексту формування цієї німецької «органічної» теорії nop.: Reiss H. S. (ред.). The Political Thought of the German Romantics, 1793-1815. - Oxford, 1955; для соціального контексту, nop.: Kohn H. The Idea of Nationalism. - New York, 1967 (1944). - Розд. 7.20. Baron S. Modern Nationalism and Religion. - New York, 1960 (1947). - С 6.21. Fichte J. G. Addresses to the German Nation (1807-1808)/Transl. R. F. Jones and G. R. -Turnbull, 1922 (цит. за: Kedourie E. Nationalism. - London, 1960. - С 83).22. Kedourie E. Nationalism. - London, 1960. - C. 1. 23./Ш. -C. 71-73.24. Kemilдinen A. Nationalism: Problems Concerning the Word, the Concept and Classification. - Jyvдskylд, 1964.25125. Греко-турецький обмін населенням 1922 року та цілі грецької політики значною мірою визначалися візантійськими ідеалами й категоріями, nop.: Arnakis G. The Role of Religion in the De-velopment of Balkan Nationalism. - У кн.: Jelavich В. & С. (ред.). The Balkans in Transition. - Berkeley, 1963. Щодо Бірми та Індонезії пор.: Mehden F. von der. Religion and Nationalism in South-East Asia. - Madison, 1963.26.  Пор.: Hodgkin T. The Relevance of «Western» Ideas in the Derivation of African National-ism. - У кн.: PennockJ. R. (ред.). Self-Government in Modernising Societies. - Englewood Cliffs, 1964; Hodgkin T. A Note on the Language of African Nationalism//St. Antony’s Papers. - 1961. - №10. - С 22-40. <...>27. Kedourie E. Nationalism. - London, 1960. - C. 133.28.  Це належить до тих труднощів, що з ними прагне впоратися загальна воля Руссо. Для більшості націоналістів колективна воля - це sui generis*, а не тільки макрокосмос індивідуальної волі - за тим винятком, коли природа цих останніх є «істинною» або «сутнісною», що зазвичай спотворюється. Але ця колективна воля становить рівночасно і продукт і продуцент виявлення в історії багатьох індивідуальних воль. Сама собою вона є майже такою ж усталеною й тяглою, як і її прототип - «природа». Цей бік доктрини має схожість із Дюрк-гаймовою колективною свідоміс-тю.29.  Rousseau J.-J. Contract Social, Projet Corse, Considerations sur le Gouvernement de Pologne. - В кн.: Political Writings of Rousseau/Ред. С. Е. Vaug-han. - Cambridge, 1915 (II, 319, Projet Corse).30.  Weber M. Economy and Society/Ред. G. Roth & С Wittich. - New York, 1968. - T. I. - Част. 2. - Розд. 5, «Ethnic Groups».31. Дехто з перших націоналістів не робили повних висновків із своїх доктрин, наприклад, Гердер та інші, так звані «культурні націоналісти»; тому вони не погодилися б із пунктами 5-7. Втім, відмінність полягає лише в наголосі або ступені. Єдиний практичний шлях забезпечення ін-дивідуальності нації полягає у використанні влади й політики планування, інструментом чого за сучасних умов може бути тільки держава. «Політичні» й «культурні» націоналісти відрізняються за засобами, за тим, як зберегти й створити «націю», а не за цілями, тобто, що її слід зберегти.32.  Ми ще повернемося до більш детального розгляду мовної проблеми, особливо у розді-лах 6 і 7. Наразі ж цілком достатньо відзначити, що мова, -якщо не література, - залишається для націоналістів притягальним чинником з тієї причини, що незрідка вона є найменш спірною сполу-чною ланкою з ідеальним минулим, найпомітнішим складником колективної спадщини, особливо для тих, кого - подібно до християн Лівану - вже більше не можуть задовольняти релігійні образи й вірування; nop.: HouraniA. Arabic Thought in the Liberal Age, 1798-1939. - London, 1962. - Розд. 3-4.33. Пор.: Doob L. Patriotism and Nationalism. - New Haven & London, 1964.34.  Aflaq M. On the Road to Ressurrection (1963). Цит. за: Binder L. The Ideological Revolu-tion in the Middle East. - New York, 1964.35.  Цей Періклів ідеал жалобної промови висловлює декотрі, хоч і не всі,* Особлива сутність {латин.).252почування, пов’язані з націоналізмом, більш підхожим чином, аніж закони й дух Спарти, які слугували для Руссо взірцем та джерелом наснаги. Пор.: Thucydides. Book Two.36. У Руссо різка противага «природи» й «цивілізації» має на меті зобразити емпіричний стан справ «всередині історії», на відміну від міфів, що їх аналізує Еліаде. Див.: Eliade M. Myths, Dreams and Mysteries. - Chicago and London, 1958. Це є прикладом типової для націоналіста манери підсвідомої ідеалізації якоїсь частки минулого, для того щоб досягти майбутньої гармонії.КЕННЕТ МАЙНОУҐАНАТОМІЯ НАЦІОНАЛІЗМУТри ступені націоналізмуНаціоналізм є політичним рухом, що прагне досягти й оборонити мету, яку можна назвати національним єднанням. Він прагне «свободи», але свобода може означати багато чого. Домагання свободи вже містить припущення, що націоналісти почуваються пригно-бленими. Із цієї сукупності ідей щодо свободи-гноблення ми можемо виснувати загальне визначення націоналізму: це політичний рух, який залежить від почуття колективної обра-зи на чужоземців.Націоналістична образа має бути колективною; а колектив має бути нацією. Ірла-ндські селяни й дрібномаєтне дворянство зазнали усіх різновидів образ у зв’язку з багато-сотлітнім пануванням англійців, але відчували вони ці образи як пригноблений клас, релі-гійна спільнота або ж населення якоїсь окремої місцевості. І тільки вітри націоналізму, що дули з континенту, вплинули на впровадження нового розуміння ірландської ситуації. На-ціоналізм не тільки надає образі інтелектуального статусу, а й заразом додаткового змісту. Більшість людських істот завжди перебувала під орудою чужоземців; багато з них дійшли висновку, що факт «чужоземності» означає, що їхні правителі належним чином безсто-ронні під час вирішення місцевих суперечок. Та націоналізм вчить, що вже сам собою факт чужоземного правління є ганьбою для людської гідності.До того ж, це вчення має виняткову здатність організовувати невиразне почуття невдоволення у щось більш політичне. Зіткнувшись із якою-небудь перепоною своїм ба-жанням, люди, обізнані з націоналістичними ідеями, вважають, що вони розуміють, чому вони нещасливі. Ця виняткова особливість зорганізування образ є спільною для всіх по-тужних новітніх ідеологій.Образа повинна бути спричинена іноземцями. Фактично націоналізм не потребує супроводу ксенофобії і часто-густо цілком чітко спрямований проти іноземного врядуван-ня, поєднуючи це з настійливим -«ми не маємо ніякого розбрату з британським, французь-ким, німецьким254і т. д. народом». Суть у тому, що націоналізм не може бути цілковито боротьбою внутрішніх угруповань всередині країни. Більше того, відбите у дзеркалі новітнього полі-тичного життя, значення слова «чужоземець» може стосуватися «агента іноземної держа-ви» чи то «імперіалістичного агента». Отож Нурі Саїд, прем’єр-міністр Іраку до 1958 ро-ку, витратив більшу частину свого життя на пропагування доктрини арабського націоналізму і насамкінець був повалений тими, хто його звинуватив у прислужництві бри-танським інтересам1. Таким чином, існує особлива націоналістична категорія «зрадників» або «почесних чужинців». Найпоширенішими «почесними чужинцями» були євреї, чия жахлива доля, як лакмусовий папір на наявність націоналізму, є однією із найтрагічні-ших бувальщин XX сторіччя. Втім, і багатії на це годяться, якщо націоналізм переплітається з соціалізмом; чи, зворотним чином, хоч і вряди-годи, і бідних можна запідозрити у нелоя-льності.Якщо ми ідентифікуємо націоналізм у такий спосіб, то стане ясно, що це триступе-невий процес і що кожний ступінь принципово підлягає чіткому вирізненню. Реальність, звичайно, є значно менш упорядкованою.Перший ступінь можна умовно назвати збудженням. Це період, упродовж якого певна нація усвідомлює себе як нація, що страждає від гноблення. Зазвичай це період рі-шучого відвертання від чужоземних ідей та всього чужоземного. Це час тривожних пошу-ків культурної ідентичності, подібно до того, наприклад, коли повертаються до релігії, яку були занедбали за перших же спалахів захоплення чужоземними ідеями. Країною, що як-найкраще репрезентує описувану мною модель, є Індія, бо саме тут період збудження включав відродження індуїзму, в якому чимало елементів, які досі сприймалися досить ві-льно (як-от недоторканність священних корів), стали набагато жорсткішими. Звичайно, є щось штучне у релігійному відродженні такого штибу, оскільки націоналістична підтрим-ка індуїзму перетворює його на складник номер один національного самовизначення. До цього він таким ніколи не був. У випадку з Німеччиною, яка вважається зачинателем наці-оналістичної теорії, цей період витворив теорії культурної автономії та заперечення кос-мополітизму. Діяльність братів Ґрімм, які розробляли філологічні проблеми у царині ні-мецької мови та збирали народні казки, ілюструє той факт, що то була доба, коли націона-лістичний рух розвивали інтелектуали. Багато що в цій діяльності, певно, має справжню інтелектуальну вартість, але її скерованість залежить від політичного тиску. Наприклад, африканські націоналісти палко жадають відкрити такі фрагменти втрачених цивілізацій, які б забезпечили африканцям славетних предків. Фактично ж, звичайно, те, чого варті африканці, не залежить і, либонь, не могло б255залежати від подібних відкриттів; але спонукальна сила націоналістичної теорії по-лягає в тому, щоб відкрити минуле, яке підтримає поривання сьогодення. Інакше кажучи, це є ступінь витворення легенд.Матеріалом для цих легенд слугує вся історія досліджуваної спільноти. Підстави для пов’язання себе з ними можуть бути вкрай незначні. Багато з африканців відчували трепет гордості від звершень Ганнібала, ототожнюючи Африку зі славою стародавнього Єгипту. Націоналісти ладні перетворити кожну патріотичну подію на частину націоналіс-тичної легенди; у такий спосіб вони «перелицьовують» історію і впроваджують певну ма-неру її спотворення. <...> До того ж, це може потягнути за собою певну кількість пере-йменувань. Індійські націоналісти, наприклад, схильні перетворити подію, яку англійські підручники називають «індійським заколотом», у Першу війну за незалежність Індії".Другий ступінь становить центральний пункт націоналізму: це час боротьби за не-залежність. Ця боротьба може й не мати точного моменту виникнення, але вона, зазвичай, має цілком усталену межу. Від 1945 року цією усталеною межею є досягнення незалежно-сті і вступ до Організації Об’єднаних Націй. Для Італії нею, ймовірно, був вхід до Рима 1861 року Віктора Емануїла; для Німеччини - підписання 1871 року миру із Францією у Дзеркальній залі Версаля. Реальний зміст боротьби змінюється надзвичайно. Він може ма-ти наслідком тероризм чи повномасштабну партизанську війну. Це можуть бути також стихійні повстання і демонстрації. Або ж хід боротьби перетворюється на безперервний процес мирних політичних переговорів. Але, знову ж таки, суттєвим є те, що вона пови-нна постачати легенди про героїв, які спираються на непогамовну силу національних чес-нот. Але цей ступінь є життєво важливим для національної самоповаги.Він такий, далебі, суттєвий, що там, де його немає, його слід було б вигадати. На останніх етапах деколонізації європейські імперії настільки швидко ліквідовували свій ко-лоніальний спадок, що у багатьох випадках не виникало ніякого серйозного опору. Групі національних політиків, що добре володіють словом, досить було лише заявити про себе на політичній арені, як одразу розпочиналися переговори про передачу влади. Саме так розгорталися події на теренах більшості африканських держав, які на межі 60-х років ста-ли незалежними. Те, якою мірою вони потребували створення легенди про боротьбу або відчуття безперервної загрози їхній незалежності, становило функцію мінливої внутрі-шньої політики. Знову ж таки, деякі націоналісти вірили, що ідеальний шлях досягнення національної державності - це шлях помірно тяжкої збройної боротьби, яка втягне, ли-бонь, кожного та сформує корпус про-256відників, які провадитимуть справу далі. Втім, як свідчить приклад Алжиру, небез-пека криється в тому, що війна може вщент виснажити національні ресурси.Третій ступінь процесу можна назвати консолідацією. Інколи цей ступінь заледве помітний. Наприклад, Індія після 1947 року одразу приступила до повсякденних держав-них справ - економічного розвитку та налагодження зовнішньої політики. У політиці Індії від моменту здобуття незалежності самі по собі проблеми націоналізму відігравали порів-няно незначну роль. Звичайно, бували часи, коли можна було скористатися націоналісти-чними почуттями, як у випадку захоплення португальської території Ґоа. Проте суперечка з Пакистаном щодо Кашміру або з Китаєм через Гімалаї конкретно до націоналізму стосу-нку не має. З другого боку, Індонезія є прикладом такого стану справ, за якого період кон-солідації тривав роками, прибравши форми домагань щодо Західного Іріану та «конфрон-тації» з Малайзією. Це були достеменно націоналістичні суперечки і використовувалися вони задля конкретної націоналістичної мети - обстоювання національної єдності та запо-бігання переходу до якоїсь іншої політики.За найочевиднішу рису націоналізму в афро-азіатському світі править те, що дуже часто нації як такої взагалі немає. Складне поєднання народів, рас і релігій, що лежить в основі багатьох таких країн, фактично і є тією єдиною цілісністю, якої тільки й можливо домагатися від боротьби за незалежність. Після досягнення незалежності таким країнам загрожує небезпека розпаду на частини. Отож продовження націоналістичної боротьби перетворюється згодом на майстерний механізм управління країною, яку переконали шля-хом націоналістичної риторики у тому, що однорідність для держави вкрай важлива, хоч вона її фактично не має. Ось тут, далебі, криється причина того, чому наступного ж дня після здобуття незалежності провідники нових держав мають підстави для офіційних заяв, що боротьба ще не завершилася, а лише увійшла у нову фазу. Ідея, що політика - це боро-тьба, є першорядною у спадщині націоналізму, адже для націоналіста боротьба - те саме, що ощадливість для пуританина, тобто щось таке, що має сенс причинно зумовленої дії, але фактично підсумовує усю повноту розуміння життя. До того ж, як повелося, завжди знайдуться простакуваті націоналісти, пройняті вірою в те, що геть усі проблеми поро-джуються фактом пригнобленості нації. На цю віру їх надихнула націоналістична ритори-ка, й тому вони можуть бути глибоко шоковані відкриттям, що знегоди й розбрат й надалі становлять характерні риси національного життя.Останніми роками період консолідації усе частіше почали розгля-257дати в економічному контексті. Побутує переконання, що нація спроможна консо-лідуватися лише тоді, коли стане економічно розвиненою. Це переконання переносить консолідацію у невизначено віддалене майбутнє, тому що поняття «розвиненої» економі-ки визначається тим, що відбувається в економічно найпередовіших регіонах світу. Втім, це зміщення акцентів є одним із засобів, завдяки якому, схоже, відбувається самоліквіда-ція націоналістичної теорії та спрямування енергії людей на більш знайомі шляхи еконо-мічного розвитку.Розуміння націоналізму як колективної образи на чужоземців і його аналіз відпові-дно до трьох ступенів цілком можливо вивести із досліджень у галузі націоналістичної те-орії, й до того ж без надміру посилань на реальний політичний досвід. Суть цього підходу полягає в Тому, щоб обмежити поняття націоналізму чимось прикметним у царині ново-час-ної політики. Згідно з цією точкою зору, необхідно зробити висновок, що багато націй мали порівняно незначний націоналістичний досвід. Наприклад, Британія і Сполучені Штати рідко коли переживали щось подібне до образи, що може спричинитися до націо-налістичної політики. Американська війна за незалежність, далебі, підпадає під цей тип триступеневого аналізу, і її дуже легко розглядати у націоналістичному контексті. Та все ж видається, що населення Американських колоній, хоч, дійсно, швидко просунулося до рівня усвідомлення себе американцями, та американською нацією себе по-серйозному не вважало. Надто рано воно було охоплене боротьбою, аби спрямувати її у цей бік. <...>Схоже, що література з націоналізму класифікує під цією осяжною назвою зібрання політичних фактів, які ми можемо розмістити у висхідному порядку. Спершу виникає різ-новид націоналістичного феномена, про який ми щойно згадували. Він полягає у вируван-ні почуттів - за добрий приклад тут може слугувати антиамериканізм, що охопив певні прошарки серед багатьох народів після 1945 року. Завжди стосовно могутніх сусідів ви-никає щось подібне до ворожості, і в новітні часи ця ворожість зазвичай висловлюється у націоналістичних термінах. Змагальні почуття під час таких спортивних подій, як Олім-пійські ігри, становлять ще один приклад цього різновиду націоналістичних емоцій. Крім того, у багатьох країнах є свій місцевий fьhrer, послідовники якого прагнуть експлуатува-ти націоналістичні почуття. Цього роду лідери у ситуації політичного вибору завжди опи-няються попереду, й упродовж катастрофічного періоду після Першої світової війни такий вибір мав місце у багатьох країнах. Усі ці речі на досить законних підставах можна назвати націоналізмом, та все ж вони створюють строкату суміш без ґрунтовного інтелектуаль-ного зв’язку.258На наступному щаблі подибуємо триступеневий націоналізм у тому вигляді, як ми його щойно описали. За суттєвий момент тут править той, що націоналістичне питання починає домінувати над політичним розвитком країни. Нічого не робиться без огляду на націоналістичний контекст.Поза цим усім ми маємо також те, що часто називають інтегральним націоналіз-мом. Тут пролягає царина тоталітаризму, який незрідка прибирає подоби ненормально де-талізованого застосування націоналістичної теорії, - як це сталося у випадку з нацизмом. Цілком імовірно (і це було переконливо доведено такими письменниками, як Ганна Арендт та Ернст Нольте), що схожість тут поверхова, і тоталітаризм є зовсім іншим полі-тичним явищем. Втім, нас тут не обходить, чи тоталітаризм відрізняється від націоналізму за якістю, а чи за ступенем; з огляду на наші цілі, їх можна залишити по один бік.Якщо поставитися до предмета у такий спосіб, то й не матимемо потреби ламати голови над спробами визначити «націю». Якесь єдине мірило національної приналежності втрачає свій ґрунт. Як наслідок, кожний націоналіст пропонує у ролі вирішального крите-рію що завгодно, аби воно було якнайближчим його серцю. Для іспанців - католицизм, а для багатьох турків іслам становлять ключ до національної душі; але від часів секуляриза-ції держави велика кількість бездоганних націй містить у своєму складі численні релігії. Інші взяли за наріжний камінь чистоту раси; та генетично людство аж надто перемішане з огляду на кожне таке поняття національної чистоти. Там, де цей критерій доведено до краю, він штовхає до расизму, і (як у випадку з нацизмом) чиста раса перетворюється на спільноту людей, яка цілковито відрізняється від нації, від імені якої расист брався до ді-ла. Найпоширенішим критерієм є мова, посилання на який спонукає нас пригадати, що швейцарська нація говорить чотирма мовами. Для деяких націоналізмів мова була досить важливим чинником, що спричинилося до відродження або нового поширення мови, яка б інакше зникла, - як це сталося зі спробою ірландців відродити ґельську мову. За неможли-вості віднайти якийсь єдиний критерій, були запропоновані складні й абстрактні визна-чення. Попри це, якщо вдатися до метафори, то мова залишається найбільш перспектив-ним кандидатом. Нація таки складається з «людей, які говорять однією мовою».З нашого погляду, немає потреби точно визначати націю, бо коли вона існує, то й спонука до цього надто незначна. Як живий складник націоналізму, нація є чимось таким, що можна відшукати, головним чином, у сподіваннях націоналістів. Вона складається з усіх тих людей, яких переконали, що вони поділяють почуття національної образи.259Насамкінець <... > запитаймо, чому націоналізм народився у новітньому світі. Чи у змозі ми віднайти загальні умовини речей, з яких націоналізм первісно виникнув? Ключо-вим моментом тут може бути те, що націоналізм, як у Франції, так і в Німеччині, став за-чинателем наступу на феодалізм. Поза межами Європи ми знаходимо багато традиційних суспільств, в яких звичай вже не є належним порадником у поведінці. Там, де традиція за-непадає, ми, як правило, виявляємо стрімке зростання населення, велика частка якого згромаджується у містах. Ми знаходимо там швидке поширення писемності. Жінки відри-ваються від хатнього вогнища, а молоді люди розпочинають свій шлях із зухвалої поведінки та нехтування порадами батьків. Виникає новий тип політика. Це новий світ, спо-внений дивами. Видіння, які за цих умов безнастанно тривожать людей, невіддільні від туги, тому що ці умови водночас болісні та обнадійливі. Отож є правдою, що націоналізм не дає неминучої відповіді на посталі проблеми. Те, що в цьому процесі народжується, може з такою ж легкістю бути Божим Градом, комуністичним суспільством або нацією. Інтелектуальні ресурси західної цивілізації у процесі ретельних пошуків рішення наштов-хнулися на труднощі, які спричиняє такого роду соціальна криза. Яким чином ми можемо пояснити популярність ідеологій на кшталт націоналізму?Формула, яку я вважаю найпереконливішою, полягає у наступному твердженні - націоналізм забезпечує нам порятунок від тривіальності. Приховано чи відкрито люди, які страждають від соціальних зрушень, ставлять перед собою питання: що з нами відбува-ється? Відповідь націоналіста чітка: наша нація бореться, щоб народитися; вона обстоює незалежність супроти своїх ворогів. Ця відповідь ніколи не охоплює усієї правди, іноді вона абсолютно нічого спільного з правдою не має. Втім, це байдуже. Націоналістична боротьба шляхетна, вона сповнює страждання гідністю, вказує людині обнадійливий на-прям, у якому їй слід докладати зусиль. Коли 1822 року Грецька Національна Асамблея оголосила: «Ми, нащадки мудрого й благородного народу еллінів,... аби не бути боягузами й самозневажниками, не вважаємо надалі за можливе страждати від жорстокого ярма От-томанської держави, яка нас гнобила понад чотири століття»2, - то у такий спосіб вона ви-словила почуття моральної величі й самоповаги, які мало чим відрізнялися від сказаного у 1964 році Патрісом Лумумбою: «Ми пишаємося до глибини душі цією боротьбою, спов-неною сліз, вогню й крові, бо ця боротьба була шляхетна й справедлива, абсолютно необ-хідна задля того, аби покласти край принизливому рабству, що було накинуте нам си-лою»3.260НАЦІОНАЛІЗМ І ФРАНЦУЗЬКА РЕВОЛЮЦІЯНаціоналізм є винаходом європейським. Це новий спосіб розуміння політики. Та на відміну від численних філософських підходів, цей новий погляд на речі був могутнім зна-ряддям політичних змін. Його легко пояснити простому людові, і він, далебі, став світо-глядом, якому багато хто присвятив своє життя. Націоналізм - це ріка, підживлювана чис-ленними струмками, шляхи яких сходяться. Більшість із цих струмків, - що течуть в інших напрямках, - можна віднайти у Франції XVIII сторіччя. Деякі з них ми розглянемо у цьому розділі.Інтелектуальне життя у Франції XVIII сторіччяЄвропа XVIII сторіччя була космополітичною. Освіта людини зі статками полягала у подорожуванні за кордон та опануванні доцільною ввічливістю у ставленні до місцевих звичаїв. Філософи мислили поняттями розуму й людської природи. Французька мова за-ступила латину як мова християнського світу. Здавалося, що пацифістському космополітизмові барометр віщує ясну погоду, та дощ линув. Де ж бо, за таких умов, знаходимо ми зерна націоналізму? Франція Бурбонів, хоч і була страшенною невдахою у нав’язуванні своєї мілітарної волі решті Європи, все ж спромоглася на таку ж всеохопну культурну ге-гемонію, як і Рим. Успіх цієї гегемонії мав витоки не тільки у славнозвісних здобутках французького класицизму та вишуканій простоті французької мови, а й у витонченій ма-нері її використання. Philosophes настільки звільнилися від вузькомісцевої обмеженості поглядів, що їхні злегковажілі душі могли прибрати подобу перса, китайця або мешканця островів Південного моря та й тішитися із безглуздих витівок своїх європейських співвіт-чизників.Відсутність вузького духу політичної конкуренції найвиразніше представлено на той період французькою англофілією. Монтеск’є підходив до британської конституції як до засобу, що розкриває проблему політичної свободи. Вольтер витратив багато сповне-них полеміки років на захист Ньютонової космологічної системи супроти картезіанської «концепції вихрів» вітчизняного походження. Епістемологію Локка вітали як вияв здоро-вого глузду, який змусив розвіятися усі, раніше поширені, туманні системи знання. Та справжня інтелектуальна автономність цих подій розкривається тоді, коли ми пригадаємо, що упродовж ледь261не півстоліття Британія і Франція перебували у стані війни. Здається, ніколи ще культура й політика не були так рішуче й щасливо роз’єднані.Французькі philosophes діяли на зразок європейського клірингового дому критич-них ідей. Ці ідеї вони оцінювали цілковито у раціональних термінах. Вони аж ніяк не зва-жали на їхні національні витоки. Вони створювали нові інституції, завдяки яким людство мало б змогу провадити суто раціональні перемовини, - міжнародне листування, словники та особливо, певна річ, велику «Енциклопедію». Принципи й підходи просвітницького лі-бералізму могли б, либонь, сформуватися зі словесного тіста Джона Локка, але philosophes додали дріжджів, - й уся Європа прибула на бенкет. їхній внесок до лібералізму полягав не тільки у системі принципів, часто-густо висловлюваних в епіграмах, а й у відчутті потреби бути авангардом людської раціональності, передовим загоном дослідження достоту укріп-лених, але приречених, сил упередженості, закріплених законом інтересів та локальної обмеженості4.Вони пишалися тим, що є французами, але ця гордість була щирою, чого цілком бракувало різким виявам пізнішого націоналізму. «Не було ніяких підстав чекати, аби французи якось відзначилися у філософії», - писав в «Encyclopedic» Вольтер. «Тривалий період варварського владарювання гасив усе світло упродовж майже дванадцяти століть; і помилково підібрані вчителі відплачували тим, що робили людську природу ще бруталь-нішою, а темінь іще темнішою: сьогодні, однак, у Парижі філософії більше, ніж у будь-якому місті світу, а то й навіть усіх містах разом узятих, окрім Лондона»5. Коли Вольтер твердив про чесноти французів, то йшлося про чесноти, доступні геть усім, тобто ті самі, які супроводжують раціональний склад розуму: «Дух цієї мови становлять чіткість і поря-док». Року 1783 Рівароль у нарисі, відзначеному премією Берлінської Академії, висловив-ся про це ще стисліше за допомогою гасла: «Коли щось неясно, то це не по-французькому».Становище philosophes у Франції було незвичайним у багатьох важливих аспектах. У славнозвісному розділі з книги де Токвіля описано, яким чином сталося так, що за часів, які охоплюють приблизно середину XVIII століття, працівники пера були також провід-ними політичними постатями ancien regime6. Що найбільше вразило де Токвіля, то це аб-солютна прірва між людьми чинної влади, з одного боку, та тими, хто панує в політичних дискусіях, з другого. Не схвалюючи цю ситуацію, він протиставляв її тій, яка тоді мала мі-сце в Англії. Так само чинили багато хто з філософів Франції. Та якщо де Токвіль шкоду-вав з приводу великої розбіжності між політичним життям і літературною теорією, то phi-losophes усього-на-всього переймалися жалем через нестачу у них політичної влади.262Токвіль зауважує, що письменники тієї пори забезпечували народ не тільки погля-дами, а й темпераментом та нахилами. Вони поширювали псевдоінтелектуалізм та схиль-ність до абстрактної аргументації. І все це він тісно пов’язує з однією з найдивовижніших, на його гадку, прикмет цього періоду: здавалося, ніхто з них не відчував хоча б найменшого прагнення до насильницької революції. <...>Ми можемо просунутися далі у роз’ясненні зв’язку між філософією і фанатизмом, якщо поглянемо на ключовий момент, який незрідка вражав уяву тих, хто вивчав XVIII сторіччя. Ось цей ключовий момент: філософи тієї пори надто сильно переймалися осві-тою. Вони писали про неї книжки й плекали надію, що освіта усуне політичні недуги цьо-го світу. Існує щонайзагальніший аргумент (одна з його версій переконливо розгорнута Берком у «Роздумах про революцію у Франції»), який стверджує, що коли людина помил-ково приймає освіту за політику, то вона, мабуть, стає фанатиком.Цей аргумент розрізняє політику й філософію. Філософію цікавить істина. Чи під-лягає добро визначенню? Чи рухається Земля навколо Сонця за еліптичною орбітою? Чи можливо обґрунтовано виснувати цінності із ствердження фактів? Без сумніву, чимало з цих питань складні, але якщо їх сформулювати належним чином, то в принципі правильна або хибна відповідь на них існує. Різку противагу становить політика. Вона стосується то-го, чи повинна держава нарощувати витрати на оборону, а чи більше витрачати на соціа-льний захист? Чи має виборче право поширюватися на все доросле населення? Чи необ-хідно під час війни дозволяти страйки? Немає сумніву в тому, що обговорювані питання торкаються реальних проблем, але їх аж ніяк не можна звести до проблеми істини. Полі-тика є справою збалансування спірних інтересів, вимог і припущень. Компроміс становить звичайний результат переговорів; у філософії він, назагал, є ознакою плутанини. Філосо-фи принаймні можуть прилучати до освіти один одного (та своїх учнів), бо співпрацю-ють на ниві досягнення МЄТИ ТІЛЬКИ ОДНОГО ТИПУ - ІСТИННИХ Переконань. ПО-ЛІТИКИ Ж;домагаючись контроверсійних цілей, повинні один з одним домовлятися. (Вони, звісно, можуть цього й не робити, але тоді дійде до бійки).Якщо це справді так, то людина, яка плутає політику з філософією, почне собі уяв-ляти, що спроможна просвітити тих, із ким веде перемовини. А якщо ті відмовляються від того, аби бути «просвіченими», то вона, ймовірно, почне злостивитися. Однією із спокон-вічних небезпек освітян-ства є те, що воно може перетворитися на боріння воль освітяни-на та його учня. Ситуація ще більше погіршується, якщо наш освітянин (на кшталт phi-losophe XVIII сторіччя) вірить у те, що має до. діла з раціо-263нальними істинами, бо, за визначенням, раціональна істина доступна розумінню будь-якої нормальної людини. У стані розладу своїх планів наш освітянин-політик, ма-буть, питатиме: «Та що він робить, цей добродій, який заперечує те, що, як я напевно знаю, є істиною?». Як тон, так і зміст його імовірної відповіді знайшли типове втілення у статті з «Енциклопедії» про проституцію: «Значення цих слів - проститутка і проституція - розповсюджувалося і на тих критиків, з-посеред яких сьогодні аж надміру письменників, про котрих кажуть - вони проституюють своїми перами за гроші, за при-хильність, за брехню, заздрощі й безчестя, що не годиться добре вихованій людині. У той час як літературу полишили на поталу цим паразитам, філософія, з другого боку, була зне-славлена трупою дрібних лицедіїв, яким бракувало знань, розуму й моралі, та які своєю чергою проституювали собою заради людей, котрим було досить приємно побачити зне-важеними в очах нації тих, хто міг би її просвітити щодо їхньої шкідливості й нікчемнос-ті». Фанатизм не перестає бути фанатизмом від того, що потверджує найблагородніші по-ривання; навіть толерантності можна дотримуватись фанатично.Philosophes мали спокусу усунути геть дискусії з приводу спірних інтересів і всі питання звести до абстрактної істини як предмета обговорення. Це схиляло їх до фанатиз-му. Втім, цей процес з такою ж легкістю міг би рухатися у зворотному напрямку: так само, як philosophes «редукували» інтереси до царини істини, інші могли б спробувати «редуку-вати» істину до царини інтересів.Крім того, ми зустрічаємося із шаленим утвердженням вартості чогось осібного -.моєї нації, моєї мова, моїх звичаїв - на тлі універсаліст-ського переймання розумом і люд-ством. Воно набуває сенсу лише як реакція на вже домінуючу універсалістську систему. Французький космополітизм був тією системою, на яку відгукнулися перші націоналісти. Ми у змозі осягнути те, що відбулося, шляхом співставлення цього всього з індустріаль-ною революцією. Британці були піонерами сучасної індустрії. Вони рано розробили вина-ходи і ввели в дію фабрики, які могли виробляти товари дешевше й ефективніше, аніж будь-хто інший. На достатньо популярному рівні - так згодом стверджували націоналісти - вони розвинули економічну теорію, яка підтримувала вільну торгівлю, бо за умов вільної торгівлі усі товари виробляються саме там, де їх можна виготовити найпродуктивніше. Вільна торгівля є виправданою політикою упродовж саме такого часу, коли всі вірять у всебічні переваги однієї економічної системи. Та рано чи пізно, а неіндустріальні країни прагнутимуть розвивати свої власні похідні галузі промисловості, й тому вони послаблю-ватимуть цю систему шляхом зведення мурів у вигляді протек -264ційних тарифів біля своїх зачаткових індустрій. Саме це робили американці й нім-ці, коли почали втягуватись у процес індустріального розвитку. Подібним чином і philoso-phes можна розглядати як зачинателів інтелектуальної революції. Вони вірили у вільну торгівлю у царині ідей, тому що самі були найефективнішими «процесорами» цих ідей. Але їхнє панування над культурним світом було надто обмежене в часі, щоб спровокувати захисну реакцію з боку інтелектуальних класів, що поставали в інших частинах Європи. Навіть Ґете, який упродовж свого життя заперечував роль національного символу й зали-шався вірним добі Просвітництва, висловлював невдоволення з приводу того, що францу-зи (подібно до математиків) усе конвертували у французьку мову і в такий спосіб змінили його зміст. Матеріали для інтелектуального протекціонізму збиралися у XVIII сторіччі Гердером; та націоналістичний сенс того, що він робив, можна зрозуміти лише як реакцію на культурну гегемонію Франції.Патріотизм Жан-Жака РуссоЗагальнопоширений спосіб підсумкового визначення місця Руссо в історії мислен-ня полягає в тому, аби сказати, що він був пророком зростаючого відчуття спільноти. Від-чуття спільноти скидалося на тугу за чимось давно втраченим - тугу за тими традиційни-ми усталеностями, які були підірвані розвитком комерції. Більш ніж упродовж одного сторіччя держава у Франції витягувала сили із провінцій. Багатьом французам Франція здава-лася ірраціональним конгломератом приватних інтересів, заледве втримуваних тягарем централізованої монархії, яка накладала податки й споживала податки, та, вочевидь, зама-ло віддавала навзаєм. Вона була далекою й свавільною. Французи, як здається, розривалися між зростаючим справжнім почуттям відданості Франції та класовою ненавистю, яку вони відчували через усе ще наявні феодальні нерівності. Руссо забезпечив якнайгли-бше втілення їхнім жаданням, щоб Французька держава перетворилася на спільноту.Він був <...> патріотом безраіїіе. Того, що викликало захоплення, вже не існувало, а те, що існувало, було надто далеким від того, аби ним захоплюватися. Висновок Руссо полягав у тому, щоб стати патріотом стародавнього світу. «Той, хто читає стародавню іс-торію, уявляє себе перенесеним в інший світ і в середовище інших людей»7. За своїми по-глядами стародавні люди сягали за межі життя; та все ж вони були земними. Чому ми від них так відрізняємося? Руссо ставив новочасну265маловартісність на карб «нашої злиденної філософії та дрібних пристрастей, егоїс-тично сконцентрованих у кожному серці через безглузді установи, яким бракує спонука-льної сили духу». Лікург отримує похвалу як законодавець, який повсякчас перед спарта-нцями унаочнював la patrie, - в законах, на іграх, фестивалях, в усьому людському про-бутті. Різку противагу цьому становить невиразність новочасної людності. «Сьогодні нема більше французів, німців, іспанців, навіть англійців, - писав він, - є тільки європейці.... Вони повсюдно вдома за умови, що знайдуться гроші, які можна вкрасти, та жінки, щоб розбестити».Ці міркування, що йшли від щирого серця, були навіяні баченням Польщі як краї-ни, що визріла для реформування філософом-законодав-цем. Бодай на коротку мить Польща була для Руссо тим, чим Сиракузи для Платона. Крім того, він зробив Польщу об’єктом специфічно ново-часних сподівань, а саме: із жорстокої кризи польська нація вийде із досвідом відродження. Початок нової епохи, - як він собі міркував, - залежить від правильних принципів освіти. «Мірило освіти - це надати кожній людській істоті націона-льної форми й таким чином спрямувати її думки й смаки, щоб вона, зрештою, стала патрі-отом за схильністю, за пристрастю, за необхідністю. Щойно дитина розплющить очі, вона повинна бачити свою країну, й допоки помре, не повинна бачити анічого більше»8. У тво-рах Руссо таких уривків трапляється безліч. Вони оприявнюють його звичку вживати сло-ва нація і батьківщина взаємозамінно, - хоча зі зростанням емоційного навантаження при-страсті Руссо, зазвичай, полишає націю задля батьківщини. Крім того, це не просто справа продукування людей, чия безкорислива відданість громадському добру є непорушною: Руссо жадає, аби поляки мали «національний тип обличчя», який би їх вирізняв з-поміж усіх інших людей. «У двадцять років, - пише Руссо, - поляк не просто має бути людиною; він повинен бути поляком». До того ж, національна освіта має розвиватися щабель за ща-блем. Дитина, навчаючись читати, повинна достоту насичуватися традиціями своєї країни. В 10 років вона повинна знати, яку продукцію тут виробляють, в 12 років - її провінції, дороги й міста, у 15 - історію, а в 16 - закони, її серце й розум мають наповнитися думка-ми про славетних мужів та шляхетні вчинки з легенд. Втім, навіть освіті притаманні свої небезпеки, тому що вчительство може перетворитися на діяльність на основі закріпленої законом вигоди. Справжній законодавець або, за Новітньою термінологією, соціальний інженер повинен гарантувати домінування ролі громадянина над усіма іншими. Навіть ме-тафора інженерної справи не є слушною: «формування душі» - це справді те, до чого пра-гнув Руссо, і навіть закон тут не становить адекватного засобу. «Простота звичаїв та266одягу є, далебі, меншою мірою плід Закону, аніж виховання». І знову: «Нехай хоч хто намагається інституціалізувати народ, передовсім він має знати, яким чином опанува-ти думками і, внаслідок цього, пристрастями людей».Для того щоб збагнути марність цієї мрії, нам потрібно лишень згадати, що Польща у добу пізнього середньовіччя була однією з найбільш густонаселених і розвинених євро-пейських країн. За лихих часів вона, звісно, занепала, але й не була чистим аркушем папе-ру, який би уможливив практичне втілення міркувань Руссо. З другого боку, ми маємо за-стерегти від того, щоб вбачати серед такого роду письменників предка сучасної тоталітар-ної держави. Слід брати за очевидне, що Руссо зовсім не був провісником майбутнього й фактично перебував під впливом всевладної ностальгії за минулим.Руссо вживав слово «нація», та заледве чи був націоналістом. Він висловлював те, що вочевидь ставало типовим прагненням, - бажання належати до спільноти, яку б не пе-ретинала навхрест локальна й класова ненависть. Та понад усе він мав пристрасне бажан-ня витворити спільноту, яку він волітиме полюбити, подібно до того, як жінка бере шлюб із п’яницею, щоб його виправити. Таке прагнення призводить, либонь, тільки до краху, особливо у сучасному світі, де надмірна кількість формувальників та замало поста-тей, справді здатних творити.Політична творчість привертає увагу не пересічних студентів, які очікують напучу-вання, а чоловіків і жінок, що перебувають під домінуючим впливом своїх власних осіб-них зацікавлень. Отож слово нація вже у Франції здобулося на дуже специфічну історію. Для багатьох тверезомислячих французів нація була майже технічним терміном упродовж довготривалого обговорення питання: хто такі французи? <...>Сійєс і Французька революціяУ діяльності абата Сійєса знаходимо багато напрямів думок, що сходяться в одно-му. За дуже короткий період після 1789 року Сійєс справив сильне враження на своїх су-часників як провісник нової ери й особливо, - за висловом швейцарського адвоката Дю-мона, - як «оракул Третього Стану». Ми вже бачили, що Третій Стан у 1614 році, вважаю-чи себе упослідженим, лише протестував. У 1789 році, коли сталося те ж саме, Сійєс ви-словився у новому дусі: «Ми сьогодні є усім, як і були вчора. Визволяймося!». Поза сум-нівом, цей потаємний дух був спричинений новим багатством та владою французької бу-ржуазії; але він засвід-267чував також інтелектуальне переконання двох поспіль поколінь доби Просвітницт-ва. Усе слід поставити на раціональну основу. «Політика, -запевняв Сійєс Дюмона, - це наука, якою, на моє переконання, я оволодів».Сійєс створив щось на кшталт спрощеної метафізики, яка рухалася від історичних до раціональних доказів, що слугувало його меті. Ця мета - упродовж довгих пасажів із чистих абстракцій - полягала в тому, щоб вплинути на вітчизняних політиків. Усі вони бу-ли інтелектуалами; і він звертався до них по-інтелектуальному. «Я хочу, - починає він свій перший памфлет «Нарис про привілеї», - дослідити привілеї за їхнім походженням, при-родою і наслідками»9. Походження пов’язувалося із завоюваннями франків. Сійєс охоче згоджувався із доказами Буленвільє, але робив з них нові висновки. Знать у Франції ста-новить чужинський елемент, тому що походить від роду завойовників. Чому б тоді фран-цузам не відправити їх знову до франкських лісів, звідки вони й прийшли? Вони утворю-ють націю всередині нації; і соціальна система, яку вони втілюють, є для французького народу постійним приниженням. Французи, - цебто галли, - залишаються у стані рабства упродовж усього часу, як триває це феодальне панування. Чим же тоді є Третій Стан? Він є всім. Це не просто один із трьох станів у Франції, а сама нація; і те, що до нього не на-лежить, що відчужене через привілеї, не становить частини Франції.Що є динамізуючим у Сійєса - і що узгоджувалося із настроєм аудиторії, - то це дивна суміш раціонального інструментарію та найнестрим-нішої ненависті. Сійєс був раннім представником філософського шаленства. «... Кров закипає, - писав він, - при одній лишень думці щодо можливості легального визнання, - і це на схилку XVIII століття, - огидних плодів огидного феодалізму». Або знову: «Коли філософ торує шлях, то його не-покоять помилки; та заради поступу він повинен відмітати їх без усякого жалю». Це ста-новить прикметне зрушення, бо, ясна річ, немає іншого шляху бути жалісливим до поми-лок, ніж бути толерантним до людей, які до них надто схильні. Сійєс і його покоління на-кручували себе до стану тієї жорстокості, яка перетворила гільйотину у річ, за допомогою якої знищувалися помилки. Соиіс! Ось іще один огріх! Одна з найпоширеніших метафор, що нею Сійєс зазвичай описував привілейований клас, стосувалася «якоїсь страшної хво-роби, що поїдає живі м’язи в тілі знедоленого бідолахи». «Лихо нації, яка від неї страж-дає».Отож привілей є хворобою, яку доктор Сійєс ладен лікувати. «Такою, що має при-вілей, я вважаю особу, яка посідає становище поза межами загальних прав з тієї причини, що вона вимагає всебічної свободи268від підпорядкування звичаєвому праву або ж домагається виняткових прав»10. Лю-ди жадають привілеїв через «збуджувальну принаду» зверхності, але ж вони несумісні зі свободою й самоповагою. Привілейовані становлять «вибрану націю всередині нації», і їхні найперші думки спрямовані на інтереси цієї вузької касти, а не самої нації. Привіле-йовані почали про себе думати як про різновид істот, що відрізняється від звичайних лю-дей. Привілей несумісний із визнанням якоїсь спільної людської природи. Сійєс перетво-рює концепцію «привілею» на головну ідею, за допомогою якої він поєднує в одне ціле безліч соціальних образ, що їх відчували французи у 1788 році. У цих двох памфлетах ми відчуваємо пекучий біль ображеної гордості, і тисячі довіку не забутих принижень мобілі-зують проникливий розум на всебічне бачення становища знаті. Привілейовані відрізані від французької нації родовою спадщиною, на яку вони претендують, лінощами, які вони культивують, ба навіть самою мовою, якою вони говорять. «Я не намагатимусь висловити, - писав він, - геть усі нюанси, усю вишуканість узвичаєної серед привілейованих мови. Для цієї мови нам би знадобився спеціальний словник, який надто вирізнявся б новизною; бо замість містити точне або метафоричне значення слів, він, навпаки, потребував би від-лучення слів від їхнього правдивого змісту, не залишаючи нічого, окрім пустки, -,з раціо-налістичної точки зору, - нічого, окрім захопливо глибокодумних означень для привілейо-ваних»11. Він продовжував глумитися над вихолощеним аристократичним вживанням слів, подібно до naissanse (бо ж тільки багаті мають походження), grace, qualite, hommes d’hier тощо. Ясна річ, що нація говоритиме як завгодно, тільки не однією мовою, нехай навіть це будуть nuances.Сійєс застосовує поняття нації як таран супроти цих ретельно укріплених лав при-вілейованих. Що ж таке нація? Це «об’єднання спільників, які живуть за звичаєвим правом і які представляє одна й та сама законодавча асамблея»12. У своїй основі ця нація склада-ється із Третього Стану; однак вона відкрита для всіх французів, і Сійєс писав, що нація «із вдячністю пам’ятатиме патріотичних письменників найвищого ґатунку, які були пер-шими, хто відрікся від архаїчних помилок і надав перевагу принципам універсальної справедливості перед убивчими змовами корпоративних інтересів, спрямованими проти інтересів нації». Усе, що є добрим і натхненним громадськими справами, підпадає під по-няття «нації»; усе, що є злим та егоїстичним, припасовується до ідеї «привілею». Ідея на-ції розвивається потім на рівні абстракцій: «Нація первинна щодо всього. Вона є джере-лом всього. її воля завжди законна; це ж бо сам закон. Первинним стосовно нації та над нею є тільки природний закон...269Кожний атрибут нації походить від простого факту, що він існує»13. Оця остання фраза становить пародію на онтологічний аргумент існування Бога; коли Сійєс занурю-ється у зміст такого роду, то він, зазвичай, вдається до низки метафізичних кліше. Біль-шість із них є переспівом Руссо, та їм бракує властивого Руссо болючого усвідомлення складності подій, і тому вони легко утворюються на кінчику пера.Подібно до Руссо Сійєс міркує, головним чином, у контексті гармонійної спільно-ти. Жадання національної єдності, здавалося, було відчутним на всіх соціальних рівнях. Професор Карлтон Гейз цитує з листа призовника таке: «Нація є тим ... до чого належить геть усе»14. Навряд чи це є якоюсь філософською ідеєю, і багато хто з людей, які все ж по-годжувалися з таким твердженням, були, поза сумнівом, збиті на манівці й непослідовні. Втім, ця точка зору підбивала підсумок поведінці тисяч молодих французів, які упродовж тих кількох років добровільно відмовились від комфорту та своїх особистих мрій заради того, щоб у воєнних походах дати відсіч ворожим арміям, які навалою йшли на французьку землю, захищаючи справу короля. <...>Наступна ознака націоналізму оприявнюється у ставленні Сійєса до англійської конституції: «Я не заперечую, що англійська конституція є для свого часу дивовижним витвором. Проте, хоч люди завжди ладні поглузувати з француза, який не простягається перед нею долічерева, я маю достатньо сміливості, щоб сказати, що не знаходжу в ній простоти доброго ладу, а радше кістяк застережень проти безладу».Втім, ключ до розуміння неприхильності Сійєса до англійської конституції подано у наступному уривку: «Опісля всього, чому ми все ж так багато думаємо про цю екзотич-ну конституцію? Вочевидь тому, що вона впритул наближається до принципів доброго су-спільства. Та коли ідеальні моделі прекрасного й доброго існують задля того, щоб нас скеровувати, ба більше, коли ми неспроможні сказати, що наразі ідеальна модель суспільства нам менш відома, ніж англійцям у 1688 році, то як же тоді ми можемо нехтувати справж-нім добром і вдовольнятися імітуванням його копії?»15.Це Раціоналізм, а не Націоналізм. Він шукає ідеальної моделі, придатної для всього людства: тобто Сійєс не розмірковував про унікальність Франції й про конституцію, яка щонайбільше мала б відповідати її особливому духу; він настійливо думав про людство. І в цьому він був типовою постаттю революційної доби. Звичайно, він часто користувався словом «нація» і сам, далебі, становить частину історії націоналізму саме тому, що по-сприяв уведенню його в обіг. Він потребував слова «нація» почасти завдяки його місцю в історичній аргументації, що ми її розгля-270дали в останньому параграфі, та почасти через те, що не хотів вживати слово «на-род». Він був радикалом, але не був демократом: «Нема сумніву в тому, що набрід і пото-лоч не може користуватися політичною довірою націй. Хіба можливо дозволити з’явитися серед представників нації послугачеві чи якій іншій особі, над якою стоїть господар, або ж ненату-ралізованому іноземцеві?»16. У цьому контексті нація сприймається як політично активна спільнота; це моральна субстанція, стосовно якої держава є просто тінню. Вона несе в собі багато ВЩТШКІВ patrie, але без того, щоб в результаті тягнути за собою небажа-ні радикальні потенції, притаманні народові.Французька революція розпочалася як внутрішня соціальна боротьба, що була ра-ціоналістично потрактована у вигляді конфлікту між принципом привілею та принципом національної рівності. Розгортаючись, вона також ставала боротьбою між Францією та іншими країнами Європи - можливо, боротьбою національною. Але ця революційна війна ніколи не була адекватно раціонально пояснена як боротьба національна, її завжди розу-міли як боротьбу за визволення - соціальну боротьбу, що перехлюпувала через віковічні династичні кордони Європи. Вона завжди містила в собі сильний елемент універсальності. Націоналізм є реакцією осібного на універсальне; і якраз тому, що Французька революція була універсалістською, націоналізм стосовно неї був адекватною відповіддю.НАЦІОНАЛІЗМ І НІМЕЦЬКА ЄДНІСТЬІснує безодня між: людьми блискучого й гнучкого мислення та людьми брутальних справ й активної озвірілості, яку не в змозі ліквідувати жодне інтелектуальне пояснення.Ганна АРЕНДТ’7ПОЛІТИЧНІ ідеї у XIX сторіччіXIX сторіччя внесло прикметну зміну в інтелектуальну атмосферу Європи. Частко-во до цього спричинилися соціальні зрушення, а частково вплив певних високих ідей, які повсюдно глибоко хвилювали націоналістів.Ким були націоналісти? За визначенням, вони були інтелектуалами. Протягом сто-річчя цей розряд людей чисельно збільшувався. У на-271полеонівській Німеччині націоналістичний ентузіазм обмежувався інтелектуальними середніми класами, які становили дуже невелику частку населення. У Пру-сії 1805 року налічувалося усього близько 1500 студентів університетів18. Але письменст-во й освіта поширювалися у ще більш прискореному темпі, ніж зростало населення, що зумовило експансію книг, газет і брошур і спричинилося також до започаткування писем-ної літератури багатьма мовами й діалектами - чеською, мадярською, румунською, хор-ватською та ін. Журналісти, державні службовці, часом профспілкові й партійні функціо-нери - всі вони додавали свою частку до кількісного зростання інтелектуальних класів. Чимало з них були освіченими ремісниками або кваліфікованими робітниками, чий енту-зіазм щодо освіти й жага пізнання долали таку перешкоду, як відсутність у них хоча б мі-німальної формальної підготовки.Багато хто з цих людей були завзятими споживачами політичних ідей з тієї причи-ни, що надії, які за попередніх сторіч покладалися на релігійне спасіння, тепер починали переноситися на політику. Вони були духовними спадкоємцями єретиків і пуритан попе-редніх сторіч. Вони проводили своє життя, читаючи часописи згідно зі своїми переконан-нями, відвідуючи партійні мітинги, ухвалюючи резолюції й жадібно стежачи за політикою в усій Європі. Скидалося на те, що мати політичні переконання ставало обов’язком євро-пейця, і джерелом цього обов’язку була віра у корисність демократії. <...>Люди, які обирали для себе життя в борні, у політиці повинні були боротися проти гноблення й експлуатації. Отож і в XIX сторіччі вони обирали боротьбу проти іноземного гніту чи класового гноблення. Ті, хто виступав проти іноземного гніту (реального або уяв-ного), розвинули теорію нації й прагнули об’єднати усіх членів нації в органічне ціле, яке б думало й почувалося як щось одне. Із покоління Мацціні, вони могли собі уявити, що як тільки кожен народ здобудеться на свою власну національну державу, то одразу в усьому світі запанує злагода. Та починаючи десь від середини сторіччя ставало дедалі більше зро-зуміло, що національна єдність тягне за собою інтернаціональну роз’єднаність, а в деяких випадках навіть прихильне ставлення до воєн як вищої школи героїчних національних че-снот. З другого боку, ті, хто обирав шлях класової боротьби, переймалися розвитком ін-тернаціональних стосунків й атакували націоналізм як доктрину буржуазії, призначення якої відвертати увагу робітників від соціальних проблем. Соціалісти й радикали послідов-но успадковували раціоналістичний універсалізм Просвітництва. Втім, як націоналісти, так і соціалісти наполягали, що саме їхні дії є найголовнішими.272Проте обидві групи політичних інтелектуалів досягнули розвитку історичної сві-домості, яка рідко коли виявлялася у XVIII сторіччі. Доброю ілюстрацією цієї свідомості є славнозвісний уривок із «Роздумів про революцію у Франції» Берка. «Суспільство й спра-вді є договір, - писав Берк. - ... Це - партнерство у всілякій науці, у всілякому мистецтві, у всілякій доброчесності й у всілякій довершеності. Позаяк цілі такого партнерства не мо-жуть бути досягнуті й за багато поколінь, воно стає партнерством не тільки між живими, а й між живими, мертвими та тими, хто має народитись. Всякий такий договір у всякій окремій державі є лиш однією зі статей великого первинного договору віковічного суспільства, де нижча природа пов’язується із вищою, поєднується видимий і невидимий світи, і все у відповідності з укладеним договором, утвердженим непорушною клятвою, на якій тримається всяке фізичне і моральне єство на визначеному для нього місці». Берк тут узяв класичну доктрину суспільного договору і подав її у цілковито новому ключі, либонь, у такий спосіб, як можна використати мелодію популярної пісні у вигляді теми для сим-фонічних варіацій. Доктрина суспільного договору мала певні обмеження, але Берк наки-нув її на «всіляку доброчесність» та «всіляку довершеність». У своїй початковій формі до-говір становив частку раціоналістично поданої історії людства, відповідно до якої людські істоти зустрічаються разом і з практичних міркувань самі вибудовують державу. Попри всю притаманну їй метафізику версія Берка спрямовує нашу увагу на реальні деталі історії наших інституцій як єдино переконливий шлях пояснення того, чим вони насправді є. За версією Берка, ми спроможні хоча б виявляти тугу за впорядкованим та ієрархізованим суспільством («кожний на визначеному для нього місці») - тугу того штибу, яка охоплює людей, що страждають від спричиненої індустріальною революцією руїни. Найбільше за-хоплення Берком виявляли німецькі романтичні мислителі, які створили романтичну кар-тину Середніх віків як елемент заперечення ними французького раціоналізму.Крім того, цей уривок ілюструє спрагу глибини, яка спонукала людей викривати Просвітництво як щось змаліле і поверхове. Політика розглядається як частина космічного плану, за яким розум невидимого світу наділяє значенням перебіг подій у повсякденному світі політики. Спільним результатом цього нового світовідчуття було захоплення теософією. Наприклад, Жозеф де Местр вірив у вищий і мудріший людський рід, який жив до Потопу; та й Мацціні думав, що наше земне буття становить лише епізод у житті душі, проміжний щабель на драбині, яка веде до Бога19. У багатьох аспектах теософія є природ-ним доповненням до націоналізму, тому що обоє складаються із нечіткої сукупності ідей,273які можна комбінувати й перекомбіновувати відповідно до пристрастей моменту. їх можна припасувати докупи таким чином, щоб з цього вийшла філософія історії, яка роз’яснює своїм прибічникам їхнє місце у сьогоденній боротьбі.Слід додати, що наведений уривок з Берка є також передвісником зникнення інте-лектуальної ясності, яке, либонь, завжди супроводжувало спрагу глибини. Берк розпочи-нає з чіткої ідеї, а закінчує риторикою; його слова меншою мірою стають ствердженням думки, аніж засобом вияву емоцій, які він відчував. Тут справді наявна непроста ідея, яку він прагне оповістити; але його манера здійснювати це придатна хіба що для розбещуван-ня змалілого люду.Гердер і національна індивідуальністьЙоган Ґотфрід фон Гердер, який помер 1803 року, був трохи молодшим сучасни-ком Едмунда Берка. Він не був сповна філософом, літературним критиком або ж предста-вником творчого письменства; з другого боку, він був чимось більшим, аніж belles-lettriste. Дж. Л. Телмон описує його як людину «епохальних прозрінь і передчуттів»20. Ні-цше казав, що він не був ні творцем, ані критиком, радше «неспокійним гостем» на бенке-ті німецької культури. Його особистість, яка трохи нагадувала особистість Руссо, утворю-валася врівноваженим поєднанням конт-роверсійних пристрастей. <...>Як сам Гердер, так і його послідовники віддавали значну перевагу обговоренню колективних здобутків громади як найкращих ілюстрацій дієвості Volksgeist (народного духу) - особливо мови, міфів, легенд, народних пісень і казок. Сама анонімність цієї про-дукції вже була чеснотою, бо, як видавалося, вона забезпечувала їхню спонтанність та ви-вільнення від егоїзму людини, яка підписує свій твір. Одним із наслідків Гер-дерової дія-льності було оприявнення напрочуд великої кількості фольклористичних і філологічних досліджень, які повсюдно супроводжували розвиток європейського націоналізму21.Логічно, що новизна цих поглядів пролягає на рівні того, що вважається фундамен-тальним. Philosophes здебільшого мали справу з ідеєю людської природи, яку вважали за-садничо незмінною. Відмінності у народних звичаях у різних регіонах вони пояснювали як наслідок випадкових і суто місцевих обставин. Поняття людської природи розробляло-ся у психологічних термінах розуму й почувань. Моральні й політичні ідеї виводилися із цієї гаданої людської природи, і тому, у принципі, вони274були універсально прийнятними. Але Гердер розглядав притаманну усім людям за-гальну людську природу як тривіальну абстракцію. Людям завжди було властиво поділя-тися на групи, які розвивали мову й культуру відповідно до навколишнього середовища та формували свій власний національний характер. Упродовж багатьох поколінь народ цю культуру виробляє і розвиває; і кожен індивід є тим, чим він є, завдяки тому, що та чи та культура наклала на нього свій відбиток.Крім того, поняття Volk є ще одним формулюванням у поняттях культури того ус-відомлення реальності життя спільноти, яке, як ми вже зазначили, визрівало у надрах XVIII сторіччя. Далека від того, аби просто бути одиницею людства, кожна людська істота говорить особливою мовою, має певну релігію, носить одяг характерного стилю і є вправ-ною у різновидах діяльності, які сукупно утворюють особливий спосіб життя. Де ж витоки цих слів, вірувань, стилів і хистів? Певно ж, вони не створені завдяки якомусь обдарован-ню на кшталт розуму. Вони становлять неусвідомлені й заздалегідь не сплановані продук-ти зіткнення якоїсь унікальної спільноти людей і мінливих обставин. Єдино реальний шлях збагнути людську істоту - це визнати її спадкоємицею таких засад.Гердер порушив нову низку питань стосовно соціальної і політичної сфери. Раціо-налісти доби Просвітництва ставили питання таким чином: як можна класифікувати цю річ або це явище? Чи вони раціональні? Кращі чи гірші? Чи у змозі ми їм запобігти, а чи посприяти? Наслідком такого підходу став класифікаційний процес, згідно з яким, примі-ром, британська конституція займала місце «альфа», тоді як уся культура Середніх віків була розжалувана до рівня «гамма»-класу. Поширення Просвітництва перетворилося на процес, який мав облаштувати усю Європу альфа-інституціями та альфа-культурою. До цієї позиції Гердер відчував відразу і винайшов чимало обвинувачень, які ми ще й досі ви-суваємо проти раціоналізму: що він нетворчий, холодно критичний, механічний, що він не спромігся зрозуміти соціальні явища як відповідь на конкретні ситуації. Питання, пору-шене Гердером, мало історичне спрямування: як відбулося, що ця річ стала такою, якою вона є? <...>Гердер не тільки вірив у те, що мова є суттєвою прикметою кожного Volk, а й схва-лював як наслідок цього поділ людства. Розмаїття мов розмежовує людей поміж собою, спонукаючи їх до розвитку їхньої власної унікальної культури та захищаючи їх від значної корупції, яка виникає, - у цьому Гердер був переконаний, - внаслідок сліпого наслідування чужоземців. За цими переконаннями він дійсно був новатором. Єдина річ, на якій могли б зійтися при зіткненні на барикадах священик і philosophe, це їхнє спільне збентеження у зв’язку з тим, що людський рід275говорить незліченною кількістю мов і діалектів. Священик вірив, що ця обставина є наслідком прокляття, насланого Богом за людську зухвалість у зведенні Вавилонської ве-жі. Philosophe нарікав на спустошення, безлад і плутанину як наслідок труднощів у спіл-куванні між народами; подібно до всіх раціоналістично мислячих людей, він тужив за сві-товою мовою -або широко розповсюдженою, як латина чи французька, або ж, якщо вона виявиться неприйнятною через націоналістичні почуття, то штучно створеною на кшталт есперанто. Гердер, ясна річ, взагалі не міг розглядати такого роду штучні конструкції, як мову. Мова відбиває національну душу або дух. Це органічний продукт, позначений до-свідом поколінь, різновид закодованої історії страждань та радощів нації. Навіть структу-ра мови здавалася Гердерові дзеркалом морального характеру народу: активні народи, на його думку, віддають перевагу активним дієсловам. «Ми, німці, - писав він у 1787 році, - усе ще не розуміємо важливості національної мови. Основна маса нашого народу думає про неї як про щось таке, що у змозі зацікавити лише граматика. Розглядати її як орган со-ціальної активності й співпраці, як з’єднувальну ланку між соціальними класами та засіб їхнього поєднання, - це щось таке, про що більшість із нас не має бодай найменшого уяв-лення»22.Вражає те, що Гердер тлумачить мову як сполучну ланку між соціальними класа-ми. У цій ролі політичні філософи зазвичай розглядали певні економічні або політичні моменти - обмін професійним досвідом, підпорядкування монархові чи участь у ринкових стосунках. Та досить тільки було припустити, що суттєвим зв’язком є мова, як Гердерова Німеччина опинялася під загрозою розколу. Він був переконаний, що за його часів німе-цька культура потрапила в залежність від французької, чий вплив відіграв вирішальну роль у справі відмежування німецьких княжих дворів від німецького народу. Політичний підтекст Гердерового зацікавлення мовою є потенційно революційним. У нижчих верст-вах вбачають не простакуватих селян, а джерело національного творення; мова є чимось таким, що вони однаковою мірою поділяють із представниками аристократії, хоча за того-часних обставин аристократія зраджувала довіру спільноти, імітуючи чужоземні моделі.Тому за можливий висновок може слугувати те, що порятунок має прийти знизу. Саме нижчі верстви спроможні оборонити чистоту мови. Доконечність збереження цієї чистоти випливає з віри Гердера, що Volk, який відмовляється від своєї мови, руйнує вла-сну «самість», тобто цей народ втрачає тісний контакт із дійсністю й перетворюється на просте знаряддя наслідування чужоземних моделей, позбавлений будь-якої життєздатнос-ті, спонтанності та ідентичності. <...> ,276Гердера загальноприйнято вважати видатним діячем романтичного руху, який за його життя розпочинав справляти вплив у багатьох ділянках людської активності. Одна із загальникових формул, яку ми можемо застосувати, описуючи романтизм, це та, що він зміщує увагу від зовнішніх правил до внутрішньої спонтанності. У царині релігії це озна-чало більше перейматися містичним досвідом, ніж віровченнями й догматами. З точки зо-ру художньо-мистецької, романтизм означав скоріше захоплення спонтанністю, аніж тим, що підпадало під класичні правила належної поетичної або естетичної форми.Існує паралель цьому процесові в етиці сучасника Гердера Імануї-ла Канта, якого ніхто не наважиться назвати романтичним мислителем. Поняття категоричного імперати-ву Канта становило раціоналістичне пояснення доброї поведінки, яка відкидала пристосу-вання до зовні нав’язуваних моральних правил, віддаючи перевагу раціональному внутрішньому переконанню. Кант аргументував, що вільна людина є суттєвим чином автоно-мною або самокерованою. «Самість», яка цікавила Канта, була «самість» раціональної особистості, але це обмеження не було істотним для його теорії. Цілком припустимим бу-ло б вимагати подібної автономії і для інших «самостей» чи моральних сутностей, таких як нація або Volk. «Націоналізм, - доводив Елія Кедурі, - що сам собою ... переважно є до-ктриною національного самовизначення, знайшов тут велике джерело своєї життєздатнос-ті»23. Форма, за Кантом, та зміст, за Гердером, можуть поєднатися у повною мірою розви-нутому націоналізмі.Фіхте і німецька націяІдея нації Фіхте, хоч і пасувала до Гердерових думок, була цілковито політичною. Від французів він перейняв доктрину, згідно з якою світ географічно побудований так, щоб розташувати нації-держави: «Певні частини земної поверхні, разом із їхніми мешкан-цями, вочевидь, приречені від природи формувати політичні утворення»24. З тих пір це стало загальноприйнятою націоналістичною доктриною, незалежно від того, які міркуван-ня спонукали до її використання. Мацціні, наприклад, вважав, що Бог був особливо рете-льним у своїх зусиллях представити Італію як націю. Французи вважали цю доктрину зру-чною з тієї причини, що їхні наочно окреслені кордони - Піренеї, Альпи, Рейн - включали ширшу територію ніж та, що її насправді населяли французи. Природа, на позір, віддавала французам великий шмат Німеччини. На думку Фіхте,277доктрина природних кордонів потребувала адаптування, бо німці населяли віднос-но розпливчасту за обрисами рівнину у центрі Європи. Його наміром було розвинути культурний націоналізм Гердера у доктрину «внутрішніх кордонів». «Ті, що говорять од-нією мовою, - писав він, -вже від природи зв’язані разом безліччю невидимих ниток іще до втручання людського посередництва; вони розуміються поміж собою і здатні спілкува-тися один з одним чим далі, то тісніше; вони взаємозалежні; вони становлять одне неподі-льне ціле з природою»25.Це навряд чи стосувалося Німеччини, яка, попри метафізичну єдність «від приро-ди» і незалежно від людського посередництва, політично була дуже далекою від неподі-льності. Корисність цих метафізичних зауваг у тому, що вони відіграли роль трампліна у політичних сподіваннях. Фактично Фіхте захищав стан справ, який, на його твердження, вже існував від природи. У деяких політичних сферах є звичним застосовувати філософсь-ку мову, аби довести, що те, що є політично хибним, може бути істинним у певному «ви-щому» сенсі.Фіхте поділяв оцінку Гердером ролі передсуду у збереженні чистоти нації, але йо-му бракувало віри у його ефективність. Він пропонував більш жорсткі засоби, щоб ізолю-вати націю від чужинців. У «Закритій торговельній державі» він окреслив у загальних ри-сах сувору утопію: «Тільки вчений або митець, - писав він, вклоняючись у бік просвітни-цьких доктрин, з якими був обізнаний, - мають резон пускатися у мандри поза межі закри-тої держави. Не слід дозволяти займатися зовнішньою торгівлею тим, хто відчуває лише пустопорожню цікавість і бажання розважитися та розсіяти свою нудьгу по всіх краях»26. На підставі цих настроїв може видатися, що Фіхте прагнув повернутися до всього світу спиною, щоб німці могли обробляти свій власний сад. Навпаки, цікавим моментом, що стосується «Промов до німецької нації», є їхня надмірна, а то й хвороблива, чутливість до думок чужоземців. Ці «Промови» належать до перших маніфестів німецького націоналіз-му й були виголошені у вигляді лекцій в Берлінському університеті у 1807-1808 роках. Аудиторія була невелика і частково складалася з французьких офіцерів; проте у писемній формі вони («Промови») досягнули класичного статусу. Фіхте зазвичай оповідає про «очі чужоземних націй», вдаючись до метафори, що викликала в уяві видиво ворожої присут-ності по той бік кордону.Він вживає цю метафору, щоб підсилити своє гнівне картання німців за минулі по-милки, дати поштовх процесу самокритики, що став стандартною характеристикою націо-налістичного мислення. «Це ганьба, що ми, німці, опинилися у такому становищі з-посеред усіх інших європейських націй, яких в усіх інших аспектах спіткала схожа доля, бо ми є єди-278ною нацією, яка під орудою ворожої руки чужинців сама ж почала ображати наші уряди, наших правителів, яким перед цим ми огидно лестили, та й геть усе, що належало нашій країні, - нібито просто вичікувала цього моменту й наразі жадала щось таке вчини-ти, доки не проминув для цього час». І далі він пише: «Дехто з нас вже від початку зроби-вся цілковито нікчемним, смішним та огидним, вдаючись із будь-якого приводу до ницих оцінок на адресу тих, хто нещодавно був у нашій країні при владі»27. Й проводячи пара-лель із збереженням гідного обличчя сім’ї перед сусідами, він промовисто додає: «Чи ж не хочемо ми зараз зробити чужоземні нації свідками цієї непристойної хвороби, як і велико-го безчестя, з яким ми розсипаємося у лестощах, щоб зрештою долучити до їхнього пре-зирства до нашої підлоти ще й насмішкуватий погляд на наше безчестя?».Це жорстокі слова, і їх можна застосувати як узагальнення. На мою думку, можна зробити висновок про те, що Фіхте розмірковував над конкретними прикладами і тут без вагань вів ту внутрішню духовну громадянську боротьбу, яка завжди присутня у націона-лізмі як першорядної ваги чинник. Фіхте мав піднесені уявлення про те, що означає бути німцем, отож його шалений гнів на німців, які не діяли відповідним чином, був пропор-ційним цій піднесеності. Ми навіть можемо піти далі. Націоналіст домагається значних переваг для своєї нації, але його домагання неминуче нереалістичні. Тому націоналісти схильні до різкого чергування закоханого споглядання ідеальних чеснот своїх співвітчиз-ників та ненависті, викликаної їхньою реальною поведінкою. Фіхте демонструє саме цей тип почергових змін.Окремі вади, що їх Фіхте приписує німцям, обертаються їхніми чеснотами. Чи не тому «чужоземне лукавство легко поборювало німецьку простакуватість і довірливість», бо німці «чесні, серйозні, розважливі» й говорять «мовою, створеною, щоб висловлювати правду?»28. Вони легко піддалися впливові й були зіпсовані галльським космополітизмом. Критика тут досить слабка, бо простакуватість, на яку нападає Фіхте, в інших контекстах можна розглядати як чесноту. Драматична картина постає із «Промов». Чужинці «вважа-ють німецьку звитяжність вигідною, щоб вести свої війни, і німецькі руки вигідними, щоб захоплювати здобич у своїх суперників. Саме ці чужі країни першими скористалися роз-колом у думках, який виник у Німеччині через релігійні суперечності, аби штучно розчле-нувати цей представницький мікрокосм усієї Християнської Європи на окремі незалежні частини й перешкодити йому бути внутрішнім органічним цілим...»29.Фіхте підштовхує нас до висновку, що німці стали жертвами чужо-279земної підступності. Німецькі чесноти є природними, німецькі вади - це наслідок сприйняття чужоземних впливів. Це чимось нагадує казку про Попелюшку, яку експлуа-тували злі сестри до миті звільнення, коли тріумфують її природна краса й доброта. Якщо потрібно пояснити сьогоденний пригноблений стан нації, то необхідним постулатом наці-оналістичної думки стає те, що головною характеристикою чужинців, окрім злобливості, є надмірна підступність. Пом’якшену форму цієї версії подій віднаходимо у поширеному серед британців погляді, що в міжнародних стосунках агресор зазвичай виграє перший ра-унд і завжди програє останній. У Фіхте та інших націоналістичних письменників прогля-дає уявлення цілковито загального характеру, рушійним чинником якого є втіха від думки про тріумф стражденного героя. Структура цього уявлення досконало загальна; Фіхте кар-тає французів як злочинців, але, як на сучасний або пізніший смаки, то євреїв, аристокра-тів, британців або іще там когось, хто підвернеться під руку, можна цілком підставити на місце гнобителів нації. Певно, однією із вражаючих рис німецького націоналізму є те, на-скільки тривалою була ця втіха. У 1895 році націоналістичний історик Трайчке писав, що «довгий час після поразки Наполеона ми (німці) були в очах іноземців лише комічними на вигляд, жвавими членами співочих та мисливських клубів, і німецьке слово Vaterland в Англії вживалося просто на означення презирства»30. На ту пору Німеччину вже тривалий час визнавали за найсильнішу на континенті мілітарну потугу, і в словах Трайчке чітко прочитується: вони насміхалися з нас, але надалі вони цього не робитимуть. Можна при-пустити, що однією з причин послідовної турботи німецького націоналізму про силу був страх мати смішний вигляд, адже люди не сміються з тих, кого бояться.Примітки1. Kedourie E. Nationalism in the Middle East. - У кн.: Since 1945. - London, 1966.2. Грецька Національна Асамблея: Прокламація незалежності, 27 січня 1822. Цит. за: Kohn Н. (ред). Nationalism. - New York, 1955.3. Патріс Лумумба про незалежність Конго, 1960. Цит. за: Kohn H. andSokolsky W. African Nationalism in the Twentieth Century. - New York, 1966.4. Див.: Becker С The Heavenly City of the Eighteenth Century Philosophers. -Yale, 1959.5. Encyclopedic, entry Francois ou Francais.6. Tocqueville A. L’Ancien Regime et Revolution. - 1856. - Кн. III. - Част. I.7. The Political Writings of Jean Jacques Rousseau/Ред. C. E. Vaughan: У 2-х т. -Cambridge, 1915.-Т. 1.-С.427.2808. Ibid. - Т. 2. - С. 437.9.  Qu’est-ce que le tiers etat? par Emmanuel Sieyes, precede de l’essai sur les privileges. - Paris, 1888. Цит. What is the Third Estate? я використовую перекл. Jean Blondel, ред. S. E. Finer, перед. Jack Lively (Lon-don, 1963).10.  What is the Third Estate? - С 164.11. L’essai sur les privileges. - C. lh.12. Third Estate. - С 58.13.  Ibid. -C. 126.14.  Hayes С The Historical Evolution of Modern Nationalism. - New York, 1948.15. Third Estate. - С 117.16. Ibid. -C. 74.17. Arendt H. The Origins of Totalitarian Democracy. - New York, 2nd ed., 1958. -С. 183.18. Hobsbawm E. J. The Age of Revolution, 1789-1848. - New York, 1963. - С 167.19. MazziniJ. The Duties of Man. Див. також: Salvemini G. Mazzini. - London, 1956 (італ. вид. 1905). - С. 42.20.  Talmon J. L. The Unique and the Universal. - London 1965. - C. 97.21. Див.: Barnard F. Herder’s Social and Political Thought. - Oxford, 1965.22.  Цит. за: Barnard F. Op. cit. - С 58.23. Kedourie E. Nationalism. - London, 1960 - С 31.24.  Цит. за: Reiss H. S. The Political Thought of the German Romantics, 1793-1815.-Oxford, 1955.-С 94.25. Ibid. -C. 17.26. Ibid. - С 99.27.  Ibid. -C. 115-116.28. Ibid. - C. 105.29.  Ibid.30.  Treitschke H. In Memory oX Great War. - 1895. Цит. за: Snyder L. The Dynamics of Nationalism. - Princeton, 1964. - C. 163-164.EHTOHI Д. СМІТНАЦІОНАЛІЗМ ТА ІСТОРИКИІсторія націоналізму - це не тільки історія націоналістичної ідеології й націоналіс-тичного руху, а й історія тих, хто вступав з ними у діалог. Саме тому націоналізм носить протеїстичний характер, нагадує ілюзію і проявляється в різноманітних формах або шви-дше в тих формах, які надають йому його прибічники і критики. Ось чому прийнято вва-жати, що націоналізм - це «історичний рух» par excellence*. Націоналізм не тільки власти-вий певній добі європейської історії, а й постійно проявляється в особливих історичних обставинах. Отже, націоналізму притаманний глибинний «історичний» характер: він роз-глядає світ як результат взаємодії різних спільнот. Характер й історія кожної спільноти унікальні, кожна з них має специфічні джерела походження й власні шляхи розвитку.Одначе, крім цього, існує й інша, ще конкретніша причина, яка спонукає визначати націоналізм як глибинно «історичний» рух. Серед засновників і гарячих прихильників на-ціоналізму історики займають почесне місце; одночасно вони найактивніше намагаються оцінити націоналізм і зрозуміти феномен цього явища. Саме історики обґрунтували тезу про «історичність» націоналістичного руху, і тепер ця теза нас не дивує, саме вони виді-лили спільні елементи в ранньому європейському націоналізмі й створили історіографію епохи романтизму. Мішле, Берк, Мюллер, Карамзін, Палацький й багато інших заклали моральні й інтелектуальні підвалини націоналізму, що виник у кожній зі спільнот, представлених даними істориками. Разом з філологами історики логічно пояснюють й обґрун-товують честолюбні домагання своїх націй1.Серед найгостріших критиків націоналізму і його опонентів було також чимало іс-ториків, особливо після Другої світової війни. Звичайно, більшість з них скептично стави-лися до ідеологічних цілей націоналізму,* Здебільшого (фр.).282якщо взагалі не були його ворогами. Вони вважали, що націоналізм веде до різно-манітних негативних наслідків, спектр яких коливається від абсурдної соціальної й куль-турної політики до тоталітарного терору й загальної дестабілізації. Таке ставлення до на-ціоналізму зумовлювалося численними загальноприйнятими припущеннями про природу цього феномена. В основному історики розглядали націоналізм як доктрину, принцип чи доказ; за незначними винятками уяву майже всіх істориків більшою мірою збуджував са-ме націонал/з^, а не нація. Цю доктрину чи принцип часто розглядали як idee fixe, рушійну силу, яка, незважаючи на різні свої прояви, по суті завжди залишалася незмінною. Іноді націоналізм, навпаки, ототожнювався з «національним почуттям», почуттям приналежно-сті до нації й самоідентифікації з нею. У такому випадку прийнято вважати, що нація за-довольняє індивідуальні й колективні потреби тепла, сили й стабільності, національні зв’язки стають дедалі важливішими, тоді як родинні й добросусідські втрачаються. У цьо-му сенсі для суспільства у модерну епоху націоналізм має функціональне значення2.Одначе дорогою ціною. Для критично настроєних істориків немає таких причин, через які група людей не хотіла б жити, працювати й організовуватися якщо не на підставі культурного зв’язку, то спільного історичного досвіду; людьми краще керуватиме пред-ставник їхньої ж спільноти, ніж якоїсь іншої. Але цю ліберальну доктрину не слід плутати з континентальним або романтичним різновидами націоналізму, які трактують індивідів як членів незмінних спільнот, що можуть бути вільними за умови самоврядування3. Поді-бні вчення призводять до загальних бід, особливо в етнічно змішаних регіонах, де вони лише підсилюють існуючі відмінності й історичний антагонізм.Таким чином, в основних рисах історичне розуміння складного феномена націона-лізму ґрунтується на досить вузькому визначенні його поля дії й на такій же специфічній формі його пояснення. Останнє набагато більше залежить від контексту, тісніше пов’язане з психологією й вимагає більше слів. Я вважаю, що націоналізм і поняття, які характеризують цей рух, слід розглядати виключно в контексті європейської думки й історії, при-наймні доти, доки витоки націоналізму ще не до кінця з’ясовані; ці поняття й ідеї можна зрозуміти лише в таких історичних рамках. Оскільки стан сучасної Європи свідчить про розпад її організації, економічного й політичного порядку, особливий наголос ставиться на фізичних перевагах й аспектах націоналізму; підвищена увага приділяється тим його функціям, які особливо важливі для дезорієнтованих особистостей й переміщених спіль-нот. Нарешті, кілька слів про механізм, який найбільше підходить для пояснення того, чо-му націоналізм роз-283повсюдився в Азії, Африці й Латинській Америці, - це результат змішування наслі-дування й реакції: еліти, особливо інтелектуальні, прищеплюють і адаптують західні ідеї нації й національного відродження. Націоналізм пишно розрісся у специфічних обстави-нах європейського імперіалізму й колоніалізму; але розповсюджується він здебільшого за-вдяки самостимуляції й самозароджуваності, вкрай рідко тонкий прошарок інтелектуалів може викликати його появу в країні, якій вони хочуть прищепити націоналізм4.І ще одне: два інших аспекти історичного розуміння націоналізму були виділені вченими зі сфери суміжних з історією наук. Перший стосується проблеми самої структури нації та її природи. Вважається, що націоналізм не тільки випадковий, його не можна та-кож пояснити логічно: сама нація, сам об’єкт будь-якого націоналістичного прагнення штучні, концепція й модель соціальної й культурної організації - продукт зусиль позірної схильності націоналістів до влади й пожинання плодів політичної боротьби. Нація - вига-дана категорія; вона не вкорінена ні в природі, ні в історії. Саме це й визначає наступну рису: сучасний характер націй і націоналізму. Минуле, якого домагається націоналізм, мі-фічне: воно існує виключно в умах націоналістів і їхніх послідовників, навіть якщо це ми-нуле й не просто цинічно фабрикується для сучасних політичних цілей. Нації з’являються в момент перемоги націоналізму: це суто сучасна концепція і наслідок цілком сучасних суспільних процесів, таких як бюрократизація, секуляризація, революція і капіталізм. У цій точці те, як розуміють націоналізм історики, збігається з розумінням політологів, соці-ологів й антропологів; крім цього, історики вважають, що перші прояви націоналістичної ідеології й націоналістичного руху абсолютно точно з’явилися в останній чверті XVIII й першій декаді XIX століття, у період від польських повстань й Американської війни за не-залежність до пруської й німецької реакції, Французької революції й наполеонівських во-єн5.) Три відповіді історії націоналізмуБуло б дивно, якби історики, виявляючи історичну природу теми й власного про-фесійного погляду на неї, не використовували певні загальні теоретичні схеми, які роз-кривають тісні зв’язки між тими способами, за допомогою яких вчені характеризують і пояснюють націоналізм, власне своєї Sitz im Leben * і своєї спільноти; відмінності, що ви-пливають з того,* Життєва позиція (нім.).284як кожне покоління й група істориків розуміють основні поняття, застосовуючи їх до концепцій нації й націоналізму. Це відразу ж впадає в очі ще у типових ранніх відпові-дях істориків й інших вчених націоналістам XIX століття.Перші історики, що займалися національною ідеєю, були схильні трактувати націю як основу індивідуальної свободи. Звичайно, про це писав Мішле у своєму «Історичному погляді на Французьку революцію»; пишучи свою працю в середині XIX століття, Мішле підтримує погляд Руссо щодо повернення до природи й глибшого людського порозуміння. «Спонтанна організація Франції» датується 1789 роком, цю концепцію було прикладено до сфери людського братерства, «братерства людей в присутності Бога», як висловлюєть-ся Мішле. Коли настане епоха братерства, то «не буде ні багатого, ні бідного, не буде по-ділу на знатних людей і плебеїв; буде лише один стіл, а харчі належатимуть рівною мірою всім; соціальні незгоди й сварки зникнуть; вороги примиряться; а опозиційні секти, пред-ставники різних віросповідань і філософи, протестанти й католики побратаються...»6.Така патріотична релігія є культом людини й рушійною силою сучасної французь-кої і європейської історії. Бо «дитина перед вівтарем (на святі конфедерації) - це Франція, а довкола неї увесь світ. Саме ця дитина, яка належить усім націям, й об’єднує їх...», і Мі-шле вибірково називає Італію, Польщу й Ірландію, країни, в кожній з яких розвивався націоналістичний рух. Загалом всі ці течії об’єднувалися в рух Мацціні, який називався «Молода Європа». Мішле виділяє саме ці країни, бо вони по-братерськи співчували Фран-ції навіть під час революції, виявляючи цим силу ідеї в сучасній історії.До 80-х років XIX століття націоналістичні принципи у французькій політиці здо-були тверду позицію, цьому сприяла також втрата Ельзасу-Лотарінгіїу 1871 році. Ренан, протиставляючи принципу волюнтаристської історичної солідарності принцип органічної етнолінгвістичної єдності як основи нації, залишився вірним ліберальному духові. «Нації, -писав він, - не вічні. Вони мали початок, будуть мати й кінець. Можливо, їх заступить конфедерація європейських країн. Але це не є законом теперішнього століття. Тепер існу-вання націй добре, навіть потрібне. Існування їх - гарантія свободи, яка зникла б, коли б світ мав тільки один закон, тільки одного пана». Для Ренана дух свободи краще визначав націю, ніж соціально-психологічний принцип, який заперечував будь-які зміни у формі, або біологічний, лінгвістичний, економічний чи географічний. «Не будемо забувати того основного принципу, що людина є розумною й моральною істотою, перш ніж вона прийме ту чи ту мову,285стане членом тої чи іншої раси, зробиться прихильницею тої чи тої культури». От-же:«Нація - це душа, духовний принцип ... нація - це велика солідарність, утворювана почуттям жертв, які вже принесено й які є намір принести в майбутньому. Нація вимагає минулого, але в сучасності вона резюмується цілком конкретним фактором: це ясно ви-словлене бажання продовжувати спільне життя. Існування нації - це (якщо можна так ви-словитися) щоденний плебісцит, як існування особи - вічне стверджування життя»7.Намагаючись залишатися вірним ліберальним принципам, протиставляючись мі-літаризму фон Трайчке і расовому націоналізму, Ренан, можливо, перебільшував волюн-таристські аспекти нації. Він справді хотів утвердити першенство політики й спільної іс-торії в генезі й характері націй. На відміну від Східної Європи, Західна після занепаду ім-перії Ка-ролінгів стала свідком піднесення різних націй, які виникли в результаті злиття різних народів. «В X сторіччі, - стверджує Ренан, - в перших на-’ родних піснях, цих до-сконалих дзеркалах духу часу, всі мешканці Франції - французи. Ідея різниці рас в людно-сті Франції, яка так ясно виступає у Григорія Турського, зовсім непомітна у французьких письменників і поетів, які виступають після часів Гуґо Капета. Різниця між вельможною і простою людиною теж виділяється дуже сильно, але вона зовсім не є етнографічною...». Для Ренана важливими є соціальні й психологічні моменти: спільний досвід й спільна па-м’ять (а також непам’ять). Він не пояснює, чому на Заході нації еволюціонують до тієї форми нації, яку він вважає в історії новою, яка засновується на спільному досвіді й вибірковій пам’яті, тоді як Схід не зміг досягти цього й зберігає модель, що ґрунтується на етнічних відмінностях.Консервативнішу відповідь зростаючому націоналізму знаходимо в есе лорда Ак-тона, в якому критикується ідеал політичної нації Мацціні. Останню лорд Актон характе-ризує як вираз політичного ідеалізму. Якщо англійська лібертаристська концепція нації походить з 1688 року й спрямована на «різноманітність, а не одноманітність, гармонію, а не єдність», то французький ідеал расової колективної нації сформований у 1789-му, він «верховодить правами й бажаннями мешканців, поглинаючи в уявній єдності їхні різнобі-жні інтереси; жертвує їхніми індивідуальними схильностями й обов’язками заради вищих вимог національності та нищить усі природні права й набуті свободи з метою самоствер-дження». Для Актона теорія національної єдності «перетворює націю на джерело деспотизму й революції», а теорія свободи розглядає її як «твердиню самоврядування та най-головніше обмеження надмірної влади держави»8.Із цього випливає, що для лорда Актона імперії вищі від націй,286Австрійська імперія підноситься над Францією. «Держава, яка нездатна облашту-вати різні раси, сама виносить собі вирок; держава, яка докладає зусиль, аби їх нейтралі-зувати, поглинути, а то й силоміць виштовхнути, підриває власну життєздатність; держа-ва, яка їх не включає до свого складу, позбавлена чільної засади самоврядування. Тому те-орія національності - це ретроградний крок в історії». Він робить висновок, що «націона-льність не опікується ні свободою, ні процвітанням; їх обох вона приносить в жертву за-ради імперативної необхідності перетворення нації на матрицю й мірку держави. її поступ позначатиметься матеріальною, а також моральною руїною заради того, щоб новий вина-хід спромігся переважити діяння Бога й інтереси людства».По суті, в цьому Актон трохи змінює напрям удару - він цілиться не у французький націоналізм, а в націю як таку. Одначе в даному разі нас цікавить той смисл, що його на-дає Актон штучній природі нації. Важливо, що він вважає національні вимоги менш ваго-мими, ніж вимоги традиційної влади й індивідуальної свободи; національні вимоги насправді похідні, вони - наслідок того, що абсолютистська держава зрікається своїх корпо-ративних прав. Актон чинить спротив рухові італійського об’єднання; відповідно його по-гляд на націоналізм і теорію єдності - це щось більше, ніж намагання відмежуватися від них. І його аргументи, і його історичний аналіз пов’язані зі змінами, які відбулися на кон-тиненті у XIX столітті; незважаючи на те, що він засуджував штучність й сучасність на-цій, його погляди заторкнули кілька африканських й азіатських держав в сучасну епоху. Його основні припущення й донині продовжують надихати сучасних науковців.Протиставлення консерваторів націоналізму не завжди було ворожим. Макс Вебер, історик-соціолог і німецький націоналіст, розглядав націю як конфлікт між групами й но-сія унікальних культурних цінностей. Услід за Ренаном Вебер заявляє, що «нація - це спі-льнота, об’єднана почуттям, адекватним виявом якого є держава; звідси випливає, що нація - це спільнота, яка має цілком умотивовану тенденцію до створення власної держави»9. Також нація - осередок культурних цінностей, які визначають її індивідуальність: «Важ-ливість «нації» зазвичай виражається у вищості або принаймні в незамінності культурних цінностей, які можуть бути збереженими й розвиватися за допомогою культивування ін-дивідуальності (Eigenart) цієї спільноти»10.Як і інші історики, які досі дотримувалися цієї ж думки, Вебер не враховує істори-чного зростання націоналізму, хоча, здається, має намір зробити це. Ми маємо лише роз-діли, присвячені етнічності, нації й націоналізму в «Економіці й суспільстві», в яких чітко викладено його ос-287новний «політичний» підхід до предмета. Вебер не тільки вважав, що нація й дер-жава зумовлюють одна одну у сучасному світі, як вважають, наприклад, бюрократи й ін-телектуали, носії відповідних концепцій; для нього політична дія більшою мірою, ніж будь-що інше, сприяла трансформації етнічної спільноти в націю, як у випадку Ельзасу з його французькими спогадами, який для Вебера був у цьому плані показовим. Ось що він пише з цього приводу:«Це зможе зрозуміти будь-який відвідувач, пройшовшись Колмар-ським музеєм, багатим на такі реліквії, як триколірні прапори Франції, пожежні драбини й військові шо-ломи, едикти Луї Філіпа, особливо ж багато пам’яток з часів Французької революції; для когось стороннього усе це виглядає тривіально, але для ельзасця всі ці експонати мають чуттєву цінність. Це відчуття спільноти з’являється завдяки спільному політичному й опо-середковано соціальному досвіду, які високо цінуються масами як символи знищення фе-одалізму, а оповіді про ці події займають місце героїчних легенд первісних народів»".Ми не можемо мати певності в тому, наскільки глибоко Вебер трактував нації як витвори сучасності, не кажучи вже про їхню вигаданість чи штучність. У його працях, можливо, чи не вперше, ми зустрічаємося з проблемою взаємозв’язків між етнічністю й націоналізмом, якою займалися деякі вчені вже в пізніші часи. Одначе цей підхід був дуже далеким від третьої типової відповіді націоналізму XIX століття, від соціалістичної й мар-ксистської історичної оцінки. Маркс і Енгельс не приділяли систематичної уваги цьому феномену; щоб зрозуміти, як вони ставилися до націоналізму, треба визбирувати окремі факти, спиратися на випадкові посилання у статтях на теми закордонної політики або в революційних памфлетах чи есе12. Але для марксистських істориків їхній спадок щодо цієї проблеми в основних рисах ясний: нації - це спільноти, засновані на мовній і природній спільності. Як каже Енгельс: треба підтримати великі чи «провідні» нації, які пішли дале-ко вперед по шляху капіталізму, у їхньому протистоянні таким абсолютистським реакцій-ним державам, як царська Росія, або малим, відсталим націям, як серби чи чехи; робітни-чий клас ніщо не прив’язує до його вітчизни, тому він перш за все мусить спрямовувати свою боротьбу проти власної національної буржуазії; націоналізм соціалісти можуть під-тримувати тільки у тому випадку, коли він прискорює повалення феодалізму або, як в Ір-ландії, знищує домінування буржуазії. До цього Енгельс додає, д propos Польщі, що наці-ональна незалежність - це передумова соціального розвитку і що (як проголосив Геґель) тільки ті нації, які збудували в минулому власну державу, зможуть спромогтися на зміни в майбутньому, відтак саме вони заслуговують підтримки соціалістів13.288Наступним історикам-марксистам залишилося прийняти ці суто «інструментальні» положення й зробити спробу зрозуміти феномен нації й націоналізму з точки зору історії. Каутський, Ленін і Люксембург, незважаючи на певні незгоди між ними, продовжували розвивати започаткований «інструментальний» аналіз східноєвропейського націоналізму, який трактувався як засіб, що використовується феодальним і буржуазним класом, і як відступ від пролетарської революції, хоча Ленін був готовим визнати, що в Східній Європі націоналізм дійсно широко розповсюджений і що він має з ним боротися14. Одначе завер-шеного вигляду марксистській оцінці націоналізму надали Карл Реннер і Отто Бауер.Звичайно, тут були й програмні твердження. Було вирішено зустрітися, щоб обго-ворити невідкладні потреби австрійських соціал-демократів, які стояли перед проблемами мультинаціоналізму в імперії і всередині самої партії. Для того, щоб підтримати їхні екс-територіальні рішення і їхню концепцію персональної й культурної автономії, Реннер і Бауер прийняли визначення нації, яке відводило їх убік від політичної й територіальної концепції Маркса і Енгельса. Особливо для Бауера було характерно, що нація - це «спіль-нота долі», якій притаманні власні характер і культура. Націю формували матеріальні фа-ктори, але близькість і спілкування у спільній історії й культурі пов’язували членів нації навіть сильнішими зв’язками, ніж класові. Незважаючи на це, Бауер наполягав на тому, що індивід має право вибирати свою культурну приналежність до певної нації; поступово це уявлення еволюціонувало. У випадку німців Бауер простежував розвиток їхньої націо-нальної спільноти від родової зграї, яка жила в ізоляції й усе ділила порівну. Частина зграї втекла від осілих землеробів, а частина змішалася з іншими групами; у Середні віки голо-вне плем’я розкололося на класи, саме барони та священики й заснували справжню націю. Пізніше з появою міст і грошового обігу їхня кількість поступово зростала за рахунок бу-ржуазії й освіченого середнього класу; і тепер соціалізм знову розширював національну базу, включаючи до неї робітничий клас. Керуючись цим, у 1899 році на Бернсько-му кон-гресі австрійська Соціал-демократична робітнича партія вимагала «демократичної феде-ративної держави націй», яка розглядалася як культурно-історична спільнота без терито-ріальних прав15.Примітки1. Наскільки мені відомо, немає детального дослідження про роль націоналістично настроєних істориків у поширенні націоналізму, але у праці Ганса Кона є кілька розділів про внесок істориків, що заслуговують на особливу увагу, до специфічних рухів, напри-клад, Мюллер і фон Трайчке; див.: Kohn H. The Mind289of Germany. - London, 1965; див. також: Kohn H. Prophets and Peoples. - New York, 1961 (про Мішле) і Kohn H. Pan-Slavism. - 2-е вид. - New York, 1960 (про Палацького).2. Див., наприклад, в: Сагг Е. Н. (ред.). Report on Nationalism. - London, 1939 (Королівський Інститут міжнародних справ), або у дослідженні Michelat G. and Thomas J.-P. H. Dimpnsions du Na-tionalisme. - Paris, 1966. Як доказ у цьому дослідженні використовується таке визначення, див.: Klausner S. Why They Chose Israel//Archives de sociologie des religions. - 1960. - Т. 9. - С. 129-144.3.  Про доктрину віґів див.: Mill J. S. Consideration on Representative Government. - London, 1872; і нижче коментарі до критики лорда Актона.4. Perham M. The Colonial Reckoning. - London, 1963; Hodgkin T. The Relevance of «Western» Ideas in the Derivation of African Nationalism. - В кн.: Pennock J. R. (ред.). Self-government in Mod-ernising Societies. - Englewood Cliffs, 1964. Про соціально-психологічну теорію європейського «не-онаціоналізму» див.: May о P. The Roots of Identity: Three National Movements in Contemporary Eu-ropian Politics. - London, 1974; про оцінку подібних підходів - Smith A. D. The Diffusion of National-ism//British Journal of Sociology. - 1978. - T. 29. - С 234-248.5. Кілька істориків (наприклад, Магси Е. D. Sixteenth-century Nationalism. -New York, 1976), вважають, що націоналок як ідеологія закорінений у XVI столітті, але переважна більшість пов’я-зує початки націоналізму з епохою «демократичної революції» (Palmer R. The National Idea in France before the Revolution//Journal of the History of Ideas. - 1940. -T. 1. - С 95-111 і Godechot J. France and the Atlantic Revolution of the Eighteenth Century, 1770-1779. - New York, 1965); див.: Kohn H. Prelude to Nation-States: The French and German Experience, 1789-1815. - New York, 1967 і Kamenka E. (ред.). Nationalism. The Nature and Evolution of an Idea. - London, 1976.6.  Michelet J. Historical View of the French Revolution/Trans. C. Cocks. -London, 1890. - T. 3. - Розд. 10-12. - С. 382-403 (цит. за: Kohn H. Nationalism: Its Meaning and History. - Princeton, 1955. - С 97-102.7. Renan E. Qu’est-ce qu’une nation? - Paris, 1882; Kohn H. Nationalism. - C. 135-140.8. Lord Acton. Essays on Freedom and Power. - Illinois, 1948. - C. 166-195.9.  Gerth H. and Mills C. W. (ред.). From Max Weber. Essays in Sociology. -London, 1947.- С 176.10.  Weber M. Economy and Society/Ред. G. Roth and С Wittich. - New York, 1968.-T. З.-Розд. 3.-С. 926.11.  Weber M. Economy and Society. - T. 1-2. - Розд. 5. - С. 396. Вебер робить висновок, що «вся історія показує, з якою легкістю політична дія може дати поштовх вірі у кровний зв’язок, як-що великі антропологічні відмінності не утруднюватимуть цей процес» (С. 393).12.  Davis H. В. Nationalism and Socialism: Marxist and Labour Theories of Nationalism. - Lon-don and New York, 1967. - Розд. 1-3; Cummins I. Marx, Engels and National Movements. - London, 1980.13.  Про гегелівську теорію «неісторичних націй» і використання її Енґель-290сом див.: Rosdolsky R. Friedrich Engels und das Problem der «Geschichtslosen Vцlker» //Archiv fьr Sozialgeschichte. - T. 4. - Hannover, 1964. - C. 87-282; загальніше див.: Fisera V. С. andMinnerup G. Marx, Engels and the National Question. -У кн.: CahmE. and Fisera V. С. (ред.). Socialism and Na-tionalism. - Т. 1.-Nottingham, 1978 і Connor W. The National Question in Marxist-Leninist Theory and Strategy. -Princeton, 1984.14. Davis H. B. Nationalism; Talmon J. L. The Myth of the Nation and the Vision of Revolution. - London, 1980. - Част. II. - Розд. 8 і Част. III і VI (Розд. 2. - С. 111).15. Bauer O. Die Nationalitдtenfrage und die Sozialdemokratie. - Vienna, 1924(1908); Talmon J. L. Op. cit. - Част. III. - Розд. 7.ЕРНЕСТ ҐЕЛНЕРНАЦІЇ ТА НАЦІОНАЛІЗМВИЗНАЧЕННЯНаціоналізм - це передусім політичний принцип, за яким політичні та національні одиниці мають збігатися. Націоналізм як почуття та рух найкраще можна визначити саме мовою цього принципу. Націоналістичне почуття - це або відчуття гніву, викликане по-рушенням цього принципу, або ж відчуття задоволення дотриманням його. Такого типу почуття і спричиняють будь-який націоналістичний рух.Націоналістичний принцип може порушуватись у різний спосіб. Політичний кор-дон конкретної держави може не охоплювати всіх представників відповідної нації; або ж охоплювати їх усіх, але включати також когось із.сторонніх; він може схибити на обох цих шляхах - не об’єднувати всіх членів даної нації і включати також представників інших націй. Нарешті, нація може жити, не змішуючись з іншими, в кількох державах, так що жодна з них не може йменуватися державою цієї нації. Але є одна форма порушення наці-оналістичного принципу, до якої національне почуття особливо чутливе: коли правителі політичного утворення належать до іншої нації, ніж більшість керованих ними людей - це для націоналістів становить особливо грубе порушення політичної справедливості. Це може трапитись як шляхом включення національної території до обширів імперії, так і внаслідок локальної переваги іншонаціо-нальної групи.Стисло кажучи, націоналізм - це теорія політичної легітимізації, яка вимагає, щоб етнічні кордони не перетинались із політичними і, зокрема, щоб етнічні кордони у межах даної держави не відокремлювали правителів від решти громадян: цей останній випадок формально виключений принципом в його загальному формулюванні.Націоналістичний принцип може стверджуватися також в етичному, «універсаліст-ському» дусі. Можливі, і дійсно існують, абстрактні націоналісти, неупереджені щодо власної національної приналежності, які шляхетно проповідують вчення для всіх націй: нехай кожна нація має влас-292ний політичний дах і нехай кожна з них не прагне розміщувати під ним людей ін-ших націй. Немає формальної суперечності у ствердженні такого неегоїстичного націона-лізму. Таку доктрину можна підтримати кількома доброякісними аргументами - такими, як, скажімо, прагнення зберегти культурну різноманітність або ж плюралізм міжнародної політичної системи, чи як засіб послабити внутрішню напругу всередині держав.Але в дійсності націоналізм часто не був ні настільки бездоганно раціональним, ні настільки зважено симетричним. Можливо, як вважав Імануїл Кант, небезсторонність, схильність робити винятки собі на користь чи з огляду на власне становище - основна людська вада, з якої зростають усі інші; і оскільки вона уражає національне почуття так само, як і всі інші, з’являється те, що італійці в часи Муссоліні називали sacro egoismo на-ціоналізму. Можливо також, що політична ефективність національного почуття була б значно послаблена, якби націоналісти були такою ж мірою чутливі щодо несправедливос-тей, зроблених їхньою нацією, як вони відчувають несправедливості стосовно них самих.Але вище цих міркувань є інші - пов’язані з особливою природою того світу, в яко-му нам доводиться жити, - що повстають проти будь-якого неупередженого, загального, приємно поміркованого націоналізму. Найпростіше це можна висловити так: на землі є велика кількість потенційних націй. На нашій планеті є також місце для певної кількості незалежних чи автономних політичних утворень. За будь-яким розумним розрахунком, можлива кількість (потенційних націй) ймовірно є великою, значно більшою, ніж можли-вих життєздатних держав. Якщо цей аргумент або розрахунок правильний, то не всі наці-оналістичні домагання можуть бути задоволені однаковою мірою одночасно. Задоволення одних означає страждання інших. Цей аргумент до того ж суттєво підсилюється тим фак-том, що дуже багато з потенційних націй цього світу живуть або ж до недавнього часу жили не компактно на відповідних територіях, а перемішано одна з одною у складному ві-зерунку. Звідси випливає, що територіальне політичне утворення може стати етнічно од-норідним, якщо будуть знищені, або вигнані, або асимільовані всі чужинці, їхнє небажан-ня миритися з такою долею може ускладнити мирне впровадження націоналістичного принципу.Ці визначення мають, звичайно, застосовуватися, як і більшість визначень, зі здо-ровим глуздом. Націоналістичний принцип, як було зазначено, не порушується проживан-ням в країні невеликої кількості людей іншої нації або навіть наявністю окремих іноземців у національній правлячій династії. Скільки саме людей іншої нації чи чужинців у керівно-му класі має бути, аби настало порушення цього принципу,293неможливо стверджувати точно. Немає такого недоторканного відсоткового від-ношення, нижче якого іноземця можна м’яко толерувати і понад яким він стає неприєм-ним, а його безпека і життя - загроженими. Це, безперечно, залежить від обставин. Немо-жливість установити загальноприйняте і точне співвідношення все ж не ставить під сумнів корисності самого визначення.Держава та націяНаше визначення націоналізму ґрунтувалося на двох ще не визначених термінах: держава та нація.Обговорення держави можна почати з відомого визначення її Максом Вебером як такої установи всередині суспільства, яка володіє монополією на законне насильство. Остання ідея є простою і спокусливою: у впорядкованих суспільствах, в яких більшість з нас живе або прагне жити, приватне чи групове насильство є незаконним. Конфлікт як та-кий не є незаконним, але він не може бути справедливо розв’язаний приватним чи групо-вим насильством. Насильство може застосовуватись тільки центральною політичною вла-дою і тільки тими, кому надане це право. Сила, як крайній засіб, - серед різноманітних за-собів підтримання ладу - може застосовуватись тільки певним спеціальним, чітко визна-ченим і добре централізованим, дисциплінованим органом всередині суспільства. Такий орган чи група органів є державою.Ідея, закладена в це визначення, досить добре узгоджується з моральним чуттям багатьох, - можливо, більшості, - членів сучасного суспільства. І все ж вона не є цілком задовільною. Існують «держави», - чи скоріше деякі утворення, що їх, у відповідності з нормою, ми були б схильні назвати цим словом, - які, одначе, не користуються виключ-ним правом на насильство в межах території, більш чи менш ефективно контрольованої ними. Феодальна держава не обов’язково забороняє приватні війни між своїми васалами за умови, якщо вони до того ж виконують зобов’язання перед своїм володарем; або ж держава, яка містить родові клани серед своїх суб’єктів, не обов’язково заперечує інститут кровної помсти, принаймні доки ті, хто цим займається, стережуться наражати на небез-пеку нейтральних людей на великих громадських шляхах або на ринку. Держава Ірак, що перебувала під британською опікою після Першої світової війни0, мирилася з набігами племен, яким передували сумлінні донесення їхніх учасників до найближчої поліційної дільниці перед та після експедиції, включаючи впорядкований бюрокра-294тичний звіт про вбитих та награбоване. Стисло кажучи, є держави, які не мають чи то бажання, чи то засобів упроваджувати власну монополію на законне насильство, але при цьому їх усе-таки, внаслідок наявності багатьох інших ознак, визнають за «держави».Основний принцип Вебера, однак, виглядає особливо чинним тепер, хоча в ролі загального визначення він містить дивний етноцентризм, з його мовчазною орієнтацією на централізовані держави західного типу. Держава становить один із найбільш суттєвих і важливих наслідків суспільного поділу праці. Де немає поділу праці, не може бути й мови про державу. Але не кожна спеціалізація породжує державу: держава - це спеціалізація та концентрація, спрямовані на підтримання ладу. Держава - це інститут або низка специфіч-них інституцій, зосереджених на утвердженні порядку (окрім інших їхніх турбот). Держа-ва існує там, де з решти соціального життя виокремились такі спеціалізовані агенції з під-тримання порядку, як поліція, суди. Вони і є державою.Не всі суспільства є державно оформлені. З цього безпосередньо випливає, що в таких недержавних суспільствах проблема націоналізму не виникає. Якщо немає держави, то, природно, не виникає питання про збіг державного кордону з межами нації. А якщо немає держави, то немає і правителів, отже, не можна спитати, чи вони однієї нації з ти-ми,, ким керують. Коли немає ні держави, ні уряду, то немає від кого вимагати дотриман-ня принципу націоналізму. Когось може, імовірно, шокувати така бездержавність, але це вже інша річ. Націоналісти переважно обурюються розподілом політичної влади і приро-дою політичних кордонів, але рідко вони мали нагоду, якщо взагалі її мали, щоб скаржи-тись на повну відсутність кордонів та влади. Обставини виникнення націоналізму, зви-чайно, були не такі, що в них сама держава як така була відсутня або її існування було під серйозним сумнівом. Держава була надто відчутною. Те, що викликало обурення, - це її межі і розподіл влади і, можливо, деякі інші прерогативи.Це само по собі надзвичайно показово. Не тільки наше визначення націоналізму ґрунтується на попередньо прийнятому визначенні держави; здається, маємо також умову, що націоналізм з’являється тільки в середовищі, в якому існування держави сприймається як щось самозрозуміле. Існування політично централізованих утворень і морально-політичного клімату, в якому їх сприймають як безумовну реальність і вважають нормою, - необхідна, але недостатня умова націоналізму.Випереджаючи подальший розгляд, потрібно подати деякі загаль-ноісторичні відо-мості про державу. У своєму історичному розвитку людство пройшло три основні стадії: доаграрну, аграрну та індустріальну. Племена, що живуть полюванням та збиранням, бу-ли, та й досі є, дуже295малочисельними, щоб у них розвинувся той тип політичного розподілу праці, про-дуктом якого є держава; тому питання про державу як постійний спеціалізований інститут охорони порядку для них не постає. Навпаки, аграрні суспільства - хоча і не всі, але біль-шість - державно оформлені. Деякі з цих держав сильні, деякі слабкі, одні деспотичні, інші дотримуються права. Вони дуже різні за формою. Аграрна доба людської історії - це пері-од, протягом якого, так би мовити, саме існування держави є предметом вибору. Більше того, форма держави є гранично мінливою. В епоху мисливства і збирання цей вибір був недоступним.Навпаки, у післяаграрний, індустріальний період цього вибору знову ж таки немає; але тепер вже наявність, а не відсутність, держави є обов’язковою. Перефразовуючи Геґе-ля, спочатку ні в кого не було держави, потім вона була у декого, нарешті її мають усі. Форма, якої вона набуває, як правило, залишається мінливою. Існують деякі напрямки су-спільної думки - анархізм, марксизм, - які стверджують, що навіть, чи особливо, на індус-тріальному рівні розвитку держава може й не бути необхідною: принаймні за сприятливих умов чи за умов, які можуть стати реальними у часовій перспективі. Існують очевидні та вагомі причини сумніватися в цьому: індустріальні суспільства є надзвичайно великими, і рівень життя, який став для них звичним (чи який вони ревно намагаються зробити звич-ним), залежить від неймовірно складного загального розподілу праці і кооперації. Деякі види кооперації можуть за сприятливих умов виникати спонтанно і не потребувати центральних санкцій. Ідея, що все могло б постійно діяти саме у такий спосіб, що все мог-ло б існувати без будь-якого примусу і контролю, викликає нестерпну напругу людської довірливості.Таким чином, проблема націоналізму не виникає, доки немає держави. Із цього не випливає, що ця проблема постає перед кожною державою. Навпаки, вона постає тільки перед деякими державами. Залишається розглянути, які ж із них зіштовхуються з цією проблемою.НаціяВизначення нації пов’язане із серйознішими труднощами, ніж визначення держави. Хоча сучасна людина схильна сприймати централізовану державу (і зокрема централізо-вану національну державу) як дещо самозрозуміле, однак вона здатна, з порівняно малими зусиллями, побачити її випадковість і уявити соціальну ситуацію, за якої держава не існує. Вона досить освічена, аби уявити «природний стан». Антрополог296може пояснити їй, що плем’я - це не обов’язково зменшена держава, і що існують форми організації племені, які можна визнати недержавними. Навпаки, уявлення про лю-дину без нації, здається, викликає далеко більшу напругу в сучасній уяві. Шаміссо, фран-цуз-емігрант до Німеччини в наполеонівську добу, написав сильний протокафкіанський роман про людину, яка загубила свою тінь: хоча, без сумніву, частина ефекту цього рома-ну залежить від зумисної двозначності притчі, не можна не здогадатися, що для автора Людина без Тіні була Людиною без Нації. Коли послідовники та знайомі Петера Шлеміля помічають в нього ненормальну відсутність тіні, вони починають цуратися його, хоч він і має багато достоїнств. Людина без нації кидає виклик визнаним нормам і тому провокує відчуження2’.Погляд Шаміссо - якщо це насправді те, що він хотів висловити, -був, одначе, ціл-ком обґрунтованим тільки для одного типу людського суспільства, а не для людського су-спільства взагалі у будь-якому місці і в будь-який час. У людини має бути національність, як мають бути в неї ніс та два вуха; брак будь-якого з цих органів можна уявити, це іноді трапляється, але тільки внаслідок якогось лиха, і це само собою є лихом. Все сказане зда-ється очевидним, хоча, гай-гай, воно далеке від істини. Але те, що може здаватися насті-льки очевидною істиною, становить певний аспект, а, можливо, якраз і справжню серце-вину проблеми націоналізму. Національна приналежність - не природжена людська влас-тивість, але сьогодні вона сприймається саме так.Фактично нації, як і держави, зумовлені певною сукупністю обставин (contingency), а не загальною необхідністю. Ні нації, ані держави не існували в усі часи і за будь-яких обставин. Більше того, нації і держави не зумовлені обставинами того ж самого типу. Націоналізм стоїть на тому, що вони призначені одна для одної; що одна без другої непо-вна і що це породжує трагедію. Але перш ніж вони стали призначеними одна для одної, вони повинні були виникнути, їхнє ж виникнення було обопільно незалежним і випадко-вим. Держава, безперечно, виникла без допомоги нації. Деякі нації утворились, напевне, без благословіння їхньої власної держави. Більш спірним є питання: чи не передбачає но-рмативна ідея нації в її модерному сенсі попереднє існування держави?Що ж тоді являє собою ця випадкова ідея нації, яка в наш час здається універсаль-ною і нормативною? Обговорення двох досить імпровізованих, тимчасових визначень до-поможе поцілити в це невловне поняття.1. Двоє людей належать до однієї нації тоді й лише тоді, коли їх об’єднує одна культура, яка, у свою чергу, означає систему ідей, знаків, зв’язків, способів поведінки та спілкування.2972. Двоє людей належать до однієї нації тоді й лише тоді, коли вони визнають свою належність до цієї нації. Інакше кажучи, нації робить людина; нації є витвором людських переконань, вірності і солідарності. Певна сукупність (category) осіб стає нацією, якщо і коли члени цієї сукупності твердо визнають певні взаємні права і обов’язки один щодо одного на підставі їхньої спільної належності до неї. Оце їхнє взаємне визнання як побра-тимів такого роду (скажімо, мешканці даної території або ті, що говорять даною мовою) і перетворює їх на націю, а не інші спільні ознаки - хоч би якими вони були, - що відокрем-люють цю сукупність від решти поза нею.Кожне з цих попередніх визначень - за спільністю культури і за взаємним визнан-ням - має свої переваги. Кожне з них вирізняє елемент, дійсно важливий для розуміння націоналізму. Але жодне не є цілком задовільним. Перше визначення вимагає, щоб попе-редньо було визначене поняття культури - а [наявні] її визначення є складними та незадо-вільними. Мабуть, найкращий підхід до цієї проблеми полягає в тому, щоб не докладати надмірних зусиль на шляху досягнення формального визначення, а зосередити увагу на розгляді того, що культура робить.ПЕРЕХІД ДО ЕПОХИ НАЦІОНАЛІЗМУВідтак нами щойно зроблено найважливіші кроки в аргументації. Людство безпо-воротно довірило себе індустріальному суспільству - тобто суспільству, виробнича систе-ма якого ґрунтується на досягненнях науки і технології. Це є єдиним, що здатне витриму-вати щось таке, як теперішня та очікувана кількість мешканців планети, і дати цим меш-канцям перспективу того типу життєвих стандартів, який людина зараз забезпечила собі або ж прагне забезпечити. Аграрне суспільство відтак перестало бути предметом вибору, адже його реставрація просто прирекла б переважну більшість людства на голодну смерть, не згадуючи вже жахливі й нестерпні злидні, які б очікували вцілілу меншість. Отже, не-доречно обговорювати, у межах практичного сенсу, як чари, так і жахи культурних та по-літичних нашарувань аграрної епохи: вони вже недосяжні. Ми належним чином не розу-міємо і, мабуть, ніколи не зрозуміємо, який простір вибору доступний для індустріального суспільства; але ми розуміємо деякі його суттєві особливості. Одна з них - той вид куль-турної однорідності, якої вимагає націоналізм, і нам би краще з цим змиритись. Це не так, як стверджує Елія Кедурі1, що націоналізм нав’язує однорідність; радше однорідність, як об’єктивна неминуча вимога, зрештою, виявляється у формі націоналізму.298Більшість людства входить до індустріальної епохи з аграрної стадії. (Незначна ме-ншість, яка входить безпосередньо з доаграрних умов, не ставить під сумнів міркувань, бо такі ж самі докази застосовні і в цьому випадку). Але соціальна організація аграрного сус-пільства загалом не сприятлива щодо націоналістичного принципу - щодо зближення по-літичних та культурних утворень, щодо тої культурної однорідності, яку впроваджує шко-ла у межах кожної політичної одиниці. Навпаки, як це було в середньовічній Європі, ця організація породжує політичні утворення, або менші, або набагато більші від культурних розмежувань; хіба що як виняток, випадково, вона породжує династичну державу, яка більш-менш збігається з мовою та культурою, як це, зрештою, і сталося на європейському узбережжі Атлантики. (Збіги ніколи не були повними. Культура в аграрному суспільстві значно різноманітніша, ніж його політична влада, і переважно значно ширша за культури окремих малих соціальних груп).Якщо все це саме так, то епоха переходу до індустріалізму, згідно з нашою модел-лю, має також бути добою націоналізму - періодом бурхливої перебудови, коли або полі-тичні, або культурні кордони, або те й те воднораз перетворюються так, щоб задовольняти нову націоналістичну настанову, яка саме в цей час вперше і заявляє про себе. Оскільки уряди неохоче віддають територію (а хтось мусить програти від кожної зміни політичних кордонів) - позаяк зміна якоїсь культури дуже часто є найважчим досвідом, і, більше того, оскільки існують конкуруючі культури, що борються за душі людей, так само, як ворожі центри політичної влади, які намагаються підкупити людей і захопити території, - то з цього безпосередньо випливає, за нашою моделлю, що цей перехідний період має бути шаленим та сповненим конфліктів. Реальні історичні факти повністю підтверджують це припущення.І все ж, було б неправильно обмежуватися тільки з’ясуванням наслідків упрова-дження націоналістичного принципу в аграрні суспільства. Індустріальне суспільство не вийшло на сцену за божественним велінням. Воно само було продуктом розвитку певного конкретного аграрного суспільства, і цей розвиток не був позбавлений свого власного без-ладу. Коли ж воно завоювало решту світу, то ні ця глобальна колонізація, ані втрата влади тими, кого винесло вперед на хвилі промислової переваги, але хто потім був позбавлений своєї монополії, - не відбувалися мирно. Все це означає, що в реальній історії зусилля на-ціоналізму схильні поєднуватися з іншими наслідками індустріалізації. Хоча націоналізм є справді породженням промислової організації суспільства, але він не єдиний наслідок впровадження цієї нової соціальної форми, отож необхідно виокремити його з інших об-ставин.299Проблему унаочнюють дивовижні взаємини між Реформацією і націоналізмом. На-голос Реформації на писемності та орієнтація на Святе Письмо, її атака на монополістичне духівництво (або, як влучно підмітив Вебер, радше універсалізація, ніж скасування духів-ництва), її індивідуалізм та зв’язки з мобільним міським населенням, - усе це надає їй ха-рактеру провісника тих соціальних ознак та настроїв, які, згідно з нашою моделлю, поро-джують епоху націоналізму. Роль протестантизму у виникненні промислового світу є ве-личезною, складною й суперечливою темою; тут же найбільше, що можна зробити, це ви-словити деякі побіжні натяки. Але в тих частинах світу, куди індустріалізація і націоналізм прийшли пізніше та під зовнішнім впливом, близька спорідненість настанов проте-стантського типу і націоналізму ще потребує серйозного дослідження.Ця спорідненість, можливо, є найпомітнішою в ісламі. Культурна історія арабсько-го світу і багатьох інших мусульманських країн протягом останніх 100 років - це, значною мірою, історія наступу та перемоги реформаторства, свого роду ісламського протестанти-зму, з сильним наголосом на Корані і, над усе, зі стійкою ворожістю до духовного маклерства, до місцевих посередників між людиною та Богом (а насправді посередників між різ-номанітними групами людей), що стало таким поширеним у передмодерному ісламі. Істо-рію цього руху та історію модерних арабських (та інших) націоналістичних рухів навряд чи можна розглядати окремо. Іслам завжди мав внутрішню схильність або можливість до такого роду «реформованої» версії віри, але був відвернутий від неї -очевидно, під тиском соціальних потреб автономних сільських груп -заради втіленої, уособленої святості, над-звичайно цінної з погляду місцевих посередницьких інтересів. У сучасних умовах ця його здатність до більш абстрактної віри, яка переважає в анонімних громадах рівних віруючих, може знову ствердити себе.Але навіть релігії, які не можна уявити внутрішньо здатними до такого «протеста-нтського» тлумачення, все-таки можуть повернутися у цьому напрямку в епоху, коли на них впливають спонуки до індустріалізації та націоналізму. Назагал кажучи, навряд чи можна думати, що синтоїзм3’ має якусь помітну подібність до, приміром, англійського нонконформізму. Але в період японської модернізації він був тверезим, упорядкованим, так, ніби в ньому з’явилися елементи квакерства4’ (які, напевне, можна всюди відкрити або впровадити, якщо хтось виявить достатню наполегливість) - елементи, наголошення яких ставило під сумнів будь-які екстатичні складники та неналежну особисту близькість до святості2. Якби давня Греція проіснувала до модерних часів, діонісійські300культи могли б набути стриманішого вигляду як готовність Еллади до руху по до-розі розвитку.Крім зв’язку між протестантським та націоналістичним етосом, існують ще прямі наслідки самої індустріалізації. Загальні та всепроникні наслідки встановленого індустріа-льного ладу вже обговорено у зв’язку з нашою загальною моделлю, яка пов’язує промис-ловий поділ праці зі здійсненням націоналістичного принципу. Але певні специфічні нас-лідки ранньої індустріалізації, які пізніше виразно не зберігаються, все ж відіграють знач-ну роль. Рання індустріалізація означає демографічний вибух, швидку урбанізацію, мігра-цію робочої сили, а також економічне та політичне проникнення глобальної економіки та централізованої держави у досі більш чи менш зосереджені в собі спільноти. Це означає, що, в усякому разі, відносно стабільна та ізольована вавилонська система традиційних аг-рарних спільнот, зорієнтованих на себе, відокремлених географічними обширами і, понад те, з надмірною соціальною нерівністю, змінюється цілком новим типом Вавилону - з но-вими культурними кордонами, які не стабільні, а перебувають у постійному та драматичному русі, і які рідко освячені якимось звичаєм.Існує також зв’язок між націоналізмом і процесами колоніалізму, імперіалізму та деколонізації. Поява індустріального суспільства в Західній Європі мала своїм наслідком фактичне підкорення цілого світу європейськими державами, а іноді і заселення європей-ськими колоністами. В результаті вся Африка, Америка, Океанія та дуже великі райони Азії опинились під пануванням Європи, а частини Азії, які уникли цієї долі, часто перебу-вали під потужним непрямим впливом. Це глобальне завоювання було, як на інші завою-вання, досить незвичним. Зазвичай політична влада є винагородою за войовничість та са-мовідданість. Це властиво суспільствам, суворо зорієнтованим на війну - чи, наприклад, тому, що племінний лад їхнього життя безпосередньо пов’язаний з набуттям військової вправності, чи тому, що їхня провідна група є войовничою, чи з якихось інших такого ро-ду причин. Крім того, завойовницька діяльність важка й забирає велику частину енергії войовничої групи.Ніщо з цього не стосується європейського завоювання світу. Його, зрештою, здійс-нили та завершили не натовпи тимчасово згуртованих кочівників, а народи, які все більше орієнтувалися на промисловість і торгівлю, а не на військову машину. Це було досягнуто без будь-якої всезагальної перейнятості цим процесом у середовищі нації-завойовни-ка. Думка про англійців, які здобули свою імперію, не усвідомлюючи цього, до певної міри може бути загальним правилом. (Англійці також, що дуже похвально, втратили імперію з тим же браком уваги до цього).301Коли Європа завойовувала та підкоряла світ, її увага загалом була зосереджена на нагальніших внутрішніх справах. Вона навіть не віддячила підкореним народам особли-вою зацікавленістю в їхньому підкоренні. Це було справді так, якщо не брати до уваги кі-лькох нетипових періодів самовдоволеного і марнославного імперіалізму та якщо знехту-вати раннім завоюванням Латинської Америки, що надихалося добропристойною старо-модною некомерційною жадібністю. Завоювання не планували: воно було здобутком еко-номічної та технологічної переваги, а не військової орієнтації.З поширенням цієї технологічної та економічної могутності співвідношення сил змінилось, і десь між 1905 і 1960 роками багатонаціональні європейські імперії були втра-чені або ж від них відмовилися добровільно. Знову ж таки, не можна нехтувати конкрет-ними обставинами, за яких все це відбувалося та відбувається; навіть якщо ядро чи сут-ність націоналізму випливає із загальних, абстрактно сформульованих передумов, викла-дених вище, то все ж ці обставини, очевидно, впливають на появу особливих форм націо-налізму. <...>Дикі та садові культуриОдним із можливих підходів є такий. Культури, як і рослини, можна поділити на дикорослі та доглянуті. Дикі види зростають та відтворюються спонтанно, як життєві ор-гани людей. Немає жодної спільноти без певної загальної системи комунікації та норм, і дикорослі системи цього типу (іншими словами, культури) відтворюються від покоління до покоління без свідомого проектування, без нагляду, без опіки або особливої підтримки.Культивовані або садові культури різноманітні, хоча розвинулися з диких різнови-дів. Вони відрізняються складністю та багатством, які підтримувалися передусім завдяки писемності та наявності спеціалізованого персоналу, і загинули б, позбавлені особливої підтримки у вигляді спеціалізованих наукових установ з достатньо численним, цілковито зайнятим та відданим справі персоналом. Протягом аграрної епохи людської історії зисокі культури або великі традиції стали видатними, важливими і в певному, але особливому сенсі панівними. Хоча вони не могли загалом нав’язати себе всім, чи навіть більшості на-селення, однак їм зазвичай вдавалося подати себе як авторитетні, навіть якщо (або тому, що) вони були недосяжні і таємничі. Іноді вони зміцнювали централізовану державу, іноді змагалися з нею. Вони також могли заступати собою302таку державу, коли вона слабшала або розпадалася в неспокійні чи темні часи. Це-рква або ритуальна система могли виступати як замінник минулого чи як двійник влади. Але високі культури взагалі не визначали межі політичних утворень, і є поважні причини, чому протягом аграрної доби вони і не могли цього робити.В індустріальну епоху все це змінюється. Високі культури починають домінувати у зовсім новому сенсі. Пов’язані з ними старі доктрини переважно втрачають свій автори-тет, але принесені ними типи освіченості та стилі спілкування стають набагато авторитет-нішими та нормативними і, понад усе, стають впливовими й універсальними в суспільстві. Іншими словами, практично кожен стає письменним і спілкується за допомогою розроб-леного коду, за допомогою свідомо оформлених, відверто «граматичних» (регульованих) речень, а не за допомогою залежних від контексту вигуків та жестів.Але висока культура, що в цей час поширюється серед населення, дуже потребує політичної опори й підтримки. В аграрну добу вона їх інколи мала і користувалася цим, але в інші часи вона могла обходитися без політичного захисту, і в цьому полягала одна з її переваг. В темні часи, коли переважала анархія і королівський мир занепадав, християнські та буддистські монастирі, дервішські ордени (zawiyas)5) та брамінські громади могли вижити і певною мірою зберігали високу культуру, не користуючись захистом меча.Тепер же, коли завдання високої культури стали набагато ширші та складніші, вона не може обходитися без політичної інфраструктури. Як підмітив персонаж роману «Немає орхідей для міс Блендіш»6’, кожна дівчина повинна мати чоловіка, бажано свого власного; і кожна висока культура тепер прагне держави, і бажано своєї власної. Не кожна дикорос-ла культура може стати високою культурою, і тим із них, які не мають серйозних перспек-тив на це, залишається відкланятися без боротьби; вони не породжують націоналізмів. Ті, які вважають, що вони таки мають шанс, або ж -якщо уникати антропоморфізмів у розмові про культури - ті з них, яких їхні носії наділяють добрими перспективами, борються між собою за доступне їм населення та політичний простір. Це одне з джерел націоналістичного чи етнічного конфлікту. Там же, де не існувало узгодженості між наявними полі-тичними кордонами, з одного боку, та високими культурами з їхніми політичними дома-ганнями, байдуже, старими чи такими, що тільки кристалізуються, з другого боку, спала-хує конфлікт іншого типу, характерний якраз для доби націоналізму.Інша аналогія, в додаток до вищенаведеної ботанічної, допоможе пояснити нову ситуацію. Аграрну людину можна порівняти з природ-303ним видом, який може вижити в природному оточенні. Індустріальну людину мож-на порівняти зі штучно витвореним або виведеним видом, який не може нормально дихати в природній атмосфері, а може нормально функціонувати та жити лише в новому, спеціа-льно змішаному та штучно підтримуваному повітрі чи середовищі. Отже, вона живе в об-межених і спеціально споруджених блоках, на кшталт гігантського акваріума або дихаль-ної камери. Але ці камери мають встановлюватися та обслуговуватися. Забезпечення жит-тєдайних повітря чи рідини у кожному з цих гігантських резервуарів не здійснюється ав-томатично. Для цього потрібен спеціалізований завод. Назва цього заводу - національна освітня та комунікативна система. її єдиним надійним оберігачем та захисником є держа-ва.В принципі немає нічого неможливого в тому, щоб мати один такий культурно-освітній акваріум з золотими рибками для цілої земної кулі, підтримуваний єдиною полі-тичною владою та єдиною освітньою системою. Врешті-решт, це ще може здійснитися. Але тим часом через дуже вагомі підстави, які ще мають обговорюватись, загальною нор-мою залишається низка роз’єднаних дихальних камер або акваріумів - кожний зі своїми власними особливостями, власним середовищем чи атмосферою - які не можна взаємоза-мінювати. Все ж таки вони мають і деякі спільні ознаки. Формули для середовища у висо-корозвинутих індустріальних акваріумах з золотими рибками цілковито подібні за типом, хоча вони містять і багато відносно поверхневих, але зумисне наголошуваних міток-розрізнювачів.Існують цілком доброякісні та очевидні підстави для цього нового плюралізму, які будуть досліджені згодом. Індустріальна епоха успадкувала політичні утворення та куль-тури, як високі, так і низькі, від попередньої епохи. Не було жодних причин, чому вони мали б усі раптово сплавитися в одну культуру; навпаки, були серйозні причини, чому це не повинно статися: індустріалізм, чи, інакше кажучи, тип виробництва або розподілу праці, який робить необхідними ці однотипні дихальні резервуари, не прибуває в усі час-тини світу одночасно та в один і той же спосіб. Неодночасний прихід індустріалізму до-сить легко поділив людство на конкуруючі угруповання. Різниця в часі приходу індустріа-лізму в різні спільноти ставала гострою, якщо вони мали можливість використати культу-рні, генетичні чи інші такого роду відмінності, залишені аграрною добою. Початок «роз-витку» становить вирішальний політичний діакритичний знак, якщо він може підхопити якусь культурну особливість, успадковану з аграрної епохи, та використати її як свій сим-вол.Індустріалізація проходила через послідовні етапи в різних умовах і304породила різноманітну нову конкуренцію з новими здобутками та втратами, яких потрібно було досягти або уникнути. Як праві, так і ліві пророки та коментатори індустрі-альної доби часто передрікали прихід інтернаціоналізму, але сталося зовсім протилежне: прийшла епоха націоналізму.ЩО ТАКЕ НАЦІЯ?Зараз ми, нарешті, готові спробувати дати обґрунтовану відповідь на це питання. Спочатку були дві особливо перспективних кандидатури на створення теорії національно-сті: воля та культура. Очевидно, кожна з них важлива і доречна; але також очевидно, що кожна з них є дуже недостатньою. Повчально було б з’ясувати, чому це саме так.Без сумніву, воля або згода є важливим чинником в утворенні більшості груп, ве-ликих і малих. Людство завжди було організованим у групи всіх видів, форм та розмірів, інколи чітко визначені, іноді невизначені, часом акуратно відокремлені, а іноді частково суміщені або переплетені. Існує нескінченно багато можливостей та принципів, які мо-жуть бути основою виникнення та утвердження цих груп. Але серед генетичних чинників і чинників-каталізаторів, від яких залежить виникнення та утвердження груп, вирішаль-ними, очевидно, є два: воля, добровільне об’єднання й ототожнення (identification), вір-ність, солідарність, - з одного боку, та страх, насильство, примус - з другого. Ці дві мож-ливості становлять крайні смуги своєрідного спектру. Деякі спільноти могли ґрунтуватися виключно чи переважно на тому або на іншому, але таке трапляється рідко. Найстійкіші групи ґрунтуються на суміші відданості та ототожнення (на добровільному об’єднанні) й на зовнішніх спонуках, позитивних чи негативних, на надіях та страхах.Якщо ми визначимо нації як групи, що бажають самі зберігатися як спільноти3, то невід, який ми закинули в море визначень, принесе досить багатий вилов. Серед здобичі, яку ми витягнемо, справді будуть спільноти, які легко виокремити як життєздатні й згур-товані нації: ці справжні нації дійсно хочуть бути такими, і їхнє життя справді може. явля-ти собою своєрідний безперервний та неформальний, щоденно самостверджувальний пле-бісцит. Але (на лихо для цього визначення) це стосується також різноманітних інших об’єднань - клубів, змов, банд, команд, партій, не згадуючи вже численні спільноти та асоціації доіндустріальної доби, створені й визначені не за націоналістичним принципом, а всупереч йому. Воля, згода, ідентифікація ніколи не були відсутні на людській сцені, на-віть коли їх супроводжували (і продовжують305супроводжувати) розрахунок, страх та інтерес. (Це цікаве й спірне питання: чи слід вважати явну інерцію, стійкість об’єднань та комбінацій мовчазною згодою чи чимось ін-шим?).Мовчазна самоідентифікація була складником усіх видів спільнот, більших чи менших, ніж нації, або ж виходила поза їхні межі чи була визначена горизонтально або якимось іншим чином. Стисло кажучи, навіть якщо б існувала деяка основа нації (пере-фразовуючи ідеалістичне визначення держави), то вона була б воднораз основою ще й ба-гато чого зовсім іншого, тому ми не зможемо визначити націю у такий спосіб. Лише тому, що в сучасну націоналістичну епоху національні цілості визнаються за кращі, бажаніші об’єкти ототожнення та добровільного приєднання, це визначення здається привабливим, адже інші види спільнот тепер просто забуті. Ті, хто приймає мовчазні припущення націо-налізму як самозрозумілі, помилково поширюють їх на все людство і на всі часи. Але ви-значення, пов’язані з настановами та умовами однієї доби (навіть коли вони є перебіль-шенням), не можуть бути корисними для пояснення появи цієї доби.Будь-яке визначення націй на основі спільності культури - інший невід, здатний принести нам досить багатий вилов. Людська історія була і продовжує бути відзначеною багатьма культурними відмінностями. Культурні кордони іноді чіткі, іноді розмиті; форми іноді прості та ясні, часом складні й химерні. З усіх тих причин, на які ми не раз звертали увагу, це багатство відмінностей насправді не збігається і, як правило, назагал не може збігатися ні з кордонами політичних утворень (об’єктів ефективної влади), ані з межами суспільств, заснованих на демократичних святинях згоди та волі. Аграрний світ просто не міг би бути таким упорядкованим. Індустріальний світ прагне стати таким або хоче принаймні наблизитися до такої простоти; але це інша річ, бо ж тут діють особливі сили, які спонукають його до цього.Становлення загальнопоширених високих культур (стандартизованих, заснованих на писемності та освіті систем комунікації) - процес, що швидко набирає темп всюди у світі, - створює враження у кожного, хто глибоко зрісся з передзасновками нашого часу, що національність можна визначити у термінах спільної культури. Нині люди можуть жи-ти лише в суспільствах, заснованих на спільній культурі, внутрішньо мобільних та мінли-вих. Початковий культурний плюралізм нині втрачає свою життєздатність. Але трохи іс-торичної свідомості чи соціологічної поінформованості досить, аби розвіяти ілюзію, що так було завжди. Культурно-різноманітні суспільства часто цілком добре функціонували в минулому: вони функціонували настільки добре, що культурну різноманітність витворю-вали іноді навіть там, де її перед тим не було.306Якщо, зважаючи на переконливість цих доказів, два вищенаведені нібито дуже пе-рспективні підходи до визначення національності виявляються закритими, то чи є інший шлях?Висловимо дуже парадоксальне, але виправдане твердження: нації краще визнача-ти безпосередньо у термінах доби націоналізму, аніж, як можна було б очікувати, в обхід-ний спосіб. «Доба націоналізму» не є простим підсумком пробудження та політичного са-моствердження тієї чи тієї нації. Справа радше в тому, що, коли загальні соціальні умови сприяють стандартизованим, однорідним, централізовано підтримуваним високим куль-турам - які поширюються серед усього населення, а не лише серед елітної меншості, - ви-никає ситуація, коли чітко визначені, санкціоновані освітою та уніфіковані культури ста-ють майже єдиним видом цілості, з якою люди охоче, а то й пристрасно пов’язують (identify) себе. З цього часу культури виглядають природним джерелом політичної легіти-мності. І лише відтоді починає здаватись, що будь-яке нехтування їхніми кордонами з бо-ку політичних утворень є скандальним.За таких умов, - але тільки за таких умов, - нації дійсно можна визначати у термі-нах як волі, так і культури, а також виходячи зі збігу цих двох чинників з політичними утвореннями. За таких обставин люди хочуть бути політично об’єднаними з усіма тими, і лише тими, хто поділяє їхню культуру. Відповідно, держави будуть намагатися поширю-вати свої кордони до меж своїх культур і підтримувати та впроваджувати свої культури у межах своєї влади. Сплав волі, культури та держави стає нормою, нею нехтують не без ускладнень і рідко. (Колись нею майже повсюдно й безкарно нехтували, і це справді ми-нало непоміченим і не обговорювалося). Ці передумови стосуються не людського суспіль-ства як такого, а тільки його індустріального різновиду.Саме націоналізм породжує нації, а не навпаки. Звичайно, націоналізм використо-вує наявне раніше, історично успадковане культурне розмаїття чи культурне багатство, хоча й дуже вибірково, і найчастіше радикально змінюючи його. Мертві мови можуть бу-ти відроджені, традиції винайдені, цілком уявна первинна чистота відновлена. Але цей культурно-творчий, химерний, безумовно винахідницький аспект націоналістичного чину не повинен нікого схиляти до помилкового висновку, що націоналізм є штучним, випад-ковим ідеологічним винаходом, який міг би і не з’явитися, якщо б ці затято-невгамовні, причіпливі європейські мислителі, які нічого не залишають у спокої, не вигадали його та на лихо не ввели у кров без того цілком здорових політичних спільнот. Культурні шматки та латки, які використовує націоналізм, часто є довільними історичними винаходами. Будь-який старий клаптик чи латка також307можуть бути корисними. Але з цього аж ніяк не випливає, що сам принцип націо-налізму хоч якоюсь мірою є довільним та випадковим - на противагу вигляду, якого він набуває для свого втілення.Таке припущення [про його випадковість] не має нічого спільного з істиною. Наці-оналізм зовсім не є тим, чим здається, та найважливіше, що він не є тим, чим здається са-мому собі. Культури, які він закликає захищати та відроджувати, часто є його власним ви-находом або перетворені до невпізнання. Проте сам націоналістичний принцип - на відмі-ну від його різноманітних специфічних форм і тих нісенітниць, неповторних у кожному окремому випадку, які він може проповідувати - має дуже й дуже глибоке коріння в на-ших спільних сучасних умовах; він аж ніяк не є випадковим і його нелегко спростувати.Дюркгайм вважав, що у релігійному культі суспільство обожнює свій власний за-маскований образ. В націоналістичну добу суспільства обожнюють себе безсоромно та відкрито, зневажливо відкидаючи камуфляж. В Нюрнберзі нацистська Німеччина не обо-жнювала себе, вдаючи, що поклоняється Богові або навіть Вотану7), - вона відкрито обожнювала себе. У м’якшій, але все-таки помітній формі освічені богослови не вірять і навіть не надають великого значення доктринам своєї віри, що значила так багато для їхніх по-передників. Вони розглядають їх як свого роду цікавий автофункціоналізм, як дійсно про-сті й суто концептуальні та ритуальні засоби, що ними соціальна традиція стверджує свої цінності, свою тяглість і спільність, і вони постійно затемнюють та применшують різницю між такою мовчазно заземленою «вірою» (a tacitly reductionist «faith») і тією реальністю, яка передувала їй і відігравала таку вирішальну роль в ранній європейській історії - роль, яку б ніколи не могли відіграти її невпізнанно вихолощені та розведені водою тогочасні версії.Але той факт, що соціальне самообожнення, - заразливе та шалене чи тихе й не-нав’язливе, - в наші дні є радше відкритим загальновизнаним колективним самообожнен-ням, ніж засобом таємного поклоніння суспільству через образ Бога, як наполягав Дюрк-гайм, не означає, що сучасний стиль є об’єктивнішим, ніж за часів Дюркгайма. Суспільст-во більше не розглядають під кутом зору обожнень, але націоналізм має свої власні амне-зії і свою вибірковість, які, навіть будучи суворо світськими, можуть глибоко спотворюва-ти дійсність і бути оманливими.Основна омана та самоомана, властиві націоналізму, - це те, що націоналізм є, по суті, загальним нав’язуванням високої культури суспільству, в якому раніше низькі куль-тури визначали життя більшості, а в деяких випадках і всього населення. Це означає зага-льне поширення308способів мовлення, впроваджуваних школою та контрольованих академічними установами, унормованих відповідно до потреб точного бюрократичного та технологічно-го спілкування. Це означає появу анонімного безособового суспільства із взаємозамінни-ми атомізованими індивідами, пов’язаними насамперед культурою цього типу, - замість попередньої комплексної структури місцевих груп, які спиралися на народні культури, відтворювані локально та самобутньо безпосередньо мікрогрупа-ми. Це те, що насправді сталося.Але це дуже суперечить тому, що стверджує націоналізм і в що палко вірять націо-налісти. Націоналізм, як правило, перемагає під гаслом захисту уявної народної культури. Він виводить свою символіку зі здорового, джерельно-чистого, сповненого сили життя се-лян - Volk, народу. Є певна частка істини в націоналістичному самоусвідомленні, коли на-родом чи Volk керують чиновники іншої, чужої високої культури, утиску якої має бути протиставлене передусім культурне відродження та самоствердження і, в крайньому ви-падку, національно-визвольна війна. Та якщо націоналізм досягає успіху, то він усуває чужу високу культуру, не замінюючи її старою місцевою низькою культурою; він відро-джує або винаходить свою власну місцеву високу (писемну, передавану фахівцями) куль-туру, хай навіть таку, що має певні зв’язки з попередніми місцевими народними стилями та діалектами. Але це виглядає так, наче знатні пані з Будапештської опери справді пішли в місто в селянському одязі або в одязі, що видається за такий. Нині в Радянському Союзі покупцями «фольклорних» платівок є не корінне етнічне сільське населення, а нещодавно урбанізоване, що мешкає в квартирах, освічене та багатомовне населення4, яке полюбляє висловлювати свої дійсні чи уявні почуття та витоки і яке, без сумніву, не відмовить собі в такій націоналістичній поведінці, яку уможливлює політична ситуація.Справді, соціальний самообман, погляд на дійсність крізь призму ілюзії все ще збе-рігається, але він уже не той, який аналізував Дюркгайм. Суспільство більше не обожнює себе, користуючись релігійними символами; модерна, керована, технічно оснащена висока культура утверджує себе в піснях і танцях, які запозичує (стилізуючи їх у процесі запозичення) в народної культури, котру, як їй безпідставно здається, вона увінчує, захищає й відроджує.Примітки1. Див.: Kedourie E. Nationalism. - London, 1960.2. Спостереження Рональда Доре.309ЕРНЕСТ ҐЕЛНЕР3. Див.: Renan Е. Qu’est-ce qu’une Nation? - У кн.: Ernest Renan et l’Allemagne. Textes re-ceuillis et commentes par Emile Bure. - New York, 1945.4. Див.: Бромлей Ю. В. и др. Современные этнические процессы в СССР. -Москва, 1975.КЕННЕТ МАЙНОУҐТЛУМАЧЕННЯ НАЦІОНАЛІЗМУТепер від розгляду націоналістичних поглядів перейдемо до розгляду поглядів на націоналізм. Ці погляди мають два різні спрямування. По-перше, існують погляди на цей предмет, яких дотримуються прихильники інших ідеологій. А оскільки кожна ідеологія прагне якомога міцніше прив’язати до себе своїх послідовників, їй доводиться вишукува-ти помилки в поглядах своїх суперників. Ми ще поговоримо про таке суперництво між двома ідеологіями - лібералізмом і марксизмом. По-друге, вчені роблять спроби сприйня-ти націоналізм як частину універсуму, в якому ми живемо. Історики намагаються предста-вити націоналізм як природний наслідок попередніх подій. Соціологи часто намагаються виявити причини зародження націоналізму, припускаючи, що він належить до одного з тих явищ, які можна збагнути тільки в їхній сукупності. А філософи намагаються поясни-ти націоналізм як інтелектуальну систему, що є частиною впорядкованого універсуму.Ідеологічні розбіжності: лібералізмАнглійські ліберали вперше зіткнулися з націоналізмом, коли він виступив на за-хист принципу національної незалежності, принципу, який здався їм цілком природним. Англійські політики, які дотримувалися різних політичних переконань, у своїй більшості вважали, що поділ Польщі у XVIII сторіччі був актом сваволі монархів1. Згодом, коли почалася боротьба греків проти турецького володарювання, бельгійців проти голландського, італійців та угорців проти правління Габсбурґів, їхні симпатії до національно-визвольних змагань зміцнилися. Вони зосередили всі свої симпатії на Мацціні, який прожив багато років у вигнанні в Англії, і були схильні погодитися з його думкою, що політична нестабі-льність є наслідком деспотичного правління спадкової династії монархів і що її можна бу-ло б усунути, якби політичні структури Європи311збігалися з національними. Джон Стюарт Мілль написав у 1861 році: «Коли почут-тя національності досягає певної сили, постає prima facie питання про об’єднання всіх чле-нів даної національності під одним урядуванням й урядуванням окремим саме для людей даної національності»2. У наступному реченні він виправдовує це своє твердження: «Цим сказано тільки те, що питання врядування мають розв’язувати ті, хто підлягає врядуван-ню». Іншими словами, принцип національності Мілль вважає пунктом програми самого лібералізму. Англійці XIX сторіччя ставилися різко негативно до багатонаціонального де-спотизму континентальної Європи. Помічаючи пов’язаність багатонаціональних імперій з деспотіями, вони, природно, вважали, що устрій національних держав має бути лібераль-ний.Цей простий логічний висновок виявляється дуже сумнівним, коли ми подивимося на сьогоднішню політичну дійсність. Націоналісти завжди оголошували себе оборонцями пригнічених, що страждають від сваволі гнобителів, і відтак просили підтримки для захи-сту тих, хто знемагає у нерівній боротьбі. Ліберали всього світу співчували пригніченим і надавали націоналістам таку підтримку аж до наших днів. У XX сторіччі ліберали віддали свої симпатії націоналістичним рухам, які поширилися на всьому обширі афро-азіатського світу. Консерватори постійно і послідовно надавали свободу колоніальним територіям, керуючись принципом: коли хтось хоче виламати двері, то краще відчинити їх і впустити його; ліберали ж підтримували таку політику на тій підставі, що вона, з їхнього погляду, є справедливою. Намагання націоналістів представити «свободу» як політичну мету частко-во пояснюється прагненням викликати до себе симпатії у ліберально настроєних кіл тих країн, які тримають націю у колоніальній залежності. Доки націоналізм матиме репутацію сили, яка бореться, хай і по-своєму, за свободу, ліберали, заворожені аргументами про по-требу покінчити з експлуатацією і корумпованою владою, будуть ставитися до нього при-хильно.Проте через рік після того, як Мілль опублікував свої «Роздуми [про представни-цьке врядування]», ліберальний історик Актон написав своє відоме дослідження, присвя-чене національній проблемі. 1862 року такому тонкому спостерігачеві, як Актон, уже було ясно, що національний рух не є союзником лібералізму: навпаки - він його відвертий су-противник. Він визнав, що за своїм характером цей рух водночас і революційний, і деспо-тичний; він звернув увагу на його виняткову мінливість. Говорячи про Італію, він писав: «Один і той самий дух служив різним господарям й, насамперед, він спричинився до руй-нування старих держав, потім до вигнання французів і знову, за правління Карла312Альберта, до нової революції. До нього зверталися в ім’я найсуперечливіших прин-ципів урядування, і він слугував усім партіям поспіль, бо був саме тим, що всіх могло об’єднати»3. Іншими словами, націоналізм не є ідеологією, що підтримує, як це робить лі-бералізм, якусь певну форму врядування - він щось зовсім інше, його можна визначити хі-ба що як своєрідний дух чи стиль політики. Актон вважав життя Мацціні втіленням прин-ципу - «Вигнання - це колиска національності, подібно як пригнічення - школа лібераліз-му».Твердження Актона таке багатозначне, що підтримати його могли б і англійські лі-берали і консерватори. На прикладі Німеччини ми вже з’ясували, що націоналізм є силою, яка прагне здійснити радикальні зміни у політичному житті країни; він заперечує історич-но усталені інституції і зв’язки, а, отже, є прямим ворогом політичної системи консерва-тивного штибу. Це варто запам’ятати, бо й сьогодні все ще багато політологів, за застарі-лою звичкою, ділять усю політичну сферу тільки на дві частини - ліву й праву. Помітив-ши, що у Європі XIX століття соціалізм зайняв ліві позиції, вони зробили висновок, що націоналізм має розміститися на правому краї політичного спектра і, отже, відповідно (внаслідок хитрої перетасовки ідей) набути консервативного забарвлення. Таке судження підтверджувалося посиланням на той факт, що фашистський рух, який у Європі між 1919-1939 роками переживав свій розквіт, широко використовував націоналістичні гасла, а фа-шизм звикли вважати «правим рухом». Але основним пунктом для розуміння націоналіз-му можна вважати слова Актона: «Один і той самий дух служив різним господарям», і ко-ли ми збагнемо це, то облишимо спроби помістити націоналізм на політичній шкалі десь праворуч чи ліворуч.Свою аргументацію Актон розвиває у міркуваннях про патріотизм, суть якого по-в’язана з відмінністю між державою і нацією. Наша прив’язаність до нації заснована на природних і матеріальних спонуках; натомість патріотизм з’являється внаслідок перетво-рення інстинкту самозбереження у почуття морального обов’язку, який може вимагати від вас пожертвувати своїми особистими інтересами або навіть власним життям. Це перетво-рення здійснює держава, яку не можна ототожнити з нацією у природному значенні цього слова. Актон підкріпив свої аргументи, навівши висловлювання Берка про різницю між духовною і природною батьківщиною - різницю, на яку вказує таке зауваження Берка: «Франція вийшла поза власні межі, - духовна Франція відокремлена від географічної». Тих французів, які виступали проти революційної Франції, відтак можна, на думку Берка, вважати патріотами; як сучасний аналог можна навести приклад німців, які брали участь в опорі нацистському313режиму. Ґрунтуючись на таких міркуваннях, Актон оголошує національний прин-цип злочинним і абсурдним.Цей його аргумент можна тлумачити дуже розширено і тоді він буде стосуватися не тільки націоналізму: «Щоразу, коли якийсь один цілком визначений об’єкт перетворю-ється на найвищу мету держави, -нехай це буде привілей класу, безпека або міць країни, найбільше щастя для найбільшої кількості людей або підтримка якоїсь умоглядної ідеї, -то ця держава неминуче на цей час стає абсолютною». І, спираючись на цей засновок, він ро-бить висновок, який збігається з одним із постулатів лібералізму: «Співіснування кількох націй під орудою однієї держави є випробуванням, як і найліпшою гарантією свободи. Воно також є одним із головних знарядь цивілізації і в такій ролі сприяє встановленню природного і передбачуваного ладу та вказує на вищий щабель поступу, ніж національна єдність, що є ідеалом новітнього лібералізму».Актон визнає, що ліберали мають можливість вибору - схвалити або заперечити принцип національності; і, як свідчить вищенаведена цитата, він вважає, що більшість лі-бералів уже зробили свій вибір. Ми бачили, що вони слідували цьому принципу, коли роз-в’язували проблему деколонізації. І все ж протягом довгого часу важливим складником ліберальної думки був також інший погляд, до якого схиляється і сам Актон. Він все осмислює під кутом зору прогресу цивілізації, тобто підходить до всього з тим критерієм, який ще більш некритично використовував Джон Стюарт Мілль. Мілль, як ми бачили, підтримував принцип національності, бо пов’язував його зі свободою. Але у тому ж само-му розділі він зміг написати і таке:«Ніхто не припускає, що для бретонців чи басків французької Наварри не є благо-датнішим влитися в русло ідей та почуттів високоцивілізо-ваного та культурного народу - тобто стати членом французької національності, одержати на рівних умовах всі привілеї французького громадянства, мати користь від французького захисту, від шани та прести-жу французької влади, аніж нидіти серед своїх скель, як напівдикий залишок минулого, замкнутий у своїй власній обмеженій ментальності, без будь-якої участі та зацікавленості в загальному світовому русі»4.Мілль вважає, що нам слід керуватися двома настановами: підтримувати рух за на-ціональність, там де він сприяє розпаду деспотичних імперій у відповідності з волею на-роду, і якомога більше дбати про загальний поступ цивілізації.Ці дві настанови можуть суперечити одна одній логічно, вони вступили у взаємний конфлікт також в історії. Ситуація, завдяки якій цей конфлікт дійшов до свідомості анг-лійських лібералів, виникла в Ірландії314і в Південній Африці. Частина лібералів виступила на захист прав малих націона-льностей, які, по всій очевидності, боролися за своє визволення. Сумнів щодо справедли-вості визвольних претензій африканерів виник тільки через півстоліття. Але навіть у більш однозначному випадку Ірландії такий ліберально мислячий політичний діяч як Сід-ней Вебб не виявляє серйозних сумнівів: «Ми ні в якому разі, - заявляв він у сто восьмому фабіанському трактаті, - не збираємося визнавати чи допускати, щоб будь-яка «національ-ність» - тільки тому що вона ставить перед собою цілі, які не збігаються і конфліктують з загальними цілями Імперії - мала абстрактне право організовувати незалежне врядування і досягати тих своїх цілей, не рахуючись з тим, чого це буде коштувати її сусідам»5.У XX сторіччі принцип національної державності стали називати принципом наці-онального самовизначення. Він одержав таку широку підтримку лібералів, що став улюб-леною панацеєю Вудро Вільсона і був сприйнятий (правда, з меншим ентузіазмом і не з такою одностайністю) його союзниками; тож разом вони 1919 року перекроїли карту Єв-ропи. Австро-Угорська імперія розпалася, на її місці виникли незалежні національні дер-жави, такі як Австрія, Чехословаччина, Угорщина та Сербія, що територіально розшири-лась і стала Югославією. Населення кожної з цих держав значною мірою складалося з на-ціональних меншин - в середньому їх було приблизно 30% від загальної кількості. Пара-доксальність нової ситуації полягала в тому, що політичне рішення, яке мало б задоволь-нити сподівання менших національностей, насправді створило нестерпні умови для міль-йонів людей: для них виявилося куди важче жити як меншість у державі, керованій націо-налістами, аніж бути одним із багатьох народів, якими правила багатонаціональна імперія - хай навіть ця імперія мала деспотичні нахили. Східна Європа залишилася епіцентром політичної нестабільності і продемонструвала reductio ad absurdum* принципу національ-ності.Теперішня позиція лібералів зумовлена тим, що явище агресивності стало в центрі уваги ліберальної думки. Загрозу миру у XX сторіччі стали вбачати в агресивності, яку породив націоналізм. Отож ліберали очолили тих політологів, які проголошували, що те-пер, коли у військових з’явилася потужна зброя, національний суверенітет став не просто анахронізмом, а небезпечним анахронізмом. Спочатку вони покладали свої надії на Лігу Націй, потім на Організацію Об’єднаних Націй, що, здавалося, мали набути ваги як вираз-ники всесвітньої громадської думки та* Доведення до абсурду (латин.).315як впливовий арбітр у міжнаціональних суперечках, які призводили до воєнних конфліктів.Проте, загалом дотримуючись цієї позиції, ліберали виокремили проблему колоній, вважаючи, що тут, у колоніях, народ має право задовольнити свої національні прагнення і відтак домагатися створення національної держави. Вельми поблажливо вони поставилися і до націоналістичних рухів, які виникли після Другої світової війни, пояснюючи їх ба-жанням народу досягнути політичної зрілості - вони вважали, що, зрештою, цей народ стане повноправним членом міжнародної співдружності, який усвідомлює свої обов’язки щодо неї і свою відповідальність.Націоналізм і марксизм1848 року, коли Карлові Марксу минуло тридцять років, вони з Енгельсом опублі-кували «Комуністичний маніфест». «Привид бродить по Європі» - проголошував «Мані-фест». І справді, рік або два після 1848 року правителям Європи спалося неспокійно, про-те їхній сон тривожив не Маркс. Так, це правда, що їх переслідував страх перед революці-єю. Але революції можуть викликатися багатьма різними причинами, а революції, які від-булися протягом 1848-1849 років - у Відні, Парижі, Франкфурті, Будапешті і в Італії- майже всі були націоналістичними. Уявлення, що робочий люд повстане і експропріює експропріаторів, могло справдитися, хоча це і дуже маловірогідно, хіба що тільки в Пари-жі, де 1848 року був здійснений - з короткочасним успіхом - задум Луї Блана організувати громадські робітничі комітети, перш ніж Луї Наполеон відновив у країні звичайний стан речей. «Маніфест», на час його написання, був уміло скомпонованим засобом блефу. То-дішні революційні партійки сварилися між собою за першість, і одну з них осяяла блиску-ча ідея: привернути до себе увагу, горлаючи: «Справжня опозиція -це миі». Маркс з Енге-льсом зрозуміли, що найпевніший спосіб набути для своєї партійки політичний капітал, - це зробити так, щоб проти неї ополчили-ся всі європейські можновладці і багатії.І марксизм, і націоналізм являють собою революційні доктрини, і відтак вони мо-жуть діяти узгоджено, підриваючи status quo. Обидва вони являють собою доктрини, що проповідують боротьбу, але вони категорично незгодні щодо того, з ким боротися. Марк-сизм поділив світ вертикально: на експлуататорів і експлуатованих; націоналізм поділив його горизонтально: на численні різні національності. У середині XIX сторіччя апостоли цих двох віровчень і майже сучасники, Маркс і Мацціні,316жили обидва у вигнанні в Лондоні. Без сумніву, як теоретик Мацціні не може рів-нятися з Марксом. Однак так само безперечно, що якби перед людством постала дилема вибору між соціалістичним майбутнім і вірністю своїй нації, більшість віддала б перевагу своїй нації. До 1914 року націоналізмові вдалося створити чимало нових держав, комунізм до 1917 року не спромігся ліквідувати жодної.Розрив між соціалістичними сподіваннями і патріотичною реальністю стався рап-тово 1914 року. 25 липня 1914 року, напередодні Першої світової війни, Виконавчий комі-тет німецької Соціал-демократичної партії проголосив: «Жодної краплі крові німецького солдата не може бути пролито, щоб задовольнити апетити кровожерного австрійського тирана. Ми закликаємо вас, товариші, відразу ж на масових мітингах підтвердити непо-рушне прагнення свідомого пролетаріату до миру»6. Через місяць фракція цієї партії у ні-мецькому рейхстагу проголосувала за виділення воєнних кредитів. Ленін, який тоді жив у Кракові, спочатку не хотів цьому повірити, вважаючи, що соціал-демократи не можуть підтримати війну і що це вигадка буржуазної преси. Проте перед марксистами постав факт, який їм було важко пояснити, - щиро пролетарські міркування можуть привести до патріотичних висновків: німецькі соціал-демократи доводили, що перемога царської Росії затримає здійснення соціалістичної ідеї, а російські соціалісти вважали, що перемога Ні-меччини призведе до анексії частини російської території і Росія втратить багато земель, де вони були найвпливовішою силою. В обох випадках засновок був один і той самий: пролетарські партії ворожих країн неспроможні припинити підготовку до війни - підгото-вку, яка ведеться у їхніх власних країнах.Те, що більшовикам пощастило 1917 року захопити владу в Росії, з погляду марк-систської теорії було аномальним явищем. Адже вони це зробили у відсталій країні, де ка-піталізм був малосилим - все це всупереч теорії, що революцію розпочне пролетаріат най-розвиненіших країн Західної Європи. Після 1920 року російські більшовики з тактичних міркувань прийняли програму будівництва соціалізму в одній країні та проголосили, що Радянський Союз - це батьківщина всіх справжніх пролетарів: тобто зробили спробу пере-творити їх на патріотів, власне, Росії.Коли 1941 року німецькі війська здійснили напад на Росію, Сталін відразу ж почав якомога більше грати на патріотичних почуттях росіян. Він наголошував - всупереч мало не всьому тому, що теоретики марксизму проповідували доти, - прямий зв’язок між нині-шньою боротьбою російського народу і давніми битвами під проводом таких російських національних героїв, як Олександр Невський та Михайло Кутузов. А під317час битви за Москву Сталін, як свідчать, сказав: «Чи можна вважати гітлерівців на-ціоналістами! Ні, не можна. По суті, гітлерівці тепер не націоналісти, а імперіалісти». Як зауважує Дойчер, це однаково, що сказати: «Справжні націоналісти не наші вороги, а ми»1.Отож відбулася радикальна зміна позиції, принаймні стосовно «націоналізму», який до тих пір марксисти не відносили до позитивних явищ. Однак Сталін, на відміну від інших комуністичних вождів, виявляв більшу увагу до проблем, пов’язаних зі становищем національностей, про що свідчить його праця «Марксизм і національне питання». Вона написана для вирішення конкретних політичних справ, хоча особливості її мови та струк-тури мають ознаки філософського стилю і словника, які загалом характерні для марксист-ських трактатів. Автор її прагне прокоментувати Маркса, із творів якого дослідник націо-налізму мало чого може почерпнути для себе. Все ж Сталін схвально цитує кілька фраз із «Комуністичного маніфесту»: «Національна відособленість і протилежність інтересів різ-них народів уже тепер все більше й більше зникають» і «панування пролетаріату ще біль-ше прискорить їх зникнення». І побожно додає: «Дальший розвиток людства, з його гіга-нтським ростом капіталістичного виробництва, з його перетасовкою національностей і об’єднанням людей на все більш обширних територіях, - рішуче підтверджує думку Мар-кса»8*. Але ця думка, певна річ, аж ніяк не підтвердилася: навіть у таких розвинених краї-нах, як Британія й Канада, націоналістичні прагнення виявилися на диво тривкі. І праг-нення, що їх ми можемо означити як суто націоналістичні, також спричинилися до розпа-ду економічної системи комуністичного світу. Східний економічний блок, який після 1945 року був створений за велінням Сталіна, розвалився під тиском націоналістичних тенден-цій, які мають вагу в Польщі, Румунії та інших країнах блоку. А Китай і Росія розсварили-ся через розбіжності, певна річ, суто націоналістичного характеру, хоча сварку цю пояс-нювали розходженнями у тлумаченні ортодоксальних марксистських догм.Для марксистського ідеолога головна трудність полягає у тому, щоб пояснити все, що потрапляє в його поле зору, з допомогою концептуальних засобів марксизму. Значною мірою він може полегшити собі цю справу, оцінюючи те чи те явище як добре або погане; якщо воно добре, його слід пов’язати з «пролетаріатом», якщо погане - з буржуазією. По-заяк політична лінія може змінюватися час від часу, то й оцінки можна змінювати на про-тилежні; та коли щось інше розміщують на місці доброго чи поганого, потрібне відповідне пояснення. Саме розміщення* Тут і далі цит. за вид.: Сталін Й. Марксизм і національне питання. - К., 1952.318здійснюють на основі постійного змішування логіки та історії. У такий спосіб ста-лінська політика щодо «народних фронтів» у 1930-х роках зробила кілька карколомних кульбітів, а ставлення до національних рухів у колоніальних країнах від 1945 року було дуже гнучке. Оскільки націоналізм, прагнучи забезпечити собі всенародну підтримку, ча-сто змагався з комунізмом, з ним треба боротися, але оскільки національні рухи у багатьох випадках (особливо в колоніях) можуть служити комуністичним цілям, двері для можли-вих контактів треба про всяк випадок тримати відчиненими.Отож Сталін бачить націоналізм у контексті капіталізму: «Нація є не просто істо-рична категорія, а історична категорія певної епохи, епохи зростаючого капіталізму. Про-цес ліквідації феодалізму і розвитку капіталізму є в той же час процес складання людей у нації». Важливу роль у цьому процесі відіграє буржуазія. «Основне питання для молодої буржуазії - ринок. Збути свої товари й вийти переможцем у конкуренції з буржуазією ін-шої національності - така її мета. Звідси її бажання - забезпечити собі «свій», «рідний» ри-нок. Ринок - перша школа, де буржуазія вчиться націоналізму»9.Чи це справді так? У цьому трактаті Сталін, здається, розглядає історичний процес; але нам важко зрозуміти, які економічні інтереси чи тим більше інтереси ринку рухали Гердером, Фіхте і Шлеєрмахером, коли вони формулювали націоналістичні погляди. Ста-лін пояснює суть цього процесу з позицій марксизму, який твердить: економічні інтереси визначають хід історичних подій. Немає сумніву в тому, що більшість, хоча й не всі, з тих, які належать до буржуазії, внаслідок утворення захищеного вітчизняного ринку можуть здобути певні економічні вигоди. Проте для того, щоб теорія стала вірогідною, потрібний доказ, - факт, що користь від цього має тільки буржуазія. Насправді ж виявляється, що робітничі партії дотримуються таких самих націоналістичних поглядів, як і буржуазні, - вони теж виступають за розвиток вітчизняної промисловості шляхом введення тарифного мита.Для того, щоб обминути це незручне питання, Сталін спробував довести, що «ви-щі» інтереси пролетаріату суперечать інтересам націоналізму, який зростає на силі. Він твердить, що «хороший» пролетаріат не перейматиметься націоналістичними переконан-нями. Він говорить про це так: «Чи стане пролетаріат під прапор буржуазного націоналізму - це залежить від ступеня розвитку класових суперечностей, від свідомості й ор-ганізованості пролетаріату. У свідомого пролетаріату є свій власний випробуваний пра-пор, і йому нема чого ставати під прапор буржуазії». Іншими словами, якщо марксистські партії сильні,319то націоналістичні партії будуть слабкі, і це, безперечно, правильний висновок.Але нам слід пам’ятати, що Сталін був грузин, належав до пригнобленої національності, а 1913 року національне питання було чутливим місцем у російській політиці. Його підхід до цього питання визначався гнучкістю: цілковите прийняття принципу національного самовизначення він поєднував з застереженнями, які повністю відміняли дію цього принципу. Спочатку він визнає:«Але робітники зацікавлені в повному злитті всіх своїх товаришів в єдину інтернаціональ-ну армію, в скорому і остаточному їх визволенні від духовної кабали буржуазії, у повному і віль-ному розвиткові духовних сил своїх братів, хоч би до якої нації вони належали. <...>Тому соціал-демократія всіх країн проголошує право націй на самовизначення.Право на самовизначення, тобто: тільки сама нація має право визначити свою долю, ніхто не має права насильно втручатися у життя нації, руйнувати її школи та інші заклади, ламати її по-бут і звичаї, утискувати її мову, урізувати її права».Поки що все гаразд. Це кучеряве освідчення в симпатії допоможе партійним товаришам налагодити потрібну їм тактичну взаємодію з націоналістами. Але:«Це, звичайно, не означає, що соціал-демократія підтримуватиме всі та всілякі звичаї і установи нації. Борючись проти насильств над нацією, вона відстоюватиме лише право нації самій визначати свою долю, ведучи в той же час агітацію проти шкідливих звичаїв і установ цієї нації з тим, щоб дати можливість трудящим верствам даної нації звільнитися від них. <...>Це, звичайно, не означає, що соціал-демократія відстоюватиме всяку вимогу нації. Нація має право вернутися навіть до старих порядків, але це ще не означає, що соціал-демократія підпи-шеться під такою ухвалою тієї чи іншої установи даної нації. Обов’язки соціал-демократії, яка боронить інтереси пролетаріату, і права нації, яка складається з різних класів, - дві різні речі»10.Події останніх десятиліть примусили більшість людей з багатим політичним досвідом ста-витися до заяв такого штибу з відвертою зневагою. Те, що сталося потім з грузинами, українцями і особливо з такими народами, як, наприклад, чеченці, що співробітничали з німцями, коли ті здійс-нили напад на Росію 1941 року, засвідчує нездійсненність, якщо не лицемірність, більшості запев-нень Сталіна та інших марксистів щодо проблем, породжених національним рухом. Проте, здаєть-ся, можна до-320пустити, що тоді вони щиро вірили у те, що кажуть. На початку 1918 року більшо-вики вважали, що настав один з тих моментів в історії, який вістує «зорі прихід, зорі ново-го дня»; новий, більшовицький, уряд Росії надав державну незалежність фінам, і Сталін, народний комісар у справах національностей, прибув у Гельсінкі оголосити, що настала нова доба і що загарбницькій політиці царизму покладено кінець. Він тоді заявив: «Повна свобода влаштовувати своє життя фінам, як і іншим народам Росії! Добровільний і добро-чесний союз між народами фінським і російським! Такі керівні принципи політики Ради Народних Комісарів»11. Може, й справді ці принципи були керівними, але про них швидко забули у політичному сум’ятті, породженому громадянською війною та інтервенцією, які мордували Росію протягом наступних трьох років. Ця політика більшовиків відразу ж ста-ла об’єктом критики на тій підставі, що вони віддали владу у Фінляндії фінській буржуа-зії. Потім ця політика зазнала нових труднощів, коли Українська Рада, яку очолював Си-мон Петлюра, стала вимагати, щоб солдати-українці, які воювали в складі російської ар-мії, повернулися додому, і відмовилася пропустити через українську територію червоні війська, що мали зупинити наступ білої армії генерала Каледіна на Донбас.І принципи, і політика швидко змінилися. Раду, тобто Українські національні збо-ри, радянські війська розігнали, а Всеросійський з’їзд Рад оголосив, що принцип самови-значення для малих націй «треба розуміти як право на самовизначення не буржуазії, а трудящих мас даної нації»‘2. Відтак стало ясно, що більшовики не допустять розвалу бага-тонаціональної імперії, яку вони успадкували; залишилася надія, що різним національним республікам Радянського Союзу буде надана принаймні культурна автономія.Спроби зрозуміти націоналізмІдеолог схожий на торгівця, змушеного торгувати лиш одним-єди-ним товаром; усе, що він каже, викликає підозру, бо ми знаємо, що для нього деякі постулати наперед дані і не потребують підтвердження доказами. Ось чому, коли внаслідок ідеологічних роз-біжностей між дуже кваліфікованими ідеологами виникає суперечка щодо суті націоналі-зму, їхні докази завжди значно відрізнятимуться від тих, якими послуговуються автори академічних трактатів. Зв’язок між націоналізмом і буржуазією, про який твердять марк-систи, є гаданий, це щось на зразок наукової гіпотези; але ми знаємо, що для марксистів його існування забезпечене логі-321кою їхньої ідеології і що у тій формі, в якій його представляє марксистський ідео-лог, воно не потребує серйозної перевірки.Якщо ми хочемо розглядати проблему націоналізму неупередже-но, найкращий спосіб зробити це - розпочати з історії його становлення. Але трудність такої справи поля-гає у тому, що націоналізм, як ми вже зауважили вище, не має своєї окремої історії; він розвивався в контексті історії багатьох різних країн. Дослідникові, який пише історію чи то сучасної Німеччини, чи Польщі, чи Нігерії, доводиться мати справу з проблемою наці-оналізму, одначе він звертатиме увагу не на загальні тенденції розвитку націоналізму, а на ту особливу роль, яку він відігравав у історії цих країн. Проте знання місцевих його особ-ливостей не допомагає зрозуміти, що таке «націоналізм як щось цілісне».Передусім ми повинні відмовитися від припущення, що націоналізм є в кожному разі тим самим і що це загальне ми і повинні пояснити. У будь-якій конкретній ситуації - чи коли йдеться про роль Лумумби в Конго, чи Кемаля Ататюрка в Туреччині - «прояви націоналізму» так тісно пов’язані з місцевими обставинами, що їх неможливо пояснити, не спираючись на історичний підхід. Націоналізм - це поняття абстрактне; більше того, це поняття розпливчасте і неокреслене, отож ми повинні очікувати, що будь-яка спроба ство-рити теорію націоналізму породить абстрактні моделі, сконструйовані у спосіб, коли для пояснення «ізму» потрібен знову-таки «ізм».Ці пояснення зводяться до виявлення чинників чи причин, які зумовили націоналі-стичну політику; і такий підхід знаходимо в усіх галузях соціальних та гуманітарних наук. Як і можна було сподіватися, актуальність проблеми націоналізму послужила стимулом для багатьох учених мужів спробувати, в міру своєї можливості, пролити на неї світло. Наприклад, 1922 року, коли національні змагання ірландців сягнули кульмінації і вони спромоглися створити свою державу Ейре0, психоаналітик Ернест Джонс на засіданні Британського психоаналітичного товариства зробив доповідь, в якій проаналізував певні позасвідомі чинники, які, на його думку, справили вагомий вплив на формування ірланд-ського націоналізму. Свою аргументацію він передусім підкріпив тим фактом, що Ірландія - це острів, і твердив, що, як більшість мешканців будь-якого острова, ірландці вважають його своєю батьківщиною. «Комплекси, до яких приєднується ідея острова-рідного дому, споріднені з ідеями жінки, незайманої дівчини, матері й утроби, і всі вони сходяться воє-дино в центральному комплексі незайманої матері»13. У відповідності з цим комплексом англійське завоювання Ірландії в уяві ірландців поєднувалося зі зґвалтуванням матері і викликало несамовите обурення, яке важко було пояснити322тільки незадоволенням з приводу тодішнього ПОЛІТИЧНОГО статусу їхньої країни. Джоне, певна річ, не мав на меті звести історію ірландського націоналізму до діяльності позасвідомих потягів; він чудово розумів, що предмет його дослідження має раціональне політичне підґрунтя. Доповідь свою він закінчив так: «Якщо мені дозволять висловити свою думку з цього приводу, я скажу, що історія пішла б іншим шляхом, якби Англія мала хоч деяке уявлення про вищеназвані чинники і якби вона замість того, щоб оволодіти си-лою незайманою Ірландією, наче останньою повією, прихилила її до себе, запропонував-ши укласти почесний союз»14.Окрім такого пояснення психологічних основ націоналізму, існує інше, значно по-ширеніше, яке ґрунтується на твердженні, що всім людям притаманне природжене й спо-конвічне прагнення об’єднуватися у колективи. Ганс Кон, наприклад, вважає: «Розумове життя людини регулюється водночас як самосвідомістю, так і колективною свідомістю. Обидві свідомості являють собою складне ментальне утворення, яке є наслідком нашого досвіду розмежування та протиставлення «Я» і навколишнього світу, «Ми»-колективу та інших колективів»15. Цю тему можна продовжити дослідженням колективної поведінки людей. Кожен колектив ідентифікує себе за різними способами поведінки і для того, щоб зміцнити свою єдність, схильний плекати серед своїх членів ворожість до чужих. У кож-ного націоналізму є один і той же супровідник -ксенофобія. Багато дослідників відзначили існування тенденції чи мало не закону людської поведінки: чим дужче почуття ворожості до чужих, тим міцніша єдність між членами колективу. У час війни країна об’єднується, щоб захистити себе, а по війні у ній відновлюються внутрішні чвари. Знаючи про цю за-кономірність, правителі держав, у яких спалахували громадянські конфлікти, провокували зовнішні сутички, щоб ослабити боротьбу внутрішніх сил. Отож нам слід передбачити, що розвиток нації буде супроводжуватися агресивними і провокативними щодо сусідів діями; і ми можемо з надією дивитися в майбутнє (як це робили багато хто з націоналістів XIX сторіччя) і сподіватися, що коли життя нації остаточно усталиться, її поведінка стане ми-ролюбнішою без послаблення її цілісності. Така теорія розглядає націоналізм як силу, яка ще не досягла політичної зрілості.Якщо націоналізм розглядають крізь призму названих тут підходів, то щодо цього можна зробити декілька цікавих зауваг. Вони передусім стосуються теорії колективної по-ведінки; націоналізм у даному разі розглядають як один із різновидів такої поведінки. Психологічні теорії цього типу не вважають націоналізм за суто модерне явище.Декому може здатися дивним, що для пояснення теорії націоналіз-323му ми залучимо поряд із психологом ще й теолога; один із найпростіших способів з’ясувати, що являє собою націоналізм, це уподібнити його до релігії. Такий підхід до цієї проблеми здається нам дуже плідним, адже принципи й концепції європейської політичної думки протягом Середніх віків формувалися переважно під впливом теологічних ідей; та і в наші часи найважливіші політичні ідеї тісно споріднені з теологією. Проте пояснення націоналізму як різновиду релігії варто розпочати не з інтелектуального аналізу, а з роз-гляду явища оберненої взаємозалежності: це є фактом, що націоналізм почав набувати си-ли у світі саме тоді, коли релігійний світогляд став втрачати свій вплив на уми європейців. У міру послаблення ролі релігії посилювалася роль політичних ідеологій, особливо націо-налізму. І якщо ми зіставимо цей факт з висновками психологічної теорії - яка так чи так твердить, що люди мають природжену потребу служити чомусь більшому, ніж вони самі - то нам доведеться погодитися, що, припинивши служити Богові, вони стали служити на-ції. Цю теорію дуже глибоко обґрунтував Едмунд Берк, який твердив, що європейське су-спільство з його королями, аристократами і єпископами було не випадковим збіговиськом гнобителів, яких слід просто скинути, а структурою, створеною для забезпечення людсь-ких потреб. Звідси випливає висновок: якщо ми скинемо королів, єпископів і аристокра-тів, то нам доведеться замінити їх відповідно диктаторами чи генералами, комісарами чи професорами. Тлумачення націоналізму як своєрідної релігії можна також підкріпити прикладами з мови націоналістів; вона часто позначена суто релігійним запалом. Аналогій можна знайти безліч.Проте аналогії є тільки аналогіями. Ця теорія заснована на припущенні, що людсь-ка природа ніколи не змінюється; і оскільки людські установи справді виявляють вражаю-чу стабільність, то пояснити безперервність їхнього існування можна не інакше як з допо-могою настільки загальних понять, щоб вони стосувалися всіх відомих нам форм людської поведінки. Але саме внаслідок цієї своєї загальності ці поняття і не здатні сказати нам щось суттєве про будь-яку з форм людської поведінки. Твердити, що людина завжди пра-гне до чогось вищого, ніж вона сама, і, покинувши Бога, тепер поклоняється нації, одна-ково, що сказати це саме так: колись люди обожнювали Бога, а тепер, здається, обожню-ють націю. Але на наступне питання - чому саме націю? - ця теорія не може відповісти. Отож ми практично не зрушили з місця. Пізніше ця теорія перетворила ідею оберненої взаємозалежності, з якої почала, у щось таке, що вже не могло спиратися на очевидність. Адже загальновідомо як те, що далеко не всі наші сучасники відійшли від релігії, так і те, що багато хто з них поєднує націоналізм з вірою в Бога; ця теорія мала б реальне324значення тільки тоді, якби світ став складатися лише з націоналістів або теїстів.Звичайно, було б нерозумно твердити, що психологія не може пролити світло на явище націоналізму. Існує багато цікавих фактів, пов’язаних з націоналізмом, які споку-шають застосувати ту чи ту категорію із психології і придивитися, наскільки факти відпо-відають їй. У майже всіх проявах націоналізму ми знаходимо відношення слабкого до си-льного. Національності прагнуть визволитися з-під влади могутніх імперій. Це почуття слабкості часто безпідставне: його відчували німці наприкінці XIX сторіччя, коли вони були, без усякого сумніву, наймогутнішою державою в Європі; і, як Тілак постійно нага-дував своїм прибічникам, англійці в Індії були краплиною в морі індійців. Проте почуття слабкості культивується досить часто разом з почуттям образи, про яке ми говорили вище. Це почуття образи схиляє всіх тих, що зазнали невдачі, скаржитися на несправедливу, як вони вважають, щодо них долю. Проте це усвідомлення несправедливості може бути ома-нливе. У наш час усі нації, окрім найбагатших, відчувають свою невідповідність до світу, за який вони не почувають себе відповідальними. Отож націоналістичні теорії можна ви-тлумачити як спроби викривити дійсність, які дають людям змогу впоратися із ситуація-ми, які інакше здавалися б їм нестерпними. Як приклад, можна навести опис психологіч-ної реакції первісного африканця: «Коли африканець уперше вступив у контакт з білою людиною, він спочатку був приголомшений, перестрашений, спантеличений, розгублений, збентежений і запаморочений. «Плавучі будинки» білої людини, її «птах, несхожий на ін-ших птахів», її «страховище, що плюється вогнем і димом, ковтає людей і випльовує їх живими», її вміння «вбити» людину, а потім воскресити її (анестезія), її величезні височе-зні будинки, які містять у собі багато осель... і безліч інших небачених досі речей, що їх створила біла людина, вразили африканця... Таким чином африканець вступив у контакт з двоногими богами...»16. А стосунки з богами налагодити просто: їм треба поклонятися і коритися. Проте, як твердить далі Нбабанінгі Сітоле, наступне покоління африканців ста-ло вважати білу людину не богом, а людиною. Але завдяки своїм практичним навичкам і здобуткам у техніці ця людина зберігала багато колишніх своїх переваг. Стосунки з ви-щими людьми (вищість яких зумовлена обставинами) складаються набагато важче. Афри-канський націоналізм, який зазвичай приписує такі прояви африканської «неповноціннос-ті», як трайбалізм, впливові білої людини, здається, можна розуміти як спосіб упоратися з неприємною ситуацією шляхом культивування образи. У такий спосіб слабша сторона може здобути моральну перевагу. Це і є,325так би мовити, два періоди у стосунках між Заходом і рештою світу; і можна споді-ватися, до них додасться третій, коли - як тільки справжньої рівності буде досягнено - практика культивування образи перестане бути необхідною.Багато витончених спроб пояснити націоналізм було здійснено у галузі соціології, а також у такій суміжній галузі як соціальна антропологія. <...> Як приклад соціологічного пояснення націоналізму можна навести дуже ускладнені міркування Ернеста Ґелнера в йо-го праці «Думка і зміна»17. Ґелнер один з тих дослідників, які вважають націоналізм вирі-шальним чинником у процесі переходу від Традиційного суспільства до Модерного суспі-льства. І вихідний, і кінцевий пункт цього процесу визначені дуже абстрактно. Традиційне суспільство - це категорія, яка містить у собі все: від європейського середньовіччя до пле-мінного устрою африканців, від китайських селян до кочівників, що населяють монголь-ські степи. Поняття Модерного суспільства так само розтяжне; основна його ознака - роз-винена промисловість, відтак воно перекриває інші ідеологічні кордони і включає спосіб життя як мешканців Вашингтона, так і Москви.Щоб спростити вельми складну аргументацію Ґелнера, ми зосередимося на образі іммігранта - людини, яка покинула традиційне суспільство і переселилася у зовсім інший світ. Типологія сучасних іммігрантів втілена у мільйонах тих, які перебралися зі своїх єв-ропейських сіл до Сполучених Штатів Америки у пошуках (як нам часто кажуть) кращого життя. Вони залишають традиційне суспільство, в якому соціальні і політичні стосунки в основному визначаються соціальною структурою. Там передача власності від одного по-коління до іншого відбувається не за бажанням власника - засвідченим у документі, що називається заповітом -а у відповідності з усталеним звичаєм. Професію людини визначає її родина; вибір для себе дружини обмежений дуже вузьким колом, при цьому вирішальне значення мають рішення батьків і сільські традиції. Багатьох дослідників вразило те, що у такому суспільстві право вибору надається дуже рідко. Інших дослідників вразив той факт, що селяни рідко роздумують над можливістю іншого способу життя - на відміну від нашого сучасника, який схильний жити уявним життям і завжди прагне уявити себе ще ки-мось іншим. Ґелнер висловлює таку думку: спілкування між людьми при закостенілій структурі значною мірою втрачає свою важливість; і селянин, і лорд - обидва знають своє діло, і те, що вони, можливо, розмовляють різними мовами, не призводить до серйозних соціальних, політичних чи економічних проблем.Іммігранта, що приїжджає в Америку, чекає зовсім нова ситуація.326Там не існує усталеної структури, в якій він може зайняти свою звичну нішу чи з’я-сувати собі, чому інші люди поводяться саме так, а не інакше. Він може вільно пересува-тися по країні, може міняти роботу, сподіваючись у такий спосіб поліпшити своє матеріа-льне становище. У цій новій ситуації, коли соціальна структура майже занепала, набагато важливіше місце зайняла культура. Культура включає і спосіб спілкування, в якому най-важливішу роль відіграє мова. Якщо в ієрархічному суспільстві різномовність не створює особливих проблем, то в сучасному суспільстві вона призводить до розладу громадського й економічного життя.Цим і можна пояснити те, що, як наголошує Ґелнер, інакше було б незрозумілим: ту особливу увагу, яку націоналісти приділяють культурі. «Життя - це річ складна і серйо-зна. Вберегти людей від голоду і всяких негараздів - справа нелегка. Дійовим засобом для цього є надійне врядування. Чи можна придумати щось безглуздіше і нісенітніше, ніж за-питання: яка рідна мова правителів? Навряд. І люди в минулому не мали ні часу, ні ба-жання ставити такі нісенітні запитання»18. Проте, очевидно, наш іммігрант, життя якого полягає у знаходженні всіляких шансів, незабаром відкриває, що його шанси дуже змен-шуються, якщо він не здатний спілкуватися зі своїм оточенням, особливо зі своїм керівництвом.За зразок іммігранта ми взяли людину, що переселилася в Америку. Але для нашо-го дослідження ми можемо обійтися і без таких далеких мандрівок. У минулі часи та сама проблема виникала перед селянами, які просто йшли на заробітки у найближче місто. Ба-гато хто з них робили це з власної волі, можливо, підштовхнуті до того безземеллям або голодом. Зауваження Актона, що «вигнання - це колиска національності», має глибший сенс, ніж він вкладав у нього. Події минулого віку, зокрема війни, які спричинилися до формування національних військових частин, теж посприяли розладові традиційних форм життя. Але ми можемо піти далі і ще більше узагальнити поняття іммігрант: буває так, що люди, навіть залишаючись удома, можуть перейняти звичаї сучасного світу; вони - «духо-вні іммігранти» або, як зауважує Деніел Лернер, висловлюючи те ж саме іншими словами, вони стають «психічно мобільними»19.Такими є ті соціальні зміни, що приводять до націоналізму. Викладаючи свою тео-рію, Ґелнер розмірковує про роль суспільства як механізму, що породжує людську істоту. Добре відомо, що ізольована людина, якій вдалося вижити у джунглях, майже не відрізня-ється від тварини. Моральний поступ, як твердив Арістотель, потребує села, навіть чогось більшого, ніж село, бо інакше можливості людини не будуть зреалізо-327вані. Ґелнер обґрунтовує це твердження тим, що сучасне життя ставить перед роз-винутою людською істотою вимогу, щоб вона була принаймні письменна і, бажано, також обізнана з елементарними реаліями, відомими кожному, хто живе у великому місті. Село економічно неспроможне підтримати систему освіти, яка б забезпечила здійснення такої вимоги. Отож справу соціальної і політичної організації суспільства треба розуміти знач-но ширше: як досягнення модерного культурного розвитку. Бо якщо за часів існування колишніх цивілізацій освіченість була привілеєм окремого класу фахівців, чиї знання ла-тини давали їм змогу вільно мандрувати по всьому обширу християнського світу - так са-мо як знання арабської мови давали змогу долати політичні кордони в межах ісламського світу - то за сучасних умов усі люди повинні володіти практично необхідним рівнем знань.Виходячи з цього, ми можемо поки що пояснити, чому політичні рухи у сучасному світі змінили свої орієнтири і перенесли свою увагу з села чи регіону на значно більші обшири. З цього погляду можна було б сподіватися, що у великих імперіях регіони втра-тять свої особливості і ці імперії стануть єдиними просторами, у межах яких люди змо-жуть вільно переміщуватися і мати рівні можливості. Але ж націоналістичні ідеї спричи-нилися до того, що великі імперії розпалися на менші територіальні утворення. Ґелнер по-яснює це тим, що процес індустріалізації -як найважливіший чинник модернізації - відбу-вається нерівномірно. Індустріалізація - це болісний процес, що розпочався в Європі і Америці: вона породила і важку проблему дитячої праці, і багатогодинний робочий день, коли робітники працювали в нелюдських умовах; потім вона поширилися на Росію, де сталінська диктатура знизила життєвий рівень цілого покоління, щоб створити могутню важку індустрію; зрештою, вона поширилась по всій земній кулі. Ця нерівномірність по-ширення була наявна не тільки в межах таких великих імперій як французька чи британ-ська, а й у межах окремих країн. У Британії населення шотландської верховини безнас-танно зменшувалося; а в Америці глибокий Південь індустріально не розвивався протягом багатьох десятиліть.На думку Ґелнера, політичні наслідки нерівномірної індустріалізації залежать від політичних умов. Люди з якогось краю з однорідним населенням можуть переміщуватися з їхніх місць поселення з застійною або слаборозвиненою економікою туди, де відбуваєть-ся процес індустріалізації і де є змога заробити добрі гроші. Навряд чи їх зупинить якийсь культурний бар’єр. Проте бувають інші, звичайніші обставини, коли населення слабороз-виненого краю - це люди різного кольору шкіри, або різного віросповідання, або різних звичаїв, або коли цей край лежить на328певній відстані від індустріалізованого краю, з яким він пов’язаний політично. Са-ме так стоїть справа з азіатськими та африканськими колоніями європейських країн; але така сама ситуація може створитися і в самій Європі. За таких обставин невеликий гурт освічених людей у цій слабо-розвиненій території цілком може визнати за доцільне відо-кремити її від великого державного утворення і керівництво новим утворенням узяти у свої руки. «Націоналізм - це не пробудження самосвідомості націй: він винаходить нації там, де їх немає...»20. Ґелнер визнає, що націоналістичний рух потребує, щоб на території існували зачатки національної культури, аби він міг на них спертися. Але основна причи-на виникнення нової нації, за його поясненням, полягає в тому, що вона відсторонена від участі в економічному і політичному житті багатої спільноти.У своїй аргументації Ґелнер нехтує реально наявними національними «почуттями» заради того, щоб окреслити комплекс тих соціальних обставин, які надають цим почуттям певного сенсу. «Люди на-загал стають націоналістами не внаслідок сентиментів та сенти-ментальності - байдуже, атавістичних чи ні, таких, що мають підставу чи заснованих на міфах; вони стають націоналістами, бо їх змушує до цього реальна, об’єктивна, практична потреба, незалежно від того, наскільки затемненим є усвідомлення цього»21. Якщо не ро-зуміти ці терміни у їхньому дослівному значенні, то ми можемо погодитися, що вчені з нахилом до соціології прагнуть знайти якусь «об’єктивну потребу», яка допоможе їм по-яснити суть націоналізму. Наша розповідь про розвиток націоналістичних ідей була, влас-не, розповіддю про «затемнене усвідомлення» тих обставин, які роблять соціальне і полі-тичне життя нестерпним для людей. Націоналізм став першим коханням мільйонів людей, які вперше приєдналися до активного політичного життя; відтоді і до наших днів вони не виявляють схильності зневіритись у ньому.ВИСНОВОКНаше обговорення теми було вибірковим. У книжці на цю тему приклади можна було б навести зовсім інші: Італію, панславізм і сучасну Францію, коли йдеться про по-ступ націоналізму в Європі, Туреччину, Японію, Єгипет та Індонезію, коли йдеться про афро-азіатський світ. Та хоч би які приклади ми розглядали, ми б неминуче наразилися на такі ж самі труднощі при розгляді цієї теми. Головна складність закорінена у загальнопо-ширеному переконанні, що націоналізм - це різновид групової політичної свідомості, яко-му властиво набувати агресивних форм. У329світі існує сила-силенна різноманітних груп - расових, племінних, релігійних та традиційних - але у XX столітті всі вони користуються риторикою, запозиченою з арсена-лів націоналізму. Але те, чим зазвичай користуються політики, часто стає джерелом плу-танини для тих, хто прагне досліджувати політику. <...>Націоналізм являє собою комплекс ідей, проте, мандруючи з одного континенту на інший, вони збагачують не його теорію, а його риторику, форму самовираження, з допо-могою якої еліта може передати масам свій політичний ентузіазм. Ці ідеї мають властиво-сті хамелеона -вони приймають колір навколишнього середовища. Ми бачили, що німець-кі та індійські націоналісти одні й ті ж слова тлумачать зовсім інакше і що націоналізм в Африці, пов’язаний з соціалістичними ідеями, зовсім відмінний від націоналізму у сучас-ній Європі, пов’язаного з релігійними чи державотворчими проблемами.Якщо ми спробуємо виявити суть націоналізму, то дійдемо висновку, що, головним чином, він заснований на парадоксі. Природу цього парадокса можна прояснити, якщо пригадаємо епізод з історії комунізму, який став предметом тривалих дискусій. Марксизм твердив, що в Західній Європі, де капіталізм уже досягнув стадії повної зрілості, він, мар-ксизм, неодмінно здобуде перемогу; насправді ж він переміг у Росії та Китаї, де капіталізм або тільки зароджувався, або й взагалі був практично незнаний22. Той факт, що марксизм, який претендує бути науковою теорією і відтак буцімто здатний передбачити неминучі, економічно обґрунтовані наслідки, запанував тільки у тих країнах, які якнайменше відпо-відають визначенням його теорії- в Росії і Китаї,- говорить нам про марксистську ідеоло-гію багато такого, що вона сама воліє приховати. Зокрема, цей факт свідчить про те, що важливим у цій ідеології є не її науковий характер, а спроможність надихати на політичну дію. Щось схоже маємо також у випадку націоналізму: спочатку він репрезентує себе як політичну та історичну свідомість нації, згодом починає винаходити нації, від імені яких і діє. Щодо сучасного націоналізму, слід відзначити таку його особливість: він починає з політики і лише потім вигадує проблему національної культури. Ми виявили, що існує на-ціоналізм без націй, існують прагнення, яким бракує реальних підстав. Замість собаки, що махає своїм політичним хвостом, ми бачимо політичні хвости, які намагаються махати со-бакою. Ірландський уряд прагне розвивати ірландську культуру; уряд Нігерії прагне переконати люд із племені ібо, гауза, фулані та йоруба, що вони належать до нігерійської чи африканської нації; уряд Індії намагається згуртувати індусів і мусульман, щоб вони стали громадянами однієї єдиної нації.Це, власне, означає, що концепт нації аж доти залишається майже330цілком позбавленим змісту, доки джерелом цього змісту випадково не стануть якісь місце-ві життєві обставини. Це і є причиною того, що спроби визначити поняття «нація» наражаються на великі труднощі. Це можна зробити тільки з урахуванням конкретного контексту. Розуміння цього моменту затемнює сама націоналістична ідеологія. Націоналісти намагаються представити свою політичну боротьбу як таку, що її однорідне суспільство веде проти чужоземних гнобителів. Але потім вони змушені визнати, що ці чужоземні гнобителі мають у її середовищі своїх спільників - маріонеток, зрадників, племінні і традиційні нахили мислення - коротко, всіх тих, що чинять опір національному керівництву. Така націоналістична концепція служить для того, щоб приховати той факт, що націоналістичний процес створює передумову для громадянської війни - і часто, як ми бачили, для такої громадянської війни, в якій чужоземному гнобителеві приділяють мало уваги. Націоналістична риторика, яку часто використовують усі сторони міжусобної боротьби, відіграє роль козирної карти.Існує можливість уявляти націоналізм і як Сплячу Красуню і як Монстра у розумінні Фра-нкенштейна. Націоналізм виводить мільйони людей з їхніх традиційних закутків і вводить їх у мо-дерний світ, об’єднаний глобальною комерцією; з другого ж боку, він сприяє появі психологічного клімату, який породжує криваві безглузді конфлікти за право володіти тією чи тією спірною тери-торією. Користь, яку він приносить людству, можна було б здобути іншим шляхом; але, з другого боку, в історію зла, породженого політикою, він не додав майже нічого, за винятком хіба що нової фразеології.Примітки1. Lord Acton. Nationality. - У кн.: Lord Acton. Essays on Freedom and Power/Ред. Gertrude Himmelfarb. - New York, 1965. - С 146.2. Mill J. S. Considerations on Representative Government. - Розд. XVI.3. Lord Acton. Op. cit. Всі цитати з Актона в цьому розділі взяті з його трактату «Націона-льність».4. MillJ. S. Op. cit. -С. 383.5. Див. дискусію в: Letwin S. R. The Pursuit of Certainty. - Cambridge, 1965. - C. 367, звідки й взяті цитати.6. Див.: Shub D. Lenin. - London, 1966. - Розд. 7.7. Deutscher I. Stalin. - Rev. ed. - London, 1966. - С Alb-All.8. Сталін Й. Марксизм і національне питання - К., 1952. - С. 32-33.9.  Там само. - С. 12, 1410.  Там само. - С 15, 17, 18.33111. Deutscher I. Op. cit. - С. 187.12. Ibid. -С. 190.13. Jones E. Essays in Applied Psycho-Analysis. - London, 1951. - С. 98.14. Ibid. -С. 111.15. Kohn H. The Idea of Nationalism. - New York, 1944. - С 11.16. Sithole N. African Nationalism. - New York, 1959. - С 146.17. Gellner E. Thought and Change. - London, 1964. - Розд. 7.18. Ibid. -C. 153.19. Lerner D. The Passing of Traditional Society. - Glencoe-Illinois, 1958. - Розд. II.20. Gellner E. Op. cit. - С 168.21. Ibid. -C. 160.22. Popper K. R. The Open Society and its Enemies. - T. 2. - Розд. 15. - § III.РОМАН ШПОРЛЮККОМУНІЗМ І НАЦІОНАЛІЗМУ’ березні 1845 року Карл Маркс узявся писати критичний нарис, присвячений книзі свого сучасника Фрідріха Ліста: «Національна система політичної економії», яка бу-ла опублікована у 1841 році. Він так і не закінчив свою «Критику Ліста», і вона перебува-ла поза інтелектуальним обігом ще довго після його смерті, аж поки в 1971 році з’явилася в російському перекладі в журналі «Вопросы истории КПСС»1. Ця рання праця Маркса надзвичайно важлива для розуміння його інтелектуальної біографії загалом і особливо - його теоретичних міркувань щодо національного питання та проблем націоналізму (га-лузь, де, як загалом прийнято вважати, він так і не дав достатньо стрункої і зрозумілої ка-ртини своїх поглядів). Фактично «Критика Ліста» - єдина з праць Маркса, де його погляди на націоналізм викладені найдокладніше.Представники традиційного марксознавства стереотипно починають огляд позицій Маркса щодо національного питання й націоналізму з тих формулювань, які він та Ф. Ен-гельс опрацювали в 1848-1849 роках. Стало своєрідним каноном починати з короткого, хоча й досить незручного для марксознавців, звернення до «Маніфесту Комуністичної партії» з його стандартним набором пасажів: про зникання національних особливостей, про появу єдиної світової літератури, про те, що світовий ринок підкоряє відсталі нації розвиненим. При цьому, зрозуміло, аж ніяк не можна уникнути чергової згадки про те, що робітники «не мають вітчизни». До цього набору, звичайно, додається розгляд національ-ного питання в європейських революціях 1848-1849 років, і проблема викладається цілком і повністю в річищі праць лише Енгельса, особливо його «Революції і контрреволюції в Німеччині». Саме в цій праці Енгельс поділив нації на «історичні» (німці, поляки, угорці) і «неісторичні» (чехи, хорвати та інші східноєвропейські народи), прихильно поставившись до національних прагнень перших і відповідно відмовивши у праві на існування другим.333Спробуємо переглянути згаданий традиційний підхід, незважаючи на його поши-реність і навіть певну канонічність. Марксові в 1848 році виповнилося ЗО років, вік, який у його часи не вважався «молодим»; він уже був автором чималої кількості серйозних праць. Найважливіше ж те, що традиційне марксознавство абсолютно не враховує один дуже важливий момент, а саме: яким було ставлення «молодого» Маркса (тобто Маркса до 1848 року) до «німецького питання», яке передусім було саме «національним питан-ням»? Відповівши на це, можна скласти уявлення про тодішнє Марксове бачення світу, бо очевидно, що «німецьке питання» було головною національною проблемою Європи в пе-ріод між 1815 і 1848 роком. Отже, вивчаючи проблему «Маркс і націоналізм», гадається, неможливо не помітити згаданої проблеми. У даному контексті досить дивною видається та обставина, що численні автори, які присвячували свої праці ранньому Марксові, навіть ті, які аналізували його програму «визволення» Німеччини, вперто уникали розгляду тако-го важливого історико-біографічного питання, як Маркс і німецький націоналізм.Брак уваги до згаданої проблеми з боку традиційного марксознав-ства стає ще див-нішим, якщо враховувати той очевидний факт, що для сучасників «молодого» Маркса проблеми націоналізму в Німеччині були найактуальнішими: ці проблеми пов’язувались не тільки з культурою й політикою, але й з економічною сферою, включно з проблемою модерного промислового розвитку (індустріалізації). Саме остання й перебувала в центрі уваги Фрідріха Ліста (1789-1846). Для Маркса було б абсолютно неприродним залишити поза увагою німецький націоналізм (особливо аспекти, пов’язані з промисловою модерні-зацією) або «не помітити» Ліста, цього «найвиразнішого і найоптимістичнішого з ідеоло-гів націоналізму»2. Видання «Критики Ліста» зробило можливим і необхідним вивчення системи поглядів Маркса на німецьке питання і націоналізм взагалі до 1848 року.Це, зрозуміло, не означає, що до публікації «Критики Ліста» нічого не було відомо про ставлення Маркса й Енгельса до нього або про їхню оцінку економічної програми ні-мецького націоналізму. У листі до Маркса (березень 1845 року) Енгельс згадував як «ціка-ву» ту обставину, що і він, і Маркс одночасно й незалежно один від одного мали намір пи-сати «критику Ліста». Енгельс запропонував «розподілити обов’язки»: він критикуватиме ідеї Ліста «з практичного боку», а від Маркса, «знаючи його особисті нахили», він споді-вався, що той зверне більшу увагу на «...теоретичні передпосилки Ліста, ніж на його ви-сновки»3.Енгельс так і не написав запланованої праці про Ліста. Втім, він334критикував його програму у своїх промовах в Ельберфельді (8 і 15 лютого 1845 ро-ку), тобто за місяць до того, як Маркс почав писати свою «Критику Ліста». Енгельс вва-жав, що Німеччина стоїть на порозі соціальної революції. Будь-який напрямок розвитку країни на засадах приватної власності - чи це буде політика впровадження поміркованих протекціоністських тарифів, чи вона базуватиметься на принципах вільної торгівлі без обмежень, чи її основою будуть рекомендації Ліста - неухильно призведе до революції. Енгельс доводив, що «...комунізм є для Німеччини якщо не історичною, то економічною необхідністю»*. Навіть якщо б Німеччині довелося повторити англійський варіант проми-слового розвитку з початкового етапу, доводив він у своїх промовах, то «...рано чи пізно ми досягли б того становища, в якому перебуває тепер Англія, а саме: ми опинилися б на-передодні соціальної революції». Крім того, економічне змагання між Англією і Німеччи-ною не тільки не принесе прибутків промисловцям обох країн, а й обов’язково спричинить «соціальну революцію». Свою впевненість Енгельс пояснював таким чином: «...із тією ж упевненістю, з якою ми з певних математичних аксіом можемо вивести нове положення, з тією ж упевненістю можемо ми з існуючих економічних відносин і з принципів політичної економії зробити висновок про прийдешню соціальну революцію»5. Енгельс не мав сумні-вів, що ця майбутня соціальна революція запровадить «принципи комунізму». Іншого не дано6.Отже, Енгельс, як і обіцяв, звернувся до «практичних аспектів» ідей Ліста. Його ж пропозиція Марксові зайнятися «теоретичними засновками» Ліста сприяла, як нам відомо, появі «Критики Ліста». <...> Маркс вмонтував погляди Ліста, німецьку проблему і націо-нальне питання в цілому у значно ширший контекст своїх загальних інтерпретацій природи капіталізму.На той час, коли Маркс уперше звернувся до теорій Ліста, він уже дійшов виснов-ку, що капіталізм - глибоко хибна й аморальна система, самою історією приречена на не-минучу загибель. Ця ідея була основою його аргументів, коли він розглядав майбутнє Ні-меччини в роботах, присвячених критиці Геґеля і Ліста. Природа суспільства для Маркса визначалась наявністю двох класів, які перебували в непримиренному конфлікті: панівно-го - буржуазії (капіталістів) і експлуатованого - пролетаріату (індустріальних робітників). Це суспільство було продуктом тривалого історичного розвитку, найсучасніша й найваж-ливіша фаза якого була започаткована одним з головних зрушень нового часу - промисловою революцією. Іншою центральною подією в Марксовій картині нового світу була Велика французька революція. Теорія і практика3351789 року та їхні наслідки вкупі із впливами промислової революції були для нього аспектами одного глобального процесу - виникнення й розвитку капіталізму.Водночас Марксова критика капіталістичного ладу формулювалася в рамках тієї системи філософських понять, тією мовою, яку він запозичив у класичних німецьких фі-лософів, передусім - у Геґеля. Отже, коли марксизм остаточно склався як певна світогляд-на система, він був не тільки історичною, політичною, економічною, філософською теорі-єю, але й також - програмою визволення людини. Маркс був упевнений в тому, що всі сфери буття людей взаємно пов’язані, і його програма відповідно стосувалася усіх цих сфер у їх діалектичній єдності. Ця теорія була не тільки результатом його власних інтеле-ктуальних зусиль, а й відображенням об’єктивно діючих історичних сил, її запровадження в життя, відповідно, було б нічим іншим, як закономірним результатом історичного роз-витку. «Матеріальною силою», яка була покликана історією реалізувати його філософію в реальному житті, Маркс вважав пролетаріат.Виходячи з цього, неважко зрозуміти, чому Маркс визнав теорії Ліста, особливо його історичні погляди та програму дій на майбутнє, за неприйнятні й хибні. Маркс був переконаний у тому, що доктрина Ліста абсолютно не відповідала усьому, що насправді відбувалося в житті суспільства. ДлЯ нього було аксіомою те, що промисловий розвиток підсилює й загострює протиріччя між буржуазією й пролетаріатом - той антагонізм, який у найближчому майбутньому має вибухнути революцією. Ліст, зі свого боку, говорив про необхідність класової солідарності і співпраці у справі побудови національної держави. Маркс вважав, що промислова революція та викликане нею зростання впливу і влади буржуазії ведуть до уніфікації світу і зникання національних особливостей. (Комунізм, на йо-го думку, мав скасувати нації взагалі). Ліст доводив, що та сама промислова революція підсилює національні відмінності і загострює конфлікти між націями.Маркс наполягав на необхідності об’єднання робітників різних націй для боротьби проти спільного ворога - буржуазії. Ліст закликав до єдності усіх елементів однієї нації для відстоювання її інтересів перед іншими. Для Маркса ідеї 1789 року та їхня реалізація в житті новітньої капіталістичної держави були об’єктом критики, оскільки він вважав їх ілюзорними: вони ігнорували реалії «суспільства», в якому панувала приватна власність і людина пригноблювала людину. Завданням було взагалі скасувати політику як таку шля-хом повномасштабної соціальної революції і таким чином визволити людство. Політичні теорії та інсти-336туції Заходу критикував і Ліст. Реальною основою політичної спільноти для нього була нація, яку він визначав як культурну спільноту (також, звичайно, як і мовну). Ця культурна спільнота мала оформитися політично, в межах своїх етнічних кордонів. Проте Ліст зосереджував свою критику переважно на тих закономірностях, які регулювали взає-мини між націями, особливо на тих, що стосувалися свободи торгівлі. Як ми побачимо, Ліст вважав фрітредерство (принцип вільної торгівлі) димовою завісою, яка приховувала нерівноправні взаємини між націями (таким же чином як Маркс вбачав у гаслі політичної свободи ідеологічне прикриття для класового гноблення).Найневідкладнішим і найважливішим пунктом порядку денного в сучасній політи-ці Маркс вважав заклик до пролетарської революції. В якому ж становищі опинявся він, коли Ліст виступав зі своїми «абсурдними» заявами про те, що найважливішим завданням німців є об’єднатися проти Англії, щоб не тільки зрівнятися з нею, а й перемогти її в еко-номічному, культурному і політичному суперництві?Виділення цих головних моментів дискусії між Марксом і Лістом дає можливість поставити деякі питання, з’ясуванню яких присвячена ця книга. Як порівняти і протиста-вити націоналізм з марксизмом і Ліста з Марксом? Чи можна стверджувати, що Ліст був особистістю, яка в інтелектуальному, особливо філософському плані, не поступалася Ма-рксові, або що бачення світу крізь призму націоналізму було не менш широким і глибо-ким, ніж марксистське світосприйняття? Чи взагалі існує теорія націоналізму?Зрозуміло, що без націоналізму неможливо уявити собі історію Європи XIX століт-тя від Великої французької революції і Наполеона до початку Першої світової війни. У XX столітті націоналізм неодноразово і успішно доводив свої можливості у змаганні з ма-рксизмом і комунізмом. Очевидно також, що коли комуністична доктрина перемагала ін-ші, вона завдячувала своїм успіхом саме націоналізмові, у якого запозичувала принаймні деякі з його принципів, не кажучи вже про ті випадки, коли комунізм сам ставав націона-льним, по суті, націоналістичним. Нарешті, навряд чи треба окремо доводити, що і в су-часному світі націоналізм залишається однією з наймогутніших сил.Проте навіть ті, хто визнає політичну вагу націоналізму, не вважають цей феномен змістовним і цікавим з інтелектуального погляду. Який зміст можна знайти в націоналізмі, крім антипатії до чужинців і відданості ідеї суверенності «власного народу»? Чи можна говорити про націоналізм як визначений світогляд (Weltanschauung), певну концепцію, яка мала б власне бачення людської природи, історії і суспільства, розу-337міння закономірностей розвитку світу? Чи має націоналізм власних мислителів, яких можна було б поставити поруч з інтелектуальними гігантами інших спрямувань сус-пільної думки? Чи існує в націоналізмі постать, здатна висунути філософську альтернати-ву марксизмові?Щоб відповісти на ці запитання, варто спочатку з’ясувати ту «систему координат», у якій марксизм оцінюється як одне з найвпливовіших політичних та інтелектуальних спрямувань. Його значення, як правило, визнається у зв’язку з певними історичними про-цесами й подіями, і не тільки з тими, які покликали марксизм до життя, а й з тими, які він сам прагнув викликати та інтерпретувати. Першою з таких подій була промислова рево-люція, що кардинально вплинула на економічне, соціальне, політичне й релігійне життя, спричинила появу цілої хвилі нових теорій, поглядів і рухів, серед яких дослідники виок-ремлюють три головних течії: марксизм, лібералізм і консерватизм (як вважає Джордж Ліхтгайм, марксизм був історичною противагою лібералізмові - а цей останній з’явився раніше, як реакція на суперечності, породжені промисловою революцією)7.Разом з промисловою революцією та «її відлуннями в теоретичній сфері» Велика французька революція з її колосальним впливом на Німеччину початку XIX століття стала головним початковим пунктом у згаданому дослідженні марксизму Джорджа Ліхтгайма. Він не обмежився вивченням лише ідей Маркса, а ще й простежив ідейну еволюцію та ді-яльність Марксових учнів і послідовників протягом цілої історичної епохи - аж до рево-люції 1917 року в Російській імперії. Ліхтгайм вважає, що зрозуміти й оцінити Маркса можна, лише враховуючи «ті історичні зміни, які той не тільки передбачав, але й запрова-джував у життя». Марксизм був одночасно і «теоретичним відображенням», і «політичним суб’єктом» процесу соціальних змін, що стали породженням Французької та промислової революцій. Це була «теорія одного, особливого революційного руху... котрий виник як ре-зультат впливу індустріалізму на глибоко (^ратифіковане європейське суспільство XIX століття», вона ж стала перехідною ланкою між Великою французькою і російською рево-люціями8.Очевидність тісного взаємозв’язку промислової революції з Великою французькою революцією загальновизнана в сучасному суспільствознавстві. Ідея «подвійної революції» покладена в основу книги істо-рика-марксиста Е. Гобсбаума «Революційна епоха 1789-1848»9. Інший дослідник історії ідей, Тріґве Р. Тольфсен, також наголошує на тому, що взаємодія соціального, інтелектуального та ідеологічного розвитку вирішальним чином вплинула на обличчя епохи. Не тільки марксизм, а й інші соціалістичні течії виросли з цієї «взаємодії». Багато з тих, кому338довелося визначати свої погляди на тогочасний світ, доходили висновку, що «принципи свободи і рівності, а також «постулати раціонального устрою світу» вимагали трансформації новонародженого індустріального суспільства у щось кардинально відмін-не»10. На підтвердження власних міркувань Тольфсен наводить також аргументи іншого дослідника, Дж.-Тел-, мона, котрий зауважував, що промислова революція не могла авто-матично викликати появи суспільних ідей лише самим фактом «створення нових умов». Тільки завдяки Великій французькій революції виникло те світосприйняття, яке дозволило людству підійти до якісно нового розуміння соціально-економічних змін, викликаних промисловою революцією". Інакше кажучи, інтелектуальний і політичний клімат, утворе-ний Великою французькою революцією, став тим середовищем, у якому визрівали ідеї стосовно індустріального суспільства.Варто також навести міркування Франсуа Фюре, згідно з якими Французька рево-люція «винайшла новий тип політичного дискурсу і практики, якими ми користуємося й зараз». Вона вивела «на історичну сцену... практичний та ідеологічний спосіб суспільної дії, подібного якому раніше не існувало»12. Фюре також виділив появу двох типів світосприйняття, які стали «фундаментом революційної свідомості». Один з них полягав у трансформації проблем особистості, моральних чи інтелектуальних дилем у політичну площину з відповідним висновком про те, що ці проблеми піддаються політичному вирі-шенню. Що ж до другого, то, «оскільки все можна пізнати і змінити - дія, знання і мораль ідеально збігаються... Отже, можливості й вигоди політичної дії безмежні»13.Погодившись з думкою Фюре про те, що Французька революція стала першопош-товхом нової ери, Тольфсен робить висновок: «Те, що Франція «винайшла» у 1789 році, було не стільки демократією, скільки новим революційним феноменом, новим стилем іде-ології і практики»14.* * *Усі ці спостереження важливі не тільки для розуміння розвитку марксизму, вони дають можливість зрозуміти також генезу націоналізму. Беручи до уваги згадані головні риси нового світогляду, ми відразу можемо визначити специфічність Марксового підходу на тлі всіх інших теорій, які у власний спосіб інтерпретували нові реалії. У чому ж полягала специфічність, відмінність, оригінальність Маркса? Напевне, саме в тому, що він поєд-нав аналіз згаданих політичних і економічних явищ у єдиній філософській системі, яку він створив сам під впливом Гегеля. Беручи до уваги цей принцип поєднання філософії з по-літикою й еконо-339мікою, можна зрозуміти причини вражаючої історичної поразки марксизму як по-літичної програми і водночас - причину його тривалої інтелектуальної життєздатності.Оскільки різні підходи до розуміння промислової революції формувалися під впли-вом філософських і політичних ідей, які, власне, не були продуктом простого «відобра-ження» економічних процесів, немає нічого дивного в тому, що ці теорії трактували її суть і наслідки зовсім інакше, ніж соціалізм взагалі і марксизм зокрема. У 1931 році американ-ський історик Карлтон Дж. Гейз зауважував, що«промислова революція - це не обов’язково інтелектуальна революція. Сама по собі вона не є ані націоналістичною, ані інтернаціоналістичною. За змістом вона механічна і матеріальна. Вона лише запроваджує вдосконалені засоби і більші можливості для розпо-всюдження будь-яких ідей, які продукуються впливовими індивідуальностями. Сталося так, що коли почалася промислова революція, найвпливовішою інтелектуальною течією, навіть поширенішою, ніж інтернаціоналізм, ставав націоналізм»15.Націоналістичні доктрини, на думку Гейза, уперше з’явилися ще до промислової революції, «в аграрному суспільстві, перед настанням ери нових індустріальних технічних засобів», але вони поширилися і прогресували вже тільки після запровадження цих засобів і переходу від аграрного до індустріального суспільства. Вражаючі досягнення промислової революції дали можливість «закріпитися» націоналістичним ідеям. Поширення впливу промислової революції, робить висновок Гейз, відбувалося «паралельно із зрос-танням і поширенням популярності націоналізму»16.Розвиваючи цю ідею, ми можемо «локалізувати» той пункт на карті історії, в яко-му, завдяки збігові цілого ряду факторів, подій і впливів, відбулося народження націоналі-зму в доіндустріальну епоху. В цьому пункті зійшлися й деякі культурні течії, такі як, на-приклад, німецький романтизм, і ідеї Французької революції, і, нарешті, - певні історичні події, які відбулися у Східній Європі, головним чином - поділи Польщі й виникнення «польського питання». Не можна не згадати ті явища і події, які через часову віддаленість також вплинули на генезу націоналізму, хоча і опосередковано, але не менш вирішальним чином, - йдеться про появу друкарства і протестантську Реформацію <...>. Усі ці фактори створили умови для формування інтелектуального і політичного клімату, сприятливого для появи націоналістичної доктрини і відповідно - критики промислової революції з по-зицій цієї доктрини.Гейз був одним з перших, хто помітив це. Він, зрозуміло, визнавав, що економіч-ний лібералізм власників підприємств і соціалізм фабрич-340них робітників були двома першорядними доктринами, які безпосередньо віддзер-калювали парадокси промислової революції17. Однак він також вказував на те, що еконо-мічний лібералізм і марксівський соціалізм, хоча й були початково «сформульовані як су-то економічні доктрини», поступово набули «націоналістичного звучання і вплинули на розвиток націоналізму XIX століття». Крім того, він перший відзначив те, що і в політич-ній економії були специфічні, суто націоналістичні мотиви, і вони, безсумнівно, «значно вплинули на еволюцію націоналізму»18.Однією з центральних ідей цієї книги - варто наголосити на цьому ще раз - є те, що націоналізм не був породженням промислової революції, він з’явився раніше, отже, конк-ретно націоналістична реакція на цю революцію не може бути зведена до ліберальних, консервативних чи соціалістичних позицій.Той, хто обмежує себе таким чином і розглядає лише «лібералізм», «консерватизм» чи «соціалізм» як самодостатні поняття, не завжди пам’ятає, що ці визначення мають на увазі як зрозумілий факт наявність усталеної соціально-політичної спільноти, іншими словами, певного типу суспільства. Навіть більше, відповідно до такого підходу, ця спіль-нота має бути достатньо розвиненою, оскільки вона складається з буржуазії, землевласни-ків та промислових робітників (інтереси цих груп і «відображають» згадані ідеології). Та-кий підхід не тільки хибує на механістичну прямолінійність і обмеженість, безпосередньо адресуючи певні ідеології конкретним економічним класам. Він також випускає з поля зо-ру той факт, що XIX і XX століття були періодами, коли різноманітні традиційні державні утворення, етнічні групи, регіональні й релігійні спільноти переплавлювалися, перефор-мовувалися в нації. Ліберали, консерватори і соціалісти під впливом промислової револю-ції розвивали свої ідеології у рамках вже існуючих суспільств і державних утворень. Про-те були ще націоналісти, які стали активною силою в утворенні нових спільнот, і саме во-ни переймалися питанням - як промислова революція вплинула на становище їхньої нації (яка нерідко ще перебувала у стадії формування) у порівнянні з іншими націями.Ми вже порушили багато тем, на яких можна побудувати порівняльний аналіз мар-ксизму та націоналізму і протиставити їх. Додамо до них ще одну. Коли люди розглядали проблеми, породжені промисловою революцією, в системі понять, яку вони так чи інакше сформували під впливом ідей і подій Великої французької революції, для багатьох ставало зрозумілим, що ці дві революції пропонували різні підходи до вирішення питання влади і керівництва суспільством. Суть 1789 року, звичайно, полягала у принципах свободи, рів-ності і братерства, демо-341кратії і суверенності нації. Ключові питання, які порушувала промислова револю-ція, стосувались керівництва, фахівців, експертів; у центрі уваги була роль менеджера, вченого, інженера, підприємця у вирішенні проблеми - як узгодити економічні інтереси капіталістичного менеджменту з політичними інтересами ширшого загалу, з національни-ми інтересами взагалі?Маркс з його всеохопною схемою революції вважав, що в нього є готовий рецепт вирішення цієї проблеми (як і взагалі будь-якої іншої). Ліберали, демократи і консервато-ри також мали свої власні ідеї щодо того, хто може стати на чолі нації, керувати економі-кою, і як будувати взаємини між політикою і «громадянським суспільством». Але й націоналісти не стояли осторонь.У праці, присвяченій історії Європи, під красномовною назвою «Свобода проти ор-ганізації. 1814-1914 pp.» відомий англійський філософ Бертран Рассел так пояснював свою головну ідею: «Мета цієї книги - простежити протистояння і взаємодію двох основних принципів, що стали основою змін у XIX столітті: віри в СВОБОДУ (яку сповідували лі-берали і радикали) і в необхідність ОРГАНІЗАЦІЇ, яка виникала з природи промисловості й науки»19. Націоналізм - і саме тут ідеї Ліста особливо важливі й цікаві - мав власне ба-чення дилем, породжених протистоянням «свободи» (однієї з головних ідей 1789 року) і «організації» -центрального питання доби піднесення промисловості.Цю проблему, хоча і в рамках дещо відмінної системи понять і в ширшому кон-тексті, розглянув Александр Ґершенкрон у книзі «Економічна відсталість в історичній ре-троспективі» (1962), яка мала великий вплив на світове суспільствознавство. Оцінюючи історичну роль націоналізму взагалі і Ліста зокрема, Ґершенкрон зауважував, що в Англії, звідки починалася промислова революція, раціональні аргументи на користь індустріалізації не потребували освячення «квазірелігійною вірою». Проте у Франції, Німеччині та Росії, які стали на шлях промислового розвитку після Британії, виникла необхідність створити «ідейне підґрунтя запізні-лої індустріалізації», яке було б «духовним важелем програми промислового стрибка»: тут не можна було уникнути втручання ідеології. «Щоб прорватися крізь бар’єри стагнації у відсталій країні, щоб викликати у людей натхнення і спрямувати їхню енергію на службу справі економічного розвитку, - писав Ґершенкрон, - потрібні були сильніші ліки, ніж проста обіцянка кращого розподілу ресурсів чи нижчої ціни на хліб. У цих умовах навіть бізнесмен, навіть класичний тип підприємця, здатного на ризик і новації, потребує могутніших стимулів, ніж перспектива високого прибутку. Що справді потрібно, аби подолати гори звичної повсякден-342ності і забобонів, - це, за словами Сен-Сімона, віра в те, що золотий вік людства - не в минулому, а у майбутньому»20.На думку Ґершенкрона, вчення Сен-Сімона стало ідеологією промислового перево-роту у Франції. (Ґершенкрон не змішує Англію і Францію в один пріснявий коктейль з на-ліпкою «Захід»). В Росії відповідну ідеологічну функцію перебрав на себе наприкінці XIX століття марксизм, а в Німеччині - доктрина Ліста:«Теорії індустріалізації Фрідріха Ліста у найзагальнішому плані можна вважати спробою перекласти надихаючий заклик сен-сімонізму на мову, сприйнятну в німецькому середовищі, в якому відсутність вчасної політичної революції і раннього національного об’єднання зробили націоналістичний сентимент найвиразнішою ідеологією промислово-го перевороту. Ця спроба була зроблена людиною, яка особисто була тісно пов’язана з ідеями Сен-Сімона»21.Схема, запропонована Ґершенкроном, дає зразок того, як можна аналізувати деякі з оглянутих вище проблем, особливо ті, які стосуються історичної ролі націоналізму та його взаємодії з марксизмом. На думку Ґершенкрона, націоналізм і марксизм, разом з доктри-ною Сен-Сімона, були конкуруючими теоріями модерного промислового розвитку (індустріалізації) і відповідно - програмами побудови новітнього суспільства.Якби сучасні історики Німеччини приділили більше уваги Лістові й націоналізмові і якби вони визнали його теорію специфічно націоналістичною реакцією на промислову революцію, вони, мабуть, не звинувачували б німецьку «буржуазію» за її нездатність дія-ти так, як вона мала діяти відповідно до їхніх уявлень про неї. В їхньому розумінні, згідно з класичним «західним» сценарієм розвитку, буржуазія рішуче протиставляє себе феодалі-змові і захоплює державну владу, переслідуючи власні інтереси. Однак німецька буржуа-зія діяла «не за сценарієм»: вона «пристосовувалася» до старого режиму, юнкерства і так далі. Згідно з цим поглядом, німецьке суспільство після 1871 року являло собою суміш старорежимної політики і сучасної економіки. Цей специфічно німецький «особливий шлях» (Sonderweg) нібито був відображенням основних «аномалій» німецької історії XIX століття і саме він призвів безпосередньо до Гітлера у XX столітті. (Ця ідеологізована схема детально проаналізована у праці Девіда Блекберна і Джефа Ілі)22.Гадається, що основний недолік даної теорії полягає в тому, що вона подає історію німецької нації як ізольований і самодостатній процес. Слід погодитися з твердженням критиків теорії «особливого шляху» про те, що німецька буржуазія «бачила зразок влас-ного майбутнього в промисловому розквіті Британії»23, отже, для неї очевидним був343тільки один шлях власної менш розвиненої країни до цього бажаного майбутнього - шлях суперництва з Британією. Відповідно, цей «зовнішній» фактор треба було врахову-вати у внутрішній політиці поруч з такими «внутрішніми», як, наприклад, економічні і по-літичні взаємини між класами. Саме на це вказував Ліст - і саме це відкидав Маркс, коли у 1840 році уперше сформулював свої звинувачення на адресу німецької буржуазії <...>. Те, що вважалося неспроможністю чи навіть зрадництвом буржуазії, було, якщо дивитися на це крізь призму світової історії, лише раціональним вибором.Багато вчених визнавали Ліста однією з найвидатніших постатей в історії націона-лізму і вважали його досить важливою фігурою для порівняння з Марксом. Ще у 1928 ро-ці, наприклад, Альфред Мойзель видав порівняльну студію про Маркса і Ліста24. Економі-чним теоріям Маркса і Ліста була присвячена книга Фрідріха Ленца, автора численних праць про Ліста25. У 1941 році ще один автор, Карл Льовіт, відзначав, що блискуча фено-менологія історії, розроблена Гегелем, у XIX столітті була скоригована Ф. Лістом і Марк-сом, які «досить швидко розробили власне бачення ери нових технічних і соціально-економічних зрушень». Визнання ролі Ліста у книзі Льовіта відповідало також поглядам Йога-на Пленґе, котрий ще у 1911 році схарактеризував Ліста і Маркса як двох філософів, які не лише спромоглися осмислити реалії нової індустріальної ери, але й «відкинули сис-тему Геґеля і дали зразки більш прийнятного інтелектуального стилю»26.Значно пізніше, у 1964 році, інший дослідник - Едуард Гайнман, також порівнюю-чи Ліста з Марксом, писав:«Ліст не обмежився загальним протестом проти доктрини вільної торгівлі; він під-дав критиці її основи. Дух цієї критики майже марксистський. Він не вдається до мірку-вань щодо обґрунтованості теорії як такої і не втягується у суто академічні диспути щодо правильності чи хибності аргументації. Його критика доктрини фрітредерства скоріше обумовлена конкретними інтересами і подається як узагальнення цих інтересів - тобто у тій формі, яку Маркс пізніше назвав ідеологією»27.Ліст критикував класичну школу (А. Сміта) за навмисне ігнорування того факту, що вільна торгівля між націями, які перебувають на різних щаблях економічного розвит-ку, поглиблює нерівність між ними не тільки в економічній, а й у політичній та культурній сферах. Лістова критика нерівноправних відносин між націями в умовах вільної торгівлі являє, на думку Гайнмана, «чітку паралель» критиці Сісмонді і Маркса, спрямованій про-ти внутрішніх умов, які породжували нерівність між класами2*.344Саме тут ми дійшли до пункту, на якому слід зробити особливий наголос: подібно до Маркса Ліст вважав, що економіка міцно пов’язана з політикою і цей зв’язок стає ще тіснішим у новітню індустріальну епоху. Ліст не лише бачив взаємний зв’язок між еконо-мікою і політикою -для нього, як і для Маркса, політекономія була елементом значно ширшої інтелектуальної системи, світогляду (Weltanschauung), найзагальні-шого бачення істо-рії і суспільства, нарешті - частиною його програми побудови майбутнього. Проте, на від-міну від Маркса, основою світогляду Ліста було відображення інтересу нації, а не класу.У той же час, на противагу іншим представникам економічного націоналізму <...>, Ліст адресував свою програму не державі, а «нації» -в його розумінні - культурно-мовній спільноті, якою і була німецька нація його часів. Ліст визнавав роль і значення держави, але він вважав, що ця держава перш за все має бути національною. Пропонуючи свою про-граму економічної модернізації і політичного об’єднання Німеччини, він виходив з ви-знання наявності спільної німецької культурної ідентичності і в цьому контексті чітко по-в’язував в одну систему культуру, політику й економіку. Саме це дає підстави називати Ліста одним з перших політ-економів, хто «намагався шляхом економічного розвитку пе-ретворити національно-культурну спільноту (Kulturnation) на політичну націю»29. Варто наголосити також на тому, що доктрина Ліста не була специфічно «німецькою», корисною лише для «домашнього вжитку». Як зауважив Франц Шнабель, «будь-який народ, котрий хоче досягти економічної незалежності, може спиратися на цю теорію»30.Видатний дослідник творчості Ліста Едгар Салін також підкреслював цю універса-льність і життєздатність його ідей. У післямові до зібрання творів Ліста, що було видане у 1935 році (ця післямова була вилучена нацистською цензурою і опублікована тільки у 1962 році), Салін так охарактеризував значення і масштаб Ліста:«Не було такого вченого, політика чи економіста, за винятком Ток-віля і Маркса, який мав би таке блискуче і точне «проникнення у майбутнє», фактично - в наше сучасне життя. Будь-хто, кому доведеться писати про розвиток відсталих країн, має спочатку пройти курс навчання у цього великого засновника теорії і політики розвитку»31.Погоджуючись з цією думкою, ми підемо далі, стверджуючи, що доктрина Ліста, яка поєднувала культуру, політику і економіку в єдиній, масштабній системі бачення сві-ту, наблизилася до розуміння суті націоналізму значно ближче, ніж думка будь-якого ін-шого мислителя.Найвидатніший представник «ідеалістичної» школи в німецькій345історіографії Фрідріх Майнеке ¦( 1862-1954) вважав соціалізм і націоналізм «двома голо-вними течіями епохи» після Великої французької революції і пов’язував їхнє поширення із стрім-ким зростанням кількості населення, викликаним промисловою революцією. Соціалізм, - писав Майнеке, - був ідеологією мас, які боролися за поліпшення умов життя, у той час як націоналізм «збирав основне коло прихильників ... серед освіченого середнього класу, котрий збагачувався сам». На думку Майнеке, цей середній клас та його світогляд були, крім іншого, «продуктом зру-шень ... які відбувалися у старому європейському суспільстві з кінця XVIII століття»32.Майнеке не був прихильником ані націоналізму, ані соціалізму, проте він визнавав їх гли-боко обумовленими і виправданими історично: «вони були ... інстинктивними спробами розв’язати проблеми людства, які виникли у результаті безпрецедентного у світовій історії зрос-тання населення»33. Соціалізм, котрий став євангелієм мас, «піднявся могутньою повінню ... і за-хльоснув традиційну культуру Старого світу». Разом з нею піднялася інша - хвиля націоналізму. «Ця друга хвиля зіткнулася з першою, певною мірою послабивши і збивши першу; її метою була не докорінна соціальна революція, а посилення політичної могутності нації»34.З тих же позицій охарактеризував новітню добу видатний історик юдаїзму С. Вітмаєр Ба-рон, говорячи про націоналізм і класову боротьбу як про «визначальні фактори в еволюції модер-ного світу». Соціальна революція, писав він, «часто протиставляла одну частину нації іншій і ви-ходила за межі національних кордонів». її розвиток «значно ускладнювався одночасним розгор-танням націоналістичної революції, також безпрецедентної за масштабами та інтенсивністю». По-дальший розвиток Бароном даної тези можна вважати своєрідною анатомією головної теми нашої книги:«В той час, як соціальна революція ставала дедалі більше інтернаціональною за своїми сві-тоглядними принципами, а її найактивніші сили крокували під прапором соціалістичного «Інтер-націоналу», націоналістична революція здобувала свої найважливіші перемоги. Італія і Німеччина, роздрібнені протягом безнадійно тривалого часу, досягли нової єдності під гаслами національного принципу, а карта Європи стала об’єктом постійних і насильницьких змін. Це надало легітимності найбільш підривним і бунтівним рухам у старих, занепалих багатонаціональних імперіях. Цікаво, що саме тоді, коли націоналізм, здавалося, досягнув апогею свого розвитку під час Першої світо-вої війни, розваливши Австро-Угорщину, Туреччину і царську Росію, і домігся найширшого ви-знання принципу «національного самовизначення», соціалістичний Інтернаціонал прийшов до своєї першої великої перемоги в Комуністичній революції»35.346* * *Якщо визнати представлені тут аргументи обґрунтованими, тоді традиційну схему взаємозв’язків і взаємодії інтелектуальних і політичних сил в Європі XIX століття треба переглянути. Особливо це стосується місця марксизму у даній схемі. Традиційно марк-сизм розглядається як виклик класичній політекономії, яка, своєю чергою, мала бути ре-презентантом ідеології капіталістичної системи. Відповідно до цього, марксизм виглядає як критика капіталізму «зсередини», критика від імені паріїв цього суспільства - пролета-ріату. Такий підхід не враховує того очевидного факту, що історично марксизм формував-ся не лише як критика капіталістичних виробничих відносин в одній конкретній країні. Це також була критика націоналізму і релігії, програма вивільнення людей з-під впливів усіх «опосередкованих» форм суспільної свідомості, які заважали історичній метаморфозі ін-дивідуалістичної особистості в «особистість вселюдську». Однією з головних тез маркси-зму була та, що пролетаріат не обмежує себе національною свідомістю і тому діє в наднаціональних масштабах. Саме тому від початків свого розвитку марксизм вбачав у націо-налізмі суперника і ворога.Отже, система взаємин марксизму не будувалася на дихотомії «капітал ізм-комунізм», вона включала в себе також третій елемент - націоналізм, хоча і сам Маркс, і більшість його послідовників вбачали в націоналізмі лише відображення егоїстичних еко-номічних інтересів буржуазії і не визнавали його «третьою стороною». Але реально наці-оналізм таки був активною силою на історичному полі бою, де марксизм зустрівся з капі-талізмом. Націоналізм став реакцією на панування розвинутих капіталістичних держав За-ходу і одночасно - критикою ідеології вільної торгівлі, отже, у цій якості він був союзни-ком соціалізму. Одночасно він діяв як альтернатива не тільки класичному, «космополіти-чному» капіталізмові, але також і марксизмові. Як суперник соціалізму, він сприяв проце-сові формування окремих національних спільнот з їхніми власними економічними і полі-тичними інтересами - спільнот, які, зрозуміло, включали в себе і робітників. Але цим він протиставляв себе зусиллям соціалістів, спрямованим на побудову єдності робітників поза національними кордонами. Тоді як марксисти принципово вважали будь-яку державу ін-струментом класового панування і проповідували ідею її «відмирання», націоналісти по-клали в основу світогляду саме принцип побудови національної держави.Отже, як марксизм, так і націоналізм в епоху між 1789 і 1917-1918 роками були, згадуючи вислів Ліхтгайма, «теорією окремого специфіч-347ного революційного руху». Націоналізм був не тільки «теоретичним відображен-ням» процесу побудови нації і національної держави, а й дієвою силою цього процесу. Якщо 1917 рік можна вважати (як твердить Ліхтгайм) переломною датою в історії маркси-зму, то і для європейського націоналізму 1917-1918 роки були вирішальним періодом. У ці часи, змагаючись між собою, поборюючи один одного, марксизм і націоналізм пережива-ли в ході цього протистояння глибокі метаморфози, викликані, хоч як це парадоксально, взаємними впливами.Примітки1. Карл Маркс о книге Ф. Листа «Национальная система политической эко-номии»//Вопросы истории КПСС. -1971. -№12. -С. 2-27. Оригінальна німецька версія була опублі-кована у 1972 році. Цитати з цієї праці Маркса нижче подаються за українським виданням: Маркс К. Про книгу Фрідріха Ліста «Національна система політичної економії». - В кн.: Маркс К. і Ен-гельс Ф. Твори. -Київ: Видавництво політичної літератури України, 1980. - Т. 42. - С. 213-240.2. Kitting G. Nationalism: The Instrumental Passion//Capital and Class. - Spring 1995.-№25.-С 115.3. Енгельс - Марксу, 17 березня 1845 p. - У кн.: Маркс К. і Енгельс Ф. Твори. -Т. 27.-С 25.4. Енґельс Ф. Ельберфельдська промова. - У кн.: Маркс К. і Енгельс Ф. Твори.- Т. 2. - С. 522.5. Ibid. - С. 528.6. Ibid.7. Lichtheim G. Marxism: An Historical and Critical Study. - New York, 1962. - С XIII, 24-25.8. Ibid. - С XIV-XV, XII-XVIII.9. Hobsbawm E. J. The Age of Revolution 1789-1848. - New York: New American Library, 1962.10. Tholfsen T. R. Ideology and Revolution in Modern Europe: An Essay on the Role of Ideas in History. - New York, 1984. - С 76.11. Talmon J. L. The Age of Re volution//Encounter. - September 1963. - №21. Цит. за: Tholfsen Т. R. Op. cit. - C. 76.12. Furet F. Interpreting the French Revolution. - Cambridge, 1971. - С 46, 23.13. Ibid. - C. 25.14. Tholfsen T. R. Op. cit. - С 36-37.15. Hayes С J. The Historical Evolution of Modern Nationalism. - New York, 1950.- С 237.16. Ibid. - С 232-233.17. Ibid. - С 249.18. Ibid.- С. 262.19. Russell В. Freedom versus Organization. 1814-1914. - London, 1949. - С 8.34820. Gershenkron А. Economic Backwardness in Historical Perspective. - Cambridge, MA, 1966.-С 24.21. Ibid. -C. 25.22. Blackburn D. And Eley G. The Peculiarities of German History: Bourgeois Society and Poli-tics in Nineteenth Century Germany. - Oxford and New York, 1966.23. Ibid. - С 86.24. Meusel A. List und Marks. Eine vergliechende Betrachtung. - Jena, 1928.25. Lenz F. Friedrich List, die «Vulgдrцkonomie» und Karl Marx. - Jena, 1930.26. Lowith K. From Hegel to Nietzsche: The Revolution in Nineteenth Century Thought. - Gar-den City, NY, 1967. Оригінальна швейцарська версія опублікована у 1941 році.27. Heinmann E. History of Economic Doctrines. An Introduction to Economic Theory. - New York, 1964. - С 130-131.28. Ibid. -C. 131.29. Gehrig H. Friedrich List Wegherei einen neuen Wirtschaft. - Berlin, 1966. - С. 19.30. Schnabel E Deutsche Geschichte im neunzehnten Jahrhundert//Erfahrungswis-sen-schaften und Technic. - Freiburg, 1954. - T 3. - С 368.31.  Salin E. Ein Nachwort zur List-Ausgabe als Vorwort fьr Kьntfige List-Leser// Mitteilungen der Friedrich List Gesellschaft 3. - 1962. - №11-12. - С 347.32. Meinecke F. The German Catastrophe: Reflections and Recollections/Trans, by Sydney B. Fay. - Boston, 1963. - С 3.33. Ibid. - С 5.34. Ibid. - С 3.35. Baron S. W. Modern Nationalism and Religion. - New York-Philadelphia, 1960. -С 1,ВАСИЛЬ РУДКОЧИННИЙ НАЦІОНАЛІЗМ: АКТИВНІСТЬ VERSUS КУЛЬ-ТУРАДОНЦОВ І ЛИПИНСЬКИИМи вже згадували про те, що кожний крок нашого розгляду вимагатиме виправ-дання. Це стосується в першу чергу наших критичних завваг про причетність Донцова до долі націоналістичного руху й самої ОУН. Уже короткі натяки попереднього розділу бу-дуть для багатьох читачів несподіванкою, а для націоналістичних середовищ приводом до гострих алярмів.Супротивники нашої оцінки бачитимуть у ній «неморальне діло», «руїнництво». Як же, скажуть вони, вільно атакувати людину, якої прізвище було довгі літа дорогим захід-ноукраїнському поколінню і було знане далеко поза межами західних земель? Що зали-шиться з наших визначних постатей, якщо ми кожну з них негайно стягуємо з п’єдесталу?Такі закиди можуть походити навіть з дуже щирого переконання і тому заслугову-ють на пильну увагу. їх джерелом може бути нефальшо-вана тривога української людини, навіть націоналістичного покоління, перед порожнечею. Якраз це покоління має за доро-говкази минулого не більше, як декілька голих прізвищ. Це: Шевченко, Леся Українка, Міхновський. До тієї трійки голих прізвищ додають деколи ще декілька голих прізвищ, наприклад], Петлюра, Коновалець. Усе це, очевидно, тільки ікони. Широка зацікавленість постаттю Шевченка, що була так дуже поширена серед старшого і серед минулих поко-лінь, належить до минулого, «Петлюра» - це тільки гасло; реальна постать, її борня, ріст, помилки й зрушення нецікаві. Нецікава, як ми вже згадували, реальна постать Коноваль-ця. Ікони можна розмальовувати й розставляти довільно, одначе те, що існувало реально, не дасть орудувати собою на всякий спосіб. Проте ніяка кількість ікон не закриє порожне-чі світу молодшого західноукраїнського покоління, його страшної духовної знедоленості. Було б ще півбіди, коли б ця порожнеча була тільки наслідком недостатньо високого інте-лектуального рівня цього покоління. На жаль, це в першу чергу важливий своїми наслід-ками прорив у розумінні й відчутті реальних350ЧИННИЙ НАЦІОНАЛІЗМ: АКТИВНІСТЬ VERSUS КУЛЬТУРАпроблем світу та одночасно звихнення й звиродніння активізму покоління. Про це буде мова опісля. Та всі спроби чесних націоналістів рятувати престиж Донцова психоло-гічно зрозумілі: ці люди глухо відчувають згадану порожнечу і боронять прізвище Донцо-ва, що було предметом шани за їх юних літ; вони намагаються не допустити до поширен-ня порожнечі й збільшення існуючої безнадії. Одначе, виходячи на цю оборону, вони попадають у заплутане коло. Це вже загальновідома таємниця, що велика духовна порожне-ча молодого покоління нашого Заходу якось нерозривно в’яжеться з діяльністю Донцова. З цієї причини нікому не поможемо, рятуючи за всяку ціну престиж Донцова. Зрештою, не про його особу мова в першу чергу, а про першорядну проблематику нашого життя. Най-краще було б розгортати окремі проблеми, не згадуючи прізвищ навіть за-гальнознаних постатей. На жаль, у наших обставинах це неможливе. Донцов діє далі на свій старий лад, глухий і сліпий до всього, що діється й діялось. До того ж він так тісно зв’язаний з різни-ми явищами нашого життя, що, не з’ясувавши його ролі, цих явищ ніяк не зрозуміти. От-же, чисто речеві моменти змушують присвятити йому більше уваги.Будуть і такі серед наших супротивників, що намагатимуться якраз з допомогою аргументів речевої натури спростувати нашу оцінку ролі Донцова. На їх думку, зовсім фа-льшиво приписувати Донцову надто багато відповідальності за долю й недолю ОУН і всього руху. Він діяв, скажуть вони, у сфері слова, що його практичний вплив завжди об-межений. На націоналістичний рух впливало ще багато інших чинників. Тому не можна обвинувачувати людей слова за результати, що їх спричинили дуже різні чинники.Не можемо вичисляти всіх можливих закидів щодо нашої оцінки та їх розглядати. Одне лише певне: не вільно трактувати Донцова так, як він, Донцов, сам трактував немилі йому постаті. Іншими словами: не вільно збувати таке визначне й дуже повчальне явище кількома лайливими наклепами, як це робив Донцов, наприклад], з Драгомановим і Гру-шевським. Його постать являє собою цілий клубок української проблематики. Щоб не зводити читача на манівці, залишимо збоку деякі дуже драстичні сторінки його діяльності, поминаючи навіть його ставлення до деяких голосних течій в Європі. Так само радо ви-знаватимемо за ним те, що так імпонувало його прихильникам.Донцов - людина великої працьовитості й незвичайної, як на наших людей, начита-ності. Його стиль блискучий, надто блискучий. Читача, що підпадав під його вплив, він приголомшував. Він - людина великого впливу. Одначе дивним порядком речей - тільки впливу на молодь. Як ніхто інший, умів він оживляти її уяву, насичувати її сліпучими351образами, посилювати її молодечу жадобу до дії. Полеміка була живлом Донцова. Його блискучі протиросійські філіпіки залишили тривалий слід на молодому поколінні українського Заходу. Для цього покоління він був найпослідовнішим супротивником уся-кого москвофільства, найпослідовнішим пропагандистом чеснот чи вартостей «сильної людини», завзятим пропагатором звороту до культурного Заходу. Він був для нього тим, хто довгими десятками літ у послідовному зусиллі намагався знищити українське прован-сальство й надати українству характеру войовничого політичного руху. І ще одного не треба забувати: він був поважною величиною українського літературного життя, хоч, мо-же, однобічною. Довкола його видання згуртувалися визначні поети.А все-таки дивне почуття мусить огортати кожного, хто уважніше приглянеться до цієї постаті. Справа зовсім не така проста, як собі звичайно уявляють. Кожний критичний розгляд дуже швидко натрапляє на темні місця донцовського сонця. Навіть більше: ці в загальній опініїдуже світлі місця діяльності Донцова швидко бліднуть і темніють перед уважливим оком. Тут не маємо на думці того, що Донцову часто закидають. Ще недавно хтось в еміграційній пресі пригадував, що Донцов, який тепер щораз частіше уживає ци-тат із Св. Письма, маніфестував колись зовсім протилежні наставления. Це не аргумент уже тому, що кожному вільно навертатися до релігійної віри. Так само не маємо наміру відживляти старого й відомого закиду про незгідність практики Донцова з тим, що він проповідував, з його «теорією». Це тільки непорозуміння: не було двох Донцових, один, до того ж - суцільний. Всупереч поглядові багатьох націоналістів уважаємо, що Донцов не розходився з оголошуваними своїми думками навіть тоді, коли (як року 1940) став на по-зиції незацікавленості долею націоналістичного руху. Що розчаровані націоналісти цього не розуміють, тим гірше для них.Залишаючи поки що такі й подібні закиди, мусимо сказати, що навіть те, що широ-ка громадська думка вважає у Донцова світлим і блискучим, може, не таке вже й світле. Ніхто не може заперечити блискучості стилю донцовських писань, одначе Володимир Старосольський давно вже зауважував, що навіть цей стиль робиться проблемою україн-ського життя. Донцов був взагалі людиною блискучого літературного фасаду. Цей фасад засліплював молодь. Оцінка молоді, що багато дечого не може розуміти, не може бути в розвинених суспільствах критерієм вартості. Для націоналістичного руху питанням життя чи загибелі була справа належної участі старшого покоління в ньому, що мусило б бути сильною противагою молоді. Деякий час цю роль, поки вистачало на це сил, виконували нечисленні «дев’ятдесятники». Дивне й страшне було те, що352ЧИННИЙ НАЦІОНАЛІЗМ: АКТИВНІСТЬ VERSUS КУЛЬТУРАДонцов ніколи не хотів виконувати роль свого власного покоління в цьому процесі, а став однозначно, сказати б, на становище молоді. Звідси й його роль. Розбуджена атмос-ферою недавно минулої визвольної війни та акціями УВО молодь потребувала яскравої протиінстанції, що змусила б її задуматись, дала б міру й горизонт її змаганням.Не в цьому напрямі пішла робота Донцова. Він і далі підсичував юний динамізм і пустився пливти рівнобіжно з течією молоді. Тут він пішов яскраво проти того, що вима-галося від його покоління, та належав до тих чинників нашого суспільного життя, що ви-рішально перекинули процес західноукраїнської суспільності на шлях приспішеного по-юначення. Так само дуже великі сумніви треба б мати щодо вартості начитаності Донцова. Надзвичайна легкість, з якою він перескакував цитатами від автора до автора, могла дуже імпонувати молоді; одначе кожний, хто має в цьому смак, мусить визнати, що людина, ор-ганічно зв’язана з культурними вартостями, до того ж людина думки, ніколи по-донцовському писати не буде. Його публіцистичні праці насичені сліпучими образами, одначе ніколи не можна позбутися того враження, що Донцов дбає не про пізнання й схо-плення проблематики реального життя, а про якусь вільну, великою мірою незалежну від пізнання світу публіцистичну творчість; ще точніше: майже поетичну творчість на суспі-льно-політичні теми. Якби більшість його праць були написані віршем, було б, мабуть, усе гаразд. Іншими словами: уже в самих основах писань Донцова є щось таке, що робить їх чимсь посереднім між справжньою публіцистикою, що дорожить пізнанням справ, про які мовиться, і наснажена відповідальністю за кожне слово, - і поетичною творчістю. Це -першорядна проблема, але не тільки в Донцова. Не забуваймо, що між обома світовими війнами повелася в нас мода писати на теми суспільні, політичні, а там далі навіть на теми формотворчого процесу українства «поетично», «вільно». За давніших десятиліть україн-ська історична наука мала поважний вплив на наше життя. Між обома війнами він страшенно змалів, як змаліло значення досліду й пізнання нашого життя. Зате набрали пере-можного значення «ідеології», ці великою мірою незалежно від пізнання і на нетерпимій та завжди більш чи менш містичній «вірі» будовані системи «поглядів» на засадничі спра-ви українського буття. Що ці «системи поглядів» довільністю своїх тверджень нагадують дещо «поетичну свободу», не треба дивуватись. «Ідеології» почали щораз більше прихо-дити до голосу на нашому Заході між обома війнами; серед нашого громадянства на чу-жині вони всемогутні. їх є багато, хоч вони небагато різняться одна від одної. Одначе там, де таким тиранським способом панують побудовані на догмі власної непомильності «ві-ри», по-353літичні доктрини не можуть знайти ґрунту. Такий сумний стан нашого політичного життя не випадковий. Серед постатей, що вирішально перекинули точку ваги нашого по-літично-суспільного думання на «ідеології», перше місце належить Донцову. У цій оркес-трі, де були й інші, до того ж навіть визначні постаті, Донцов, безумовно, був найблиску-чішою.Пів- і чвертьпоезія на теми суспільного життя й політики, що її проповідували різні групи націоналістичного середовища, - це тільки блідий відблиск панівного в нас «ідеоло-гічного», отже, утопійного, сліпою вірою наснаженого й позбавленого елементів політич-ної культури думання. Розклад націоналістичного руху, творення щораз нових огнищ в середині одного середовища нічого не змінить. Це думання перекидається навіть на ті групи, що ні до якого націоналізму не хочуть належати. Перегони на тему, хто власне ре-волюціонер і хто справжній відбиток Краю, - це головна справа цієї метушні та відповід-ної до неї продукції друкованого слова. Що елементарні завдання політичної еміграції, та-кі на ґрунті нашого досвіду наявні, дістають з усієї сили в лоб, немає найменшого сумніву. Коли б треба було вертатися до Краю, то еміграційні ревнителі Краю принесли б на рідну землю далеко більший хаос і далеко гірші методи винищування українців, як у 1941 році.Те, що тут коротко порушуємо, це, безперечно, вже результати довшого розвою. Читач не міг не запримітити, що ми ставимо їх у тісний зв’язок із діяльністю Донцова. Проти цього ображено протестуватимуть фанатичні прихильники Донцова. На їхню дум-ку, несправедливо й шкідливо оцінювати людину з результатів, що постали внаслідок різ-них чинників. Оцінювати з результатів, скажуть вони, марна робота. Було б далеко краще, коли б Донцову протиставилися були в нас свого часу. А цього якраз, скажуть вони, не було. Протидонцовські опоненти були слабі; їх неуспіх - це теж присуд на їхню роботу.Ця переконлива, на перший погляд, аргументація не така вже дуже бездоганна, як видається. Акти донцовізму ще не замкнені. Правда, Донцов усе, що мав сказати, уже дав-но сказав. Його теперішні публіцистичні походи ніякого спеціального лиха не коять. На-впаки, різних людей, що з давнього сентименту до нього цілими довгими роками мовчали, бо хотіли щадити його й не творити сенсацій, вони таки змусять переглянути його діяль-ність. Це вийде тільки на добро українській справі. Незважаючи на це, донцовізм ще довго буде діяти в цьому поколінні нашого Заходу, що за своїх юних літ підпало під його вплив. Отже, результати донцовської діяльності будуть ще йти далі, аж доки в різних катастрофах не вигорять, спалюючи з собою не раз найкращі українські енергії. Це тільки один бік справи.354Ті, що запевняють усіх, ніби слушного часу ніхто не чинив Донцову належного спротиву, забувають про Вячеслава Липинського. Правда, Донцов умів знаменито викори-стати тенденції й нахили західноукраїнської суспільності й кинути їх проти Липинського. Він потрапив не тільки відвернути від себе увагу критичних і думаючих елементів громадянства, але відгородив китайським муром усе молоде покоління від Липинського, до того ж так радикально, що оминати Липинського милями, збувати його кількома недоречними виразами зробилося чеснотою (до того ж не тільки націоналістичного покоління). Тут по-могли Донцову (при цьому безкорисливо й вирішально) демократи старшого покоління наддніпрянського походження, що ще й досі не можуть отямитись від струшення нещад-ною критикою «Листів». Не дивно, що в «Українській] загальній] енциклопедії» про Ли-пинського стоїть безсен-совна заввага, ніби він «стояв за диктатуру дідичівської кляси» на Україні. І взагалі треба сказати, що демократичні кола багато де в чому помогли Донцову проти Липинського. Це вони роблять і сьогодні, вимовляючи одним віддихом прізвища обох, мовляв, обидва були проти демократії. Уже саме зачислення обох цих постатей в одну категорію -це не тільки важкий речевий огріх цих кіл, не тільки вияв їх ресентимен-ту супроти Липинського; це одночасно й найкраща вода на.млин українського донцовізму.Тут знову треба поставити гострі застереження. Згадуючи в нашому розгляді Ли-пинського, не робимо пропаганди гетьманському рухові, який, як показують усі прикмети, перебуває в гострій кризі. Можна дуже сумніватись, щоб цей рух мав тепер багато спіль-ного з Липинським. Союз гетьманців з бандерівцями - це напевно справа не якоїсь «такти-ки» (мовляв: ми розумні верхи, вони - потребуюча розуму стихія), а таки в першу чергу «союз сердець» - на основі глибшого споріднення. Страшно подумати, що група, яка на словах стоїть на фундаменті Липинського, хоче вдихнути в себе життя - від донцовістич-них бандерівців. Тому не виключене, що актуалізація ідеї Липинського відбудеться, може, навіть поза гетьманськими групами і проти них.Чи це можливе? Тут ми дійшли до другого пункту наших застережень. «Листи» Липинського писані під свіжим враженням революції й програної визвольної війни. Зна-чить, і в них будуть моменти, що їх написання було зумовлене, може, більше, як треба, болючими ситуаціями українського життя, отже моменти, що їх вартість минуща. Одначе цього не можна надто переоцінювати. Липинський - аристократ великої політичної школи й старої культури. Коли велика більшість навіть визначних українських діячів тодішнього часу були за революції духовно355тільки молоддю, що за вирішальних років мусила ще сама вчитися від початків, то Липинський, хоч дуже молода людина, вже перед Першою світовою війною подарував нам (польською мовою) книгу, що належить до найсвітліших у нас взагалі. У вирішальні роки революції він входив зовсім інакше, як величезна більшість наших провідних діячів того часу, а коли мовити про якість його політичної культури, то він був постаттю взагалі єдиною. Тільки ці величезні завдатки дали йому змогу відповісти на роки революції полі-тичною доктриною, до того ж зараз після окупації України. Тут він єдиний виконав за-вдання - лишаючи знову все покоління учасників визвольної війни далеко позаду себе. Про те, в яких страшних розмірах, вернувшись додому, завело надії покоління учасників війни, ми вже згадували. Поза мемуаристику й дуже дрібну критику років революції воно не вийшло. Липинського думок воно не тільки не підхопило, ба навіть не розуміло. Забу-ваючи про єдині передумови політичного розуміння речей, які мав у своїм розпорядженні Липинський, різні люди й сьогодні хочуть збути його наївним аргументом, що він, мов-ляв, писав критику років революції, хоч тоді написаної історії цих років ще не було. Так само хочуть полагодити справу вказуванням на те, що Липинський надто зв’язав себе з ге-тьманським рухом. Та це ніякий аргумент проти, а навпаки: Липинський не хотів лише «писати», а йшов на практичну відповідальність, хоч вона його в нашій суспільній сфері нищила. Про наївненькі аргументи, ніби в «Листах» «світогляд матеріалістичний», не бу-демо навіть згадувати.Книга Липинського принесла - єдина - українству після визвольної війни політичну доктрину великого масштабу. Можна з окремими її тезами згоджуватись або ні, але ніхто тямущий не зможе заперечити, що в цій книзі розгорнена небувалим у нас способом полі-тична й соціальна проблематика.Ніхто так глибоко не з’ясував тієї слабкості українства, що він її називає бездержа-вністю, внутрішнім нахилом до колоніального існування. Ніде так не розгорнена фатальна для українців проблема влади й політичного росту - проблема, об яку розбиваються украї-нські зусилля. Все те має незникненну вартість. Його теорія нації - єдина з усіх у нас іс-нуючих, що має силу і при сучасних відносинах на Україні. Ніхто не збагнув так соціаль-них зрушень на Україні, як Липинський. Сам консерватист і речник хліборобського класу як підстави українського ладу й сили, він бачив усю зумовленість позицій і не вагався ви-знати за продукційним українським пролетаріатом дані до побудови державнотворчої си-ли. Маркс і модерні рухи не були для нього пострахом. Його критика соціальної ролі інте-лігенції- це рідкісний приклад соціально-політичної чуйності. Від часу356ЧИННИЙ НАЦІОНАЛІЗМ: АКТИВНІСТЬ VERSUS КУЛЬТУРАсвоїх молодих літ він пропагував ідею внутрішньоукраїнського імперіалізму, тобто ідею приєднання до українського руху елементів панівної системи, бачачи в ній єдиний шанс перемоги над колоніальним існуванням. Усе це не втратило й досі своєї актуальнос-ті, а навпаки. Липинський докладно передбачив смертельні моменти українського націо-налістичного руху ще задовго перед постанням ОУН. Цього не добачають, бо відповідні місця стоять у нього під гаслом «демократія».Закінчуючи ці короткі натяки, мусимо всупереч панівним тенденціям підкреслити, що без розрахунку з тією проблематикою, що її розгорнув Липинський, наша суспільно-політична думка не може рушитися з місця. Це має таку ж повну силу й щодо наших лівих течій. Липинського не оминути. Пробу оминути продемонстрував на собі з катастрофаль-ни-ми наслідками націоналістичний рух нашого Заходу. І відкинувши ввесь ресентимент, оту чеснотливість слабих і безсилих, наші демократичні течії також повинні прислухатися до критичного голосу тієї людини, що була в осудах не раз безоглядна, але її думка була виїмковою щодо засягу, глибини й (підкреслюємо це) характерності. Сутність цієї конеч-ної постави супроти Липинського (а це ставлення в досьогочасній формі є один із най-більш принизливих українських скандалів) не в тому, щоб рішитися за чи проти гетьман-ського руху, бо це справа не найважніша. Тут річ-насамперед у визнанні за свою українсь-кої революційної проблематики та переборенні постави, що тепер цілком панує. Цю пані-вну поставу характеризує хаос т. зв. «ідеологій». Ми вже про це згадували, але не шкодить повторити ще раз: т. зв. «ідеології», панівна форма нашого сучасного суспільно-політичного мислення - це мішанина слабенького, здебільша півінтелігентського туманного пі-знання, зодягненого в поетично-хмарні шати, та сліпої й кровожерної віри у непомиль-ність і «рідний-край-спасаємість» такої секти. Доки така сектантська «ідеологія» стоїть в опозиції проти інших сильніших «ідеологій» і зазнає від них «кривди», доти з її носіями можна навіть деколи говорити; як тільки така «ідеологія» прийде де-небудь, наприклад], в якомусь діпівському таборі, до «влади», починається жах видовища. Поки що маємо такий стан, що одна «ідеологія» хоче затопити своєю хвилею попередні чи від неї відмінні; про-повідь про співзвучність з «бажанням мас» та «воюючою батьківщиною» - це аргумент, що має сьогодні найбільшу ціну. Що ці співзвучники не вміють дати примітивно-справедливого ладу в якомусь таборі, що вони не дають еміграції виконати навіть у скро-мних розмірах тієї роботи, до якої еміграція покликана, -це не має ваги. Тут маємо справу з такою корупцією голів і сердець, що в історії нашого відродження годі знайти будь-що подібне до цього взірця. Тут напрошується питання: звідки це все?357Після цієї довкільної дороги можемо підняти головну нитку нашої теми. Згадувана вже дискусія 30-х років на тему конфлікту поколінь на нашому Заході була останньою, хоч дуже слабкою спробою зактуалізу-вати проблематику молодого націоналістичного руху. Вона все-таки була ще доказом, що навіть у свідомості націоналістів багато справ було тоді неперерішених, відкритих. Одначе наступні роки були вже для націоналістів ро-ками важкої практики, коли то на надуму, обмірковування було щораз менше місця, а за-садничі рішення приходили самі. Та далеко важливішим для долі націоналістичного руху був відомий зудар Донцова з Липинським у 20-х роках. Це було останній раз, коли стали одна проти одної дві яскраві постаті. Ні один із них не був з Галичини. їхній конфлікт на-був загальноукраїнського значення. Тут упали вже перші засадничі для націоналістичного руху рішення.Року 1926-го появилися дві книжки великого значення. Це - «Націоналізм» Донцо-ва і «Листи до братів-хліборобів» Липинського. «Листи» друкувалися раніше в «Хлібо-робській Україні». Видаючи їх книжкою, Липинський подав до них «Вступне слово до чи-тачів з ворожих таборів». Отже, рік 1926 був уже деяким завершенням. Попередніх років обидва ці діячі, сказати б, рівнобіжно працювали й друкували свої речі. Літературна дія-льність обох була відповіддю на роки визвольної війни й революції. Обидва не щадили го-строї критики. Обидва порушували дуже подібні теми. Друкуючи постійно свої речі між 1920 і 1926 роками, обидва мали змогу слідкувати за собою й займати один проти одного певне становище. Цей антагонізм наростав роками й довів до вибуху. Найяскравіший ви-слів цього вибуху - це згадане «Вступне слово» до «Листів», де Липинський, не переби-раючи цим разом у словах, нещадно заатаку-вав Донцова. У ньому він зарахував Донцова до «людей з холодним, як лід, серцем і розпаленим самолюбною амбіцією мізком»; заки-нув йому постійне викрадання чужих ідей, спотворювання їх на те, щоб робити з них літе-ратурну кар’єру. Там же він поставив твердження, що Донцов тільки «пише», але своїх писань не вважає за серйозні; що на випадок постання націоналістичної організації Дон-цов не схоче з нею мати нічого спільного і т. д. і т. д. Кожний закид, що стояв у «Вступ-ному слові», був страшний, кожний нищівний і - це буде важливе - кожний у великій час-тині для нашого громадянства незрозумілий. Тоді ще не було трагічної практики україн-ського націоналістичного руху, що здійснював дон-цовські ідеї; донцовський «націона-лізм» видавався простим піднесенням дотеперішньої національної ідеї на вищий рівень та загостренням її. Проблематика Липинського була для українського інтелігента дивна й утопійна. Уже сама його критика претензій української соціально дуже358ЧИННИЙ НАЦІОНАЛІЗМ: АКТИВНІСТЬ VERSUS КУЛЬТУРАмолодої інтелігенції була незрозуміла. Таж за загальним переконанням, наша сус-пільність - це «народ» (це «селянство» та докладно нез’ясоване «робітництво») і «інтелі-генція», причому ця остання була й «проводом» - і то порядком самозрозумілостей. Заки-ди Липинського, як і вся його теорія, впали на ґрунт, на якому навіть визвольна війна не зуміла зрушити старосвітських наївних уявлень. Донцову було легко вийти цілим із конф-лікту і рости на громадській думці вгору. Липинський не знайшов відгомону. Навіть лю-ди, йому не ворожі, стверджували колись перед своєю совістю, що Донцов, власне, не дав приводу аж до таких атак проти себе. До того ж, стверджували гострими словами й жалі-ли, що із «Вступним словом» до «Листів» почало меркнути сонце великого ума. Останніх років дуже поволі почало пробивати собі дорогу зрозуміння твору Липинського; підноси-лися також голоси за те, щоб видати «Листи» наново. Клопітливе питання завдавало тіль-ки «Вступне слово»; літеплі прихильники «Листів» не знають, чи можна його (з причини тієї гостроти атак) передруковувати, чи ні.Переходимо байдуже біля найжахливіших історій нашого життя, вдаючи, що ми їх не бачимо; пактуємо й засідаємо при одному столі з людьми, що на їх відповідальності численні злочини, і з ноторичними погромниками, якщо вони злагодять свою пропаганди-вну фразеологію, одначе згіршуємося від слів Липинського, написаних гостро, але з найглибшого болю й не безсердечно. Забуваємо, що виступав з берегів нормально темперова-ного словника і Шевченко, і Куліш, і врешті Франко. Тому не заходило сонце великого ума в автора, коли він писав «Вступне слово» до готових уже «Листів». Це «Вступне сло-во» залишиться одним із найсвітліших документів болючої видючості відповідальної української людини. Цей документ жде тільки свого соціологічного аналізу.Так, скаже не один, але чи мав Липинський причину аж до такої атаки проти Дон-цова? Чи не міг він усе-таки зректися всього того, що носить, як у нас кажуть, пляму «особистого розрахунку» з супротивником? Треба, мабуть, погодитися з думкою: аж тако-го приводу до атаки проти себе, що яскраво впадав би всім у вічі, Донцов таки не дав. Та це ще не значить, що приводу взагалі не було. Липинський не належав до таких українців, що їх політичний розум починав щойно свої перші кроки. Він, як ми згадали, - людина старої політичної культури, що її набувають довгими століттями. Він відразу побачив в особі Донцова найстрашнішого ворога, що знаменито зміг пристосуватися до українсько-го середовища й мав силу всі зусилля всього його, Липинського, життя, бодай на якийсь час, знівечити. Так воно й сталось. У всього українства, що виростало поза сферою СССР, Донцов убив орган розуміння359проблематики Липинського, розуміння справи, якій цей останній служив усе жит-тя. Нічого страшнішого Донцов взагалі не міг зробити.Як це можливе і в чому річ? Як відомо, прямих атак більшого стилю Донцов проти Липинського майже не підіймав. Проти нього він кидав дрібні, але затруєні стріли, до того ж майже завжди тільки «мимохідь». Мимохідь поставив він Липинського в своєму «Наці-оналізмі» між пережитих представників доби українського «занепаду», доби «провансаль-ства», ставлячи в цій книжці собі завдання розправитися з тим «прован-сальством». Тут аж напрошується питання: чому Донцов не кинув цієї своєї махини проти «Листів до бра-тів-хліборобів», що появлялися в періодичному виданні «Хліборобська Україна» від 1920року і за якими він роками слідкував? Якщо, згідно з його думкою, «Листи» - справді вияв українського провансальства, то це провансальство було свіжої дати і було розгорне-не, як навіть Донцов мусив би це визнати, у справді незвичайних розмірах. Отже, це про-вансальство мусило бути теж особливо небезпечне і проти нього треба б було в першу чергу бити на сполох. Чому ж Донцов атакував Липинського лише «мимохідь», а ввесь свій розмах кинув проти Драгоманова, українського народництва, різних поетів минулого і т. д.? Таке питання є загадка, до того ж взагалі загадка Донцова. Воно пробиває шлях зрозуміння діяльності тієї людини, що здобула в нас славу безстрашного полеміста.Тут видно зразу, як блідне ореол тієї безстрашності. Цей ореол - тільки один із на-ціоналістичних міфів. Не випадково Донцов пішов шукати лаврів через Драгоманова. Дра-гоманов, незважаючи на своє величезне історичне значення, був усе-таки духовною дити-ною давноминулих українських десятиліть з усіма їх недоліками. Уже з тієї причини він міг дати (в нашому суспільному середовищі, очевидно) легкі тріумфи для літературного безсовісного здобичника, що критикував його, не входячи в суттєві, суспільно-політичні проблеми, з верхоглядного становища пізніших і «мудріших» поколінь. Зате не важився він піти фронтовою атакою проти того, хто, за його словами, був провансальцем у сучас-ності і був, коли говорити про роки, точно його ровесником. За цією, на перший погляд, непослідовністю криється непомильна послідовність донцовського інстинкту. Коли б він був атакував прямо Липинського, він був би розбився вже від першого зудару. У своїй оголеності він продемонстрував би на очах усіх свою повну немічність літератора, що не має для великої соціально-політичної проблематики Липинського ніякого органу розумін-ня. Великий брязкіт його атак проти Драгоманова мав викликати в нашої наївної публіки враження, ніби він «властиво і тим самим» побив також і Липинського. Західноукраїнська молодь дала себе легко переконати цим засобом.360Та не в цьому ще глибока причина дивної постави Донцова супроти Липинського. Зокрема наша відповідь не пояснює, чому донцовська метода проти Липинського була аж така вдала. Щоб це зрозуміти, мусимо звернути увагу на іншу річ. Хто коли-небудь зупи-нявся над цими великими супротивниками, той мусив завважити, що їхні теми в головному дуже подібні, часом майже однакові. Обидва вони розгортають критику т. зв. демокра-тичних часів, обидва пропагують волюнтаризм або широко опрацьовують питання соціа-льно-політичних верхів українства; обидва, врешті, речники традиціоналізму. Правда, є й великі розбіжності. У Липинського видно від початку до кінця яскраву лінію розвою, у Донцова - наглі зміни, перескоки, причому він, Донцов, ніколи не хотів мотивувати своїх метаморфоз чи здавати за них звіт. У Липинського була яскрава лінія йти в практику жит-тя, хоч він ясно бачив усе прокляття української практики; писав він тоді, коли інший ве-ликий спосіб служити справі відпав. Донцов був завжди й насамперед письменником, що всією силою оминав в’язань української суспільно-політичної практики. Якщо мовиться про рід їх духовної активності, то Липинський був насамперед дослідником, Донцов на-самперед орудувачем начитаного; перший був людиною думки, другий людиною начита-ності, літератом. У полемічних походах Липинський розправлявся з сучасністю,’але був дуже обережний і дуже обачний в оцінці постатей минулого. Він атакував з усієї сили Донцова, що тоді якраз починав здобувати широкий вплив, але зате не йшов по лаври роз-прав з Драгомановим. І Донцов теж якось цікавився сучасністю, одначе він насамперед спрямовував свої удари проти різних постатей нашого XIX століття, наче б вони жили й діяли разом із ним. Звеличування Шевченка як ясного сонця на тлі доби слабостей і зане-паду, як окреслював Донцов, власне, великі простори нашого минулого століття, були знову тільки характеристичним донцов-ським засобом до цілі. Зате він ніколи не звертався повністю обличчям до його сучасності. Оминання розправи з Липинським, який його ни-щівним способом атакував, а далі відсування від себе відповідальності за націоналістич-ний рух при заздрісному зазіханні на панування над душами молоді цього руху яскраво показують, що Донцов завжди був півпуб-ліцистом і півпоетом на суспільно-політичні теми. Так і видно, що його від Липинського ділила різниця моральних засад, культури, со-ціального походження, інтелектуальних якостей і т. ін. Тим дивніша та обставина, про яку ми щойно згадали: обидва автори розгортали у великій мірі дуже подібні або взагалі одна-кові теми. Можна з повним правом говорити про рівнобіжність їх писань. Значить, одна-кові справи-проблеми бігли майже одночасно на двох рейках: рейках Липинського і Дон-цова,361незважаючи на те, що вони так дуже між собою різнилися і прірва ворожнечі була між ними непрохідна. Тут криється загадка над загадками і ключ розуміння їх великого зудару.Що різні ідеї «висіли тоді в повітрі» та що кожний із обговорюваних авторів лише їх підняв та на свій спосіб оформив, годі повірити. Різниці між Липинським і Донцовим були такі фундаментальні, що вони обидва в політичній і соціальній проблематиці, йдучи власними дорогами, не могли зустрічатися, а вже напевно не могли розглядати так багатьох справ рівнобіжно. Одначе, якщо це й мало місце, то на це є лише одне-єдине пояс-нення: між ними обома існувала тісна залежність, правда, залежність однонапрямна, од-нобічна. Донцов писав свої речі під яскравим впливом Липинського, він був у нього в по-лоні. Він брав від нього головні мотиви; у блиску донцовських писань яскраво чути від-блиск аргументації Липинського. Або ще інакше: Донцов був живою й нерозлучною тін-ню Липинського. У цьому полягала згадана рівнобіжність обох авторів. Вона була долею й прокльоном їх обох - але не тільки їх обох.Це ствердження страшне своєю вагою. Не приховуємо, що вимовляти його важко. І ми б цього не робили, коли б до цього не змушували нас обставини нашого життя і - сам Донцов. Алярмуючи прихильникам заатакованого, мусимо сказати, що не робимо Донцо-ву ні відверто, ні приховано закиду плагіаторства. Тут мовиться про інше і далеко важніше. Перебирати ідеї від інших, орудувати ними, оформлювати їх на свій лад вільно. Річ лише в тому, як це робиться. Тут Донцов - велика проблема українського життя для себе.Дві великі постаті українського життя стали одна проти другої, а з ними зударили-ся між собою два смертельно ворожі принципи суспільно-політичного порядку й таких же вартостей. Липинський заважив вирішально на Донцову; він був першим і засадничим джерелом донцовського націоналізму. За цю свою залежність, від якої він ніколи не міг звільнитися, Донцов ненавидів Липинського всією душею і боявся його теж усією душею. У почутті своєї немічності проти такого супротивника, він волів піти по лаври Драгомано-ва, а кидаючи «мимохідь» дрібні стріли проти Липинського, викликати в суспільності враження, що він одночасно розгромив і цього останнього. Проти-драгоманівський похід Донцова був нічим іншим, як відворотом перед Липинським і спробою перемогти його обхідним маневром. Та це не єдиний засіб у Донцова. Липинський не звертався безпосере-дньо до молоді. Його думки були адресовані в першу чергу до того покоління, що мало за собою досвід війни й революції; молодь не могла зрозуміти362тієї проблематики. Іншими словами: Липинський мусив програвати в тій хвилині, коли старше покоління, в першу чергу до цього покликане, не мало сили підняти його проблематики. Підкреслюємо: проблематики, а не того, що було розгорнене як програма гетьманського руху.Іншу дорогу вибрав собі Донцов. У своїх публіцистичних працях він звертався без-посередньо до молоді та знаходив серед неї справді розуміння й піддержку. Це не шкоди-ло, що молодь (навіть її найкращі представники) ані приблизно не могла сягати до рівня інтелекту Донцова. Вона вживалася в атмосферу й ритм його писань і - це можна без пе-ресади сказати - його великою мірою таки розуміла. Цей повний зворот Донцова до моло-ді та його вплив на неї звикли вважати за річ самозрозумілу; мовляв, він умів її захопити. А тим часом ніякої самозрозумілості в цьому не було. Ми вже згадували про те, що Ли-пинський і Донцов порушували здебільша дуже подібні, ба навіть однакові справи; ми за-вважили при цьому, що думки Липинського безпосередньо молоді приступні не були. Як-що так, то чому тій самій молоді були безпосередньо приступні ідеї Донцова? Чому вона могла їх розуміти"} Може, хтось бачить причину успіху Донцова в його блискучому сти-лі, в умінні апелювати до патріотичного горіння молоді, а врешті, у здібності писати при-ступно, популярно. Так, але Липинський був теж визначним стилістом, а його писання на-тхнені глибокою й видючою любов’ю до рідного краю. Донцов напевне не писав присту-пніше за нього; уже саме вивінування донцовських речей цитатами й чужими словами, орудування думками з різних площин одночасно не робили легкою справою слідкування за думкою автора.Різницю між двома авторами треба шукати деінде. Липинський умів апелювати до чуттєвої сторони людини, одначе він розгортав насамперед проблеми і вимагав напруги думки, щоб їх зрозуміти. Донцов звертався у величезній мірі до чуття слухача, вдаряв си-льно по струнах настроєвості. Коли мовиться про розгортання реальних політичних чи інших проблем, то він був дуже сірою, дуже пересічною величиною. Він їх так само оми-нав, як оминала їх не раз і молодь. Для молоді шлях розуміння довгий і важкий. Зате вона радо підпадає вибухам почуття, а зокрема настроїв. Донцов належав не до молоді. Якщо він оминав проблеми, то це в першій мірі з почуття духовного супроти них безсилля. Од-наче він був своєрідним великим майстром, коли треба було декілька мотивів, що мали в нашій суспільності ціну, піднімати й викрашувати їх завжди наново, витворювати настрої довкола цього, а з допомогою постійного підсичування цих настроїв викликати тривалі й дуже нетерпимі наставления. Ці наставления, що творив Донцов, з їх силою й слабістю увійшли в постійний арсенал українського націоналістичного руху.363Тайна впливу Донцова полягала в тому, що він умів, як ніхто інший, пристосувати-ся до молоді, заграти на струнах її чуття і таким способом її опанувати. Це означало, що він сам переставляється на позиції молоді та засадничо зрікається сповнення тих завдань супроти молоді, що припали його власному поколінню. Можна мати великі застереження до опонентів націоналістичної молоді 30-х років, одначе їх постава була далеко відповіда-льніша й мудріша від постави донцовської. Правда, у постаті Донцова звикли бачити еле-менти сили й суспільно-політичного принципіалізму. Одначе ми важилися твердити, що його постава була поставою безсилля та - з усіх тодішніх - найбільш опортуністична.Щоб це зрозуміти, треба звільнитися від суґестій націоналістичної пропаганди. Іс-нує широке переконання, що Донцов усе-таки майстер суспільно-політичних проблем. А тим часом правдою маємо лише те, що в його творах знаходимо справді багато елементів, які заторкують глибинні виміри нашого життя, отже, елементів справжньої проблематики. Одначе автором тієї проблематики був у першу чергу Липин-ський. Донцов був лише ду-же швидким перехоплювачем ідей свого найбільшого супротивника; він їх дуже швидко оформлював на свій лад, сказати б, перелицьовував. Це ми мали на думці, кажучи, що Донцов був постійною й нерозлучною тінню Липинського. Не випадково він, великий спеціаліст цитування, не цитував Липинського; не випадково він, здобуваючи вплив на молодь, промовчував перед нею свого супротивника, від якого найбільше навчився і на здобутках його, користуючись ними довільно, зробив кар’єру свого життя. Донцов залюб-ки ударяв в патріотичні мотиви, одначе (літературно) вчився він будувати цей бік україн-ської суспільно-політичної етики не від кардинала Мерсіє, а від Липинського, не осягаючи навіть приблизно рівня свого майстра. Патріотичні мотиви Липинського він вбудовував у свою ідею націоналізму і цим засобом здобував для себе молодь. Книга «Націоналізм» - це тільки своєрідна тінь «Листів до братів-хліборобів». Атаки проти Драгомано-ва, як ми вже згадали, мають приховати факт повної залежності від супротивника.Доктрина Липинського волюнтаристична, одначе цей волюнтаризм у нього у гли-бокому баченні усієї умовної вартості таких і подібних світоглядових елементів зрівнова-жений, скований іншими елементами (розумом, релігією тощо). Донцов розкошує моти-вом примату «стихійної волі»; усе інше, наприклад], розумна суспільна воля, виходять знівечені. Цитати з Ніцше й Шопенгауера, набрані наче з лексикону гасел, справи не ря-тують, а навпаки. Болюча проблема влади, одна з найважчих у нас взагалі, зробилася в Донцова лише мотивом літературного364й дуже небезпечного пафосу на теми «сильної людини». Капітальна проблема сус-пільних верхів Липинського прибрала в Донцова форму літературних розливів на мотив «маси» і «проводу», «провідної касти». Ядро справи, проблема, вийшла знівечена, але за-лишилась «література», що надихає молодь. Липинський був великим сподвижником українського традиціоналізму, що надає його творам не тільки особливого чару, але й іс-торичної перспективи для сучасної української проблематики. Донцов расовий антитра-диціоналіст, що навіть у пам’ятниках минулого шукав тільки цитат і образів для себе; пи-ше навіть цілу книжку про «український традиціоналізм», - болючий і прикрий доказ його повної залежності від свого супротивника і повного безсилля перед його проблематикою. Липинський - глибоко релігійна людина, одначе він ніколи не важився підпирати своїх ло-гічних побудов авторитетом Св. Письма. Донцов, загальновідомий як релігійно індифере-нтний інтелігент, щораз частіше обставляє себе цитатами з Євангелія і пише про «Дух Бо-жий». Де Донцов хотів іти відносно незалежними від Липинського дорогами, виходили дуже невеселі речі. Як він показував молоді «Захід Європи», про це тут із зрозумілих при-чин докладніше говорити не будемо. За це зведення на фальшиві дороги та за приспання чуйності західноукраїнське молодше покоління заплатило дуже дорогою ціною. Воно прокинулося опісля справді «в огні» й «окрадене» і досі не може себе віднайти.У випадку Донцова маємо справу з появою, якої досі в такому розгорненні не було. Це вже інтелігент нового типу; небезпеку від нього знову передбачав Липинський. Досьо-гочасна українська інтелігенція, особливо на нашому Заході, була, незважаючи на всі сла-бості, ще дуже сильно зв’язана кодексом етичних і суспільних форм середовища, з якого походила. Вона все-таки хотіла чомусь служити. Вона хотіла у своїх змаганнях шукати все-таки якоїсь об’єктивної, добре обґрунтованої правди. Дослід, шукання в пізнанні мали в її очах завжди першорядну вартість. Зміну таких поглядів людина зустрічала завжди з недовір’ям -навіть тоді, коли приходило виправдання. Осипові Назарукові ніколи не хоті-ли дарувати переходу з позицій галицької радикальної партії на позиції католицизму «Но-вої зорі». Молоді критики католицького напрямку не хотіли визнати його за католицького письменника. Довільні експерименти з «поглядами» дозволяли робити тільки молоді.Поява Донцова означає вже яскравий вилам у старій поставі. В’язання, що держали передові лави української інтелігенції досі, втратили для нього обов’язкову силу. Він на-лежав до покоління, що високо цінило вартість знання. І він сам - людина просторого знання; одначе як він ним орудує! Ще недавно він твердив (у паризькому часописі «Укра-їнець»),365що «всемогутній розум» людини без «Божественної мудрості» - це ідол і шлях до руїни. Може, це й так, одначе ці його проповіді «Духа Божого» і «Господніх заповідей» - це тільки черговий маневр. Насамперед він хоче викликати враження, що нам загрожує безбожний раціоналізм. А тим часом це тільки фальшивий алярм. Протираціоналістичні застереження поставив колись Липинський у «Листах», до того ж поставив так, як нале-жить. І друге: Донцов черговий раз хоче не признатися у своїй власній роботі і спровадити нашу громадську думку на фальшиві сліди. Проблема, що нам забиває віддих, - це не якийсь раціоналізм, а дон-цовський так званий «ірраціоналізм». Повторюємо: Донцов був людиною просторого знання. Одначе він орудував ним тільки як засобом до своєї цілі, а саме: здобуття впливу в суспільності. Орудуючи довільно знаннями, він знецінював пі-знання, дослід, шукання об’єктивної правди. Іншими словами: у духовному рості україн-ської суспільності він убивав той елемент, без якого наше життя тратить усяку видючість. Зате він виховував сліпі, примітивні наставления, цю справжню «віру» погансько-матеріалістичних сект. І це був гріх проти «Господньої мудрості» - і то гріх ч. 1. Раціона-лістична гординя в Європі виросла, бодай, на підґрунті великих духовних зрушень; горди-ня викалькульованого донцовського «ірраціоналізму» далеко гірша: вона виросла з уяви, що цими кількома наставлениями можна збагнути й опанувати світ.Варто приглянутись до донцовської техніки оперування духовним добром. Швидкі перескоки від цитати до цитати, від одного чужого автора до іншого приголомшували пу-бліку, що ніколи стільки чужих прізвищ нараз не чувала. Швидко перескакуючи думками, Донцов ніде не хотів задержатись, нічим не хотів себе зобов ‘язати. Учора цитував він безцеремонно Ніцше, сьогодні проповідує вже потребу милосердя, посилається на Єван-геліє. Коли б хтось притягнув його до відповідальності, Донцов усього цього міг би зрек-тися й зостався б у згоді з власною совістю. Він ніколи ні до чого не зобов ‘язувався, його писання - лише «література». Значить, можна їх розглядати як своєрідну «лірику» на сус-пільно-політичні теми, в якій панує «поетична свобода». Якщо націоналісти дорікають йому за його поставу в ситуаціях, то винні вони самі, що його не пізнали. Слушного часу вони не пізнали, що в його особі став до слова інтелігент кочового типу, який ніяких зо-бов’язань щодо ґрунту, на якому він діє, не визнає. Він не визнає ніякої духовної осілості й відповідальності.Дуже важко писати ці критичні завваги - якраз про Донцова. Та висловлюючи їх, не хочемо відмовляти йому вартості. У розбудованих суспільностях він був би помітним чинником духовного ферменту. І в366нас міг би теж виконувати цю роль. Його позиція як літературного критика справді поважна. Він умів розбуджувати, алярмувати. Він міг би своїми писаннями оживляти пе-редпілля української політики. Іншими словами: в середовищі, що має досвід і дозріло до критичного думання, він міг би бути поважною збудною силою, коли б його безмежне се-белюбство не кинуло його на шлях здобування душ молоді без найменшої охоти за це від-повідати. І він пішов на цей шлях, пристосовуючися цілком до молоді. Це був найгірший опортунізм, який у нас тоді взагалі був можливий.Він також приніс негайні наслідки. Донцов відгородив на довший час усе молодше покоління українського Заходу від проблематики Ли-пинського. Великий двобій цих ви-значних постатей у 20-ті роки закінчився перемогою Донцова. Перемогу цю осягнув ідео-лог націоналістичного руху не шляхом фронтової атаки, а зовсім інакше. Він перебрав головні ідеї Липинського й «перелицював» їх на свій лад. Ця трансформація мала два яскраві моменти. Донцов викреслив із проблематики Липинського те, що робило її такою важкою і в’язало її з генеральними, до того ж дуже болючими фактами українського буття; інши-ми словами: ідеї свого супротивника, сформульовані в суспільно-політичну доктрину, він перекинув у сферу «літератури», світоглядової «лірики». Щоб це зробити, він мусив обез-цінити вартість пізнання, що чинить опір такій операції, і мусив провести свій «ірраціона-лізм». І друге: щоб зробити справу прийнятнішою для молоді, він мусив проблематику Липинського зробити простою, спростити її, «зредукувати» її до одного виміру. Цим осяг-нено двох завдань: у писаннях Донцова було чути відгомін ідей великого політичного ми-слителя, - це притягало. До того ліричний їх характер, а одночасно величезні спрощення імпонували молоді. Як приємно було їй почути з уст звеличуваної серед неї людини, що «характер» - єдине, що є потрібне, що все залежить від «сильних хотінь». Уся проблематика мусила для молоді зникнути. Від Донцова вона одержувала побожне «тремтін-ня», а там далі настрої й сильні чуттєві наставления. Липинський мусив зникати за роже-вими хмаринами літературщини. Та його «Вступне слово» дає доказ, що він знав, хто його найгірший ворог.Повіривши раз своєму ідолові, молодь була беззастережно створена для ідей Дон-цова. Вони в неї вростали, робилися її другою натурою й руїною. У своїх писаннях Дон-цов дуже довільно поводився з реальними фактами, не маючи ніякої охоти чим-небудь се-бе в’язати. У брошурі «За який провід?» він безсоромним способом наважився Михайла Грушев-ського, що без його вкладу стає немисленним процес українського відродження, зачислити до «грязі Москви», натякаючи на його поворот367з еміграції до Києва. Зате протиставив йому як героя (очевидно Юрка) Тютюнника, хоч той теж «вернувся» і дуже сумну мав долю. На перший погляд, це схоже на божевіл-ля, але уважніше око добачить за божевіллям систему. Це - акт особистої помсти Донцо-ва. Тютюнник співробітничав у «Літ[ературно-]наук[овому] віснику» під редакцією Дон-цова. Знову ж Грушевський, як виходить із першого числа мюнхенського «ЛНВ», що ви-дається під опікунчим крилом ОУН Бандери, був (і то слушно) до глибини обурений, коли довідався, що старий «ЛНВ» передано в руки Донцову.Начитаним духовним добром Донцов, як ми згадували, вправно орудував, хоч пі-знання, шукання об’єктивної правди він раз у раз зневажав. Його вплив був найважливі-шим джерелом страшного духовного занепаду молодого покоління. Воно розжерте до ре-шти примітивно-сліпими наставами, такими ж «вірами» й побудованими ними «ідеологі-ями». Воно не має органу для фактів та проблем життя. Його великий порив, а далі його активізм знівечені. Переситом пропаганди воно намагається приглушити й заспокоїти се-бе. У дуже різних формах зривається воно до шукання виходу, одначе кожний зрив кру-титься більш-менш на місці, розбивається й пропадає. Завелика маса того, що за останні десятиліття помітно й непомітно наросло; страшно важко перемагати те, що виросло в молодих літах: це ж бо значить перемагати себе; занадто велика духовна обеззброєність усього покоління. Боротьба тим важча, що вже наросли в націоналістичному таборі сили, що, йдучи точно по лінії Донцова, обезголовлюють і нівечать кожну молоду людину, яка впаде під їх вплив. Уже діє страшна націоналістична система, безоглядно й послідовно, як сліпий фізикальний механізм. У бандерівщині вона має свій найяскравіший вислід.НАЦІОНАЛІСТИЧНА СИСТЕМАЩо проти нашої оцінки Донцова сурмитимуть газетні сількори ОУН Бандери, нам зовсім байдуже. Це середовище вже так розжерте прокльоном власних діл, що всі його публікації - це тільки шифри, що мають завдання закривати від світу істоту партії, аляр-мувати власний апарат включно з розкиданими всюди клітинами «служби безпеки» та вплинути на «бойові» настрої поплентачів. Одначе є ще чесні й послідовні оборонці націоналістичної ідеї, що хочуть боронити її без огляду на час і обставини. У статті про Ольжи-ча пише в «Українському] слові» (Париж, 13 червня ц[ього] р[оку]) О. Жданович: «Д. Донцов, Є. Маланюк, О. Ольжич,368Л. Мосендз, О. Теліга, О. Стефанович, М. Чирський, О. Лятуринська - це імена, що висловлюють розвиток нової української духовності на західних землях України й на емі-грації». Твердження, на перший погляд, бездоганне. Та хай нам вибачить шановний автор, бо, на нашу думку, такі й подібні твердження викликають лиш небезпечно фальшиві уяв-лення про підставові речі нашого життя та стають найкращою, бо посередньою й нена-вмисною, обороною справді не ОУН Бандери, але зате всієї націоналістичної бандерівщи-ни. Уже пожинаємо вузькість тієї «нової духовності», якщо її мають репрезентувати тіль-ки донцовські видання. Проти таких суґестій треба поставити далеко більші застереження. Велике довір’я, що його виявили Донцову найкращі сили молодого покоління, це ще ні-який речевий аргумент за Донцова, а якраз навпаки; воно не врятувало цього покоління від катастрофи, а було мостом до неї. Так само не стає аргументом на користь Донцова причетність добрих, навіть дуже визначних поетів до його видань. Вони йому теж вірили, одначе ця віра ще ніякий не доказ бездоганності донцовської роботи. Зрештою, Донцов як літературна сила - очевидно в окреслених межах - міг мати і навіть має своє велике пози-тивне значення. Одначе на своє й інших нещастя він ніколи не обмежився на цій ролі. Не знаючи ніяких меж, його амбіція та жадоба неподільної кар’єри диктатора українських душ казала йому йти далеко далі. Якщо вільно перефразувати вислів, що його колись Макс Вебер ужив на адресу комуністичного письменника Ернста Толлера, то можна смі-ливо сказати, що Господь у своєму гніві зробив Донцова ідеологом українського націона-лістичного руху. Не хочемо цим сказати, що його вплив у конкректних політичних обста-винах був справді фатальний, але зате чиста «духовність» (уживаючи улюбленого терміна видань ОУН полк[овника] Мельника) була бездоганна. Акценти треба пересунути: форма-льною була його «духовність», до того ж уже в першій, засадничій поставі. Його методу думання довільними, не обґрунтованими належним пізнанням уявленнями перейняли - очевидно, у спростаченій формі - у свій засадничий арсенал молоді націоналісти. Вона квітне такою й досьогодні. її стрічаємо у невиннішій формі як постійне доказування пра-вильності лінії націоналістичного руху поетичними цитатами. У цинічній й безмежно зву-льгаризованій формі також подибуємо її. Коли ОУН Бандери у своїх виданнях твердить, що вона, а не хтось інший, репрезентує демократію та що її супротивники з допомогою насильства хочуть завести монопартійну диктатуру, - то це ні змістом, ні рівнем не різ-ниться від писань, в яких Донцов старається ще й сьогодні нівечити, наприклад], постать Грушев-ського й атакує тих, хто, незважаючи на все, хоче знайти вихід із нашої сучасної руїни.369Не зле, якщо сьогодні в нас багато людей, що хочуть послідовно боронити ідеї українського націоналізму, не перемальовуючи вивісок. Вірність тому, що ми визнавали, це таки справді велика суспільна вартість. Одначе сліпа вірність власним наставам ще далеко не тотожна з вірністю справі, про яку мовиться. З цієї причини треба рішуче поборювати цей націоналістичний аргумент «духовності», що постійно і вперто посилається на поетів, які друкувалися в донцовському «Віснику». Це яскраво бандерівський аргумент - сказати 6-у мельниківських шатах. Ніхто не думає зменшувати такої визначної постаті нашого новітнього культурного процесу, як Євген Маланюк, поет і тонкий мислитель, великий майстер відповідального до найдальших меж слова. Одначе думаємо, що він далеко ближче стоїть до Липинського, ніж до Донцова. Ніхто не думає зменшувати вагу О. Оль-жича, про якого, мабуть, слушно сказав Волод[имир] Державин, що він, як поет, мав дані бути найбільшим між найбільшими. Цілком певне те, що Ольжич був, як людина, виїмко-во кришталевою постаттю. Одначе дуже небезпечно вводити Ольжича як аргумент до по-літики. Так само ніхто не заперечує, що націоналістичний рух поглинув найкращі енергії нашого Заходу. Все це розкриває тільки ще яскравіше глибокий трагізм руху та його «ду-ховності», а не стає, як думають сьогоднішні оборонці націоналізму, його виправданням та виправданням Донцова. Загально відоме вже те, що, може, ніяка течія не вміла так за-прягти й використовувати бездоганних і ідейних поривів, як ОУН Бандери; ніхто не кидав так безцеремонно людей на жертви, як ця група. У своїй пропаганді ця група ОУН поси-лається на цей факт як на своє виправдання й освячення того, що вона робить. А тим ча-сом якраз господарювання цими патріотичними поривами й енергіями не тільки не випра-вдує й не освячує ОУН Бандери, а стає тільки доказом повної невідповідальності її прові-дних кадрів. Прикриваючися посиланням на воюючу батьківщину, вона хоче охоронитись від розпізнання себе, носія безприкладної української руїни та страшної хвилі самовинищування. І тут треба сказати, що згаданий аргумент «духовності» з посиланням на поетів (а його так дуже плекають у середовищі ОУН полк[овника] Мельника), - це на ділі донцовсько-бандерівський аргумент, що фактично, хоч, може, несвідомо, підпирає цілком бандерівщи-ну. Зрештою, майстром цієї маскованої аргументації був таки сам Донцов. Це ж він цитатами з Шевченка та Лесі Українки привінчував свою фатальну ідеологію націо-налізму.Доки не буде розвінчаний міф бездоганності донцовської «духовності», що його із зворушливою посвятою плекають (до того ж однодушно) бандерівці й націоналістичні ні-би протибандерівці, доти банде-370рівщина буде - у вільній чи «зв’язаній» формі - душею всіх націоналістичних груп, а всі спроби протиставитися нищівній системі бандерів-щини будуть заздалегідь засудже-ні на невдачу. Всупереч усім тим націоналістам, що намагаються -до того ж з позицій ОУН полк[овника] Мельника! - рятувати націоналістичну донцово-бандерівщину поетич-ними цитатами, треба сказати таке: ця духовність має вже в самих своїх фундаментах сме-ртельні моменти. Донцов усю силу своєї пропаганди кинув на молодь, тобто на елемент, що, зданий здебільша на себе, не міг протистояти спокусі блискучого літературного фаса-ду його писань і виступів і не мав сили знайти на це критичну поставу. Він розбурхував у неї настрої, витворював загальні й дуже нетерпимі настави та опановував її душі. Одначе він був і залишився безнадійно безсилий, коли треба було давати тим наставам духовний горизонт, зв’язати їх об’єктивними вимогами українського стану речей, зробити їх видю-чими й відповідальними. Іншими словами: якраз ця «нова духовність», про яку ще й сьогодні пишуть стільки міфологічних статей, утратила фундамент і одночасно верх. Безна-дійності володаря західноукраїнських молодих душ ніщо не могло врятувати. Перекидаю-чи поезію до політики й політику до поезії, травестуючи Липинського на свій лад, він спричинився вирішальним способом до хаосу й такої корупції голів і сердець, що з неї, можливо, не зможемо вийти десятиліттями. Розбудовуючи своє монопольне становище, він міг його вдержувати лише безцеремонним винищуванням духовних авторитетів у нас, закликаючи собі на поміч Шевченка й Лесю Українку. Це мало негайні практичні наслід-ки. Сповнене бездоганного патріотичного пориву молоде покоління повірило йому, пішло в практику життя і тепер, після довгих літ, пробуджується поволі, але в дуже великій, мо-жливо, взагалі переважній своїй частині, можливо, раз назавжди знівечене. З донцовськи-ми суґестіями та з приспаною чуйністю воно не могло розбудувати своїх провідних кадрів і мусило знищити свої власні великі завдатки. Колись Донцов назвав український народ «бестією без голови». Ці страшні слова зрослися дивним способом з його власною діяль-ністю.Якщо молодше покоління нашого Заходу не має сьогодні провідних, тобто таких, що не тільки мають загальні й примітивні хотіння, але й здібні до видючості й відповіда-льності, кадрів, або ще інакше: якщо це покоління справді без верху й без голови, то по-важна пайка цієї «заслуги» йде на рахунок Донцова. Не хочемо сказати, що це покоління позбавлене активізму. Активізм у нього є, до того ж навіть великий. Одначе сьогодні не-має вже кому надати цьому активізмові доцільності, міри й відповідальності. Правда, про-паганда, що виходить із середови-371ща цього покоління, на кожному кроці оперує кличами «революція», «Україна», «новий лад» і т. д. Одначе всі ці гасла мають лише дуже умовну вартість. Вони не можуть закрити того факту, що все молодше покоління діє лише за законами власного сліпого ав-томатизму. Отже, маємо справу з чимсь таким, що нагадує велетенську махину, яку пус-тили в рух, утративши віддавна над нею всяку керму й контроль. Махина біжить своїм власним порядком до повного вичерпання й самознищення. її біг то спокійний, то знову від якихось внутрішніх вибухів ґвалтовно прискорений. Людина, з якої ця махина склада-ється, давно втратила панування над собою; вона здебільша знівельована, зґляйхшальто-вана*. Чим радикальніше якесь націоналістичне середовище, тим яскравіше в ньому діють закони сліпого автоматизму, закони націоналістичної системи. Отже, маємо перед очима страшний з кожного погляду факт: унаслідок дуже нещасливих обставин, про які ми част-ково згадували, великий зрив молодого покоління нашого Заходу обернувся на сліпу силу, що роздирає сама себе. Ніякі ура-патріотичні гасла, ніяка метушня не зможе за-крити цьо-го стану тотальної катастрофи, що йде й розгортається щораз дальше. У почутті повного безсилля супроти цього факту націоналістичні групи намагаються закрити від самих себе цей стан - кожна на свій спосіб: одні віршами й поезією в прозі на патріотичні теми, другі акцентуванням соціальних гасел (не соціальних проблем!), треті внутрішньосу-спільним терором і будуванням «служб безпеки» проти власних земляків. Як же це можливе, скаже хтось, щоб такого розвитку речей не завважено й не спинено? Відповідаємо: цей розвиток був одночасно завважений і не завважений. Якщо навіть залишимо осторонь Вячеслава] Ли-пинського, що такі ситуації виразно передбачав, то не можемо тут не згадати визнач-ного західноукраїнського юриста й соціолога, соціал-демократа Володимира Старосоль-ського, що йшов у 30-ті роки між націоналістичну студентську молодь Львова та, розгор-таючи перед нею суспільно-політичну проблематику, кликав її до обачності. Проблему, яка його цікавила, він схоплював ядерним окресленням «Розум чи воля» або ще точніше: «Розумна чи стихійна воля». Всупереч тодішньому поглядові молодих націоналістів він бачив кардинальну загрозу українському життю в усіх вирішальних ситуаціях не в недо-стачі «стихійної», наскрізь чуттєво наснаженої волі до дії, а в зловісній недостачі видючої, «розумної» й відповідальної, на довшу мету діючої волі. Ще далі: українська сліпа й при-мітивна стихія завжди, до того ж у вирішальній ситуації, нівечить кожні завдатки побудо-ви нашої суспільної ієрархії, що не може по-* Урівняна (від нім. gleichstellen - урівнювати).372стати «стихійно», з одного дня на другий, і не може вибухнути «революційно» з ні-чого. «Стихія», казав Старосольський, нищить розумні й відповідальні елементи й роз-трощує вкінці саму себе. Небезпечно плекати міфи «стихії», що слушного часу зробить усе. Тільки окремі, диктовані свідомістю тієї страшної української проблематики, зусилля зможуть відвернути катастрофальні ситуації прийдешнього часу. Побудова української держави вимагає (до того ж з огляду на важкість ґрунту) зусиль таких вимірів, що супроти них бліднуть ті великі труднощі, які зустрічають великі держави-нації та їхні провідні му-жі. Культ непомильно діючої «стихії», що його пропагують у націоналістичному середо-вищі, -це шлях дуже небезпечної самоомани.Ця критика Старосольського вдаряла в один із фундаментів націоналістичного ру-ху. Молодь, тоді ще свіжа й незатруєна, справді прислухалася до слів Старосольського, одначе пішла іншою дорогою.Великий ідеалістичний зрив молоді своїми рожевими перспективами приголомшу-вав усе й усіх - навіть людей із кіл закордонного проводу ОУН. Віра в те, що молодий рух неухильно знайде своє належне вивершення, стала всемогутньою магічною силою і дже-релом націоналістичних оман, що навіть сьогодні цілком панують над усіма націоналістичними середовищами.Ми говоримо про те, що фатального розвитку руху не завважувано. Якщо не поми-ляємося, це правило мало ще один, хоч дуже скромний, виїмок. У націоналістичному пе-ремиському «Українському голосі» видрукувано на початку 1930-х років знаменну статтю під заголовком «Дві дороги»; автор її заховався за дві літери «Ю. М.». Ця стаття була саме виїмком у націоналістичній публіцистиці й була друкована тоді, коли ще багато речей у русі не було перерішено. Щоб зрозуміти її зміст, треба пригадати собі тодішню ситуацію. Це ж був час напередодні масово розгорнених протипольських акцій бурхливого літа 1930 року. ОУН була тоді вже організаційно оформлена; перебираючи традицію УВО, вона за-садничо поширила платформу цієї останньої, бажаючи бути новою силою з власним полі-тично-світоглядовим фундаментом та з власним виконавчим раменом по лінії старих бо-йових традицій УВО. Нове оформлення тієї політичної сили, що її зарепрезентувала ОУН, ніколи не пішло б такими швидкими темпами, коли б ця нова організація не поставила бу-ла своєї карти на західноукраїнську молодь, що якраз тоді почала широкою лавою прихо-дити до голосу. І, власне, літо 1930 року мало бути першим хресним вогнем тієї молодої сили вже в межах нового руху. Для тих, хто більш-менш знав про плановані широкі акції, мусило бути ясно, що поляки не перебиратимуть у засобах відплати та що вони373зокрема посадять до в’язниць щонайменше дуже поважну кількість провідних кад-рів молодого руху, а це могло б фатально відбитися на новому ділі. Отже, складалися ду-же непевні ситуації; ці ситуації також мусили бути приводом до згаданої статті «Україн-ського] голосу». Автор ставив питання: як будувати рух з уваги на небезпеку неминучих ударів і проривів? Є дві можливості, дві дороги, писав він. Перша - це виховувати сильні й високоякісні провідні кадри, що кермували б рухом у кожній ситуації так, як цього вима-гає конкретна політична потреба. У цьому випадку низові кадри мусили б бути виховані в довір’ї й послухові проводові. Що це значить, зрозуміємо краще тоді, коли приглянемося до другої «дороги». Цю другу дорогу автор бачив приблизно так: усе членство руху треба виховувати в дусі сильних наставлень. Це означало б наставляти «маси» на мінімальну кі-лькість, отже, найбільше на яку пару «генеральних ситуацій», до того ж так, щоб вони ді-яли «самі», цебто «спонтанно» й автоматично навіть тоді, коли провідні кадри не мати-муть ніякої змоги керувати. Першу дорогу автор відкидав, мотивуючи тим, що на випадок посилених ударів від поляків націоналістичні «маси» залишаться без верхівки й нездібні до акцій. Залишалася лише друга можливість: виховувати людський матеріал руху в дусі автоматизму діяння з уваги на т. зв. генеральні ситуації. Кажучи дещо вільніше: усі зу-силля тодішнього часу мали йти на те, щоб охопити якнайширші кола суспільства, розбу-рити й наснажити їх чуттєвими енергіями та яскравою поставою політичного діла, причо-му напрям і мудрість цього діла мали відразу врости в ці чуттєві енергії і цю поставу. За-кони цієї постави мали бути одночасно законами й мотивами самої дії. Тільки це могло бути запорукою, що націоналістичні «маси» діятимуть у кожній ситуації, до того ж у своїй засадничій лінії непомильно.Статтю ми реферували на основі того, що залишилося в пам’яті. Вона ніякого пе-ревороту не могла зробити; вона стверджувала лише короткими натяками те, що тоді у ве-ликих розмірах відбувалось. Одначе її виїмковість у тому, що в націоналістичній пресі хтось таку преваж-ну справу бодай завважив. Бо ж правилом націоналістичного руху зробилося не завважувати власних проблем та вмовляти себе, що вони не існують.У чому вага порушеної в «Українському] голосі» справи? На нашу думку, згадана стаття поставила на хвилину перед очі одну фундаментальну для всього руху проблему. Ніхто до її обговорення опісля не вертався. Вона була перерішена вже в найближчому часі шляхом доконаних фактів або (як у нас кажуть) «самим життям». Ті, що перерішували її, самі не знали, що вони перерішували. Для свідомості націоналіста вона не існує374зовсім: її прикрито й заставлено цілими мурами логічних формулок. Спосіб, яким цю проблему практично перерішено, ліг в основу націоналістичного руху та його концеп-ції «революції». Це практичне пере-рішення дуже «невинної», на перший погляд, справи зробилося джерелом швидких успіхів націоналістичного руху та однією з причин його ка-тастрофи. Воно дало націоналістичній людині оману непереможного «походу на верши-ни» та впало на неї прокляттям.Як же виникло це рішення? Немає сумніву, що націоналістичний рух пішов яскра-во на той шлях, що його автор статті з «Українського] голосу» назвав «дорогою другою». Значить, впряжені в рух енергії мобілізовано й муштровано так, щоб вони в ситуаціях українського життя могли діяти бажаним способом і навіть тоді, коли з якихось причин не зможуть прийти до голосу керівні одиниці, і вони, ці енергії, будуть залишені самі на себе. Очевидно, ні для кого не було таємницею, що в таких діях націоналістичних сил можуть з’явитися недоліки, збочення із шляху, прірви. Такі речі враховувано в загальний план, одначе їм не надавано надто великого значення. У тодішньому розумінні буде засадниче тільки те, щоб належно діяла цілість руху. «Де рубають дрова, там летять тріски», причо-му ці «тріски» ніколи забагато важити не зможуть. Отже, справа була в тому, щоб забез-печити «цілість», напрям усього руху. Це останнє могло статися тільки таким способом, що рух зробиться «рухом мас», рухом «національної стихії». Отже, треба було апелювати до прихованих інстинктів мас, до найглибших нашарувань їхнього чуття, розбудити їх та кинути до політичної дії. Це розбуджування мас до масової політичної дії дістало назву «революціонізування». Шлях політичної дії цих розбуджених мас був шляхом «револю-ції». Цей шлях мав бути генеральною відповіддю на ту генеральну ситуацію, що нею було поневолення і брак власної держави. Тому цей шлях дії мас почали називати «національ-ною (опісля націоналістичною) революцією». Ця порушувана стихійним хотінням мас «революція» мала доконати українського чуда, а може, й багатьох українських чудес на-раз. Вона була, згідно з націоналістичною теорією, найпростішим шляхом до мети, тобто до побудови української держави; вона була універсальним засобом перевиховання наро-ду. Як універсальний рецепт нової української політики, вона була в засаді рецептом не-помильним. Помилятися, сходити на бездоріжжя, ламатися можуть лише одиниці й гурти, а не спертий на широких масах та їхніх стихійних хотіннях рух. У такому русі пропадають недоліки, слабості й прірви одиниць і гуртів, як мала річка каламутної води у великому морі.Те, що ми тут коротко з’ясовуємо, - це одна із кардинальних засад375націоналістичного руху, до того ж в його цілості. Серед колишніх закордонних кіл ОУН така концепція не була чужа, одначе вона там не набрала сили. Справжньою силою зробилася вона щойно серед молоді 30-х років нашого Заходу та щойно звідси розгорну-лася широкою хвилею по всіх теренах націоналістичного руху. І справді: тільки молодь могла в неї повірити й, повіривши, накинути її всім. Сьогодні боронять її з завзяттям усі націоналісти, навіть ті, що вийшли з ОУН одної чи другої формації. Ні розлам з 1940 року, ні пізніші розриви нічого тут не змінили. Ту концепцію, що стала наріжним каменем наці-оналістичної системи, боронять усі, хоч вона в першу чергу становить підвалину бандері-вщини.А ми питаємо: звідки походить магічний чар тієї концепції? Чому якраз вона, а ні-що інше, так притягала до себе українські душі? Що дає підставу думати, що т. зв. «рево-люційний масовий рух» іде неухильно й непомильно до своєї мети? Взагалі: чому гасло «революції» ряхтить для наших земляків аж такими рожевими кольорами? Не сумніваємо-ся, що існують у нашій сучасності завдання величезного, істинно революційного виміру, одначе це незвичайне поширення гасла «революція» - дуже підозріла справа.Ніяка не таємниця, що «революціонерами» називають себе сьогодні в першу чергу політично неграмотні, наскрізь руїнницькі й затруєні елементи; «революцію» починають проповідувати навіть гетьманці, бандерівські поплентачі і ін. Гасло «революції» зробилося тепер універсальним рецептом української практики. І знову треба питати: чому, яким правом? Чому це гасло аж таке туманне, нез’ясоване, невловне? Багато українців бачить у цьому неясному слові вислів того, що, будучи невимовним і величним, стало предметом їхньої великої туги, їх задушевних мрій. Так, але тоді обов’язок кожної відповідальної, а особливо політично діючої людини вийти із стану ліричнопобожних тремтінь від слова «революція» та з’ясувати собі ясно власні позиції. Туманні, нез’ясовані, але зате ніби все-обіцяючі гасла - це найкраща зброя сучасного українського руїнництва. І це не випадок: вони становлять собою складові елементи кожночасної української руїни.Гасло «революції» мало в націоналістичному русі свою велику історію й неабиякий зміст. Його уживали залюбки кола давнішої УВО, одначе в цих колах воно означало рад-ше збройно-бойові акції проти зай-манців української землі, особливо Польщі, щоб не до-пустити до стабілізації польського панування та вдержати українське населення в стані постійного поготівля. Таке розуміння цієї справи, щоправда, не мало надто багато небез-печних моментів, одначе на генеральну концепцію політичної дії воно було заслабе. Тому з приходом молодого покоління376до націоналістичного руху гасло «національної революції» набрало вже дещо ін-шого змісту. Пригадаймо собі ще раз згадану статтю «Українського] голосу». Націоналізм мав бути масово-революційним рухом, рухом «національної стихії». У цій стихійності й масовості він повинен був мати не тільки запоруку успішності, але також запоруку влас-ної правильності. Революційна «національна стихія» не помиляється... так і видно, що у зміненому розумінні «революції» пересунулися акценти і загострилися різні моменти. У цьому гаслі видно вже яскраво пафос націоналістичного розуміння «нації», чогось - з по-гляду цього бачення - незнищенного й по суті непомильного. Одначе в цьому гаслі є та-кож відгомін модерних соціальних рухів, що хочуть бути конечно масовими і в цій масо-вості бачать запоруку своєї вивищеності та єдиноправиль-ності. Так сплелися в одне не-безпечне гасло дві різні ідеї. Це гасло залишалося ввесь час дуже загальним і дуже туман-ним. Одначе ця нез’ясованість і невловність виявилася не слабістю, а навіть його силою. Ніяке інше гасло не могло знайти в молоді стільки відгомону. А для ОУН це була засад-нича річ.Ми вже згадували про те, що провідні кола ОУН за кордоном були в першу чергу «дев’ятдесятниками» й активними учасниками визвольної війни та що це покоління, не-зважаючи на великі заслуги, було не в одному дечому дуже слабе. Воно не мало сили роз-горнути політично-суспільну проблематику на прийдешні ситуації. Його ідеї були здебі-льша дуже наївні; наївною була також ідея «національної революції» в колах УВО. Це по-коління чванилося не раз своєю «практикою» й говорило дуже легковажно про «всякі тео-рії». Насправді це було лише прикриття власних недоліків. Тому можлива була така ситу-ація, що новопостала ОУН оперлася на рідних землях цілком на молодь. Люди з кіл закор-донного проводу ОУН не знайшли належної піддержки серед власного покоління на рід-них землях. Чи новопостала організація могла й тут розтягати свої впливи й на інших, а не тільки на молодь, годі сказати. Це була б у всякім випадку дорога дуже довгих зусиль і нешвидких успіхів; до того на таке здобування треба було б якогось особливого духовно-політичного арсеналу, - не того, що прийшов опісля до вирішального значення в ОУН. Як виходить із споминів близьких до таких справ людей, новопостала ОУН поставила на рід-них землях ставку майже виключно на молодь, знехтувавши засадничо з інших елементів. У цьому відповідальні за рух чинники мусили бачити все-таки перемогу над існуючими труднощами. Як говорить загальнопоширена думка, молодь завжди можна виховувати у відповідному напрямі. Іншими словами: здобувши вплив на молодь, можна перерішити розвій прийдешніх подій.377Чи ця популярна думка і в нашому випадку потрапляла в корінь справи і чи була вона слушна, можна дуже сумніватись. Що молодь в ОУН якось виховувалася, це правда. Одначе ще важливіший був той факт, що вона, як елемент, що ще довго потребував дозрі-вати, дуже швидко здобула в цій організації провідну позицію. Це лягло з місця тінню на ввесь суспільно-політичний зміст ОУН. Це перерішило також зміст ідеї «революції» в на-ціоналізмі та зміст націоналістичної роботи.Щойно звідси видно, яку роль у русі виконує ідея «революції» та чому вона така, а не інша; щойно звідси можна збагнути, що означає ця «друга дорога» автора статті в «Українському] голосі». Ця молодь почала накидати рухові свою власну концепцію, своє власне розуміння речей. Не її виховано у бажаному напрямі (бо хто ж коли подумав нале-жно, куди йде цей напрям?), а вона почала все скеровувати в напрямі своєї власної плавби, почала швидко «виховувати» на свій лад старших. Ясна річ, що ввесь апарат уявлень, уся ідеологія мусили бути побудовані так, щоб молодь могла ними легко орудувати, робити їх пружиною своєї дії. Коли б хтось був розгорнув для молоді реальну й таку дуже усклад-нену суспільно-політичну проблематику, то ця молодь, якщо вона справді була б захотіла лишитися таким переважним у русі чинником, мусила б цю небезпечну для її ролі про-блематику відкинути. Вона не вміла б будь-що з цим почати, а коли б і схотіла таки підня-ти таке добро, - воно б розтрощило геть усі її наївно-молодечі уявлення. А це означало б кінець її монопольно-керівної ролі. Тому Липинського, від якого вона могла б, але тільки при власній скромності, - вчитися, вона відкинула - щаслива, що Донцов зарахував його до поганої раси провансальців. Зате будувала свої власні уявлення, для неї самої «ясні», «прості» й «самозрозумілі». Ще й тепер чуємо аж до змучення, що ситуація проста: Укра-їна поневолена, і визволення їй принесе всебічна, порушувана стихійним зривом мас ре-волюція; що соціальне питання буде розв’язане в дусі закиду «Україна без холопа і без пана»; що питання ладу вирішить на свою вподобу «сам народ» і т. д. і т. д. Уже зразу ви-дно, що це макове зеренце правди, прикрите цілою горою довільних пів- і чвертьінтеліге-нтських уявлень.Правда, уже в цій молодечій концепції дуже швидко показалися свої риси. Виник-ло, наприклад], питання, хто буде цими революційними масами кермувати. Відповідь була така: революційний здвиг мас, оця лавина сама знайде свою дорогу. У дійсності, сказали б ідеологи молодечого націоналізму, питання поставлене фальшиво. Мовиться не про те, щоб кермувати масами, а щоб прислухатися до їхніх прагнень, бути їх рупором, трибу-ном. Ця метода «прислухатися до прагнень мас» ще й сьогодні становить найвищу муд-рість усіх радикальних відламів378націоналістичного руху. У статті «Українського] голосу» відповідь на це питання змістом була тотожна, хоч, може, й складніша. Там автор писав: «Треба виховувати маси в дусі яскравих і засадничих настав, а тоді ці маси, наче під невидимою кермою, будуть уже діяти». Отже, справа знову проста, хоч залишилося дуже темне місце: хто і як має настав-ляти маси? Чи ці маси будуть і в дальшому процесі своєї дії держатися цих перших вказі-вок-директив, що їх вони діставали на початку від молодих студентиків? Чи ці молоді студенти, фактичні пропагатори ідеї, могли взагалі знати, куди ці маси скеровувати? Чи лавина не переросте тих, що хотіли її спрямовувати в рух? І врешті: чи ці «масові дії» з їх трибунами справді ведуть на лінію наших політичних цілей?Не треба бути аж знавцем справи, щоб побачити, що в основі таких уявлень лежать страшні спотворення політичного глузду речей. Так і видно, що такі уявлення постали й міцніли серед молоді та на тлі фатального занепаду політичної культури. Щоб такі конце-пції могли вдержатись хоча б серед молоді, треба було винищити нашу політично-суспільну традицію, бо тільки на повній руїні думки, пізнання й здобутого досвіду мину-лих поколінь можна починати будувати від міфічних «хотінь мас» та власних незугарних уявлень. Пустошення всього, що носило прапор суспільно-політичної традиції, виконував у першу чергу Дм[итро] Донцов. Постійні походи проти Драгоманова, щоб зганьбити ім’я цього великого політичного мислителя свого часу, ще й сьогодні належать до доброго то-ну націоналістів. Ці походи, що не були й не є критикою, а лише вибухами затруєної зло-би й ненависті, не випадково перекликаються з націоналістичним анальфабетизмом у сус-пільно-політичних справах. Проти Липинського не йдуть ці атаки в такій мірі тільки тому, що Донцов, як ми вже писали, не мав охоти вибиратися по лаври до свого великого супро-тивника й ровесника. Тому в цьому він не дав своїм учням взірця до наслідування. І далі, щоб така молодеча концепція могла вдержатися в націоналізмі, треба було закрити досвід 1917-1922 років, вирвавши з цих років лише декілька моментів - не для глибоких мірку-вань, а тільки як теми до «святкувань» і зміцнення власних сердець. Крім Крутів і Базару, важливі були лише проголошування самостійності й соборності. Не диво, що націоналіс-тичною спеціальністю опісля було не організування політичних акцій на довгу мету й та-кої ж боротьби, а лише організування жертв і - «проголошування». Так само не мав ваги довгий процес українського відродження, бо вистачало пари голих прізвищ поетів.Може хтось здивуватися, чому ці погляди так дуже поширилися, ставши аж такою великою силою. Відповідь неважка. Молодь, що пішла яскраво здобувати командну пози-цію в суспільності, конче потребувала379інструменту, яким вона могла б добре орудувати і який такі її претензії виправду-вав би перед нею самою й перед іншими. Інструмент мусив бути дуже простий; він мусив усі засадничі питання - очевидно в очах тієї молоді - перерішувати.А щоб ці «перерішення» не надщербилися й не розсипались, усі вони мусили бути вивінувані сяйвом абсолютної правди. Уже з цієї причини знання й думання зробилися для спрагненної суспільної гегемонії молоді річчю небажаною й підозрілою. Тому не ди-во, що перед нею почали висуватися на перший план провідники й ніби пророки, а на-справді гучні віршороби (не справжні поети!). Ці пророчі віршороби писали часом вір-шем, часом прозою - очевидно на всі можливі, а в першу чергу суспільно-політичні теми. Приголомшувана власними продуктами й ізольована від усяких інших впливів молодь мо-гла нарешті повірити, що вона стоїть до істотних справ своєї батьківщини так безпосеред-ньо, як ніхто інший. Могла повірити, що вона якось стала понад законами суспільного й політичного життя, такими земними, щоденними й нещадними. Вона прочувала всю не-вблаганність реального світу, особливо політичної сфери. Одначе вона хотіла перемогти всі перешкоди життя великим ідеалістичним зривом, а особливо - жертвою.Остання справа в нашій дійсності дуже делікатна й дуже наболіла. Ніхто не може заперечувати величезної вартості жертви праці, літ і життя людини. Одначе ніхто, якщо в ньому залишилося бодай гірчичне зерно відповідальності, не може також заперечити, що орудування й кидання аргументом жертви в нас між усіма жахливими речами нашого життя належать, безумовно, до найжахливіших. Почалося воно колись від ніби дуже не-винних і ніби бездоганних речей, а скінчилося тим, що відкликом до жертв і пролитої кро-ві у нас стараються прикрити власний розклад, власні безглузді й отруйні концепції, а там далі тоталітаристичні зазіхання й внутрішньосуспільний тероризм. Якщо це твердження кого-небудь зачіпає, то воно зачіпає насамперед і засадничо ОУН Бандери. Ще докладні-ше: воно характеристичне для всієї націоналістичної банде-рівщини, що своїм засягом трохи ширша, як ОУН Бандери. Одначе ця остання група воює спотворенням ідеї жертви програмово й радикально.Це прийшло не несподівано. Це знову проклін того факту, що молодь у націоналіс-тичному русі прийшла колись до фактичного керма. Вона взяла на себе функції, далеко не дорісши до них. А брала вона ці функції на свої плечі не з почуттям того, що вона до цьо-го змушена конечністю (як за часів визвольної війни дуже молоді одиниці мусили брати на себе високі обов’язки), а з почуттям свого особливого покликання, власної особливої придатності. На наслідки довелось чекати недовго. Молодь пішла до380практичної роботи. Як відплата, приходили з польського чи іншого боку в’язниця, концтабір, деколи загибель. Починалася нова, справді безконечна сторінка переслідувань, терпінь, мартирологи. Можна мати до цих терпінь, жертв і праці найвищу пошану, одначе одночасно треба сказати, що вони ні молодого націоналістичного руху, ні людини цього руху не врятували. Молоді націоналісти у дуже багатьох випадках з подиву гідною мужні-стю видержали найгірші ситуації, одначе швидко скапітулювали перед своєю «славою». Те, що вони були переслідувані й терпіли, те вони вважали за доказ і засвідчення їхньої політичної лінії, їхніх небезпечно-примітивних горизонтів. Ще більше: жахливий спосіб плекання «культу героїв» викликав серед широкого громадянства підозріння, що тут щось не в порядку. І це не без підстави: культ героїзму обернено в націоналістичних середови-щах на те, щоб закрити від розпізнання соціальну природу цих середовищ, щоб виправда-ти їхню практику та підперти їхні зазіхання на монопольне панування в суспільності. Гру-па Бандери знову поставила все в тінь. Як нівечилися молоді люди, на це можна б подати багато прикладів. Є чи були коли люди, що за свої в’язничні роки мали найкращу славу в суспільстві. Та минули роки, прийшли змінені обставини, і ті самі люди записали на свій рахунок не тільки тотальне безглуздя своїх «політичних акцій», але й багато тяжких зло-чинів. Колись вони вимагали непорушності засад, характеру; вони ніколи не пробачили зміни політичних віх (правда, тільки з виїмком Донцова); сьогодні вони готові під кожний новий вітер перемальовувати вивіски і брати до послуг кожного «китайця», якщо він тіль-ки залучиться до їхнього плану. Бандерівський «культ героїв» зробився однією з найваж-ливіших складових частин тієї махини, що має підкоряти партії людину й суспільність.Як же постала націоналістична махина? Не забуваймо, що студентство західних земель давало головну людську залогу рухові. Власне, процес вростання в рух починався вже завжди з гімназійної лави. Іншими словами, в рух можна було у 30-ті роки (не пізні-ше) входити юнаком (юнаки входили добровільно, з запалом, прагнучи боротьби й небез-пеки). Тут уже впав прокляттям на наше життя факт, що молодий рух у краю не мав у собі сильної ланки старшого досвідченого покоління. Не було нікого, хто б вартував над моло-дим зривом, давав йому напрям і міру, відвернув від нього небезпечні ситуації. Небезпечні ситуації походили не так від поляків, як ізсередини руху. Не було гіршої небезпеки, як та, що молодь узялася командувати суспільно-політичним життям і відкрила в собі своє до цього покликання. Чим більше вона командувала, тим менше було в неї можливості вчи-тися, доростати, вивершуватися; тим швидше вона викінчувалася. Входячи в рух, юнак ді-ставав силу381обов’язків, що відсували все інше в тінь. У першому часі його це виповняло. Коли ж минали літа й приходив час надуми над собою, молода людина несподівано відкривала, що вона вже не розпоряджається собою, бо вона в лещатах невблаганної системи. Про спротив годі було думати. Не тільки тому, що такі відрухи середовище одразу придушувало такими засобами, як тиск громадської думки, бойкот і інші репресії. Гірше було те, що людина, вирвавшись із середовища руху, попадала в якийсь порожній простір. Усередині руху була вона бодай невласновіль-ним коліщатком, бодай якоюсь «функцією». Ставши поза ним, вона одразу робилась «нічим». Вона потрапляла в якесь дуже сіре існування -десь при якомусь малому кооперативі. Великі мрії юних літ щезали безповоротно. І це не могло бути інакше: в неї вирвано найкращі її літа, вона в житті не вкоренилась.У нас корінь лиха бачили в тому, що за часів зросту націоналістичного руху молоді учасники не здобували звання, «фаху», способу заробітку. Це тільки мала частина правди. Насправді справа в речах далеко серйозніших. Справа в соціальній позиції людини, що йде до політичної роботи, в її соціальному місці. У нас не любили зупинятися над такими речами, бо трималися думки, що політику робить «увесь народ» через своїх представни-ків. Висувати момент соціального, а зокрема соціально-економічного класу, значило по-рушувати старі ідилічні уявлення. Цей, власне, момент підкреслив з усією силою Липин-ський. У тому факті, що інтелігенція (вона в нього не тотожна із шаром освічених людей!), працюючи над зберіганням і здобуванням духовних дібр, не має власної матеріальної бази й живе якось поміж і понад іншими класами, він вбачав джерело її поважної політичної слабкості. З цієї причини він радив опирати політичне життя далеко більшою мірою, як у нас практикують, на матеріально продукційні класи. Так, але належно розвинена інтелігенція, незважаючи на деяку слабкість своїх соціально-економічних позицій, - все-таки повноцінний клас, що має чітку, ніким не замінну функцію і таке велике джерело суспіль-ної сили, яке є в духовних добрах.Ми вже згадували про те, що студентська молодь дала молодому рухові перші й головні кадри. Це дуже важливо для окреслення соціальної природи руху. Це ж бо зна-чить, що найважливіші ланки руху складалися з людей, з яких мала формуватися головно українська інтелігенція, повноцінний інтелігентський клас. Іншими словами: молодь ще повноцінною інтелігенцією не була; вона була лише в процесі оформлювання. Вона вхо-дила в рух, кидала туди найкращі літа, вростала в невблаганну систему, що не дала їй до-зріти, вивершитися, встановитись. Не було в русі чинника, що рівноважив би таку одно-бокість і відтяжував би мо-382лодь. Кінець поки що був такий, як ми згадували: людина ставала перед нічим. Здебільшого в неї не було сили чинити опір. Одначе навіть коли сила опору й була, то це ситуації не міняло.Що це значить? - спитає читач. В одному з попередніх розділів ми згадували про те, що в процесі діяння націоналістичної системи молода людина виснажувалася, викінчу-валась. Перейшовши в середній вік життя, вона залишалася духовно на рівні своїх юних літ, не будучи здатною розвиватися далі. Так прийшла в нас до вирішального голосу лю-дина, що поза юні літа не вийшла, бо на їх рівні вона постарілася й скінчилась. Для украї-нської суспільності це страшна загроза. Тепер можемо те саме явище побачити з іншого боку. Молода українська людина, що в процесі свого росту мала оформитися в інтеліген-цію, до ступеня повноцінного інтелігентського класу не дійшла. Вона зупинилася на по-ловині дороги, бо тут задержався процес її оформлення. Вона залишилася півінтеліген-том. Півінтелігент накинув молодому націоналістичному рухові свою істоту.Тут мусимо докинути кілька слів для пояснення. Говорячи про півінтелігента, не маю на думці тих багатьох українських людей, що через різні лихі обставини життя не ма-ли змоги вивершити своєї освіти. У нашому випадку мовиться вже про окрему соціальну породу, давніше в таких розмірах незнану й незавважувану. До неї належить сьогодні вже багато одиниць з університетськими дипломами. Ці останні належать серед півінтелігенції до найнікчемнішого елементу. Півінтелігент як окреме соціальне нашарування - це люди-на, що дещо здобула з освіти, одначе ніколи не мала нічого спільного з духом культури, а зокрема з такими вартостями, як пізнання, правда, відповідальність. Якщо він має деякі знання, то він уживає їх тільки і єдино як засіб до своїх цілей. У нього немає нічого об’єк-тивного, бо над усім панує пропаганда, тактика. Ця звироднілість у чутті й думанні не ви-черпує істоти півінтелігента. Сучасний півінтелігент не така дуже невинна порода людей. Це порода наскрізь войовнича. Вона бореться з усією силою за повне, за тотальне підко-рення собі суспільності. За звання свого життя вона вважає тільки «політику» або (як хо-чете) «революцію». Інакше й бути не може.Чому ж це так? Повноцінна інтелігенція не веде ніколи боротьби за повне підко-рення суспільності собі. Вона здебільшого свідома меж своєї сили; вона знає, що її засад-нича власна сила не лежить конче там, де політична влада. Вона служить дуже часто ін-шим класам; прикладом цього може бути участь інтелігентів у боротьбі пролетаріату. Ін-акша справа з войовничим півінтелігентом: він бажає панування для себе й не думає діли-тися ні з ким. Причина цього дивного явища дуже проста: повноцінна інтелігенція що-найменше не потребує беззастережного па-383нування в суспільності, бо її властива сила деінде. Войовничий півінтелі-гент не має властивої йому, специфічної сили; він не має власної соціальної ваги. Ні матеріальна продукція, ні духовні добра (вартості) не стали його власністю. Щоб вийти із своєї немо-жливої позиції і конче чимсь бути, він з усією силою зазіхає на політичну владу. Отже, за-зіхає на щось, що стало найважчою річчю і до чого він найменше доріс. Одначе, коли ін-ші, відповідальні й видющі, беруть здебільшого владу як конечний і важкий обов’язок, він починає вірити, що до панування над іншими він покликаний. Таку віру витворює він сам для себе приголомшливою пропагандою, фальшуванням усього. Та незважаючи на це, в ньому ятриться почуття, що його зазіхання - це продукт шукання виходу класу, що сам опинився в безнадійній ситуації. Своєю питомою вагою такий клас не може виправдати своїх зазіхань; на тому, що він сам є, не може нічого будувати. Тоді він зазіхає підкорити власну суспільність, зазіхає мати батіг над нею. У парі з такими зазіханнями постає відпо-відна ідеологія, що стає засобом прикриття сутності такого півінтелігентського класу, за-собом його власної оборони й засобом наступу. Не даючи собі ради з найпримітивнішими й найближчими завданнями, така формація проголошує, що вона єдино здійснює найвищі цілі народу. Давши сотні й тисячі доказів, що люди її породи не здатні вдержати й оборо-нити перед собою примітивно-справедливий порядок у звичайному селі чи емігрантському таборі, вона обіцяє свободу й справедливий лад не тільки Україні, але й іншим по-неволеним народам. Щоб підготовити розгром інших суспільних сил, що стали небезпеч-ними конкурентами, вона пропагує тоталітаризм, а його найгострішим інструментом ро-бить звичайний терор. Тоталітаризм в українських обставинах - це не що інше, як ідеоло-гія й практика півінтелігента, що із свого безсилля і затруєної цим безсиллям етики змагає до підкорення й винищення всіх інших суспільних сил, що поза ним. Що він те все робить (згідно з його заявами) тільки «для України», це справа його совісті.Це звиродніння всякого починалося з речей, на перший погляд, дуже невинних. Починалося з того, що такий юнак був людиною посвяти, проповідував ідеалізм, револю-цію, культ могил і героїв. Усе це не було ще страшне, хоч десь там на дні душі об’являлися вже перші мрії про роль якогось українського диктатора. Опісля прийшла в’язниця, терпіння, а з ними «слава». Тут уже молоді люди ламались. Давня скромність пропадала, до голосу приходив «пророк». Ці «пророки» були покликані до всього. Вони писали багато і про все. Вони перерішували також усе. Так народжувався войовничий пів-інтелігент. Усе молоде покоління він засипав своєю «літературою», документом нашого повного занепаду.384Слово втратило вартість; воно зробилося тільки шифром. Та півінтелі-гент у бага-тьох випадках безрадний. У цьому випадку він бере собі по-плентача. І взагалі його уяв-лення суспільних функцій прості. Він буде лише наказувати, командувати. Роботу вико-нуватимуть інші. Бо він себе уявляє добре тільки в ролі політрука.Цей розвій - трагічна доля молодого націоналістичного руху. Якщо мовиться про молодше покоління, то найбільшу роль в розвитку руху в напрямі півінтелігентщини віді-грала людина, що часом підписує свої «твори» псевдонімом Карбовича. Він карбував най-більше. І не треба думати, що, наприклад], приплив селянського елементу щось змінив. Що зроблено з ідейної селянської молоді, можна було бачити на бандерівському елементі в еміграційних таборах після війни. Бандерівщина знівечила й цей елемент. Перешколив-ши його на чвертьінтелігентів, зробила його своїм трупом і страшним знаряддям. Справж-ній селянин ніколи на такі речі не йшов би.Не забуваймо, що в середовищі молодого руху на нашому Заході розпалювалися важкі борюкання. Не тут місце з’ясовувати, як тривожилася молода людина за часів роз-росту руху, як вона шукала не раз виходу, одначе у своїй безборонності таки капітулювала перед анонімною націоналістичною системою. Все-таки мусимо згадати на-цьому місці Івана Тадея Мітринґу (загинув у вересні 1943 року). Мабуть, ніхто так яскраво не бачив тоді смертельної загрози для руху, як він. Поворотом до засадничої політичної проблема-тики України він намагався спинити катастрофу. Можна критично ставитися до ідей Міт-ринґи, одначе в ньому жила ідея української революції у гідному значенні слова, - ідея, що перекликалася вже тоді з визвольними силами тодішньої підбольшевиць-кої України. Так, але поки що в молодому русі перемогла півінтелігент-щина та її Карбовичі.Поки що в українському житті запанувала анонімна система. ОУН полк[овника] Мельника врятувалася від деяких фатальних ситуацій тим, що вона задержала в собі та-кож старше покоління. Тут усе-таки залишалася змога керування. Бодай у тому значенні, що керівні одиниці старшого покоління могли не одно дещо здержувати й обмежувати. Інакше в ОУН Бандери, що стала яскраво на позиціях молодого покоління. її політбюро не керує, а тільки пливе за течією, «стихією». Воно ні за що не може й відповідати. Найкращі приклади на це дають 1940-й і наступні роки.МИХАЙЛО СОСНОВСЬКИЙІДЕОЛОГІЯ «ЧИННОГО НАЦІОНАЛІЗМУ» Д. ДОНЦОВАУ 1926 році український читач дістав до рук новий твір Донцова, який досі, з одно-го боку, вважається підставовою книгою українського націоналізму, а з другого, продов-жує бути предметом гострої критики, а то й засуджування. «Націоналізм» - твір особливий своїм змістом, стилем та й загальним тоном, що не завжди дозволяє на спокійний аналіз та об’єктивну оцінку. З «Націоналізмом» багато хто асоціює перш за все такі поняття, як «аморальність», «культ крові і ножа», «ірраціоналізм», апофеоз «чину для чину», і довкру-ги цих понять, в основному, ведеться вся дискусія.Для визнавців «організованого націоналізму» автор «Націоналізму» несприємли-вий, бо пропагує «вольовий націоналізм» без українського змісту (В. Мартинець). Для де-мократів і соціалістів різних напрямків Донцов був і досі є речником «українського фаши-зму», який «імпортував» на Україну фашистські і нацистські ідеї (М. Стахів, К. Коберсь-кий-Пушкар, В. Левинський). «Фашистом» і «людоненависником» вважають Донцова ко-муністичні автори (В. Ю. Євдокименко, М. М. Олексюк). Для українських правих кіл (хлі-боробів-державників) Донцов є звичайним плагіатором, бо, мовляв, він використав працю В. Липинського і свої ідеї та концепції прямо «списав» з «Листів до братів-хліборобів» (О. Назарук і сам В. Липинський).Поминаючи, однак, всі ці закиди й звинувачення, треба ствердити, що «Націона-лізм» Донцова займає важливе місце в розвитку української політичної думки. В цьому творі Донцов виклав свою політичну філософію, яка багато заважила на ідейному спряму-ванні українського націоналістичного руху та на його оформленні як окремішнього політичного чинника в українськім житті. Ще до появи «Націоналізму» українське суспільство мало можливість познайомитися на сторінках «Заграви»1’ та «Літературно-наукового віс-ника» з ідеями, які згодом знайшли своє місце в цьому творі, але тут Донцов подав їх уже у певній386системі, яку він окреслив як «світогляд чинного (вольового) націоналізму»./. Засади «чинного націоналізму»Що, власне, розумів Донцов під поняттям «чинного націоналізму» і на яких осно-вах побудував він цей світогляд та цілу ідеологію?«В цій книзі, - писав він, - хочу усталити поняття українського націоналізму, як я його розумію. А розумію його не як ту чи іншу програму, не як відповідь на завдання ни-нішнього дня..., лише як світогляд»1. Засади чи основи цього нового світогляду не були, однак, накреслені припадково, вони не з’явилися як продукт якоїсь теорії чи політичної доктрини, але були подиктовані потребою дати відповідь на «болячку, яка нищила націю».Вивчаючи українську дійсність і причини програних визвольних змагань зокрема, Донцов дійшов до висновку, що, власне, «ядром цієї болячки, яка нищила націю» був перш за все занепад волі з усіма його негативними наслідками й надмірний в українців се-нтименталізм та провансальський світогляд2. Ідеологія «чинного (вольового) націоналіз-му» мала дати відповідь на українські національні недоліки та одночасно вказати на такі світоглядні елементи, які в майбутньому забезпечили б оформлення українського суспіль-ства в повноцінну націю.Відповідаю на брак «вольового імпульсу» мало бути, на думку Донцова, прищеп-лення «волі до життя» і «волі до влади». На перенаголошу-вання значення й ваги інтелек-ту, знання і раціоналізму взагалі в житті людини і народів - ірраціоналізм, романтизм, ілюзіонізм, як основні мото-ричні чинники. На пацифізм і небажання «чужої гнути свобо-ди» - ідея боротьби, експансії, насильства, чи прямо «імперіалізм». На скептицизм, брак віри, безхарактерність - фанатична віра у «свою правду», догматизм, виключність, твер-дість. На партикуляризм, анархізм і демолібералізм -інтерес нації понад усе, ієрархія цін-ностей у політичному, громадському і соціальному житті, підпорядкування особистого національному, колективному. На мораль «міщанина-буржуа» - «аморальність людини чину», яка признає моральним і етичним тільки те, що скріплює силу нації і забезпечує її зростання. На потурання всяким ідеологіям, які розкладають націю і суспільність - ідеоло-гічна виключність, нетерпимість. На місце провансальської концепції політичного симбіо-зу двох націй - Росії та України -власновладство суверенної і незалежної нації. На місце хуторянського універсалізму - вмілий і розумний синтез універсалізму і націоналізму, як передумова вселюдського прогресу. На місце демократії - принцип ініціативної меншості і творчого насильства, як порядкуючих сил.387Така сукупність ідей лягла в основу «чинного націоналізму», нового, як казав Донцов, сві-тогляду, з позицій якого він не тільки перевів критику періоду українського відродження другої половини XIX і початку XX століття, а й накреслив і уточнив своє розуміння української націона-льної ідеї.Ключ до зрозуміння філософських основ ідеології «чинного націоналізму» дає інтерпрета-ція Донцовим поняття волі і людської природи взагалі. Воля, як її з’ясовує Донцов, - це не є усві-домлене (раціональне) прагнення людини та її цілеспрямована дія з метою досягнути інтелектуально пізнаний об’єкт. Так само, вольові дії і вольові процеси не являються активністю, підпоряд-кованою свідомим цілям. Воля в розумінні Донцова - це «воля до життя», тотожна з «волею до влади», стихійна, ірраціональна сила, «безпричинна» і «безмотивна», «ціль в собі, рух, що не залежить від об’єкта, але шукає його собі». За словами Донцова, воля -«се вічне стремління, вічний невсипущий гін, що лише хвилево задовольняється, щоб зно-ву стреміти наперед. Се стремління абстрактне, ірраціональне, щастя в собі. В нім людське щастя, і лише в нім, в сім переході від бажання до задоволення, а від нього до нового бажання... В сій жа-добі жити, розростатися, змагатися й є суть життя, а не в її наслідках; в сліпім динамізмі, що не має ні ім’я, ні постаті, і який ми усвідомляємо собі лише тоді, як він вибухає в нас... Головним мо-тором наших вчинків є власне бажання, афекти, пристрасті, за якими в хвості йдуть мотиви... Бо «воля ділає навіть там, де її не провадить жодне пізнання... Однорічний птах не має жодного уяв-лення про яйця, для яких він будує своє кубло; молодий павук не знає нічого про грабунок, задля якого він плете свою сітку». Головним двигуном поступків є «сліпа діяльність, яка вправді йде в парі з пізнанням, але ніколи не ведеться ним». Що більше, «уява як мотив не є конечна та істотна передумова діяльності волі». Певно, що закон залежності ділає в світі, але «те власне, що каже якійсь причині ... ділати, є природна сила, і як така, безпричинна, себто лежить цілковито поза ланцюгом причин», є безмотивна. Мотиви з’являються потім...»3.Об’єктивізуючися в людині, в її емоціях, почуваннях, інстинктах, гонах, «воля до життя», як каже Донцов, стає «величезною соціальною силою, динамічним двигуном суспільності, що втримує її при житті, спричиняє її розвій. В соціальному житті ця афектна сила є джерелом усяко-го чину й подій. Інтелект лишається направляючим чинником, силою ж, що діє в напрямку збере-ження роду, є воля, яка є синонімом бажання. Ці бажання - самолюбство, любов, ненависть, лють, порив, стремління до підбою, - це засада, що оживлює світ». Для так зрозумілої волі не потрібна ніяка мотивація чи причина, бо вона діє «з себе самої» і в такому сенсі являється «головною само-стійною моторовою силою в історії».388Поклавши таку засаду в основу своєї політичної філософії, Донцов зробив такий важливий висновок:«Всяка, отже, збірна філософія гуртової одиниці (а в першій лінії нації) повинна бути збудована не на відірваних засадах логіки, лише на цій волі до життя, без санкцій, без оправдання, ні умотивований; яку не тільки що не треба (як хотіли драгоманівці) га-мувати, але навпаки, плекати і розвивати, бо з нею живе і вмирає нація; якою освячуються ціла політика нації і всі її засади, і якої тамувати не вільно ніяким «євнухам» відірваних ідей - лібералізму, космополітизму, гуманізму і пр[очим]. Не обмежувати цю - виявлюва-ну в діланнях одиниць волю нації до розросту, пориву наперед і підбою треба нам, лише зміцнювати її, і це зміцнювання має бути першою і головною засадою тої національної ідеї, яку я тут ставлю на місце кволого, інтелектуалістичного, противольового, «каст-ратного» провансальства»4.На підставі цієї «першої і головної засади» про «волю як закон життя», Донцов зробив чергові висновки й визначив додаткові засади «чинного» чи «вольового» націона-лізму, до яких зараховував «романтизм», «догматизм», «ілюзіонізм», «фанатизм», «амора-льність», «синтез раціоналізму і інтернаціоналізму», «творче насильство» та «ініціативну меншість».«Романтизм» у розумінні Донцова - це готовність одиниці піднятися понад власне «я», стати до змагань за «власний світ», «за власну, вічну правду», для якої треба пожерт-вувати «всім дочасним». Для «романтика» найважливішими є «національна місія», «міц-ність держави», «імперіалізм» - не мир у світі, «вічні» інтереси нації - не «інтереси даної генерації». Жодна ідея не буде живою й не переможе, якщо не буде «перейнята цим духом романтики».Велика доктрина мусить бути «догматичною, безсанкціональною», і такою ж му-сить бути доктрина «чинного націоналізму». її можна або відкинути, або прийняти, але в жодному випадку вона не може бути предметом дискусії, - вона мусить бути «догмою ві-ри». Інший аспект Донцо-вого «романтизму» - це «ілюзіонізм», або передавання ідей у формі «легенд», «міфів», найбільш сприємливих широким народним масам. У легендах і міфах є «синтез романтизму і догматизму», протиставлення «змисловому» ірраціонально-го, надзмислового, конкретному - невидимого й незнаного, доказам - «голої афірмації». Все це зумовлює і скріплює «войовничість, антипацифістичність» ідеї.Щоб перемогти, ідея «мусить перетворитися в почування», стати «предметом ві-ри». Ідея, як розумова абстракція, не захопить народних мас, вона зможе захопити їх тіль-ки тоді, коли прийме «релігійний харак-389тер», стане «фанатичною», нетерпимою до інших ідей, відкидатиме й заперечува-тиме «інших богів»5.Визначивши й прийнявши засаду «інтересу нації понад усе», Донцов зробив дуже простий висновок щодо морального критерію: «Добре є все те, що зміцнює силу нації, зле, що таку силу підриває». З того погляду національна ідея мусить бути «аморальна», тобто вона не повинна керуватися мораллю міщанина-буржуа, у якого на першому місці є засада власного щастя і власного «я». Кожне суспільство має свою «власну мораль», «свою ети-ку», «свою чесноту». Не існує, твердить Донцов, «якоїсь універсальної, всіх зобов’язуючої етики чи моралі»6.Донцов не відкидав «загальнолюдського моменту» в своїй політичній філософії, коли наголошував засаду «нація понад усе». Він висловлював погляд, що нація, яка хоче відіграти провідну роль на міжнародній арені, мусить вміти служити теж справі загально-людського прогресу й мусить уміти знайти «синтез універсалізму й націоналізму». Але, в розумінні Донцова, «служіння справі загальнолюдського поступу» має мати «імперіаліс-тичний» характер у тому сенсі, що сильніші, «цивілізовані» нації мають накинути слаб-шим, «нецивілізованим» народам свій спосіб життя. В інтересі загальнолюдського прогре-су необхідна «перемога сильніших і здібніших» націй і одночасно «усунення слабших», що, звичайно, «не може обійтися без насильства, сього великого чинника історії».Слабші нації, на думку Донцова, не причиняються до прогресу, їхнє право на неза-лежне життя, чи на «самовизначення», - має «релятивне значення». Це право вони мають, якщо в них зберігся ще «імперіалістичний дух». В засаді, однак, це право належить тільки «здібнішим», «імперіалістичним націям, яких імперіалізм є в стані кінетичнім або бодай потенціальнім». Бо «імперіалізм», як писав Донцов, - «се не тільки «здирство», але одно-часно виконання публічних справ в публічних інтересах націями, покликаними і управне-ними до того»7.Перемога національної ідеї неможлива без відповідної організації суспільства. В кожній ситуації мусять бути «порядкуючі сили», які планували б і здійснювали б окремі постулати національної політики, виконували б владу. З цим питанням в’яжеться пробле-ма проводу нації, її провідної верстви. Перемога, прогрес, досягнення у будь-якій ділянці не приходять автоматично, за них треба змагатися в організованій формі і в ім’я їх треба і вміти застосовувати «творче насильство».«Насильство», «залізна безоглядність», «війна» - все це методи, що їх застосовува-ли й ними користувалися на шляху прогресу «вибрані народи», які тому власне й мали, на думку Донцова, успіх. Це у390Донцова відповідь на питання «як». А його відповідь на питання «хто» така:«Провансальці, демократи і прочі народолюбці відповідали - завше народ! Ми від-повідаємо - ніколи народ! Народ є для всякої великої ідеї, чи в її статичному, чи в динамі-чному стані - чинник пасивний, той, що приймає. Чинником активним, тим, що накидує ідею, тим, де ця ідея зроджується, є - активна, або ініціативна, меншість. Називають її різ-но: «класово свідомий пролетаріат» (в противність до переважаючої маси «несвідомого»), «національно свідома інтелігенція», «аристократія», «правляча кліка», «тирани» (її полі-тичні твори - СССР, фашистська держава, «Unegalitдre-» або «Fьhrerdemokratie» (Alf. We-ber), але суть цієї меншості та її роль в усіх громадських гуртових одиницях та сама. Це група, яка формулює неясну для «неусвідомленої» маси ідею, робить її приступною цій масі і, нарешті, мобілізує «народ» для боротьби за цю ідею»8.2. «Українське провансальство» і «українська ідея»Критику «провансальського періоду» в історії України (ХІХ-ХХ століть), що за-ймає більшу частину «Націоналізму», Донцов зробив з позицій засад «чинного націоналі-зму», у світлі яких він вказав на «недосконалість» національного розвитку українського народу під кінець XIX і на початку XX століть.В особі Донцова українське провансальство (провінціоналізм) і його найвидатніші представники, зокрема М. Драгоманов та такі його послідовники як І. Франко та М. Гру-шевський, знайшли свого безжалісного критика. Накресливши ідеал активної, агресивної, вольової людини, свідомої своєї мети, готової жертвувати особистим в ім’я загального, людини, яка визнає добрим і етичним тільки те, що сприяє зростанню її власної сили та зростанню сил нації, сповненої непохитної, фанатичної віри в свою ідею, - Донцов засто-сував цей ідеал як мірило для всього, чим жила українська людина «провансальського пе-ріоду». Не дивно, отже, що внаслідок такого підходу, в якому не взято до уваги багатьох інших факторів та їхнього впливу на розвиток відносин на Україні у XIX і початку XX століття, у «Націоналізмі» ми маємо незвичайно чорний образ українського недавнього минулого й суцільно негативний тип української людини того періоду. На всій Україні, як твердить Донцов, ледве чи було тоді «кількох людей, які менш-більш ясно не відчували б того маразму, де завела нас наша філософія безсилля»9.Донцов посередньо признавав, що тодішня українська людина,391зокрема наша інтелігенція, була дитиною своєї доби. їй характерною була перебі-льшена віра в силу розуму, в непорушність законів суспільного розвитку, захоплення т. зв. універсальними правдами вселюдського братерства й справедливості. Українське суспіль-ство і його провідна верства відзначалися малореалістичними поглядами на питання між-народних взаємин, наївно надіючися, що з перемогою революційних сил ці взаємини ав-томатично будуть розвиватися по лінії взаємного довір’я між народами, що виелімінує міжнародні конфлікти.Українське суспільство стояло тоді на позиціях, як каже Донцов, «демократичного націоналізму», по боці лібералізму, пацифізму, соціалізму, космополітизму й навіть анар-хізму. У взаєминах з Росією воно схилялося до думки «політичного симбіозу», стоячи на позиціях «підрядності національного імперативу», тобто вважаючи можливим співжиття з російським народом в одній державі, що пропагувалося в різних концепціях автономізму та федералізму в межах Російської імперії.На думку Донцова, найбільшою хибою тогочасного українства був брак розуміння «вольового елементу», внаслідок чого світогляд його був «світоглядом не нації, а верстви, провінції, плебсу». Українське суспільство XIX століття засвоїло, як писав Донцов, «сві-тогляд націй-паріїв, націй-фелахів. Це був світогляд, що стояв у противенстві до світогля-ду діяльних і сильних рас... Це був світогляд нижчих рас, переможених, погною здобув-ців»10.Вину за такий стан українського суспільства, його духовну недосконалість та за спрямування розвитку української політичної думки на фальшиві рейки Донцов припису-вав в першій мірі М. Драгоманову, якого окреслював «типовим Балаховцем» (тобто «та-тарською людиною»), кажучи, що дух Драгоманова «більше шкодить українському націо-налізмові по смерті, аніж був йому корисний за життя»". З не меншою гостротою Донцов критикував і осуджував М. Грушевського як «завзятого пропагатора ідеї симбіозу»12 та І. Франка - «типового представника дра-гоманівщини в Галичині», для якого «всевлада людського розуму... найвищий закон»13. Активне й безоглядне поборювання ідей і конце-пцій Драгоманова, Грушевського, Франка та їхніх послідовників Донцов вважав за вимогу часу, а звільнення українського суспільства з-під їхнього впливу визначав як передумову перемоги української ідеї.Протиставляючи українському провансальству ідеал нової української людини, Донцов одночасно накреслив елементи «української ідеї». У цьому він вийшов з учення Фіхте про спосіб кристалізації будь-якої ідеї та форму її об’єктивізації, що виявляється у переведенні «наших підсвідомих хотінь на ясну мову понять». Кожна національна ідея, в тому392й українська, складається з двох частин, «з ясно сформульованої мети, з образу іде-алу, до якого стремить національна воля, і з самої волі, з чуттєвої сторони, з національно-го «еросу», емотивності»14. Цей «образ ідеалу» і цей «національний ерос» є предметом розгляду Донцова у третій частині його «Націоналізму».Як Донцов уявляв мету чи ідеал, до якого «стремить національна воля», або, інак-ше, який зміст «української ідеї»?Перш за все - це «вийти із стану провінції», витворити в собі «волю до влади», а одночасно «опанувати економічне і політичне життя нації». Українці повинні «перейня-тись сим поняттям влади над людністю і територією» і розвинути в собі бажання встано-вити на Україні такий лад, таку політичну, соціальну й господарську організацію націона-льного життя, яка могла б «потроїти видатність моральних і фізичних сил країни в порів-нянні з теперішнім її станом, як се зробила Велика французька революція, визволяючи промисел, хліборобство і торгівлю, скуті привілеями «старого режиму»15.Далі, це ідеал «самодержавної нації» і «власновладства», який не признає ніяких доктрин, що «обмежують її (нації) неподільний вплив, ані всередині, ані назовні», і який «має надавати зміст національній волі». Треба «скувати», «змусити до послуху» оточення, треба самовизначитися «у відношенні до зовнішнього світу і до світу власного окруже-ния». Донцов пише:«Національна ідея, що хоче жити, має одверто голосити свій остаточний ідеал вла-сновладства супроти зовнішніх, так як і проти внутрішніх сил, що сковують її енергію. Мета нації не обмежується завданнями дня, ані тим станом, який застала дана генерація. Нація глядить в минуле, звідки в традиціях шукає свою відправну точку, і в майбутнє, яке має урядити для будучих поколінь, ретроспективно і проспективно, не нехтуючи традиці-ями, «Руссю Божію милостю», ані провідною ідеєю майбутнього в ім’я завдань дня»16.Друга частина національної ідеї - це «воля нації», «національний ерос». В розумін-ні Донцова, «воля нації» виявляється в її «емотивній напруженості», у «великому хотінні» утвердити свою національну самобутність, «накинути себе силоміць і своєму оточенню і зовнішньому світові». Це - пафос і одночасно «безоглядна віра в себе, хотіння s ‘imposer пасивній матерії». Висновок Донцова такий:«Коли, отже, українська ідея хоче підійняти боротьбу за панування з іншими, му-сить в першу чергу здусити прокляту спадщину невільницьких часів. Мусимо перевести основну переоцінку вартостей. «Фанатизм», «інстинктовні почування», емоційність за-мість розумовості, дух «старо-393законної національної нетерпимості», - все, що опльовували в нас, повинно реабілітувати свіже, молоде українство. На місце amor intellectualis повинна стати пристрасть, яка не знає ніяких «чому». Прив’язання до свого мусить доповнити воля витиснути свою печать на чужім, залежність від стихії- воля привести її до послуху. Мусимо нести відважно своє Євангеліє, не схиляючи чола ні перед чужими, ані перед власними «маловірами». Мусимо набрати віри в велику місію своєї ідеї і агресивно ту віру ширити. Нація, яка хоче панувати, повинна мати й панську психіку на-роду-володаря»17.Але національна ідея, як твердив Донцов, не може бути наслідуванням чужих зразків і не може бути абстрактною конструкцією чи теоретичною доктриною, бо все це тільки скалічить на-цію. Вона повинна бути до-стосована до «вдачі і психіки нації», що розвинулася впродовж істори-чного минулого і «нашого положення крайнього сходу окциденту».Зміцнення «іманентної кожній нації волі до життя і розросту» українське суспільство по-винно базувати на «західноєвропейській концепції родини, громади, власності», бо «це засади ор-ганічності нашої культури, особистої ініціативи, соціальної окресленості і виразності, сформо-ваності, ієрархії, не числа, особистої активності, не її уярмлення, моменту продукції, не розподілу, організації, не анархії, ідеалізму, не матеріалізму». Конкретизуючи цей ідеал, Донцов відзначав, що це має бути «для нас суверенність і «імперіалізм» в політиці, свобідна від держави церква в ре-лігії, окциденталізм в культурі, вільна ініціатива і розріст в економічнім житті»18.Що ж до змісту національної ідеї, то тут, як читач міг завважити, Донцов в основному по-вторив ті самі думки й засади, хоч з деякими змінами, з’ясовані ним вже в «Підставах нашої полі-тики». Тотожну відповідь дав він у «Націоналізмі» на питання про те, хто, який суспільний клас, здійснюватиме ці ідеали:«Не пересуджуючи дальший розвиток України, я відповім, що на разі той (клас), який тво-рить більшість нації, тобто селянство. Ані шляхта, ані пролетаріат, ані своєю чисельною, ані мора-льною вагою, носіями ідеї українського власновладства стати не можуть. Село було борцем за цю ідею від 1917 р., на нім ця ідея і тепер повинна спиратися»19.3. Оцінка ідеології «чинного націоналізму»Приймаючи чи відкидаючи якусь концепцію чи ідею, Донцов користувався, як він сам тве-рдить, таким критерієм: «Кожна з цих ідей має394відповісти на питання, чи вона скріплює націю, чи спричиняється до її могучості, чи, навпаки, її ослаблює? Це єдиний критерій до їх прийняття або відкинення»20. Думаємо, що цей критерій можна застосувати, оцінюючи ідеологію «чинного націоналізму». Ми по-винні, отже, устійни-ти, чи пропоновані Донцовим розв’язки проблем українського життя йдуть шляхом українських національних інтересів, чи справді кореняться вони в «тайни-ках національної психіки» і чи справді скріплюють українську націю.Про те, що мав на увазі Донцов, публікуючи «Націоналізм», виразно свідчать слова Фіхте, що їх взяв Донцов як мотто до свого твору: «Тільки цілковите перетворення, тільки присвоєння собі зовсім нового духу може нас врятувати». Як бачимо, завдання, яке поста-вив перед собою Донцов, - перетворення української духовності, - не тільки велике, а ще в більшій мірі відповідальне. Донцов, однак, був певний того, що це завдання він може ви-конати, і він вірив, що пропонована ним ідеологія «чинного націоналізму» - «вийде пере-можно з умового розбрату наших днів» та вирішально вплине на дальший розвиток по-дій21.Критики «Націоналізму» закидають Донцову, що у цьому творі він не дав заверше-ної чи суцільної ідеології українського націоналізму, бо не розвинув «позитивної части-ни», тобто того, що він,окреслив як «українська ідея». Цей недолік підкреслюють навіть ті, хто оцінює «Націоналізм» в основному позитивно. «Націоналізм», як ми вже згадували, - найважливіший твір Донцова. У ньому він «старався убрати в систему те, про що перед тим писав доривочно або натяками»22. Цим твором він хотів почати новий етап у розвитку української політичної думки і разом з тим покласти основи під новий світогляд українсь-кої людини. Пишучи «Націоналізм», Донцов не планував дати в ньому завершеної ідеоло-гії українського націоналізму. У передмові до цього твору Донцов відзначив, що він по-ставив перед собою завдання розвинути поняття націоналізму «лише як світогляду», тоб-то, як правильно написав С. Ленкавський, «першої стадії кожної ідеології тоді, коли вона охоплює й оформлює течії, що нуртують у душах покоління, яке шукає нових шляхів»23. Коли ж говорити про «чинний націоналізм» як ідеологію у повному значенні цього слова, то тоді треба брати до уваги всю творчість Донцова 20-х і 30-х років24.Дискусія, що розвинулася з появою «Націоналізму», і критика ідеології «чинного націоналізму», авторами якої є люди з різних українських середовищ - націоналісти, де-мократи, соціалісти, монархісти й комуністи, - виразно свідчить, в якій мірі Донцов зумів зрушити цим своїм твором українську думку, підняти на порядок дня засадничі проблеми395українського національного життя та охопити своїм ідейним впливом покоління 20-х, а головно 30-х років25.В українському житті тоді існувала ситуація, яка потребувала «лікаря» з психологі-єю й талантом Донцова. Поява Донцова була історичною закономірністю. У той час треба було когось, хто міг би гостро й широко поставити питання українського національного характеру й духовного обличчя української нації, що претендувала на незалежність і суве-ренність. Ситуація на Україні в 20-х роках, що розвинулася після падіння української держави, могла мати справді трагічні наслідки для майбутнього українського народу. Ве-ликі національні катастрофи причиняються до великих і глибоких духовних криз, під на-тиском яких заломлюються навіть найвидатніші носії національних ідей. Цієї кризи не мо-гло оминути українське суспільство; більше того, вона прийняла в нашому випадку наба-гато гостріший характер з уваги на ненормальний духовний розвиток української нації на переломі XIX і XX століть.Колись, після невдалого польського повстання, польський поет Адам Міцкевич, опинившися на чужині й спостерігаючи своїх земляків, писав: «Про що тут думати на брукові Парижа, принісши з вулиці і голову несвіжу, і вуха, сповнені словами брехунів, і серце, де горить запізній жаль і гнів». Аналогічне явище було також серед українського суспільства на Україні і на еміграції у 20-х роках, тільки з різницею, що його навіть найвидатніші представники не лише звинувачували один одного, а й готувалися повернутися психологічно на свої вихідні політичні позиції дореволюційного періоду, тобто політично й ідейно капітулювати. Загроза реставрації того, що Донцов охрестив був «провансальст-вом», з усіма його найгіршими прикметами, почала посилюватися, і до ідеологічно-психологічної катастрофи, в додатку до недавньої військової, був лише один крок.У такій ситуації заговорив Донцов. Використовуючи свій потенціал політичного мислителя й здібності блискучого публіциста, він зробив усе можливе, щоб не тільки при-пинити той регресивний процес, який набирав дедалі більшого розмаху, а й спрямувати все українське суспільство на шлях до дальшої боротьби за політичну незалежність, його переродити.Проте Донцов надто добре знав психологію, як він казав, «любез-них земляків сво-їх», щоб надіятися на їхнє «чудесне зцілення» й на те, що вони могтимуть здійснити те, чого не зробили в набагато кращих умовах. Коли вони не могли тоді вив’язатися із своїх завдань і використати неповторну нагоду, то як вони могтимуть зробити це сьогодні, в безпо-рівнянно важчих умовах?Це питання стояло перед Донцовим ще від початку 20-х років, і він396шукав за відповіддю. «Підстави нашої політики», «Заграва», Партія Народної Ро-боти, «Літературно-науковий вісник» і, врешті, «Націоналізм» - все це спроби знайти цю відповідь і дати її українській нації. Донцов звернувся із своєю ідеологією перш за все до молодого покоління, до нього він апелював і на нього надіявся, вважаючи, що тільки воно зможе засвоїти новий світогляд, «нову віру», і що тільки тоді можна буде здійснити план «духовного переродження» цілої української нації.Аналізуючи передумови успішності будь-якого політично-суспільного руху, Т. Абель, один з перших серйозних дослідників німецького націоналізму, писав, що політич-но-суспільний рух мусить мати: а) поставлене перед собою конкретне завдання, і б) ідео-логію. В той час, коли накреслене завдання пов’язується, звичайно, з обороною специфіч-них цінностей, що їх даний рух визнає за свої, то ідеологія має бути «носієм певних цінно-стей».«Відповідна ідеологія, - як пише Т. Абель, - є та, яка передусім апелює до якогось ідеалу... По-друге, відповідна ідеологія з’ясовує ідеал з допомогою загальновживаних за-пальних слів, тобто ідей, які мають сильний і переважно емоціональний тон... По-третє, ідеологія, яка має діяти як основа успішного руху, мусить з’єднувати мету з завданням... По-четверте, речником ідеології мусить бути харизматичний лідер... який могтиме спону-кати своїх послідовників ідентифікувати себе з ідеологією як справою, за яку варто змага-тися і вмирати»26.Всі ці прикмети, безперечно, має ідеологія «чинного націоналізму», яка, як знаємо, у свій час зумовила ціннісну переорієнтацію української людини та послужила важливим засобом на шляху перетворювання української дійсності. Накреслюючи засади «чинного націоналізму», Донцов поставив на порядок дня та обґрунтував цілий ряд принципів, ідей і справ, які мають, як це правильно відзначив Ю. Бойко, тривалу вартість для українського суспільства. Очевидно, з перспективи років ми бачимо в цій ідеології багато серйозних недоліків, неточностей, переяскравлень, тенденційності, наголошення негативних елемен-тів, що в результаті оту ціннісну переорієнтацію української людини спрямовувало в не-властивому, а то й шкідливому з погляду національного інтересу напрямку. Це треба мати на увазі, розглядаючи засади «чинного націоналізму» ретроспективно, а також під кутом нинішньої дійсності та нинішніх потреб українського народу.«Чинний націоналізм» Донцова в багатьох випадках допоміг українському націо-нальному відродженню й розвиткові, як один з чергових етапів на шляху розвитку україн-ської політичної думки. Донцов був одним із тих, хто своєчасно збагнув силу й тенденції українського націо-397наявного відродження й хотів спрямувати їх у річище українського націоналізму. У цих намаганнях Донцов сам, як сказав один з дослідників того періоду, «підляг ... силі стихійного росту української нації», що вирішально заважило на характері його ідеології. Донцов взяв «напругу, отже, кількісний момент емоцій, за їх зміст, отже, якість» і через те схопив тільки силу переживань своєї генерації, а не їхній зміст, який при зродженій стихії, що визначається «головно напругою збірних акцій і реакцій на зовнішні подразки», - зви-чайно затирається, губиться27.Це й зумовило те, що Донцов, шукаючи за змістом для своєї ідеології, почав шука-ти його в зовнішньому світі, серед чужих ідеологій і концепцій. Це робив він навіть тоді, коли говорив про власні традиції і коли закликав вертатися до «духу прадідів великих». Це, правдоподібно, дало привід Ю. Липі написати, що «чинний націоналізм» Донцова -це «властиво інтернаціональний націоналізм, дуже подібний у своїй концепції до марксиз-му... Тепер, коли Москва почала будувати тип «со-вєтської людини», Донцов не має в собі нічого до протиставлення їй «української людини»: його роль не є роллю конструктора»28.Донцов у своєму «Націоналізмі» не зумів оформити світогляду, який би своїм зміс-том коренився в українській духовності та з неї черпав свої основні засади. «Чинний наці-оналізм» - це зведення в одну цілість ряду елементів, в основному взятих з позаукраїнсь-кого світу, які, як такі, мали, звичайно, свою вартість і були навіть позитивними в процесі українського відродження, зокрема тоді, коли українська нація переборювала важкі нас-лідки воєнної катастрофи, психологічного заломання й коли треба було справді якихось радикальних засобів і заходів, щоб не тільки зупинити дальший розклад, а й спрямувати увагу й енергію суспільства на дальший шлях боротьби за політичну незалежність29. «Чинний націоналізм» Донцова можна здефініювати -mutatis mutandis - словами дослідни-ка фашистських рухів нашої доби Е. Нольте, який писав:«Фашизм - це антимарксизм, що намагається знищити ворога, висуваючи радика-льно протилежну, але все-таки споріднену ідеологію і застосовуючи майже ідентичні, хоч усе-таки типово модифіковані методи, однак, завжди в непорушних рамках національного самоозначення та автономії»30.З перспективи часу можемо правильно оцінити, наскільки важливою була роль Донцова на шляху «переродження духу» українського народу і в чому полягає значення ідеології «чинного націоналізму» 20-х і 30-х років. З Цієї ж перспективи треба оцінювати й недоліки «чинного398націоналізму», не випускаючи ні на мить з уваги вимог тодішнього часу й ситуації, в якій перебував тоді український народ, а також пам’ятаючи про засаду, що «добре є все, що зміцнює силу, здібності й повноту життя даної species, зле, - що їх ослаблює», бо тіль-ки так ми можемо бачити Донцова та його ідеологію у справжньому світлі його доби.У такому загальному контексті треба розглядати «Націоналізм» Донцова та його ідеологію «чинного націоналізму», «головним моментом» якої є «момент панування, вла-ди, активності всупереч до домінуючого моменту провансальства, уживання; пасивність та підпорядкування обставинам, відірваним засадам, партикулярному, народу, чужим ідеям там і активне накинення себе їм тут»31.а) Історичне тло в «Націоналізмі»З’ясування ідеології «чинного націоналізму» Донцов попередив широко закроєною критикою «українського провансальства», тобто різних аспектів духовного життя доби українського національного відродження. Аналіз цієї доби в «Націоналізмі» ґрунтовно рі-зниться від цілого ряду оцінок, з якими зустрічаємося у багатьох творах, присвячених цьому періодові. Найближчим твором до «Націоналізму» щодо змісту і тенденції, коли йдеться про критику нашого «провансальства», є «Листи до братів-хліборобів» В. Липин-ського, що появилися окремим виданням у тому ж році, що й «Націоналізм». Пишучи про українське «про-вансальство» XIX і XX століть та критикуючи погляди й діяльність діячів тієї доби, Донцов не шукав «об’єктивної історичної правди» і такої мети перед собою він навіть не ставив. Йому йшлося про те, щоб накреслити відповідне «історичне тло» для то-го, щоб на ньому краще унаочнити засади «чинного націоналізму», задуманого як цілісне протиставлення й заперечення ідей критикованого періоду.Підхід Донцова в оцінці минулого був зумовлений його намаганням наголосити, перш за все, проблеми даного періоду, світогляд та систему ідей, дати у якійсь мірі конце-пційне насвітлення історичного матеріалу, не беручи до уваги історичні деталі та доклад-ність фактів. Критерієм для Донцова у такому підході до недавно минулого чи до сучасних йому подій - була його власна модель, «ідеальний тип» націоналізму, що його він окреслив «чинним» або «вольовим». Користуючися цією моделлю, Донцов перевів крити-ку українського «провансальства». Цю методу й мав Донцов на увазі, коли писав у перед-мові до «Націоналізму», що «цілковите розуміння сеї критики («провансальства») можли-ве399щойно по прочитанні другої частини», тобто після ознайомлення з моделлю «чин-ного націоналізму»32.Очевидно, така метода давала вільне поле суб’єктивізмові Донцова в його оцінці дореволюційного періоду на Україні, але це, у свою чергу, внеможливлювало йому бачити тодішній розвиток української духовності і української політичної думки в усій закономі-рності того часу. Донцова насправді не цікавило, що цей критикований ним період дав по-зитивного для українського суспільства в порівнянні з попереднім етапом, бо він а priori стверджував, що цей період від початку до кінця і під кожним оглядом був цілком негати-вним з погляду українського національного інтересу. У «Націоналізмі» йому йшлося тіль-ки про те, щоб у якнайяскравішій формі показати всі недоліки й недомагання цього періоду, ідейно-політичну недозрілість його діячів, або інакше, виказати, наскільки цей період ідейно відхилявся від його «ідеального типу» націоналізму.Звичайно, заважали й психологічні мотиви в такому наставленні Донцова до украї-нського відродження, хиби якого були аж надто очевидні. Слушно завважив Ю. Бойко, що «негативізм Д. Донцова до української культурної спадщини XIX в[іку] - це реакція лю-дини, доведеної літеплою атмосферою просвітянщини майже до божевілля». Подібне ста-лося, як писав той же дослідник, з М. Хвильовим, який, реагуючи на українське «прован-сальство», у своєму «негативізмі йде навіть далі і ставить під сумнів духовну вартість Ше-вченка»33.Хоч би які були причини суб’єктивізму в критиці Донцова, проте вони довели до того, що в результаті ми одержали не зовсім точну картину українського минулого, - без-колірну, без позитивних елементів, які в нас були і яких ми не повинні ні заперечувати, ні зрікатися. Негативні моменти в критиці Донцова домінують так, що за ними не видно ні-кого й нічого, навіть тих досягнень на полі духовного розвитку української нації, яких до-вершили найбільші українські уми. З картини, що її дав Донцов, зникли українські поети, письменники, політичні діячі, ввесь культурний і науковий доробок українського суспіль-ства. Українська нація виявилася справді «нацією-парієм, нацією-фелахом», з «вузьким і тупим інтелектуалізмом», з «вірою в абстрактні доктрини», з «плебейською психологі-єю»34.Критика доби українського відродження в «Націоналізмі» набагато перевищує сво-їм негативізмом критику в попередніх творах Донцова. «Сучасне політичне положення нації і наші завдання» чи «Підстави нашої політики» дають більш-менш об’єктивний об-раз українського минулого. У цих творах критика Донцова ще узгляднювала більшість рі-зних400аспектів тогочасного життя, була роблена з позицій того часу й не мала такого гос-трого й нищівного характеру, як критика в «Націоналізмі».Різницю підходу Донцова до доби ХІХ-ХХ століть завважив Р. Єндик, намагаючи-ся пояснити її тим, що Донцов, мовляв, у минулому «приписував деяку роль так званим об’єктивним умовинам». Коли ж пізніше«він побачив і зрозумів роль ідей в революції та їх нагле поширення, як він поба-чив, чим міг би був стати наш визвольний рух, якщо його не затруїв би був півзасобами, півцілями і, врешті, явним москвофільством Драгоманов, як, врешті, побачив він, що дра-гоманівці далі нічого не навчилися та й не навчаться... тоді Донцов зовсім відкинув Дра-гоманова і на кожному кроці демаскував його та його поклонників і звеличників як крайнє національне зло... Колишнє виправдування обставинами не могло мати тут уже місця»35.Таке пояснення, очевидно, має свою основу, але все ж таки воно обминає мовчан-кою питання необхідності для кожної критики, якщо вона має бути правдивою й об’єктив-ною, - бачити всі, принаймні всі суттєві, аспекти критикованої проблеми, а не тільки її наслідки, і на цій основі та з іншої перспективи часу, поминаючи відповідний контекст, робити критичні завваження й висновки. Треба ствердити, що критика дореволюційної доби та її діячів на Україні у творах Донцова 1910-1922 років, порівняно з критикою в «Націоналізмі», безумовно, точніша й речевіша.Сьогодні можна зрозуміти й навіть вияснити чи виправдати характер критики Дон-цова та її мету, але без основнішої кваліфікації її не можна акцептувати. Нам конечно по-трібна критика цього періоду, зокрема критика тодішнього українського духовного розви-тку і його підстав, але вона мусить давати образ того періоду таким, яким він був насправ-ді, з усіма його позитивами й негативами; вона мусить показати українське суспільство, ступінь його духовного розвитку, національної свідомості, світ його ідей, поглядів, полі-тичної готовності. З цього погляду багато думок і спостережень Донцова мають свою ва-гу, виявляють його глибоке знання ситуації, проникливість, уміння наголосити суттєві елементи. Ці позитиви критики «українського провансальства» залишаться помітним вкладом Донцова в історію української політичної думки. Беручи цю критику, однак, в ці-лому, ми можемо оцінювати її тільки як відповідне «історичне тло», що мало послужити для виразно окресленої мети36.4016) Волюнтаризм та ідеал «сильної людини» й «сильної нації»Ідеологія «чинного» чи «вольового» націоналізму є ідеологією волюнтаристичною, бо за свою вихідну позицію приймає засаду, що воля є першоосновою буття та творцем дійсності. Формулюючи свою ідеологію, Донцов використав і відповідно до своїх потреб та цілей зінтерпретував волюнтаристичний філософський напрямок та здобутки політич-ної думки у світі, в першу чергу тих мислителів, які займалися вивченням національного характеру й досліджували елементи національної сили.Донцов не оформив власної філософської системи, не розвинув оригінальної полі-тичної доктрини і, треба припускати, що такого завдання він собі не ставив. Його перш за все цікавив практичний аспект української проблеми. Він прагнув знайти й достосувати до вимог і потреб української дійсності такі принципи філософсько-політичної думки, які б уможливили українській нації «утриматися на поверхні жорстокого життя» та з допомо-гою яких можна було б ліквідувати «ядро болячки, яка нищила націю»37.Ідеологія «чинного націоналізму», отже, - це своєрідний лік, який мав вилікувати українське суспільство з хвороб «провансальства» і звільнити його від тих психологічних недоліків, які зламали в нього «волю до життя» і «волю до влади». Перед Донцовим стоя-ло завдання теоретично обґрунтувати психічні процеси, які внаслідок революції й визво-льних змагань вже нуртували в душі української людини, але для яких не були ще визна-чені виразні шляхи. Без цього не можна було думати про суцільне духовне переродження народу, про «започаткування нового духу». Треба, отже, погодитися з висновком С. Лен-кавського, який писав, що «ґрунт, на якому зросла ця ідеологія, наскрізь психологічний». Коли ж йдеться про ідейні основи «чинного націоналізму», то знову ж можна повторити за С. Ленкавським, що ця ідеологія «як світогляд, приймає чинник нематеріальний - волю - за основу буття, як етика вважає за добро те, що зміцнює силу нації, як історичний сві-тогляд признає ідеям вплив на життя, а як наслідок ділання на психіку її визнавців при-мушує здійснити візію вимріяної майбутності»38.Те, що Донцов використав для своєї ідеології засади волюнтаристичного напрямку, не сталося випадково, а було зумовлене рядом причин. Читаючи критику українського «провансальства» в «Націоналізмі» та порівнюючи висновки Донцова щодо української духовності з засадами «чинного націоналізму», бачимо не тільки тісне співвідношення між402одним і другим, а й розуміємо, чому Донцов став на позиції волюнтаризму, зокре-ма, чому так багато зачерпнув з учення його найвидатні-ших представників - Шопенгауе-ра та Ніцше. Волюнтаризм, з одного боку, найкраще відповідав наміченому завданню, а з другого, -духовній структурі самого Донцова, його динамізмові, активістичному світосприйманню та замилуванню у «динамічно-барвистих моментах духовного життя», як пи-сав один з його критиків (Р. Лісовий).Визначення волі як «природної сили», яка діє «поза ланцюгом причин», але яка «каже причині ділати», тобто є своєрідною «першопричиною», має засадниче значення для розуміння Донцовим «волі до життя» чи поняття волі взагалі. Тут бачимо дуже тісний зв’язок між поглядами Донцова і розумінням волі у Шопенгауера, найвидатнішого пред-ставника волюнтаристичної філософії, який інтерпретував «волю» як основу буття, «річ саму в собі», «одиноку реальність», яка об’єктивізується в органічному і неорганічному світі, вважаючи, що найдосконалішою ця об’єктивізація так зрозумілої «волі» є в людині, у її прагненнях, емоціях, почуттях, інстинктах. Шопенгауерівська «воля до життя» така ж сліпа, ірраціональна сила, яка діє безпричинно і безмотивно, сама з себе, як причина при-чин у світі.На думку Донцова, Шопенгауер «найяскравіше сформулював противенство двох поглядів на світ: вольового та інтелектуалістичного», і тому не дивно, що він так багато зачерпнув з учення цього німецького філософа. Донцов, власне, повторює за Шопенгауе-ром, що все те, що ми сприймаємо нашими змислами і нашим розумом, в тому й «стрем-ління до життя людини», - все це «лиш різні форми з’явлення» того, що «ми в собі назива-ємо волею»39. Виходячи з такої інтерпретації вольового елементу, Донцов зараховує до поняття волі всі вияви психофізіологічного життя людини, всі психічні процеси, темпера-мент людини та її характер. На його думку, «воля» - це своєрідний «життєвий елан», який «приневолює рослину рости», а «новонароджену дитину ... кричати», це та особлива «си-ла», що «притягає камінь до землі, а землю до сонця».Вияви «волі» Донцов бачить у «насолоді риском, небезпекою, рухом, творчістю», у «стремлінні зміритися силою з ворожим «об’єктивним» світом і підчинити його своїй вла-ді», в «агресивності» та в «експансивності». Так зрозуміла «воля» чи «воля до життя» - це єдина незмінна «реальність» у «світі вічно змінних явищ, що «схоплюються» змислами і розумом». Всі ті, хто відкидає «творчий чинник ірраціональної волі», протиставляючи «цьому сталому, вічно собі рівному, творчому моментові його кожночасний вияв», при-ймають, як каже Донцов, ці «змінні явища» (феномени) за реальність. Правильну відпо-відь на питання «реаль-403ності» і «феномена» дає волюнтаризм, який вчить, що тільки завдяки елементові волі чи «волі до життя», у процесі її об’єктивізації, «атоми безформної маси» дістають відповідну «фор-му», виявляються в дії, стають активними компонентами життя. Такими «безформними атомами», на думку Донцова, є також люди, доки «воля до життя» не переведе їх зі стану потенції у стан дії (in ас tu).Воля - це «щось самостійне», що «стоїть понад явищами, є їхнім осередком і душею, що їх оживляє». Кожна «нормальна людина», як каже Донцов, «відчуває довкола себе в житті і в собі самій, як і в своїй національній спільноті, пульсуючу, нічим і ніким не детерміновану волю до життя і експансії»40.«Воля ділає навіть там, де її не провадить жодне пізнання», - цитує Донцов Шопенгауера, парафразуючи одночасно41 таке уточнення цього ж філософа:«Воля до життя не є наслідком пізнання життя, не conclusio ex praemissis ... і взагалі не щось вторинне: навпаки, - перше й безумовне; засновок всіх засновків і одночасно те, з чого пови-нна починати філософія; воля до життя не є похідною світу, а світ є похідним наслідком волі до життя»42.Відомий історик філософії Ф. Коплестон дає таке дуже стисле пояснення шопенгауерівсь-кого розуміння волі, яке допоможе нам краще зрозуміти думки Донцова на цю ж тему:«Він (Шопенгауер) називав Волею принцип природи, розуміючи під цим не раціональну волю Канта, а силу чи енергію, яка виявляється у природних силах та енергіях, у несвідомому ін-стинкті, в бажанні та почуванні... Воля ця є сліпою волею, безупинне стремління без раціональної мети, сліпий імпульс до самооб’єктивізації, до існування, ніколи не задоволений, ніколи в згоді зі собою. Це незаспокоєне стремління виявляється найвиразніше в людському житті, у вічному пра-гненні людини до щастя... Воля, макрокосмос, об’єктивізується в кожному індивіді, мікрокосмосі, а внутрішня природа індивіда виявляється в його фундаментальному егоїзмі: це тому, що він є об’єктивізацією Волі, фактично є сам цією Волею, і він діє так, начебто тільки він сам собою щось уявляв»43.Між таким визначенням шопенгауерівської «волі» і тим, як з’ясовує та інтерпретує «волю до життя» Донцов у своєму «Націоналізмі», користуючися при тому, як ілюстрацією, думками ба-гатьох інших мислителів, існує схожість не тільки у термінології, а й у самому розумінні феномена волі, яка в обох випадках справді є qualitas occulta, щось, що «не вміщається у мову понять»44.Іншим важливим елементом ідеології «чинного націоналізму», її404фокусом, є ідеал «сильної», «вольової» людини. Коли в інтерпретації «волі до жит-тя» Донцов наблизився до ідей Шопенгауера, то його ідеал «сильної людини» нав’язує до ніцшеанівського волюнтаризму, точніше до «філософії сили» Ніцше. Нема сумніву, що Донцова захоплював у Ніцше перш за все ідеал «надлюдини», у якій найкраще мала б ви-явитися «воля до влади», і цим ідеалом Донцов керувався, оформляючи свій ідеал «сильної людини», яка б єднала в собі «волю до життя» і «волю до влади». Концепція моралі Ніцше та його етична філософія послужила також Донцову для накреслення поняття «аморальності» як засади «чинного націоналізму».У «Націоналізмі» Донцов дав образ «сильної людини», яка нагадує «надлюдину» Ніцше, але від неї й значно різниться. «Сильна людина» - це справді «велична білокура бестія, яка з жадобою шукає за наживою і перемогою», розкошує власною силою й відчу-ває найвище вдоволення, коли застосовує насильство над слабшими, над «масами». Ця людина гордує «інстинктом юрби», відкидає конформізм, всякі загальноприйняті моральні засади та релігію, християнську зокрема, вважаючи це типовим для «маленьких людей». Для «сильної людини» найважливіше - заспокоїти свої емоції, інстинкти, свій гін до боро-тьби. Вона «неспокійна» і «агресивна», готова кожночасно «випхати нижчих у боротьбі за буття», визнає тільки право сили і вміє «кусати того, хто нас вкусив, ударити того, хто нас вдарив». А найголовніше, «сильна людина» завжди «жадібна влади», вона хоче «панува-ти» над оточенням, хоче коштом його збільшувати власну силу. Ідеал «сильної людини» тісно поєднується з апофеозом ірраціонального елементу, «сліпої діяльності», нічим не контрольованих емоцій. Ніякої мотивації для своїх вчинків ця людина не потребує, бо в неї психологія «спортовця», що прагне «боротьби для боротьби».