Актуально! Всім! Всім! Всім!

 

Актуально! Всім! Всім! Всім!




Виступ Прем’єр-міністра України Арсенія Яценюка у Верховній Раді України за підсумками ста днів роботи Уряду

06.06.2014 | 14:34
ДЕПАРТАМЕНТ ІНФОРМАЦІЇ ТА КОМУНІКАЦІЙ З ГРОМАДСЬКІСТЮ СЕКРЕТАРІАТУ КМУ

Резюмуючи цих 100 днів, які прожила наша країна, я хотів би їх охарактеризувати тільки однією фразою: ми вистояли. Ми вистояли як українська держава. Ми вистояли як український народ. Це – одні з найдраматичніших викликів за всю історію нашої країни.

Вперше за історію української незалежності ми зіткнулися з неприкритою російською військовою агресією. Ніколи на території України не було війни. Росія розв’язала цю війну. Росія анексувала українську територію, а саме територію Автономної Республіки Крим. Не зупинившись на Кримі, вони намагалися і намагаються зараз піти далі. І все, що відбувається в Донецьку і Луганську, є прямою російською військовою інтервенцією.

Ми разом зібрали всі сили, зібрали в кулак нашу волю і продемонстрували, що Україна – це не територія, а держава, а українці – це не населення, а народ, Народ – з великої літери.

Коли ми, шановні колеги, з вами 100 днів тому затверджували Програму дій Уряду і формували новий склад Кабінету Міністрів України, навіть тоді, розуміючи, що казна пуста, бюджет розграбований, державні компанії – банкрути, платити нічим ні по зовнішніх, ні по внутрішніх боргах, але тоді нам важко було спрогнозувати, які неймовірні проблеми будуть стояти перед країною.

Колишній президент, розграбувавши країну, втік з держави. І український Парламент оголосив про проведення дострокових президентських виборів. У цих умовах, коли російські війська, майже 40 тисяч військових збройних сил Росії знаходилися і знаходяться в безпосередній близькості до українських кордонів, коли Росія направила тисячі терористів на територію України, коли йде фінансування терористичної діяльності і коли було все спрямоване на те, щоб зірвати президентські вибори, ми продемонстрували, що український народ мудрий. І саме в першому турі Україна отримала Главу держави, а ми провели чесні і прозорі вибори. І те, що завтра в цьому залі новообраний Глава української держави буде приймати присягу, - це є заслугою мільйонів українців, які прийшли, проголосували і сказали: це наша країна, ми будемо визначати, хто в ній керує, і в Україні буде законний і легітимно обраний Президент України. В нас тепер є Президент, і Україна представлена і всередині держави, і назовні як держава, яка внаслідок чесних і прозорих виборів довела, що ми віддані демократичним принципам, і не дивлячись на всі спроби зірвати президентські вибори, у нас є законний, конституційний Президент.

Усвідомлюємо про те, що в багатьох, і в першу чергу в українців, буде питання, як далі буде працювати нова українська влада. Як глава українського Уряду хочу чітко заявити: Президент, Парламент і Кабінет Міністрів будуть діяти як єдине ціле. Мільйони українців очікують реальних змін. І ці зміни також лежать в площині єдності, спільності завдань і політичної відповідальності. Політичної відповідальності за те, за що люди стояли на Майдані, і політичної відповідальності за те, за що зараз тисячі наших хлопців зі зброєю в руках воюють. А воюють вони за нашу країну, за наше майбутнє, за український стяг, за український герб, за наші українські родини і за нашу європейську країну. Якщо ми разом, то це є єдина запорука нашої перемоги.

Саме тому ми перемагаємо і переможемо. Україна позбавиться терористів і ми звільнимо Донецьк і Луганськ від тих, хто також посягає на їхнє майбутнє. Бандитизм і тероризм, який спонсорується Росією, буде знищений.

По економічній ситуації, шановні члени Парламенту. Ви пригадуєте ті жахливі цифри, які з цієї трибуни я вам доповідав. Сотні мільярдів, які були розкрадені з державної казни, відсутність коштів на оплату заробітних плат, пенсій, соціальних стандартів, відсутність коштів на погашення внутрішнього боргу і зовнішнього боргу.

Нам вдалося уникнути в економічній сфері цього жахливого слова – дефолт, а по-простому це – банкрутство держави. Всі соціальні виплати, повністю всі пенсії і заробітні платні, всі соціальні стандарти, які прийняті чинним Законом України «Про Державний бюджет», виплачуються. За цей період часу ми отримали фінансову допомогу від наших західних партнерів. Мова йде про відновлення співпраці з Міжнародним валютним фондом. Окрім Міжнародного валютного фонду, це Світовий банк, це Європейський банк, це Європейський банк реконструкції та розвитку, це Уряд Сполучених Штатів Америки, це Уряд Канади, це Уряд Японії, це Європейський Союз з макрофінансовою допомогою. Це дало можливість Україні далі платити людям і це дало можливість Україні не оголосити дефолт і не впасти в економічну прірву, з якої треба виходити не роками, а десятками років.

В рамках нашої програми по економічній стабілізації країни ми змушені були йти і будемо йти далі на непопулярні кроки в короткостроковій перспективі. Але нам вкрай необхідні заходи, які не робилися в Україні протягом останніх 20 років, які, звичайно, не є популярними, яким зараз ніхто не буде аплодувати. Але для того, щоб вилікувати цю хворобу, хворобу економічної розрухи, хворобу економічного банкрутства, ми повинні пройти через складні, але правильні заходи по економічній стабілізації. Ці таблетки дуже кислі, дуже гіркі, але їх треба використати для того, щоб потім наш український організм української економіки був сильний, живий і здоровий.

Ми прийняли рішення про одне з найбільших скорочень витрат державного апарату. Починаючи з того, що чисельність державних чиновників скорочена на 25 тисяч осіб і закінчуючи тим, що ми урізали всі видатки на органи державного управління. Фактично зараз фінансуються тільки захищені статті. Що таке захищені статті? Це заробітна платня.

Нам вдалося протягом останнього місяця вперше за рік дати можливість профінансувати так звані незахищені статті. Загалом ми відправили 2,5 мільярда гривень на те, щоби кожна міська рада, кожна область отримала кошти на ремонт школи, на ремонт лікарні, на закупівлі найбільш необхідних речей, які зараз треба для того, щоб місцева влада і центральна влада виконували свої зобов’язання. Окрім соціальних, це зобов’язання по підтримці хоча б на мінімальному рівні життя у відповідних областях по підтримці інфраструктури.

Нам вдалося в економічному плані також зробити декілька позитивних кроків. Я їх не переоцінюю, тому що складно назвати будь-який з цих кроків великим досягненням. Вони далекі від досягнень. Досягнення будуть, шановні члени Парламенту, тільки не так швидко. Ми прогнозуємо в поточному році падіння економіки мінус 5%. Але це буде залежати також від того, яким чином будуть відбуватися події на Сході України.

При падінні економіки, при зменшенні промислового виробництва нам все-таки вдалося позакривати хоча б низку податкових і митних ям. Зупинюся на окремих цифрах. В першу чергу те, що стосується митниць. Загальний обсяг імпорту за останніх 5 місяців впав на 20%, тобто товарів в Україну ми завозимо на 20% менше, ніж ми завозили в минулому році. Але при цьому доходи по митниці, я підкреслюю, саме в доларовому еквіваленті, не в гривні, тому що ви розумієте, що в гривні було б неправильно міряти, так як пройшла девальвація національної грошової одиниці, тому саме в доларовому еквіваленті, не дивлячись на падіння імпорту 20%, на падіння промислового виробництва 5%, - ми збільшили доходи по митниці в доларовому еквіваленті на 13%. Якщо порахувати з курсовою різницею, то це 64% додаткових доходів.

Друге, що стосується відомих податкових ям, а це акцизи на нафтопродукти і це акцизи на тютюн і на алкоголь. В травні місяці збільшення доходів від підакцизних товарів по тютюну і алкоголю склали 40%, в попередньому місяці – 19,5. Що стосується акцизу по нафтопродуктах, ми додатково отримали в Державний бюджет близько 2-х мільярдів гривень, на відміну від минулого року, де через компанії Курченка і де через схему відмивання коштів до Державного бюджету не надходило жодної копійки.

Третє, також з економічних результатів. За цих 2 місяці ми почали відшкодовувати податок на додану вартість. Українська економіка почала повертати суб’єктам підприємницької діяльності ті кошти, які були вилучені з економічного обігу, а, відповідно, підприємства не могли ні погашати кредити, ні закуповувати продукцію, ні реально не могли працювати. 11 мільярдів гривень – це те, що ми протягом останніх 2-х місяців відшкодували суб’єктам підприємницької діяльності, які здійснюють свою діяльність прозоро і відкрито.

Також окремо хотів би зазначити, що разом нами був прийнятий законопроект, який тепер оприлюднює всю інформацію по всіх суб’єктах, які отримують відшкодування ПДВ. Я можу чітко заявити про те, що зараз відшкодування поточного ПДВ здійснюється в автоматичному режимі і одна з основних корупційних складових, яка була притаманна протягом останніх 5 років, а це «відкати» за відшкодування ПДВ, зараз не існують.

Що стосується відшкодування податку на додану вартість по минулих періодах. Тут, на цій трибуні, ми визначилися, що той обсяг боргу, який був накопичений, неможливо повернути «живими» коштами. Саме тому було прийнято рішення, яке узгоджено з нашими західними кредиторами, щодо емісії облігацій внутрішньої державної позики на суму боргу. Уряд прийняв відповідне рішення на загальну суму 16,7 мільярда гривень, з яких зараз вже близько 10 мільярдів гривень знаходяться на оформленні для того, щоб суб’єктам підприємницької діяльності видати облігації ПДВ ОВДП.

Що стосується нашої енергетичної незалежності, а, точніше, енергетичної залежності. Тут, з цієї трибуни Парламенту, декілька днів тому я вам доповідав про ті заходи, які Уряд зробив, щоб у камфорах був газ і щоб підприємства не були відключені від газу. Ми прийняли пусті газові сховища. Загальний обсяг газу був близько 5 мільярдів кубічних метрів газу, це буферний газ, який неможливо викачати.

За останні 2 місяці в українських газових сховищах вже накопичено більше 12 мільярдів кубічних метрів газу. Думаю, що ми завершимо цей місяць цифрою вище 13 мільярдів кубічних метрів газу. Звичайно, цього не вистачає для того, щоб пережити зиму. Але цього вистачає для того, щоб обігріти український народ взимку.

Зараз ми робимо все для того, щоб диверсифікувати джерела енергопостачання. Нами підписаний, завдяки зусиллям Європейської комісії, реверсний потік. Поки що цей обсяг не може забезпечити повністю постачання природного газу і перекрити наші потреби, але 500 мільйонів кубічних метрів газу, які ми на даному етапі можемо отримувати щомісячно з Польщі, Угорщини і Словаччини, є першим кроком до енергетичної незалежності.

Ми далі очікуємо на остаточне рішення сусідів, тому що партнерами їх навряд чи можна назвати. Верховна Рада України буде проінформована про остаточні результати, про ціну і про умови контракту, якщо такий контракт буде підписаний. Якщо не буде підписаний, значить, доля наших двосторонніх стосунків буде вирішуватися в суді.

В рамках наших політичних завдань хочу всім нагадати, що українці в листопаді місяці повстали за своє європейське майбутнє. І тому Урядом України була підписана політична частина Угоди про асоціацію з Європейським Союзом. Що стосується економічної частини, то Європейський Союз в односторонньому порядку відкрив ринки для України. Загалом відкрито ринки по більше ніж 120 товарних позиціях, в першу чергу по агропромисловій продукції і по промисловій продукції. Таке одностороннє відкриття ринків Європейським Союзом дає українському бізнесу додаткові доходи в обсязі 500 мільйонів євро до 1 листопада поточного року.

Економічна частина угоди з Європейським Союзом повинна бути підписана якомога швидше. Наш курс на Європу є незворотній. Це курс політичний, економічний, юридичний, демократичний. Тому що Україна за своїми цінностями є європейською державою. І підписання цієї Угоди є першим кроком до того, щоб у перспективі Україна стала членом Європейського Союзу.

Переконаний, що ми заслуговуємо на те, щоб бути членом Європейського Союзу. І наш поступ щодо європейського майбутнього є незворотній, впевнений і рішучий.

Що стосується, шановні колеги, Збройних Сил, армії і Національної гвардії. Ви розумієте, що на всі економічні проблеми у нас наклалися видатки, які ми не могли спрогнозувати 3 місяці тому, а це саме видатки на бойові дії по захисту національної незалежності України, по захисту нашого суверенітету і по захисту людей від бандитів.

Загалом було прийнято рішення про виділення додаткових коштів у розмірі 6,7 мільярда гривень на потреби української оборони, Національної гвардії, Прикордонної служби і Міністерства внутрішніх справ. Окрім цього, за цей період часу ми безпосередньо профінансували 10,5 мільярда гривень на потреби національної безпеки і оборони.

Знаємо і усвідомлюємо про всі проблеми, які є в забезпеченні армії. Але якщо 20 років єдине, що робилося в Збройних Силах, - це продавали те, що ще можна продати, і навіть те, що неможливо продати, якщо корупція роз'їла і знищила всю систему національної безпеки і оборони, якщо в БТР і танках не те що пального – акумуляторів не було, якщо Збройні Сили тяжко собі уявляли, як виглядають бронежилети, то за ці 3 місяці ми сформували українське військо, Національну гвардію і сили безпеки в країні. Вони захищають країну.

Що стосується подальших кроків. Далі буде складно. Не менш складно, ніж є сьогодні. На кожен такий виклик нам разом спільно треба шукати відповідь. Саме тому вкотре я хотів би зазначити, що такі відповіді ми будемо шукати разом, разом всі інститути української державної влади.

Нам треба шукати політичні, економічні і безпекові відповіді. В політичній сфері Уряд чітко задекларував свою позицію: Україні потрібно завершити процес конституційних змін. В рамках змін до Конституції ми вважаємо, що влада повинна бути децентралізована. Низка державновладних і фінансових повноважень повинні бути передані на регіони. Передані з тією метою, щоб місцева влада, з одного боку, отримала важелі впливу, а з іншого боку, отримала всю повноту відповідальності. Концентрація влади в одних руках чи в одних інститутах призводить або до диктатури, або до втечі в Росію.

Саме тому ми звертаємося до Парламенту з тим, щоб завершити процес конституційних змін, який би передбачав три елементи. Перший елемент – децентралізація влади, передача влади від центральних органів державної виконавчої влади на місця. Другий елемент – зміна Бюджетного і Податкового кодексів і надання економічних стимулів для регіонів щодо залучення інвестицій, щодо збільшення кількості робочих місць і щодо відповідальності перед своїми людьми. Третій елемент – позбавлення органів прокуратури функції так званого загального нагляду, яка є одним з найбільш корумпованих елементів чинної правоохоронної системи. Четвертий елемент – це завершення судової реформи.

На жаль, той законопроект, який був прийнятий Парламентом, відрізняється від законопроекту, який був запропонований Урядом щодо люстрації судової системи. І сумнівність цієї люстрації зараз на лице. Саме тому ми також звертаємось до Парламенту з тим, щоб зробити все для очистки судової системи від корупції, яка там є до сьогоднішнього дня. І не тільки там.

Наше друге завдання спільне, шановні колеги, - це реальна боротьба з корупцією. На верхніх ешелонах вдалося досягнути того, що ми розрушили піраміду корупції, де збирали з самого низу і несли на самий верх. Але чи знищена ця корупція в середній і нижній ланках? Ні, вона, звичайно, не знищена. Саме тому в рамках нашої реальної боротьби з корупцією ми звертаємось до Парламенту – заснування Національного антикорупційного бюро. Це раз. Друге – подальша дерегуляція. Зроблені серйозні кроки щодо зменшення кількості дозволів вдвічі. Але поки що це косметичний ремонт. Внизу як брали гроші, так і беруть. Хабарі як носили, так і носять. Ставки як були внизу, так і є. І тому в рамках нашої реформи по боротьбі з корупцією завдання номер 1 – Національне антикорупційне бюро. Друге – внесення змін до Закону України «Про міліцію». Третє – нова редакцій Закону України «Про прокуратуру». І четверте – політична відповідальність всіх політичних сил, які запропонували своїх кандидатів як в Уряд, як в центральні органи влади, так і на місця. Без «посадок» нічого не вийде. Народ повинен побачити, що за скоєння злочину є відповідальність. Пустими словами нікого не переконаєш.

Що стосується подальших кроків по економіці. Завдяки отриманим коштам від наших фінансових структур вдалося не тільки уникнути дефолту, але вдалося втримати національну грошову одиницю. В чому в нас є зараз проблема? Проблема полягає в тому, що ми обмежені в кредитному ресурсі для української економіки. Чим більше Національний банк дає рефінансування, тим більше йде тиск гривні на ринок. Чим більший йде тиск гривні на ринок, тим вище може вискочити валютний курс. Чим менше Національний банк дає рефінансування, тим менше кредитів. Чим менше кредитів, тим менший ріст економіки.

Саме тому зараз ми знаходимося в складній ситуації, яка полягає в тому, що в банківській системі не вистачає коштів на кредитування. Абсолютно природно, що, починаючи з податку поточного року, ми втратили майже 20% депозитів українців. Коли по телевізору показують про те, що стоять російські війська, коли в Слов'янську, коли в Донецьку, коли в Луганську йдуть бойові дії з терористами, коли є просте людське відчуття страху, - люди йдуть і знімають депозити. Загалом було знято близько 70 мільярдів гривень цих депозитів. А це – відтік з економіки, а це – неможливість кредитування.

Проте на фоні цієї картини у нас зараз почалися позитивні зрушення. Позитивні зрушення в тому, що за останніх 10 днів люди почали повертати кошти в банківську систему. Приріст невеликий – 0,4%. Але у нас кожні 0,01% - це вже позитив, це вже дає надію на те, що банківська система почне працювати і що банківська система почне знову кредитувати.

Також в рамках нашої роботи в Кабінеті Міністрів України ми повинні змінити в цілому систему державного управління в країні. Ми повинні її адаптувати до європейських стандартів. Ще раз підкреслюю, що на фоні війни, на фоні стрільби, на фоні тероризму це робити непросто. Але, окрім цих завдань, є стратегічні завдання. Стратегічні завдання, які полягають в тому, що модель місцевої і центральної влади повинна відповідати тим стандартам, які є сьогодні в Європі.

Ми отримали не тільки фінансову, але й технічну допомогу від наших європейських партнерів. Створена група підтримки України в Європейському Союзі. В кожному міністерстві у нас будуть фахові консультанти і аналітики, які разом зі спеціально призначеною особою, а саме Міністр в кожному Міністерстві з питань європейської інтеграції, будуть змінювати якість і систему управління в органах державної влади.

Такі завдання стоять зараз перед цим Урядом. Такі завдання стоять зараз перед країною.

Наша спільна мета – це зберегти країну. Наша спільна мета – це дати українцям впевненість у завтрашньому дні, це захистити їх. Це допомогти тим родинам, які позбавилися годувальника. Це допомогти тим сім'ям, чий батько воював за Україну як герой і загинув. Це допомогти кожній українській родині відчути впевненість в українському майбутньому, відчути нашу спільну силу. І вірити в те, що за нами всіма – велике майбутнє, що ми разом, ми, як український народ, великим поступом пройдемо всі випробування, всі ці драматичні сторінки української історії. Так формується нація, так формується держава – через кров, через піт, через волю, через віру, через впевненість і через єдність. Це є формула нашого успіху. І Україна буде успішною державою.

Дякую за увагу!
http://www.kmu.gov.ua/control/uk/publish/article;jsessionid=2CB4D93F54C494FD5D36D87312450F30.vapp53?art_id=247371424&cat_id=244823857

 

 

Дитро Павличко:

 

Відкритий лист до Віктора Андрійовича Ющенка, екс-президента України.

Пане Ющенко! Історія вашого життя і президентства триває. Я ваш колишній гарячий прихильник, болісно переживаю конфлікт між добрими і недобрими думками і словами про вас, намагаюся зрозуміти, чому сталося так, що обожнюваний народом борець за українську Україну, вождь Майдану, обернувся в зненавидженого тим же народом жалюгідного руйнівника України.
Я був захоплений вашою діяльністю на посту прем’єра України, домігся як посол України у Варшаві, щоб вас шанували президент Польщі Кваснєвський і прем’єр Бузек, щоб ви стали почесним доктором Люблінського університету. Ніколи не забуду, що ви допомогли мені збудувати у Варшаві пам’ятник Тарасові Шевченку.
Я не відмовився стати вашою довіреною особою на останніх президентських виборах, знаючи, що ви програєте, адже ваша п’ятилітня примітивна, ярмаркова ворожнеча з Юлією Тимошенко визначила на той час вашу і мою поразку.
У вас не було можливості виграти президентські вибори, але була можливість залишитися в історії людиною сміливою і чесною, одержимою ідеалами української державності і свободи. Я вам запропонував написати президентові Росії Медвєдєву відповідь на його хамське послання до вас. У присутності пані Ставнійчук я вам диктував текст відповіді.
“Я, – мали б ви написати, – в приступі емоційної роздратованості назвав себе Балогою. Я – Балога. Але насправді, пане Медвєдєв, я Іван Мазепа. Я ненавиджу рабство, ненавиджу хахлів, що їх тюрмами та сибірами виховала Російська імперія. Ти, пане Медвєдєв, пахолок Путіна, наважився говорити зі мною, ніби зі своїм служником. Я можу програти вибори так, як програв битву під Полтавою Іван Мазепа. Але Україна ніколи твоєю не буде.”
А ще другий лист написати вам я пропонував до демократичних сил Росії, до Новодворської, Афанасьєва, Нємцова, Явлінського та інших видатних російських політиків. Треба ж було сказати вам тоді всю правду, хто ви такий.
Але ви цього не зробили. Ви прагнули перехитрити Москву, а перехитрили себе, ви прагнули бути патріотом у масці, маска й зосталася, а плоті й духу нема.
На вашу просьбу я погодився відредагувати в червні 2004 року тексти ваших домовленостей з Юлією Тимошенко, документ про коаліцію демократичних сил України “Народний вибір”, який став “Програмою спільних дій блоку “Наша Україна” та блоку Юлії Тимошенко” на виборах президента 31 жовтня 2004 року.
Я стояв за вашими плечима на Майдані, я нічого ніколи не просив од вас, був радісно задоволений, що на зустрічі з виборцями в Коломиї ви назвали мене сотенним другої сотні у списках ваших прихильників.
Навіщо я це все пишу? Я хочу, аби ви прониклися моїми почуттями, згадали, як я у вашій Хоружівці промовляв до вашої матері, до ваших рідних земляків, називаючи вас новим Хмельницьким у нашій стражденній історії.
Я помилявся. Серед українських великих гетьманів Хмельницького, Виговського, Петра Дорошенка, Мазепи, Орлика були слабкі, бездарні натури, та не з ними я хотів би порівнювати вас. Їхня провізорична влада була оточена московськими гарнізонами, але навіть вони спромоглися на протести, на утримання видимості своєї гетьманської непокори.
Ви ж прийняли від Леоніда Кучми державу, спрямовану до вступу в Європейський Союз, до НАТО, державу, де не чути було про другу державну російську мову.
Кожного разу, коли в мене була нагода підійти до вас в день нашої незалежності, я просив вас підтримувати контакти з Леонідом Кравчуком та Леонідом Кучмою, радитися з ними, бути з ними не як їхній суперник, а як спільник, продовжувач їхньої справи. Але ви вважали, що помаранчеве повстання – це новий, виключно ваш початок української державності. Ви знехтували рухівською революцією, досвідом перших президентів, у вашому правлінні не було жодного видатного рухівця, жодного інтелектуала.
І сьогодні ви любите не тих, хто думає глибше, а тих, хто вміє глибинно хвалити вас, обливатися парфумами і вдавати самоспалення на брехливому пахучому вогні.
Ваша трагедія, поразка, навдатливість – це й моя трагедія, моє скалічене життя. П’ять років упродовж вашого президентства я намагався примирити вас із Юлією Тимошенко.
Коли мені було 80 років, я не для себе влаштував ювілейний вечір у Київській опері, а для того, щоб змусити вас і Юлію Володимирівну подати одне одному руки. Руки ви подали, але дивилися в той час кудись вгору, як вороги, перейняті неподоланною ненавистю один до одного.
Свідченням моєї до вас прихильності був відкритий лист до президента Віктора Ющенка, опублікований в “Літературній Україні” 18 вересня 2008 року. Той лист я написав разом із видатним борцем за Україну, моїм другом Богданом Горинем, після того, як ми з ним провели переговори з Юлією Тимошенко, ставлячи перед нею чітку вимогу примиритися з вами.
Ми писали: “12 вересня ми, Богдан Горинь i Дмитро Павличко, були покликані на розмову до прем’єр-мiнiстра Тимошенко. Пiсля тiєї розмови ми одразу звернулися до заступника секретаріату президента Богуцького з проханням передати Вам нашу просьбу про негайну зустрiч з Вами. Пiзнiше ми звернулися до канцелярiї Балоги з тiєю самою просьбою.
Нам нiхто не вiдповiв. Щоправда, Богуцький сказав, що вiн не має можливостi зв’язатися з Вами. А вiд Балоги не було й нема вiдповiдi на нашу просьбу.
Ми змушенi звернутися до Вас, пане Президент, через “Лiтературну Україну”, вважаючи, що принаймнi читачi газети знатимуть, про що ми вели бесiду з Юлiєю Володимирiвною.
Ми сказали панi Прем’єр-мiнiстровi, що необхiдно зберегти демократичну коалiцiю в парламентi, що за конфлiкт, який стався в коалiцiї, вiдповiдають обидвi сторони, що фракцiя БЮТ зробила помилку, проголосувавши за закони, якi обмежують повноваження Президента. Ми також наполягали на тому, що фракцiя БЮТ за жодних обставин не може i не смiє створити з фракцiєю Партiї регiонiв нову парламентську коалiцiю.
Юлiя Володимирiвна запевнила нас, що полiтична сила, очолювана нею, не має намiру об’єднуватися з фракцiєю Партiї регiонiв. Прем’єр дала нам зрозумiти, що вона глибоко ображена звинуваченням у зрадi України, але готова зустрiтися з Президентом, запропонувати вихiд iз ситуацiї такий, щоб нi та, нi та сторона не втратила обличчя.
Iнiцiатори бездоказового звинувачення в нацiональнiй зрадi мають бути покаранi.
Ми запропонували вести переговори з Президентом в ракурсi конституцiйної реформи, бо вважаємо, що в Українi всi негаразди пов’язанi з вiдсутнiстю в сучаснiй Конституцiї чiткого розподiлу влади мiж Урядом, Президентом та Парламентом. Ми вважаємо, що парламентська республiка як форма правлiння для України поки що неприйнятна i небезпечна пiд оглядом можливих загроз.
Пiд час зустрiчi було обговорено чимало iнших питань. Панi Прем’єр, сподiваючись на те, що ми матимемо змогу iнформувати Вас про нашу розмову з нею, просила нас передати Вам, що вона бажає якнайшвидше зустрiтися з Вами.
Ми пишемо цього листа 16 вересня, почувши iнформацiю про можливiсть створення нової демократичної коалiцiї, до якої увiйшли б фракцiї “Наша Україна, Народна Самооборона”, блок Литвина i БЮТ.
Якщо цей проект, пане Президент, буде Вами схвалено, вiримо, що таке рiшення вiтатиме український народ. Ми вважаємо, пане Президент, що Ви можете й повиннi зупинити процес самознищення Верховної Ради, з якого може початися трагiчний процес упадку нашої державностi; ми вiримо Вам, але маємо пiдстави думати, що Ваше оточення не допускає до Вас голосу людей, якi все своє життя присвятили боротьбi за Українську державу”.
Мабуть, вам ваші помічники не дали прочитати цього листа, а, може, ви й читали його, але сліпа ненависть до своєї союзниці з Майдану не дозволила вам почути нашого голосу.
Може й тепер ви не схочете почути мене, але я все ж таки звертаюся до вас.
Ви ще маєте шанс врятувати від вічного народного прокляття своє добре ім’я. Відбудова Батурина, музей Голодомору в Києві, ваша героїчна поведінка в Тбілісі в час нападу Росії на Грузію – три ваші видатні справи, записані до української історії, можуть поступово загладити провини ваші перед Україною.
Велика провина ваша в тому, що ви розвалили коаліцію “Народний вибір”, оголосили Юлію Тимошенко “зрадницею”. Але ще більша ваша провина в тому, що ви, закликавши голосувати “проти всіх” тоді, коли треба було голосувати за Юлію Тимошенко, привели до влади Віктора Януковича, який очолює антиукраїнську партію, здав Москві частину української території, зробив панівною в Україні російську церкву, ініціював створення законопроекту Ківалова та Колєсніченка з метою запровадження в Україні другої державної російської мови.
Ви стали спільником Віктора Януковича в боротьбі проти Юлії Тимошенко та її соратників Луценка, Макаренка, Іващенка, Філіпчука, а ця боротьба, яку ви досі продовжуєте, була і є боротьбою проти самої нашої державності.
Закликаю вас, Вікторе Андрійовичу: подумайте, огляньтеся, не доруйновуйте своє життя і козацьке прізвище участю у парламентських виборах в жовтні цього року. Вам необхідно уникнути найганебнішої поведінки, на яку вас націлює ваша суперамбітність, тобто бажання повернутися негайно до політичної діяльності.
Подумайте, дайте перепочити народові од ваших закликів, бо ви не знаєте куди йти. Ви нагадуєте людину, засліплена свідомість якої хапається за першу-ліпшу руку, аби вийти на світло. Вас веде антиукраїнська влада, бо їй потрібно мати у вашій особі свого союзника проти об’єднаних опозиційних сил.
Тепер, коли вперше за часи нашої відновленої державності національно-демократичні партії створили об’єднану, опозиційну щодо окупаційної влади організацію, не встрявайте у виборчу кампанію.
Почекайте. Ваше місце не в “сьогодні”, воно може ще відкритися, але тільки “завтра”. Не виходьте зі своїми “противсіхами” проти людей, які перші вийшли у білих начільних пов’язках на сходи перед Українським Домом.
Вам не треба повчати Арсенія Яценюка, В’ячеслава Кириленка, Анатолія Гриценка, Миколу Томенка, Олега Тягнибока, Бориса Тарасюка, Сергія Соболєва, Олександра Турчинова, Володимира Кличка, Валентина Наливайченка та їх сподвижників як боротися проти нашої теперішньої промосковської влади.
Що означають оті названі вище люди? Це – сформований, хоч ще не діючий, але вже існуючий Майдан. Хай же він відбудеться цього разу, але без вас. Ваш Майдан згадуватимуть добрим словом лише тоді, коли ви не дозволите теперішній владі виставити вашу особу проти майбутнього Майдану.
Вам треба усвідомити: допомогти Конгресові Українських Націоналістів мати фракцію у майбутній Верховній Раді може тільки об’єднання всіх націоналістичних організацій, а не ваше запобігання перед чесними патріотами. Ви сховалися під Івано-Франківськом, коли в тому місті святкували століття з дня народження Степана Бандери, ви не прийшли на ті збори патріотів, а згадали про Степана Бандеру тоді, коли ваші президентські повноваження згасли.
Степан Бандера – це не ваш герой, він не потребував ласки президента, який побоявся прославити ОУН та УПА біля статуї творця тої безсмертної організації й тої невмирущої армії.
Вікторе Андрійовичу! Пошануйте себе! Одійдіть од людей, які шукають вашої допомоги, щоб зберегти свою, втрачену вже популярність; підійдіть до тих, що говорять вам правду в очі, неприємну, страшну, адже визнання тієї правди з вашого боку, мужнє каяття дасть вам ще силу вернутися, бути не з самим собою, а з нацією, про яку ви любите говорити.
Я радив колись Леонідові Кравчуку, президентові відважному й мудрому, не йти в народні депутати. Він не послухав мене. Пішов. Депутатська крутнява змусила його принижуватися, дійти до ганебного зв’язку з медведчуками, кричати “так” російській мові, кричати “ні” Майданові і вам.
В культурних націй президент країни не може опускатись до статусу чиновника, чи депутата, не може бути ніким і нічим іншим, як тільки частиною того часу свого народу, коли він був історією, маєстатом держави.
Ви не будете більше президентом України, але замість того, щоб повернутися у свій президентський час, до не завершених вами добрих справ, наприклад, до розбудови музею Голодомору, ви хочете сидіти у Верховній Раді з голосом, якого ніхто не схоче слухати, бо наслухались.
Встаньте, підніміться до свого президентського рівня, не вклоняйтеся, як примітивний дипломат-лакей, президентові Януковичу. Він вас не шанує, бо ви допомогли йому стати президентом, ви сподіваєтеся вдячності, а її не буде, бо тирани за подаровану владу вбивають, а не дякують.
Не туліться ви до жодної партії, а тим більше до партії, що зрадила вас, висунула зі своїх рядів кандидата в президенти, боролася проти вас на виборах 2010 року.
Якщо вам дуже хочеться повернутися на арену політичної боротьби, сформуйте свого імені організацію, свій загін, хай же вона попрацює за межами парламенту, хай покаже, чи ви можете щось означати не як колишній невдалий президент, не як нікчемний борець проти ув’язненої героїчної жінки, а як справжній борець проти влади хахлів, проти новітньої москалізації України, проти узурпатора державної влади в Україні Віктора Януковича.
Дмитро Павличко, для УП
http://zz.te.ua/dmytro-pavlychko-pane-yuschenko-ne-vstryavajte-u-vyborchu-kampaniyu/#KS5gP


Богдан Гордасевич · Тернопільськи педінститут
В радянські часи Дмитро Павличко, коли він не був другом дисидента Богдана Гориня, а будучи членом КПРС з своїми друзями-однопартійцями Іваном Драчем та Володимиром Яворівським, жирували, отримували надвисокі гонорари, які радянська влада задурно не давала, а тільки за лакузництво і холуйство - тоді і тільки тоді визначалось вартість людини-письменника, його моральне обличчя! Тому не Дмитру Павличку повчати нас моральним вчинкам - не таким гнидам, як він, Драч чи Яворівський!
Най Ющенко робить те, що вважає правильним - це його право і потреба, а люди визначаться самі, чого він вартує.
Відповідь · Подобається! · Не стежити · 29 хвилин тому

Alex Ford
Стільки скільки зробив УКРАЇНСЬКИЙ президент Віктор Ющенко,мабуть ніхто ще не зробив.Піднімав рівень України,боровся за визнання ГОЛОДОМОРУ і увесь світ визнав(було фактично 3 Голодомори і загинуло біля 30 міліонів,Це злозин,який не має порівнянь),тільки бандитська Росія не хоче визнавати,бо потрібно платити великі гроші,так як Німеччина платить за 1 міліон? знищених жидів.А наша "працююча"насміхалася з президента Віктора Ющенка при ворогові нашої УКРАЇНИ Путіні,замість того,щоб відстоювати думку і цілі УКРАЇНИ.А нащо жидівці УКРАЇНА,їй потрібна була газова труба і гроші..,щоб купляти заводи,знищені наперед.Напишіть,пане Павличко,які фабрики,заводи купила пані Юля,що крім особистого збагачення вона зробила для України.Про Ющенка пишуть тільки негатив,що має автомобіль і т.д.А чи має право екс- прем"єр,людина,яка збрехала усій УКРАЇНІ про свій"старий" родовід Тимошенків, а виявилася звичайною жидівкою Капітельман,яка обкрадала бідний УКРАЇНСЬКИЙ НАРОД і ШИКУВАЛА ЗА КОРДОНОМ роками,скуповувала заводи і фабрики і сто процентів винна у смерті Щербаня,Гетьмана і інших,балотуватися у президенти,депутати,щоб сховати свої злочини??? .Після перемоги опозиції.вона повинна добувати термін(збільшений,бо за вбивство і зраду має бути довічне) у в"язниці,але у справжній виправній колонії строгого режиму і без цих "лікарів і всіх послуг"-це ж не пансіонат благородних дєвіц.
Відповідь · 3 · Не подобається · Стежити · 23 серпня о 17:50

Alex Ford
якщо судити кожного по його словам і помилкам,то я думаю,що і пан Павличко не такий святий,як ми тут чуємо.Якщо пані брехлива Тимошенко з "старої родини Тимошенків",а на справі Капітельман,підписала конктракт на газ,який поставив Україну на коліна,вона "працювала"проти Ющенка і УКРАЇНИ.Тільки за брехливу інформацію про прізвище,ця жидЮля має сидіти довго.Нам не потрібний жидівський елемент у владі.Пане Павличко,ви мабуть цю "слабу жінку"(крала міліони разом з Лазаренком і вбивала усіх на її шляху,потім посміхалася з Юшенка при Путіні і цим лила воду на АНТИУКРАЇНСЬКИЙ МЛИН) захищаєте,ляючи бруд на ЮщенкаЯкщо пан Ющенко винен у чомусь,то мабуть у своїй некомпетенції.Для того,щоб поставити УКРАЇНУ на ноги, потрібна дисципліна,потрібно виконувати жорстко закони УКРАЇНИ від президента і до звичайного громадянина включно.Пані Капітельман мала більше повноважень.Покажіть,що вона зробила для УКРАЇНИ? Вся Європа про неї пише,що ув"язнили незаконно опозиціонера-лідера.а те що вона зрадила Україну,то про це ні слова!?Навіть "свої"опозиціонери не пишуть нічого!? Що це,бажання прислужитися у майбутньому?Такі "опозиціонери" не варті і ЛОМАНОГО ГРОША,бо це майбутні зрадники.Хтось хоче сказати,що якщо БЮТ переможе на виборах,то піде дуже за УКРАЇНОЮ!? Подивитесь.Це ті самі,що не "встигли протистояти мовному закону",їм не УКРАЇНА" болить".
Відповідь · 2 · Подобається! · Стежити · 23 серпня о 15:55

Рома Шмідт
26/07/2012
Сильно!

марина
15/08/2012
Я вдячна п. Павличку за його листа. Може Він схаменеться і почує прокльони простого люду. Я теж бажаю п. Ющенку такого як він зробив для моєї сімї, борючись з Тимошенко і підняв так долар, що ми не змогли сплачувати кредит. Ми втратили квартиру на ремонт якої син тяжко заробляв за кордоном із-за кредиту( Вона ж була у заставі як новобудова). Він позволяв, ще говорити, що вона зрадниця. Наш народ має память екс презеденте, так як дивиться телевізор, слухає радіо і аналізує. Я маю на увазі західняків. Тут всюди чи весілля чи трагедія, а політика все одне на устах в простих людей. Мені здається, що сльози народу і втрачена мова не пройде йому даремно. Бог все бачить.

дальновидный
16/08/2012
Очень грубо. Писал радикал. Дмитрию Павличко, естественно, ближе такая же по своему характеру, как и он, злая, которая осужденная сейчас. Очень сожалею, что Павличко, относящийся к интеллигенции Украины, тоже зомбирован этой страшной женщиной. Категорически не согласен с Павличко. Он слеп. Я за Виктора Ющенко!

Марія
16/08/2012
Дякую Вам за цей лист. Кажуть, що народ завжди має ту владу, на яку заслуговує. Мабуть що так. Народ, який не може чесним шляхом побудувати житло, народ, який одягається в секонд-хендах, народ де соромно зізнатися в тому, що ти лікар або суддя – ти заслужив Ющенка і Януковича. Якщо мовчиш і схиляєш голову, боїшся і дозволяєш викидувати себе на вулицю із заставних квартир, в які ти вклав 20-30-40% грошей, які важко заробив, а вони скупають це все і брешуть, брешуть.

Петро
18/08/2012
Я не згоден з Вами, пане Павличко. Аналізуючи роки президентства Віктора Ющенка і прем’єрства Юлії Тимошенко, роблю висновок, що саме Юлія Володимирівна була підіслана в його команду, щоб розвалити її і знищити. За що? За любов до України, за те, що не ставав перед Москвою на коліна, за те, що завжди закликав нас не бути рабами і гордитися тим, що ми українці. В особі Юлії Тимошенко Москва, не помилившись, знайшла ту людину, яка це зробила. Тут пригодилася і її рішучість, і її авантюризм. І всі роки її прем’єрства були потрачені на боротьбу з прихильниками Віктора Ющенка і ним самим.
Дуже мало Ви, пане Павличко, згадали заслуг Віктора Ющенка перед Україною. Я не буду їх перелічувати. Надіюсь, багато українців їх пам’ятають. Та й досі пам’ятається той присмак ковтка свободи, який вдихнула тоді Україна. Жаль, що й Ви – сивовласа людина – цього не оцінили. А заслуги Юлії Тимошенко? Хіба що, вічна боротьба за газову трубу, за владу, де мало йшлося про Україну. Чому Ви тоді ЇЇ не намагалися зупинити у її засліпленій, амбітній боротьбі за владу?
Чому Ви мовчали, коли БЮТівці під керівництвом Юлії Тимошенко заблоковували президію Верховної Ради, не даючи президенту Віктору Ющенку виступити із традиційним звертанням до народу? Невже не майнуло у Вашій голові, що діється щось не так! Чому боялася прем’єр виступу президента?
Пригадайте ж тріскотню про «великий прорив і спасіння України», коли п. Тимошенко вернулася із Москви. Путін руками патріарха Кирила не Ющенка ж нагороджував, а Тимошенко. Зрозуміло ж хто на кого тоді робив ставки. Невже забулося усе!
Чому б Вам, пане Павличко, не написати листа до діючого президента, протестуючи проти вироку Юлії Тимошенко, чи здачі України (і Харківські угоди, і закон про російську мову, і надання в нашій країні зеленої вулиці релігії, м’яко кажучи, не дружньої нам держави), чи хоча б обуритися, що президент як валянків «узув» Кравчука і ще дев’ятьох, хто вважає себе патріотами України, «запросивши» їх на раду в Крим по мові, після чого вони як у рот чогось понапихали – жодної пресконференції не зібрано, щоб відверто і чесно розповісти про цю зраду України. Чому Ви й досі мовчите?
Особисто я підтримую намір партії «Наша Україна» прийняти участь у парламентських виборах і свій голос віддам за них. А цій об’єднаній опозиції я вже не вірю так само, як і цій злодійській, антиукраїнській владі.

Ромваг
23/08/2012
“Ви ж прийняли від Леоніда Кучми
державу, спрямовану до вступу в
Європейський Союз,
державу, де не чути було про другу державну російську мову.”
Це цитата з листа Д. Павличка. То чому ж ви боролися з Кучмою, організовували акції “Україна без Кучми”, нищили все те, що з таким трудом було створене нормальним президентом Кучмою в умовах неймовірного тиску на Українську деджавність зі сходу і з заходу. Це ви возвели на престол людину з ментальністю і світоглядом колгоспного бухгалтера, зробили з нього ” месію”, а тепер шлете йому відкриті листи. І Юля, з якою ви закликали його миритися є людиною, якій все українське до лампочки. Ви ж були проти третього терміну Кучми, хоча він на нього і не предендував. Тож у тому, що Україну відкинуто на десятиліття назад і не видно просвітку є і ваша вина, пане Павличко.

gilgamesh
24/08/2012
Як завжди, “каждый мнит себя стратегом, видя бой со стороны”.
В тому, що ми зараз поступово і впевнено опускаємось на дно, звідки, щоправда, за словами Єжи Лєца, може хтось постукати, винні і Ющенко, і такі, як він, і Тимошенко, і такі, як вона, і теперішній президент, і такі, як він, і колишні, і ті, хто їх обрав … Продовжувати немає сенсу, адже винні МИ ВСІ, хто їх (вкупі з “недоторканими”) вибирали під час виборчих лохотронів. Що ж до Ющенка і таких, як він, то точніше, ніж колись сказав П.Тичина, мабуть, і не скажеш: “Ждали ми героя, прийшов свинопас…” Постмайданне розчарування і зневіра тих, хто надіявся на РЕАЛЬНІ зміни на краще і які так і не наступили під час його президентства – в значній мірі його “заслуга”.
Пан Павличко Ющенку (а разом з ним і нам) нагадує, що “серед українських великих гетьманів Хмельницького, Виговського, Петра Дорошенка, Мазепи, Орлика були слабкі, бездарні натури.” Наважусь сказати, що отих “слабких і бездарних” чомусь було все ж більше. І отой “ген” слабкості і бездарності не “випарувався” кудись в стратосферу, а “мігрував” і все ще “мігрує” з покоління в покоління українців. І вже в 1930-х Євген Плужник, так ніби підтверджуючи такий “діагноз”, в своїй “Змові у Києві” пише: “Ведь их, укрáинцев, народ иль не народ, А миллионов тридцать здесь живет…” “- Да, по статистике их, может быть, и тридцать, А припугни — и трех не наберешь!”

gilgamesh
24/08/2012
Не варто відкидати роль та значення школи на етапі народження і становлення з населення (колишнього “совка”) політичної нації. Хто жив в ті старі “добрі” часи, той знає, як “прокачувала” патріотизмом і гордістю за Страну Совєтов радянська школа (від середньої до вищої) школярів – від жовтеняток до комсомольців. А крім школи, був ще й “однопартійний” зомбоящик, кінематограф, героїчна література і така ж пісенна пропаганда, агітпроп, … Кого виховує зараз НАША українська школа (незалежно від мови викладання) – “вопрос, конечно, интересный”: на Заході – одні герої, на Сході – майже діаметрально інші. А на “виході” – “макуха”.
Ну, і нарешті, треба врахувати і те, що народ, якому незалежність дісталась не те що без кровопролиття, але й без будь-якої боротьби за неї, тобто, “на халяву”, не зрозумів і все ще не розуміє, ЩО воно таке – ота незалежність і що з нею робити. Дехто ще й досі вважає, що незалежність – це наш прапор, гімн та герб. Додають (в залежності від регіону) ще часом шаровари з “оселедцями” або писанки з салом.:-)
А тому, ЩО б тут не писав п.Павличко та іже з ним, жодного значення не має і не матиме. Ні для Ющенка, ні для його “нелюбих друзів”.
Поки “низи” все ще терплять ТАКУ владу. Тобто, все буде так, як є до тих пір, поки народ не самоорганізується в ГРОМАДЯНСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО (те, що вже давно РЕАЛЬНО впливає на владу в Європі) і змусить владу його слухати і поважати.
http://zz.te.ua/dmytro-pavlychko-pane-yuschenko-ne-vstryavajte-u-vyborchu-kampaniyu/#KS5gP

 

 

Путин - хайль геть!

 

 

 

12 липня В.В. Путин їде упокорювати бунтівну провінцію Російської імперії - Україну.

Маємо дружно висловити своє - НІ !!!

Путин, хайль геть!

Путин, пошёл вон с Украины в свою рабскую Россию!

Путин, мы не продаёмся ни за газ, ни за пряник после кнута!


Закликаємо всіх людей честі, як патріотів своєї держави, провести акції протесту 12 липня проти візиту президента Росії В.В. Путина до України хто як зможе, якщо схоче.

А хто не схоче - має на те повне право, гарантоване Конституцією Кучми-Януковича: право бути бидлом, імперським рабом. Бути з тими ПРидурками, які плазуючи перед московським паном-хазяїном, в якості подарунка-підношення,  прийняли ганебний протекційний закон стосовно панування російської мови в Україні.

Виходьте 12 липня з акціями протесту до місцевих державних установ, посольства та консульств Росії або інших російських представницьких закладів з транспарантами протесту стосовно мовної та економічної агресії Росії щодо України. Проявляйте ініціативу в протестах через Інтернет або іншим чином, але будьте пильними від провокацій: зокрема знищення прапора і державних символів будь-якої держави несе кримінальну відповідальність. Тоді як тиражування портретів Путіна і їх розмальовка з відповідними підписами-гаслами не є правопорушенням.

Також рекомендуємо не паплюжити суто в цій акції Януковича, тому що він най і поганенький президент, але репрезентує Україну в міжнародному світі.

САУ «Таємна сила» 


Розсилайте цей заклик, множте його і пишіть свої протести!

 

 

БезуМовна катастрофа в Україні

Після того, як прийняття ВРУ Закону про мовну політику в Україні ще в першому читанні одразу привітали в Росії, стало ясно для кого цей підступний гешефт вчинили регіонали - для хазяїна стараються, бо то він вже їх президент, а не якийсь там Янукович. Для цього останнього (в усіх розуміннях даного слова) всі ці події у Верховній Раді, а ще більше - збурення у регіонах України та ще саме на початку великого дійства Єврочемпіонату 2012, яке б мало прославити власне Януковича, то є досить і досить неприємна подія, але і він так само не може нічого вдіяти - Хазяїн з Кремля наказав і треба виконувати.
Давайте реально подивимось на мовну ситуацію в Україні: чи є насправді така вже нагальна потреба в прийнятті подібного мовного закону? Жодної! Однозначно! Неймовірно приниженою, затурканою і забитою якщо і є якась мова в Україні, то це саме українська, номінально державна мова, але далеко не як належить бути тому насправді функціонально. За 2 роки влади Януковича і Ко з ПРидурків відбулась тотальна русифікація навіть того невеличкого україномовного простору, який виник в держапараті та радіо- і телепросторі за 2005 - 2010 роки. І це все робилось без всякого правового обгрунтування, а навпаки всупереч всім законам включно до Конституції - просто в наглу, як то і звикли робити урки-регіонали, які наглість вважають за єдине щастя в світі. Ну що ж, панове урки-ПРидурки, якщо ви шукаєте неприємностей на власну шкуру, то швидко їх знайдете - я в цьому більш ніж певен. І мені особисто досить кумедно чути, як головні ПРидурки заявляють, що не допустять повторення подій 2004 року. Кучма так само не раз промовляв, що не допустить революції, наче хтось його про цей дозвіл став питатись. Так само і ПРидурків ми питатись не збираємось, як не будемо і повторювати все як колись мирно і чинно, тому що і найбільшому з усіх можливих добреньких і лагідних українців тепер вже ясно, що боротись тут можна тільки одним єдиним чином: «Вогнем і мечем»
Безперечно це не є щось собі простеньке і веселеньке часів Майдану, як зрозуміло, що це нацьковує народ України одне на одного огидна рука Москви, бо тільки Росії вигідно мати дестабілізацію в Україні через етнічні конфлікти за грузинським сценарієм, але якщо над народом починають настільки нагло знущатись і зраджувати його інтереси власні керівники на догоду іншій державі, то немає більше виходу з такої ситуації, як масове повстання і покара для зрадників. Всіх. Бити і гнати в три шиї як оту парламентську більшість, так і оту недолугу опозицію, що бездарно здає одну позицію за другою - нам таких захисничків не потрібно! Пошукаємо кращих!
В завершення теми хочу сказати від себе наступне: якщо до 5 червня 2012 року я змушував себе миритись з владою ПРидурків, бо то є демократична константа визнавати владу обрану на виборах, проте відтепер я цієї влади не визнаю, тому що вона діє за законами окупанта: «горе переможеним». А ми не є переможені! Ми ще подивимось, хто кого...

Богдан Гордасевич
м. Львів
06.06.2012

 

 

А що робити нам?

Велелюдного віче, яке я сподівався застати перед будинком Львівської облдержадміністраці вранці 5 червня, не було, хоча тема прийняття Закону про мовну політику в Україні була досить актуальна, але ясно і те, що люди вже не вірять в легальну демократію в цій державі при цій владі. І я вважаю, що люди праві, тому і не нарікаю на львів’ян, які спокійно сновигали містом по своїх особистих справах. Просто в усьому стає відчутно, як визріває народний гнів, накопичується і незнати з якої причини він вибухне - то більш ніж зрозуміло. Всякому терпінню є свої межі, а коли великій нації в наглу плюють у лице зневагою до найсокровеннішого - до мови! До мови корінного народу! І хто? Зайди й перевертні, які опанували владу і вважають себе за всемогутніх зверхників над людьми! Не бувати цьому!
Суто по темі хочу навести вірш поета Мирослава Кушніра, який у 22 роки загинув у лавах УПА:

ШЕВЧЕНКО - БРАТЧИК

Задушна ніч, сліпа, безкрая,
і в пітьму вдивлене вікно.
Нависла дум криклива зграя,
морочить душу ув одно.

Братерство братнє, воля, воля...
Кого ж ви братом нарекли?
Синам жорстокого Миколи
ви дружно руку подали.

І ви ждете од них любови,
раби, підніжки, прошаки...
Нема козацької в вас крови -
сини козацькі не такі!

Не ждіть добра в собак Петрових -
обух громадою сталіть!
Бо ж не словами - кров’ю злою
нам треба волю окропить.

Задушна ніч, сліпа, безкрая,
глибінь бездонна темноти.
Буранно вітер завиває,
відносить думи у степи.

1 березня 1942 р. 

На мою думку тут поетом-бійцем більш ніж чітко визначено, що потрібно робити і чому. Тому я хочу висловитись на іншу тему, яку почув на тому ж віче серед людей, а саме, що одні казали: «То Ющенко все винуватий», - а інші відповідали: «Ні, то Юля винувата, бо взаємопоборювали одне одного, а не єднались» І ніхто і півсловом не обмовився, що вони може й обоє таки винуваті кожен по-своєму, але найбільша вина на нас всіх! Бо всі ми після перемоги Помаранчевої революції преспокійно зачали очікувати коли ж то нам мана небесна до рота посиплеться від наших зоресяйних керманичів, замість того щоб користатись сприятливим часом і активно братися до роботи, тобто перебирати владу в країні до власних рук - наших народних рук! Пригадайте, як то все було?! Хіба не фронда 2005 року Тимошенко до Ющенка розпочала відродження фактично знищеної політичної сили на чолі з Януковичем? А де ми всі були? Ми дружно голосували проти себе самих віддаючи голоси хто за «Нашу Україну», хто за БЮТ, а хто і за СПУ, і ще за цілу купку інших лженаціонал-патріотів типу Народної партії Костенка з Плющем, РУХу тощо - що то було? Демократія? Дурократія це було, тому що раз довірили владу президента України Ющенку - то й треба було того триматись! І спитати можна було б тоді конкретно з кого! Ну а так вийшло як класичне: собака на сіні, що сама його не з’їсть, але і худобу до харчу не підпускала. І винуватих нема: Гриць киває на Гаврила, а Гаврило - на Данила...
Отже хто винуватий у конфронтаційній упередженості стосунків Ющенка з Тимошенко? Виключно ми самі - виборці з націонал-патріотичного табору, які голосували один проти одного, а не проти регіоналів та комуністів. То є факт, який ніхто не зможе спростувати. Як і підступне відтягування голосів ВО «Свобода» у виборах 2008 р. під ультрапатріотичними й націоналістичними гаслами від БЮТу й НУНС  на користь Партії регіонів та комуністів - це так само потрібно пам’ятати. Це все наші з вами голоси! Наші з вами! І далі теж вибір є і буде за нами! Це не стосується одних тільки виборів - це стосується самого буденного життя кожного! Цей вибір відбувається щоденно! Ми просто не надаємо тому належної уваги і робимо в тому велику помилку. Дуже часто ми самі себе принижуємо більше, аніж це хтось інший нас принижує. Простий приклад: сучасні молоді хлопці і дівчата у Львові спілкуються поміж себе українською з величезною кількістю матюків - це хіба не самоприниження? Чому молодь не хоче сама спілкуватись чистою нормальною мовою, а вподобала зеківську говірку? Звідки це їм навіяли? Хто до того привчив? А самі так хочуть - самі! Ну хочеться їм сморід з рота випускати, тіло наколками вкривати, оголеними і розцяцькованими на людях з’являтись - хочеться! А бути вишукано вбраним з гарною мовою і поводженням вихованої людини - не хочеться! Чому? Подумайте? І дайте просту відповідь на запитання: так це нас хтось «опускає» чи ми самі себе?
Тепер повернемось до основної теми: української мови, яку грубо зневажили з боку правлячої верхівки нашої держави. Як я вже однозначно зазначав: реальної потреби в такому мовному законі немає, тому це треба сприймати виключно як образу проти української нації. Особисто я такої образи як свідомий українець, а не просто україномовний громадянин, прощати не збираюсь. Воно й раніше я дещо самостійно українізовував свій життєвий простір обираючи у читанні, музиці, перегляді телепередач тощо українське, але тепер, коли в державі на законодавчому рівні вводять мовну сегрегацію - моє рішення стає однозначним і категоричним: я, українець, живу в Українській Державі, тому якщо хтось захоче, щоб я його почув і зрозумів, то він має звертатись до мене виключно українською мовою! Все - без варіантів! Винятки в мене можуть бути до іноземців, але винятки для того й існують, щоб стверджувати правило. І мав я десь всіх сурогатомовних співвітчизників, які не володіють державною мовою, як і всю провладну державну номенклатуру з ПРидворних ПРидурків з Партії регіонів, яким не вистачає інтелекту вивчити ще одну слов’янську мову.
Ігнорування - то не війна, отже дозволити може кожен, хто забажає відстояти свою мову і державу як надбання Українського Нації. Звичайно, що я був і є проти міжнаціональної ворожнечі та проявів етноциду, але я вимагаю і маю на це повне право, щоб мову і націю корінного населення моєї держави поважали і не принижували незалежно від чисельності іншомовних зайд та перевертнів на її території. Якщо влада тупо хоче повторити експансію сербів в Хорватії, то відомо чим вона закінчилась і немає сумнівів, що і в Україні це відбудеться аналогічно, якщо далі так все піде.
Також мушу визнати, що як вихована людина, я з величезною нехітю вживаю образливі вирази, яким є у даному випадку словотвір «ПРидурки» стосовно членів Партії регіонів у Верховній Раді України, але на мою особисту думку треба бути винятково обмеженими розумово людьми, щоб так бездарно і передчасно звести наніц той величезний потенціал електорального позитиву, який би могла дати регіоналам вдало проведена акція з Єврочемпіонатом 2012. Все! Не буде тепер вам нічого від того! Нічого! Ложка вашого дьогтю вже зіпсувала цю діжку з медом. А що вже Ківалов Серьйога-підрахуй знову капітально підставив Януковича - то просто фатум якийсь для обох. Подивишся на весь цей бедлам і тільки одне що й можеш вимовити: «Ну й ПРидурки!»
Завершити свій допис хочу доповненням до закінчення одного рекламного гасла з табору ПРидурків: «... руїну подолано!» - «Тюрму збудовано!»   
Я особисто туди заселятись наміру не маю - я 30 років в «соціалістичному таборі» відбув, в зоні, що називалась СРСР або ще  як Імперія Зла. Вдруге я добровільно в тюрму не піду нізащо! Краще вмерти стоячи, чим жити на колінах! Саме це довів поет Мирослав Кушнір, а ми що не з тої породи українців? З саме тої - і доведемо це, якщо треба буде, як довелось зробити іншим перед нами.

Богдан Гордасевич
м. Львів
7 червня 2012 р.

Прошу додавати свої думки до моїх і розсилати хто де гаразд - створимо хвилю українського гонору!

 

 

 

Законопроект про мову приймали "мертві душі"
Середа, 06 червня 2012, 17:26

За законопроект про засади державної мовної політики проголосувало 172 депутата, а не 234, як офіційно оголошено.
Про це у блозі на "Українській правді" написав журналіст Сергій Андрушко з посиланням на письмову реєстрацію депутатів за 5 червня, оприлюднену на сайті Верховної Ради.
Як з’ясувалося, один із депутатів, який голосував за законопроект, офіційно перебував в цей час у відпустці, ще один – був у відрядженні, ще один – хворів, інші 59 парламентарів, голоси яких були "за", на це засідання були письмово не зареєстровані.
Усього незареєстрованих, чи тих, які хворіли або були у відрядженні на момент ранкового засідання 5 червня виявилося 62 депутати (чиї голоси відображені електронною системою "за" ухвалення закону).
Якщо зайти, наприклад, на сторінку народного депутата Деркача, можна побачити, що він 5 червня проголосував "за" законопроект про засади мовної політики.
Водночас, на його ж сторінці в розділі "письмова реєстрація" можна побачити, що він цього дня – в офіційній відпустці.
Плотніков, який теж проголосував "за" на ранковому засіданні 5 червня був у цей час у відрядженні!
А навпроти прізвища колишнього спікера парламенту з комуністичної фракції Ткаченка у письмовій реєстрації зазначено, що у день голосування за мовний закон він "хворіє", хоча його голос враховано.
Серед депутатів, які проголосували за закон, але не були письмово зареєстровані – Ахметов, Янукович молодший, Бережна, Богословська, Васадзе – це лише з партії регіонів.
Колишній бютівець, а наразі позафракційний Писаренко, який теж проголосував "за" – так само не зареєстрований на засіданні.
"Оскільки для того, щоб законопроект вважався ухваленим потрібно 226 депутатів, даний законопроект можна вважати неприйнятим, оскільки, очевидно, що "за" нього особисто проголосували лише 172 депутати", - написав журналіст.
Повний перелік тих, чиї голоси враховані попри те, що вони не були письмово зареєстровані, були хворі або у відрядженні – наведено нижче.
http://www.pravda.com.ua/news/2012/06/6/6966094/

 

 

ТРАВНЕВІ ГАСЛА 2012

 

ЖОРЖ ДИКИЙ

 

ЗАКЛИК 

 

Боротись хочу зі злобою

й мажорів наглості,

щоб жити в мирі з добротою

без війн і гадості.

 

Хотіти мало - щось роби!

Саме не зробиться!

Випрямлюй вікові горби -

душа де злобиться.

 

Не ний, не нудь і не кажи:

- А що я можу?

І не грози, а покажи,

як дати в рожу.

 

Та не сусіду чи менту -

вони не варті...

Набий ту гниду золоту

в державній варті.

 

І стань керманичем життя!

І стань людиною!

Щоби пишалася сім’я,

а ти - країною!

 

Час не повернеться назад -

чого чекати?!

Щоб було в світі все гаразд -

час повставати!

 

30.04.2012 р.

 

Коментар Жоржа Дикого: Хочу уточнити значення слова "повставати", яке багато хто розуміє як безлад-бунт і бійку з силовими структурами влади, а реальний зміст слова є: "повно ставати", тобто ставати повноправним розпорядником власного життя. У вірші йдеться про повстання як духовну категорію кожного - повстати проти власного самоприниження.

 

Подивився на ту червону чуму серпасто-молоткасту, що вирувала 1 травня по Україні, особливо на Хрещатику і згадав давній вірш Жоржа Дикого, написаний ще десь у 1989 р., а потім ще вражаюче для публіки його було зачитано у достопам*ятному Северодонецьку десь 1996 р.

 

Жорж Дикий

 

ВЕЛИКИЙ ЖОВТЕНЬ

Веселитись будемо
i усе забудемо.
Все, чого не знаємо, –
ми не пригадаємо.
Нащо нам iсторiя?!
Поперед – вiкторiя!
Слава комунiзму!
Та дивись крiзь призму:
кольори красивi,
а батьки вже сивi –
їх життя минає,
щастя чи хто має?
Парость молодая –
бур'яну безкрая...
Мрiяти не будемо –
все чуже огудимо!
Лиш своє вiтаємо –
тiльки ним ригаємо!
Мерзосна теорiя:
кожен, як калорiя.
Витисли, мов клiзму –
слава комунiзму!
Скрiзь слова лестивi,
скрiзь дiла злостивi.
Тiльки Бог те знає,
як всiх покарає:
винищить до краю
недолюдкiв зграю!


І ще пригадався випадок, коли десь ще на початку всіх подій у 1987 р. в Донецьку на площі Леніна виникла якась дискусія між членами тільки но створеним товариством "Меморіал" і ще там іншою публікою, ну і я там був - дискусії розводив. І вже тоді я отримав відповідь на всі часи, яка до цього часу мені пояснює оту черону гниль, що тримається вперто дотепер.
Отже один чоловік доводив, що радянська влада чудова і зробила багато доброго, на що я наводи безліч доводів репресій і несправедливості совєтів, масові вбивства і безліч прихованих злочинів. Врешті-решт я дістав того чоловіка і він чесно вигукунув: "А мне нет дела до всего этого - мне было хорошо и я хочу, чтобы и дальше так было!"

Огидно, але реальність така, що надто багато подібних червоних трупоїдів ще живе в нашій славній Україні, а це біда для держави і для людей честі, бо з такими яке майбутнє можна збудувати?

 

Богдан Гордасевич

травень 2012

 

Альбом Альбом Пантеон української слави (547843) создан! (547845) создан!

 

 

 



Обновлен 11 июн 2014. Создан 07 июн 2012